Володимир Ліпкан,

доктор юридичних наук,

Голова Інституту стратегічних комунікацій ГОСЛ

Нині ми не може уявити своє життя без інформації. Відтак іманентність інформації, її присутність будь-де в інформаційному суспільстві формує умови, за яких вона чинить на нас вплив, змушує корегувати свою поведінку, впливає на ухвалення нами тих чи інших рішень.

Одним із могутніх важелів інформаційного впливу виступає пропаганда.

Що нам потрібно розуміти, коли ми вживаємо слово «пропаганда»?

По-перше, пропагандою виступає будь-яка інформація, ідеї, доктрини або спеціальні методи впливу на думки, емоції, настанови чи поведінку групи людей з метою набуття переваг, прямих чи непрямих.

По-друге, сучасна пропаганда – це системна діяльність, зміст якої полягає у поширенні різних політичних, філософських, наукових, художніх та інших ідей і принципів із метою їх упровадження в суспільну свідомість і активізації масової практичної діяльності людей на основі цих ідей і принципів.

Таким чином, коли на екранах телебачення ми бачимо постійне насильство (неважливо: насильство як форма боротьби зі злочинністю або насильство як форма протиправної поведінки людини) – це пропаганда насильства.

Коли у чатах, блогах, соціальних мережах ми постійно стикаємося із лайкою, пейоративною лексикою тощо – це пропаганда убогого мислення, духовної нікчемності, мовленнєвого занепаду, яке тиражується множиться і втягує дедалі більшу кількість осіб.

Коли в новинах, на сайтах, де подаються новини, в будь-яких каналах подається інформація лише про негатив (вбивства, ДТП, смерті, катастрофи) – це пропаганда некрофілії, тобто потягу до смерті.

Сьогодні людей не навчають головному: любити, робити щасливими своїх близьких, правильно жити, бути самим щасливим.

Хочемо ми того чи ні, але людство недієво використало свободу слова, і нині на романтичну комедію до кінотеатру не буде ніколи таких аншлагів, як на блокбастери чи круті бойовики з чисельними актами насильства, сексу, алкоголю, наркотиків та алкогольного питла. Так само, і YouTube будь-який ролик із лайкою та брутальним сексом, вбивствами та насильством набере в рази більше переглядів, ніж розповідь або аналітичне дослідження щодо корінь сучасної цивілізації, призначення людини в світі.

Таким чином, висновую, що пропаганда нищівно експлуатує людські слабкості, інформаційно освічена еліта стає новим експлуататорським класом, використовуючи нові важелі глобального управління.

Реалізовуватися пропаганда може у різний спосіб. Тому виділяють її декілька видів.

Біла пропаганда — відверто нелояльна до суб’єкта-адресата пропаганда, яка ведеться будь-якими засобами масової інформації (державними, комерційними, громадськими тощо) офіційними каналами без приховування її спрямованості та джерела.

Така пропаганда, наприклад, ведеться російськими ЗМІ проти України, Туреччини, США, ЄС та їх посадових осіб. На телеканалах та у інших державних ЗМІ постійно відбувається відкрита фальсифікація інформації, дискредитація вищих посадових осіб з метою викривлення інформації і формування негативного ставлення як до України, так і до Туреччини.

Звичайно, що для досягнення успіху однієї білої пропаганди недостатньо. Тому, поряд із білою, використовується чорна пропаганда — нелояльна до суб’єкта-адресата пропаганда, яка ведеться неофіційними каналами, у тому числі через можливості спецслужб, від імені вигаданих чи спеціально створених під відповідними легендами за допомогою методів маскування підпільних груп і опозиційних елементів. Дана пропаганда базується на принципах, розроблених Й.Геббельсом:

1) пропаганда має бити в одну точку — доносити до зомбованих людей не низку переконливих і складних думок, а одну спрощену до примітивізму тезу;

2) пропаганда має звертатися не до розуму і здорового глузду, а  до емоцій людини, її підсвідомості, темних інстинктів;

3) пропаганда має бути наступальною, прямою та агресивною, уникати доказів та логічних міркувань — людей слід приголомшити і вони повірять усьому.

Якщо проаналізувати події в Європі, то там здебільшого російська пропагандистська машина використовує чорну пропаганду. Так, наприклад, в Німеччині пропаганда спрямована на підрив довіри до ЄС, дискредитацію канцлера Меркель за допомогою різноманітних гротескних порівнянь певних подій із подіями у нацистській Німеччині.

Будь-яка російська пропаганда чи то біла, чи то чорна здебільшого спрямована не бездоказовість і застосування абсурдних вигаданих подій, в які люди здебільшого вірять, саме через емоційну складову. Бездоказовість і відсутність будь-якої логіки чи то формальної чи то діалектичної, звернення до емоційної складової психіки людини  – відмінні риси російської пропагандистської машини.

Звичайно, що може існувати і проміжний елемент, так звана сіра пропаганда — нелояльна до суб’єкта-адресата пропаганда, яка ведеться будь-якими засобами масової інформації офіційними каналами, але з приховуванням її спрямованості та справжнього джерела. Так, прикладом, в Європі відбувається діяльність російських каналів із проголошеною метою: формування альтернативних поглядів, насправді ці погляди – носять антидержавний характер, створюють умови для дестабілізації національної безпеки, групових порушень громадського порядку, утягнення Європи до пучини хаосу та безладів, занепаду Європи із подальшим її розпадом.

На сучасному етапі розвитку та впровадження системи стратегічних комунікацій як нової моделі державотворення, яка приходить на зміну державному управлінню, пропаганда становить спосіб інформаційної боротьби, який передбачає активний наступальний інформаційний вплив на об’єкт з метою внесення наперед заданих змін до інформаційного простору, що спричинює відповідні зміни у просторі реальності.

Таким чином відбувається актуалізації реалізації симулятивних практик, коли симулякри виступають дороговказами розвою в реальному житті.

З урахуванням сучасних інформаційних заходів та засобів, сучасна пропаганда виступає формою систематичного цілеспрямованого переконування, яке намагається вплинути на емоції, погляди, думки й дії визначеної цільової аудиторії з політичною, ідеологічною або іншою метою через контрольовану передачу односторонніх повідомлень, які можуть узгоджуватися із фактами або ні, безпосередньо або каналами мас-медіа.

Що ж робити Україні в умовах ведення проти неї широкої та системної пропаганди: обмежитись контрпропагандистськими заходами, як на це наголошують в Міністерстві інформаційної політики України, або розробити та втілити в життя Концепцію державної інформаційної політики, в рамках якою питанням пропаганди і відповідно контрпропаганди посідають чільне місце?

На мій погляд, потрібно створити могутню, дієву та ефективну брейнплатформу для відпрацювання стратегії інформаційної політики, в межах якої питанням пропаганди, і відповідно протидії іноземній, підкреслю саме іноземній, а не лише російській пропаганді, має бути відведено чільне місце. Не слід плутати і ототожнювати інформаційну політику з контрпропагандою. Так саме як і не слід плутати національні інтереси із ситуативними завданнями інформаційної безпеки.

Книжка Джина Шарпа має стати настільної для кожного топ-чиновника на державній службі. Це набагато важливіше за знання окремих положень певних законів стосовно антикорупційного законодавства і тих тестів, які зараз складають при вступі до державної служби. Якщо чиновник не володіє елементарними знаннями щодо методологічного інструментарію інформаційно-психологічних операцій, то всі ці тести не допоможуть йому протистояти і завчасно ідентифікувати загрози. Стратегічні комунікації мають стати новим горизонтом пізнання.

З урахуванням системних помилок в німецькій та турецькій інформаційній політиці потрібно розробити державний механізм інформаційної політики, який може бути реалізований в рамках новоствореного Міністерства стратегічних комунікацій, як центрального органу виконавчої влади, що формує, організовує, спрямовує, реалізовує та контролює реалізацію державної інформаційної політики.

Пропаганді може бути протиставлений не лише наративи плюралістичного висвітлення подій, а й передусім їх таргетизація та засадах пріоритезаці, відповідність меті розвитку держави та узгодженість із національними інтересами. Централізація наративів не замінює плюралізм інформації, а сприяє її спрямуванню до конструктивного русла, коригуванню громадської думки відповідно до національних інтересів.

Маємо говорити не про плюралізм взагалі, а про плюралізм в рамках конструктивного. Саме цим плюралізм інформації і різнитиметься від пропаганди, мас-медіа від фейк-медіа.

ГЛОБАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ СОЮЗНИЦЬКОГО ЛІДЕРСТВА
АКАДЕМІЯ БЕЗПЕКИ ВІДКРИТОГО СУСПІЛЬСТВА
АКАДЕМІЯ НАУК ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ
В. А. ЛІПКАН, І. М. СОПІЛКО, В. О. КІР’ЯН
ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ
ІнформаційнОГО СУСПІЛЬСТВА
В УКРАЇНІ
Монографія
За загальною редакцією В. А. Ліпкана
ФОП О. С. Ліпкан
Київ 2015
УДК 354.42/.44
ББК Х621
Л 613
Рекомендовано до друку вченою радою
Інституту майбутнього Глобальної організації союзницького лідерства
(протокол № 3/2015-м від 27 липня 2015 р.)
Рецензенти:
О. В. Кушнір — кандидат юридичних наук, радник президента Глобальної організації со-
юзницького лідерства
Ю. Є. Максименко — кандидат юридичних наук, доцент, голова Інституту інформаційно-
го права Глобальної організації союзницького лідерства
І. М. Рижов — доктор юридичних наук, доцент, віце-президент Академії безпеки відкри-
того суспільства
В.С. Цимбалюк — доктор юридичних наук, старший науковий співробітник, завідувач на-
уковим відділом теорії та історії інформаційного права Науково-дослідного інституту
інформатики і права Національної академії правових наук України
М.Я. Швець — доктор економічних наук, професор, член-кореспондент Національної ака-
демії правових наук України, професор кафедри інформаційних технологій Національ-
ної академії внутрішніх справ

Монографію присвячено теоретичним і правовим засадам розвитку інформаційного суспільства в Україні. У роботі визначено такі поняття: «державна інформаційна політика», «інформаційне суспільство», «інформаційна ідентичність», «інформаційні інтереси», «інформаційна ідеологія», «безпека інформаційного суспільства», «загрози інформаційному суспільству», «гібридна війна», «інформаційний простір», «інформаційна глобалізація», «інформаційна культура», «інформаційний порядок», «інформаційний потенціал держави», «інформаційні ресурси», «інформаційний суверенітет» та ін. Проаналізовано стан вітчизняних нормативно-правових актів, що регулюють розвиток інформаційного суспільства та міжнародне інформаційне законодавство.

Враховуючи системність інформаційної глобалізації, у монографії визначено філософські детермінанти розвитку та подано правову модель інформаційного суспільства; виділено перспективні напрями правового регулювання інформаційних правовідносин та подано методологічні засади формування неопарадигми державної інформаційної політики; запропоновано класифікацію загроз інформаційному суспільству, окремо розглянуто гібридні війни. Акцентовано увагу на питанні розроблення моральної парадигми інформаційного суспільства, положеннях щодо правового регулювання міжнародного інформаційного порядку, а також окресленні причин утворення інформаційних маргіналів.

Монографія є логічним продовженням серії «ORDO ORDINANS» і стане в пригоді державним діячам, народним депутатам, науково-практичним працівникам та усім, хто цікавиться питаннями розвитку інформаційного суспільства та інформаційної політики в Україні.

УДК 354.42/.44
ББК Х621
© ФОП О.С. Ліпкан, 2015.
ISBN 978-966-2439-52-6 © В.А. Ліпкан, І.М.Сопілко, В. О. Кір’ян, 2015

ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ
Зміст
CONTENTS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
ПЕРЕДНЄ СЛОВО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
PREFACE . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
ВСТ УП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
INTRODUCTION . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
Розд іл 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТ ВА В УКРАЇНІ . . 37
1.1 Стан наукових досліджень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .39
1.2 Правовий вимір концепцій інформаційного суспільства . . . . . . . . . .65
1.3 Поняття та ознаки інформаційного суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76
Висновки до першого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .93
Розд іл 2. ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ ВИМІ Р
РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТ ВА В УКРАЇНІ . . 101
2.1 Філософські детермінанти розвитку інформаційного суспільства 103
2.2 Інформаційні інтереси як субстрат формування
інформаційного суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109
2.3 Правова природа загроз в інформаційному суспільстві . . . . . . . . . 127
2.4 Гібридна війна як загроза розвитку інформаційного суспільства 142
Висновки до другого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147

Розд іл 3. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ
НЕОПАРАДИГМИ ДЕРЖАВНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ
ПОЛІТИКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 153
3.1 Інформаційна феноменологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159
3.2 Інформаційна гносеологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172
3.2.1 Обумовленість необхідності окремого дослідження
інформаційної гносеології . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172
3.2.2 Поняття та зміст методології та методу . . . . . . . . . . . . . . 175
3.2.3 Класифікація методів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178
3.2.4 Системний підхід . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181
3.2.5 Діяльнісний підхід . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189
3.2.6 Праксеологічний підхід . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192
3.2.7 Теорія справедливості Дж. Ролза . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 197
3.2.8 Висновки з методології . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203
3.3 Інформаційна онтологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 204
3.4 Інформаційна аксіологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221
3.4.1 Обґрунтування актуальності звернення до теми
інформаційної аксіології . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221
3.4.2 Рівень дослідженості теми в наукових роботах . . . . . . . . . . . 223
3.4.3 Підвалини формування інформаційної аксіології . . . . . . . . . . 225
3.4.3.1 Поняття аксіології . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 230
3.4.3.2 Поняття цінностей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 234
3.4.3.3 Співвідношення загальнолюдських та національних
цінностей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 237
3.4.3.4 Інформаційні цінності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 240
3.4.4 Інформаційне суспільство як цінність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 242
3.4.5 Інформаційні права як найвища соціальна цінність . . . . . . . 245
3.4.6 Висновки щодо інформаційної аксіології . . . . . . . . . . . . . . . . . . 249
Висновки до третього розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 254
Розд іл 4. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ
ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТ ВА В УКРАЇНІ . . . . . . . . . . . . 259
4.1 Стан правового регулювання розвитку інформаційного
суспільства в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 261
Передували їй такі Резолюції ГА ООН: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 269
Доповіді і записки Генерального Секретаря ООН. . . . . . . . . . . . . . . . 274
Доповіді Цільової групи ІКТ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 274
Додаткові документи: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 280
Закони України: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 295
Постанови ВРУ: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 310
Акти Президента України: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 313
Акти КМУ: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 317
Акти органів судової влади: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 327
Акти органів виконавчої влади: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 328
4.2 Місце та роль розвитку інформаційного суспільства у
новітній державній політиці України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 329
Висновки до четвертого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 343
Розд іл 5. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ РОЗВИТКУ
ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТ ВА В УКРАЇНІ . . . . . . . . . . . . 351
5.1 Політика розвитку інформаційного суспільства закордоном . . . . 353
5.1.1 Інформаційна політика Фінляндії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 356
5.1.2 Інформаційна політика Бельгії, Данії та Нідерландів . . . . . 360
5.1.3 Інформаційна політика Швеції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 361
5.1.4 Інформаційна політика Франції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 366
5.1.5 Інформаційна політика Великої Британії . . . . . . . . . . . . . . . . 368
5.1.6 Інформаційна політика Німеччини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 370
5.1.7 Інформаційна політика Канади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 372
5.1.8 Інформаційна політика США . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 380
5.1.9 Інформаційна політика Китаю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 387
5.1.10 Інформаційна політика Південної Кореї . . . . . . . . . . . . . . . . . 392
5.1.11 Інформаційна політика Сінгапуру . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 393
5.1.12 Інформаційна політика Японії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 394
5.1.13 Інформаційна політика Литви, Угорщини та Чехії . . . . . . 402
5.1.14 Інформаційна політика Польщі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 404
5.2 Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні . . . . . . 414
Висновки до п’ятого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 443
Розд іл 6. Інфор мац ійна іден тичн ість —
кл ючова за сада розви тку інфор мац ійного
суспіль ства в Україн і . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 453
6.1 Поняття ідентичності та його операціоналізація в розвитку
інформаційного суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 458
6.2 Витоки інформаційної ідентичності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 465
6.2.1 Типи інформаційної ідентичності: державна, суспільна,
особистісна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 466
6.2.2 Homo informaticus . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 471
6.2.3 Цінності та ідеологія: грані співвідношення ключових
концептів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 479
6.2.4 Інформаційна ідентичність — консолідуючий чинник . . . . 481
6.3 Чинники, що гальмують формування інформаційної
ідентичності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 486
6.4 Методологія дослідження інформаційної ідентичності . . . . . . . . . 493
6.5 Поняття інформаційної ідентичності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 494
6.6 Проблемоутворювальна матриця формування концепції
інформаційної ідентичності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 495
6.7 Принципи інформаційної ідентичності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 497
6.8 Правовий підхід до розуміння інформаційної ідентичності . . . . . 500
Висновки до шостого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 506
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 512
CONCLUSIONS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 524
ТЕЗАУРУС . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 535
СПИСОК ВИКОРИСТ АНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 589
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 616
Додаток А. Структурно-функціональний аналіз змістовних ознак
громадянського та інформаційного суспільств . . . . . . . . . . . . . . . . . 616
Додаток Б. Порівняльна таблиця законодавчо визначених
інформаційних інтересів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 618
Додаток В. Співвідношення цілей розвитку інформаційного
суспільства з життєво важливим інтересами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 619
Додаток Д.1. Результати аналізу Закону України «Про основні
засади розвитку інформаційного суспільства в Україні
на 2007–2015 роки» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 621
Додаток Д.2. Основні Стратегічні цілі розвитку інформаційного
суспільства в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 627

