Ліпкан В.А. Стратегія державної інфраструктурної політики України: словник. Київ: В. А. Ліпкан, 2023. 252 с.

Словник є першим в Україні виданням, в якому стратегія державної інфраструктурної політики розглядається з позицій теорії геостратегії, геоекономіки, трансформації геоісторичних суб’єктів, геоінформаційної політики,  політології, націобезпекознавства, кібербезпеки і теорії права на засадах синергетичного, системного міждисциплінарного, а також націобезпекознавчого підходів.

У словнику зібрані основні поняття і терміни, якими послуговуються у сфері реалізації стратегії державної інфраструктурної політики, а також користуються при реалізації кожного її компонента.

Однією з родзинок видання є:

• розвиток саме українськомовної термінологічної сфери,
• формування авторських неологізмів на засадах лінгвістики української мови, а також термінологічного поля теорії інфраструктурної політики,
• розроблення концептосфери і системних дискурсів, категорійно-понятійних і синонімічних рядів, що описують системні явища в епоху глобальних трансформацій інфраструктурного та безпекового ландшафтів.

Зважаючи на необхідність формування ґрунту до мовної, культурної та технологічної інтеграції, до усіх термінів подано відповідник латинкою.

Словник є органічним продовженням монографії „Стратегія державної інфраструктурної політики України” і призначений для фахівців у сферах формування та реалізації: геостратегії, геоекономіки і геополітики, інфраструктурних стратегій, національної та міжнародної безпеки, а також тих, кого хвилюють проблеми формування системи знань про стратегію державної інфраструктурної політики та її забезпечення в умовах нестаціонарності.

Стрімкі трансформації інфраструктурного ландшафту, що викликано небувалою інтенсивністю та комплексністю застосування інформаційних та кібертехнологій, перебігом резонансних подій, логікою розвитку різноспрямованих складноорганізованих процесів, ведуть до переосмислення державної зовнішньої і внутрішньої політики, розуміння необхідності переходу від імперативного монологу до конструктивного діалогу, цілеспрямованої узгодженої діяльності солідарної спільноти держав в умовах нестаціонарності.

Ефект такого переходу має ґрунтуватися на наукових засадах, розробленні відповідних прикладних моделей та стратегій, опертям на дефініції чітко визначеного категорійно-понятійного апарату, сформованого на міждисциплінарній методології.

Попри важливість даної справи, вітчизняній науці поки що бракує чітко визначених концепцій, глибинних системних оригінальних наукових досліджень, створених із урахуванням новітніх тенденцій стратегічної архітектури, кіберглобалізації, адаптації світового досвіду відповідно до національних інтересів сучасної України і творення нею власної геостратегії.

ООН визначила п’ять ключових загроз усьому світу на 2022 рік: 1) пандемія коронавірусу; 2) кліматична криза; 3) стан світової фінансової системи; 4) інтернет-беззаконня; 5) загрози миру та безпеці. Тож, державна безпекова політика має враховувати дані загрози, корегуючи алгоритми соціального управління, змінюючи підходи та вектори власної безпекової політики на підставі нових засад стратегічної культури.

Не залишилась осторонь цих процесів і Україна.

2021 рік став знаковим у стратегічній правотворчості, адже саме у 2021 році Президентом України було затверджено такі Стратегії:

• Стратегія воєнної безпеки України (25 березня 2021 року);
• Стратегія людського розвитку (02 серпня 2021 року);
• Стратегія економічної безпеки України (11 серпня 2021 року);
• Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України (20 серпня 2021 року);
• Стратегія кібербезпеки України (26 серпня 2021 року);
• Стратегія зовнішньополітичної діяльності України (26 серпня 2021 р.);
• Стратегія біобезпеки та біологічного захисту (17 грудня 2021 року);
• Стратегія інформаційної безпеки (28 грудня 2021 року).

А 16 лютого 2022 року було затверджено Стратегію забезпечення державної безпеки.

Тож ідея розроблення і створення тезауруса термінів стратегії державної інфраструктурної політики України є своєрідною спромогою закласти концептуально-методологічну цеглину у формування не лише теорії інфраструктурної політики, а й творення геостратегії сучасної Української Держави в цілому на наукових засадах із урахуванням багатоальтернативних сценаріїв, але водночас в рамках стратегічних горизонтів розвитку.

Звісно, було б помилкою стверджувати, що до цього часу подібні спроби стосовно окремих видів інфраструктури і відповідної державної політики не робилися і що укладач словника писав його, як то кажуть, з чистого аркуша. Безумовно, ні.

Адже у ході роботи над словником були опрацьовані значні за обсягом матеріали, передусім доктринального характеру, проаналізовано сучасну нормативну базу (станом на 22 лютого 2023 року). Повністю концептуалізовано монографію за моєю редакцією „Стратегія державної інфраструктурної політики України”[1], яка вийшла друком у 2022 році, ключові положення якої і лягли в основу цього тезаурусу. Саме тому, з метою уникнення дублювання, я не виділяв окремо список використаної літератури, адже на нього зазначено в монографії, яка є невід’ємною складовою даного тезауруса.

Я прагнув найбільш повно охопити поняття, визначення і терміни саме сфери державної інфраструктурної політики, причому акцент робив на семантичні відносини між лексичними одиницями. Такий підхід, на моє переконання, є дієвим інструментом для найбільш повного опису окремих предметних галузей, формування концептосфери, оскільки дає змогу виявити смисл не лише за допомогою визначення, а й через співвіднесення слова з іншими поняттями групи, що може бути використано для наповнення баз знань систем штучного інтелекту.

