Мандзюк Олег Андрійович,

голова Інституту стратегічних ініціатив

 Глобальної організації союзницького лідерства,

кандидат юридичних наук

Поняття „діяльність” перебуває у полі зору правознавців, філософів, психологів, соціологів, проте, незважаючи на специфіку предмета, усі науковці сходяться на думці, що одним із головних критеріїв діяльності виступають її цілі. Більше того, саме цілі визначають і зміст правового регулювання аналітичної діяльності. Тому закономірним є науковий інтерес до аналізу цілей та завдань аналітичної діяльності у сфері інформаційних відносин. Це є важливим з ряду причин.

По-перше, виявляється соціальна значущість аналітичної діяльності у зазначеній сфері, яка по факту є недооціненою ані суспільством, ані керівниками держави. Так, з боку суспільства найбільший попит викликають псевдоексперти та усілякі блогери, лідери громадської думки тощо, які здебільшого жодного стосунку не мають до успішної реалізації власними силами тих проектів, про які вони ведуть мову з власними глядачами (фоловерами). З боку керівників держави, аналітична діяльність не розглядається як інструмент формування та реалізації стратегії побудови успішної держави. В рамках наукового супроводження діяльності вищих органів державної влади виступає лише Національний інститут стратегічних досліджень, який в силу свого статусу як державної установи позбавлений навіть примарної можливості надавати правдиві оцінки та прогнози щодо розвитку України, системи ризиків та загроз, які можуть унеможливлювати реалізацію різноманітних стратегій. Поза дискурсу лишається чимала кількість фахівців але не державних, а громадських аналітичних організацій, які мають солідний як науковий, так і фаховий потенціал вирішення завдань геостратегії будь-якої складності, які не є заангажованими і залежними від правлячої на даний час влади та конкретних осіб, які її уособлюють.

По-друге, узагальнюються й конкретизуються напрями роботи. Сьогодні нормотворча діяльність позбавлена стратегії. Одним із виходів з даної ситуації є ширше застосування аналітичної діяльності.

По-третє, виявляються ті резерви, які ще не повною мірою використовуються на практиці.

Одразу зауважу, що цілі і завдання аналітичної діяльності у сфері інформаційних відносин детермінуються суспільним характером і соціальним значенням аналітичної діяльності. Тому варто розглядати це питання у двох парадигмах: 1) управлінській; 2) суспільній.

Обидві вони екстраполюються на питання правового регулювання аналітичної діяльності. Розмежування парадигм, на мій погляд, необхідно для підтвердження гіпотези щодо ієрархії цілей в досліджуваній сфері.

З метою унаочнення цілей і завдань аналітичної діяльності у сфері інформаційних відносин представимо бачення класифікації у формі таблиці.

Таблиця 1

Цілі і завдання аналітичної діяльності

у сфері інформаційних відносин (суспільна парадигма)

вироблення загальних концептів місця інформації та аналітики у світоустрої;

прогнозування інваріантів шляхів подальшого розвитку інформаційних відносин у всіх сферах життя державиНауковіПідстави для поширення і поглиблення системи знань про природу (в тому числі й правову) інформаційної діяльності;

формування алгоритмів розумово-творчої діяльності;

розробка нових наукових прийомів і методів роботи з інформацією, насамперед методів інтерпретаціїІнноваційніВиявлення сфер, об’єктів, напрямів, що мають потенціал для запровадження принципово нових підходів, методів, ресурсів;

діагностика інформаційно-комунікативних бар’єрів, що перешкоджають втіленню інновацій у практику діяльностіПолітичніІнформаційне забезпечення усіх етапів діяльності в галузі державно-правового управління;

формування ідей і поглядів, що у подальшому можуть складати сутність зовнішньої і внутрішньої політики, регулювати міжнародні відносини, забезпечувати національну та інформаційну безпеку;

виявлення загроз, небезпек, можливих суспільних конфліктів, підготовка рекомендацій щодо їх уникнення;

сприяння появі інформаційного режиму громадянського суспільстваСоціокультурні й освітньо-виховніПрямий чи опосередкований вплив на перетворення суспільства в цілому і його окремих прошарків зокрема;

популяризація ідей аналітики у молодіжному середовищі;

безпосередня участь аналітиків у формуванні інформаційної культуриМентальніСприяння позитивним змінам у розумінні сутності й причин появи інформації, насамперед в управлінців, розпізнаванні інформаційно-комунікативних сценаріїв, маніпуляцій та характеру інтелектуальних технологій;

Демонстрація ролі розумово-творчої праці, ролі у суспільному прогресі експерта-аналітикаЕкономічніВироблення інформаційного продукту, що має споживчу цінність і може приносити прибутки державі або окремим інституціям в її межахРегуляторніВизначення в масштабах держави сфер і явищ, аспектів діяльності і відносин, що потребують врегулювання з позицій права або нормотворчостіПрагматичніЗдійснення досліджень, що у подальшому можуть задовольняти інформаційно-практичні потреби окремих верств суспільства на рівні послуг і консультування;

безпосередня реалізація роз’яснювальних і консалтингових функцій

          Представлене у таблиці розмаїття цілей і завдань доводить широту охоплення й соціальну значущість аналітичної діяльності у сфері інформаційних відносин.

Окрім суспільної, нами пропонується виокремлювати управлінську парадигму, яка походить від першої і складає другу частину ієрархічної структури дерева цілей.