Додаток Д.3. Порівняльна таблиця напрямів розвитку
інформаційного суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 630
Додаток Е. Напрями забезпечення інформаційної безпекиУкраїни . . 633
Кори сна бібл іограф ія за темою до слідження . . . . . . . . . 639
Праці наукової школи доктора юридичних наук
Ліпкана В. А. з інформаційної тематики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 639
Монографії, навчальні посібники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 639
Наукові статті, тези виступів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 640
Праці наукової школи доктора юридичних наук
Сопілко І. М. з інформаційної тематики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 652
Монографії, навчальні посібники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 652
Наукові статті, тези виступів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 653

ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Чому я вирішив започаткувати серію «ORDO ORDINANS»?
Передусім мене спонукало внутрішнє переконання у необ-
хідності подолати той штучний бар’єр, за якого нинішнє поколін-
ня і прийдешня генерація втрачають свій іманентний докорінний
зв’язок. Сучасні проблеми розвитку науки в Україні набули сис-
темного характеру, але до болю прикро, що нині бракує спорід-
неності між науковими поколіннями.
Здебільшого ті, хто вже здобув науковий ступінь, дуже прискі-
пливо й почасти суб’єктивно ставляться до здібного молодого по-
коління, а ще й намагаються нав’язати небезталанній молоді «сво-
єрідну панщину» — безмежне удосконалення власних теоретич-
них досліджень.
Такий інтелектуальний сепаратизм почасти перетворюється на
наукову «дідівщину», коли певні групи докторів наук унеможливлюють
захист дисертацій, прикриваючись сумнівними гаслами про «необ-
хідність удосконалення і глибшого вивчення предмета дослідження».
Отже, нині в науці справжнісінька монополія на певні теми, на-
прями досліджень, що не лише негативно впливає на саму науку,
а й призводить до сумнівів у світло науки, змушує молодь замис-
литись про здатність до самостійної роботи. Причому, нині в Украї-
ні поняття наукової школи чомусь опинилось майже поза законом,
особливо це стосується правових наук. Роль держави — це окре-
ма тема, на жаль, в Україні наука ледь животіє на маргінесі.
Ще хотів би привернути увагу до системи підготовки наукових
кадрів, яка потребує докорінної зміни. Переконаний, що варто
опановувати досвід інших країн, особливо США, де мені пощасти-
ло навчатися. Зокрема, в університетах США підготовка наукових
кадрів здійснюється за тими напрямами, за якими вже працюють
провідні науковці. Таким чином, наявність наукової школи там —
це основний рушій подальшого розвою науки. Саме тому, напри-
клад, у професора Інституту національної безпеки Університету
Делаверу (США) М.Дж. Мілера, який присвятив свій науковий по-
шук проблемам міграції, немає учнів, які досліджували б пробле-
ми реформування юстиції в США або питання відшкодування шко-
ди учасникам кримінального судочинства через неправомірні дії
органів державної влади.
Більш того, порядок унормування і формування аспірантсько-
го корпусу визначається не адміністрацією закладу, а самими
професорами, які власноруч одбирають собі аспірантів. Кожен
професор відповідає за наукове розроблення певної тематики,
кожен рік на це затверджується бюджет, в рамках якого і здійсню-
ється набір найбільш кмітливих та творчих аспірантів. Тому бажан-
ня недолугих спудеїв пересидіти в аспірантурі кілька років там не-
здійсненне. Тож ніколи не вирішить проблем жорсткий адміністра-
тивний контроль, яким хизуються українські ВНЗ, адже річ не в тім,
аби ті, хто поступив, захистили дисертації. Питання у збереженні
наукових традицій, розвитку наукових шкіл і наукового руху до но-
вих горизонтів пізнання.
Неправильне розуміння цього призвело до легітимації поло-
ження, закріпленого в настановах ВАК, про те, що тема доктор-
ської дисертації не може повторювати кандидатської. Утім, про-
бачте, про яку тоді наступність у науці може йтися, коли чиновни-
ки забороняють автору обрати напрям дослідження на все життя,
щоб поступово, згідно з вимогами до оформлення робіт канди-
датського і дисертаційного рівня досліджувати обрану проблему?
Кандидатська дисертація є початком наукового шляху, а док-
торська має слугувати його органічним продовженням. За таких
умов можна буде говорити і про цілісність, і про системність до-
слідження, і про безперервність наукового зростання особистості.
Переконаний, що визначальна роль у підготовці фахового та
компетентного науковця має належати науковому керівникові. Від
його компетенції, педагогічної майстерності, особистих якостей,
вміння мотивувати та сприяти у подоланні фрустрацій на тернис-
тому науковому шляху залежить якість кінцевого продукту — сту-
пінь вартості наукового фахівця. Науковий керівник, наче батько,
який, узявши за руку, веде крізь терни до зірок, буремним світом
науки, де чимало клипнів, а головне — так важко повірити у власні
сили, і так легко зневіритись у можливість наукових перемог. Тому
керівник, на мою думку, виступає своєрідним ordo ordinans — упо-
рядковуючим началом. Не вдаючись у філософський зміст даного
поняття, яке запропонував І. Г. Фіхте, я хотів би наголосити на дирек-
тивному значенні керівника, на необхідності підвищення його від-
повідальності за формування наукових шкіл.

Саме тому я й вирішив започаткувати випуск серії моногра-
фічних видань, в яких знаходили б своє відлуння результат, квінте-
сенція спільної роботи наукового керівника і його учня. Причому
одразу ж зауважу, що, як на мене, то уособлює обумовлений по-
рядок єдине упорядковуюче начало для молодого науковця — його
керівник. Тому братиму до уваги не тільки ті роботи, де я фактич-
но виступав офіційно закріпленим науковим керівником, а й ті, де
безпосередньо був тим упорядковуючим началом для аспіранта і
сприяв його становленню як майбутнього науковця.
Разом із керівником і його учнем безпосередню участь в ре-
алізації проголошеної мною концепції бере спеціалізована Вче-
на Рада, члени якої своїми порадами сприяють подальшому на-
тхненню в удосконаленні роботи.
Відтак, серія «ORDO ORDINANS» — це моя наукова позиція і кон-
кретний внесок у пропаганду системної науки в Україні, в якій на-
укове співтовариство, що складається із вчених, молодих дослід-
ників і майбутніх науковців як найбільш фаховий, інтелігентний та
обізнаний шар української історичної нації — являє собою єди-
ний, цілісний інтелектуальний континуум, епістемологічну спільно-
ту — еліту, яка має формувати дороговкази майбуття, засади на-
ціональної ідентичності та прогресивного розвитку нашої держави.
З непохитною вірою
в переможну ходу науки
В. А. Ліпкан

ВСТУП
Актуальність теми. Розвиток України як незалежної держави здій-
снюється в умовах формування інформаційного суспільства, транс-
формації інформаційної цивілізації. Конфліктний розвиток сучасно-
го світового співтовариства, поєднаний зі зменшенням ефективності
діяльності міжнародних інституцій, а також конфліктогенність укра-
їнського суспільства зсередини, обумовлена нестабільністю правової
системи, утворюють живильне підґрунтя для активізації різноманіт-
них деструктивних сил із метою завдати шкоди Українській держав-
ності.
Це зумовлює необхідність моніторингу інформаційного законо-
давства і приведення його у відповідність до нових соціально-еконо-
мічних, політико-правових та інформаційних реалій. Реформуван-
ня вітчизняного інформаційного права здійснюється в умовах дина-
мічного й інтенсивного процесу інформатизації суспільних відносин,
активізації реалізації інформаційної функції держави, розвитку різ-
номанітних інститутів інформаційного суспільства. Стрімкий розвій
інформаційних правовідносин, поєднаний із імплементацією людино-
центристської концепції, уможливили по-новому оцінити роль інфор-
маційного суспільства у подальшій розбудові громадянського суспіль-
ства в Україні.
Дослідження чинного українського законодавства, а також вивчен-
ня міжнародно-правового досвіду регулювання суспільних відносин
у сфері розвитку інформаційного суспільства свідчать про наявність
системних прогалин у правовому регулюванні, що створює суттєві пе-
решкоди для ефективного розвитку інформаційного суспільства, уне-
можливлює повноцінну реалізацію національних інформаційних ін-
тересів, державної інформаційної політики в цілому.
У даному напрямі безпосередньо питанням розвитку інформа-
ційного суспільства присвячені наукові дослідження таких вчених,

як: О. О. Григор, О. М. Ємельяненко, Є. О. Калашнюк, Г. В. Камаралі,
А. В. Камуз, М. Г. Каращук, О. Г. Кривоконь, В. І. Кушерець, О. О. Мару-
ховський, А. М. Новицький, О. В. Оверчук, О. О. Проскуріна, С. О. Ру-
денко, А. Л. Свящук та ін.
Окремі аспекти проблематики інформаційного суспільства у той
чи інший спосіб досліджувались у наукових працях таких вітчиз-
няних учених, як: В. Ю. Баскаков, В. Д. Гавловський, М. В. Гуцалюк,
М. І. Дімчогло, В. А. Залізняк, В. О. Кірьян, І. А. Кисарець, В. А. Ліп-
кан, О. В. Логінов, Є. А. Макаренко, Ю. Є. Максименко, О. А. Ман-
дзюк, П. Є. Матвієнко, Г. П. Несвіт, Н. Б. Новицька, В. Я. Політило,
Л. І. Рудник, І. М. Сопілко, О. В. Стоєцький, К. Г. Татарникова, А. В. Ту-
нік, К. П. Череповський, О. В. Чуприна, В. С. Цимбалюк, М. Я. Швець,
Т. А. Шевцова, О. В. Шепета, проте конкретні пропозиції щодо вирі-
шення досліджуваних проблемних питань у комплексі не знайшли сво-
го адекватного відображення.
Певне місце відведено аналізові особливостей розвитку концеп-
цій інформаційного суспільства таких зарубіжних вчених, як: О. Бард,
Д. Белл, Я. Зодерквіст, М. Кастельс, Й. Масуда, К. Мей, Е. Тоффлер,
Ф. Уебстер, а також суспільства знань та їх правових складових, запро-
понованих П. Дракером, Ф. Махлупом, Т. Стоун’єром, О. Т. Харчевні-
ковим та іншими іноземними фахівцями.
Водночас методологія формування та розвитку державної інфор-
маційної політики частково закладена в наукових та навчальних пра-
цях вітчизняних дослідників адміністративного та інформаційно-
го права та політики, теорії державного управління, зокрема таких,
як: В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, І. В. Арістова, В. І. Гурковський,
С. Ф. Джерджа, Р. А. Калюжний, Б. А. Кормич, О. В. Копан, О. В. Ко-
хановська, І. Ю. Крегул, Г. М. Красноступ, А. І. Марущак, Н. Р. Ниж-
ник, І. М. Сопілко, В. Д. Павловський, О. П. Світличний, В. Ю. Степа-
нов тощо.
Утім, проблема правових засад розвитку інформаційного суспіль-
ства в Україні, вивчення та визначення концептуальних засад розвитку
інформаційного суспільства в контексті реалізації державної інформа-
ційної політики досі не стали цілісним об’єктом наукових досліджень.
У наявних роботах багатьох авторів розглянено лише деякі інститу-
ти інформаційного суспільства або доволі поверхово досліджено пев-
ні особливості розвитку окремих його складових. Проте, поза увагою

науковців залишились важливі питання визначення концептуальних
засад ефективного розвитку інформаційного суспільства в контексті
його реалізації.
Більше того, не визначено методологічних засад формування нео-
парадигми інформаційної політики, через що недостатньо досліджені
структурні та функціональні особливості інформаційної політики як
інформаційно-правового феномена.
І хоча згадані дослідження мають вагоме науково-прикладне зна-
чення, вони не можуть через зашореність сприяти системному підви-
щенню ефективності правового регулювання суспільних відносин у
сфері розвитку інформаційного суспільства в Україні як цілісного сис-
темного об’єкта наукових розвідок; не стимулюють прогресивного роз-
витку державної інформаційної політики. У зв’язку з цим актуальними
напрямами виступає вивчення не лише правових, а й концептуальних
засад розвитку інформаційного суспільства як цілісної наукової про-
блеми, а також формування методологічних засад неопарадигми дер-
жавної інформаційної політики.
Окрім того, осторонь залишається проблема методологічного об-
ґрунтування необхідності розроблення концепції інформаційної іден-
тичності як обов’язкової умови розвитку інформаційного суспільства
в Україні, що значно ускладнює реалізацію державної інформаційної
політики, актуалізує проблему надання останній чіткішої соціальної
спрямованості, динамізму й ефективності.
Головною метою дослідження, результати якого викладені в мо-
нографії, виступає визначення концептуальних засад розвитку інфор-
маційного суспільства в Україні через надання науково обґрунтованих
пропозицій щодо підвищення ефективності правового регулювання
розвитку інформаційного суспільства в Україні, а також обґрунтуван-
ня й визначення методологічних засад формування неопарадигми дер-
жавної інформаційної політики України.
Названа мета дослідження сприяла розв’язанню ряду завдань, а
саме:
− визначити рівень наукових досліджень теми правового регулю-
вання розвитку інформаційного суспільства в Україні;
− надати правовий вимір концепцій інформаційного суспільства;
− сформулювати поняття інформаційного суспільства та виділити
основні його ознаки;

− визначити філософські детермінанти розвитку інформаційного
суспільства;
− узагальнити інформаційні інтереси як субстрат інформаційного
суспільства;
− з’ясувати правову природу загроз в інформаційному суспільстві;
− сформулювати визначення та виокремити особливості гібрид-
ної війни як загрози розвитку інформаційного суспільства;
− запропонувати теоретичний алгоритм моделі пізнання інфор-
маційної політики й визначити складові елементи алгоритму
державної інформаційної політики;
− визначити феноменологічні засади державної інформаційної
політики;
− сформулювати засади інформаційної гносеології;
− виявити онтологічні засади державної інформаційної політики;
− розробити засади інформаційної аксіології;
− визначити стан правового регулювання розвитку інформацій-
ного суспільства в Україні;
− узагальнити міжнародно-правовий досвід розвитку інформа-
ційного суспільства;
− запропонувати правову модель розвитку інформаційного сус-
пільства;
− сформулювати напрями удосконалення розвитку інформацій-
ного суспільства в Україні;
− розробити засади концепції інформаційної ідентичності.
Монографія є одним із перших в державі комплексних досліджень
коцептуальних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні
як цілісної системи у поєднанні з методологічними засадами форму-
вання неопарадигми державної інформаційної політики.
Новаторськими є:
– подання правової моделі інформаційного суспільства, яку станов-
лять: Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні,
Стратегія кібербезпеки інформаційного суспільства, Стратегія
е-урядування, Стратегія розвитку телекомунікацій;
– пропозиція доповнити систему шкіл теорій інформаційного сус-
пільства правовою школою, в рамках якої згідно з методологі-
єю компаративістики методів правової рецепції, а також синер-
гетичного та міждисциплінарного підходів досліджуються різ-

номанітні механізми правового регулювання, регулятивна роль
права, ефективність впливу права на суспільні інформаційні від-
носини, що виникають, формуються та розвиваються в інфор-
маційному суспільстві;
– формулювання теоретичних підходів до правового регулюван-
ня розвитку інформаційного суспільства: скептичний підхід, за
якого висловлюються думки щодо неможливості урегулюван-
ня суспільних інформаційних відносин через занадто велику
їх структурованість і динамічність; критичний підхід, заснова-
ний на аналізові реальних тенденцій розвитку інформаційного
суспільства та критичного ставлення до відсутності норматив-
но-правової бази щодо регулювання нових суспільних відно-
син; нігілістичний підхід, за якого висловлюється думка про не-
здатність права регулювати суспільні інформаційні відносини,
а також нездатність та неефективність права як регулятора сус-
пільних інформаційних відносин, які є динамічними; конструк-
тивний підхід, за якого пропонується ухвалити Інформаційний
кодекс України, сформувати систему правового регулювання ін-
формаційних відносин (у сфері інформації);
– для позначення процесів цифрової нерівності пропонується
увести в науковий обіг нові поняття: цифрова асиметрія — за
якої збільшення віку людства не супроводжується адекватним
значним збільшенням індивідуальної тривалості життя, і з кож-
ним поколінням на людину лягає дедалі більший тягар знань,
який вона вже не в змозі засвоїти; інформаційний маргінал —
особа, яка перебуває поза межами інформаційного суспільства,
що втратила свій інформаційний статус внаслідок унікальнос-
ті власної соціокультурної ситуації, при переході до глобальної
взаємодії в рамках інформаціонального капіталізму, і неспро-
можності протистояти нав’язуванню та пристосуватися до якіс-
но нової мережної архітектури інституційних структур інформа-
ційного суспільства; інформаційна інтелігенція — інформацій-
но освічені люди, тобто ті, хто з величезних масивів інформації
уміє відбирати лише потрібну і, використовуючи її, набувати ін-
формаційні переваги над іншими, отримуючи суттєві важелі для
встановлення контролю над інформаційним та іншими страте-
гічними просторами;

