13.08.2024

Політичні засади геостратегії сучасної Української Держави : монографія / В. А. Ліпкан. Одеса : Гельветика, 2024. 830 с.

Монографія є першим у країні виданням, в якому на засадах системного міждисциплінарного підходу досліджуються підвалини формування та реалізації геостратегії сучасної Української Держави з позицій політології, міжнародних відносин, геоісторії, геоекономіки, етнодержавознавства, націобезпекознавства, кібербезпеки.

Геостратегія інтерпретується як політична категорія, визначаються її концептуальні засади як теорії, сформовано її категорійно-понятійну систему. З’ясовуються зміст та структура геостратегічного дискурсу.

Окрему увагу відведено дослідженню методологічних засад геостратегії –– через послідовний розгляд дискурсивного аналізу, нормативізму, природно-правового методу, концепцій стратегічної невизначеності та ясності, анатомії геостратегічної деструктивності, а також гуманітарної аури нації.

Надано політичну характеристику геостратегічного ландшафту, розкрито історичні корені денацифікації, акцентовано на чинниках, які впливають на геостратегію сучасної Української Держави. Сформульовано політичні засади творення геостратегії як політико-безпекової практики. Розроблено підходи до розуміння концепції національної стійкості, а також подається модель політичної готовності як однієї зі складових геостратегії.

Практика геостратегії презентована через аналіз геостратегій США (атлантизм, доктрина Монро), ЄС (євроінтеграція), РФ (рашизм, „мертва вода”, інші деструктивні вчення) та КНР (стратегічна невизначеність, спільнота єдиної долі високого порядку, „Один пояс, один шлях”). Розкрито засади загрозливого мілітарного дискурсу на прикладі КНР, виявлено ключові постулати його модерної геостратегії.

Проаналізовано стратегії як акти стратегічної правотворчості, сформульовано ієрархічну систему нормативних актів, що регулюють суспільні відносини у сфері геостратегії. Наслідком теоретичних напрацювань стала презентація еталонної моделі геостратегії на засадах концепції  стратегічної ясності. Сформовано категорійно-понятійну систему дослідження, удосконалено підходи й алгоритми до інтерпретації змісту ключових понять; подано математичну модель інституційно-організаційних структур, а також розглянуто засади геоекономіки.

Монографія стане в нагоді передусім практичним працівникам, аспірантам, докторантам, науковцям та усім, хто цікавиться питаннями сучасної геостратегії.

ВСТУП

Відновлення ефективного розвитку модерної Української соборної держави  має ґрунтуватися на сучасних методологічних концепціях, теоріях, водночас і нових реаліях трансформації світової стратегічної архітектури.

Формування геостратегічного ландшафту відбувається у рамках реалізації нелінійної парадигми, хаотичного формування епіцентрів криз. Нинішні наукові дослідження щодо евристичних можливостей концептуальних моделей протиборства атлантизму і неоєвразійства, формування олігополярного світу на заміну монополярного вже певним чином вичерпали свій когнітивний потенціал.

Війна РФ проти Української Держави продемонструвала не лише агресивність і войовничість Росії, а передусім — деструктивність змісту окремих геополітичних концепцій, в яких протиборство атлантизму і євразійства визнається аксіоматичним, а агресивна війна РФ обґрунтовується російськими не лише політиками і пересічними громадянами, а й науковцями, які викладають свої огляди геополітичних концепцій і стверджують про природне право на постійне розширення, експансію власного геополітичного простору за рахунок інших країн, у тому числі Української Держави, будь-якими засобами, включаючи геноцид, агресію, війну, міжнародний тероризм.

Наслідком формування і розроблення подальшого впровадження не лише у наукове середовище, а й у політичну практику деструктивних концепцій та аксіом геополітики стало те, що такі явища, як: агресія, анексія, тероризм, війна, суперництво та протиборство, стали системоутворювальними елементами практики творення міжнародних відносин.

Якщо останні 33 роки після руйнування радянської імперії і війни в Югославії світ був здебільшого монополярний і тим самим було утворено тимчасовий геополітичний баланс, то зараз при спробах формування спочатку біполярного, потім багатополярного і наразі олігополярного світу, геополітика виявила свою теоретичну і концептуальну бідність, а головне — нездатність саме в ракурсі теоретичної системи щодо формування принаймні світоглядних засад і смислів мирного співфункціонування різних соціальних систем в умовах нестаціонарності.

Сучасні геополітичні концепції виявилися наперед нездатними формувати гуманістичний і справедливий, моральний світ, оскільки геополітика побудована на засадах протиставлення і антагонізму, боротьби й суперництва, обґрунтування війни як продовження політики іншими засобами.

Геополітика не має відповіді на питання щодо принципів та засад співіснування різних видів: розвитку та еволюції, з одного боку, гуманізму і моралі, справедливості і свободи, щастя і добра — з іншого.

Геополітика як надлишково розрекламована теорія, насправді виявилася неспроможною чітко і з наукових позицій пояснити та спрогнозувати на підставі власної методології, структурно-факторного моделювання, методів геополітичної кон’юнктури і націобезпекознавства чітких параметрів, форм і методів розвитку та будови нового світового порядку. Численні положення геополітики стали наслідком політико-небезпечної та руйнівної практики щодо поширення мілітарного геостратегічного дискурсу в міжнародні відносини.

Фактично геополітика виявилася сукупністю наукових теорій, теоретичні підвалини яких, за певних вдалих маніпуляцій, використовують держави для реалізації власних, у тому числі експансіоністських, загарбницьких геополітичних інтересів за рахунок інших країн.

Тому постає необхідність у формуванні когнітивної системи, в рамках якої знайшов би свій опис увесь спектр явищ стратегічного порядку стосовно прив’язки не лише до землі, простору і суші — складових матеріального світу, як це зазвичай виокремлюють сучасні дослідники, виділяючи геополітику як самостійний напрям дослідження, а передусім стратегічний зріз — складову духовного й ментального, етичного світу — справедливий стратегічний простір — Добро, в якому функціонують явища стратегічного порядку, що може бути описано й досліджено в рамках адекватної теоретичної системи — геостратегії.

Унаочнюється потреба у виробленні нової метакогнітивної системи, в рамках якої знайшов би опис феномен розвитку нелінійних систем в умовах нестаціонарності, стратегічний простір процвітання і щастя, а також тиражування неконфліктної парадигми на гуманістичних засадах.

Розв’язання цих питань уможливлюється у рамках геостратегії — теорії, що пояснює і формулює напрями політико-безпекової і правової практики щодо досягнення процвітання у нелінійних системах на засадах коеволюції. Конструктивною відмінністю пропонованої у дослідженні метакогнітивної системи є ракурс процвітання та гуманізму, а не боротьби, перемоги, суперництва, теорії нескінченного розвитку й еволюції.

А отже, у пропонованій монографії унормовується максима про необхідність розвитку саме геостратегії, у рамках якої закладаються засади для творення Української Держави і розвитку української нації.

Наслідуючи і керуючись законами діалектики, суспільство поступово впровадило мілітарний геостратегічний дискурс в усі сфери суспільних відносин, у тому числі в політичну; тим самим стало на шлях перманентної війни, що врешті-решт може призвести до завершення життя чергової версії людства. Для того, щоб осмислити це, потрібно формувати такі теоретичні комплексні системи, які пояснюють, як жити в гармонії, балансі та щасті, справедливості та свободі, а не як завойовувати, вбивати, домінувати та нищити.

Засади геостратегії, це передусім екзистенційна модель такої системи, в рамках якої вона інтерпретується:

1) як політична теорія;

2) як політико-безпекова практика;

3) як практика застосування актів стратегічної правотворчості.

Теорія геостратегії є початком, не досконалою, утім — докорінно відмінною від теорії геополітики. Саме тому в дослідженні йдеться і про необхідність розроблення історії учень українських мислителів про геостратегію, і про державотворення, і про націософію, і про націоґенез, у яких увиразнюються ідеї творення української політичної нації на засадничих положеннях українського національного ідеалу та ідеї. Робота просякнута ідеями та концептами, передусім українських вчених і мислителів, які викарбовують постулати національної ідентичності.

Як і будь-яка теорія, геостратегія як система знань має описуватися власним предметом та методом, через що питання методології посідають чільне місце в дослідженні. Причому це не стандартний перелік загально- і спеціально-наукових методів, а саме ті методи, які вирізняють і уможливлюють ідентифікувати геостратегію як окреме вчення (теорія), у рамках якої реалізується стратегічна політика і досягаються стратегічні цілі, стратегічні національні інтереси на базі стратегічних національних цінностей. Актуальним є розроблення категорійно-понятійної системи, передусім через формулювання понятійних рядів.

Національна геостратегія як вид практичної діяльності неможлива поза рамками формування власно національного підмурку, національного стратегічного наративу, в тому числі аналітичного. Важливим є питання формування цілісної концепції геостратегічного дискурсу, засад до розуміння політичної готовності, з’ясування засадничої місії політичної теології для розвитку геостратегії.

Вирішальне місце у дослідженні посідають питання аналізу сучасного геостратегічного ландшафту, в рамках якого аналізуються корені дискримінаційної політики на прикладі війни РФ проти Української Держави,  осмислюються витоки денацифікації у контексті творення сучасної геостратегії Української Держави, визначаються чинники, що впливають на формування геостратегічного ландшафту і творення геостратегії.

За допомогою методу кейс-стаді розглядається практика сучасної геостратегії через аналіз зумовленості стратегічного наративу цільовими аудиторіями, практичне застосування концепції національної стійкості, а також аналізу окремих практичних засадничих аспектів реалізації модерної геостратегії Росії та Китаю, геостратегічної зумовленості зовнішньої політики США, безпекового виміру геостратегії Німеччини та Польщі.

Органічним компонентом роботи також виступають комплексні запропоновані підходи до розроблення політико-правової моделі геостратегії, через формування еталонних секторальних стратегій та відповідних інституційно-організаційних структур (на прикладі сфери інфраструктури), формування системи стратегічних комунікацій, розвитку геоекономіки.

Виступаючи фундатором і провідником нового стратегічного мислення, я відійду від усталеної наукової традиції, коли у загальних висновках до всієї роботи дублюється один і той самий текст, який міститься як безпосередньо в роботі, так і у розлогих висновках до розділів.

Ключові і вичерпні наукові висновки міститимуться після кожного розділу, де можна дістати всебічну, ґрунтовну і детальну інформацію про сутність вирішення кожного наукового завдання, які в сукупності і розкривають широкий спектр, стратегічні горизонти та глибину наукової новизни цього дослідження.

ВИСНОВКИ

Монографія є результатом оригінального теоретичного узагальнення й творчого розвитку важливої наукової проблеми вироблення політичних засад геостратегії сучасної Української Держави. Застосування і впровадження у комплексі низки методологічних підходів, методів наукового пізнання і методики дослідницької роботи, пізнання ґенези доктринальних поглядів на прикладну наукову проблему, вивчення стану і перспектив політичних процесів у міжнародному вимірі, встановлення закономірностей формування сучасного геостратегічного ландшафту, глобального розвитку, миру та війни під час формування і реалізації геостратегії, тенденції розвитку суб’єктів міжнародних відносин, засобів міжнародних комунікацій, еволюція політики міжнародних суб’єктів щодо Української Держави уможливили досягнення поставленої мети щодо отримання нових наукових результатів і створення нових системоутворювальних знань, визначення змісту прогресивних політичних та безпекових моделей і технологій й формулювання таких висновків.