Таблиця 2

Цілі і завдання аналітичної діяльності

у сфері інформаційних відносин (управлінська парадигма)

прирощення існуючої системи знань про сутність, особливості та зміст інформації;

створення інформаційний продуктів, в тому числі у формі аналітичних документів;

конвертування вербальних форм подачі інформації у візуальну шляхом створення схем, діаграм, графіків тощо;

підтримка й постійне оновлення інформаційних ресурсів; своєчасне і релевантне задовольняння інформаційних запитів замовникаДіагностичніАналіз поточної ситуації у сфері інформаційних відносин;

проведення порівняльного аналізу з позицій компаративістики, синхронного і діахронного підходів;

виявлення причин появи небажаних проявів внаслідок недосконалості планування, супроводження, здійснення контролю в управлінській діяльності тощоКонстатувальніОгляд стану дослідження питання чи проблеми, відповідності наявних інформаційних ресурсів потребам і запитам діяльностіПрогнозніНадання альтернативних алгоритмічних моделей прогнозу можливого розвитку подій при ухваленні того чи іншого управлінського рішенняКомунікативніОптимізація управлінського процесу на підставі удосконалення каналів і засобів передачі інформації, вибору прийнятних у конкретних умовах і обставинах форм репрезентації управлінського рішенняІмперативніПідготовка проектів рішень, нормативів, експертних висновків, що містять положення, обов’язкові для виконання

Інтегративний сегмент перетинання суспільної та управлінської парадигм цілей і завдань аналітичної діяльності у сфері інформаційних відносин представлений групою бінарно-опозиційних характеристик цілей, а саме:

-         тактичні — стратегічні;

-         глобальні (регіональні) — локальні;

-         проміжні — кінцеві;

-         мінімальні — максимальні;

-         індивідуальні — групові;

-          конкретні — комплексні;

-         конструктивні — деструктивні.

Узагальнюючи описане, можу констатувати, що цілі і завдання аналітичної діяльності у сфері інформаційних відносин характеризуються своєю багатогранністю, ієрархічністю, суб’єктною й об’єктною багатоплановістю. Всебічне їх усвідомлення відкриває широкі можливості для ефективного адміністративно-правового регулювання аналітичної діяльності, а також успішного здійснення управлінської діяльності в цілому.

Зубко Георгій Юрійович,

кандидат юридичних наук,

голова Інституту інфраструктурної політики ГОСЛ

Побудова ефективної державної інфраструктурної політики, в тому числі і механізму її адміністративно-правового регулювання потребує нині застосування інноваційних підходів, причому саме в правовій площині.

В Україні досить часто використовують реактивний підхід в праві, йому приписується інструментальна роль регулятора тих суспільних відносин, які вже склалися. В даному аспекті дещо нівелюється роль права саме як нормативного засобу моделювання суспільних відносин. Більшість безпекових документів моделюється і формується виходячи лише з наявних загроз, водночас за лаштунками наукових досліджень лишаються важливі глобальні проблеми та тренди, що чинять відсутній вплив не лише на суспільні відносини, а й взагалі на характер глобалізації, що прямим чином впливає на суспільні відносини всередині окремих держав.

Одним із таких трендів є формування шостого технологічного уклад, який директивно та імперативно зумовлює зміну держави та суспільства, можливо в бік деінституціоналізації взагалі і формування прямої демократії поза делегування повноважень управління обраним органам. У згаданому аспекті роль адміністративного права полягає у тому, щоб створити правові умови ефективної реалізації державної інфраструктурної політики у нових умовах, з урахуванням сучасних трендів, на основі сучасної юридичної техніки і нового праворозуміння.

Зрозуміло, що сам по собі факт розвитку нанотехнологій не гарантує ефективного розвитку України. Саме для цього потрібно сформувати механізми ефективного державно-приватного партнерства, в тому числі й підтримки інноваційної та інвестиційної ділової активності у відповідних напрямах, сформувати відповідний інфраструктурний ландшафт, в тому числі й з-поміж технологічно сполучених виробництв, які синтезують цілісну систему відтворення нового технологічного укладу. І саме в даному процесі роль норм права важко переоцінити, адже вони задають цей контур та горизонти розвитку суспільних відносин, утворюють нові юридичні факти формування та розвитку нових правових відносин.

При формуванні системи адміністративно-правового регулювання державної інфраструктурної політики України доцільно враховувати досвід провідних країн щодо формування дорожньої карти по входженню до країн шостого технологічного укладу:

1)                  чіткий, науково обґрунтований план розвитку національної економіки, конкретна дорожня карта, підготовлена провідними світовими спеціалістами;

2)                 імперативний курс на розвиток не нинішнього або минулого, а наступного технологічного укладу;

3)                 жорстка економічна політика, яка спонукає підприємців не виводити капітали за кордон, інвестувати їх в розвиток національної економіки у своїй країні;

4)                 випереджуючі вкладення в освіту, фундаментальні і прикладні дослідження і наукові розробки;

5)                 формування адекватних патріархальному, традиційно суспільству соціально-технологічних структур, орієнтованих на інноваційний прорив.

Конкретні новітні технології у сфері інфраструктури потребуватимуть новітніх інвестиційних, освітніх, гуманітарних, соціальних, інформаційних та управлінських алгоритмів, зміни життєвого укладу.

Успішна реалізація інфраструктурної стратегії сприятиме збереженню не лише контролю над власним інфраструктурним потенціалом, а й творенню національної ідентичності, яка в епоху конкуренції та суперництва смислів та цінностей, слугуватиме дороговказом майбутнього розвитку. Більше того, вона закладе підвалини для формування централізованої цифрової системи, яка може стати наступною формою організації громадянського суспільства. Адже такі тренди як цифровізація і роботизація на пряму визначають, яким саме буде наше майбутнє Ці тренди здатні радикальним чином вплинути на формування нових, в тому числі й інфраструктурних відносин.