Тож даний словник є логічним продовженням і органічною частиною зазначеної монографії, в чому, зокрема також проілюстровано оригінальний авторський системний підхід до наукового вивчення предмета дослідження з подальшою презентацією отриманих наукових результатів як науковій громадськості, так і широкому загалу.

Наголошу, що завжди виступав за формування концептосфери у будь-якій сфері, яка піддається науковій рефлексії. Тому даний словник є логічним продовженням як моєї наукової позиції, так і вже виданих за моєю редакцією інших словників та довідкових видань:

1. Ліпкан В. А. Інформаційна безпека України : глосарій / В. А. Ліпкан, Л. С. Харченко, О. В. Логінов . Київ: Текст, 2004. 136 с.
2. Ліпкан В. А. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях : словник / В. А. Ліпкан, О. С. Ліпкан, О. О. Яковенко. Київ: Текст, 2006. 256 с.
3. Ліпкан В. А., Ліпкан О. С. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях : словник. Вид. 2-е, доп. і перероб. Київ: Текст, 2008. 400 с.
4. Ліпкан В. А. Боротьба з тероризмом: у визначеннях та поняттях : словник. Київ: Магістр – ХХІ століття, 2009. 162 с.
5. Ліпкан В. А. Стратегічні комунікації : словник / В. А. Ліпкан, Т. В. Попова; за заг. ред. доктора юридичних наук В. А. Ліпкана. Київ: ФОП Ліпкан О. С., 2016. 416 с.

Тож видання даного словника є сталою науковою традицією, яка була започаткована мною в рамках формування епістемологічної спільноти, в тому числі через видання монографій власної наукової школи серії „ORDO ORDINANS”.

Як казала сучасна українська поетеса неокласицизму Ліна Костенко: „Страшні слова, коли вони мовчать”, — тому, розуміючи та усвідомлюючи дискусійність як самого підходу, так і трактування стратегії державної інфраструктурної політики в якості політико-безпекової практики і нормативно-правового акта, я все ж таки насмілився і роблю свій конкретний внесок у розбудову геостратегії сучасної Української держави саме таким чином: виданням словника основних термінів, який є органічним компонентом монографії докторів наук В. А. Ліпкана та Г. Ю. Зубка „Стратегія державної інфраструктурної політики України”.

Чим саме вирізняється це джерело від інших?

По-перше, своєю концепцією, яка може бути акумульована в понятті «інтеграція». До цього словники, довідники (глосарії, тезауруси), енциклопедії були зорієнтовані здебільшого на окремий сегмент бази знань, наприклад: на транспортну безпеку чи на забезпечення безпеки кібернетичної інфраструктури. Натомість у представленому виданні органічно перетинаються такі галузі знань, як:

• геостратегія;
• політологія і геополітика, геоекономіка;
• наратологія і політична лінгвістика, правнича герменевтика;
• націобезпекознавство;
• стратегічні комунікації;
• державне управління;
• теорія права;
• теорія інфраструктурної політики.

Саме інтеграція знань та використання системного синергетичного підходу, а також міждисциплінарної методології дозволяють об’єднати розрізнені знання про окремі аспекти державної інфраструктурної політики до єдиної теорії, запропонованої науковій спільноті для розвитку: теорії інфраструктурної політики.

Окрім того, в рамках даного видання мною було використано інтегративний підхід між застосуванням наукової методології і сучасних літературознавчих маститих позаполітичних джерел, авторами яких виступають менш відомі широкому загалу представники української інтелігенції, експерти громадянського суспільства, що є визнаними в Україні і світі, проте не мають зв’язку і не пов’язані із органами державної влади або науковими популістами чи моралізаторами, котрі одвічно прагнуть до моноцентризму наукової думки, нехтуючи плюралізмом і конструктивними дискусіями, думки яких здебільшого сформовані на руїнах неоцинізму.

Глибинний аналіз впливу гуманітарної політики на геостратегію сучасної України відображений в публікаціях, культурологічних за своїм змістом, авторами яких є літератори, критики, науковці та громадські діячі. В наукових політологічних статтях цій категорії джерел відводиться скромна роль. Цю прогалину я буду прагнути виправити у своїй науковій діяльності, адже чиста наука поза контекстом культури, наче дерево без коренів.

Поза це, за концепцією словника, у трактуванні ключової термінології відбувається злиття законодавчого, мовно-лексикографічного і доктринального тлумачення.

У такий спосіб, об’єднуючи усі зазначені сфери і способи інтерпретації термінів, ця студія веде до розуміння широти діапазону сучасної стратегії державної інфраструктурної політики, а головне — формує її стратегічний мисленнєвий код.

По-друге, словник характеризується своїм чітко спрямованим прикладним характером, насиченням потреби в тлумаченні актуальної лексики у сфері творення стратегії державної інфраструктурної політики України. Явище полісемії, особливо у запозичених словах, почасти призводить до різного сприйняття і тлумачення тих чи інших категорій носіями мови. Особливо яскраво така тенденція простежується при запозиченні іншомовних слів і некоректних спробах щодо уведення їх до ужитку в українській мові. З метою унеможливлення подібних прикрих випадків наводяться саме ті семи, які є релевантними для сфери стратегії державної інфраструктурної політики в контексті творення геостратегії сучасної Української держави.