1. Визначено політичні засади творення геостратегії сучасної Української Держави. Встановлено, що геостратегія виступає конкретним інтелектуальним концептуальним простором та практичним інструментом формування засадничих змін державної нації, причому на конкретно-історичному етапі розвитку саме інструментом par excellence для формування гуманістичної цивілізації. У рамках геостратегії виписуються і реалізуються біологічні сили нації, викарбовуються державотворчість, мораль і стратегічна культура як одне із життєдайних першоджерел національної потуги. Геостратегія як політико-безпекова практика вписує у себе парадигми войовничості, але вони не є первинними, виплеканими і домінантними, бо ними послуговуються не заради реалізації будь-яких інтересів. Вони інтерпретуються як іманентний чинник боронення власних корінних інтересів не лише комунікаційними та дипломатичними засобами, але й силовими засобами. Геостратегія— націотворча традиція одержавлення власної історії, когнітивна політико-безпекова і правова практика, а також макросистема широкомасштабних цілеспрямованих та свідомих, каскадних і комплексних заходів компетентних політичних суб’єктів (стратіархів) щодо формування й реалізації стратегічної державної політики в найбільш важливих сферах життєдіяльності на підставі стратегічних національних цінностей та інтересів. Завданням геостратегії є збереження державницької ідеології засобами стратегічних комунікацій і стратегічної правотворчості, на базі стратегічної культури (яка включає заповіт, традиції, покликання), формування умов для розвитку державної нації і національної держави на ґрунті української національної свідомості й ідентичності, що є справою духовною і спіритуальною, а також вимовним увиразненням сили української нації, яка своє покликання спирає на безпосередньому відчутті благословенства, що спочиває на українській національній індивідуальності та закладеній у ній динаміці й адаптивності.
2. Виділено ключові підходи до розуміння сутності геостратегії: стратегічний, безпековий, онтологічний, конфліктологічний, діяльнісний, комунікативний, інституційний, організаційно-функціональний, інтегративний, Розкрито зміст кожного з них. Сформульовано принципи геостратегії, та десять ключових завдань, які вона має виконувати як макросистема.
3. Розроблено систему детальної аргументації щодо відмінності геостратегії від геополітики. За допомогою дихотомічного підходу подано зміст геополітики і далі визначено адекватний цій тезі зміст геостратегії за конкретною ознакою, що уможливило полегшити розуміння концептуальних та принципових розбіжностей та відмінностей, сформулювати чітке й наукове обґрунтоване уявлення про самостійний предмет та об’єкт геостратегії як політико-безпекової практики і теорії. Геостратегія дає відповідь на питання: як робити. Визначення відмінностей геополітики від геостратегії, дало змогу висновувати, що в рамках класичної теорії геополітики немає місця суб’єктності Української Держави.
4. Сформульовано визначальні характеристики геостратегії: чітке визначення напрямів геостратегічного розвитку держави незалежно від змінюваних правлячих еліт; застосування стратегії і методології націобезпекознавства, які враховують історичну динаміку розвитку державності і нації як живого організму і ґрунтуються на національній ідеї, безпекознавчій парадигмі, націо- і державотворенні; економічний прагматизм; геоідеологія як складова національної ідеології і відображення стратегічних національних інтересів та засобів їх реалізації на стратегічному рівні; самостійна і самодостатня національна стратегічна політика, як наслідок національної автентичності, ідентичності, самосвідомості та інтелектуальної аналітичної діяльності вищого керівництва держави як уособлення еліти суспільства — стратегічна меритократія; стратегічна культура і розвиток стратегічної свідомості; формування сприятливих умов для вироблення і поширення власної традиції, обговорення українських питань із позицій самої України, формування та впровадження українських національних стратегічних наративів; плекання і творення корінних інтересів української нації, її культури, української мови (епосів, говірок), звичаїв, усної історії, багатовікових традицій та звичаїв; централізація смислів геостратегії, поєднана із децентралізацією засобів і напрямів її реалізації; врахування вищих геостратегічних закономірностей у розвитку міжнародних відносин на засадах справедливості, гуманізму, моральності, свободи та динамічного балансу, адаптивності та проактивності; всебічний розвиток стратегічного потенціалу і стійкого функціонування системи стратегічної інфраструктури; відповідність довгостроковим стратегічним національним інтересам.
5. Сформовано категорійно-понятійну систему дослідження. На підставі методів політологічної науки, мовознавства, націобезпекознавства, наратології, правничої герменевтики, юридичної компаративістики, формально-юридичного та логіко-догматичного підходів розроблено авторські дефініції понять та уведено неологізми: „геостратегія”, „геостратегічний дискурс”, „геостратегічний пріоритет”, „геостратегічний ландшафт”, „стратіарх”, „стратегічна архітектура”, „деінфраструктуризація”, „інфраструктурний цинізм”, „стратегічна конвергенція”, „стратегічна дивергенція”, „інфраструктурна десуверенізація”, „політична готовність”, „політична готовість”, „антиукраїнство”, „антиукраїнські політичні доктрини”, „індоктринація”, „стратегічний ресентимент”, „горизонти передбачення” тощо. Окремо визначено поняття, завдання, мета, системоутворювальні чинники українства. Сформульовано зміст та сучасні форми трансформації „малоросійства” на „малоєвропейство”.
6. Для позначення еліти суспільства, творців, які внаслідок еволюції стратегічної культури в рамках соціальної системи, утворили нову форму історичної конфігурації, набувши статусної та функціональної індивідуальності внаслідок процесів внутрішньої диференціації соціальної системи з утворенням унікальної системної аналітичної структури, яка різниться від інших управлінських систем рівнем стратегічності всіх компонентів і процесів, горизонтів передбачення пропонується увести в науковий обіг поняття — стратіарх. Визначено їх функції, завдання.
7. Важливим інструментом стратіархів виступає індоктринація, яка визначена як свідомий, цілеспрямований процес штучного й інспірованого насадження і прищеплення людині чужорідних для її ментальності, культури, самобутності та ідентичності цінностей, світоглядних ідей, політичних поглядів і переконань, установок, когнітивних стратегій, концепцій, доктрин, смислів, стратегічних наративів або професійних знань, які внаслідок некритичного їх сприйняття суб’єктом, на якого чиниться вплив, багатократного повторення ним протягом тривалого часу входять у несвідому звичку, і несвідомо перетворюються та ідентифікуються як власні внутрішні світоглядні переконання з наступною їх трансформацією у свідомість людини і сприйняття як власних думок, що формують і закладають орієнтири та вектори дій у різних життєвих ситуаціях, сферах життєдіяльності, зумовлюють потребу діяти догматично і некритично відповідно до них, фактично реалізуючи самостійно, але несвідомо, чужу волю.
8. Подано наукову аргументацію щодо необхідності зміни назви нашої країни на „Українська Держава”. Наголошено, що у назві держави має відбиватися визначальна характеристика та прагнення українства, яке полягало у повномасштабній реалізації ідеї державності: не республіканізму, самостійництва, західництва, монархізму, автономізму тощо. Українська нація і українство мають свої коріння, тобто глибоку та давню історію. Тож назва держави має відповідати прагненням українства: створення власної держави. Форми правління, державно-територіального устрою і державного режиму — є важливими, але похідними від творення державності питаннями. Українська Держава — це політико-територіальна організація громадянського суспільства в українському варіанті, яка відповідає прагненням українства до прогресивного розвитку, реалізує стратегічні українські національні інтереси, українські ідеали та мрії. Виплекана віковічною боротьбою українства, Українська Держава є найвищим проявом державності і буття української державної та історичної нації. Резюмується, що українство матиме майбутнє, якщо воно усвідомить історичне значення не лише набуття у спадок, а й відстоювання власної державності.
9. Уперше у політологічній літературі здійснено науковий аналіз еволюції української геостратегічної думки із практичним виходом на формування матриці наукових шкіл української геостратегії, складовими якої виступають: 1) концептуальна та методологічна; 2) державо- і націотворча; 3) історична; 4) енциклопедична; 5) інтеракціоністська; 6) комунікаційна; 7) безпекова; 8) стратегічна; 9) військова; 10) політична; 11) правова. Окремо розглянута київська школа геостратегії, в рамках функціонування якої розвиваються різноманітні аспекти геостратегічного дискурсу.
10. З’ясовано зміст геостратегічного дискурсу. Обґрунтовано необхідність трансформації політологічних парадигм і розвиток їх у рамках геостратегії поза контекстом геополітики, з урахуванням збереження національної ідентичності державних націй у період глобалізації і радикальної мілітаризації міжнародних відносин, індоктринації мілітарного геостратегічного дискурсу. Доведено, що формування нового світового порядку має становити інтегральний процес не лише творення нових цінностей, а й дієвих засобів забезпечення їх безпеки, включаючи воєнні, які є можливими і допустимими, але не атрибутивними й апріорно імперативними. Наголошено, що варіативність і лабільність, фактична керованість геостратегічного дискурсу є наслідком відсутності власної геостратегії Української Держави, в рамках якої ці питання мали б бути наперед визначені. Репрезентовано авторську модель системних дискурсів геостратегії як теорії, яка складається із таких компонентів: стратегічного; наративного; політологічного; праксеологічно-безпекового; правового; онтологічного; гносеологічного; аксіологічного; феноменологічного; телеологічного; мілітарного; космологічного. Визначено зміст кожного з них. Відповідно до кожного з цих дискурсів подано авторську систему понять і категорій, які його описують, визначення кожного з яких уміщено в окремому виданні — авторському словнику.
11. Здійснено обґрунтування необхідності впровадження концепції національної стійкості. Національну стійкість визначено як властивість національних систем, яка характеризує їхню здатність протистояти загрозам, адаптуватися до дії швидких змін геостратегічного ландшафту у звичайному режимі, безперебійно функціонувати під час кризовий та надзвичайних ситуацій будь-якої природи, характеру й інтенсивності, а також відновлюватися після них до встановленого нормативними актами рівня рівноваги за умови збереження безперервності процесу управління. Наведено аргументи щодо дискусійності трансформації концепції національної стійкості у „систему національної стійкості”, оскільки стійкість виступає властивістю системи, а не самою системою.
12. Подано авторську концепцію „політичної готовності”. Запропоновано для позначення двох різних видів готовності вживати два різні терміни, дві українські лексеми: готовість і готовність. Готовість визначається як характеристика фактичного стану або рівня підготовки / придатності до використання, розвитку об’єкта в певних заданих умовах і параметрах. У такому випадку готовність інтерпретується як іменник до прикметника „готовий” і тлумачиться саме як характеристика стану, за якого зроблені усі необхідні заздалегідь продумані, складені приготування, заготовлення для дальшого використання, сформовано цілком завершене бажання зробити у найближчому майбутньому що-небудь і виражає кінцевий результат стану підготовки, замислу. Воднораз готовність — вольова здатність суб’єкта стратегічного управління до вжиття практичних, конкретних, свідомих та вольових, реальних і рішучих дій та заходів, реалізації і використання фактичного стану, операціоналізація стану готовості і трансформація з рівня замислу до рівня реалізації або рівня дальшого спланованого розвитку об’єкта з метою реального досягнення стратегічних цілей. Виявлено придатність до використання, продуману і закінчену, завершену схильність до здійснення конкретних, практичних яких-небудь дій. За названого випадку готовність виражає кінцевий результат дії щодо безпосереднього вжиття заходів. Мірою готовності виступають ефективність і свідома воля, поєднана зі здатністю, на противагу цьому мірою готовості є лише здатність.
13. Здійснено інтерпретацію методології дослідження геостратегії через послідовне визначення та встановлення із подальшим застосуванням у дослідженні засадничих положень концепції нормативізму, природно-правового методу, дискурсивного і наративного аналізів, гуманітарної аури нації, політичної теології. На підставі філософії екзистенціалізму подано модель анатомії геостратегічної деструктивності. Науково доведено, що концепція „руського міра” (рашизму) базується на іманентних деструктивних наративах, дискурсах та конструкціях, тобто фактично заснована на концепції мертвої енергії; за своєю семантичною валентністю і за своїм потенціалом вона виступає концепцією самоліквідації ненародженої російської імперії 3.0, знищення московського варварства. Подано теоретичну модель авторської „де-концепції”, яка уможливила виділити однорідну семантичну валентність базових концептів будови та реалізації ідеології руського міру, прикметної рисою якої виступає застосування префікса „де-”; подано дериват відповідних термінів. Сформовано наукове завдання щодо окремого дослідження кожного з них з метою більш повної раціоналізації семантичних конструкцій і розуміння наративної схеми реалізації концепції у рамках геостратегічного дискурсу і комунікаційного простору. Сформульовано ключові постулати геостратегії сучасної Української Держави на підставі впровадження в геостратегічний дискурс концепції гуманітарної аури нації Л. Костенко.
14. Здійснено політичний аналіз концепцій стратегічної невизначеності та стратегічної ясності, на підставі чого унаочнено напрями функціонування, розвитку та легітимізації політичних інститутів (стратегічної архітектури) через стратегічну конвергенцію і стратегічну дивергенцію. З урахуванням предмета дослідження означено спільні можливості Української Держави і Китайської Народної Республіки щодо формування багатополярного світу, який відповідає стратегічним національним інтересам обох держав. Стратегічна конвергенція і стратегічна дивергенція відбуваються всередині еволюційного процесу розвитку людства й зумовлені неоднаковим стратегічним потенціалом різних держав, рівнем сугестії на їхню політику світових центрів сили, рівнем пасіонарності титульних етносів, ментальною і духовою потугою і практичною дієвою спромогою політичних інститутів, розвитку геостратегічного ландшафту, рівнем стратегічної культури правлячих еліт (стратіархів), стратегічним потенціалом, приводячи врешті-решт до обов’язкової легітимної зміни та іманентної трансформації самих політичних суб’єктів.
15. З’ясовано політичну характеристику сучасного геостратегічного ландшафту через аналіз територіальних чинників, історичних коренів формування антиукраїнських доктрин, модерного змісту денацифікації, мілітарного геостратегічного дискурсу. Чітко констатовано, що денацифікація має увиразнений хронотоп: події в Німеччині щодо Третього Рейху у період з 1945 до 1950 року. Інші трактування — інсинуації, спроби надати власним хворим мріям політичного значення, перетворивши на політичні рішення. Бенефіціаром денацифікації завжди є її суб’єкти, а не об’єкт. Тож денацифікація завжди виступає процесом руйнації політичної системи в інтересах третіх країн. Практичним наслідком аналізу елементів політичної характеристики стало формування чинників, які впливають на геостратегічний ландшафт і реалізацію геостратегії: інтегративність геостратегії, впровадження генеративного штучного інтелекту і технологій метасвіту та NFT при розрахунках імовірності реалізації стратегічних рішень, рівнях та масштабах динаміки горизонтів існування тих чи тих явищ; врахування стратегічних національних цінностей. Окремо наголошено на такому чиннику, як інфраструктурна війна, уведено до наукового обігу політологічні неологізми: „деінфраструктуризація”, „інфраструктурний цинізм”, „інфраструктурна десуверенізація”. Подано форми прояву, разом із практичними прикладами. На підставі названих чинників сформульовано важливі висновки щодо реалізації геостратегії сучасної Української Держави.
16. Визначено за допомогою ретроспективного аналізу зміст та еволюцію концепту „мертва вода” у російських казках, окремих лібрето опер, інших фольклорних витворах мистецтва. Показано бінарну інтерпретацію ключового концепту. Наведені численні конкретні прикладі крадіжки українського фольклору з подальшим уживанням тих чи тих казкових героїв у російських казках. За допомогою методу геостратегічного дискурсу подано авторську модель інтерпретації концепції „мертвої води” до війни путінського режиму проти Української Держави через послідовну характеристику: демілітаризації і денацифікації, безпосередньо скраплення мертвою водою і формування антинаціонального і проросійського уряду в „підросійській Україні”.
17. Продемонстровано практичну необхідність застосування наративного аналізу для ідентифікації деструктивних геополітичних концепцій як елемента системи творення геостратегії сучасної Української Держави. Обґрунтовано тезу про політичний вплив на великих географічних просторах. Відзначено, що геополітичний дискурс будь-якої держави інтерпретується через територіальний імператив, охорону і збереження не лише його, а й ближніх, у тому числі ментальних, просторів для ефективної реалізації власної геостратегії. Відзначено індоктринацію в ментальний простір української політологічної думки російських наративів українською мовою, ствердження про концептуальну завершеність та інші оцінні судження, які уможливлюють виявити захопленість і фактично пропагандистський характер окремих українських наукових досліджень. Сформульовано конкретні практичні положення про зумовленість стратегічного наративу цільовими аудиторіями.
18. Розкрито справжній зміст та горизонти розвою модерної геостратегії Китаю. Сформульовано стратегічні висновки: 1) Китай активно готується до війни зі США; 2) Китай планує в оперативній перспективі (до 2025 року) здійснити збройний напад на Тайвань за умови перебування при владі Сі Цзіньпіна; 3) програш РФ у війні проти Української Держави — загроза державній безпеці Китаю. Встановлено, що китайська геостратегія складається із сукупності різноманітних стратагем, які накопичуються кожним поколінням керівників і потім складаються у певний алгоритм, прораховану послідовність дій, спрямованих на досягнення утаємниченої, прихованої мети з урахуванням психології цільових аудиторій, на які спрямовано вплив, становища та інших ключових параметрів геостратегічного ландшафту. Детально проаналізовано текст ПК ПоВУК, ідентифіковано їх антиукраїнську спрямованість. Сформульовано наукову гіпотезу: текст пропозицій Китаю щодо припинення війни підготовлений нейромережею на підставі ключових 36 Стратагем.
19. Сформульовано стратегічні помилки США у сфері зовнішньої політики щодо Української Держави. Аналіз імперативів імперської геостратегії, засад євразійської геостратегії, доктрини Монро, уможливили встановити, що на даному етапі історичного розвитку США виступають епіцентром кризи національної безпеки. Наведено наукові докази стратегічної шкідливості окремих думок Г. Кіссінджера не лише для української державності, а й для реалізації зовнішньої політики США, через що інспірована короткозорість спричинила концептуально неправильний підхід адміністрації спочатку Б. Обами, а потім і Дж. Байдена до її оцінок, передусім: формату проведення війни, геостратегічного ландшафту та стратегічних наслідків для усієї системи світової безпеки, в тому числі і національної безпеки США. „Мантри” Кіссінджера про загрозу КНР, дружбу з РФ, необхідність видержавлення України закрили суттєві кластери американської державної мудрості та стратегічного мислення. Констатовано про увиразнення концепції стратегічної неясності з боку США щодо перемоги Української Держави відповідно до українських стратегічних національних інтересів. Сформульовано наслідки стратегічної поразки РФ для США. Констатовано, що продовження інтелектуального і стратегічного тупцювання на одному місці, відсутність серйозних сучасних напрацювань щодо модерної геостратегії США в найближчій перспективі унеможливить збереження глобального лідерства і призведе до військового переформатування світової архітектури безпеки, а також, за умови зміни політичного режиму внаслідок виборів восени 2024 року, до активізації процесів руйнування США як цілісної держави. За умови невідродження власної американської геостратегії в США у найближчій перспективі (2024–2028) будуть сформовані передумови для дестабілізації державного ладу, демократичного режиму і руйнування республіканської форми правління.
20. Подано геостратегічний вимір безпекової політики Німеччини. Доведено, що Європа станом на лютий 2024 року не усвідомлює, що живе у ситуації війни. На підставі аналізу стратегії інтегрованої безпеки Німеччини, артикулюється необхідність зміни стратегічної парадигми миру на парадигму війни з метою реалізації німецького лідерського потенціалу. Подано стратегічний прогноз щодо необхідності врегулювання німецькими елітами безпекових проблем через ліквідацію причин, а не наслідків, перебуваючи у стані суб’єкта управління, а не об’єкта; здійснюючи проактивне, а не реактивне управління; не залишаючи майбутнім поколінням тривалу боротьбу із хворобливими наслідками.
21. Сформульовано геостратегічний вимір зовнішньої політики Польщі. Відзначено на певні помилки у сфері стратегічних комунікацій, не досконалі механізми впровадження проєвропейської ідеології, реактивність безпекової політики, втрату безпекової ініціативи. Відзначено на необхідність формування стратегічних наративів в контексті стратегії виграшу Української Держави як запобіжник москвизації європейського геостратегічного простору, реваншизму рашизму в Європі. Запропоновано утворення геостратегічного трикутника: Україна — Польща — Велика Британія.
22. Сформульовано ієрархічну модель нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері геостратегії. Складниками моделі є: Конституція України; Національна геостратегія Української Держави, затверджена законом; Щорічні послання Президента України „Про внутрішнє та зовнішнє становище”; секторальні стратегії державної політики відповідно до найбільш важливих сфер життєдіяльності; укази та розпорядження, директиви Президента Української Держави, рішення РНБОУ, уведені в дію Указами Президента Української Держави; постанови та розпорядження Кабінету Міністрів Української Держави; міжвідомчі нормативні джерела (накази, інструкції тощо); нормативно-правові акти міністерств та інших ЦОВВ (накази, інструкції, положення, постанови, програми, листи, статути тощо); локальні нормативні акти (місцевих органів влади).
23. На прикладі еталонної сфери, продемонстровано та подано: 1) модель правового регулювання інфраструктурних відносин як складових відносин геостратегії через секторальні інфраструктурні стратегії; 2) розроблено математичну модель будови інституційно-організаційних структур. Встановлено існування корінного розриву між: політикою і правом; формою стратегії та її змістом; назвою документа та її сутнісним призначенням; цілями різних секторальних стратегій та рівнем їх узгодженості в контексті реалізації геостратегії; юридичною технікою різних секторальний стратегій; базовими поняттями, якими описуються явища стратегічного порядку.
24. Презентовано урізноманітнені аналітичні підходи до сучасного не лише розуміння, а й форм прояву геоекономіки як інструмента геостратегії. Подано широкий перелік концептуальних інструментів, емпіричних точок входу та тематичних досліджень щодо політико-економічної сутності геоекономіки. Особливим авторським внеском є її чіткий зв’язок із практикою, вкоріненням у міжнародну політичну економію та досі недостатньо досліджену детермінацію геоекономіки з геостратегією в зміни структури глобального світового порядку та нових векторів геоекономічної динаміки України. На підставі еволюційного методу розроблено матрицю підходів до розуміння геоекономіки, продемонстровано її еволюцію, здійснено критичний аналіз кожного з підходів та подано власний варіант та модель розуміння даного динамічного явища відповідно до стратегічних національних цінностей та інтересів України. Розвінчано міф про статичні припущення існування геоекономіки як самодостатньої системи, яка мала б замінити геополітику.
25. Подано еталонну модель геостратегії. Ключовими елементами даної моделі визначено:

• геостратегія сучасної Української Держави, яка має базуватися на стратегічних національних цінностях та інтересах, позитивних та успішних сталих традиціях державо-, націо-, безпеко- і правотворення і визначати стратегічну архітектуру з урахуванням стратегічних національних пріоритетів. На даному рівні геостратегія інтерпретується як: 1) теорія; 2) практика; 3) нормативно-правовий акт;
• геостратегія реалізується через секторальні стратегії державної політики як політико-безпекова практика стратегеми  відповідно до найбільш важливих сфер життєдіяльності. Ключовим інструментарієм реалізації секторальних стратегій державної політики виступає стратегічне управління, яке включає механізми стратегічного планування, прогнозування, передбачення та стратегічних комунікацій на основі стратегічної культури, які уможливлюють повномасштабну і гарантовану реалізацію стратегічного потенціалу, забезпечення ефективного функціонування об’єктів стратегічної інфраструктури;
• геостратегія як нормативний акт характеризується наявністю гіперзв’язків і формує ієрархічну систему НПА, що регулюють суспільні відносини у сфері геостратегії через секторальні стратегії як акти стратегічної правотворчості. Останні виступають ядром правового регулювання суспільних відносин у найбільш важливих сферах життєдіяльності.