Впровадження шостого технологічного укладу, поєднане із формуванням централізованої цифрової системи  дозволить відмовитися від жорстких механізмів саморегуляції та конкуренції, прагнення до максимізації прибутку, економічного примусу, замінивши їх ефективними цифровими технологіями управління суспільством на гуманістичних засадах.

Врешті-решт, продумана державна інфраструктурна політика може стати локомотивом для : 1) нової індустріалізації країни; 2) формування нового цифрового ринку, зокрема активне впровадження CBDC — криптовалюти Національного банку України — нової форми грошей, що випускаються в цифровому вигляді НБУ, які виступають в якості законного платіжного засобу і забезпечені резервами цінних активів, що депонуються комерційними установами в Національному банку України; 3) форсованого розвитку високих і передусім нанотехнологій і штучного інтелекту; 4) докорінного оновлення усієї техносфери, в тому числі й системи об’єктів життєво важливої інфраструктури на новій інформаційно-комунікаційній, інноваційно-технічній та організаційно-правовій основі.

Своєю чергою, за умови постановки означених мною вище цілей формування ефективного адміністративно-правового регулювання ДІФСП має будуватись винятково з урахуванням означених мною чинників. Тупцювання на місці, інтелектуальне та креативне байдикування, поєднане із ортодоксальним фокусуванням уваги лише на захисті критичної інфраструктури і відповідно до даного підходу будова відповідних цьому баченню напрямів державної політики — це шлях радикального та згубного заперечення змін та існуючих і неминуче реалізуємих трендів, який призведе до не лише втрати незалежності краху держави, а й знищенню українського суспільства.

Володимир Ліпкан,

доктор юридичних наук, професор

Президент Глобальної організації союзницького лідерства

https://orcid.org/0000-0002-7411-2086

Aquĭla non captat muscas – Орел не ловить мух.

Останнім часом чимало публікацій з’являється щодо чергових стратегій, якими за структурою та формою вони мають бути, що в них має бути за змістом тощо. З екранів телебачення, моніторів інтернету, дисплеїв гаджетів у YouTube, Facebook, Twitter майоріє чимала кількість осіб, які гордо назвали себе експертами, а фоловери своїми лайками затвердили їх у їхній міфічній ролі та іпостасі.

Майже у кожному телешоу лунають усілякі варіанти правового регулювання розвитку нашої держави. Зненацька наше суспільство, яке тяжіє до правового нігілізму, перетворилося на знавця юридичної техніки, а головне — майже кожен, хто не сплачує податки виступає за податкові знижки і є незадоволеним рівнем та якістю надання освітніх та медичних послуг, та взагалі інституційною складовою.

Колишні слюсарі, журналісти, манікюрщиці, хлібопекарі, масажисти хворобливо уявили себе в ролі вершителів права, навіть не здогадуючись про те, що вони є справжніми могильщиками права. Вони є початком занепаду державності України, вони є вершителями деінституціоналізації.

Ми почасти прагнемо реформувати, розвивати, розробляти нескінченну кількість усіляких Стратегій. Але якщо ретельно подивитись на те, хто саме реформує та розвиває, то виникає низка суттєвих запитань:

1) на якій основі і за якими принципами формуються робочі групи щодо розроблення того чи іншого нормативно-правового акта.

2) який обсяг компетенції є у тих, хто сам себе назвав експертом, і увіровавши в свої «знання» прагне удосконалення правового регулювання.

В Україні дуже швидко тиражується небезпечна тенденція щодо імплементації «експертократії» в усі сфери життєдіяльності.

Щодо походження цих експертів, то здебільшого це люди, які закінчили якісь бізнес-курси, курси НЛП, коучінга, лідерства тощо. Це також лідери суспільної думки (ломи, інфлюенсери), топ-блогери або ж в найбільш просунутих випадках особи, які закінчили модні закордонні університети. Разом до купи вони утворили нове інтегративне явище — «експертократію». Віртуальність захопила розум, і тому ніхто не зважає на той факт, що конкретно в реальному житті зробили ті чи інші депутати, їхні помічники або так звані «експерти». Всім цікава картинка, уявлення про право, замінило саме право.

Дещо в цьому хаосі є вина і наша правників. Ми дуже кволо відстоюємо власні інтереси — розбудова правової і демократичної держави. Щодо правової держави, то держава у нас не правова, адже норми права відіграють роль мірила відповідності владі, а не міри свободи. Щодо демократії, то у нас вона відсутня, адже її повністю підмінила охлократія.

Звернусь до об’єктивного аналізу. Почнемо з нас, з вами, вчених.

Ми хизуємося кількістю наукових публікацій, а не рівнем підвищення реалізації прав людини та удосконалення правового регулювання тих чи інших правових відносин.

На жаль, ми з Вами створили підґрунтя до нівелювання права як регулятора суспільних відносин. Ми з вами перетворили науку в фарс, коли до науковців в нашій державі ставляться меншою мірою ганебно, а здебільшого вони сприймаються як посміховисько і карнавальний персонал, який обслуговує інтереси правлячої еліти.

Ми не стали елітою, ми не взяли на себе відповідальність за правове майбутнє держави. Ми дозволили шарлатанам прийти до влади. Тому кримінократія у поєднанні із охлократією та пратократією — достатні та необхідні умови для знищення України через її деінституціоналізацію. Ми з вами, опікуючись химерними званнями, регаліями втратили статус сценаристів правового розвою нашої держави.