У випадках, коли термін, не зважаючи на існування вимог наукового стилю щодо його однозначності, є багатозначним, надається та сема/семи, що є актуальними саме для сфери реалізації стратегії державної інфраструктурної політики.

Відтак наголошу: будь-яке визначення поняття, подане в даному словнику, здійснюється крізь призму саме стратегії державної інфраструктурної політики, геостратегії із акцентом на націобезпекознавчому підході, застосуванні політології та теорії права з урахуванням принципу безпекоцентризму.

По-третє, мною враховувалася динаміка змін у законодавстві, доповнення чинних нормативних актів новими поняттями або модернізації наявних. До словника увійшли навіть ті новели, що робилися у грудні 2022 року.

По-четверте. Підтримуючи корінну ідею Європейської інтеграції, в словнику презентовано модель використання української латинки, тож біля кожного терміна надається його відповідник згідно з проектом „Проект української латинської абетки” Олексія Федорова (https://nachasi.com/manifest/).

По-п’яте. Ще однією рисою, яка суттєво вирізняє дане видання від інших, є неологізація представлених мовних одиниць.

На кого розрахований словник?

Насамперед на тих, хто по-справжньому перечулений творенням незалежної Української Держави, в тому числі через реалізацію стратегії державної інфраструктурної політики.

Це і працівники сфери зв’язків з громадськістю, і ті, хто причетний до реалізації стратегічних комунікацій, публічної дипломатії, фахівці у сфері інформаційно-психологічних операцій, експерти із залучення ключових лідерів, фахівці із соціальної психології, масової комунікації, науковці і освітяни, що здійснюють свою професійну діяльність у даній сфері.

При представленні слів іншомовного походження, які ще не пройшли процесу лексикалізації в українській мові, або розуміння яких базується на відомостях з мови-джерела, при лексемі надається стисла етимологічна довідка.

Як укладач цього словника, повною мірою усвідомлюю, що процес становлення термінологічного апарату і концептосфери в цілому теорії інфраструктурної політики ще тільки розпочато і що згодом відбуватимуться зміни, доповнення. Проте вже зараз плекаю надію, що ця праця стане у пригоді всім тим, хто усвідомлено прагне створення ефективного бренду України, позитивного іміджу України як в межах самої держави, так і у зовнішніх стосунках.

Стратегії в цілому — виступають неоконцепцією, мисленнєвим кодом стратегічної візії у світі, в часі та просторі, включаючи, поряд із вже знаними, космос і кіберпростір.

Стратегії як політико-безпекова та правова практика за своїм змістом слугують багатоальтернативним інструментом реалізації різноманітних сценаріїв, які враховують нестабільність сучасного світу і становлять рішучу відповідь на комплексні і каскадні загрози постмодерну і небезпеку від хаотичного та стрімкого розвитку неополярного світу, в якому переважає мілітарний дискурс, як природний результат впровадження антагоністичних геополітичних парадигм.

Стратегії — це нова системна, концептуальна, розумна та стратегічна сила, здатна гарантовано сформувати необхідні та достатні умови для реалізації стратегічних національних інтересів на основі стратегічних цінностей і збереження національної ідентичності, досягнення стратегічного балансу.

Дошкульно відчувається, що настав час возводити компетентність у культ, формувати каркас наукової еліти та інтелігенції, в тому числі через розроблення і видання наукової продукції, зокрема словників і тезаурусів, академічних словників та енциклопедій, що мали б гарантувати Україні рівноправну присутність в європейському науковому і культурологічному, а головне — стратегічному інтелектуальному просторі.

Я прагну до того, щоб закласти фундамент для творення і дальшого збереження спадкоємності наукової політичної традиції, її пильнування, зміцнення культурологічного ґрунту, експансії українських стратегічних наративів у сучасному світовому інтелектуальному просторі.

Маємо творити власну success story, говорити про Україну власними стратегічними наративами, формувати уявлення, в тому числі за допомогою власної наукової продукції як наслідку аналітичної діяльності в рамках історично сформованих наукових шкіл та епістемологічних спільнот, україністичних студій. Маємо дбати про історичну спадщину, демонструвати власну глибинну тисячолітню історію і подавати власну правдиву історію в рамках осмисленого руху до віковічної державності, наслідку мислення століттями нашими Героями.

Інтелектуальне українство вимірюється різними горизонтами творчості, причому первнем є якість.

Знання історії є абсолютним атрибутом правлячого класу, мережі і нетворку притомних, тому наука має здійняти на новий — стратегічний рівень — завдання будови нової еліти, здатної:

1) розуміти, що стратегія творення своєї власної story є абсолютним обов’язком держави;

2) зберегти та розвивати нашу автохтонну державу та історичну державну націю в добу нечуваних геостратегічних трансформацій;

3) забезпечити інтелектуальну інтеграцію до європейського стратегічного простору.

UPD: Словник було підготовлено разом із монографією „Стратегія державної інфраструктурної політики України” протягом 2021 року і здана до друку 22 лютого 2022 року — саме перед початком агресивної варварської війни московського режиму проти Української Держави. Чимало важливих тенденцій мені вдалося спрогнозувати заздалегідь і відобразити у належних термінах і поняттях із відповідними дефініціями. Утім деякі потребували свого окремого наступного дослідження в контексті дальшого розвитку понятійно-категорійного апарату теорії геостратегії сучасної Української Держави. Тому даний тезаурус було доопрацьовано відповідно до сучасних тенденцій станом на 23 лютого 2023 року.