Я свідомий і прагну до того, щоб бути одним із когорти сучасних мислителів та ідеологів Української Держави, які завалюють старий світ неправди, ортодоксальних політологічних кліше і закладають модерні цеглини в підмурок нового усвідомленого майбутнього, уторовуючи шлях українській державності.

Завершу монографію словами сучасної геніальної поетеси Ліни Костенко:

„А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни”.

Слава Українській Державі!

Слава Українській Нації!

Так трапилось, що вона була підготовлена ще у 2021 році, рекомендована до друку 22 лютого 2022 року, але через чимало об’єктивних і суб’єктивних причин, її вихід постійно відкладався.

Однак час прийшов, обставини склалися правильно, і ця наша спільна праця побачила світ. Це монографія «Стратегія державної інфраструктурної політики України».

Ліпкан В. А., Зубко Г. Ю. Стратегія державної інфраструктурної політики України: [монографія] ; за загальною редакцією В. А. Ліпкана. Київ: Ліпкан В. А., 2022. 1008 с.

Чим ця книга цікава?

1. Я закладаю новий формат наукової продукції: зовнішня форма, зміст, форма подачі.
2. Дана монографія є формою наукової наступності органічним продовженням серії ORDO ORDINANS, яка була започаткована мною 29 жовтня 2011 року. Серія „ORDO ORDINANS” — це моя наукова позиція і конкретний персональний внесок у пропаганду системної науки в Україні, в якій наукове співтовариство, що складається із вчених, молодих дослідників і майбутніх науковців як найбільш фаховий, інтелігентний та обізнаний шар української історичної нації — являє собою єдиний, цілісний інтелектуальний континуум, епістемологічну спільноту — національну еліту, яка має формувати дороговкази майбуття, засади національної ідентичності та прогресивного розвитку нашої держави.
3. У роботі уводиться нова наукова традиція: слова дяки всім тим, хто був причетним до виходу наукової праці: це і рецензенти, і консультанти, і поліграфічна група і родина — всі ті, хто тією чи іншою мірою долучилися до виходу монографії. Цим закладаємо фундамент для вдячності, формуємо засадничі положення культури наукової творчості і наступності.
4. У роботі перед кожним розділом подаються епіграфи, у домінантній більшості українських авторів. Тим самим ми демонструємо наукову спадкоємність, унаочнюємо історичну наукову пам’ять і артикулюємо органічний зв’язок із сьогоденням. Нам є ким і чим пишатися, тоже посилання на українських вчених, мислителів, філософів, митців — унормовується нами як дороговказ неонаціософства. Артикуляція афоризмів інтелектуального українства — місток між минулим і сьогоденням, а також є мисленнєвим кодом прийдешніх поколінь. Ми закладаємо місток до майбутнього, коли прийдешні науковці будуть посилатися не лише на Аристотеля та Полібія, Марка Аврелія або Ніцше, а ретельно досліджуватимуть праці українських науковців, оскільки саме від нас залежить наскільки глибинно і занурено ми вивчатимемо національний інтелектуальний спадок, настільки ж умодерненою і буде національна геостратегія розвитку Української Держави, яка відповідатиме українським національним інтересам.
5. Підтримуючи корінну ідею Європейської інтеграції, в монографії уперше презентовано модель використання української латинки згідно з проектом „Проект української латинської абетки” Олексія Федорова (https://nachasi.com/manifest/).
6. Монографію підготовлено у тісній співпраці з Інститутом держави і права імені В. М. Корецького НАН України і Глобальної організації союзницького лідерства, що слугує конструктивним прикладом дієвості взаємодії державних і недержавних аналітичних спільнот у формуванні нових смислів і концепцій ефективного розвитку української нації та держави.
7. Дана монографія є результатом впровадження вертикально інтегрованої структури в матрицю наукової діяльності: 1) генерування нової актуальної ідеї; 2) розроблення плану її реалізації; 3) узгодження з ключовими бенефіціарами хронотопу; 4) підготовка тексту монографії; 5) рецензування монографії та її обговорення на вченій Раді; 6) пошук ресурсів та організації діяльності всіх складових із фінансування проекту; 7) типографська робота; 8) логістична робота. Усе це — складові для багатьох людей невидимого процесу. тоже випуск монографії це складний не лише інтелектуальний, а й ресурсний та організаційний процес. Я вдячний усім, хто долучився на кожному етапі, внаслідок чого наша праця власно і побачила світ.

Висловлюю слова щирої дяки тим, хто своїми змістовними, доброзичливими та правдомовними порадами, неординарними думками, конструктивними рекомендаціями, організаційною підтримкою сприяли проведенню досліджень, результатом яких і стало видання цієї праці.

Особливу подяку автори висловлюють Директорові Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України, академіку Олександру Васильовичу Скрипнюку, за напрям та спрямування теми дослідження у політико-правове річище, фахове наукове консультування і формування стратегічного бачення.

Красно вдячні науковому колективу Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України за підтримку теми дослідження, маститі зауваження щодо поліпшення політологічних засад дослідження і за рекомендацію роботи до друку, зокрема: І. О. Кресіній  О. М. Костенку, О. В. Кукуруз, Н. М. Оніщенко, О. М. Стойко, Ю. С. Шемшученку, В. А. Явір.

Слова красної дяки нашим шановним рецензентам, докторам наук, професорам: В. П. Горбатенку, С. І. Даніленку, І. М. Рижову, Т. В. Сивак, які взяли на себе тяжку роботу щодо рецензування нашої роботи.

Слова подяки також висловлюємо за підтримку теми дослідження і чітке організаційне супроводження доктору юридичних наук, доценту Михайлові Юрійовичу Віхляєву.

Вагомий внесок щодо удосконалення саме правової частини роботи відіграли маститі поради докторів юридичних наук: О. А. Мандзюка, Р. В. Миронюка, П. В. Макушева, О. В. Тильчик.

Ми повні признання за так гарно виконане видання і за весь той клопіт та несамовиту працю, яку ласкаво взяли на себе, видаючи нашу монографію: редактор О. О. Мошковська, бібліограф О. В. Чехленко, видавнича група: І. О. Михайленко, Д. В. Лепешин.

Вихід цієї праці став можливий, завдяки ґрунтовній творчій підтримці:

• державного експерта служби з питань військово-технічного співробітництва та оборонно-промислового комплексу Апарату Ради національної безпеки і оборони України, кандидата юридичних наук, Ольги Василівни Кушнір;
• директора інституту інформаційного права Глобальної організації союзницького лідерства кандидата юридичних наук, доцента Юлії Євгенівни Максименко;
• колективу Київського інституту міжнародних відносин, зокрема професору Анатолія Володимировича Яковця.

Щиросердна дяка за креативний підхід, відповідальну та копітку роботу Голові наглядової ради Глобальної організації союзницького лідерства — Олені Сергіївні Ліпкан, завдячуючи якій власно і побачила світ дана праця.

Від себе особисто хочу низько вклонитися моїм вчителям.

Передусім, щиро дякую своїй родині: матусі — Галині Федорівні Ліпкан, своїй дружині — Олені Сергіївні Ліпкан, своїм дітям: Валерію, Артему і Тімуру за їх довготерпіння, усіляку підтримку, протегування, окрилення та розмаїте сприяння творчій атмосфері, що й стало запорукою натхнення.

Ушанувати світлу пам’ять свого батька Анатолія Миколайовича Ліпкана, який натхненно вкладав у мене свою любов, заґартував мій непереборний дух, сформував незламний характер, дав мені шлях у житті, спрямував мою життєву енергію на досягнення шляхетних цілей.

Красно вдячний своїй першій вчительці Катерині Іванівні Сидоренко, яка підтримувала мене з перших років навчання, привчала до самостійного осягнення навколишнього середовища, готувала до майбутніх невдач і перемог, і в цілому сприяла становленню мене як особи з чітко сформованою громадянською позицією.

Шаную світлу пам’ять Сергія Михайловича Штефана, який після мого закінчення з золотою медаллю спеціалізованої фізико-математичної школи № 173 м. Києва зумів прищепити мені любов до права, спонукав до глибшого розуміння його сутності і призначення у сучасному буремному світі.

Слова дяки хочу сказати і вшанувати світлу пам’ять Юрія Валер’яновича Александрова, який розпалив жаринку любові вже до юридичної науки, надав можливість повірити у власні сили та навернув мене до перших маленьких успіхів — у 1995 році, саме під його керівництвом, я виборов перемогу на Всеукраїнському конкурсі наукових робіт, який проводила Українська правнича фундація, отримавши премію імені Володимира Суміна.

Хочу згадати добрими словами людину, яка після мого закінчення з відзнакою Національної академії внутрішніх справ України відкрила мені двері до тернистого шляху науки — керівника кандидатської дисертації з юридичних наук — Володимира Івановича Антипова, який був джерелом життєдайної сили і наснаги, еталоном наукового керівника та особистості. Саме він прищепив мені навички до копіткої аналітичної праці, навчив ефективно працювати з матеріалом, наполегливо рухатись вперед, постійно вчитись.

Особлива дяка своєму науковому консультанту з докторської дисертації з юридичних наук — Василю Івановичу Шакуну — порядність, мудрість, поміркованість і принципова наукова позиція якого сприяли моєму становленню як доктора юридичних наук і вченого, здатного самостійно формувати наукові школи, пропагуючи новий науковий стиль мислення і буття, а також епістемологічні спільноти.

Вихід даної монографії було здійснено з нагоди святкування 42 Дня народження нашого шановного Президента!

Зичимо наснаги, міцного здоров’я, позитиву і конструктиву, нехай всі цілі буде досягнуто!

Колектив ГОСЛ.

Lipkan V. A.
Legal regime of tax secret in Ukraine : [monograph] / V. А. Lipkan, Y. F. Zbinskiy / Edited by Dr. V. A. Lipkan. — К. : V. A. Lipkan, 2018. — 372 p.
ISBN 978-966-97758-0-1
The monograph is devoted to theoretical, methodological and legal problems of the legal regime of tax secret in Ukraine. The paper defines the term «tax secret», «secret tax legal regime», «the effectiveness of the legal regime of tax secrecy». The condition of the national normative legal acts that regulate the development of the information society and the international information legislation is analyzed. The basic features of tax secrecy and legal regime of tax secrecy. The characteristic elements such legal regime for tax secrecy in Ukraine as the purpose, principles, subjects of the legal regime of tax information, liability for the breach, and especially the institutional mechanism for ensuring a functional legal regime for tax secrecy in Ukraine.
In order to further improve the legal regime for tax secrecy in Ukraine were asked to make appropriate amendments to the national tort laws, and to develop and approve the Regulations on the procedure of preparation, accounting, storage and destruction of documents, cases, publications and materials containing tax secret in tax authorities of Ukraine.
The monograph is a logical continuation of the series «ORDO ORDINANS» of Dr. V. Lipkan scientific school and will be useful for graduate students, researchers, practitioners and for everyone who interested in the systematization of information legislation

Монографію присвячено дослідженню сутності та порядку вирішення службових спорів. Висвітлено сутність публічно-службових відносин, визначено їх місце в предметі адміністративного права. Сформульовано поняття службового спору, розкрито його сутність, здійснено класифікацію таких спорів, охарактеризовано суб’єктів службового спору, визначено його предмет та підстави.

Окремо розкрито вирішення службових спорів без звернення до суду (позасудовий порядок), також охарактеризовано процес вирішення службових спорів в порядку адміністративного судочинства.

Вироблено конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення вирішення службових спорів в адміністративному праві.

Монографія є логічним продовженням серії „ORDO ORDINANS” наукової школи доктора юридичних наук В.А. Ліпкана і стане в пригоді аспірантам, науково-практичним працівникам та усім, хто цікавиться питаннями вирішення службових спорів.

У рамках диверсифікації наукового пошуку, дальшого формування наукової школи доктора юридичних наук Ліпкана В.А. в Глобальній організації союзницького лідерства було здійснено дослідження проблем порядку вирішення службових спорів, на підставі чого випущено відповідну монографію.

The thesis work is devoted to the nature and procedure of resolving service disputes. Deals with the nature of a public official relations, defined their place in the subject of administrative law.
The concept of service dispute reveals its essence, the classification of such disputes, official entities described dispute by its subject and grounds. Separately disclosed resolving service disputes without going to court (extrajudicial procedure), also described the process of solving disputes in official administrative proceedings. Manufactured concrete proposals and recommendations for improving the resolution of disputes in official administrative law.
The monograph is a logical continuation of the series „ORDO ORDINANS” of Dr. V. Lipkan scientific school and will be useful for graduate students, researchers, practitioners and for everyone who interested in the resolving service disputes.

Під редакцією В.А.Ліпкана вийшла в світ нова монографія “Правові засади розвитку інформаційного суспільства”

Колектив ГОСЛ висловлює свою дяку за розміщення інформації про надходження монографії  ”Правові засади розвитку інформаційного суспільства в Україні” під редакцією доктора юридичних наук Ліпкана В.А. на офіційному сайті закладу.

Висловлюємо свою зацікавленість у подальшій співпраці з Науковою бібліотекою Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

Переконані, що бібліотечна справа – потужний інструмент формування національної ідентичності, патріотизму і національної еліти.

http://library.nlu.edu.ua/index.php?option=com_k2&view=itemlist&task=category&id=38:galereya&Itemid=123

ГЛОБАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ СОЮЗНИЦЬКОГО ЛІДЕРСТВА
АКАДЕМІЯ БЕЗПЕКИ ВІДКРИТОГО СУСПІЛЬСТВА
АКАДЕМІЯ НАУК ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ
В. А. ЛІПКАН, І. М. СОПІЛКО, В. О. КІР’ЯН
ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ
ІнформаційнОГО СУСПІЛЬСТВА
В УКРАЇНІ
Монографія
За загальною редакцією В. А. Ліпкана
ФОП О. С. Ліпкан
Київ 2015
УДК 354.42/.44
ББК Х621
Л 613
Рекомендовано до друку вченою радою
Інституту майбутнього Глобальної організації союзницького лідерства
(протокол № 3/2015-м від 27 липня 2015 р.)
Рецензенти:
О. В. Кушнір — кандидат юридичних наук, радник президента Глобальної організації со-
юзницького лідерства
Ю. Є. Максименко — кандидат юридичних наук, доцент, голова Інституту інформаційно-
го права Глобальної організації союзницького лідерства
І. М. Рижов — доктор юридичних наук, доцент, віце-президент Академії безпеки відкри-
того суспільства
В.С. Цимбалюк — доктор юридичних наук, старший науковий співробітник, завідувач на-
уковим відділом теорії та історії інформаційного права Науково-дослідного інституту
інформатики і права Національної академії правових наук України
М.Я. Швець — доктор економічних наук, професор, член-кореспондент Національної ака-
демії правових наук України, професор кафедри інформаційних технологій Національ-
ної академії внутрішніх справ

Монографію присвячено теоретичним і правовим засадам розвитку інформаційного суспільства в Україні. У роботі визначено такі поняття: «державна інформаційна політика», «інформаційне суспільство», «інформаційна ідентичність», «інформаційні інтереси», «інформаційна ідеологія», «безпека інформаційного суспільства», «загрози інформаційному суспільству», «гібридна війна», «інформаційний простір», «інформаційна глобалізація», «інформаційна культура», «інформаційний порядок», «інформаційний потенціал держави», «інформаційні ресурси», «інформаційний суверенітет» та ін. Проаналізовано стан вітчизняних нормативно-правових актів, що регулюють розвиток інформаційного суспільства та міжнародне інформаційне законодавство.

Враховуючи системність інформаційної глобалізації, у монографії визначено філософські детермінанти розвитку та подано правову модель інформаційного суспільства; виділено перспективні напрями правового регулювання інформаційних правовідносин та подано методологічні засади формування неопарадигми державної інформаційної політики; запропоновано класифікацію загроз інформаційному суспільству, окремо розглянуто гібридні війни. Акцентовано увагу на питанні розроблення моральної парадигми інформаційного суспільства, положеннях щодо правового регулювання міжнародного інформаційного порядку, а також окресленні причин утворення інформаційних маргіналів.

Монографія є логічним продовженням серії «ORDO ORDINANS» і стане в пригоді державним діячам, народним депутатам, науково-практичним працівникам та усім, хто цікавиться питаннями розвитку інформаційного суспільства та інформаційної політики в Україні.