Одним із чинників, який сприяв цьому є — узурпація наукової думки обмеженою групою осіб, які унеможливлюють прогресивний розвиток держави, призводять до її деградації, винищуючи паростки наукового забезпечення стратегії розвитку України, поступальність і спадкоємність в науці.

І у цих умовах, умовах, коли реінкорнована аристократія помийки диктує НАМ моду на мораль, правила життя, право зневільовано, а державні інституції перебувають в глибокій системній кризі, у тому числі й ментальній.

Спочатку хвиля незрозумілого і неправового механізму під назвою «люстрація», зараз чергова тиха люстрація всіх, хто був при владі Порошенка. Нова влада придумала хитрий і простий спосіб позбуватися людей: їх увечері без попередження виводять за штат, а вже на ранок, їх звільняють. Ось таки зараз, слуги, тільки абсолютно не народу.

Ви мене вибачте: а де ви стільки професіоналів знайдете, щоб робити такі дві хвилі знищення державного апарату? Чи може це робиться навмисно, щоб врешті-решт довести, що історія України це історія failed state?

Адже нинішня діяльність із будови державного апарату і його структура здебільшого нагадують легітимовані робочі партійні органи тих, хто тимчасово отримав перемогу на виборах. Адже не цього прагнула Україна.

Передумови зрозумілі. Що ж далі?

Далі як фурункули зі шкіри повилазила чимала кількість «експертів», які здебільшого не мають власний success stories, втім усі вони прагнуть свій химерний світ псевдоуспіху перекласти на найменш освічених, в тому числі й в інформаційному плані людей, повчаючи їх, як краще жити. Вони прагнуть перетворити віртуальне суспільство власних фоловерів на послідовників у реальному житті, і це при тому, що самі інфлюенсери в реальному житті здебільшого самі фоловери!

Утім суто технічно не згадується єдина маленька, але дуже суттєва деталь: сценарії як у віртуальному, так і в реальному світі пишуть ані ломи (інфлюенсери), ані фоловери. Їх пишуть справжні сценаристи — справжні стратеги. Це маємо робити МИ!!!

Arbor mala, mala mala – Погане дерево – погані плоди. Слід зрозуміти, що якщо ми не почнемо діяти, то наступна влада буде гіршою за нинішню і така спіраль веде донизу в Тартари правового небуття і знищення української державності.

Виходом із даної ситуації має стати якнайширше залучення аналітичних центрів недержавної форми власності до системи державного управління і не лише стосовно проведення експертизи або участі в круглих столах, а в безпосередньому процесі розроблення державних рішень, конкретному та відчутному впливі на державну політику в усіх сферах життєдіяльності, формування науково обґрунтованої стратегії розвитку України, в тому числі й із залученням зарубіжних експертів.

Сьогодні стратегічний розвиток України де-факто неможливий, адже він досі залежить або від тих, хто вже вичерпав свої інтелектуальні потенції щодо пропозицій та конкретних дій, водночас прагне усіма силами та засобами лишитись на владному олімпі; або від тих, хто не має професіоналізму, досвіду та компетенції, відповідного стратегічного мислення, умінь та навичок, сили та волі діяти і не здатен формувати дороговкази майбуття держави та збереження інституціональної ефективності.

Професіоналізм, відданість державі, а також врахування сучасних тенденцій розвитку світу:

• глобалізації,
• цифровізації,
• роботизації,
• нанотехнологій,
• штучного інтелекту —

ці і не лише тенденції мають бути покладені в основу роботи майбутньої команди, яка має розробляти Стратегію справжнього, а не кабінетного і паперового (для реформаторів) або ж віртуального (для «експертів» як інфлюенсерів та фоловерів) розвою успішної та щасливої України.

Світ зміщується в бік суворого прагматизму: кожна сильна країна має власні національні інтереси і не буде поступатися ними, марячи про принципи або добропорядність і збереження власного імені та гідності, зберігаючи засади міфічного партнерства і довіри, якщо це порушує її національні інтереси. Не існує кризи довіри або кризи партнерства. Існують сильні країни, які усвідомлюють власні національні інтереси і спрямовують свою політику виключно на їх реалізацію. Саме тому потрібно чітко усвідомлювати, що Україна як держава із сильною та ефективною інституційною системою потрібна лише як засіб реалізації іншими державами своїх інтересів. Лише крізь призму цього вони і їх радники руйнують нашу правову систему, впроваджують дестабілізуючі інструменти та диверсифікують державну владу, уводячи Україну від власного шляху розвитку.

Яскравий приклад: ліквідація ГУБОЗ МВС України та створення НАБУ, ДБР, антикорупційного суду, САП тощо.. Хто провів порівняльне дослідження ефективності від діяльності колишнього управління «К» ГУБОЗ  МВС України і нинішніх створених чисельних державних правоохоронних структур?

Аналіз норм права та взагалі законотворча діяльність навіть за ці півроку дозволяє чітко констатувати про зраду національних інтересів, закладення чисельних, у тому числі й правових підвалин до знищення України.

Нині сильні країни там, де є сильні лідери-особистості, що підтримуються і забезпечуються сильними професійними та компетентними командами, де національні еліти сформовані з пасіонарних і титульних етносів. Сі Цзіньпін та Емануель Макрон — показові приклади сучасних інтелектуальних стратегічних лідерів світу.

ЩО робити Україні в умовах інспірованої інституційної кризи метою якої виступає знищення держави?