[1] Ліпкан В. А., Зубко Г. Ю. Стратегія державної інфраструктурної політики України: монографія; за загальною редакцією В. А. Ліпкана. Київ: Ліпкан В. А., 2022. 1008 с.

Ліпкан В.А. Стратегія державної інфраструктурної політики України: словник. Київ: В. А. Ліпкан, 2023. 252 с.

Ліпкан В.А., Попова Т.В. Стратегічні комунікації : словник; за заг. ред. доктора юридичних наук В. А. Ліпкана. Київ : ФОП Ліпкан О.С., 2016. 416 с.

Стрімкі трансформації світового комунікативного ландшафту як складового геостратегічного ландшафту, викликані небувалою інтенсивністю застосування інформаційних та кібертехнологій, зміною структури суспільних відносин та динамікою розвитку резонансних подій, логікою розвитку різноспрямованих складноорганізованих процесів. Вони ведуть до переосмислення державної зовнішньої і внутрішньої політики, розуміння необхідності переходу від імперативного монологу до конструктивного розумного діалогу. Ефект такого переходу повинен ґрунтуватися на наукових засадах, розробленні відповідних прикладних моделей, опорі на дефініції чітко визначеного понятійно-категоріального апарату. Попри важливість даної справи, вітчизняній науці поки що бракує чітко визначених концепцій, потужних наукових досліджень, створених із урахуванням новітніх тенденцій інформаційної глобалізації, адаптації світового досвіду відповідно до національних інтересів сучасної України.

15 березня 2016 року Указом Президента України була затверджена Стратегія кібербезпеки України, метою якою є створення умов для безпечного функціонування кіберпростору, його використання в інтересах особи, суспільства і держави. У даній Стратегії визначено новий вид комунікацій — електронні, а також зазначено, що розвиток та безпека кіберпростору, запровадження електронного урядування, гарантування безпеки й сталого функціонування електронних комунікацій та державних електронних інформаційних ресурсів мають бути складовими державної політики у сфері розвитку інформаційного простору та становлення інформаційного суспільства в Україні.

24 вересня 2015 року Указом Президента України була затверджена «Воєнна доктрина України», в якій з-поміж низки ключових понять виокремлюється дефініція «стратегічні комунікації», під якими розуміється «скоординоване і належне використання комунікативних можливостей держави — публічної дипломатії, зв’язків із громадськістю, військових зв’язків, інформаційних та психологічних операцій, заходів, спрямованих на просування цілей держави».

Тож моя ідея розроблення і створення Словника “Стратегічної комунікації” є своєрідною спромогою закласти першу цеглу у величезну будову реального та ефективного інформаційно-комунікативного простору в масштабах геостратегічного простору функціонування Української держави.

Звісно, було б невірним стверджувати, що до цього часу подібні спроби не робилися і що я, як укладач словника, писав його, як то кажуть, з чистого листа. Безумовно, ні. У ході роботи над словником були опрацьовані значні за обсягом матеріали, що лягли в основу тезаурусу.

Чим же вирізняється це джерело від інших?

По-перше, своєю концепцією, яка може бути акумульована в понятті «інтеграція». До цього словники, довідники, енциклопедії були зорієнтовані здебільшого на окремий сегмент бази знань, наприклад на інформаційне право або на інформаційну безпеку чи на захист інформації або націобезпекознавство. У представленому виданні органічно перетинаються такі галузі знань, як:

• геостратегія, політологія і соціологія;
• теорія комунікації і риторика;
• наратологія;
• іміджелогія і PR-технології;
• інформаційне право, захист інформації, кібербезпека;
• націобезпекознавство і глобальне лідерство;
• психологічні та інформаційно-комунікативні засади професійної діяльності силових структур.

Крім того, за концепцією словника, у трактуванні ключової термінології відбувається злиття законодавчого, мовно-лексикографічного і доктринального тлумачення. У такий спосіб, об’єднуючи усі зазначені сфери і способи інтерпретації термінів, джерело веде до розуміння широти діапазону сучасних стратегічних комунікацій.

По-друге, словник характеризується своїм чітко спрямованим прикладним характером, насиченням потреби в тлумаченні актуальної лексики. Явище багатозначності, особливо у запозичених словах, нерідко призводить до різного сприйняття інформації носіями мови. З метою унеможливлення подібних випадків наводяться саме ті семи, які є релевантними для сфери стратегічних комунікацій.

По-третє, мною враховувалася динаміка змін у законодавстві, доповнення чинних нормативних актів новими поняттями або модернізації вже існуючих. До словника увійшли навіть ті новели, що робилися у листопаді 2015 року. Тож ще однією рисою, яка вирізняє дане видання від інших, є неологізація представлених мовних одиниць.

По-четверте, даний словник є органічним продовженням як моєї наукової позиції, так і вже виданих за моєю редакцією інших словників та довідкових видань:

1. Ліпкан В. А. Інформаційна безпека України : глосарій / В. А. Ліпкан, Л. С. Харченко, О. В. Логінов . Київ: Текст, 2004. 136 с.
2. Ліпкан В. А. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях : словник / В. А. Ліпкан, О. С. Ліпкан, О. О. Яковенко. Київ: Текст, 2006. 256 с.
3. Ліпкан В. А., Ліпкан О. С. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях : словник. Вид. 2-е, доп. і перероб. Київ: Текст, 2008. 400 с.
4. Ліпкан В. А. Боротьба з тероризмом: у визначеннях та поняттях : словник. Київ: Магістр – ХХІ століття, 2009. 162 с.