УДК 354.42/.44
ББК Х621
© ФОП О.С. Ліпкан, 2015.
ISBN 978-966-2439-52-6 © В.А. Ліпкан, І.М.Сопілко, В. О. Кір’ян, 2015

ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ
Зміст
CONTENTS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
ПЕРЕДНЄ СЛОВО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
PREFACE . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
ВСТ УП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
INTRODUCTION . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
Розд іл 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТ ВА В УКРАЇНІ . . 37
1.1 Стан наукових досліджень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .39
1.2 Правовий вимір концепцій інформаційного суспільства . . . . . . . . . .65
1.3 Поняття та ознаки інформаційного суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76
Висновки до першого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .93
Розд іл 2. ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ ВИМІ Р
РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТ ВА В УКРАЇНІ . . 101
2.1 Філософські детермінанти розвитку інформаційного суспільства 103
2.2 Інформаційні інтереси як субстрат формування
інформаційного суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109
2.3 Правова природа загроз в інформаційному суспільстві . . . . . . . . . 127
2.4 Гібридна війна як загроза розвитку інформаційного суспільства 142
Висновки до другого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147

Розд іл 3. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ
НЕОПАРАДИГМИ ДЕРЖАВНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ
ПОЛІТИКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 153
3.1 Інформаційна феноменологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159
3.2 Інформаційна гносеологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172
3.2.1 Обумовленість необхідності окремого дослідження
інформаційної гносеології . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172
3.2.2 Поняття та зміст методології та методу . . . . . . . . . . . . . . 175
3.2.3 Класифікація методів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178
3.2.4 Системний підхід . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181
3.2.5 Діяльнісний підхід . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189
3.2.6 Праксеологічний підхід . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192
3.2.7 Теорія справедливості Дж. Ролза . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 197
3.2.8 Висновки з методології . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203
3.3 Інформаційна онтологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 204
3.4 Інформаційна аксіологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221
3.4.1 Обґрунтування актуальності звернення до теми
інформаційної аксіології . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221
3.4.2 Рівень дослідженості теми в наукових роботах . . . . . . . . . . . 223
3.4.3 Підвалини формування інформаційної аксіології . . . . . . . . . . 225
3.4.3.1 Поняття аксіології . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 230
3.4.3.2 Поняття цінностей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 234
3.4.3.3 Співвідношення загальнолюдських та національних
цінностей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 237
3.4.3.4 Інформаційні цінності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 240
3.4.4 Інформаційне суспільство як цінність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 242
3.4.5 Інформаційні права як найвища соціальна цінність . . . . . . . 245
3.4.6 Висновки щодо інформаційної аксіології . . . . . . . . . . . . . . . . . . 249
Висновки до третього розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 254
Розд іл 4. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ
ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТ ВА В УКРАЇНІ . . . . . . . . . . . . 259
4.1 Стан правового регулювання розвитку інформаційного
суспільства в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 261
Передували їй такі Резолюції ГА ООН: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 269
Доповіді і записки Генерального Секретаря ООН. . . . . . . . . . . . . . . . 274
Доповіді Цільової групи ІКТ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 274
Додаткові документи: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 280
Закони України: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 295
Постанови ВРУ: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 310
Акти Президента України: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 313
Акти КМУ: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 317
Акти органів судової влади: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 327
Акти органів виконавчої влади: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 328
4.2 Місце та роль розвитку інформаційного суспільства у
новітній державній політиці України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 329
Висновки до четвертого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 343
Розд іл 5. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ РОЗВИТКУ
ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТ ВА В УКРАЇНІ . . . . . . . . . . . . 351
5.1 Політика розвитку інформаційного суспільства закордоном . . . . 353
5.1.1 Інформаційна політика Фінляндії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 356
5.1.2 Інформаційна політика Бельгії, Данії та Нідерландів . . . . . 360
5.1.3 Інформаційна політика Швеції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 361
5.1.4 Інформаційна політика Франції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 366
5.1.5 Інформаційна політика Великої Британії . . . . . . . . . . . . . . . . 368
5.1.6 Інформаційна політика Німеччини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 370
5.1.7 Інформаційна політика Канади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 372
5.1.8 Інформаційна політика США . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 380
5.1.9 Інформаційна політика Китаю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 387
5.1.10 Інформаційна політика Південної Кореї . . . . . . . . . . . . . . . . . 392
5.1.11 Інформаційна політика Сінгапуру . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 393
5.1.12 Інформаційна політика Японії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 394
5.1.13 Інформаційна політика Литви, Угорщини та Чехії . . . . . . 402
5.1.14 Інформаційна політика Польщі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 404
5.2 Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні . . . . . . 414
Висновки до п’ятого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 443
Розд іл 6. Інфор мац ійна іден тичн ість —
кл ючова за сада розви тку інфор мац ійного
суспіль ства в Україн і . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 453
6.1 Поняття ідентичності та його операціоналізація в розвитку
інформаційного суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 458
6.2 Витоки інформаційної ідентичності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 465
6.2.1 Типи інформаційної ідентичності: державна, суспільна,
особистісна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 466
6.2.2 Homo informaticus . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 471
6.2.3 Цінності та ідеологія: грані співвідношення ключових
концептів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 479
6.2.4 Інформаційна ідентичність — консолідуючий чинник . . . . 481
6.3 Чинники, що гальмують формування інформаційної
ідентичності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 486
6.4 Методологія дослідження інформаційної ідентичності . . . . . . . . . 493
6.5 Поняття інформаційної ідентичності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 494
6.6 Проблемоутворювальна матриця формування концепції
інформаційної ідентичності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 495
6.7 Принципи інформаційної ідентичності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 497
6.8 Правовий підхід до розуміння інформаційної ідентичності . . . . . 500
Висновки до шостого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 506
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 512
CONCLUSIONS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 524
ТЕЗАУРУС . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 535
СПИСОК ВИКОРИСТ АНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 589
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 616
Додаток А. Структурно-функціональний аналіз змістовних ознак
громадянського та інформаційного суспільств . . . . . . . . . . . . . . . . . 616
Додаток Б. Порівняльна таблиця законодавчо визначених
інформаційних інтересів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 618
Додаток В. Співвідношення цілей розвитку інформаційного
суспільства з життєво важливим інтересами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 619
Додаток Д.1. Результати аналізу Закону України «Про основні
засади розвитку інформаційного суспільства в Україні
на 2007–2015 роки» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 621
Додаток Д.2. Основні Стратегічні цілі розвитку інформаційного
суспільства в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 627

Додаток Д.3. Порівняльна таблиця напрямів розвитку
інформаційного суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 630
Додаток Е. Напрями забезпечення інформаційної безпекиУкраїни . . 633
Кори сна бібл іограф ія за темою до слідження . . . . . . . . . 639
Праці наукової школи доктора юридичних наук
Ліпкана В. А. з інформаційної тематики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 639
Монографії, навчальні посібники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 639
Наукові статті, тези виступів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 640
Праці наукової школи доктора юридичних наук
Сопілко І. М. з інформаційної тематики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 652
Монографії, навчальні посібники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 652
Наукові статті, тези виступів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 653

ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Чому я вирішив започаткувати серію «ORDO ORDINANS»?
Передусім мене спонукало внутрішнє переконання у необ-
хідності подолати той штучний бар’єр, за якого нинішнє поколін-
ня і прийдешня генерація втрачають свій іманентний докорінний
зв’язок. Сучасні проблеми розвитку науки в Україні набули сис-
темного характеру, але до болю прикро, що нині бракує спорід-
неності між науковими поколіннями.
Здебільшого ті, хто вже здобув науковий ступінь, дуже прискі-
пливо й почасти суб’єктивно ставляться до здібного молодого по-
коління, а ще й намагаються нав’язати небезталанній молоді «сво-
єрідну панщину» — безмежне удосконалення власних теоретич-
них досліджень.
Такий інтелектуальний сепаратизм почасти перетворюється на
наукову «дідівщину», коли певні групи докторів наук унеможливлюють
захист дисертацій, прикриваючись сумнівними гаслами про «необ-
хідність удосконалення і глибшого вивчення предмета дослідження».
Отже, нині в науці справжнісінька монополія на певні теми, на-
прями досліджень, що не лише негативно впливає на саму науку,
а й призводить до сумнівів у світло науки, змушує молодь замис-
литись про здатність до самостійної роботи. Причому, нині в Украї-
ні поняття наукової школи чомусь опинилось майже поза законом,
особливо це стосується правових наук. Роль держави — це окре-
ма тема, на жаль, в Україні наука ледь животіє на маргінесі.
Ще хотів би привернути увагу до системи підготовки наукових
кадрів, яка потребує докорінної зміни. Переконаний, що варто
опановувати досвід інших країн, особливо США, де мені пощасти-
ло навчатися. Зокрема, в університетах США підготовка наукових
кадрів здійснюється за тими напрямами, за якими вже працюють
провідні науковці. Таким чином, наявність наукової школи там —
це основний рушій подальшого розвою науки. Саме тому, напри-
клад, у професора Інституту національної безпеки Університету
Делаверу (США) М.Дж. Мілера, який присвятив свій науковий по-
шук проблемам міграції, немає учнів, які досліджували б пробле-
ми реформування юстиції в США або питання відшкодування шко-
ди учасникам кримінального судочинства через неправомірні дії
органів державної влади.
Більш того, порядок унормування і формування аспірантсько-
го корпусу визначається не адміністрацією закладу, а самими
професорами, які власноруч одбирають собі аспірантів. Кожен
професор відповідає за наукове розроблення певної тематики,
кожен рік на це затверджується бюджет, в рамках якого і здійсню-
ється набір найбільш кмітливих та творчих аспірантів. Тому бажан-
ня недолугих спудеїв пересидіти в аспірантурі кілька років там не-
здійсненне. Тож ніколи не вирішить проблем жорсткий адміністра-
тивний контроль, яким хизуються українські ВНЗ, адже річ не в тім,
аби ті, хто поступив, захистили дисертації. Питання у збереженні
наукових традицій, розвитку наукових шкіл і наукового руху до но-
вих горизонтів пізнання.
Неправильне розуміння цього призвело до легітимації поло-
ження, закріпленого в настановах ВАК, про те, що тема доктор-
ської дисертації не може повторювати кандидатської. Утім, про-
бачте, про яку тоді наступність у науці може йтися, коли чиновни-
ки забороняють автору обрати напрям дослідження на все життя,
щоб поступово, згідно з вимогами до оформлення робіт канди-
датського і дисертаційного рівня досліджувати обрану проблему?
Кандидатська дисертація є початком наукового шляху, а док-
торська має слугувати його органічним продовженням. За таких
умов можна буде говорити і про цілісність, і про системність до-
слідження, і про безперервність наукового зростання особистості.
Переконаний, що визначальна роль у підготовці фахового та
компетентного науковця має належати науковому керівникові. Від
його компетенції, педагогічної майстерності, особистих якостей,
вміння мотивувати та сприяти у подоланні фрустрацій на тернис-
тому науковому шляху залежить якість кінцевого продукту — сту-
пінь вартості наукового фахівця. Науковий керівник, наче батько,
який, узявши за руку, веде крізь терни до зірок, буремним світом
науки, де чимало клипнів, а головне — так важко повірити у власні
сили, і так легко зневіритись у можливість наукових перемог. Тому
керівник, на мою думку, виступає своєрідним ordo ordinans — упо-
рядковуючим началом. Не вдаючись у філософський зміст даного
поняття, яке запропонував І. Г. Фіхте, я хотів би наголосити на дирек-
тивному значенні керівника, на необхідності підвищення його від-
повідальності за формування наукових шкіл.

Саме тому я й вирішив започаткувати випуск серії моногра-
фічних видань, в яких знаходили б своє відлуння результат, квінте-
сенція спільної роботи наукового керівника і його учня. Причому
одразу ж зауважу, що, як на мене, то уособлює обумовлений по-
рядок єдине упорядковуюче начало для молодого науковця — його
керівник. Тому братиму до уваги не тільки ті роботи, де я фактич-
но виступав офіційно закріпленим науковим керівником, а й ті, де
безпосередньо був тим упорядковуючим началом для аспіранта і
сприяв його становленню як майбутнього науковця.
Разом із керівником і його учнем безпосередню участь в ре-
алізації проголошеної мною концепції бере спеціалізована Вче-
на Рада, члени якої своїми порадами сприяють подальшому на-
тхненню в удосконаленні роботи.
Відтак, серія «ORDO ORDINANS» — це моя наукова позиція і кон-
кретний внесок у пропаганду системної науки в Україні, в якій на-
укове співтовариство, що складається із вчених, молодих дослід-
ників і майбутніх науковців як найбільш фаховий, інтелігентний та
обізнаний шар української історичної нації — являє собою єди-
ний, цілісний інтелектуальний континуум, епістемологічну спільно-
ту — еліту, яка має формувати дороговкази майбуття, засади на-
ціональної ідентичності та прогресивного розвитку нашої держави.
З непохитною вірою
в переможну ходу науки
В. А. Ліпкан

ВСТУП
Актуальність теми. Розвиток України як незалежної держави здій-
снюється в умовах формування інформаційного суспільства, транс-
формації інформаційної цивілізації. Конфліктний розвиток сучасно-
го світового співтовариства, поєднаний зі зменшенням ефективності
діяльності міжнародних інституцій, а також конфліктогенність укра-
їнського суспільства зсередини, обумовлена нестабільністю правової
системи, утворюють живильне підґрунтя для активізації різноманіт-
них деструктивних сил із метою завдати шкоди Українській держав-
ності.
Це зумовлює необхідність моніторингу інформаційного законо-
давства і приведення його у відповідність до нових соціально-еконо-
мічних, політико-правових та інформаційних реалій. Реформуван-
ня вітчизняного інформаційного права здійснюється в умовах дина-
мічного й інтенсивного процесу інформатизації суспільних відносин,
активізації реалізації інформаційної функції держави, розвитку різ-
номанітних інститутів інформаційного суспільства. Стрімкий розвій
інформаційних правовідносин, поєднаний із імплементацією людино-
центристської концепції, уможливили по-новому оцінити роль інфор-
маційного суспільства у подальшій розбудові громадянського суспіль-
ства в Україні.
Дослідження чинного українського законодавства, а також вивчен-
ня міжнародно-правового досвіду регулювання суспільних відносин
у сфері розвитку інформаційного суспільства свідчать про наявність
системних прогалин у правовому регулюванні, що створює суттєві пе-
решкоди для ефективного розвитку інформаційного суспільства, уне-
можливлює повноцінну реалізацію національних інформаційних ін-
тересів, державної інформаційної політики в цілому.
У даному напрямі безпосередньо питанням розвитку інформа-
ційного суспільства присвячені наукові дослідження таких вчених,

як: О. О. Григор, О. М. Ємельяненко, Є. О. Калашнюк, Г. В. Камаралі,
А. В. Камуз, М. Г. Каращук, О. Г. Кривоконь, В. І. Кушерець, О. О. Мару-
ховський, А. М. Новицький, О. В. Оверчук, О. О. Проскуріна, С. О. Ру-
денко, А. Л. Свящук та ін.
Окремі аспекти проблематики інформаційного суспільства у той
чи інший спосіб досліджувались у наукових працях таких вітчиз-
няних учених, як: В. Ю. Баскаков, В. Д. Гавловський, М. В. Гуцалюк,
М. І. Дімчогло, В. А. Залізняк, В. О. Кірьян, І. А. Кисарець, В. А. Ліп-
кан, О. В. Логінов, Є. А. Макаренко, Ю. Є. Максименко, О. А. Ман-
дзюк, П. Є. Матвієнко, Г. П. Несвіт, Н. Б. Новицька, В. Я. Політило,
Л. І. Рудник, І. М. Сопілко, О. В. Стоєцький, К. Г. Татарникова, А. В. Ту-
нік, К. П. Череповський, О. В. Чуприна, В. С. Цимбалюк, М. Я. Швець,
Т. А. Шевцова, О. В. Шепета, проте конкретні пропозиції щодо вирі-
шення досліджуваних проблемних питань у комплексі не знайшли сво-
го адекватного відображення.
Певне місце відведено аналізові особливостей розвитку концеп-
цій інформаційного суспільства таких зарубіжних вчених, як: О. Бард,
Д. Белл, Я. Зодерквіст, М. Кастельс, Й. Масуда, К. Мей, Е. Тоффлер,
Ф. Уебстер, а також суспільства знань та їх правових складових, запро-
понованих П. Дракером, Ф. Махлупом, Т. Стоун’єром, О. Т. Харчевні-
ковим та іншими іноземними фахівцями.
Водночас методологія формування та розвитку державної інфор-
маційної політики частково закладена в наукових та навчальних пра-
цях вітчизняних дослідників адміністративного та інформаційно-
го права та політики, теорії державного управління, зокрема таких,
як: В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, І. В. Арістова, В. І. Гурковський,
С. Ф. Джерджа, Р. А. Калюжний, Б. А. Кормич, О. В. Копан, О. В. Ко-
хановська, І. Ю. Крегул, Г. М. Красноступ, А. І. Марущак, Н. Р. Ниж-
ник, І. М. Сопілко, В. Д. Павловський, О. П. Світличний, В. Ю. Степа-
нов тощо.
Утім, проблема правових засад розвитку інформаційного суспіль-
ства в Україні, вивчення та визначення концептуальних засад розвитку
інформаційного суспільства в контексті реалізації державної інформа-
ційної політики досі не стали цілісним об’єктом наукових досліджень.
У наявних роботах багатьох авторів розглянено лише деякі інститу-
ти інформаційного суспільства або доволі поверхово досліджено пев-
ні особливості розвитку окремих його складових. Проте, поза увагою