1) імперативний курс на успішний розвиток держави, який досягається через формування бачення свого успіху в майбутньому і відповідно бачення шляхів та засобів його досягнення в усіх видах просторів та часі з урахуванням сучасних трендів;

2) жорстка економічна політика, яка спонукає підприємців не виводити капітали за кордон, створення ефективного інвестиційно-інноваційного ландшафту, формування приватної інноваційної економіки;

3) чітка кібербезпекова та інформаційна політика, спрямована на утвердження України як високотехнологічної розвиненої держави;

3) випереджуючі вкладення в освіту, фундаментальні і прикладні дослідження і наукові розробки, в тому числі формування епістемологічної аналітичної спільноти;

4) створення організаційних та інституціональних структур, орієнтованих на інноваційний прорив з урахуванням історії України та національних традицій, плекання національної ідентичності;

5) формування національної еліти та прихід її до влади.

Стратегія не може мінятися щороку, залежати від нової влади — це не примхлива дівчина з одвічно змінюваними забаганками.

Стратегія має бути послідовною незалежно від того, хто приходить до влади. Вона має базуватись на таких постулатах, як: безпека, суверенітет, вплив.

Стратегія розвитку держави має генерувати політичне натхнення кожного українця, його відчуття у творенні власного нового світу, світу, в якому кожний українець зможе реалізувати свою заповітну мету.

доктор юридических наук, профессор,

Президент Глобальной организации союзнического лидерства

https://orcid.org/0000-0002-7411-2086

С приходом каждой последующей власти, предыдущий государственный аппарат практически весь подлежит санации: от него нервно и спешно избавляются как от вредных бактерий, якобы мешающих дальнейшему эффективному развитию. Как вообще государство не разрушилось при этих «непрофессионалах» всегда остается тайной и притчей во языцах.

И вот после очередных электоральных излияний и воцарения следующего звена управления начинается бурная расстановка своих везде и вся. Притом мало кто смотрит на то, что:

- свои, со временем оказываются не совсем уж и своими;

- фактически те, кто на тот момент казался вредным и ненужным, на самом-то деле был профессионалом и мог бы и дальше и, отнюдь немало, на высоком уровне составлять костяк бюрократии в правильном и корректном её понимании и трактовке. Да, он работал в команде другого президента, впрочем, и предыдущего и предпредыдущего…

А если посмотреть повнимательней, то каждый президент навряд ли знает всех лично, кого люстрировали или причисляли к его «окружению». Думаю, если бы он узнал, «какое» у него было большое окружения оказывается, то сам, наверное, себя бы зауважал: мол, ух, какая у меня команда-то большая была, да как мы могли бы развернуться-то. Чего еще только могли не сделать…

Но если отойти от ёрничания, то каждый профессионал в государственном аппарате работает не на президента, а на ГОСУДАРСТВО и на интересы НАРОДА УКРАИНЫ.

Только вот президенты-то меняются, а государственный аппарат, профессиональное ядро которого взращивается десятилетиями, в одночасье не может появиться по мановению волшебной палочки гражданина, выигравшего по тем или иным причинам выборы президента.

Полностью поддерживаю Ю.Бутусова, что ключевой проблемой каждой новой власти является желание делать не так КАК надо, а НЕ ТАК как папередники! (https://m.censor.net.ua/blogs/3161777/delat_ne_tak_kak_nado_a_delat_ne_tak_kak_poperednik)

Сначала Украина без Кучмы, потом «Усьо буде Донбас», потом «Банду геть», потом Порошенко плохой…

И в этом круговороте генерирования безлимитной ненависти и отсутствия хоть малейших паростков преемственности власти не может быть даже иллюзии и намека на формирование консолидированной стратегии развития государства.

Каждая новая власть мстит старой, фактически используя репрессивный аппарат для сведения счетов. Только пока все это происходит, у других: внедрение сетей 5 G, внедрение высокотехнологических технологий, искусственный интеллект, наноробототехника, нанобионика…

Даже Дональд Туск был взволнован выборочным правосудием. При этом нельзя в нем обвинять только лишь режим Зеленского. К сожалению, Порошенко и его союзники не смогли создать непредвзятое правосудие и сами заложили те принципы, плоды которых они сегодня и пожинают. Политика  явление системное и для формирования преемственности политической идеологии, одних только успехов на внешней арене оказалось недостаточно…

Уверен каждый, наблюдая за батлом между Трампом и Байденом, понимает, что это не проявление демократии, это — закат глобального доминирования США.

Элиты должны быть сопряжены целями и ценностями, иначе их разрушение приводит к неликвидности всей власти.

Потому следующий президент должен отойти от порочной практики обвинения предыдущей власти во всех грехах, а сосредоточиться на своей повестке дня: стратегии, видении и своей миссии.

Бездумная люстрация и ее эпохальное эхо в виде сегодняшних увольнений — бесполезная и затратная затея для государственного аппарата.

Хоть кто-нибудь изучил статистику:

1) сколько людей было уволено и сколько из них выиграло суд;

2) сколько из тех, кто выиграл суд восстановился на должности, при этом учитывая, что на этих должностях уже работали другие люди;

3) сколько времени и государственных средств суды потратили на рассмотрение дел о незаконном увольнении и сколько было времени потрачено на апелляции.

ну и главный мой вопрос, который я задаю : какова цена вопроса о политических увольнениях? Кто из компетентных лиц понес как минимум материальную ответственность за все проигранные государством суды и выплаченные из госбюджета компенсации?

И еще одно: скажите, а сколько должно быть взрощено профессионалов, чтобы каждая новая власть настолько бесцеремонно, бессовестно и нагло, в том числе и незаконно, выгоняла людей на улицу?