– розроблення етапів становлення наукової думки стосовно ін-
формаційного суспільства в інформаційно-правовій доктрині
незалежної України: перший етап (1991–1997 рр.) характери-
зується поверховим розумінням інформаційної сфери, що роз-
глядається лише як складовий елемент національної безпеки і
не усвідомлюється як самостійна складова з відповідним пра-
вовим інструментарієм правового регулювання; другий етап
(1997–2003 рр.) характеризується усвідомленням трансформа-
ції світу з індустріального на інформаційне суспільство і необ-
хідності формування інформаційного права як окремої галузі;
третій етап (2003–2007 рр.) характеризується усвідомленням
необхідності правового регулювання розвитку інформаційно-
го суспільства, що й знайшло своє адекватне відображення че-
рез ухвалення Закону України «Про основні засади розвитку ін-
формаційного суспільства в України на 2007–2015 роки». Тре-
тьому етапу властива поява досліджень монографічного рівня,
предметом яких є безпосередньо захист інформації з обмеже-
ним доступом, особливості доступу до зазначеної вище інфор-
мації та виділення основних видів таємниць; четвертий етап
(2007–2013 рр.) — характеризується практичним розвитком ідей
формування інформаційного суспільства. Це знайшло своє ві-
дображення в ухвалені Концепції розвитку електронного уряду-
вання в Україні, Доктрини інформаційної безпеки України, за-
конів України «Про доступ до публічної інформації», «Про за-
хист персональних даних» тощо. Також на даному етапі значно
активізувалася рефлексія даних питань і в розвідках дослідників
із інформаційної тематики; п’ятий етап (15 травня 2013 р. —
дотепер) — ухвалення Стратегії розвитку інформаційного сус-
пільства в Україні;
– розуміння змісту інформаційної глобалізації, яка полягає в транс-
формації інформаційного суспільства до єдиної макросистеми,
об’єднаної за зразком системи-оригіналу (засновника інформацій-
ного суспільства), в якій інформаційні суспільства здатні до коево-
люції лише в рамках глобального інформаційного суспільства.
У науковий обіг уведено нові поняття, надано їх тлумачення, а та-
кож розширено інтерпретації таких із них: «інформаційне суспіль-
ство», «інформаційний потенціал», «інформаційний простір», «інфор-

маційна глобалізація», «інформаційна ідентичність», «інформаційний
порядок», «інформаційна культура», «інформаційні ресурси», «інфор-
маційний суверенітет», «гібридна війна», «державна інформаційна по-
літика», «інформаційна феноменологія», «інформаційна гносеологія»,
«інформаційна онтологія», «інформаційна аксіологія» та ін.
Елементом наукової новизни є алгоритм формування інформаці-
ологічної парадигми: наукова еліта, що творить інформаціологічну
парадигму: інформаціологію, інформаційне право, інформаційну без-
пеку; освітянська еліта—транслятор інформаціологічних знань: на-
вчальні дисципліни з інформаціологічної тематики, що мають бути
введені для викладання як обов’язкові в усіх ВНЗ гуманітарного про-
філю; управлінська еліта — після отриманих знань на другому рівні, на
підставі верифікації парадигм, розроблених на першому рівні, впрова-
джує її у практичну інформаційну діяльність.
Окремо увагу в роботі приділено новій інтерпретації терміна «ін-
формаційні інтереси» як інтереси інформаційного суспільства, а також
класифікації загроз інформаційному суспільству.
Вперше надається визначення гібридної війни як загрози розвитку
інформаційного суспільства в Україні.
Запропоновано алгоритм складових державної інформаційної по-
літики та теоретичний алгоритм моделі її пізнання.
Новаторським є застосування теорії справедливості Дж. Ролза до
побудови моделі державної інформаційної політики. Внаслідок цьо-
го було отримано три основні авторські інтерпретації теорії справед-
ливості: 1) кожен має рівне право на реалізацію інформаційних прав
і свобод, яка є фундаментальним чином сумісною із аналогічною та
адекватною свободою та інтересами інших; 2) будь-яка інформаційна
цінність має бути доступною для будь-якого індивіда; 3) інформацій-
на нерівність є справедливою тільки тоді, коли несе загальну користь і
компенсує втрати найбільш незахищених прошарків суспільства, най-
менш розвинених інформаційних суспільств.
Одним із елементів наукової новизни є пропозиція теоретичного
алгоритму моделі пізнання інформаційної політики, яка має складати-
ся із таких елементів: 1) інформаційна феноменологія; 2) інформацій-
на гносеологія; 3) інформаційна онтологія; 4) інформаційна аксіологія.
Окремо наукову увагу в роботі приділено формуванню інформа-
ційних цінностей в рамках реалізації концепції інформаційної іден-

тичності, а також удосконалено основи моральної парадигми інформа-
ційного суспільства через формування засад інформаційної культури.
Окремим пластом наукового пізнання у монографії стала концеп-
ція інформаційної ідентичності, ядром якої виступають людські ко-
мунікації в рамках нових трендів інформаційної культури. Основним
засобом збереження інформаційної ідентичності виступає діалог ін-
формаційних суспільств, транзитивність і транспарентність інформа-
ційних культур.
Також авторами запропоновано актуальні напрями дослідження ін-
формаційної ідентичності як важливого підґрунтя вироблення ефек-
тивної інформаційної політики, а саме: а) визначення просторового
виміру боротьби за ідентичність: геополітичний, геостратегічний, ге-
оінформаційний, геоправовий тощо; б) інформаційний вимір бороть-
би за ідентичність; в) інформаційну ідентичність і політику інформа-
ційної ідентичності; г) вплив нових інститутів комунікацій на процес
боротьби за ідентичність; ґ) напрями впливу нових комунікативних
практик на інформаційну реальність і її осмислення як на концепту-
альному, так і на емпіричному рівнях.
Сформовані у роботі висновки та пропозиції визначають напрями
удосконалення правового регулювання розвитку інформаційного сус-
пільства та державної інформаційної політики України.

The monograph is devoted to theoretical and legal foundations of the information society in Ukraine. The work defines such definitions as «state information policy», «information society», «informational identity», «information interests», «information ideology», «safety of information society», «threats to information society», «hybrid war», «information space», «globalization of information», «information culture», «informational order», «information potential of the state», «information resources», «informational sovereignty» and others. The condition of the national normative legal acts that regulate the development of the information society and the international information legislation is analyzed.

Due to significant number of aspects related to information society development in Ukraine, the monograph presents the legal model of the information society; promising areas of legal regulation of legal informational relations is identified and the classification of threats to the information society. The attention is focused on the issue of moral paradigm of the information society development, on regulations concerning the legal regulation of international information order and defining the causes of the informational marginals emergence.

The monograph is a logical continuation of the series «ORDO ORDINANS» of Dr. V. Lipkan scientific school and will be useful for graduate students, researchers, practitioners and for everyone who interested in the systematization of information legislation.

—-

Lipkan V.A.
Rechtsgrundlage der Entwicklung der Informationsgesellschaft in der Ukraine: [Monographie] / V. А. Lipkan, I. M. Sopilko, V. O. Kir’yan / Herausgegeben von Dr. V. A. Lipkan. — К. : О. S. Lipkan, 2015. — 664 S.
ISBN 978-966-2439-52-6

Die Monographie ist den theoretischen und rechtlichen Grundlagen der Informationsgesellschaft in der Ukraine gewidmet. Die Arbeit definiert solche Definitionen wie «staatliche Informationspolitik», «Informationsgesellschaft», «Informationsidentität», «Informationsinteressen», «Informationsideologie», «Sicherheit der Informationsgesellschaft», «Bedrohungen der Informationsgesellschaft», «hybrider Krieg» , «Informationsraum», «Globalisierung der Information», «Informationskultur», «Informationsordnung», «Informationspotential des Staates», «Informationsressourcen», «Informationshoheit» und andere. Analysiert wird der Zustand der nationalen normativen Rechtsakte, die die Entwicklung der Informationsgesellschaft und der internationalen Informationsgesetzgebung regeln.

Aufgrund der bedeutenden Anzahl von Aspekten im Zusammenhang mit der Entwicklung der Informationsgesellschaft in der Ukraine stellt die Monographie das Rechtsmodell der Informationsgesellschaft vor; erfolgsversprechende Bereiche der rechtlichen Regelung rechtlicher Informationsbeziehungen werden identifiziert und Gefahren für die Informationsgesellschaft eingeordnet. Die Aufmerksamkeit richtet sich auf die Frage des moralischen Paradigmas der Entwicklung der Informationsgesellschaft, auf Vorschriften zur rechtlichen Regulierung der internationalen Informationsordnung und auf die Bestimmung der Ursachen für die Entstehung von Informationsmarginalen.

Die Monographie ist eine logische Fortsetzung der Reihe «ORDO ORDINANS» der Dr. V. Lipkan wissenschaftliche Schule und wird für Doktoranden, Forscher, Praktiker und alle, die sich für die Systematisierung der Informationsgesetzgebung interessieren, nützlich sein.

INTRODUCTION

Actuality of theme. The development of Ukraine as an independent state is carried out in conditions of forming information society & transformation of information civilization. Conflictual development of the modern world community, coupled with decreasing the efficiency of international institutions, and internal conflictness Ukrainian society from within, caused by the instability of the legal system, form basis for activation of various destructive forces in order to harm the Ukrainian statehood.

This predetermines the necessity of monitoring informational legislation and bringing it to the new socio-economic, political and legal informational realities. National informational legislation reforming is carried out in a dynamic and intensive process informatization of public relations, intensification implementation of informational function of the state, different institutions of the information society. Rapid development of information relations, combined with the implementation of human-centrist concept, made it possible to re-evaluate the role of the Information Society in the further development of civil society in Ukraine.

Research of current Ukrainian legislation & study of international experience of legal regulation public relations in the Information Society development indicate the presence of systemic gaps in the legal regulation of this sphere. The significant barriers to the effective information society development it creates, complete realization of national information interests makes impossible as well as the state information policy. In this direction directly to information society development devoted researches of scientists, in particular: A. A. Grigor, A. M. Yemelyanenko, E. O. Kalashnyuk, G. V. Kamarali, A. V. Kamuz, M. G. Karaschuk, O.G. Kryvokon, V. I. Kusherets, O. A. Maruhovskyj, A. М. Novitsky, O. V. Overchuk, A. A. Proskurina, S. O. Rudenko, A. L. Svyaschuk and others.

Some aspects of information society issues in one way or another studied in scientific works of such domestic scientists as: I. V. Aristova, V. Yu. Baskakov, V. D. Havlovskyj, M. V. Gutsalyuk, M. I. Dimchohlo, V. A. Zaliznyak, V. A. Kir’yan, I. A. Kysarets, V. A. Lipkan, O. V. Loginov, E. A. Makarenko, Y. E. Maksimenko, O. A. Mandzyuk, P. E. Matvienko, G. P. Nesvit, N. B. Novitska, L. I. Rudnik, I. M. Sopilko, K. G. Tatarnikova, A. V. Tunick, K. P. Cherepovskyj, O. V. Chupryna, V. S. Tsimbalyuk, M. Y. Shvets, T. A. Shevtsova, O. V. Shepeta, but concrete proposals to solve researched problem issues in the complex not found its adequate reflection.

A certain attention is paid to the analysis of features and concepts development of information society of such foreign scholars as: O. Bard, D. Bell, Y. Zoderkvist, M. Castells, Y. Masuda, K. May, E. Toffler, F. Webster, and the knowledge society and their legal components offered by P. Drucker, F. Mahlup, T. Stoun’yer and other foreign researchers.

However, the methodology of the formation and development of the state information policy is partly implicit in scientific and educational works of national researchers of administrative and information law & policy, the theory of public administration, in particular: V. B. Aver’yanov, O. F. Andriyko, I. V. Aristova , V. I. Hurkovskyj, S. F. Dzherdzha, R. A. Kalyuzhnyj, B. A. Kormich, O. V. Copan, O. V. Kochanowska, I. Yu. Krehul, G. M. Krasnostup, A. I. Maruschak, N. R. Nyzhnyk, I. M. Sopilko, V. D. Pavlovskyj, O. P. Svitlychnyj, V. Yu. Stepanov and others.

But the problem of the legal principles of the Information Society in Ukraine, study and determination of conceptual basis its development in the context of state information policy has still not become a separate object of holistic research. In the existing works of many authors have been studied only separate institutions of information society or superficially have been investigated some features of its parts; have been explored some directions in the state information policy. Instead, the scientists remained unattended important issues of determination conceptual foundations effective development information society in the context of the information society.

Moreover, is not defined methodological principles of forming information policy neoparadyhm. And therefore the structural and functional features of information policy as information and legal phenomenon is not enough been studied.

Although the present researches have significant scientific and practical importance, but due to their finiteness they cann’t contribute to systematic improve the efficiency legal regulation of social relations in the field of information society development in Ukraine as a holistic system object of research explorations; do not stimulate the state information policy progressive development. So researching not only legal, but also conceptual foundations of the Information Society as a holistic scientific problem & formation of methodological principles of forming the state information policy neoparadyhm are relevant directions of modern researches.

In addition, the problem of methodological substantiation of necessity development the concept informational identity as binding condition of information society development in Ukraine is still unexplored. This greatly complicates the implementation of state information policy, actualizes the problem of giving more precise social orientation, dynamism and efficiency to it.

The main purpose of research, the results of which are described in the monograph,  is to determine the conceptual foundations of information society in Ukraine, through the provision scientifically based proposals for improving the efficiency of legal regulation of information society development in Ukraine, well as substantiation and determination of methodological principles of forming state information policy neoparadyhm in Ukraine.

The purpose caused the formulation and solution of major tasks:

-     to determine the level of scientific researches theme of legal regulation information society development in Ukraine;

-     to submit legal aspects of information society concepts;

-     to formulate the definition of information society and define its main features;

-     to identify the philosophical determinants of information society development;

-     to generalize informational interests as a substrate of information society;

-     to clarify the legal nature of threats in the information society;

-     to formulate definition and distinguish the features of hybrid war as threat to information society development;

-     to offer the theoretical algorithm of model cognition information policy & to determine the constituent elements of algorithm the state information policy;

-     to define the phenomenological bases of state information policy;

-     to formulate the bases of informational gnoseology;

-     to discover the ontological principles of state information policy;

-     to carry out the bases of informational axiology;

-     to determine the status of legal regulation information society development in Ukraine;

-     to summarize the international legal experience of information society development;

-     to suggest the legal model of information society development;

-     to formulate the directions for improvement of information society development in Ukraine;

-     to develop bases of the concept informational identity.

Monograph is one of the first in the state comprehensive research of conceptual foundations information society development in Ukraine as holistic system, combined with methodological bases of formation state information policy neoparadyhm.

Innovative are:

–         offered information society legal model, consisting of: Strategy of information society development in Ukraine, Strategy of information society cybersecurity, e-government strategy, Strategy of telecommunications development;

–         proposal to supplement the system of schools information society theories with legal school, within which according to the comparativistics methodology the methods of legal borrowing, as well as synergistic and interdisciplinary approaches are studied various mechanisms of legal regulation, regulatory role of law, the effectiveness of law impact at public informational relations arising, forming and developing in information society;

–         formulation of theoretical approaches to the legal regulation of information society development: skeptical approach, in which the views on inability to settlement of public informational relations throughof their  too much structuredness and dynamism are expressed; critical approach, based on the analysis of real trends information society development and critical attitude to the absence regulatory framework for the regulation of new social relations; nihilistic approach, which expressed the view concerning the law insolvency in regulating of public informational relations and the inability and inefficiency of law as a regulator of dynamic public information relations; constructive approach, which is proposed to adopt the Informational code of Ukraine, to form the system of legal regulation information relations (in the field of information);

–         to denote the processes digital inequality is proposed to introduce a new definitions to scientific circulation: digital asymmetry — at which increasing the age of humanity is not accompanied by adequate significant increase of individual lifetime, and every generation on the person lies down more growing burden of knowledge which it is not able to learn; informational marginal — a person who are outside of information society, that has lost its informational status as a result of uniqueness of its own socio-cultural situation, during the transition to a global interaction within informational capitalism and the inability to resist the imposition and to adapt to a qualitatively new network architecture of institutional structures of the information society; information intelligentsia — informational educated and informational literate people, ie those who are of enormous arrays of information is able to select only useful, and using it to acquire an information advantage over the other, getting significant levers for establishing control over the informational and other strategic spaces;

–         singling out stages of becoming scientific thought concerning information society, in the information-legal doctrine of independent Ukraine: the first stage (1991—1997 years) is characterized by superficial understanding of sphere informational, which is considered only as part of national security and is not defined as an independent component with appropriate legal toolkit of legal regulation; the second stage (1997—2003 years) is characterized by awareness of the world transformation from industrial to information society and necessity of formation information law as a separate branch; the third stage (2003—2007 years) is characterized by awareness of the necessity of legal regulation information society development, which was adequately reflected through the adoption of the Law of Ukraine „On basic foundations of information society development in Ukraine in 2007―2015 years”. To the third stage is inherent appearance of monographic researches squarely focused on the directly protection of classified information, features of access to the above information and determination basic types of secrets; the fourth stage (2007—2013 years) — is characterized by practical development of formation of information society ideas. This is reflected in the approved the Concept of e-governance development in Ukraine, Information Security Doctrine of Ukraine, Laws of Ukraine „On access to public information”, „On personal data protection” and others. Also at this stage considerably intensified reflection of these issues in the scientific researches of scholars on informational subject; the fifth stage (from 15 May 2013  — till now) — adoption of the Strategy information society development in Ukraine;

–         understanding of the content of informational globalization, which consists in transforming of information society to unified macrosystem, united by modeled on original-system (the founder of information society), in which the information societies are able to co-evolution only within the global information society.

To scientific circulation is introduced new definitions, given their interpretation, and expanded the interpretation such of them: „information society”, „information  potential”, „information  space”, „ informational globalization”, „informational identity”, „informational order”, „information culture”, „information  resources”, „informational sovereignty”, „hybrid war”, „state information policy”, „informational phenomenology”, „information gnosiology”, „information ontology”, „information axiology” etc.

Element of scientific innovation is the algorithm of forming informatsiology paradigm: scientific elite, that creates the informatsiology paradigm: informatsiology, information law, information security; educational elite — translator of informatsiological knowledges: educational disciplines of the informatsiological theme that should be fixed for teaching as compulsory at all higher educational institutions of humanitarian profile; managerial elite —  after acquired knowledge on the second level, on the basis of verification paradigms, which are developed on the first level, should implement it in practical informational activity;

Separately scientific attention is paid to the new interpretation of the term „information interests” as the interests of information society as well as classification of threats to information society.

For the first time is submitted definition of hybrid war as a threat to the information society development in Ukraine.

The algorithm of structure elements of state information policy and theoretical algorithm of model its cognition are proposed.