науковців залишились важливі питання визначення концептуальних
засад ефективного розвитку інформаційного суспільства в контексті
його реалізації.
Більше того, не визначено методологічних засад формування нео-
парадигми інформаційної політики, через що недостатньо досліджені
структурні та функціональні особливості інформаційної політики як
інформаційно-правового феномена.
І хоча згадані дослідження мають вагоме науково-прикладне зна-
чення, вони не можуть через зашореність сприяти системному підви-
щенню ефективності правового регулювання суспільних відносин у
сфері розвитку інформаційного суспільства в Україні як цілісного сис-
темного об’єкта наукових розвідок; не стимулюють прогресивного роз-
витку державної інформаційної політики. У зв’язку з цим актуальними
напрямами виступає вивчення не лише правових, а й концептуальних
засад розвитку інформаційного суспільства як цілісної наукової про-
блеми, а також формування методологічних засад неопарадигми дер-
жавної інформаційної політики.
Окрім того, осторонь залишається проблема методологічного об-
ґрунтування необхідності розроблення концепції інформаційної іден-
тичності як обов’язкової умови розвитку інформаційного суспільства
в Україні, що значно ускладнює реалізацію державної інформаційної
політики, актуалізує проблему надання останній чіткішої соціальної
спрямованості, динамізму й ефективності.
Головною метою дослідження, результати якого викладені в мо-
нографії, виступає визначення концептуальних засад розвитку інфор-
маційного суспільства в Україні через надання науково обґрунтованих
пропозицій щодо підвищення ефективності правового регулювання
розвитку інформаційного суспільства в Україні, а також обґрунтуван-
ня й визначення методологічних засад формування неопарадигми дер-
жавної інформаційної політики України.
Названа мета дослідження сприяла розв’язанню ряду завдань, а
саме:
− визначити рівень наукових досліджень теми правового регулю-
вання розвитку інформаційного суспільства в Україні;
− надати правовий вимір концепцій інформаційного суспільства;
− сформулювати поняття інформаційного суспільства та виділити
основні його ознаки;

− визначити філософські детермінанти розвитку інформаційного
суспільства;
− узагальнити інформаційні інтереси як субстрат інформаційного
суспільства;
− з’ясувати правову природу загроз в інформаційному суспільстві;
− сформулювати визначення та виокремити особливості гібрид-
ної війни як загрози розвитку інформаційного суспільства;
− запропонувати теоретичний алгоритм моделі пізнання інфор-
маційної політики й визначити складові елементи алгоритму
державної інформаційної політики;
− визначити феноменологічні засади державної інформаційної
політики;
− сформулювати засади інформаційної гносеології;
− виявити онтологічні засади державної інформаційної політики;
− розробити засади інформаційної аксіології;
− визначити стан правового регулювання розвитку інформацій-
ного суспільства в Україні;
− узагальнити міжнародно-правовий досвід розвитку інформа-
ційного суспільства;
− запропонувати правову модель розвитку інформаційного сус-
пільства;
− сформулювати напрями удосконалення розвитку інформацій-
ного суспільства в Україні;
− розробити засади концепції інформаційної ідентичності.
Монографія є одним із перших в державі комплексних досліджень
коцептуальних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні
як цілісної системи у поєднанні з методологічними засадами форму-
вання неопарадигми державної інформаційної політики.
Новаторськими є:
– подання правової моделі інформаційного суспільства, яку станов-
лять: Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні,
Стратегія кібербезпеки інформаційного суспільства, Стратегія
е-урядування, Стратегія розвитку телекомунікацій;
– пропозиція доповнити систему шкіл теорій інформаційного сус-
пільства правовою школою, в рамках якої згідно з методологі-
єю компаративістики методів правової рецепції, а також синер-
гетичного та міждисциплінарного підходів досліджуються різ-

номанітні механізми правового регулювання, регулятивна роль
права, ефективність впливу права на суспільні інформаційні від-
носини, що виникають, формуються та розвиваються в інфор-
маційному суспільстві;
– формулювання теоретичних підходів до правового регулюван-
ня розвитку інформаційного суспільства: скептичний підхід, за
якого висловлюються думки щодо неможливості урегулюван-
ня суспільних інформаційних відносин через занадто велику
їх структурованість і динамічність; критичний підхід, заснова-
ний на аналізові реальних тенденцій розвитку інформаційного
суспільства та критичного ставлення до відсутності норматив-
но-правової бази щодо регулювання нових суспільних відно-
син; нігілістичний підхід, за якого висловлюється думка про не-
здатність права регулювати суспільні інформаційні відносини,
а також нездатність та неефективність права як регулятора сус-
пільних інформаційних відносин, які є динамічними; конструк-
тивний підхід, за якого пропонується ухвалити Інформаційний
кодекс України, сформувати систему правового регулювання ін-
формаційних відносин (у сфері інформації);
– для позначення процесів цифрової нерівності пропонується
увести в науковий обіг нові поняття: цифрова асиметрія — за
якої збільшення віку людства не супроводжується адекватним
значним збільшенням індивідуальної тривалості життя, і з кож-
ним поколінням на людину лягає дедалі більший тягар знань,
який вона вже не в змозі засвоїти; інформаційний маргінал —
особа, яка перебуває поза межами інформаційного суспільства,
що втратила свій інформаційний статус внаслідок унікальнос-
ті власної соціокультурної ситуації, при переході до глобальної
взаємодії в рамках інформаціонального капіталізму, і неспро-
можності протистояти нав’язуванню та пристосуватися до якіс-
но нової мережної архітектури інституційних структур інформа-
ційного суспільства; інформаційна інтелігенція — інформацій-
но освічені люди, тобто ті, хто з величезних масивів інформації
уміє відбирати лише потрібну і, використовуючи її, набувати ін-
формаційні переваги над іншими, отримуючи суттєві важелі для
встановлення контролю над інформаційним та іншими страте-
гічними просторами;

– розроблення етапів становлення наукової думки стосовно ін-
формаційного суспільства в інформаційно-правовій доктрині
незалежної України: перший етап (1991–1997 рр.) характери-
зується поверховим розумінням інформаційної сфери, що роз-
глядається лише як складовий елемент національної безпеки і
не усвідомлюється як самостійна складова з відповідним пра-
вовим інструментарієм правового регулювання; другий етап
(1997–2003 рр.) характеризується усвідомленням трансформа-
ції світу з індустріального на інформаційне суспільство і необ-
хідності формування інформаційного права як окремої галузі;
третій етап (2003–2007 рр.) характеризується усвідомленням
необхідності правового регулювання розвитку інформаційно-
го суспільства, що й знайшло своє адекватне відображення че-
рез ухвалення Закону України «Про основні засади розвитку ін-
формаційного суспільства в України на 2007–2015 роки». Тре-
тьому етапу властива поява досліджень монографічного рівня,
предметом яких є безпосередньо захист інформації з обмеже-
ним доступом, особливості доступу до зазначеної вище інфор-
мації та виділення основних видів таємниць; четвертий етап
(2007–2013 рр.) — характеризується практичним розвитком ідей
формування інформаційного суспільства. Це знайшло своє ві-
дображення в ухвалені Концепції розвитку електронного уряду-
вання в Україні, Доктрини інформаційної безпеки України, за-
конів України «Про доступ до публічної інформації», «Про за-
хист персональних даних» тощо. Також на даному етапі значно
активізувалася рефлексія даних питань і в розвідках дослідників
із інформаційної тематики; п’ятий етап (15 травня 2013 р. —
дотепер) — ухвалення Стратегії розвитку інформаційного сус-
пільства в Україні;
– розуміння змісту інформаційної глобалізації, яка полягає в транс-
формації інформаційного суспільства до єдиної макросистеми,
об’єднаної за зразком системи-оригіналу (засновника інформацій-
ного суспільства), в якій інформаційні суспільства здатні до коево-
люції лише в рамках глобального інформаційного суспільства.
У науковий обіг уведено нові поняття, надано їх тлумачення, а та-
кож розширено інтерпретації таких із них: «інформаційне суспіль-
ство», «інформаційний потенціал», «інформаційний простір», «інфор-

маційна глобалізація», «інформаційна ідентичність», «інформаційний
порядок», «інформаційна культура», «інформаційні ресурси», «інфор-
маційний суверенітет», «гібридна війна», «державна інформаційна по-
літика», «інформаційна феноменологія», «інформаційна гносеологія»,
«інформаційна онтологія», «інформаційна аксіологія» та ін.
Елементом наукової новизни є алгоритм формування інформаці-
ологічної парадигми: наукова еліта, що творить інформаціологічну
парадигму: інформаціологію, інформаційне право, інформаційну без-
пеку; освітянська еліта—транслятор інформаціологічних знань: на-
вчальні дисципліни з інформаціологічної тематики, що мають бути
введені для викладання як обов’язкові в усіх ВНЗ гуманітарного про-
філю; управлінська еліта — після отриманих знань на другому рівні, на
підставі верифікації парадигм, розроблених на першому рівні, впрова-
джує її у практичну інформаційну діяльність.
Окремо увагу в роботі приділено новій інтерпретації терміна «ін-
формаційні інтереси» як інтереси інформаційного суспільства, а також
класифікації загроз інформаційному суспільству.
Вперше надається визначення гібридної війни як загрози розвитку
інформаційного суспільства в Україні.
Запропоновано алгоритм складових державної інформаційної по-
літики та теоретичний алгоритм моделі її пізнання.
Новаторським є застосування теорії справедливості Дж. Ролза до
побудови моделі державної інформаційної політики. Внаслідок цьо-
го було отримано три основні авторські інтерпретації теорії справед-
ливості: 1) кожен має рівне право на реалізацію інформаційних прав
і свобод, яка є фундаментальним чином сумісною із аналогічною та
адекватною свободою та інтересами інших; 2) будь-яка інформаційна
цінність має бути доступною для будь-якого індивіда; 3) інформацій-
на нерівність є справедливою тільки тоді, коли несе загальну користь і
компенсує втрати найбільш незахищених прошарків суспільства, най-
менш розвинених інформаційних суспільств.
Одним із елементів наукової новизни є пропозиція теоретичного
алгоритму моделі пізнання інформаційної політики, яка має складати-
ся із таких елементів: 1) інформаційна феноменологія; 2) інформацій-
на гносеологія; 3) інформаційна онтологія; 4) інформаційна аксіологія.
Окремо наукову увагу в роботі приділено формуванню інформа-
ційних цінностей в рамках реалізації концепції інформаційної іден-

тичності, а також удосконалено основи моральної парадигми інформа-
ційного суспільства через формування засад інформаційної культури.
Окремим пластом наукового пізнання у монографії стала концеп-
ція інформаційної ідентичності, ядром якої виступають людські ко-
мунікації в рамках нових трендів інформаційної культури. Основним
засобом збереження інформаційної ідентичності виступає діалог ін-
формаційних суспільств, транзитивність і транспарентність інформа-
ційних культур.
Також авторами запропоновано актуальні напрями дослідження ін-
формаційної ідентичності як важливого підґрунтя вироблення ефек-
тивної інформаційної політики, а саме: а) визначення просторового
виміру боротьби за ідентичність: геополітичний, геостратегічний, ге-
оінформаційний, геоправовий тощо; б) інформаційний вимір бороть-
би за ідентичність; в) інформаційну ідентичність і політику інформа-
ційної ідентичності; г) вплив нових інститутів комунікацій на процес
боротьби за ідентичність; ґ) напрями впливу нових комунікативних
практик на інформаційну реальність і її осмислення як на концепту-
альному, так і на емпіричному рівнях.
Сформовані у роботі висновки та пропозиції визначають напрями
удосконалення правового регулювання розвитку інформаційного сус-
пільства та державної інформаційної політики України.

The monograph is devoted to theoretical and legal foundations of the information society in Ukraine. The work defines such definitions as «state information policy», «information society», «informational identity», «information interests», «information ideology», «safety of information society», «threats to information society», «hybrid war», «information space», «globalization of information», «information culture», «informational order», «information potential of the state», «information resources», «informational sovereignty» and others. The condition of the national normative legal acts that regulate the development of the information society and the international information legislation is analyzed.

Due to significant number of aspects related to information society development in Ukraine, the monograph presents the legal model of the information society; promising areas of legal regulation of legal informational relations is identified and the classification of threats to the information society. The attention is focused on the issue of moral paradigm of the information society development, on regulations concerning the legal regulation of international information order and defining the causes of the informational marginals emergence.

The monograph is a logical continuation of the series «ORDO ORDINANS» of Dr. V. Lipkan scientific school and will be useful for graduate students, researchers, practitioners and for everyone who interested in the systematization of information legislation.

—-

Lipkan V.A.
Rechtsgrundlage der Entwicklung der Informationsgesellschaft in der Ukraine: [Monographie] / V. А. Lipkan, I. M. Sopilko, V. O. Kir’yan / Herausgegeben von Dr. V. A. Lipkan. — К. : О. S. Lipkan, 2015. — 664 S.
ISBN 978-966-2439-52-6

Die Monographie ist den theoretischen und rechtlichen Grundlagen der Informationsgesellschaft in der Ukraine gewidmet. Die Arbeit definiert solche Definitionen wie «staatliche Informationspolitik», «Informationsgesellschaft», «Informationsidentität», «Informationsinteressen», «Informationsideologie», «Sicherheit der Informationsgesellschaft», «Bedrohungen der Informationsgesellschaft», «hybrider Krieg» , «Informationsraum», «Globalisierung der Information», «Informationskultur», «Informationsordnung», «Informationspotential des Staates», «Informationsressourcen», «Informationshoheit» und andere. Analysiert wird der Zustand der nationalen normativen Rechtsakte, die die Entwicklung der Informationsgesellschaft und der internationalen Informationsgesetzgebung regeln.

Aufgrund der bedeutenden Anzahl von Aspekten im Zusammenhang mit der Entwicklung der Informationsgesellschaft in der Ukraine stellt die Monographie das Rechtsmodell der Informationsgesellschaft vor; erfolgsversprechende Bereiche der rechtlichen Regelung rechtlicher Informationsbeziehungen werden identifiziert und Gefahren für die Informationsgesellschaft eingeordnet. Die Aufmerksamkeit richtet sich auf die Frage des moralischen Paradigmas der Entwicklung der Informationsgesellschaft, auf Vorschriften zur rechtlichen Regulierung der internationalen Informationsordnung und auf die Bestimmung der Ursachen für die Entstehung von Informationsmarginalen.

Die Monographie ist eine logische Fortsetzung der Reihe «ORDO ORDINANS» der Dr. V. Lipkan wissenschaftliche Schule und wird für Doktoranden, Forscher, Praktiker und alle, die sich für die Systematisierung der Informationsgesetzgebung interessieren, nützlich sein.

INTRODUCTION

Actuality of theme. The development of Ukraine as an independent state is carried out in conditions of forming information society & transformation of information civilization. Conflictual development of the modern world community, coupled with decreasing the efficiency of international institutions, and internal conflictness Ukrainian society from within, caused by the instability of the legal system, form basis for activation of various destructive forces in order to harm the Ukrainian statehood.

This predetermines the necessity of monitoring informational legislation and bringing it to the new socio-economic, political and legal informational realities. National informational legislation reforming is carried out in a dynamic and intensive process informatization of public relations, intensification implementation of informational function of the state, different institutions of the information society. Rapid development of information relations, combined with the implementation of human-centrist concept, made it possible to re-evaluate the role of the Information Society in the further development of civil society in Ukraine.

Research of current Ukrainian legislation & study of international experience of legal regulation public relations in the Information Society development indicate the presence of systemic gaps in the legal regulation of this sphere. The significant barriers to the effective information society development it creates, complete realization of national information interests makes impossible as well as the state information policy. In this direction directly to information society development devoted researches of scientists, in particular: A. A. Grigor, A. M. Yemelyanenko, E. O. Kalashnyuk, G. V. Kamarali, A. V. Kamuz, M. G. Karaschuk, O.G. Kryvokon, V. I. Kusherets, O. A. Maruhovskyj, A. М. Novitsky, O. V. Overchuk, A. A. Proskurina, S. O. Rudenko, A. L. Svyaschuk and others.

Some aspects of information society issues in one way or another studied in scientific works of such domestic scientists as: I. V. Aristova, V. Yu. Baskakov, V. D. Havlovskyj, M. V. Gutsalyuk, M. I. Dimchohlo, V. A. Zaliznyak, V. A. Kir’yan, I. A. Kysarets, V. A. Lipkan, O. V. Loginov, E. A. Makarenko, Y. E. Maksimenko, O. A. Mandzyuk, P. E. Matvienko, G. P. Nesvit, N. B. Novitska, L. I. Rudnik, I. M. Sopilko, K. G. Tatarnikova, A. V. Tunick, K. P. Cherepovskyj, O. V. Chupryna, V. S. Tsimbalyuk, M. Y. Shvets, T. A. Shevtsova, O. V. Shepeta, but concrete proposals to solve researched problem issues in the complex not found its adequate reflection.

A certain attention is paid to the analysis of features and concepts development of information society of such foreign scholars as: O. Bard, D. Bell, Y. Zoderkvist, M. Castells, Y. Masuda, K. May, E. Toffler, F. Webster, and the knowledge society and their legal components offered by P. Drucker, F. Mahlup, T. Stoun’yer and other foreign researchers.

However, the methodology of the formation and development of the state information policy is partly implicit in scientific and educational works of national researchers of administrative and information law & policy, the theory of public administration, in particular: V. B. Aver’yanov, O. F. Andriyko, I. V. Aristova , V. I. Hurkovskyj, S. F. Dzherdzha, R. A. Kalyuzhnyj, B. A. Kormich, O. V. Copan, O. V. Kochanowska, I. Yu. Krehul, G. M. Krasnostup, A. I. Maruschak, N. R. Nyzhnyk, I. M. Sopilko, V. D. Pavlovskyj, O. P. Svitlychnyj, V. Yu. Stepanov and others.

But the problem of the legal principles of the Information Society in Ukraine, study and determination of conceptual basis its development in the context of state information policy has still not become a separate object of holistic research. In the existing works of many authors have been studied only separate institutions of information society or superficially have been investigated some features of its parts; have been explored some directions in the state information policy. Instead, the scientists remained unattended important issues of determination conceptual foundations effective development information society in the context of the information society.