Уверен, на следующих выборах у нас уже не хватит профессионалов, чтобы так бездумно ими раскидываться. Есть такое понятие в математике: горизонт предвидения.

Так вот я заявляю о том, что в Украине четко виден горизонт окончания числа и качества профессионалов. Еще несколько люстраций и увольнений профессионалов из государственного аппарата, и работать будет некому — в прямом смысле этого слова.

А современной молодежи государственная служба не интересна априори. Потому Украина рискует автоматически перейти под открытое внешнее управление с назначением на должности иностранцев (что начало проявляться еще при прошлой власти).

Задачи отдельных спецслужб иностранных государств — сформировать такие условия образования, обучения, развития и культуры, чтобы Украина априори интеллектуально не могла производить и генерировать высокотехнологические образцы продукции — будет выполнена.

В частности, в данном контексте, свежий пример: в Министерстве развития экономики, торговли и сельского хозяйства произошла очередная незаконная и необоснованная кадровая зачистка, вследствие которой Министр Тимофей Милованов, достаточно не изучив лично кадровый потенциал поданных ему в приказ руководителей и сотрудников на увольнение принял решение об увольнении 15 !!!! руководителей различных подразделений.

А теперь просто вдумайтесь: 15 руководителей, некоторые из которых занимались важнейшим направлением — реформированием оборонно-промышленного комплекса — каждый из которых как минимум имеет 10 лет опыта работы в государственном аппарате в конкретном направлении, является профессионалом, а иногда узкопрофильным, имеет несколько подчиненных подразделений. Ведь очевидно, что при увольнении хорошего и умного и профессионального руководителя, подчиненные уйдут вместе с ним, потому как командная работа и дух коллективизма никогда не будет стоить меньше коврижек в виде премий и зарплаты.

При этом они все уйдут не для того, чтобы уйти, а для того, чтобы потом вернуться.

Да, именно : ВЕРНУТЬСЯ. И это уж никак не реваншизм, это ПРАВО человека служить своему народу и государству, а не горе-руководителю, курившему, например, марихуану при написании кандидатской и открыто во всеуслышание заявлявшему это. И ведь примеры таких возвращений имеются тысячами…

Вернуться тогда, когда уже эти «керовники» будут полностью дискредитированы. Только вот личные амбиции, непрофессионализм и тотальный субъективизм пагубно и негативно сказывается на деятельности всего государства.

При этом, похожая ситуация наблюдается по всей системе государственного управления. После такого системного уничтожения бюрократического аппарата, вдруг в голову пришло старое и забытое, но такое нужное и ёмкое для понимания и, возможно, дальнейшей правовой квалификации действий сегодняшней власти, слово – ВРЕДИТЕЛЬСТВО….

Для справки: вредительство — действия, направленные на подрыв любой отрасли экономики, в том числе и оборонно-промышленного комплекса или деятельности государственных органов (в данном случае министерства как центрального органа исполнительной власти) или общественных организаций. Обязательным признаком вредительства есть осознанность действий (именно наверное поэтому, вроде бы как и вскользь, но было упомянуто о курении «травки» — такой себе бэк, если что..), проводящихся именно с целью ослабления государства. Но ведь есть и еще одна форма вредительства — саботаж. Так что думаю, молодому поколению юристов уже в самом скором времени будет чем заняться, ведь таких прецедентов будет немало.

И снова, круговорот судов в политике…

И тут у меня возникает два вопроса.

1. Почему у нас постоянно тиражируется такая безмозглая управленческая вакханалия?

2. Почему и кто целенаправленно насаждает системную и секторальную дебилизацию управленческих элит с целью формирования условий для когнитивного порабощения всей нации для внешнего управления?

По моему твердому убеждению, корни кроются в образовании и горизонте мышления конкретного лидера. Кто бы и что не говорил, но сегодня, команда формируется путем сопряжения ценностных и идейных императивов на базе сильного лидера. Причем здесь должна быть власть авторитета, но никак не наоборот. Братание и косноязычие, суржик и пейоративная лексика, постоянное тыкание — это образы для сцены, но уж никак не для реальной политики. Лидер должен быть легитимным и именно тогда он сможет сформировать легитимный порядок. Следствием этого буде внутренняя готовность подчиняться лидеру и установленным правилам.

Напоследок, как уж тут не вспомнить известную пословицу:

«На штыки можно опираться, но на них нельзя сидеть!».

Одно дело — выиграть выборы, при том о причинах ситуативного формирования электорального монобольшинства написано уже много, и совсем другое — сохранить и приумножить эффективный государственный аппарат, сплотить его на базе общих ценностей построения сильного и процветающего государства путем формирования понятной и консолидированной стратегии развития государства.

Источники публикации:

1. https://censor.net.ua/blogs/3161921/unichtojenie_professionalov_privodit_k_demontaju_gosudarstvennosti

2. https://blogs.korrespondent.net/blog/politics/4164916/

Круговорот элит в судах.

Нет больше места аналитике,

Уничтожают в пух и прах…

26 ноября 2019 г. Владимир Липкан

доктор юридических наук, профессор,

Президент ГОСЛ

https://orcid.org/0000-0002-7411-2086

Несколько слов о расизме, который можно использовать для дискредитации государства, причем использовать в футболе. Еще раз вернусь к воскресному матчу Шахтер – Динамо (10.11.2019).

Провокация с тематикой “расизма” является заранее спланированной, продуманной и хорошо подготовленной специальной информационной операцией.

Этот инцидент должен быть объектом исследования ССО и соответствующих подразделений  ГШ Украины, возможно, Министерства цифровой трансформации.