Innovative is the application of  theory of justice by John Rawls to building model of the state information policy. As a result, been received three basic author’s interpretations theory of justice: 1) everyone has an equal right to implement information rights and freedoms, which is fundamentally similar and compatible with adequate freedom and  interests of other; 2) Any informational value should be available to any individual; 3) informational inequality is valid only when the benefit is generally and compensate losses of most vulnerable society segments, the least developed information societies.

One of the elements of scientific novelty, is the proposal of theoretical  algorithm of model cognition information policy, which should consist of the following elements: 1) informational phenomenology; 2) information gnosiology; 3) information ontology; 4) information axiology.

Separately scientific attention is paid to the formation of informational values as part of implementation concept of  informational identity, also improved basis for moral paradigm of the information society through developing basic principles of information culture.

Another layer of scientific knowledge in the monograph is the concept of informational identity, the core of which is human communications in the framework of new trends of information culture. The primary means preservation of informational identity is dialogue between information societies, also transitiveness and transparency of informational cultures.

Also, the authors are offered actual directions of researching  informational identity as an important basis of  effective information policy production, which include: а) determining the spatial dimension of the struggle for identity: geopolitical, geostrategic, geoinformational, geo-legal etc; b) informational dimension of the struggle for identity; c) informational identity and informational identity policy; d) the impact of new institutes of communications on process of struggle for identity; e) directions of influence of new communication practices on the information reality and its comprehension both conceptual and empirical levels.

Conclusions and proposals, formed in the monograph, are determined directions of improvement of legal regulation information society development and state information policy of Ukraine.

CONCLUSIONS

In the monograph presented theoretical generalization and new decision of scientific task, concerning conceptual foundations of information society development in the context of forming  state information policy neoparadyhm of Ukraine. The authors have formulated a number of conclusions, proposals and recommendations aimed at solving these problems.

1. The level scientific researches theme of legal regulation of information society development in Ukraine is defined. Is offered the algorithm of forming informatsiology paradigm, constituent elements of which are follows: scientific elite, that creates the informatsiology paradigm: informatsiology, information law, information security; educational elite — translator of informatsiological knowledges: educational disciplines of the informatsiological theme that should be fixed for teaching as compulsory at all higher educational institutions of humanitarian profile; managerial elite —  after acquired knowledge on the second level, on the basis of verification paradigms, which are developed on the first level, should implement it in practical informational activity;

2. The legal model of information society is offered. Domination of politological researches leads to emasculation legal component, impairment of information law, but, thanks to it, information society acquires its own consistency that gives it the right to the most effective regulator of social relations. Virtualization of global information space actually creates the conditions for the replacement of information law, that was created in real conditions in the context of realization of state information policy, on standards of behavior on the Internet, that are based largely due to the new cyberculture and is essentially a social-informational, deontological, but not legal. Is argued the necessity of preparation not only the foundations of the state information policy, but also the formation of a system legal regulation of information relations in the sphere of information society development.

3. The definition of information society is formulated and its main features are defined. In the narrow sense: information society — society, where the production, consumption and distribution of information based on the use of information resources as a factor of increasing the efficiency of social production. In a broad sense information society — component of civil society, that functions into a single information and communication space, which is dominated by new technological modes, that are based on the massive use of promising informational technologies, computer technologies and telecommunications; created qualitatively new developed market of knowledge and information as the determining factors of production, characterized by formation of conditions for transformation of informational resources of society into real resources of socio-economic development, and the actual fulfilling needs of society in information products and services; cardinally increases the role of information and communication infrastructure; condition for successful formation of personality is becoming information literacy, increases the level of education, scientific, technological and informational development at the expense of radical empowerment of information exchange on their interpenetration into one another, enhance the role of qualifications, professionalism, ability for creative processing of information as the most important characteristics of labor services; is created the system of state guarantees, primarily legal, and security, the implementation of information rights and freedoms, including the rights to safe free access, dissemination and use of information.

4. It was found philosophical determinants of information society development and determined, that information society — is the coexistence of two worlds: usual physical and virtual, created by person, which exists in simulated computer environment. It is emphasized that virtual reality gets features of special social phenomenon and carries out a significant impact on the physical world, becomes a special socio-cultural mechanism that has self-organization features.

The matrix of informational reality in information society development is determined. It consists of: 1) initial fundamental essences that define organizational fundamental principle of material substance in the universe and on Earth (fundamental physical laws of nature, information codes atoms, molecules and their parts, programs of self regulation of lifeless nature etc.); 2) secondary informational essences that arise as a result of self regulation of nature (genetic programs (the genome) that determine the self-organization of living organisms, biological species, communications that determine the functioning of biological communities, ecosystems); 3) informational essences that are the result of wildlife development (information code of the human brain, nervous feeling of living organisms, the intellect  of human and of the higher animals, the public essences etc.; 4) informational products of intellect and society (emotions of language, motivation, knowledge, images, plans, technologies, skills and ability to do the job, social values and laws, regulations, etc.); 5) secondary informational products of intellect and society (genetic information from biological species created by person, informational products, created with using computer programs and well organized artificial systems etc.); 6) products of self-organizing systems activity.

Informational interests as a substrate of information society are generalized. Under informational interests is proposed to understand: the result of awareness of the value of informational needs, informed choice of informational values due to the ideal of the state with highly developed information society, in its purpose and idea of the progressive development of the information society and provide the conditions and means of satisfying their safe and stable implementation as part of this society while preserving the leading role of the state in this process. Position concerning the need to develop a new class of society ― informational intelligentsia, that has become producer of informational ideology, is proved. The main  tasks of it are singled out. Position, that the future prosperity of the state is directly related to its controllability of information society development processes, is summarized. It was determined that the formation of information society in Ukraine aims to facilitate the transformation of our country to informational, improve governance in order to further development and implementation of national state-human centrist ideology, raising the level of realization of information rights and freedoms human and citizen, and not replacement of state apparatus and mechanism of national legal regulation, its disparageby offering instead “effective” supranational governance structure and massive packs of implementing legislation, which doesn’t take into account in national interests and needs of the Ukrainian community and development information space.

5. The algorithm of structure elements of state information policy is proposed: 1) detection and awareness of informational needs; 2) formation system of informational interests on the basis of conscious informational needs; 3) classification of informational interests; 4) evaluating forces, opportunities and resources of the country for implementation of informational interests; 5) identifying of informational interests of other countries and their comparison with informational interests of Ukraine in order to establish  confrontational  and compromise interests; 6) Calculation of confrontation level of interests, strategic risk model for the implementation informational interests, identify the degree of influence and balance of forces, that are behind these interests; 7) resulting from the implementation above mentioned stages, a circle of interest that may actually be provided for the implementation at this stage of historical development of the information society, is formed; 8) the final stage is formation of state informational policy, which defines the purpose of realization informational interests relates specific objectives, given the available resources and possible alignment of forces that can be generated as a result of performing certain tasks.

6. Legal nature of threats in the information society is defined. Been determined that the formation of reliable mechanisms and establishing control over development of the information society ― no alternative way to conservation institute of the state and all institutional component and ensure the protection of legal interests, rights and freedoms human and citizen. Classification of approaches to the concept of threats to the information society is accomplished, classification of threats to information society is given and  sources of their formation are identified.

7. Hybrid war as threat to information society development is determined. Is offered the definition of hybrid war as purposeful process of establishing external control over the alpha subject over the object management, establishing total control over the area of governance, in which the crucial role played by information means.

8. Is defined the proposal of theoretical  algorithm of model cognition information policy, which should consist of the following elements: 1) informational phenomenology; 2) information gnosiology; 3) information ontology; 4) information axiology.

9. Is determined phenomenological principles of state information policy: information phenomena are components of information policy, scopes of information activities, scopes of information society, areas outlined above triad, other information categories. So one of the important scientific problems is its research using phenomenological method. In Ukraine, on this class issues is extrapolated negative trend of validity of the research questions of informational phenomenology, so the views set out in this monograph, is life-giving impetus to begin discussion concerning application of this method in the research of the state information policy. Change of representations of information policy and its purpose, ways, methods and means of realization in conditions of development hypertrophied and uncontrolled implementation of information globalization in almost all areas of life, into a modern state building practice of sovereign states, as well as forming the cyber communication continuum is largely determined by the release to new worldview horizons, to another ― cyber mentality, digital understanding of the world and outlook not only informational, but also everyday reality and a new understanding of person itself, primarily, as homo informaticus, according to anthropological principles and introducing the concept of human-centrism to practice information policy.

10. The bases of informational gnosiology are formulated. The leading idea of information gnosiology is cognitive attitude to the current information policy, an attempt to theoretical (philosophical and legal, scientific) understanding its objective legal nature, clarifying its role and purpose, approaching to comprehension its truth and legal means of regulation. This way of knowing, as convincingly demonstrated studies of Ukrainian scientists, leading to the initial gnoseological scheme in the field of theoretical understanding and study of law. is determined bases of conditionality appeal to the topic of forming informational gnoseology, separately demonstrated the application of methodology systematic, activity and praxeological approaches to the study of the state information policy phenomenon. For the first time the theory of justice John Rawls to the formation legal bases of state information policy is applied.

11. Ontological foundations of state information policy are discovered. In the context of modern informational creation informational ontology serves as teaching of state information policy in distinguishing it from non-government policy, ie policy, engaged in private institutions of different levels. Within the framework informational ontology is advisable to abandon both the rationalistic attempts to idealization of the state information policy through its binding unilaterally and unconditionally with any „abstract” idea (informational freedom, informational justice,  informational compromise, informational symmetry,  informational balance, reasonable balance interests of individuals, society and the state, transnational corporations, etc), and from the reductionist approach, in which the state information policy is determined only as a policy, developed by the state, is held by the state and actually made only for the state and for the benefit and realization only state interests.

12. The bases of informational axiology are carried out. It is proved that modern methodological crisis in the formation of the conceptual bases of state information policy has its axiological roots. Absence of national values system formedness, including informational, defragmentation of holistic methodology and leveling of deontological foundations modern training professionals, especially in the field of information policy, informational acmeology and information & communication technologies, high and nanotechnologies, specialists in e-future, etc — are the result of global informatization and promotion of consumer mode of life dominance. Mental and ideological degradation both in means of implementing the state information policy and methodology of its research has become the echo of methodological crisis researches in information sphere. Insufficient elaborating of these issues may lead to spontaneous, uncontrolled development of the information society and the creation of new classes of threats to the interests of individuals, society and the state, inability of state information policy to form a reliable legal mechanisms to guarantee informational rights and interests.

One of the successful conditions for exit from this crisis is to appeal of the scientific attention to theoretical issues of forming  methodology, inside which should be considered the components such as axiology, praxeology, gnoseology, ontology and epistemology. This system is able to give new impetus to theoretical works of information law and contribute not only to improve of toolkit the cognition of objective reality, but also generate concrete proposals for implementing the state information policy.

Is summarized about the necessity of reorganization with further restructuring and modernization all components of the state information policy on the basis of system combination the informational axiology, informational gnoseology and informational methodology, informational phenomenology.

13. Is ascertained that the criterion of state information policy should be  national informational interests, which are those values (form), that determine the content of existence of the Ukrainian nation and the state. In exercising selection, evaluation of certain events, the subject of management clearly defines the system and the hierarchy of values, that makes prioritization process, because the priority of national informational interests in its unity form those values, that at this historical stage of development the state prefers to most effectively implement, and the state information policy is important element of this process.

Information axiology enables not only to identify certain values, but also  to determine directly the mechanism of formation prioritization and hierarchy informational interests. Due to the application of scientific methodology this mechanism will take signs of uniformity, that will help to form the priority informational interests on a single methodological basis and will lay the foundation of the whole system renovation of information legislation and bring it into logical conformity with needs of Ukrainian society. Information axiology enables to define clear criteria for the formation of values, and thus lays the foundation for the construction objectively effective system of legislation in this area.

14. Is proposed to consider state information policy in three dimensions (on informational axiology based): 1) normative policy ― the ideas, principles, methods of realization of state information policy is clearly defined in the current information legislation of Ukraine; 2) real policy ― state information policy, how it is implemented in real life; 3) ideal politics ― reference model of state information policy, based on information axiology.

The definition of state information policy is determined in accordance with the axiological approach  — is the activity of authorized bodies state power and administration, civil society institutions, that defines the objectives, functions, principles, priorities, based on the values of the Ukrainian nation, information policy, methods and tools to support them.

15. The condition of legal regulation information society development in Ukraine is determined. Actual approach, which  textually presented  in legislative acts concerning the formal description of threats, is incorrect, because the definitions, that describe the information society should be explored in mutual communication, should be taken into account their impact on each other and studied due to their systemic impact owing to their operationalization.

Textually legislation presented mainly the acts setting out foundations of information society, but does not regulate the specific issues, related to the separate institutions of the information society development: e-government, e-medicine, e-education, e-commerce, e-science, e-culture, etc. First attempts to solve these problems are conducted in Strategy information society development, but our analysis of this document provisions, makes it possible to argue about the necessity of quality improvement of this document.

Our investigation of the existing legal regulation information society development in Ukraine, and normative legal acts that indirectly impact on this process enables to conclude: large amount of logical and methodological errors makes it impossible effectiveness of legal regulation of information society development, simultaneously envisages the opportunity of just selective state influence on the legal tactical and strategic measures level. Thus every national initiative does not have accurate borders and responsibility areas, the measures provided for, or often duplicate each other within the various initiatives, or contradict each other.

16. International legal experience of information society development is generalized. Four models of information society management is allocated: western management model of information society (american-english and european modelsis attributed to this model); asian management model of information society (countries in Asia&Pacific region); indian management model of information society та african management model of information society.

Analysis of the experience such countries as: Finland, Kingdom of Belgium, Denmark, Netherlands, Sweden, France, UK, Germany, Canada, USA, China, South Korea, Singapore, Japan and Lithuania, Hungary, Czech Republic and Poland made it possible to offer the following perspective directions of information society development in Ukraine: development of predictive and indicative models of information society development  in Ukraine, taking into account diversity and many alternativeness ways of development, based on the theory of dynamical systems, systems analysis and synergy; organization of inter-agency digital cooperation in information society  development for implementation the principle of „single window”; modernization of public services: active promotion of policy of training officials in the field of ICT for optimal organization of work and modernization of methods; taking into account the knowledge of information and communication technologies during the hiring for civil service; appropriate modernization of national networks; permanent monitoring of users’ needs by creating  consulting centers throughout the country, built on the principle of online forums, adaptation and simplification of administrative services in the context of further implementation of e-governance concept; implementation of integrated system „Electronic Government” and realization of experience gained during the implementation of pilot projects in the field of e-governance, in particular such as: „Electronic Ministry”, „Electronic region”, „Electronic City”, „Electronic Village”; encouragement the formation of network etiquette, formation the Code and deontological foundations of information society development; cardinal qualitative development of legal regulation of information society; rationalization of state funding in information society development; innovative development of ICT and implementation of e-administration projects.

17. Critical analysis of the Strategy information society development is done and information society legal model is offered, consisting of: Strategy of information society development in Ukraine, Strategy of information society cybersecurity, e-government strategy, Strategy of telecommunications development.

18. Directions for improvement of information society development in Ukraine is formulated. Two main approaches to formation directions of state information policy for information society development is allocated: 1) conservative — according to which information society development occurs based on existing models of development, that it already passed western societies; 2) revolutionary — Ukraine should find its own model of information society development, based on its own national informational interests, while keeping its own traditions of informatsiological science development, cultural and national identity. We exactly stand for the second position, because ethno-national identity as an attribute of Ukrainian historical state for conditions of its activation, but not constant oppression and informational suppression, should be transformed into viable source of civil political identity „european”.

19. Theoretical model of informational identity is suggested. It is the highest form of philosophical and anthropological representation of information and legal knowledgethat provides an idealized idea of essence epistemological content, purposeful development of informational civilization allows to explain and to predict, to understand the past and to provide the course, consistency and trends of its development. Informational identity serves as peculiar informational conservation, that correlates to informational symmetry. From the standpoint of symmetry, which in this case of reconstruction may be considered as method of structural researches, informational  identity may be viewed as special kind of unity of preservation and change.

Ukrainian informational identity, in addition, should have also mentality of global civilization ― its correlation with the modern information age, informational values, nformational diversity of the world. The importance of this relation is in need of inclusion ukrainian informational space into global processes of informational  globalization, into the system of mutually beneficial international informational relations.

Informational identity — identification oneself as part of the information society, its symbols, informational values, history, geoinformational space, information culture, state and legal institutions, informational interests. Moreover it comes to the adoption of this identity not only on strictly rational level as a necessary attribute of information society, but also on the emotional, semantic and mythological levels.

Cognitive potential of “identity informational” concept provides an opportunity to separate expressly the different angles of scientific analysis, case studies of informational transformational changes, theoretical generalizations, philosophical reflection – make up the multidimensional and multivariate panorama of basic modern trends of informational development.

Also, the authors are offered actual directions of researching  informational identity as an important basis of  effective information policy production, which include: а) determining the spatial dimension of the struggle for identity: geopolitical, geostrategic, geoinformational, geo-legal etc; b) informational dimension of the struggle for identity; c) informational identity and informational identity policy; d) the impact of new institutes of communications on process of struggle for identity; e) directions of influence of new communication practices on the infor mmation reality and its comprehension both conceptual and empirical levels.

Under the informational identity  also  may be understood a certain sustainability of individual, cultural, national or civilizational settings of their self-identity in the information sector. The core of informational identity is human communications in the framework of new trends of information culture. The primary means preservation of informational identity is dialogue between information societies, also transitiveness and transparency of informational cultures. Pluralization of identities leads to discursive accumulation of concepts „identities”, while, in our opinion, is an echo of scientific pluralism and prompts it to further scientific studies.

Distinctive condition for the formation informational identity is positive perception by citizens of information society,  processesof informatization, information democracy, e-governance concept, e-education, e-culture, e-medicine, etc., the recognition of effective informational interaction of state institutions and civil society, the perception as positive of informational globalization.

Operationalization of the informational identity concept should be reflected in the improvement of the national information legislation.

