За мир для себе слід боротися самим,
А не чекати, що його блаженно подарують,
То треба буть убогим і сліпим,
Щоб не побачити: ТВІЙ світ плюндрують.

Тебе повчають як з ким говорить,

Якою мовою ти маєш спілкуватись,

Тебе примушують в братерстві жить

З тим ворогом, котрого маєш ти цуратись.

Роками в спокої і мирі жили,

І навіть уявити не могли,

Що в одну мить все зміниться одразу:

Колишній брат вже викликатиме відразу.

Ми навіть в мареві і тямить не могли:

Найзліший ворог не землі –

Це той, кого за брата мали,

Це той, кому ми серце віддавали.

Причина хаосу в свідомості людини

Вона постійно прагне до вершини,

Коли ж вершина не підкорена

То хаос нівелює всіх до дна.

Повергнуті, убогі, нещасливі,

Одвічно в пошуку імперського шляху,

Напевно дуже хворобливі

Життя прожити на даху.

Вони зайшли неначе до себе до дому,

З собою зло геть принесли,

І зруйнували душу без сорому

Вони – є сатани посли.

Чужинці лізуть скрізь і всюди

То геть злиденні всі Іуди:

Вони себе братами називали

А час прийшов – то нас продали.

Чомусь ніхто з них не згадав,

Що братніми колись були,

Про те, що себе другом називав,

І запевняв: не буде між народами війни.

Геть зовсім люди подуріли,

Не бачать справжнього буття,

Неначе конче очманіли,

Назад немає вороття.

Ненависть, злість, агресія і зло -

Усе рікою враз накрило,

Минуло все, усе добро

Жага до помсти серце полонила.

Навіщо так слов?янам розходитись

Минувшини традиції ламать?

Невже не можеш, ВВП, ти зупинитись,

Невже не можеш миром крокувать?

Казкові іграшки і пропаганда

Напевно з розуму звели народ,

Росія думає, що зразу

Вона врятує весь свій род?

Серця людей завмерли нездоланні,

Збагнуть не можуть в те, що відбулось:

Росія є агресор і злочинець,

Імперські думки – це є щось!

Невже пановам  Філофею,

Бердяєву і Соловйову, Ільїну

Вдалося донести свою ідею,

Яка навіяла Росію на війну.

Напевно пане Данилевський,

Коли він про «європейськість» написав,

Навряд чи міг і уявити -

Його ідея справжній сплав.

Сплав інтелекту, творчості і креативу,

Який споріднено уклавсь  до негативу:

Тож ця теорія буденного добра

Пішла коту під хвіст, згоріла геть до тла!

Світогляд владця, короля,

Напевно мозок так затьмарив,

Що навіть люди із Кремля

Не розуміють справжніх чварів.

Імперський мозок мислить однобічно

Не здатний на гуманістичне сприйняття,

Тож слід, напевно, подивитись,

Куди веде дорога каяття:

Дорога ця не змощена квітками,

Щасливих на шляху зустрінете ніде,

Однак ненависть барви кане

І зрозумієте ви це:

Роздори, війни, кров і мрак –

Оце майбутнє для Росії,

Не зрозуміє це лишень дурак

Якщо війною піде в Україну.

Омріяна імперська коронація,

Національна повністю люстрація

Возвернення земель, належних чи чужих -

Ось богогобраність для всіх.

Казки, лякали і страшилки,

Далекими від правди є вони

Історія полегшує помилки,

Якщо є усвідомлення вини.

За мир для себе слід боротися самим,
А не чекати, що його блаженно подарують,
То треба буть убогим і сліпим,
Щоб не побачити: ТВІЙ світ руйнують.

Володимир Ліпкан, 11.03.2014