По-п’яте, словник є повністю підготовлений мною – Ліпканом Володимиром Анатолійовичем.

1. Починаючи від безпосередньої ідеї його створення.
2. Включаючи практичне написання, наукове редагування, коректура термінологія, узгодження мовних одиниць.
3. Ідея Оформлення та самостійної зйомки першого в Україні трейлера на друкований словник, як новітній оригінальний інструмент масштабування знань та пропаганда системної науки в Україні.
4. Самостійна підготовка відеоанонсу на Словник.
5. Фінансування у повному обсязі усіх підготовчих робіт із написання, редагування, коректури та повного комплексу поліграфічних послуг, включно із логістикою.
6. Видання словника здійснено у видавництві моєї дружини – ФОП О. С. Ліпкан, моїм коштом.

Я красно дякую Тетяні Поповій за переднє слово, яке написано і підписано нею в моїй книжці.

Ціную її підтримку та Міністерства інформаційної політики України моєї ініціативи щодо інституціоналізації страткому в Україні.

Так само я вдячний моїм шановним рецензентам:

Оксані Романюк, виконавчому директору ГО «Інституту масової інформації», представниці міжнародної журналістської організації «Репортери без кордонів» в Україні 

Роману Шутову, 

к.п.н., програмному директору ГО «Телекритика»

Також ілюструю документ, в якому чітко визначено, що

усі авторські права на Словник “Стратегічні комунікації” належать мені одноособово.

Окрема дяка усім тим, хто безпосередньо працював зі мною в команді.

Це і : 1) художній редактор О. Г. Новіков;

2) літературний редактор Н. І. Гриценко;

3) випускаючий редактор О. О. Мошковська;

4) коректор О. С. Ліпкан;

5) група з комп’ютерного верстання Д. В. Лепешин;

6) відповідальна за випуск І. О. Михайленко.

На кого ж розрахований словник?

Насамперед, на тих, хто професійно займається стратегічними комунікаціями як системним поліструктурним феноменом сучасності. Це і працівники МЗС України, безпекових суб’єктів, у сфері зв’язків з громадськістю, і ті, хто причетний до публічної дипломатії, фахівці в у сфері інформаційно-психологічних операцій, експерти із залучення ключових лідерів, фахівці із соціальної психології, масової комунікації, науковці і освітяни, що здійснюють свою професійну діяльність у даній сфері.

У випадках, коли термін, не зважаючи на існування вимог наукового стилю щодо його однозначності, все ж таки є багатозначним, надається та сема/семи, що є актуальними саме для сфери стратегічних комунікацій.

При представленні слів іншомовного походження, які ще не пройшли процес лексикалізації в українській мові, або розуміння яких базується на відомостях з мови-джерела, при лексемі надається стисла етимологічна довідка.

Як укладач словника, повною мірою усвідомлюю, що процес становлення термінологічного апарату стратегічних комунікацій ще тільки розпочато і що згодом відбуватимуться зміни, доповнення. Проте вже зараз разом із шановними рецензентами та тими, хто усіляко сприяв виходу даної праці плекаємо надію, що дана праця стане у нагоді всім тим, хто усвідомлено прагне створення ефективного бренду України, позитивного іміджу України як в межах самої держави, так і у зовнішніх стосунках.

Переконаний, що реалізації саме системи стратегічних комунікацій стане ефективним інструментом реалізації геостратегії сучасної Української держави.

Упевнений, що системна реалізація концепції стратегічних комунікацій здатна концептуально змінити рівень і спрямованість адаптивного державного управління за рахунок уведення нового методологічного інструментарію, формування нових системних зв’язків, які здатні формувати нові смисли, меседжі та стратегічні наративи, а головне — володіють інструментарієм реалізації геостратегії.

Стратегічні комунікації — нова концепція адаптивного та проактивного державного управління, яка за своїм змістом слугує потужною відповіддю урізноманітнені геополітичні теорії, котрі насправді генерують  каскадні загрози постмодерну і небезпеки від хаотизації процесів трансформації.

Стратегічні комунікації - необхідний інструмент меритократії, нова системна розумна сила, здатна створити гарантовані умови для реалізації стратегічних національних інтересів і збереження національної ідентичності в рамках геостратегії сучасної Української держави.

Ліпкан В. А. Боротьба з тероризмом : у визначеннях та поняттях. словник. Київ : Магістр–ХХІ століття, 2009. 162 с.

Даний словник — одна з перших спроб осмислити боротьбу з тероризмом із позицій системного підходу.

У ньому зібрані основні поняття і терміни, якими послуговуються у сфері боротьби з тероризмом, а також користуються при викладанні антитерористичних дисциплін. Більше того у словнику міститься короткий опис найбільш відомих терористських організацій.

Основна термінологія довідника успішно апробована в Академії управління МВС України, Київському національному університеті внутрішніх справ, Інституті права і безпеки підприємництва Європейського університету, Інституті менеджменту безпеки університету економіки та права „КРОК”, використана в Міжнародній поліцейській енциклопедії, словнику термінів та визначень недержавної системи безпеки Українського союзу промисловців та підприємців.