CONTENTS
Preface . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
Acron yms . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
CONTENTS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
introduction . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30

Part 1. Theoretical Foundations of the informational society development in Ukraine . . . 37
1.1 Level of scientific researches . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .39
1.2 Legal aspects of the informational society concepts . . . . . . . . . . . . . . . . . .65
1.3 Definition of the informational society and its main features . . . . . . . . . .76
CONCLUSIONS TO THE FIRST PART . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .93

Part 2. Philosophical and legal dimension of the informational society development in Ukraine . . 101
2.1 Philosophical determinants of the informational society development 103
2.2 Informational interests as a substrate of the informational society . . . 109
2.3 Legal nature of threats in the informational society . . . . . . . . . . . . . . . . 127
2.4 Hybrid war as threat to the informational society development . . . . . 142
CONCLUSIONS TO THE SECOND PART . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147

Part 3. Methodological principles of forming of the state informational policy NEOPARADYHM . . . . 153
3.1 Informational phenomenology . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159
3.2 Information gnoseology . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172
3.2.1 Conditionality of necessity of the separate research of information gnoseology . . . . . . . . . . . . . . . 172
3.2.2 Concept & content of methodology and method . . . . . . . . . . . . . . . 175
3.2.3 Classification of methods . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178
3.2.4 Systematic approach . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181
3.2.5 Activity approach . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189
3.2.6 Praxeological approach . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192
3.2.7 Theory of justice of John Rawls . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 197
3.2.8 Conclusions to methodology . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203
3.3 Informational ontology . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 204
3.4 Informational axiology . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221
3.4.1 Substantiational actuality of appealing to the informational axiology . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221
3.4.2 Level of scientific researches of theme in scientific works . . . . . . . . 223
3.4.3 Foundations of formation of informational axiology . . . . . . . . . . . 225
3.4.3.1 Concept of axiology . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 230
3.4.3.2 Concept of values . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 234
3.4.3.3 Ratio of human and national values . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 237
3.4.3.4 Informational values . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 240
3.4.4 Informational society as a value . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 242
3.4.5 Informational rights as the highest social value . . . . . . . . . . . . . . . . 245
3.4.6 Conclusions to informational axiology . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 249
CONCLUSIONS TO THE THIRD PART . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 254

Part 4. Legal regulation of the informational society development in Ukraine . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 259
4.1 Condition of legal regulation of the informational society development in Ukraine . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 261
the UN GA Resolutions. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 269
the UN Secretary General reports and notes . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 274
Reports of ICT. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 274
Additional documents. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 280
— laws of Ukraine . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 295
— decrees of parliament . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 310
— acts of the President of Ukraine . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 313
— acts of Cabinet of Ministers . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 317
— acts of judiciary bodies . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 327
— acts of bodies of executive power . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 328
4.2 Place and role of the informational society development in modern
state informational policy of ukraine . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 329

CONCLUSIONS TO THE FOURTH PART . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 343

Part 5. Directions for improvement of the informational society development in Ukraine . . . 351
5.1. International legal experience of the informational society development . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 353
5.1.1 Informational policy of Finland . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 356
5.1.2 Informational policy of the Kingdom of Belgium, Denmark, the Netherlands . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 360
5.1.3 Informational policy of Sweden . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 361
5.1.4 Informational policy of France . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 366
5.1.5 Informational policy of the UK . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 368
5.1.6 Informational policy of Germany . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 370
5.1.7 Informational policy of Canada . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 372
5.1.8 Informational policy of the USA . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 380
5.1.9 Informational policy of China . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 387
5.1.10 Informational policy of the South Korea . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 392
5.1.11 Informational policy of Singapore . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 393
5.1.12 Informational policy of Japan . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 394
5.1.13 Informational policy of Lithuania, Hungary, the Czech Republic 402
5.1.14 Informational policy of Poland . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 404
5.2 Strategy of informational society development in ukraine . . . . . . . . . . 414
CONCLUSIONS TO THE FIFTH PART . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 443

PART 6. Informational identity — basic principle of the informational society develop ment in Ukraine . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 453
6.1 The concept of identity and its operationalization in the information society development . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 458
6.2 Origins of informational identity . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 465
6.2.1 Types of informational identity: public, social, personal . . . . . . . . . 466
6.2.2 Homo informaticus . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 471
6.2.3. Values and ideology . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .479
6.2.4. Informational identity – consolidating factor . . . . . . . . . . . . . . . . . 481
6.3 Factors that inhibit the formation of informational identity . . . . . . . . . 486
6.4 Methodology of research of the informational identity . . . . . . . . . . . . . 493
6.5 Concept of the informational identity . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 494
6.6 Problem-forming matrix of formation of the informational identity concept . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 495
6.7 Principles of the informational identity . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 497
6.8 The legal approach to understanding of the informational identity . . 500
Conclusions of the six part . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 506

CONCLUSIONS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 524

te zaurus . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 535
used lit Erature . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 589

ANNEXES . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 616
ANNEXE А. Structural and functional analysis
of substantive elements of civil and
informational society . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 616
ANNEXE Б. Сomparative table of legislatively
defined informational interests . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 618
ANNEXE В. Relation to the purpose of the
information society development and vital
interests . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 619
ANNEXE Д.1. RESULTS OF ANALYSIS OF THE LAW OF
UKRAINE “ON BASIC PRINCIPLES OF INFORMATION
SOCIETY DEVELOPMENT IN UKRAINE for 2007-2015
years» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 621
ANNEXE Д.2. MAIN STRATEGIC GOALS OF THE
INFORMATION SOCIETY development IN UKRAINE . . . . . 627
ANNEXE Д.3. COMPARATIVE TABLE OF DIRECTIONS OF THE
INFORMATION SOCIETY development . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 630
ANNEXE Е. DIRECTIONS OF ensuring OF the
information security of UKRAINE . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 633
useful bibliograp hy . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 639
Researches of V. Lipkan’ scientific school on
informational TOPICS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 639
Researches of I. SOPILKO’ scientific school on
informational TOPICS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 652

Експертний висновок

ЛІПКАНА Володимира Анатолійовича

Голови Інституту майбутнього

доктора юридичних наук, доцента

академіка Академії наук вищої освіти України

на проект

Стратегії розвитку ефективних комунікацій

у Збройних Силах України

Нині можна констатувати про необхідність дальшого розвитку державної інформаційної політики, особливо стосовно удосконалення нормативно-правового регулювання окремих видів суспільних інформаційних відносин. Вирішальним напрямом є чітке та консенсуальне усвідомлення складових державної інформаційної політики, кола суспільних відносин, а також місця та ролі, відповідальності та здатності МО України реалізовувати інформаційну політику в межах покладених на них завдань.

Важливим компонентом сучасного розвитку інформаційного суспільства є усвідомлення необхідності формування ефективної системи протидії гібридним війнам, підготовка ЗС України до ведення війн нелінійними методами, про що неодноразово йшлося на нарадах керівництва ЗС України за моєї участі, в тому числі і 18 вересня 2015 року. Саме тому актуалізація питання про розвиток комунікацій є важливою.

Утім, зважаючи на важливість даного документа, його концептуально-методологічну роль, а також значеннєвий потенціал для систематизації інформаційного законодавства у сфері діяльності ЗС України, висловлю свої критичні зауваження на текст проекту даного документа.

ЗАУВАЖЕННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ

1. 1.     Даний документ топологічно має бути пов’язаний із вже існуючими документами такого рівня. Він має продовжувати положення:

• Закону України «Про основи національної безпеки України»;
• Стратегії національної безпеки України;
• Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020»;
• Національної стратегії у сфері прав людини;
• Воєнної доктрини України.

Наразі цього немає. Документ виглядає відірваним із загального контексту, взагалі є не зрозумілим походження та його ґенеза, обумовленість необхідності його прийняття саме в такій інтерпретації.

1. 2.     Документ позбавлений внутрішньої логіки та власно концепції.
2. 3.     Дана Стратегія не здатна виконувати системоутворювальну роль щодо налагодження та реалізації концепції стратегічних комунікацій.

ЗАУВАЖЕННЯ МЕТОДОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ

Автори тексту законопроекту проігнорували наступні методи нормотворчості, що в цілому унеможливлює оцінювати зміст даного тексту та сприймати його в якості навіть проекту:

-         правничої герменевтики – передбачає не тільки інтерпретацію смислів, але й реконструкцію їх розуміння авторами інших текстів, що пов’язані із даним документом. Незастосування даного методу сприяло трансформації смислів у правничому розумінні, внесенні дисбалансу в термінологічну систему;

-         семантичний метод – при формулюванні ключових дефініцій які мають відображати тенденції розвитку безпекового та інформаційного середовища у сфері діяльності ЗСУ, а також мати гіперзв’язок із вже існуючою термінологію, що означає дані явища;

-          лінгвістичний підхід, який у подальшому трансформується у цільове, функціональне, системне тлумачення. Даний текст в цілому дестабілізує чинні нормативні правові акти (далі – НПА), що регулюють діяльність ЗСУ, він не корелює із родовими документами у даній сфері, зокрема Воєнною доктриною України;

-         компаративний аналіз — унеможливив провести порівняння даного документа з уже існуючими документами подібного рівня, таргетизувати оригінальність даної Стратегії та виділити її місце в системі нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері реалізації життєво важливих національних інтересів

-         синхронний та діахронний методи — унеможливили розглядати даний документ як органічне продовження та необхідний елементів системи удосконалення нормативно-правового регулювання суспільних відносин комунікації у сфері діяльності ЗСУ;

-         метод гіперзв’язку — унеможливив укладачам провести зв’язок даної стратегії і пов’язати необхідність її розроблення та затвердження порівняно із вже існуючими нормативними актами.

ЗАУВАЖЕННЯ ЗМІСТОВНОГО ХАРАКТЕРУ

1. Визначення поняття Стратегії розвитку ефективних комунікацій у ЗС України за змістом не відповідає назві документа, адже в назві йдеться про ефективні комунікації, а в дефініції лише про комунікації. Тобто ефективність як іманентна та атрибутивна ознака помилкова втрачена.
2. Також дане визначення за своїм алгоритмом будови описових ознак не корелює із аналогічними визначеннями, що містяться в сучасних документах концептуального рівня:

-          воєнна доктрина України – є системою поглядів на причини виникнення, сутність і характер сучасних воєнних конфліктів, принципи і шляхи запобігання їх виникненню, підготовку держави до можливого воєнного конфлікту, а також на застосування воєнної сили для захисту державного суверенітету, територіальної цілісності, інших життєво важливих національних інтересів;

-          Стратегія державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні -  спрямована на реалізацію принципів, пріоритетів, завдань державної політики у сфері розвитку громадянського суспільства. Стратегія визначає концептуальні, взаємодоповнювальні напрями діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо створення належних умов для розвитку громадянського суспільства;

-          Стратегія сталого розвитку “Україна – 2020″ визначає мету, вектори руху, дорожню карту, першочергові пріоритети та індикатори належних оборонних, соціально-економічних, організаційних, політико-правових умов становлення та розвитку України.

Таким чином, будова поняття не відповідає прийнятим нормам його формування, а представлений варіант є відлунням ортодоксальних підходів, коли стратегію визначали через формулювання: «система офіційно затверджених  поглядів на…». У даному документі відсутнє зазначення на необхідність захисту життєво важливих інтересів, національні інтереси взагалі, а також не визначено конкретно : навіщо даний документ, чим само він доповнює вже існуючу нормативну базу і яким чином удосконалює процес правозастосування через регулювання досі неврегульованих суспільних відносин у сфері комунікації. Фактично за даного визначення можна дійти висновку, що дана Стратегія створена сама для себе. Оскільки у визначенні йдеться лише про саму стратегію, а не про ті суспільні відносини, на якісну та кількісну зміну яких і має бути спрямовано дану стратегію.

1. Автори даного тесту плутають такі ключові поняття, як: комунікація та процес комунікації.
2. 4.     Невірно визначено термін «імідж ЗСУ»: імідж початково не може бути об’єктивним чинником, оскільки від створюється умисно для суб’єктивного сприйняття. За даного випадку має бути присутня категорія оціночності. Тому пропонується дане поняття визначити наступним чином: образ, що складається з атрибутивних (візуальних), інформаційно-комунікативних і соціальних компонентів, що створюється внаслідок цілеспрямованої діяльності, а  також в ході подій з метою формування у населення позитивного ставлення до Збройних Сил України і підтримки армії як невід’ємної частини держави.

ЗАУВАЖЕННЯ ОРФОГРАФІЧНОГО, ГРАМАТИЧНОГО, ЛЕКСИЧНОГО ТА СТИЛІСТИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

Відсутні поєднання ключових лексем і атрибутивних компонентів, що унеможливлює набуття ключовими словосполученнями термінологічного  характеру.

Укладачі тексті не володіють українською мовою, в обсязі, потрібному для складання такого рівня документів, що знаходить свій вираз: 1) у викривленні багатьох сем; 2) уживанні полісемії при використанні ідентичних сигніфікатів; 3) застосуванні неправильних відмінків; 4) незавершених та нелогічних реченнях; 5) вживанні русизмів; 6) калькуванні іншомовних слів, які не притаманні українській мові, натомість мають відповідні аналоги в українській мові.

В тексті містяться орфографічні помилки.

ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО ЮРИДИЧНОЇ ТЕХНІКИ

Підрозділ 1.1 останній абзац, в якому зазначено: «Інші терміни та поняття в тексті Стратегії, визначення яких наведено в інших нормативно-правових актах, до цього переліку не віднесено» є абсолютною профанацією. По-перше, на які інші терміни натякують укладачі? По-друге, в яких інших, тим більше нормативно-правових актах (а це можуть бути і відомчі інструкції і закони, основна термінологія в яких почасти може різнитись тощо) вони наведені? По-третє, як термінологія може бути «наведена»? Вона може мати визначена, подане обґрунтування тощо.

Відтак, даний пункт є свідченням абсолютної правової безграмотності та дилетантства авторів тексту.

У підрозділі 1.2 укладачі аналізованого тексту помилково:

-         застосовано неюридичну конструкцію: «…питання розвитку регулюються Конституцією України…». Законодавство та в принципі і будь-який нормативний правовий акт регулюють суспільні відносини у певній сфері життєдіяльності, а не питання;

-         включають до нормативної бази:

• ЗУ „Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, адже його дія обмежена 2015 роком;
• Указ Президента України від 15 червня 2004 року № 648/2004 „Про Воєнну доктрину України” – втратив чинність;
• не вказано на Указ Президента України від 24 вересня 2015 року
  № 555/2015, яким затверджено рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року „Про нову редакцію Воєнної доктрини України”;
• не вказано на ЗУ „Про основи національної безпеки України», адже всі концепції, стратегії та доктрини, програми тощо у сфері національної безпеки розробляються відповідно до даного закону;
• не вказано на Стратегію сталого розвитку „Україна – 2020”, в якій визначено вектори та індикатори оборонних умов становлення та розвитку України.

Щодо розділу 2

Оскільки безграмотність та чудакуватий стиль даного документа є абсолютним свідченням того, що його готували аматори та дилетанти, я нижче проводитиму аналіз кожного речення окремо у вигляді таблиці.
Що означає задовго: це коли: за день, за місяць, за рік, а може перед падінням Хазарського каганату? Мові нормативного акту не притаманні такі наративи. Хто ідентифікував на офіційному рівні ті чи інші дії як «інформаційна війна». В жодному нормативному акті чинному станом на 28 вересня 2015 року не міститься визначення даного терміну, а отже його уживання в відомчому нормативному акті є нелегітимним.

Факти (дуже спірні та дискусійні), викладені вище, не дають підстав резюмувати: «у зв’язку з цим». Так само, невідомо як зрозуміти словосполуку: «удосконалення механізму регулювання процесу обміну….». Так само не є зрозумілим як можна «впроваджувати принцип», адже принцип – це основоположне начало, засада. Висновки у даному реченні ніяким чином не пов’язані із попередніми роздумами та віртуальними мріями укладачів. Більше того, суспільні відносини у сфері цивільного демократичного контролю вже достатньо повно врегульовані відповідним Законом України, з яким авторам даного тексту потрібно було б ознайомитися, перед тим, як пропонувати те, що вже давно існує. Визначені складові партнерської взаємодії є невірними по своїй суті і не відповідають сталій концепції стратегічних комунікацій, яка ефективно функціонує в країнах членах НАТО

Незважаючи на наявну нормативно-правову базу, що регламентує процес комунікації, її рівень в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України не відповідає потребам сучасності.

Враховуючи сучасні тенденції, війна ведеться в двох вимірах – контактному (силовому) і безконтактному (інформаційному).

На Збройні Сили України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Перемога на інформаційному рівні, - половина від перемоги у війні, утвердження інформаційної безпеки, яка відповідно до статті 17 Конституції України, реалізує одну 
з найважливіших функцій держави.

Російська влада вирішила перешкодити самостійному розвитку України шляхом дестабілізації внутрішньої ситуації, анексії Автономної Республіки Крим, створення та підтримки незаконних збройних формувань

на території Донецької та Луганської областей і часткового застосування підрозділів своїх збройних сил.

Революція гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року) створила можливості для побудови держави, заснованої на фундаментальних цінностях, визначених Конституцією України, на захист яких із зброєю в руках став український солдат.

Водночас, задовго до загострення ситуації, що перетворилася у збройне протистояння, проти України розпочалась інформаційна війна.

Форми, методи, технології та засоби ведення інформаційно-психологічної війни, шляхом приниження української мови і культури, фальшування української історії, формування російськими засобами масової комунікації альтернативної до дійсності, викривленої інформаційної картини світу.

У зв’язку з цим виникла необхідність удосконалення механізму регулювання процесу обміну інформацією, зокрема впровадження принципу партнерської взаємодії, що передбачає не лише інформування суспільства, 
а й налагодження ефективного зворотного зв'язку, проведення відповідної роз'яснювальної роботи, встановлення громадського контролю за діяльністю Збройних Сил України.