Футбол вне политики в нашей стране не существует. С этим можно не соглашаться, но это факт.

Ниже четкий анализ действий СМИ, а также организаторов осуществления информационной операции против Украины.

Информационная операция — действия, предпринимаемые для достижения информационного превосходства в обеспечении стратегии внедрения инспирированного хаоса путем разъединения украинцев посредством стравливания футболистов, фанатов, экспертов через воздействие (искривление, искажение, подмена, манипулирование и т.д.) на информацию и информационные системы с одновременным укреплением и защитой собственной информации и информационных систем и инфраструктуры.

Что имеем:

1. Факт идентификации звуковых сигналов никем не предоставлен, не задокументирован, не идентифицирован. Посему на данный момент ему не может быть дано никакой правовой оценки: юридический факт отсутствует. Все действия СМИ, тиражирующие утверждение про «расизм фанатов Динамо»  являются распространением лжи и недостоверной информации. Они должны быть задокументированы и по каждому эпизоду поданы иски адвокатами Динамо о защите чести, достоинства и деловой репутации. Такие же иски могут подать и фанаты Динамо, сидевшие на трибунах.

2. Ввиду сказанного факт расизма со стороны игрока Шахтера – Тайсона четко и не двузначно и четко задокументирован. Тайсон показал средний палец или фак — неприличный жест, заключающийся в том, что Тайсон поднял свой средний палец вверх или вперёд, а остальные четыре пальца прижал к ладони. Средний палец при этом выступает как фаллический символ. Иногда большой палец не прижимают к ладони, а отставляют вбок, но суть жеста от этого не меняется. Данный жест Тайсона служит прямым оскорблением болельщиков Динамо.

Ввиду сказанного, фанаты Динамо должны подать иски о расизме со стороны Тайсона, который оскорбил их честь, достоинство и деловую репутацию в общественном месте, осознавая, желая и понимая последствия своих действий. Еще раз подчеркну, что расизм со стороны игрока Шахтера имеет четкое документальное подтверждение.

3. Информпространство сразу же заполнилось и муторшно запестрило нарративом и тегами “расизм Динамо”, “расизм болельщиков Динамо”, “расизм, слезы, негостеприимная Украина” и т.д.. Это говорит о предварительном планировании внедрения информационных тегов в информпространство с заранее обусловленными целями:

- дискредитации Динамо;

- разжигания ненависти между болельщиками Динамо и Шахтера;

- разжигание ненависти между болельщиками украинских клубов вообще;

- на тактическом уровне – расшатывание и дестабилизация ситуации изнутри страны;

- на стратегическом уровне : дискредитация Украины на международной арене.

В сопряжении с возможным отказом Трампа финансировать нужды безопасности Украины, наращиванием Турцией своего контингента в Сирии, увеличения роли доктрины Макрона в международных отношениях и продвижения Китая на пути внедрения доктрины сообщества единой судьбы – Украина ухудшает как свой имидж, так и репутацию, что неминуемо приведет к снижению международной поддержки. В контексте нормандских переговоров – это солидный аргумент России касательно нецелесообразности поддержки Украины, отсутствия прогресса на пути защиты прав человека, наличии «новых обстоятельств», исключающих проведение переговоров в нормандском формате и т.д. Текст речи, равно как и тексты в свое время бюллетеней в Крыму и т.д. уже заготовлены. Ну и не нужно забывать «нелогичный по времени» совсем недавний демарш Ракицкого. Это все звенья одной цепи.

4. Игроки Шахтера умышленно пытались спровоцировать фанатов Динамо на силовое развитие конфликта с целью преждевременного прекращения матча, защитывания технического поражения Динамо с последующими санкциями. Фанаты Динамо не поддались на эту провокацию.

5. Существующий конфликт интересов между Павелко и Суркисом, умноженный на существующий конфликт интересов Тайсона (любыми путями покинуть Шахтер) и руководства Шахтера (любыми путями оставить своего капитана) – дают все основания говорить о заказном мероприятии под названием – специальная информационная операция.

Пару штрихов:

Основные объекты воздействия в ходе проведения информационной операции против Украины посредством дестабилизации футбольного клуба “Динамо”:

- органы управления клубом: сразу же появились комментарии о том, что нужно менять руководство Динамо, которое, якобы не ведет работу с фанатами (что-то не слышно, чтобы говорили о замене руководства каких-либо других клубов); постоянно идет атака на идеологическом уровне путем дискредитации людей с «динамовским сердцем» (Динамо – единственная команда с четкой идеологией, потому не завидуйте, просто создайте свои “сердца”); систематически критикуется трансферная политика клуба (у некоторых клубов ее вообще нет) и т.д.;

- информационно-управляющие системы инфраструктуры Динамо: средства массовой информации на удивление в мощном синхронизированном реве антропоидного стада в один голос тиражируют под копирку написанный текст; в финансовом секторе – против Динамо возбуждаются и активно ведутся дела о неуплате налогов и т.д., вдруг актуализировалась тема с выплатой Ярмоленко денег своему бывшему клубу ДЮСШ, в котором он занимался почти 15 лет назад и т.д.; в связи с отсутствием возможности трансляций матчей Динамо на проукраинских каналах, во время ведения матча комментаторами ведется умышленная дискредитация игроков Динамо, сеется рознь, распространяются фейки. Данное возмутительное по своей безграмотности и очевидной заказушности «комментирование» приводит к разжиганию ненависти и агрессии во всем информационном пространстве. Уверен, это должно стать отдельной темой для обсуждения и принятия установленных законом мер по отношению к таким “комментаторам”;