Moreover, is not defined methodological principles of forming information policy neoparadyhm. And therefore the structural and functional features of information policy as information and legal phenomenon is not enough been studied.

Although the present researches have significant scientific and practical importance, but due to their finiteness they cann’t contribute to systematic improve the efficiency legal regulation of social relations in the field of information society development in Ukraine as a holistic system object of research explorations; do not stimulate the state information policy progressive development. So researching not only legal, but also conceptual foundations of the Information Society as a holistic scientific problem & formation of methodological principles of forming the state information policy neoparadyhm are relevant directions of modern researches.

In addition, the problem of methodological substantiation of necessity development the concept informational identity as binding condition of information society development in Ukraine is still unexplored. This greatly complicates the implementation of state information policy, actualizes the problem of giving more precise social orientation, dynamism and efficiency to it.

The main purpose of research, the results of which are described in the monograph,  is to determine the conceptual foundations of information society in Ukraine, through the provision scientifically based proposals for improving the efficiency of legal regulation of information society development in Ukraine, well as substantiation and determination of methodological principles of forming state information policy neoparadyhm in Ukraine.

The purpose caused the formulation and solution of major tasks:

-     to determine the level of scientific researches theme of legal regulation information society development in Ukraine;

-     to submit legal aspects of information society concepts;

-     to formulate the definition of information society and define its main features;

-     to identify the philosophical determinants of information society development;

-     to generalize informational interests as a substrate of information society;

-     to clarify the legal nature of threats in the information society;

-     to formulate definition and distinguish the features of hybrid war as threat to information society development;

-     to offer the theoretical algorithm of model cognition information policy & to determine the constituent elements of algorithm the state information policy;

-     to define the phenomenological bases of state information policy;

-     to formulate the bases of informational gnoseology;

-     to discover the ontological principles of state information policy;

-     to carry out the bases of informational axiology;

-     to determine the status of legal regulation information society development in Ukraine;

-     to summarize the international legal experience of information society development;

-     to suggest the legal model of information society development;

-     to formulate the directions for improvement of information society development in Ukraine;

-     to develop bases of the concept informational identity.

Monograph is one of the first in the state comprehensive research of conceptual foundations information society development in Ukraine as holistic system, combined with methodological bases of formation state information policy neoparadyhm.

Innovative are:

–         offered information society legal model, consisting of: Strategy of information society development in Ukraine, Strategy of information society cybersecurity, e-government strategy, Strategy of telecommunications development;

–         proposal to supplement the system of schools information society theories with legal school, within which according to the comparativistics methodology the methods of legal borrowing, as well as synergistic and interdisciplinary approaches are studied various mechanisms of legal regulation, regulatory role of law, the effectiveness of law impact at public informational relations arising, forming and developing in information society;

–         formulation of theoretical approaches to the legal regulation of information society development: skeptical approach, in which the views on inability to settlement of public informational relations throughof their  too much structuredness and dynamism are expressed; critical approach, based on the analysis of real trends information society development and critical attitude to the absence regulatory framework for the regulation of new social relations; nihilistic approach, which expressed the view concerning the law insolvency in regulating of public informational relations and the inability and inefficiency of law as a regulator of dynamic public information relations; constructive approach, which is proposed to adopt the Informational code of Ukraine, to form the system of legal regulation information relations (in the field of information);

–         to denote the processes digital inequality is proposed to introduce a new definitions to scientific circulation: digital asymmetry — at which increasing the age of humanity is not accompanied by adequate significant increase of individual lifetime, and every generation on the person lies down more growing burden of knowledge which it is not able to learn; informational marginal — a person who are outside of information society, that has lost its informational status as a result of uniqueness of its own socio-cultural situation, during the transition to a global interaction within informational capitalism and the inability to resist the imposition and to adapt to a qualitatively new network architecture of institutional structures of the information society; information intelligentsia — informational educated and informational literate people, ie those who are of enormous arrays of information is able to select only useful, and using it to acquire an information advantage over the other, getting significant levers for establishing control over the informational and other strategic spaces;

–         singling out stages of becoming scientific thought concerning information society, in the information-legal doctrine of independent Ukraine: the first stage (1991—1997 years) is characterized by superficial understanding of sphere informational, which is considered only as part of national security and is not defined as an independent component with appropriate legal toolkit of legal regulation; the second stage (1997—2003 years) is characterized by awareness of the world transformation from industrial to information society and necessity of formation information law as a separate branch; the third stage (2003—2007 years) is characterized by awareness of the necessity of legal regulation information society development, which was adequately reflected through the adoption of the Law of Ukraine „On basic foundations of information society development in Ukraine in 2007―2015 years”. To the third stage is inherent appearance of monographic researches squarely focused on the directly protection of classified information, features of access to the above information and determination basic types of secrets; the fourth stage (2007—2013 years) — is characterized by practical development of formation of information society ideas. This is reflected in the approved the Concept of e-governance development in Ukraine, Information Security Doctrine of Ukraine, Laws of Ukraine „On access to public information”, „On personal data protection” and others. Also at this stage considerably intensified reflection of these issues in the scientific researches of scholars on informational subject; the fifth stage (from 15 May 2013  — till now) — adoption of the Strategy information society development in Ukraine;

–         understanding of the content of informational globalization, which consists in transforming of information society to unified macrosystem, united by modeled on original-system (the founder of information society), in which the information societies are able to co-evolution only within the global information society.

To scientific circulation is introduced new definitions, given their interpretation, and expanded the interpretation such of them: „information society”, „information  potential”, „information  space”, „ informational globalization”, „informational identity”, „informational order”, „information culture”, „information  resources”, „informational sovereignty”, „hybrid war”, „state information policy”, „informational phenomenology”, „information gnosiology”, „information ontology”, „information axiology” etc.

Element of scientific innovation is the algorithm of forming informatsiology paradigm: scientific elite, that creates the informatsiology paradigm: informatsiology, information law, information security; educational elite — translator of informatsiological knowledges: educational disciplines of the informatsiological theme that should be fixed for teaching as compulsory at all higher educational institutions of humanitarian profile; managerial elite —  after acquired knowledge on the second level, on the basis of verification paradigms, which are developed on the first level, should implement it in practical informational activity;

Separately scientific attention is paid to the new interpretation of the term „information interests” as the interests of information society as well as classification of threats to information society.

For the first time is submitted definition of hybrid war as a threat to the information society development in Ukraine.

The algorithm of structure elements of state information policy and theoretical algorithm of model its cognition are proposed.

Innovative is the application of  theory of justice by John Rawls to building model of the state information policy. As a result, been received three basic author’s interpretations theory of justice: 1) everyone has an equal right to implement information rights and freedoms, which is fundamentally similar and compatible with adequate freedom and  interests of other; 2) Any informational value should be available to any individual; 3) informational inequality is valid only when the benefit is generally and compensate losses of most vulnerable society segments, the least developed information societies.

One of the elements of scientific novelty, is the proposal of theoretical  algorithm of model cognition information policy, which should consist of the following elements: 1) informational phenomenology; 2) information gnosiology; 3) information ontology; 4) information axiology.

Separately scientific attention is paid to the formation of informational values as part of implementation concept of  informational identity, also improved basis for moral paradigm of the information society through developing basic principles of information culture.

Another layer of scientific knowledge in the monograph is the concept of informational identity, the core of which is human communications in the framework of new trends of information culture. The primary means preservation of informational identity is dialogue between information societies, also transitiveness and transparency of informational cultures.

Also, the authors are offered actual directions of researching  informational identity as an important basis of  effective information policy production, which include: а) determining the spatial dimension of the struggle for identity: geopolitical, geostrategic, geoinformational, geo-legal etc; b) informational dimension of the struggle for identity; c) informational identity and informational identity policy; d) the impact of new institutes of communications on process of struggle for identity; e) directions of influence of new communication practices on the information reality and its comprehension both conceptual and empirical levels.

Conclusions and proposals, formed in the monograph, are determined directions of improvement of legal regulation information society development and state information policy of Ukraine.

CONCLUSIONS

In the monograph presented theoretical generalization and new decision of scientific task, concerning conceptual foundations of information society development in the context of forming  state information policy neoparadyhm of Ukraine. The authors have formulated a number of conclusions, proposals and recommendations aimed at solving these problems.

1. The level scientific researches theme of legal regulation of information society development in Ukraine is defined. Is offered the algorithm of forming informatsiology paradigm, constituent elements of which are follows: scientific elite, that creates the informatsiology paradigm: informatsiology, information law, information security; educational elite — translator of informatsiological knowledges: educational disciplines of the informatsiological theme that should be fixed for teaching as compulsory at all higher educational institutions of humanitarian profile; managerial elite —  after acquired knowledge on the second level, on the basis of verification paradigms, which are developed on the first level, should implement it in practical informational activity;

2. The legal model of information society is offered. Domination of politological researches leads to emasculation legal component, impairment of information law, but, thanks to it, information society acquires its own consistency that gives it the right to the most effective regulator of social relations. Virtualization of global information space actually creates the conditions for the replacement of information law, that was created in real conditions in the context of realization of state information policy, on standards of behavior on the Internet, that are based largely due to the new cyberculture and is essentially a social-informational, deontological, but not legal. Is argued the necessity of preparation not only the foundations of the state information policy, but also the formation of a system legal regulation of information relations in the sphere of information society development.

3. The definition of information society is formulated and its main features are defined. In the narrow sense: information society — society, where the production, consumption and distribution of information based on the use of information resources as a factor of increasing the efficiency of social production. In a broad sense information society — component of civil society, that functions into a single information and communication space, which is dominated by new technological modes, that are based on the massive use of promising informational technologies, computer technologies and telecommunications; created qualitatively new developed market of knowledge and information as the determining factors of production, characterized by formation of conditions for transformation of informational resources of society into real resources of socio-economic development, and the actual fulfilling needs of society in information products and services; cardinally increases the role of information and communication infrastructure; condition for successful formation of personality is becoming information literacy, increases the level of education, scientific, technological and informational development at the expense of radical empowerment of information exchange on their interpenetration into one another, enhance the role of qualifications, professionalism, ability for creative processing of information as the most important characteristics of labor services; is created the system of state guarantees, primarily legal, and security, the implementation of information rights and freedoms, including the rights to safe free access, dissemination and use of information.

4. It was found philosophical determinants of information society development and determined, that information society — is the coexistence of two worlds: usual physical and virtual, created by person, which exists in simulated computer environment. It is emphasized that virtual reality gets features of special social phenomenon and carries out a significant impact on the physical world, becomes a special socio-cultural mechanism that has self-organization features.

The matrix of informational reality in information society development is determined. It consists of: 1) initial fundamental essences that define organizational fundamental principle of material substance in the universe and on Earth (fundamental physical laws of nature, information codes atoms, molecules and their parts, programs of self regulation of lifeless nature etc.); 2) secondary informational essences that arise as a result of self regulation of nature (genetic programs (the genome) that determine the self-organization of living organisms, biological species, communications that determine the functioning of biological communities, ecosystems); 3) informational essences that are the result of wildlife development (information code of the human brain, nervous feeling of living organisms, the intellect  of human and of the higher animals, the public essences etc.; 4) informational products of intellect and society (emotions of language, motivation, knowledge, images, plans, technologies, skills and ability to do the job, social values and laws, regulations, etc.); 5) secondary informational products of intellect and society (genetic information from biological species created by person, informational products, created with using computer programs and well organized artificial systems etc.); 6) products of self-organizing systems activity.

Informational interests as a substrate of information society are generalized. Under informational interests is proposed to understand: the result of awareness of the value of informational needs, informed choice of informational values due to the ideal of the state with highly developed information society, in its purpose and idea of the progressive development of the information society and provide the conditions and means of satisfying their safe and stable implementation as part of this society while preserving the leading role of the state in this process. Position concerning the need to develop a new class of society ― informational intelligentsia, that has become producer of informational ideology, is proved. The main  tasks of it are singled out. Position, that the future prosperity of the state is directly related to its controllability of information society development processes, is summarized. It was determined that the formation of information society in Ukraine aims to facilitate the transformation of our country to informational, improve governance in order to further development and implementation of national state-human centrist ideology, raising the level of realization of information rights and freedoms human and citizen, and not replacement of state apparatus and mechanism of national legal regulation, its disparageby offering instead “effective” supranational governance structure and massive packs of implementing legislation, which doesn’t take into account in national interests and needs of the Ukrainian community and development information space.

5. The algorithm of structure elements of state information policy is proposed: 1) detection and awareness of informational needs; 2) formation system of informational interests on the basis of conscious informational needs; 3) classification of informational interests; 4) evaluating forces, opportunities and resources of the country for implementation of informational interests; 5) identifying of informational interests of other countries and their comparison with informational interests of Ukraine in order to establish  confrontational  and compromise interests; 6) Calculation of confrontation level of interests, strategic risk model for the implementation informational interests, identify the degree of influence and balance of forces, that are behind these interests; 7) resulting from the implementation above mentioned stages, a circle of interest that may actually be provided for the implementation at this stage of historical development of the information society, is formed; 8) the final stage is formation of state informational policy, which defines the purpose of realization informational interests relates specific objectives, given the available resources and possible alignment of forces that can be generated as a result of performing certain tasks.

6. Legal nature of threats in the information society is defined. Been determined that the formation of reliable mechanisms and establishing control over development of the information society ― no alternative way to conservation institute of the state and all institutional component and ensure the protection of legal interests, rights and freedoms human and citizen. Classification of approaches to the concept of threats to the information society is accomplished, classification of threats to information society is given and  sources of their formation are identified.

7. Hybrid war as threat to information society development is determined. Is offered the definition of hybrid war as purposeful process of establishing external control over the alpha subject over the object management, establishing total control over the area of governance, in which the crucial role played by information means.

8. Is defined the proposal of theoretical  algorithm of model cognition information policy, which should consist of the following elements: 1) informational phenomenology; 2) information gnosiology; 3) information ontology; 4) information axiology.

9. Is determined phenomenological principles of state information policy: information phenomena are components of information policy, scopes of information activities, scopes of information society, areas outlined above triad, other information categories. So one of the important scientific problems is its research using phenomenological method. In Ukraine, on this class issues is extrapolated negative trend of validity of the research questions of informational phenomenology, so the views set out in this monograph, is life-giving impetus to begin discussion concerning application of this method in the research of the state information policy. Change of representations of information policy and its purpose, ways, methods and means of realization in conditions of development hypertrophied and uncontrolled implementation of information globalization in almost all areas of life, into a modern state building practice of sovereign states, as well as forming the cyber communication continuum is largely determined by the release to new worldview horizons, to another ― cyber mentality, digital understanding of the world and outlook not only informational, but also everyday reality and a new understanding of person itself, primarily, as homo informaticus, according to anthropological principles and introducing the concept of human-centrism to practice information policy.

10. The bases of informational gnosiology are formulated. The leading idea of information gnosiology is cognitive attitude to the current information policy, an attempt to theoretical (philosophical and legal, scientific) understanding its objective legal nature, clarifying its role and purpose, approaching to comprehension its truth and legal means of regulation. This way of knowing, as convincingly demonstrated studies of Ukrainian scientists, leading to the initial gnoseological scheme in the field of theoretical understanding and study of law. is determined bases of conditionality appeal to the topic of forming informational gnoseology, separately demonstrated the application of methodology systematic, activity and praxeological approaches to the study of the state information policy phenomenon. For the first time the theory of justice John Rawls to the formation legal bases of state information policy is applied.

11. Ontological foundations of state information policy are discovered. In the context of modern informational creation informational ontology serves as teaching of state information policy in distinguishing it from non-government policy, ie policy, engaged in private institutions of different levels. Within the framework informational ontology is advisable to abandon both the rationalistic attempts to idealization of the state information policy through its binding unilaterally and unconditionally with any „abstract” idea (informational freedom, informational justice,  informational compromise, informational symmetry,  informational balance, reasonable balance interests of individuals, society and the state, transnational corporations, etc), and from the reductionist approach, in which the state information policy is determined only as a policy, developed by the state, is held by the state and actually made only for the state and for the benefit and realization only state interests.

12. The bases of informational axiology are carried out. It is proved that modern methodological crisis in the formation of the conceptual bases of state information policy has its axiological roots. Absence of national values system formedness, including informational, defragmentation of holistic methodology and leveling of deontological foundations modern training professionals, especially in the field of information policy, informational acmeology and information & communication technologies, high and nanotechnologies, specialists in e-future, etc — are the result of global informatization and promotion of consumer mode of life dominance. Mental and ideological degradation both in means of implementing the state information policy and methodology of its research has become the echo of methodological crisis researches in information sphere. Insufficient elaborating of these issues may lead to spontaneous, uncontrolled development of the information society and the creation of new classes of threats to the interests of individuals, society and the state, inability of state information policy to form a reliable legal mechanisms to guarantee informational rights and interests.

One of the successful conditions for exit from this crisis is to appeal of the scientific attention to theoretical issues of forming  methodology, inside which should be considered the components such as axiology, praxeology, gnoseology, ontology and epistemology. This system is able to give new impetus to theoretical works of information law and contribute not only to improve of toolkit the cognition of objective reality, but also generate concrete proposals for implementing the state information policy.

Is summarized about the necessity of reorganization with further restructuring and modernization all components of the state information policy on the basis of system combination the informational axiology, informational gnoseology and informational methodology, informational phenomenology.