Існує нагальна потреба у розробці основних засад розвитку ефективних комунікацій, впровадження стандартів інформаційного обміну в середині Збройних Сил України та з-зовні, підвищення рівня медіа-культури суспільства, які зумовлюють необхідність розроблення плану розвитку ефективних комунікацій Збройних Сил України (далі – План комунікацій).

Таким чином, аналіз ключових термінологічних сполучень, що вживаються в тексті даного документа уможливлює дійти наступних висновків:

1.      Незважаючи на важливість вказаних термінів, вони не стали частотними ані у назвах, ані у текстах нормативно-правових актів. Вживання багатьох термінів взагалі обмежене лише науковою сферою або навіть вузькопрофесійним спілкуванням фахівців. Функціонування у нормативно-правових актах України більшості словосполучень, які мали б носити юридичний зміст не зафіксовано.

2.      У зв’язку із відсутністю нормативного тлумачення вказаних ключових термінів інформаційного права з урахуванням їхньої полісемії виникають розбіжності в розумінні, застосуванні й використанні термінології, що значною мірою ускладнює процеси правового регулювання даної галузі інформаційного права, а отже і безпосереднього правозастосування.

3.      З урахуванням різноплановості у лінгвістичній, доктринальній і нормативно-правовій інтерпретації лексико-семантичних одиниць, що розглядаються, у подальшому потребується уніфікація і кодифікація ключових термінів стратегічних комунікацій.

Щодо розділу 3

Концептуально не погоджуюсь із визначенням цілі Стратегії:

Загальна ціль: досягнення інформаційної безпеки

1)                як дана ціль пов’язана із назвою стратегії, основними визначеннями, що наведені в Загальних положеннях?

2)                аналіз ключових термінів, визначення яких міститься в Загальних положеннях унеможливлює провести їх кореляцію із інформаційної безпекою;

3)                інформаційна безпека не може бути метою Стратегії ефективних комунікацій.

Напевно автори переплутали тексти і не подивились на назву того документу, над яким вони працюють.

Не буду зосереджуватись на критиці, оскільки завдання, що конкретизують ціль взагалі не піддаються ані аналізу ані осмисленню. Більше того, зауважу, що ці положення не витримують жодної критики.

Натомість запропоную власний погляд на зміст Розділу 3.

Мету пропонується визначити наступним чином:

-                     мінімізація загроз інформаційному суверенітету та створення умов для відновлення територіальної цілісності України у межах міжнародно-визнаного державного кордону України, гарантування мирного майбутнього України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави;

-                     утвердження інформаційних прав і свобод людини і громадянина, забезпечення нової якості комунікацій, реалізація комунікативних стратегій для забезпечення інтеграції України до Європейського Союзу та формування умов для гарантованого вступу в НАТО.

Досягнення визначених цілей потребує:

-                     зміцнення Збройних Сил України через забезпечення поступального розвитку ефективних стратегічних комунікацій;

-                     якісно нової інформаційної політики, спрямованої на ефективний захист національних інтересів в інформаційній сфері, комплексне реформування системи інформаційної безпеки в ЗСУ та створення ефективної системи стратегічних комунікацій;

-                     концептуально нового позиціонування ЗСУ України у світі в умовах нестабільності глобальної системи безпеки.

Щодо розділу 4

Даний розділ повністю не відповідає правилам юридичної техніки, традиціям нормотворення і складання такого рівня документів.

Принципи, як я вже наголошував, – основоположні начала, засади певного явища. Те, що викладено в тексті в розділі принципів, нагадує вижимки з курсу  лекцій на вільні теми.

Наприклад, принцип прозорості в процесі комунікації: яким чином можна побудувати стратегічні комунікації прозорими, якщо зміст цих комунікацій включає, з-поміж багатьох видів інформаційно-аналітичної діяльності, і розвідувальну? Чи може ми будемо пояснювати громадянам, що держава здійснює не інформаційні заходи, а пропаганду?

Автори такого безглуздого підходу розписуються у власному інтелектуальному безсиллі і неволодінні тематикою стратегічних комунікацій.

Головна та ключова засада комунікацій: гарантування реалізації національних інтересів.

Мною пропонується приблизний перелік таких принципів викласти в наступному вигляді:

-                     пріоритет українських національних інформаційних інтересів;

-                     верховенство права;

-                     пріоритет інформаційних прав і свобод людини;

-                     пріоритет несилових засобів у стратегічній комунікації;

-                     своєчасність і адекватність заходів комунікації реальним і потенційним загрозам національній безпеці;

-                     чітке розмежування повноважень та взаємодія ЗСУ та інших суб’єктів у реалізації державної інформаційної політики;

-                     активна участь та відповідальність громадянського суспільства у процесі вироблення та реалізації політики стратегічних комунікацій;

-                     використання в інтересах ЗСУ механізмів стратегічної  комунікації міжнародного рівня.

Щодо розділу 5.

Текст: Розв’язання зазначеної проблеми полягає в одночасному і послідовному виконанню комплексу заходів з розвитку ефективних комунікацій на внутрішньому, зовнішньому та внутрішньо-зовнішньому рівнях, тобто реалізації поставлених цілей.

Висновок: на яку проблему натякають укладачі тексту, вживаючи слово «зазначеної проблеми»: хто, де, як, в який спосіб ідентифікував те чи інше явище як проблему, а більше того, визначив її як таку? Більше того, якщо застосувати метод просіювання зайвого, то головний зміст даного речення подано словниковою формулою: «розв’язання зазначеної проблеми полягає в … реалізації поставлених цілей».

Щодо граматики: У слові «виконанню» неправильно вживається закінчення: потрібно виконанні. Мелодика української мови передбачає, що при поєднанні трьох приголосних: коли слово закінчується на приголосну і починається з приголосної, то прийменник має бути або голосним або із голосною. Таким чином, правильно буде : заходів із розвитку.

Відповідно до виділених цілей, сформовано механізми, які виділено за 4 групами:

1)    інформаційна безпека;

2)    координація та узгодженість дій досягається шляхом;

3)    налагодження інформаційно-комунікаційної діяльності;

4)    створення позитивного іміджу Збройних Сил України

Для ілюстративності, застосую метод угруповання, і наведу напрями забезпечення інформаційної безпеки. Визначені в тексті аналізованої Стратегії і пріоритети забезпечення інформаційної безпеки, визначені в Стратегії національної безпеки України від 26 травня 2015 року.

Висновок по напряму інформаційної безпеки:

Напрями забезпечення інформаційної безпеки є повним плагіатом аналогічних напрямів, визначених в Стратегії національної безпеки України від 26 травня 2015 року.

Аналіз подальших напрямів втрачає сенс, оскільки авторський підхід щодо плагіату  (навіть плагіату граматичних помилок: держав – членів, написано через пробіли з дефісом, у той час як потрібно: держав-членів) переконує в недоцільності подальшого аналізу.

Щодо розділу 6

В розділі щодо очікуваних результатів з’являється цікава термінологія: „репутація” та „престиж”, про які по тексту немає жодного слова. Відтак чим різниться імідж від репутації, а репутація від престижу стає не зрозумілим.

Особливе здивування викликає такий очікуваний результат, як: „прискорення бюрократичних процесів”. Напевно автори документи, розмірковуючи про бюрократичні процеси, власноруч вирішили ними керувати і тому переконані у тому, що їм вдасться їх прискорити. Насправді ж очікуваний результат має полягати у тому, щоб мінімізувати бюрократичний вплив або звести його нанівець.

Щодо такого результату, як: „досягнення інформаційної безпеки”, то годі й вже казати, адже лише дана фраза свідчить про відсутність елементарних як безпекових, так і правових та військових знань, а автори проекту не можуть бути визнані компетентними щодо розроблення та подальшого опрацювання даного документа.

Стосовно додатків:

В жодному документі такого рівня Додатки не передбачено. Усі аспекти, в яких виписано механізм реалізації Стратегії, прописуються в комплексних програмах з чітким визначенням термінів, виконавців та відповідальності.

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК

1. 1.     Концептуально даний текст позбавлений внутрішньої логіки та власно концепції, а Стратегія в поданому варіанті не здатна виконувати системоутворювальну роль щодо налагодження та реалізації концепції стратегічних комунікацій. Концептуально та змістовно документ не пов’язаний із найбільш важливим нормативними актами в даній сфері.
2. 2.     Ігнорування методів правничої герменевтики, семантичного методу, лінгвістичного підходу, компаративного аналізу, синхронного та діахронного методів, методів гіперзв’яку нормативних актів призвело до анемію переважної більшості положень тексту, тотальної казуїстики.
3. 3.     За змістом даний текст містить чималу кількість логічних помилок, суперечливих положень, основна термінологія викладена неточно, зокрема «іміджу ЗСУ».
4. 4.     В поданому тексті багато орфографічних, граматичних, лексичних та синтаксичних помилок, що свідчить про низький як освітній, так і інтелектуальний рівень укладачів тексті, а також ставить питання про їх фаховий рівень і професійну здатність щодо підготовки документів такого рівня.
5. 5.     Значна кількість зауважень щодо юридичної техніки уможливлює висновувати про відсутність юридичної освіти в укладачів тексту, свідченням чому є елементарні помилки в юридичній техніці, правова безграмотність та невігластво і тотальний дилетантизм, поєднаний із відвертим плагіатом та нехтуванням чинними нормативними правовим актами.
6. 6.     Детальний аналіз кожного речення тексту є достатнім аргументом для формування наступних висновків, які можуть бути розглянуті керівництвом ЗСУ в якості пропозицій:

-         укладачів даного тексту доцільно направити на судово-психіатричну експертизу;

-         перевірити справжність дипломів про вищу освіту через проведення перевірок та звітних документів у відповідних ВНЗ, що підтверджують отримання ними диплому про вищу освіту;

-         направити укладачів даного документу для проходження перевірки на детекторі брехні з метою виявлення у них мотивацій щодо дискредитації вищого керівництва держави, керівництва ЗС України, а також їхньої причетності до роботи або співпраці зі спецслужбами іноземних держав.

Даний текст в поданій редакції не може розглядатися навіть як проект і потребує повного перероблення із залученням фахівців, а не тих осіб, котрі бажають перетворити ЗСУ на холуїв, узурпувавши та монополізувавши важливу сферу – сферу стратегічних комунікацій.

Гость в студии:

Николай Воробьев,

глава Иснтитута восточно-европейского партнерства

Гарвардского университета

Ведущий:

Липкан Владимир,

доктор юридических наук,

Глава Института будущего ГОСЛ

9 июня состоялось Ваше выступление в Украинском медиацентре на тему: «Міжнародна підтримка реформ в Україні: що насправді думає Захід». Поскольку у наших зрителей не было возможности побывать на этом мероприятии, было бы интересно вкратце услышать об основных тезисах доклада.

1. При просмотре американских каналов создается впечатление, что 90% эфирного времени отводится на внутренние события, пускай даже совсем незначительные, и остаток времени – на события международного масштаба. Чем можно объяснить такую концепцию медийных подходов? В чем оправдан такой «американоцентристский» подход?
2. Понятно, что население США далеко не однородно и по образовательному уровню, и по социальному статусу, и по сферам интересов. Как бы Вы определили с позиций аналитики, какому сегменту американского общества, кроме наших бывших соотечественников, интересно происходящее в Украине?
3. Наблюдается ли динамика в отношении к Украине Белого Дома? Чем можно объяснить встречу в Сочи Путина и Керри?
4. Новейшие социологические исследования Pew Research Center зафиксировали в ряде стран (США, Франция, Германия, Италия, Польша) своеобразную переориентацию в симпатиях в пользу России. Чем это можно объяснить?   Нужно ли Украине применять какие-либо контрмеры?

1. 01.06.15 в «Finansial Times» была опубликована статья бывшего директора отдела России в Национальном совете безопасности США Томаса Грэхема, которая носит двоякий характер. С одной стороны, Украина рассматривается как своеобразный водораздел между Западом и Востоком. С другой стороны, появляется утверждение, что без сближения с Россией будущее Украины весьма призрачно. Как это можно прокомментировать?
2. К вопросу о компетентности авторов «Finansial Times». Тони Барбер – один из ведущих экспертов по вопросам Украины – пишет, что бывал в Одессе в ноябре 1985 года. Тогда его очень впечатлил Привоз. На основании этого он позиционирует себя как знаток украинской действительности и экстраполирует некогда увиденное на сегодняшние события. Насколько приемлемы такие приемы в серьезной журналистике?
3.  10.06.2015 в издании «Vocal International» канадские аналитики в форме вопроса поставили проблему о том, что Украина – типичнейший Failed State. (ссылка: http://vocalinternational.com/?p=1620) Там даже приводится статистика, что население Украины сократилось с 42 до приблизительно 33,5 миллионов, хотя в нашей официальной статистике таких данных нет. Это подыгрывание российским идеям или действительное положение дел? Насколько в западных изданиях распространена точка зрения, что Украина – несостоявшееся государство? Чем это чревато для Украины?
4. Депутат Конгресса Джон Коньерс добился внесения поправок в Закон США о финансировании Украины, в частности батальона «Азов». По отношению к батальону был употреблен эпитет «омерзительный». Многие ли представители американской власти согласны с такой точкой зрения? Как подобные решения влияют на имидж Украины?
5. В своих предыдущих интервью Вы неоднократно подчеркивали, что Украине недостает активности в лоббировании интересов своего государства на международном уровне. В чем это проявляется и как можно было бы решить эту проблему?
6. Михаил Саакашвили сделал весьма неоднозначное для украинского общества заявление, сказав, что к показателям времен Януковича Украина вернется не раньше, чем через 20 лет. Вы разделяете эту точку зрения?
7. Журнал «The Economist» 08.06.2015, комментируя назначение Михаила Саакашвили, назвал решение Президента Украины «эксцентричным». Также была проведена параллель с бывшем королем Уганды Рональдом Мутеби, который, лишившись трона, переехал в Англию и продавал там стекло. Считаете ли Вы подобные высказывания и оценки корректными? Что вообще, на Ваш взгляд, допустимо или недопустимо в журналистике?
8. Известный американский блоггер Стивен Лендман из Чикаго охарактеризовал Украину как гангстерское государство. (ссылка: http://www.thepeoplesvoice.org/TPV3/Voices.php/2015/05/30/ukraine-gangster-state) Это для нас весьма оскорбительно. Вопрос: насколько в Америке прислушиваются к блоггерам, влияют ли они на формирование общественного мнения?
9.  16 мая Вы опубликовали размышления по поводу увольнения Александра Боровика (выпускник Гарварда, немецкий юрист, приглашенный на работу в Министерство экономики Украины)  и критики по этому поводу Арсения Яценюка. Вы пишите достаточно жестко: «Наверное, у премьера и его визави не читают Западной литературы и даже не догадываются о модели управления демократическим государством. Если бы они хоть немного читали, то наверное бы до них дошло, что Западная модель полностью пропитана плюрализмом, или соревнованием двух, трех, четырех сил. Именно механизм “checks and bablances” и делает Демократии настолько сильными.». Арсений Яценюк создает впечатление достаточно образованного человека. Почему же тогда слова расходятся с делом, как Вы считаете?
10.  Последние дни ознаменовались рядом техногенных катастроф в столице Украины и ее пригородах. Как Вы полагаете, есть ли в этом какая-то закономерность? Нужна ли была в этих случаях международная помощь?
11.  Не так давно в издании «The National» (ссылка: http://www.thenation.com/article/209329/ukraine-crisis-heres-why-west-cant-save-it) появилась статья по проблеме, почему Запад не сможет спасти Украину от саморазрушения. Неужели все так драматично, как рассуждают авторы статьи?
12.  Украинский народ по своей природе является очень гостеприимным и дружелюбным. Как Вы думаете, есть ли какие-то перспективы развития народной демократии, непосредственного общения наших рядовых граждан с такими же гражданами западных стран на равных?

Smart Ukraine

the topic was:

Ukraine nationale Sicherheit im Kontext der Interaktion mit Deutschland

National Security of Ukraine in the context of interaction with Germany

My Guest:

Christian Farkhodeh

Oberst i. G.

Verteidigungsattache

Botschaft der Bundesrepublik Deutschland

Der Moderator: 

Der Sicherheitsexperte

strategische Forschung und globale F?hrungsrolle  

Dr. LIPKAN

http://goal-int.org/wladimir-anatolijowitsch-lipkan-beruflicher-werdegang/

The following questions are based on the abovementioned issues:

1. What is the modern hybrid war and its main difference from the conception of “Smart power” which was developed by Suzanne Nossel and Joseph Samuel Nye. As we know the most common understanding we may conclude in such words is the following one: to win the peace, therefore, the US will have to show as much skill in exercising soft power as it has in using hard power to win the war. “Smart power addresses multilateralism and enhances foreign policy”

1. How does the Russian Federation carry out its propaganda campaign on   “brainwashing” of the citizens of Europe and, first of all, of the Germany (particular examples)?

1. One of the Bundestag deputy from Christian democracy Unit Norbert R?ttgen urged to resist to Russian information propaganda. In particular in Deutsche Wellehe he said: ”Russian propaganda wants to separate us. We must fight against it”. Tell us, please, how exactly do you fight with it and what methods and resources do you use?