Даний словник є логічним продовженням авторської серії В. А. Ліпкана „Боротьба з тероризмом”:

1. Ліпкан В. А. Тероризм і національна безпека України : монографія. Київ : Знання, 2000. 184 с.
2. Ліпкан В. А., Кондратьєв П. Я. Боротьба з тероризмом: теоретико-правові аспекти зарубіжного досвіду. Київ : Національна академія внутрішніх справ України, 2003. 20 с.
3. Ліпкан В. А.  Никифорчук Д. Й., Руденко М. М. Боротьба з тероризмом : монографія. Київ : Знання, 2002. 254 с.
4. Ліпкан В. А.  Роль МВС України у боротьбі з тероризмом в контексті співробітництва з ЄС // Тероризм та боротьба з ним: теоретико-практичний аспект : монографія. Київ : НАСБУ, 2004. С. 245 – 258.
5. Ліпкан В. А. Основи терорології (синергетична теорія тероризму). Київ : КНТ, 2006. 84 с.
6. Ліпкан В. А. Боротьба з міжнародним тероризмом : Нормативна база. Київ : КНТ, 2007. 248 с.
7. Ліпкан В. А., Івахненко О. А., Рижов І. М., Майоров В.В. Науково-практичний коментар до Закону України „Про боротьбу з тероризмом”. Київ : КНТ, 2009. 208 с.
8. Боротьба з тероризмом : [навчальний посібник] / В. А. Ліпкан, Д. Й. Никифорчук, О. М. Джужа та ін. – К.: Видавничий дім Скіф, 2013. – 548 с.

Словник може бути використаний як у навчальній і науковій, так і у практичній діяльності при здійсненні боротьби з тероризмом. Він стане у нагоді студентам, магістрам, аспірантам, викладачам, а також фахівцям у сфері забезпечення національної безпеки — усім тим, кого хвилюють системні проблеми боротьби з тероризмом.

Передусім, хотів б подякувати Вам за те, що виявили зацікавленість щодо даного довідника. Він є одним із перших в Україні, який присвячено опису феномену тероризму і протидії йому через надання визначень і понять.

Зауважу, що побудова категорійно-понятійного апарату терорології — наукового напряму, об’єктом якого виступає тероризм, як і суто наукова інтерпретація їх змісту, перебуває в процесі формування. На жаль, несформованість даної теорії почасти неадекватно сприймаються як в наукових колах, так і серед практиків антитерористичної діяльності. Починаючи від абсолютного заперечення необхідності формування словника термінів та понять і закінчуючи прагненням унормувати кожен крок і відповідно його формально описати — у такій творчій атмосфері узвичаєно розвивається щось цікаве, нове, конструктивне.

Негативним чинником розвитку терорології виступає той факт, що узвичаєно тероризм розглядається крізь призму кримінології, політології, кримінального та міжнародного права, що значно звужує як його адекватний опис, так і відповідно формування категорійно-понятійного апарату. Більше того, слід визнати і той факт, що навіть і зараз проблеми боротьби з тероризмом все ще включають до сфери наукових інтересів передусім науковців із силових структур, дослідження яких почасти носять закритий характер, а отже і унеможливлюють здатність широкого загалу концептуалізувати напрацьовані аналітиками спеціальних служб матеріали. За таких умов створення даного словника є потребою дня.

Ще одним підтвердженням цьому є те, що навіть і нині в Україні так і виникло наукової школи терорології, на жаль не набули широкого набутку підручники, навчальна література з цих питань. Утім саме життя з його потребами, буремна безпекова дійсність, все більша порізненість держави від власно державних проблем і концентрування уваги на вирішення вузько політичних проблем і власних бізнесових інтересів зумовлюють активізацію наукового пошуку, теоретичного обґрунтування практичних потреб у забезпеченні антитерористичної безпеки нашої держави. Даний напрям ми вважаємо превентивним рушієм до формування оновленої методології функціонування та розвитку інституціональної антитерористичної системи.

Рушієм даної роботи стала безпосередня участь автора у роботі Експертної комісії при раді Українського союзу промисловців та підприємців із корпоративної безпеки, Експертної комісії громадської організації „Міжнародна антитерористична єдність”, викладання терорологічних дисциплін, під час яких неодноразово порушувалося питання про необхідність і нагальну потребу формування такого роду наукової продукції.

Не дивним є те, що в даному виданні певної спрямованості отримали дослідження діяльності терористських організацій і запропонування термінів, які описують ті чи інші сторони практичної антитерористичної діяльності. Цьому допомогли як знання самих авторів, їхня викладацька діяльність, плодотворні дискусії з практичними працівниками, так і наполеглива та копітка діяльність самих студентів і магістрантів.

Переконаний, що наявність словника не є даниною моді, а слугує лакмусовим папірцем наближення до вироблення спільного розуміння базових категорій терорології. Адже без цього, коли фахівці різних галузей розмовляють власною мовою, не розуміючи, а подеколи і не чуючи один одного, подальший рух приречений на безплідне блукання манівцями безпеки, на противагу реальній можливості відпрацювати прийнятні для загалу критерії визначення тих чи інших базових понять, а відтак і унормувати безпосередню антитерористичну діяльність.

У процесі підготовки довідника були використані численні літературні джерела, зокрема проаналізовано наукові праці передусім зарубіжних учених, конвенціональна база в даній сфері, узагальнено практичну діяльність суб’єктів боротьби з тероризмом, матеріали антитерористичних навчань.