13. Is ascertained that the criterion of state information policy should be  national informational interests, which are those values (form), that determine the content of existence of the Ukrainian nation and the state. In exercising selection, evaluation of certain events, the subject of management clearly defines the system and the hierarchy of values, that makes prioritization process, because the priority of national informational interests in its unity form those values, that at this historical stage of development the state prefers to most effectively implement, and the state information policy is important element of this process.

Information axiology enables not only to identify certain values, but also  to determine directly the mechanism of formation prioritization and hierarchy informational interests. Due to the application of scientific methodology this mechanism will take signs of uniformity, that will help to form the priority informational interests on a single methodological basis and will lay the foundation of the whole system renovation of information legislation and bring it into logical conformity with needs of Ukrainian society. Information axiology enables to define clear criteria for the formation of values, and thus lays the foundation for the construction objectively effective system of legislation in this area.

14. Is proposed to consider state information policy in three dimensions (on informational axiology based): 1) normative policy ― the ideas, principles, methods of realization of state information policy is clearly defined in the current information legislation of Ukraine; 2) real policy ― state information policy, how it is implemented in real life; 3) ideal politics ― reference model of state information policy, based on information axiology.

The definition of state information policy is determined in accordance with the axiological approach  — is the activity of authorized bodies state power and administration, civil society institutions, that defines the objectives, functions, principles, priorities, based on the values of the Ukrainian nation, information policy, methods and tools to support them.

15. The condition of legal regulation information society development in Ukraine is determined. Actual approach, which  textually presented  in legislative acts concerning the formal description of threats, is incorrect, because the definitions, that describe the information society should be explored in mutual communication, should be taken into account their impact on each other and studied due to their systemic impact owing to their operationalization.

Textually legislation presented mainly the acts setting out foundations of information society, but does not regulate the specific issues, related to the separate institutions of the information society development: e-government, e-medicine, e-education, e-commerce, e-science, e-culture, etc. First attempts to solve these problems are conducted in Strategy information society development, but our analysis of this document provisions, makes it possible to argue about the necessity of quality improvement of this document.

Our investigation of the existing legal regulation information society development in Ukraine, and normative legal acts that indirectly impact on this process enables to conclude: large amount of logical and methodological errors makes it impossible effectiveness of legal regulation of information society development, simultaneously envisages the opportunity of just selective state influence on the legal tactical and strategic measures level. Thus every national initiative does not have accurate borders and responsibility areas, the measures provided for, or often duplicate each other within the various initiatives, or contradict each other.

16. International legal experience of information society development is generalized. Four models of information society management is allocated: western management model of information society (american-english and european modelsis attributed to this model); asian management model of information society (countries in Asia&Pacific region); indian management model of information society та african management model of information society.

Analysis of the experience such countries as: Finland, Kingdom of Belgium, Denmark, Netherlands, Sweden, France, UK, Germany, Canada, USA, China, South Korea, Singapore, Japan and Lithuania, Hungary, Czech Republic and Poland made it possible to offer the following perspective directions of information society development in Ukraine: development of predictive and indicative models of information society development  in Ukraine, taking into account diversity and many alternativeness ways of development, based on the theory of dynamical systems, systems analysis and synergy; organization of inter-agency digital cooperation in information society  development for implementation the principle of „single window”; modernization of public services: active promotion of policy of training officials in the field of ICT for optimal organization of work and modernization of methods; taking into account the knowledge of information and communication technologies during the hiring for civil service; appropriate modernization of national networks; permanent monitoring of users’ needs by creating  consulting centers throughout the country, built on the principle of online forums, adaptation and simplification of administrative services in the context of further implementation of e-governance concept; implementation of integrated system „Electronic Government” and realization of experience gained during the implementation of pilot projects in the field of e-governance, in particular such as: „Electronic Ministry”, „Electronic region”, „Electronic City”, „Electronic Village”; encouragement the formation of network etiquette, formation the Code and deontological foundations of information society development; cardinal qualitative development of legal regulation of information society; rationalization of state funding in information society development; innovative development of ICT and implementation of e-administration projects.

17. Critical analysis of the Strategy information society development is done and information society legal model is offered, consisting of: Strategy of information society development in Ukraine, Strategy of information society cybersecurity, e-government strategy, Strategy of telecommunications development.

18. Directions for improvement of information society development in Ukraine is formulated. Two main approaches to formation directions of state information policy for information society development is allocated: 1) conservative — according to which information society development occurs based on existing models of development, that it already passed western societies; 2) revolutionary — Ukraine should find its own model of information society development, based on its own national informational interests, while keeping its own traditions of informatsiological science development, cultural and national identity. We exactly stand for the second position, because ethno-national identity as an attribute of Ukrainian historical state for conditions of its activation, but not constant oppression and informational suppression, should be transformed into viable source of civil political identity „european”.

19. Theoretical model of informational identity is suggested. It is the highest form of philosophical and anthropological representation of information and legal knowledgethat provides an idealized idea of essence epistemological content, purposeful development of informational civilization allows to explain and to predict, to understand the past and to provide the course, consistency and trends of its development. Informational identity serves as peculiar informational conservation, that correlates to informational symmetry. From the standpoint of symmetry, which in this case of reconstruction may be considered as method of structural researches, informational  identity may be viewed as special kind of unity of preservation and change.

Ukrainian informational identity, in addition, should have also mentality of global civilization ― its correlation with the modern information age, informational values, nformational diversity of the world. The importance of this relation is in need of inclusion ukrainian informational space into global processes of informational  globalization, into the system of mutually beneficial international informational relations.

Informational identity — identification oneself as part of the information society, its symbols, informational values, history, geoinformational space, information culture, state and legal institutions, informational interests. Moreover it comes to the adoption of this identity not only on strictly rational level as a necessary attribute of information society, but also on the emotional, semantic and mythological levels.

Cognitive potential of “identity informational” concept provides an opportunity to separate expressly the different angles of scientific analysis, case studies of informational transformational changes, theoretical generalizations, philosophical reflection – make up the multidimensional and multivariate panorama of basic modern trends of informational development.

Also, the authors are offered actual directions of researching  informational identity as an important basis of  effective information policy production, which include: а) determining the spatial dimension of the struggle for identity: geopolitical, geostrategic, geoinformational, geo-legal etc; b) informational dimension of the struggle for identity; c) informational identity and informational identity policy; d) the impact of new institutes of communications on process of struggle for identity; e) directions of influence of new communication practices on the infor mmation reality and its comprehension both conceptual and empirical levels.

Under the informational identity  also  may be understood a certain sustainability of individual, cultural, national or civilizational settings of their self-identity in the information sector. The core of informational identity is human communications in the framework of new trends of information culture. The primary means preservation of informational identity is dialogue between information societies, also transitiveness and transparency of informational cultures. Pluralization of identities leads to discursive accumulation of concepts „identities”, while, in our opinion, is an echo of scientific pluralism and prompts it to further scientific studies.

Distinctive condition for the formation informational identity is positive perception by citizens of information society,  processesof informatization, information democracy, e-governance concept, e-education, e-culture, e-medicine, etc., the recognition of effective informational interaction of state institutions and civil society, the perception as positive of informational globalization.

Operationalization of the informational identity concept should be reflected in the improvement of the national information legislation.

CONTENTS
Preface . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
Acron yms . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
CONTENTS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
introduction . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30

Part 1. Theoretical Foundations of the informational society development in Ukraine . . . 37
1.1 Level of scientific researches . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .39
1.2 Legal aspects of the informational society concepts . . . . . . . . . . . . . . . . . .65
1.3 Definition of the informational society and its main features . . . . . . . . . .76
CONCLUSIONS TO THE FIRST PART . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .93

Part 2. Philosophical and legal dimension of the informational society development in Ukraine . . 101
2.1 Philosophical determinants of the informational society development 103
2.2 Informational interests as a substrate of the informational society . . . 109
2.3 Legal nature of threats in the informational society . . . . . . . . . . . . . . . . 127
2.4 Hybrid war as threat to the informational society development . . . . . 142
CONCLUSIONS TO THE SECOND PART . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147

Part 3. Methodological principles of forming of the state informational policy NEOPARADYHM . . . . 153
3.1 Informational phenomenology . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159
3.2 Information gnoseology . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172
3.2.1 Conditionality of necessity of the separate research of information gnoseology . . . . . . . . . . . . . . . 172
3.2.2 Concept & content of methodology and method . . . . . . . . . . . . . . . 175
3.2.3 Classification of methods . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178
3.2.4 Systematic approach . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181
3.2.5 Activity approach . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189
3.2.6 Praxeological approach . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192
3.2.7 Theory of justice of John Rawls . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 197
3.2.8 Conclusions to methodology . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203
3.3 Informational ontology . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 204
3.4 Informational axiology . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221
3.4.1 Substantiational actuality of appealing to the informational axiology . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221
3.4.2 Level of scientific researches of theme in scientific works . . . . . . . . 223
3.4.3 Foundations of formation of informational axiology . . . . . . . . . . . 225
3.4.3.1 Concept of axiology . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 230
3.4.3.2 Concept of values . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 234
3.4.3.3 Ratio of human and national values . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 237
3.4.3.4 Informational values . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 240
3.4.4 Informational society as a value . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 242
3.4.5 Informational rights as the highest social value . . . . . . . . . . . . . . . . 245
3.4.6 Conclusions to informational axiology . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 249
CONCLUSIONS TO THE THIRD PART . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 254

Part 4. Legal regulation of the informational society development in Ukraine . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 259
4.1 Condition of legal regulation of the informational society development in Ukraine . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 261
the UN GA Resolutions. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 269
the UN Secretary General reports and notes . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 274
Reports of ICT. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 274
Additional documents. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 280
— laws of Ukraine . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 295
— decrees of parliament . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 310
— acts of the President of Ukraine . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 313
— acts of Cabinet of Ministers . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 317
— acts of judiciary bodies . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 327
— acts of bodies of executive power . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 328
4.2 Place and role of the informational society development in modern
state informational policy of ukraine . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 329

CONCLUSIONS TO THE FOURTH PART . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 343

Part 5. Directions for improvement of the informational society development in Ukraine . . . 351
5.1. International legal experience of the informational society development . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 353
5.1.1 Informational policy of Finland . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 356
5.1.2 Informational policy of the Kingdom of Belgium, Denmark, the Netherlands . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 360
5.1.3 Informational policy of Sweden . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 361
5.1.4 Informational policy of France . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 366
5.1.5 Informational policy of the UK . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 368
5.1.6 Informational policy of Germany . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 370
5.1.7 Informational policy of Canada . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 372
5.1.8 Informational policy of the USA . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 380
5.1.9 Informational policy of China . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 387
5.1.10 Informational policy of the South Korea . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 392
5.1.11 Informational policy of Singapore . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 393
5.1.12 Informational policy of Japan . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 394
5.1.13 Informational policy of Lithuania, Hungary, the Czech Republic 402
5.1.14 Informational policy of Poland . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 404
5.2 Strategy of informational society development in ukraine . . . . . . . . . . 414
CONCLUSIONS TO THE FIFTH PART . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 443

PART 6. Informational identity — basic principle of the informational society develop ment in Ukraine . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 453
6.1 The concept of identity and its operationalization in the information society development . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 458
6.2 Origins of informational identity . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 465
6.2.1 Types of informational identity: public, social, personal . . . . . . . . . 466
6.2.2 Homo informaticus . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 471
6.2.3. Values and ideology . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .479
6.2.4. Informational identity – consolidating factor . . . . . . . . . . . . . . . . . 481
6.3 Factors that inhibit the formation of informational identity . . . . . . . . . 486
6.4 Methodology of research of the informational identity . . . . . . . . . . . . . 493
6.5 Concept of the informational identity . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 494
6.6 Problem-forming matrix of formation of the informational identity concept . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 495
6.7 Principles of the informational identity . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 497
6.8 The legal approach to understanding of the informational identity . . 500
Conclusions of the six part . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 506

CONCLUSIONS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 524

te zaurus . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 535
used lit Erature . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 589

ANNEXES . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 616
ANNEXE А. Structural and functional analysis
of substantive elements of civil and
informational society . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 616
ANNEXE Б. Сomparative table of legislatively
defined informational interests . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 618
ANNEXE В. Relation to the purpose of the
information society development and vital
interests . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 619
ANNEXE Д.1. RESULTS OF ANALYSIS OF THE LAW OF
UKRAINE “ON BASIC PRINCIPLES OF INFORMATION
SOCIETY DEVELOPMENT IN UKRAINE for 2007-2015
years» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 621
ANNEXE Д.2. MAIN STRATEGIC GOALS OF THE
INFORMATION SOCIETY development IN UKRAINE . . . . . 627
ANNEXE Д.3. COMPARATIVE TABLE OF DIRECTIONS OF THE
INFORMATION SOCIETY development . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 630
ANNEXE Е. DIRECTIONS OF ensuring OF the
information security of UKRAINE . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 633
useful bibliograp hy . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 639
Researches of V. Lipkan’ scientific school on
informational TOPICS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 639
Researches of I. SOPILKO’ scientific school on
informational TOPICS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 652

Administrative and legal regulation of the activity of non-governmental pension funds in Ukraine: [monograph] / A. Kaftia, V. Lipkan, N. Balaniuk / Edited by Dr. V. Lipkan. — К. : О. S. Lipkan, 2015. — 316 p.

ISBN 978-966-2439-50-2

The thesis work is devoted to the study of peculiarities of the administrative-legal guaranteeing the activity of non-governmental pension funds in Ukraine. The study highlights the concept of administrative and legal mechanism of non-state pension system. The peculiarities of formation of non-state pension funds and their legal essence are specified. The specific character of implementation of state control and supervision of functioning of non-state pension funds is discovered. On the basis of the analysis of the largest non-state pension funds activity іn Ukraine directions of development and improvement of the elements of the mechanism of administrative and legal regulation of non-state pension system activity are singled out. The structure and current pension system state of Ukraine are analyzed, elaboration is presented, that is aimed at identifying ways of its gradual reorganization from a three-level into a two-level system with the subsequent advantage of individual savings accounts opened in the non-state pension funds.

INTRODUCTION

Carrying out of the pension reform in Ukraine foresees introduction of savings and not nationalized pension funds (hereinafter – NPF) simultaneously with the united system of the capitalized (funded) pension funds. In contrast to the Pension Fund of Ukraine, contributions to which are defined for the payment of the current pensions, revenues to the NPF are accumulated and invested.  Terms of its establishment and operation, supervision and control over activity, the impact of investing and therefore the volume of individual pension savings in the funds depend directly from the competent and balanced mechanism of administrative and legal regulation of the NPF activity.

A number of laws and regulations on the activity of the NPF, including the Law of Ukraine “On private provision of pension” and the Law of Ukraine “On measures of the legislative ensuring of the reform of the pension system” were recently adopted. However, the process of creation and development of the NPF in Ukraine is progressing rather slowly due to lack of experience and system research, works and implementation of effective regulatory and incentive measures that are very popular currently, but quite complicated. The urgency of development by the state of the reasonable policy on formation of the mechanisms of voluntary pension insurance, increasing of the state control and regulation of such funds is also caused by the negative results of the activity of the trusts and the NPF in the 90’s of last century, that is one of the essential factors of population distrust to any financial institutions.

At the same time the favorable economic environment for the development of the NPF in Ukraine is not formed. Main problems of establishment are associated with low level of macroeconomic stability of the state, unsatisfactory indicators of the effectiveness of activity of enterprises, the capitalization of financial market and incomes of population. Thus, the number of factors which stimulates the development of the NPF and more effective use of the inherent potential exist.

Scientific research of the preconditions of establishment of new system of the NPF, prospects for activation of activity, creation of more favorable conditions for the growth and capabilities of state and corporate regulation acquire relevance in connection with the defined by the Government strategy concerning the formation of the middle class in the state, as the dynamics of deposits of the population in the NPF direction depends on the strengthening of this social stratum.

Analysis of current scientific sources on topical issues of the problem allows concluding that they are at the beginning of the way. Therefore, research of these aspects has theoretical and practical importance.

The problems of social policy and reforming of the pension system and provision of pension are studied by domestic and foreign scholars. Theoretical and methodological bases of creation of not nationalized provision of pension are reflected in scientific works of famous domestic scholars, such as V. V. Basov, A. O. Bakhmach, V. M. Butuzov, Y. V. Vitka, L. K. Voronova, V. V. Gordienko, B. O. Zaychuk, M. V. Lazebna, E. M. Libanova, O. G. Morozov, A. A. Nechay, A. Z. Ostapovych, M. M. Papiev.

The problems of research of development and functioning of the NPF for the last 20 years were studied by foreign financiers: M. Winner, R. Vona, D. Snelbeker, E. Rolker and domestic scientists in the field of financial law and economic activity, scientists-lawyers: V. B . Averyanov, O. F. Andriyko, A. I. Berlach, Y. V. Vitka, I. P. Holosnichenko, N. M. Kovaleva, R. A. Kalyuzhnyy, M. P. Kucheryavenko, D. M. Lukyanets, A. A. Nechay, O. A Novikov, O. V. Mykhailov, V. I. Mudrakov, N. R. Nyzhnyk, M. B. Rippa, L. A. Savchenko, O. V. Soldatenko, A. Y. Tkach, V. O. Yatsenko.

In Ukraine functioning of the NPF within the state control and supervision for the first time was comprehensively studied in the work of I. O. Tkalich “Legal regulation of activity of private pension funds in the system of not nationalized provision of pension in Ukraine” (specialty 12.00.07 – administrative law and process, financial law, information law).