1. 
2. SahraWagenknecht 5.04 said that Nazi militaries are taking part on Ukrainian boarder. At the same time, she uses very accurate words to describe Russian-terrorist troops. Don’t you think that this person issues irresponsible statements which are the part of Russian propaganda

1.  Next question is tightly connected with the abovementioned issue. How does Europe contradict it?

1. This Blockupy protest is a marker which shows that the smart war against Germany has started. To my mind, the war has come to Germany. To prove my words, Rainer Wendt said that demonstrators are ready to use violence, their main goal is to attack a state covered by capitalism critics. What do you say? Do you see the strong linkage between the protests for different reasons and hybrid war? How do you classify these actions according to the national security strategy? Do you see the horizons of this protests and real core which is crucial to ensure German security
2.                     “Peaceful citizens” of Frankfurt...           Look attention2.27-2.32
3.               https://www.youtube.com/watch?v=EJTQ1txxs78                   

Nowdays Germany

 COMPARE WITH 1 YEAR BEFORE IN MAIDAN KIEW:

1. he next controversial question is the following one: Sun Tzu said that if you want to live in peace, you should be prepared to war. How do you estimate that the USA and the UK sent military instructors, weapons and so on to Ukraine? Do we want war or peace? Are we prepared for war or for peace? As, for example, Sahra Wagenknecht identifies this actions as actions that undermine the peace process.
2.            Which sanctions were imposed on the Russian Federation by Germany? And do you consider that these sanctions are an adequate reaction on military aggression from Russia?                 
3.    What prevents German politicians to take decisions concerning the military help that are so necessary for Ukraine?

1.   Are there any threats that the scenario which was used by the Russian Federation in Ukraine can be used in the EU countries in future, in particular in Germany?

1. What is your opinion about the possibility of Putin’s “spring attack”?

1. What is your prediction concerning the development of the events in Ukraine?

1. Does Germany consider the possibility of the participation in a probable peace-keeping operation in Ukraine?

1.  What do you think about the necessity to increase the number of Special Forces and the Ministry of Defense? Because some blind man German politics during war talk about peace, like a kid who doesn’t realize the difference between reality and virtuality.

1.      Helmut Schmidt said that the NATO is an instrument of US world hegemony. How can you comment this statement ?

Conclusions:

I want to express gratitude to my guest German Defense Attach? and President Defense Attorney Corps in Kyiv

Christian Farkhondeh

The main conclusions of our conversation are the following:

1)     Not militiamen (rebels) are fighting at the East of Ukraine but local bandits-terrorists and mercenaries from the Russian Federation, in particular the units of the internal military forces of the Russian Federation;

2)     German’s side evaluates highly the actions of Ukrainian government (the President of Ukraine and the Ministry of Defense of Ukraine) concerning regulation of the crisis and containment of the Russian aggression;

3)     The civilized world supports Ukraine and carries out the complex of measures. The government of Germany doesn’t remain uninvolved;

4)     The western world should find a possibility to enlarge the help for Ukraine, first of all to help Ukraine with the armament;

5)     Nowadays the future of Europe is being determined at the Russian-Ukrainian border;

6)     The Russian Federation carries out the aggressive informational campaign against the EU in the context of events in Ukraine using different methods. For example, in the case of foreign TV viewers the Russian propaganda is being concealed by the use of the source, which is alternative to Western media broadcasting.

7)     In return there was a proposition to strengthen the European international media through the creation and support of Ukraine Tomorrow channel and also Deutsche Welle, BBC International and RFI. The core message is the following one: propaganda can be countered only like an ideal objective, educational and pluralistic coverage.

8)     If we want to live in peace, we should be able to provide our national security including hard power and lethal weapons.

It was Vladimir Lipkan, Doctor of Law

Smart Ukraine:

Stay with us

The programme you may see here :

  https://www.youtube.com/user/smartukraine

Follow us:

https://twitter.com/SmartUkraine

https://www.facebook.com/pages/Smart-Ukraine/377076465791050

Smart Ukraine

Live smart – Be happy

Why I decided to start this series «ORDO ORDINANS»?

First of all, I have led an inner conviction of the need to overcome that artificial barrier, in which the current generation and future generation lose their immanent radical connection. Modern development of science in Ukraine becomes systematic, but painfully sad that now lacks affinity between scientific generations.

In most cases those who have earned scientific degree, very meticulously and partly subjective treat themselves towards talented younger generation, but also are trying to impose on the not untalented youth such a thing like unlimited improvement of their own theoretical studies.

Such intellectual separatism is partly converted into scientific “bullying” when certain groups of doctors of sciences make it impossible to defend dissertations, hiding behind dubious slogans about “necessity of improvement and a deeper studying of the subject of research.”

So now in science is a real monopoly on certain topics, research areas that not only affects the science itself, but also leads to the doubts in the light of science, forcing young people to think about the ability to work independently. Moreover now in Ukraine the concept of scientific school has somehow ended up almost outlawed, especially it concerns legal sciences. The role of the state – is a separate issue, unfortunately, in Ukraine the science hardly exists at the margin.

And also I would like to draw attention to the system of training of scientific personnels, that needs radical change. I am convinced, it is necessary to learn the experience of other countries, especially the U.S., where I was fortunate to learn. In particular, at U.S. universities training of scientific personnel is carried out on those areas on which the leading scientists are already working, thus the presence of scientific school there is a key driver of further development of science. This is why, for example, Professor of National Security University of Delaware (USA) M. J. Miller, who has devoted his scientific research for problems of migration, has not students who would studied the problem of reforming the justice system in the United States or the recovery of damages to participants of criminal proceedings through illegal actions of state authorities.

Moreover, the procedure of normalization and formation of postgraduate corps is determined not by the administration of the institution, but by the professors who personally select themselves postgraduates. Each professor is responsible for the scientific development of a certain topic, each year the budget is approved for that, within which the admission of the most clever and creative graduate students is carried out. Therefore the desire of mediocre students to overstay in graduate school a few years – there is impossible. So the hard administrative control, which boast Ukrainian universities, never resolve the problems because that is not the question that those who entered – defend their dissertations. The question is in preserving scientific traditions, the development of scientific schools and scientific movement to new horizons of knowledge.

Wrong comprehension of this questions has led to legitimation of provision fixed in the guidelines of HAC, that the theme of the doctoral thesis cannot repeat the Ph.D. thesis. However, I’m sorry, about what then continuity in science can we talk when officials prohibit the author to choose the direction of his research for a lifetime in order to research gradually selected problem, according to the requests to the works of candidate and dissertation-level?

Ph.D. thesis is the beginning of a scientific way, and doctoral thesis should serve the organic extension of Ph.D. thesis. Under such circumstances it will be possible to talk about integrity, and finally about the systematic research, and about the continuity of scientific and personal growth.

I am convinced that the determining role in the preparation of professional and competent scientist must belong to Scientific leader. From its competence, pedagogical skills, personal qualities, ability to motivate and assist in overcoming frustrations on thorny scientific way depends the quality of the final product – the value of the degree of scientific expert. Scientific leader, like a father, who taking by the hand leads through the thorns to the stars, through the stormy world of science, where are many difficulties, and most importantly – so hard to believe in your own strength, and so easy to despair of the possibility of scientific victories. Therefore the Scientific leader, in my opinion, in this case is unique ordo ordinans – the arranging beginning. Without going into the philosophical meaning of this concept, which is proposed by I.H.Fihte, I would like to emphasize the directive sense of the Scientific leader, the need to increase its responsibility for the formation of scientific schools.

That’s why I decided to start production of a series of books, in which the result, quintessential of teamwork of scientific leader and his disciple, would find its echo. At once I note that in my opinion, it represents due order, arranging beginning for the young scientist – his leader. Therefore I will take into account not only that works, where I actually was officially assigned as scientific leader, but also those where I directly was the arranging beginning for graduate and contributed to its establishment as a future scientist.

Together with the head and his student the Specialized Scientific Council, whose members contribute through their advice to further inspiration in the improvement of the work, directly participate in the implementation of the proclaimed concept.

Therefore, a series of “ORDO ORDINANS” - is my scientific position and concrete contribution to the promotion of systemic science in Ukraine, in which the scientific community, which consists of scientists, young researchers and future researchers as the most professional, intelligent and knowledgeable layer of Ukrainian historical nation – represents a single, holistic intellectual continuum, epistemological community – an elite, that has to establish ways to the future, the basis of national identity and progressive sustainable development of our country.

Lipkan V. A.

The monograph is devoted to theoretical and legal problems of incorporation of information legislation of Ukraine. The work defines such definitions as information, information legislation, law regulation of information relations, systematization of information legislation, incorporation of information legislation. The state of the domestic normative and legal acts that regulate informational relations and international information legislation is analyzed.

Due to large number of aspects related to the increasing efficiency of information legislation of Ukraine, its integration to the standards of international law, in the monograph is considered in detail incorporation of constitutional provisions on legal informational relations in legislation, features of application incorporation in the systenatization of information legislation of Ukraine etc. Attention is focused on the question incorporation not only as at the stage of systematization of information legislation, but also as process, methodology, methods, ways, means of unification, integration and harmonization of its in the general system of legislation of Ukraine as an important part of national law.

The monograph is a logical continuation of the series «ORDO ORDINANS» of V. Lipkan`s scientific school and will be useful for graduate students, researchers, practitioners and for everyone who interested in the systematization of information legislation and state information policy.

Introduction

Building up of Ukraine as an independent state is carried out in the conditions of the global informational society formation. It causes the necessity of the monitoring of the legislation in the sphere of information and its bringing to correspondence with new social and economic, political and legal and information realities.

Nowadays in Ukraine appeared the need to rethink meaning of law in information sphere at the basis of appearance of new branch, interbranch institutions, complex and special branches of law under the influence of fast development of IT-economy – industrial manufacturing of different information technologies and services, which are given by its use, as the basis of innovative grow of social needs. Development and mass introduction in social relations of new information, telecommunication technologies under the influence of new achievements in the sphere of electronic, informatics and other technical sciences have led to separation of information law as a branch in the structure of the system of law.

At the stage of establishment of information law as a branch of public law in accordance with the paradigm fragmentary approach to legal regulation of social relations relating to information it was formed considerable amount of normative and legal acts (above 4000). Now the need in their coordination is felt, so unsystematic character of laws adoption in the information sphere caused many contradictions. Also it should be noted, that still remains distinct tendency of regulations domination above laws in information space of a state that causes conditions for abuse of separate provisions of normative acts by some representatives of power and business, interpretation at their discretion, which led to breach of information rights and freedoms of a person, society and state. Also is watching a strict tendency when provisions of norms of some laws contradict others that create the threat to legal safety of a person in information sphere.

Problem of information legal relations become more actual in the conditions of future development of information society in Ukraine. The problem of incorporation of information legislation of Ukraine is one of its aspects.

Fixation in some normative and legal acts of the need of systematization of information legislation of Ukraine becomes an important acquisition in the direction. However this important direction of law-making activity hasn’t found its realization in the practice because of some objective and subjective reasons. Among objective reasons we defined too short period of the mass introduction of electronic and calculating means, computer information technologies in social information relations. Under this influence their public and legal regulation was formed situational. Abovementioned caused the need of new structuring, first of all of laws, their incorporation at the theoretical level. Among subjective reasons should be noted sufficiently narrow circle both domestic scientific schools and separate scientists, who subjectively researches different aspects of system work – systematization of the information legislation.

І.V. Aristova, V.U. Baskakov, G.V. Vynogradova, V.І. Gurkovskyy, M.І. Dimchoglo, P.B. Jevgrafova, V.A. Zaliznyak, О.О. Zolotar, G.M. Krasnostup, R.А. Kalyujnyy, L.І. Kapinus, Т.А. Kostecka, О.V. Kochanovska, V.А. Lipkan, J.E. Maksymenko, P.E. Matvijenko, А.І. Marushchak, А.М. Novyckyy, І. М.Sopilko, V.U. Stepanov, К.G. Tatarnykova, V.S. Cymbalyuk, М.Y. Shvec, О.V. Shepeta and some others belong to those who came close in their scientific works to systematization of the information legislation of Ukraine.

Requirement of widen use of works of scientists of philosophy of law, theory of state and law, constitutional, administrative, civil, commercial and other branches of law appears in connection with growing of amount of normative and legal acts concerning information and necessity of their systematization. It should be noted that some scientific aspects, theoretical provisions of incorporation as a kind of systematization of legislation are reflected in works of V.B. Averyanov, J.О. Gida, І. P. Golosnichenko, P.B. Evgrafov, V.V. Kopeychikow, B.М. Lazarev, V.Y. Matcyuk, N.М. Onyshchenko, V.F. Opryshko, V.P. Portnova, P.М. Rabinovich, V.І. Remvyov, S. G. Stecenko, О. P. Polinec, А.О. Selivanov, А.І. Syrota, О.D. Tychomyrov, О.V. Tyurina, R. Y. Khalfina, V.V. Tsvetkov and others.

Despite of numerous scientific research, which are dedicated to different aspects of the systematization of information legislation of Ukraine, complex, system research of its incorporation as an important stage of future institutional structuring with next formalization at the level of codification remains out of scientific circulation at monographic level.

Absence of system, methodological understanding and scientific processing of defined issues in domestic legal science causes actual scientific work – study of incorporation as a kind of systematization of information legislation.

Aim of work is to work out and offer scientifically grounded offers concerning incorporation as a kind of systematization of information legislation to increase its effectiveness at the basis of achievements of legal science, generalizing laws enforcement, analysis both national and foreign information legislation.

Solving of next tasks helps to achieve the aim:

–                    to characterize theoretical basis of incorporation of information legislation by analysis of its scientific elaboration;

–          to form general methodological provisions of incorporation as a structural element of systematization of information legislation of Ukraine;

–          to give the author’s vision of notions and kinds of incorporation on information legislation;

–          to define conceptual approaches to performance of incorporation on information legislation of Ukraine;

–          to define structural elements of the structure of legal regulation of information relations in Ukraine;

–          to ground the necessity of performance of incorporation of international information law as a precondition of harmonization the legislation of Ukraine with it;

–          to characterize processes of performance of the incorporation of information legislation in separate states;

–          to give offers concerning improvement of legal regulation on information relations in Ukraine;

–          to ground the necessity of incorporation as a stage that precede codification of information legislation of Ukraine;

–       to ground structure of Code of Ukraine on information at the basis of studies of incorporation of information legislation.

Information relations and their legal regulation is the object of the research.

Incorporation of information legislation of Ukraine is the subject of research.

Methodological basis of research consist of unity of general, branch and special scientific methods, which in complex give an opportunity to solve fixed tasks and achieve the aim of research.

System approach, that gives an opportunity to ground interconnection and interdependence of social and technical and social and technological processes and phenomena as the elements of complex system of society, was base methodological foundation.

Genesis of scientific views, which are dedicated to separate aspects of raised topic, development of international standards of the regulation of information relations was researched by use of dialectic and historic approaches.

Role and place of information legislation in the legal system of Ukraine, its meaning for society and its features were defined with the help of formal and logical and social methods, which were also used.

Statistic and comparative and legal methods were used for defining of international and legal basis of regulation of social information relations and regulation of information relation in separate countries.

With the help of logic and semantic method and method of ascent from the abstract to the concrete the conceptual apparatus was deepen, notions, general and separate features of information legislation were defined.

Method of comparative and legal analysis was in the basis of analysis and comparison of national and foreign information legislation that give an opportunity to highlight domestic experience of legal regulation of information relations in Ukraine.

With the help of formal and legal methods norms of domestic and foreign normative and legal acts, which regulate information relations were studied, content and meaning of used in it notions were defined; conclusions and offers concerning their changing and addition were grounded.

Structural and functional method promoted analysis of different drafts of incorporation of information legislation of Ukraine, finding of disadvantages of their structural elements, planning of the directions of improvement of institutional structure of the draft of domestic codified act of information legislation.

With the help of expert assessments positions of specialists on information issues concerning effectiveness on the normative and legal regulation of information sphere were found, and statistic method of sorting of laws of Ukraine, where information is the object of relations give an opportunity to structurize and generalize.

Prognostic analysis gives an opportunity to foreseen tendencies of development of information legislation.

Conclusions

Summing up, we note that in a monographic study is provided new solution of the scientific task – to clarify problems of incorporation of information legislation of Ukraine in order to improve its efficiency.

1. The theoretical foundations of the incorporation of information legislation by analyzing of scientific elaboration of this problem were characterized. The analysis of theoretical positions regarding the incorporation of information legislation showed that in the science of information law this problem was not investigated objectively, systematically and separated on monographic level before. Scientific development of problem concerning the incorporation of information legislation was carried out fragmentary in compound of its systematization and was focused mainly on the formulation of the theoretical base of research of unity of legal regulation of social relations concerning information and presentation of materials for the study of the discipline “Information Law”, as well as other similar disciplines.
2. General methodological provisions of the incorporation as a constituent element of the systematization of information legislation of Ukraine were formed. Shaping the methodological principles of research of systematization of information legislation Ukraine at the present stage of its fragmented, situational creation, in a large set of certain special laws, their incorporation is the first and obligatory scientific and practical stage that provides not only consolidation but also the codification of the laws as a separate legal act – Code. In the theory of information law there are different conceptual approaches to the incorporation of information legislation of Ukraine, which are based on the provisions of the general theory of law. Different researchers give different structure of the legal regulation of information relations in Ukraine. The lack of consensus among Ukrainian researchers on incorporation of information legislation of Ukraine does not allow defining practically a single coherent concept of drafting a codified act on the legal regulation of social information relations.
3. The author’s vision of the concept and types of incorporation of information legislation was given. Incorporation of information law (incorporation of information legislation) – is a purposeful activity of the competent authorities or individuals that is aimed at external regulation of normative material in accordance with certain criteria without changing of its content of the information sector. Incorporation of legislation can be carried out by next criteria: 1) by legal significance (depending on the validity (collections and miscellanies): official – provides approval of collections of incorporated regulations by the competent authority, and also is performed in the name and on behalf of or with the consent of the legal body that approves or otherwise officially endorses prepared miscellanies; unofficial – doesn’t have binding character, is performed by research institutions, educational institutions and other subjects of legal activity for easy use of standard materials (exterior finishing of legislation, that is carried out by individuals or organizations (educational institutions, agencies, academics and practitioners) without special powers of law-making bodies), semi-formal incorporation – is a publication of collections and miscellanies of laws on behalf of law-making authority (authorities ) by a specifically authorized body (e.g. the Ministry of Justice), besides that the law-making body formally doesn’t approve and disapprove such miscellanies, and text placed in it will not get an official character; 2) the method of ordering: chronological – is carried out in confident succession on the basis of the regulations publication; subject – normative acts are gathered on the basis of homogeneity of social relations which constitute separate subject of legal regulation; 3) by volume: general, branch, interbranch, special; 4) for subjects of performance: law-making subjects, specially represented subject, other subjects on their initiative; 5)for duration: periodic (continual) – the incorporation is carried out continuously, weekly publication of regulations collections on a specific topics or from the specific law-making subjects is its result; temporary – the incorporation of regulations for a defined period of time; 6) depending on which part of the act is the subject to systematize: incorporation of full texts of regulations; incorporation of extracts (articles, paragraphs) of regulations; comprehensive, that covers union of full acts and their separate parts; definitive incorporation; 7) by the method of regulations finishing: simple (is done when non-normative and formally repealed provisions, temporary rules validity of which expired , signatures of authorized officers, etc. are eliminated from the acts in the process of their collections); complex (is done when on a level with abovementioned actions formally not abolished, but in fact regulatory requirements which have lost the power are also removed from miscellanies, the unification of the terminological apparatus of different acts with appropriate amendments, that refers to the incorporation with elements of law-making, is done); 8) by the scope of normative material that is combined in collections: all-national, regional, local etc.; 9) depending on the type of legal acts that are incorporated: regulations, law enforcement acts; interpretational acts (regulations- interpretation) and others. There are also other types of incorporation, which are carried out by the following criteria: alphabetical order, a branch of law, subject of regulation adoption, topic of a scientific research, the scope of activity etc.
4. Conceptual approaches to the performance of the incorporation of information legislation of Ukraine were defined. Incorporation of the legislation of Ukraine regarding the information can be made by institutional features, which are reflected in the norms of the Constitution of Ukraine as legal matrix: where the term “information” and similar terms (“news”, “communications”, “data”) are used, or information is a constituent of categories (for example, information security, environmental information, etc.).