Моя мета полягає в тому, щоб закласти фундамент для уніфікованого розуміння понять, які описують процеси у сфері безпеки. Наявність термінології є одним зі свідчень самостійності теорії безпеки, це є своєрідний тест на знання власної мови. Адже без неї жоден науковий напрям не може перетворитися на самостійну галузь знань.

Звичайно, слід говорити і про суто практичну спрямованість: озброїти суб’єктів боротьби з тероризмом сучасними знаннями в галузі терорології, сприяти формуванню не лише єдиного розуміння, але й формування на цій основі уніфікованих підходів до протидії тероризму.

Відтак, дане видання — є синтезом, спробою здійснення систематизації вже набутого, демонстрації власних напрацювань, і безперечно запрошення небайдужих для конструктивних дискусій. У словнику містяться ключові терміни та поняття, що їх вивчають студенти при опануванні навчальних дисциплін „Національна безпека України”, „Теорія управління безпекою соціальних систем”, „Безпекознавство”, „Теорія національної безпеки”, „Боротьба з тероризмом”, „Міжнародне право”, „Право міжнародної безпеки” тощо.

Слід зазначити, що при розробленні даного видання було надано методологічну допомогу керівництвом Київського національного університету внутрішніх справ, зокрема  Шакуном В.І., керівництвом Інституту менеджменту безпеки Університету економіки та прав „КРОК”, зокрема, особливу подяку хотілося б висловити П.Я. Пригунову. Окрема дяка віце-президенту Українського союзу промисловців і підприємців В.В.Крутову, за підтримки якого розпочалася плідна робота щодо формування Міжнародної антитерористичної єдності. Окрема дяка Рижову І.М. конструктивні і творчі дискусії з яким спіткали до нового осмислення феномену тероризму.

Моя мета — стабільно процвітаюча Україна. Переконаний, шановний читач, що Вам не байдуже ваше майбутнє і ваших близьких. Будемо красно вдячні за внесок у скарбницю протидії тероризму, якщо долучитеся до справи формування інституціональної антитерористичної системи, висловивши власну думку щодо тих чи інших термінів та понять, які не знайшли свого опису в даному виданні або щодо яких у вас є власне бачення.

Вдячний за співпрацю, живіть у мирі та злагоді!

29 жовтня 2008 року вийшло в світ друге видання словника основних визначень та понять з міжнародної та національної безпеки.

Дане видання продовжує започатковану традицію щодо видання наукових праць на честь власного дня народження – Володимира Ліпкана.

Даний словник — одна з небагатьох спроб осмислити феномен національної безпеки з позицій системного підходу. У ньому зібрані основні поняття і терміни, якими послуговуються у сфері безпеки, а також користуються при викладанні безпекових дисциплін.

Основна термінологія довідника успішно апробована в Академії управління МВС України, Київському національному університеті внутрішніх справ, Інституті права і безпеки підприємництва Європейського університету, Інституті менеджменту безпеки університету економіки та права „КРОК”, використана в Міжнародній поліцейській енциклопедії, словнику термінів та визначень недержавної системи безпеки Українського союзу промисловців та підприємців. Однією з родзинок видання є подання крилатих висловів з безпеки.

Довідник призначений для фахівців у сфері національної та міжнародної безпеки, а також тих, кого хвилюють проблеми формування системи знань про національну безпеку, як складову міжнародної безпеки, та її забезпечення в умовах глобалізації.

Передусім, хотіли б подякувати Вам за те, що виявили зацікавленість щодо даного довідника. Він є першим в Україні, який присвячено опису національної та міжнародної безпеки через надання визначень і понять.

Зауважимо, що побудова категорійно-понятійного апарату теорії безпеки, як і суто наукова інтерпретація їх змісту, перебуває в процесі формування. На жаль, несформованість даної теорії почасти неадекватно сприймаються як в наукових колах, так і серед практиків безпекової діяльності. Починаючи від абсолютного заперечення необхідності формування словника термінів та понять і закінчуючи прагненням унормувати кожен крок і відповідно його формально описати — у такій творчій атмосфері узвичаєно розвивається щось цікаве, нове, конструктивне.

Негативним чинником розвитку науки про безпеку є відсутність словникових та енциклопедичних видань, у яких би знайшов повний опис феномен безпеки: у вигляді категорійно-понятійних рядів, термінологічної ієрархії. За таких умов створення даного словника є потребою дня.

Ще одним підтвердженням цьому є те, що нинішнє видання є другим. Перше вийшло друком у 2006 році, коли автори навіть і не сподівалися на таке швидке перевидання. Але саме життя з його потребами, буремна безпекова дійсність, все більша порізненість держави від малого та середнього бізнесу зумовлюють активізацію наукового пошуку, теоретичного обґрунтування практичних потреб у забезпеченні безпеки. Рушієм даної роботи стала безпосередня участь авторів у роботі Експертної комісії при раді Українського союзу промисловців та підприємців із корпоративної безпеки, Експертної комісії громадської організації „Міжнародна антитерористична єдність”, на яких неодноразово порушувалося питання про необхідність і нагальну потребу формування такого роду наукової продукції.

Не дивним є те, що в даному виданні більшої спрямованості отримали дослідження і запропонування термінів, які описують ті чи інші сторони практичної діяльності з забезпечення безпеки. Цьому допомогли як знання самих авторів, їхня викладацька діяльність, плодотворні дискусії з практичними працівниками, так і наполеглива та копітка діяльність самих студентів і магістрантів.