The effectiveness of reforming of the pension systems in the accumulation fund was studied by I. Y. Goryunov, A. E. Yefremov, T. V. Conoryeva, E. G. Krylov, V. I. Mudrakov, L. O. Setchenkova, I. I. Sokolov, and N. V. Orlov.

By carrying out an analysis of scientific sources, the authors concluded that the theoretical and practical aspects of the NPF activity still remain at the stage of development, so, usually, the majority of scientists focus their attention at the study of theoretical issues of terminology, the history of origin and establishment of private pension funds, assessing their advantages in comparison with the public pension systems. However, to the problems of the role and importance of administrative and legal influence on the process of formation and development of the NPF in the system of not nationalized provision of pension in the legal literature is paid insufficient attention. However, the state has the right to set “principles and rules” of the provision of pension.

Despite the presence of a significant amount of the scientific researches on various aspects of the NPF activity, comprehensive study of administrative and legal ensuring of these organizations activity is not done.

Therefore follows the actual problem of proper administrative and legal ensuring of the functioning of the NPF in Ukraine.

Aim of the work: at the basis of the achievements of legal science, synthesis of the enforcement activity, analysis of domestic and foreign legislation to carry out comprehensive analysis of the scientific and legal sources for defining of the essence of administrative and legal regulation of the NPF activity in the system of not nationalized provision of pension and on this basis to develop the proposals for improving of the system of the NPF activity and reform of the mechanism of administrative and legal impact on the NPF activity.

Achievement of this goal foresees solving of the following tasks:

-     to analyze the status of scientific developments of the problem in the aspects of administrative and legal ensuring, management and organization of the NPF activity;

-     to explore the historical experience of the NPF creation and legal methods ensuring of their activity in domestic and international practice, to analyze the development of the legal basis of not nationalized provision of pension in Ukraine;

-     to identify the elements of the mechanism of not nationalized provision of pension and to offer authors’ definition of the “mechanism of administrative and legal regulation of private pension funds”;

-     to prove the role of the state and non-government organizations in the regulation of the NPF activity (including analysis of the status, structure and functions of the public bodies that have an influence on the not nationalized provision of pension);

-     to provide the theoretical foundation of functional responsibilities of the bodies of the state supervision and control over the activity of the subjects of the system of the not nationalized provision of pension;

-     to analyze the occurrence of administrative and legal liability in the form of the system of sanctions that can be applied by the bodies of state supervision and control to the subjects of the NPF, thereby to formulate proposals concerning parts of the Law of Ukraine “On financial services and the state regulation of the markets of the financial services”;

-     to develop practical recommendations concerning direction of reforming of the national system of the not nationalized provision of pension, simultaneously  identifying major disadvantages that make the NPF financially unattractive;

-     to form conceptual approaches on improving of the effective mechanisms of the state regulation of the functioning and development of the system of not nationalized provision of pension in Ukraine.

Object of research – public relations arising in the sphere of the NPF activity in Ukraine.

Subject of the study – administrative and legal bases of functioning of the NPF in Ukraine.

The methodological basis of the study consists of the theoretical provisions and methods of scientific knowledge of interrelated and interdependent processes of the NPF development, identifying of their role in the system of administrative and legal relations.

Methodological basis of research includes following scientific methods: dialectical, historical and legal, comparative and legal, system-structural.

Thus, the dialectical method was used for analyze of the NPF as the object of administrative and legal impact. Additionally, by use of the dialectical method characteristic of the field of the not nationalized provision of pension and administrative and legal basis of the creation and operation of private pension funds in Ukraine was performed.

Historical and legal and comparative and legal methods made it possible to track the major trends in development of the NPF, including: the legal basis of the not nationalized provision of pension in Ukraine, the NPF in system of the not nationalized provision of pension of citizens, the concept and types of the NPF.

Methods of the scientific research – synthesis and system analysis were used to characterize the elements of the mechanism of the not nationalized provision of pension, organization of the state supervision and control over the activity of the NPF. Use of statistical method made ​​it possible to define the largest NPF of Ukraine.  Rating to the level of the NPF depositors’ protection was given by use of comparative and legal method.

In the work were also used some general scientific methods: with the help of logical-semantic method was developed and defined the content of the notions “mechanism of administrative and legal regulation of activity of the private pension funds”, “pension plan (scheme)”.

Empirical and regulation research is formed by the legislative and departmental regulations: Constitution of Ukraine, laws of Ukraine, acts of the President of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, central executive authorities, regulations of international importance; statistics on the activity of the NPF in Ukraine; expert assessment of the development and status of the market of services of the not nationalized provision of pension, domestic and foreign scientific literature, publications in the periodicals, materials of international and scientific conferences, reference literature, as well as expertise rating and data of the state statistics.

CONCLUSIONS

Summarizing note that in the monographic study the theoretical synthesis of research work is shown, and new scientifically grounded results that collectively solve specific scientific task on development and refining of the definitions, provisions and proposals which are aimed at the creation and implementation of the system of measures to improve administrative and legal ensuring of the functioning of the not nationalized provision of pension are achieved.

Research of the specificity of the administrative and legal regulation of the private pension funds’ activity in the system of not nationalized provision of pension in Ukraine helped to propose the new solution of the defined scientific problems and to make the following conclusions.

Carried out analysis of means of the state influence and stimulation of the system of the not nationalized provision of pension in different countries of the world gave an opportunity to understand the fact of adaptation of these state mechanisms of influence to certain environmental conditions, that is, as a rule, these measures are based on thorough legislation and properly structured. They include: first, the work  on development of the legislative base concerning ensuring of the functioning of the private pension funds, secondly, adjustment and regulation of the interconnected components of the mechanism of the system: the correlation of liabilities of the pension funds and assets, directions and financial abilities of the division of the  reserves, defining places for functioning of the mediators of the pension funds, licensing terms of the companies with asset management; administration of the NPF;  thirdly, establishment of the features of recognition of the NPF as a bankrupt and the mechanism of protection of participants and contributors of the pension funds with parallel implementation of the policy concerning rules of investment of the NPFs’ funds in financial instruments that would minimize risk and guarantee the incomes of such funds.

The study of world experience of the mechanisms of administrative and legal support of the NPF’s activity helps to define that obligation of participation in the funded pension system, most likely, is dictated by more stringent criteria of the state control in many countries. It is explained by the presence of similar features of the researched object, namely: underdevelopment of the stock market, corporate culture, competitive environment, which includes Ukraine.

Therefore, taking into account the inadequacy of the financial market of the state, due to the lack of appropriate financial instruments, lack of experience of the functioning of the accumulative pension fund, the NPF’s development in Ukraine requires improvement of the separate legal field of the functioning of the system of the not nationalized provision of pension with simultaneous construction of administrative and legal mechanisms of state support.

It was proved that one of the factors of the successful functioning of the NPF in the continental and Anglo-Saxon law is developed network of professional communities of actuaries and auditors. In our country the rights and obligations of independent bodies in the sphere of the not nationalized provision of pension, including: to specialized depository, auditor, actuary is paid a little attention on the legislative level. In connection with this it is proposed to extend the rights of the independent and supervisory authority on the legislative level, accordingly to amend part 5 of Section I of the Law “On the not nationalized provision of pension”, namely:

-     to change the name of art. 5 of Section I of the Law “On the not nationalized provision of pension” from “Audits in the not nationalized provision of pension” to “External control”;

-     to add to art. 5 of Section I of the Law “On the not nationalized provision of pension” p. 4 with the text: “Specialized Depository. Daily supervises fulfillment of the rules of funds’ placement of the pension reserves and requirements as to investing of the funds of the pension savings. About identified deficiencies specialized depositary is obliged to notify the National commission that carries out the state regulation in the sphere of the markets of financial services and the relevant management company of the fund. The depositary is the custodian of securities’ certificates and maintain records and transition of the rights on securities in which are disposed the funds of the pension reserves and the investment funds of pension savings”;

-     to add to art. 5 of Section I of the Law “On the not nationalized provision of pension” p. 5 with the text: “An independent actuary. Annual conclusion of the actuary consists of the results of the actuarial evaluation of the fund obligations before the depositors, participants and insured persons, as well as the results of the evaluation of actuarial value of the funds of the pension reserve and retirement savings”.

It was given author’s own narrow and expanded definition of “pension plan (scheme)”. In a narrow sense: Pension plan (scheme) – it is conditions and procedure of the not nationalized provision of pension of the participants established by the Charter and Rules of the NPF. In a wider sense: Pension plan (scheme) – it is the description, size, order and frequency of pension payments as well as the rights and obligations of the depositor of the fund and the procedure and terms of payment of pension contributions set for members of the private pension fund.

It is necessary to include the pension scheme to the additions to the statute of the NPF as an integral component, as the increasing of the number of participants is proportional to the number of pension schemes which are used in the activity of the NPF. It will grant an opportunity for wider choice of mechanism of payment of the pension contributions, taking into account the opportunities and investor’s needs.

The most suitable variant of participation of an employer and a contributor in the pension scheme for our country was found based on the theoretical and practical studies found – solidarity, when participation in the pension scheme will provide a common responsibility of the employer and employee in the part formation of future pensions of citizens.

For the first time the definition of “mechanism of administrative and legal regulation activity of not nationalized provision of pension” was provided “Mechanism of administrative and legal regulation activity of not nationalized provision of pension” – it is a coherent complex of administrative and legal measures which are aimed at regulation of relations in the sphere of not nationalized provision of pension and protection and satisfaction of the interests of natural persons and legal entities-depositors by the subjects of the public administration – the legislative body (the Verchovna Rada of Ukraine), the state bodies of control and supervision.

It was found out that the system of measures on improvement of the administrative and legal ensuring of relations in the sphere of not nationalized provision of pension should be complex and to include not only legal measures, but also measures of economic, informational, organizational direction.

In order to strengthen the counteraction of the formation of new factors which precede the emergence of illegal relations in the sphere of not nationalized provision of pension the current administrative-legal regime of management and regulation of activity in the not nationalized provision of pension should be reviewed – so to introduce gradual modernization of the model and functions of the state regulators to avoid overlapping of the functions of various state bodies with further formation of an effective system of the state and corporate control over the NPF.

With the aim to correct this situation  it was proposed to create the specially authorized supervisory body – The Inspection of the NPF with simultaneous accountable inspections of the territorial subdivisions without getting of the status of a legal entity and implementation of the obligation to make regular (scheduled) field checks (such as routine tax inspections). To provide functional responsibilities of the established body by p. 12 art. 20, of Law “On not nationalized provision of pension”.

In order to identify trends of positive experience and deterrent negative factors in the NPFs’ activity it is appropriate to use the positive international experience and to create the Expert Council under the Inspection of the NPF at the state level, so legislatively stipulate establishment of this body, which has to be obliged to take a part in development, reviewing of preliminary drafts of legislative, regulatory and guidance documents on private pensions of the not nationalized provision of pension in order to ensure qualified training, taking into account the views the National commission, that carries out the state regulation in the sphere of the markets of financial services, the National securities and stock market commission. The rights and duties of the newly formed body should be provided by p. 13 art. 20 of the Law “On not nationalized provision of pension”.

State control and supervision in the sphere of the not nationalized provision of pension is aimed at protection of the interests of depositors, and thus creation of a transparent financial system. The attention is paid to expansion of powers of the National commission that carries out the state regulation in the sphere of the markets of financial services to impose sanctions on the PPF, AMC, administrators, and custodian banks – offenders of legislation in the sphere of not nationalized provision of pension. In this connection it was proposed to make amendments to part. 1, Art. 40 of the Law “On financial services and state regulation of markets financial services”; to specify the legislative norm in the part of incurring of the administrative and legal sanctions by an official in the sphere of not nationalized provision of pension, namely to complement p. 1, art. 40 of the Law “On financial services and state regulation of markets financial services” by the subparagraph 10 on the application of the administrative sanctions for officials in the sphere of not nationalized provision of pension with next text: “National commission that carries out the state regulation in the sphere of the markets of financial services has the right to issue a decree for the NPF on dismissal of the person in the acts of which the offense is not established, but is a violation of law, dismiss or deny the use the right to vote in solving any corporate, financial issues of the institution for up to 365 days”.

Were offer to expand the rights of potential participants of the not nationalized provision of pension in the sphere of rising of the level of awareness about the mechanism of functioning of the NPF and access to personal information which is stored in the system at legislative level. It was proposed to make amendments to the Law of Ukraine “On not nationalized provision of pension” concerning providing of information to the participant of the fund and to foresee free of charge providing of actuarial data in the form of statements from an individual retirement account. It is necessary to oblige the administrator to expand the scope of reporting information in accordance with the legislation. To review the possibility to publish information on the decision of the founders in the official publication of the list of issues identified National commission that carries out the state regulation in the sphere of the markets of financial services.

BRIEF CONTENTS

BRIEF CONTENTS

PREFACE

ACRONYMS

INTRODUCTION

PART 1. NOT NATIONALIZED PENSION FUNDS AS THE OBJECT OF THE ADMINISTRATIVE AND LEGAL INFLUENCE

1.1 Legal basis of the not nationalized provision of pension  in Ukraine

1.2 Private pension funds in the system of not nationalized provision of pension of citizens

1.3 Notion and kinds of the private pension funds.

PART 2. THE MECHANIZM OF THE ADMINISTRATIVE AND LEGAL REGULATION OF ACTIVITY OF THE PRIVATE PENSION FUNDS.

2.1 Notion and structure of the mechanism of the administrative and legal regulation of activity of the private pension funds.

2.2 Administrative and legal basis of the creation and functioning of the private pension funds.

2.3 Supervision and control in the sphere of activity of the private pension funds.

PART 3. IMPROVEMENT OF THE ADMINISTRATIVE AND LEGAL REGULATION OF THE ACTIVITY OF THE PRIVATE PENSION FUNDS. 

3.1 Directions of the reform of the national system of the system of the not state provision of pension.

3.2 Directions of improvement of the administrative and legal ensuring of the functioning of private pension funds in Ukraine.

CONCLUSIONS.

ADDITIONS.

USED LITERATURE

THESAURUS

USEFUL BIBLIOGRAPHY ON RESEARCH

WORDS OF GRATITUDE

CONTENTS

BRIEF CONTENTS

СONTENTS

PREFACE

ACRONYMS

INTRODUCTION

PART 1. NOT NATIONALIZED PENSION FUNDS AS THE OBJECT OF THE ADMINISTRATIVE AND LEGAL INFLUENCE

1.1 Legal basis of the not nationalized provision of pension  in Ukraine

Provision of pension as the object of administrative and legal regulation.

History of the legal regulation of the activity on not nationalized provision of pension

Current status of legal regulation of activity on not nationalized provision of pension.

Foreign experience of the functioning of the provision of pension

1.2 Private pension funds in the system of not nationalized provision of pension of citizens

Peculiarities of activity of the private pension funds.

Subjects of the private pension funds.

The scheme of the private pension funds functioning.

Limitation of the invest activity with the pension actives.

Kinds of the pension schemes.

1.3 Notion and kinds of the private pension funds.

Historical approaches to forming of the pension system in Ukraine.

Models of the private pension systems.

Kinds of the private pension funds in Ukraine.

Models of the additional provision of pension.

PART 2. THE MECHANIZM OF THE ADMINISTRATIVE AND LEGAL REGULATION OF ACTIVITY OF THE PRIVATE PENSION FUNDS.

2.1 Notion and structure of the mechanism of the administrative and legal regulation of activity of the private pension funds.

Notion of the mechanism of the administrative and legal regulation of activity of the private pension funds.

Composition of the mechanism of the legal ensuring of the activity of the private state funds.

Legitimatization of the activity of the private pension funds in the mechanism of the administrative and legal regulation.

State supervision and control in the sphere of not state provision of pension.

2.2 Administrative and legal basis of the creation and functioning of the private pension funds.

Organizational and legal forms of the private pension funds.

State registration of the private pension funds.

Registration of the private pension funds by the National commission that carries out the state regulation in the sphere of the markets of financial services.

Licensing of the activity of the private pension funds.

2.3 Supervision and control in the sphere of activity of the private pension funds.

Notion of the supervision and control in the sphere of activity of the private pension funds.

System of the state supervision and control over the private pension funds.

Control and supervision authorities of the National commission, that carries out the state regulation in the sphere of the markets of financial services.

Control and supervision authorities of the National securities and stock market commission.

Control and supervision authorities of the national bank of Ukraine.

Control and supervision authorities of the Anti-monopoly Committee of Ukraine.

PART 3. IMPROVEMENT OF THE ADMINISTRATIVE AND LEGAL REGULATION OF THE ACTIVITY OF THE PRIVATE PENSION FUNDS. 

3.1 Directions of the reform of the national system of the system of the not state provision of pension.

Long-term of the pension investments.

Improvement of the tax legislation concerning the operations with the pension actives.

Extension of the trust to the private pension funds.

Contradiction to the shade pension schemes.

3.2 Directions of improvement of the administrative and legal ensuring of the functioning of private pension funds in Ukraine.

Improvement of the control and supervision activity over the private pension funds.

Improvement of the legal status of the private pension funds in the sphere of corporative management.

Widening of the rights of potential participants of the not state provision of pension in the sphere of extension of the level of the erudition in the mechanism of private pension funds functioning.

CONCLUSIONS.

ADDITIONS.

USED LITERATURE

THESAURUS

USEFUL BIBLIOGRAPHY ON RESEARCH

Useful bibliography on the topic.

Administrative and legal regulation.

The provision of pension.

The not state provision of pension.

WORDS OF GRATITUDE