But other legislative acts, in which information is the object of relations, can be not taken into account. It can be also performed by the features of a special law such as the Law of Ukraine “On Information” that is systematizes the branch of legislation.

Thus such incorporation should take into account defined in the Law rules of legally consolidation content where are reference s to other legislative acts, where information is the subject of legal relations in different legal status (e.g. , secret, state secret, etc.), or inversely: the definitions of the laws where is the reference at the Law of Ukraine “On Information”. But in such incorporation laws, where there is no reference at the Law of Ukraine “On Information” may also be taken into account. The most complete incorporation of information legislation on information can be regarded its performance with taking into account the comprehensive approach, the methodological position of which are elaborated in the theory of information law on structured institutions of the law.

1. The condition of the legal regulation of information relations in Ukraine was outlined, in particular it was stated that information legislation of Ukraine has a very large of branching at the level of specific laws. In addition, the information legislation of Ukraine inherent constant intensive amendments, which reflects the fragmentation of development of information law as a science and practice of social relations. On the one hand, this trend is positive, as it reflects changes in the informational relations under the impact of new information technologies which are based on computer technology, on the other – excessive dynamic of changes and additions to legislation complicates its realization.
2. The necessity of incorporation of international informational law as a prerequisite for harmonization of information legislation of Ukraine with it. The incorporation of international information legislation is very important for the incorporation of information legislation of Ukraine as part of its systematization. It is a scientific prerequisite for the harmonization of information legislation of Ukraine with it. International information legislation has a significant impact on the development of national information legislations and is determined by growing interdependence. Mainly the national information legislation of states correlates with the overall global trends of development of international legal norms as standards in the field of information relations. In many countries special programs of building up of information infrastructure are aimed at a single information space and creation of a unified legislative base, however taking into account the potential, features of the particular state. National information legislation of many countries is determined by branching, which requires its systematization, especially at the level of incorporation. Ukraine as an independent member of international relations should take into account international and legislative trends of institutionalization of information legal relations in separate countries and in the context to witness the positive experience of other countries concerning establishment of legal standards in the field of information society in its legal system.
3. The process of performance of the incorporation of information legislation in some countries was characterized. Important role in the incorporation of information legislation of Ukraine has the incorporation of information legislation in some countries. According to research, this issue is not studied thoroughly among foreign researchers of information law in the context of comparative studies: a comparison with information legislation of their countries and of information legislation in other countries. Abovementioned is caused by the fact that in different countries scientific consensus on the structuring of social relations which are associated with information in relatively isolated areas – information law and information legislation is absent. In fact, the concept of the existence of information law as relatively autonomous, complex branch of ​​law is supported by the majority of scholars of legal relations on information only in Ukraine and Russia. In fact, Ukrainian and Russian researchers are guides of systemic, comprehensive legal regulation of social relations on information at the basis of the concept of European continental law and its codification on national level in the form of code. Definition of conceptual approaches to improvement of information legislation in some countries led to make the conclusion that its consolidation and codification largely depends on the completeness of its incorporation by subject features of types of information activities with taking into account structuring of legal relations by subject-object features: rights of person, citizen’s right, society’s rights, state’s rights and international information exchange.
4. The proposals on improving the legal regulation of information relations in Ukraine were offered. Shaping the methodological provisions of research of systematization of information legislation Ukraine at the present stage of its fragmented, situational creation, in a large set of certain special laws, their incorporation is the first and obligatory scientific and practical stage that provides not only consolidation but the codification of the legislation at the level of separate legal act – Code. It was stated that the improvement of legal regulation of information relations in Ukraine is possible through the codification of national information legislation that will transform the legislation from a totality into the system.
5. The necessity of incorporation as a stage that precedes the codification of information legislation of Ukraine was grounded. It is reasonable to consider it in the light of its consistency in order to achieve greater availability and proper implementation of regulations of the modern state of information legislation. Now it is necessary actively pursue technical processing of legislation, to eliminate the existing contradictions and duplication in order to ensure its stability and effective implementation of regulatory requirements. In other words, objective conditions for the extensive use of this form of systematization, as incorporation, which does not change the content of the regulations, and is limited only by external processing of normative material are formed. Incorporation of legislation provides comfort of normative legal acts use, promotes elimination of gaps and contradictions, let to eliminate unwarranted references at the presence or absence of certain legal requirements. Taking into account the legal nature of incorporation, its features and differences from other forms of systematization (consolidation and codification) it is observed that the quality incorporation can be as a basis for making a decision on the feasibility of using of other forms of the legislation ordering at the next stages of systematization. Incorporation promotes the most efficient use of methods and techniques of legislative techniques in the preparation of the codes text, avoids usage in the future text of norms of temporary or operational character, with most likely to consider all possible references to other articles and legal acts.
6. The structure of the Code of Ukraine on information at the basis of studies of incorporation of information legislation was grounded. Some conceptual principles of the Code of Ukraine on information creation were proved: 1) The structure of codified legislative act on the information shall consist of a preamble, general, peculiar and special parts, as well as separate – the technical content of the part – the final and transitional provisions. Close to it, preamble and final and transitional provisions are not defined in the title as parts or chapters. The preamble should disclose the total, primary leading purpose of information legislation as a base. Leading tasks as applied goals should be structured in a separate article of the General part. It should be the first article of the Code. 2) The General part shall contain, in addition to the above, the conceptual bases, which reveal features of information legislation in relation to other branches of law and are inherent to all its institutions, that is, for the vast number of rules of the peculiar and the special part of the Code. 3) Concerning the peculiar part, as a consolidated view, that has the elements of doctrinal provisions, it shall specify and detail the general provisions in accordance with the basic institutions of information legislation of Ukraine by subjective feature of rights and obligations of main participants in information relations which are developed in the special part with taking into account the specificity of implementation of kinds, directions of activity on information. Determination of the provisions by subject feature in the peculiar part let avoid duplication of similar provisions in the articles of the special part. 4) Concerning the special part, it should be structured by object basis: types or directions of information activity. Social relations which arise in connection with the collection, storage, use and dissemination of information, taking into account the technological component of their manifestation shall be the object of the codification in the Special part. Chapters of the Special parts are formed at the base of the isolation of the major branches in the theory of information law. 5) Concerning structuring of the final and transitional provisions, they obligatory should indicate, among other attribute provisions, legislative acts which will lose the validity in connection with the Code entry into force. Thus, in our view, the Law of Ukraine “On Information” should be at the first place, then the others (their provisions should be fully integrated into the structure of the Code). 6) Structurally the Code of Ukraine on information should consist of the Preamble, the General, the Peculiar and the Special parts and the final and the transitional provisions. A review of just some issues concerning ground of the structure, not paragraph-by-paragraph contents of the draft of the Code of Ukraine on information at the basis of studies of incorporation of information legislation. Offering our understanding of the structure of the Code draft, we join the position of those domestic scientists, who think that it should have the Preamble, the General, and the Peculiar, the Special parts and the final and the transitional provisions. So the Peculiar part defines the development of the provisions of the General part by subject and object feature – the basic rights and duties of participants of information relations: a person, a citizen; a society (including different citizens unions, private legal entities), a state (the implementation of insurances by its appropriate authorities), a variety of international unions and other subjects of international law. The Special part develops the provisions of the General and the Peculiar part, the relationship are structured by object feature – the types and directions of information activities. At the same time is defined the possibility to avoid duplication of separate provisions with normative content on the rights and responsibilities associated with the implementation of the interests and needs of a person, a citizen, society and the state, international community while regulation separate types or directions of activity related to information. Thus, the structure of the Code of Ukraine on information consists of:

The General part is composed from six chapters, which are divided into chapters.

The first section – Guidelines. It has to have an article that discloses the contents of the basic concepts. However, it should not include and explain terms which are objects and subjects of information relations. It will be appropriate to mention in this article the concepts which are used in the text of the Code because their definitions are contained in other legislative acts (codes, laws). Thus, hyperlinks of information legislation with other related branches of law will be implemented.

The second section – Basis of information legislation – should be devoted to the legal definition of the structure of information legislation, the Code places in information legislation, structure, tasks and principles of information legislation, the sphere of its force.

The third section – Objects of information relationships – defines specificity and multidimensional of the information relations objects (information, information resources, information security, information relations, document, information infrastructure, information technologies, information and communication technology, access to information, mode of access to information, information with limited access, confidential information, state secret, bank secret, personal data, personal information (information about person), the general principles of the right on information , etc.) and consists of several subsections:

3.1. Spheres and kinds of information;

3.2. Sources of information;

3.3. Legal regime of information;

3.4. Content of the social information relations that further is divided into chapters:

3.4.1. Creation of information;

3.4.2. Spreading of information;

3.4.3. Storage of information;

3.4.4. Destroying of information.

3.5. Law of intellectual property. This subsection can be conditionally divided into the following chapters: Copyright and Related Rights, Right of Intellectual Property on software, Right of Intellectual Property on integrated circuits (topographies of integrated circuits), Right of Intellectual Property on trademarks for goods and services etc.

The fourth section – Liability for breach of information legislation of Ukraine – will consist of some articles: general principles of liability for breach of information legislation, exemption from liability for breach of information legislation, resolving of disputes and conflicts which arise in the sphere of information, monitoring and supervision for compliance of performance of norms of information legislation.

The fifth chapter – Subjects of information relations – will determine the general content of the participants of the information relations with the consolidation with other legislation.

The Peculiar part – will have sections, which develop detailed provisions of the fifth section, the General part with reference to the specific rights and obligations:

Chapter 6. Rights and obligations of a person and a citizen in the information sphere;

Section 7. Rights of the society in the information field. Information Society – composes from three subsections:

7.1 Public interests and needs in the information sector;

7.2 Rights and obligations of private legal entities in the information sphere;

7.3 Rights and obligations of citizens’ unions in the information space of society.

Chapter 8. Rights and obligations of the state – also includes subsections:

8.1 Government policy in the information sphere;

8.2 The powers of public authorities in the information sphere;

8.3 The powers of local governments in the information sector.

8.4 Government guarantees of implementation of information rights of a person and a citizen, society.

Chapter 9. International cooperation in the information sphere. It will focus on international legal principles of Ukraine’s cooperation with other countries and international organizations in the information sphere and will be divided into several divisions:

9.1 International information activity;

9.2 Legal and organizational framework for cooperation with other countries in the information sphere;

9.3 Interaction of Ukraine with international organizations in the information sphere.

Special Part of the Code is correlated with the main branches of special information legislation of Ukraine, where the directions and types of information activity are defined. It consists of several sections:

Chapter 10. Media. This section is structured into the following subdivisions:

10.1 Printed mass media (newspapers);

10.2 The legal principles of operation of television and radio broadcasting;

10.3 Activity of news agencies;

10.4 Internet as a mean of mass media and communications;

Chapter 11. Telecommunications, connection;

Chapter 12. Libraries and library activity;

Chapter 13. Archives and archival activity;

Chapter 14. Advertising and promotional activity;

Chapter 15. Telemedicine;

Chapter 16. E-commerce;

Chapter 17. Distance Learning;

Chapter 18. Cinematography;

Chapter 19. Information Security. It is proposed to structurize in this section provisions concerning main basis of the information security, national interests in the information sphere, threats to information security of Ukraine, the system of the information security of Ukraine, the directions of the state policy in the field of information security of Ukraine;

Final and transitional provisions.

BRIEF CONTENTS

CONTENTS

BRIEF CONTENTS

CONTENTS INTRODUCTION

INTRODUCTION

ACRONYMS

FOREWORD

PART 1 DEVELOPMENT LEVEL OF SCIENTIFIC ISSUES AND RESEARCH METHODOLOGY

Chapter 1.1 References on research

Chapter 1.2 Methodological framework studies on incorporation of information legislation of Ukraine

Chapter 1.3 Concepts and categories of research

1.4. Types of Incorporation

PART 2 LEGAL BACKGROUND incorporation of information legislation of UKRAINE

Chapter 2.1 Stages of the formation of information legislation Ukraine

Chapter 2.2 Current status of information law in Ukraine

Chapter 2.3 Incorporation of information legislation of Ukraine

Chapter 2.4 Incorporation main areas of information legislation of Ukraine

PART 3 CONCEPTUAL APPROACHES TO INTERNATIONAL incorporation of information legislation

Chapter 3.1 Incorporation of International Information legislation as a prerequisite harmonization with him information legislation of Ukraine

Chapter 3.2 Incorporation of information legislation in some countries

PART 4 IMPROVING INFORMATION LAW of UKRAINE

Chapter 4.1 Incorporation as a stage of codification of information legislation of Ukraine

Chapter 4.2 Project Structure of CODE OF UKRAINE ON INFORMATION in the context of research incorporation of information legislation

CONCLUSIONS

THESAURUS

USED LITERATURE

SELECT BIBLIOGRAPHY

INDEX

NAME INDEX

GRATITUDE

CONTENTS

CONTENTS

BRIEF CONTENTS

CONTENTS INTRODUCTION

INTRODUCTION

ACRONYMS

FOREWORD

PART 1 DEVELOPMENT LEVEL OF SCIENTIFIC ISSUES AND RESEARCH METHODOLOGY

Chapter 1.1 References on research

1.1.1 Historical aspects of incorporation activities

1.1.2 General theoretical work

1.1.3 Work on Information Law

1.1.4 The works devoted to the analysis of various aspects of Information Security

Chapter 1.2 Methodological framework studies on incorporation of information legislation of Ukraine

Chapter 1.3 Concepts and categories of research

1.3.1 The concept of “information”

1.3.2 The concept of “information law”

1.3.3 The concept of “systematization of law”

1.3.4 The concept of “systematization of information law”

1.3.5 The concept of ” incorporation”

1.3.6 Value concepts of ” incorporation”, “consolidation”, “codification”

1.4. Types of Incorporation

PART 2 LEGAL BACKGROUND incorporation of information legislation of UKRAINE

Chapter 2.1 Stages of the formation of information legislation Ukraine

Chapter 2.2 Current status of information law in Ukraine

Chapter 2.3 Incorporation of information legislation of Ukraine

2.3.1 Criteria for the incorporation of information legislation of Ukraine

2.3.2 Stages of the incorporation of information legislation of Ukraine

2.3.3 Methods of incorporation of information legislation of Ukraine

Chapter 2.4 Incorporation main areas of information legislation of Ukraine

2.4.1 Incorporation of legislation on information society development

2.4.2 Incorporation of legislation on access to information

2.4.3 Incorporation of legislation on the media

2.4.4 Incorporation of legislation on telecommunications

2.4.5 Incorporation of legislation in education

2.4.6 Incorporation of information legislation in the field of Information Security

PART 3 CONCEPTUAL APPROACHES TO INTERNATIONAL incorporation of information legislation

Chapter 3.1 Incorporation of International Information legislation as a prerequisite harmonization with him information legislation of Ukraine

Chapter 3.2 Incorporation of information legislation in some countries

PART 4 IMPROVING INFORMATION LAW of UKRAINE

Chapter 4.1 Incorporation as a stage of codification of information legislation of Ukraine

Chapter 4.2 Project Structure of CODE OF UKRAINE ON INFORMATION in the context of research incorporation of information legislation

4.2.1 Project Information Code developed by the State Committee for Information Policy, Television and Radio Broadcasting of Ukraine

4.2.2 The concept of reforming legislation of Ukraine in the field of public relations information : principles of creation of the Information Code of Ukraine

4.2.3 Draft Code of Ukraine on information M. and V. Shvets

4.2.4 Project Information Code of Ukraine VS Tsimbalyuk

4.2.5 Project Information Code of Ukraine Lipkan VA and VA Zaliznyaka

4.2.6 Project Information Code of Ukraine , GM Krasnostup

4.2.7 Project Information Code of Ukraine Viktor Lipkan and KP Cherepovskiy

CONCLUSIONS

THESAURUS

USED LITERATURE

SELECT BIBLIOGRAPHY

V. Lipkan’s scientific school reasearches on informational subjects

Systematization of legislation

Development, evolution, modernisation and reforming of legislation

Codification of legislation

Incorporation & Consolidation of Legislation..

Unification & Harmonization of legislation

INDEX

NAME INDEX

GRATITUDE