Причому наявність словника не є даниною моді, а слугує лакмусовим папірцем наближення до вироблення спільного розуміння базових категорій безпеки. Адже без цього, коли фахівці різних галузей розмовляють власною мовою, не розуміючи, а подеколи і не чуючи один одного, подальший рух приречений на безплідне блукання манівцями безпеки, на противагу реальній можливості відпрацювати прийнятні для загалу критерії визначення тих чи інших базових понять.

У процесі підготовки довідника були використані численні літературні джерела, зокрема проаналізовано наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, документальна база в безпековій сфері, узагальнено практичну діяльність органів безпеки в контексті євроатлантичної інтеграції.

Наша мета полягає в тому, щоб закласти фундамент для уніфікованого розуміння понять, які описують процеси у сфері безпеки. Наявність термінології є одним зі свідчень самостійності теорії безпеки, це є своєрідний тест на знання власної мови. Адже без неї жоден науковий напрям не може перетворитися на самостійну галузь знань.

Звичайно, слід говорити і про суто практичну спрямованість: озброїти суб’єктів забезпечення безпеки сучасними знаннями в галузі безпеки, сприяти формуванню не лише єдиного розуміння, але й формування на цій основі уніфікованих підходів до забезпечення безпеки. Єдність позицій у даних суб’єктів сприятиме їх більш ефективній діяльності, і врешті-решт підвищенню рівня національної та міжнародної безпеки.

Відтак, дане видання — є синтезом, спробою здійснення систематизації вже набутого, демонстрації власних напрацювань, і безперечно запрошення небайдужих для конструктивних дискусій. У словнику містяться ключові терміни та поняття, що їх вивчають студенти при опануванні навчальних дисциплін „Національна безпека України”, „Теорія управління безпекою соціальних систем”, „Безпекознавство”, „Теорія національної безпеки” тощо.

Слід зазначити, що в розробленні другого видання було надано методологічну допомогу колективом Інституту менеджменту безпеки Університету економіки та прав „КРОК”, зокрема, особливу подяку хотілося б висловити П.Я. Пригунову.

Окрема дяка віце-президенту Українського союзу промисловців і підприємців В.В.Крутову, за сприяння якого розпочалася плідна робота щодо наукового підходу до забезпечення безпеки передусім недержавними суб’єктами.

Варто згадати і В.І.Шакуна, який своїми порадами допоміг сформувати підходи до формування авторської концепції правової регламентації суспільних відносин у сфері національної безпеки. Внаслідок чого Ліпканом В.А. було запропоновано нову галузь права: право  національної безпеки.

Авторами з вдячністю відмічається також керівництво громадської організації „Міжнародна антитерористична єдність”, зокрема в особі О.І.Дічека, солідна джерельна база якої дозволила авторам по-новому підійти до надання тлумачень тим чи іншим термінам, спираючись передусім на практичні потреби і можливість застування набутих знань у практичній безпековій діяльності.

Наша мета — стабільно процвітаюча Україна. Переконані, шановний читач, що Вам не байдуже ваше майбутнє і ваших близьких. Будемо красно вдячні за внесок у скарбницю безпеки, якщо долучитеся до справи формування системи національної безпеки, висловивши власну думку щодо тих чи інших термінів та понять, які не знайшли свого опису в даному виданні або щодо яких у вас є власне бачення.

Ваші пропозиції можете надсилати на електронну адресу: academic@ukr.net. — Ліпкану Володимиру.

Вдячний за співпрацю, безпечного Вам майбуття!

Ліпкан В. А. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях : [словник] / В. А. Ліпкан, О. С. Ліпкан, — Вид. 2-е, доп. і перероб. — К. : Текст, 2008. — 400 с.

Ліпкан В. А, Ліпкан О. С., Яковенко О. О. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях : словник. Київ : Текст, 2006. 256 с. 

Даний глосарій — одна з небагатьох спроб осмислити феномен національної безпеки з позицій системного підходу.

У ньому зібрані основні поняття і терміни, які використовуються при викладанні безпекових дисциплін з урахуванням необхідності дослідження національної безпеки в межах окремої навчальної дисципліни “Націобезпекознавство”.

Основна термінологія даного глосарію успішно апробована в:

• Академії управління МВС України,
• Інституті права і безпеки підприємництва Європейського університету,
• використана в Міжнародній поліцейській енциклопедії.

Глосарій призначений для фахівців в галузі національної та міжнародної безпеки, а також тих, кого хвилюють проблеми формування системи знань про національну безпеку, як складову міжнародної безпеки, і її забезпечення в умовах глобалізації.

Ліпкан В. А. Інформаційна безпека України : глосарій / В. А. Ліпкан, Л. С. Харченко, О. В. Логінов . Київ : Текст, 2004. 136 с.

Даний глосарій — одна з небагатьох спроб осмислити феномен інформаційної безпеки з позицій системного підходу.

Інформаційна безпека виступає складовим елементом національної безпеки, саме тому аналізується з урахуванням Закону України “Про основи національної безпеки України”.

Основна термінологія даного глосарію успішно апробована в:

• Інституті права і безпеки підприємництва Європейського університету
• Академії управління МВС України.

Глосарій призначений для працівників органів державної влади, менеджерів інформаційної безпеки, широкого кола вчених і студентів, ад’юнктів, аспірантів і докторантів, а також усіх тих, хто цікавиться проблемами забезпечення інформаційної безпеки в епоху глобалізації.