- информация, циркулирующая или хранящаяся в системах управления - посредством тиражирования неправдивой информации, распространения лжи, и не совсем правильно выбранной информационной стратегии руководством Динамо, сегодня, как не крути, Динамо уже пребывает в роли оправдывающейся стороны. А вынесенный СМИ вердикт «виновны», уже даже не ставится под сомнение, потому как дискуссия уже смещена в сторону суммы штрафа, количества игр без болельщиков, уголовных дел против фанатов и т.д.;

- общество в целом - как футбольные фанаты, футбольные эксперты, блогеры, ломы в сфере футбола и т.д., так и гражданское население, вовлеченное в тематику “борьбы с расизмом”. Более того, вмешательство иностранных футбольных неправительственных организаций в деятельность украинского футбола на прямую касается государственных, экономических, социальных, информационных и спортивных институтов. А стало быть может расцениваться как вмешательство во внутренние дела суверенного государства. Здесь уже работа для МИД Украины, его юристов, которым необходимо активно и эффективно отстаивать интересы страны за рубежом, в том числе и в международных судах;

- средства массовой информации, в первую очередь электронные - в них наиболее просто исказить и тиражировать искаженную информацию, что и было сделано для реализации информационной операции против Украины посредством дискредитации футбольного клуба “Динамо”;

- ключевые игроки, ключевые лидеры Динамо, которых некоторые СМИ, уже приписали к “организаторам расизма” только лишь потому, что игроки присутствовали какое-то время на трибунах со своими фанатами.

Таким образом, указанные выше действия представляют собой комплекс взаимосвязанных по цели, месту и времени мероприятий и акций, направленных на инициализацию и управление процессами манипулирования информацией, с целью нанесения репутационного ущерба Украине, снижения ее договорных возможностей в международных, в том числе геостратегических и вопросах национальной безопасности, посредством дискредитации футбольного клуба “Динамо” и удержания информационного превосходства путем воздействия на информационные процессы в информационных системах.

При этом абсолютно явственно проявились ключевые особенности специальной информационной операции:

- сравнительно низкая стоимость создания средств информационного противоборства и информационного оружия, а соответственно — низкие финансовые и материальные затраты на проведение информационных операций;

- усиление роли управления восприятием ситуации путем манипулирования информацией по ее описанию и контексту – все тексты о якобы имевших место мифических нарушениях были написаны как под копирку;

- усложнение задачи обнаружения начала информационной операции – большинство вовлеченных в контекст дискуссии не учитывают подтекст, особенности нарративов, ключевые аудитории и цели вбросов в информпространство различных деструктивных тегов и поведенческих стереотипов;

- сложность создания коалиции против субъекта, проводящего информационную операцию – до сих пор никто не подал иск против Тайсона, не оспорил действия тренера Каштру, который также публично и официально обвинил Динамо в расизме. Более того, до сих пор не было внятной и официальной позиции пресс-службы Динамо, которая должна была молниеносно отреагировать. Пока что все сводится к нашим с Вами комментариям и обсуждениям…

Вывод один: нужно действовать профессионально не только на футбольном, но и на информационном поле. Мы – одна нация и нельзя допускать нашего разделения никому и ни по каким причинам. Информационная политика должна проводиться не только в “большой” политике, но и в футболе, как наиболее массовом виде спорта в Украине, как по числу занимающихся, так и по числу болельщиков и охваченных интересом касательно данной проблематики лиц

Нельзя, чтобы хитроумное желание Тайсона всеми путями и способами покинуть Шахтер, был так использовано агентами влияния, чтобы потом как болельщики, так и футбольная общественность Украины разбирали несуществующие факты придуманного и надуманного «расизма», споря между собой, создавая дополнительные очаги напряжения в целом по социальной системе, в то время как Тайсону, всего лишь захотелось уйти в Милан, но не пускают….

Украина имеет свою славную историю футбола, потому нужно помнить, что «Тайсоны» приходят и уходят, а украинский футбол и украинские болельщики остаются!

Будем умными, будем взвешенными, будем стратегически мыслящими!

Источник : https://censor.net.ua/blogs/3159536/rasizm_v_futbole_kak_informatsionnaya_operatsiya

Источник вдохновения: https://www.ivanpirog.com/posts/vizualizaciya-iz-filma-sekret/

Решил на ее основе, с использованием материала этой статьи, ее выводов и отдельных аргументов, изложить собственное видение или восприятие бизнеса в МЛМ, в частности, в сфере накопительного страхования.

Излагаю ниже, собственно, от первого лица, во избежание различных истолкований исключительно собственное видение. Причем сразу же отмечу, что никоим образом не хочу никого и ничем обидеть или обобщать.

У каждого свой опыт и свой путь: как успехов, так и неудач. Потому и не существует гарантированных рецептов ни от первого ни от второго.

КРАТКАЯ АВТОБИОГРАФИЯ ЗАЯДЛОГО МАТЕРИАЛИСТА

Нам с давних пор внушали максиму, что мысли материальны.

1. Мне говорили в школе: учись отлично и будешь успешным. Я закончил в Киеве физмат школу с золотой медалью, поступил в вуз… Но успех ко мне в те годы так и не пришел. В вузе в группе со мной учились те, кто не знал даже грамматики и читал по слогам, потому я так и не понял, зачем мне было учиться на отлично, если все равно учимся все в вузе…

2. Мне говорили в вузе: надо учиться на отлично и устроишься на хорошую работу. Я учился на отлично, выигрывал Олимпиады, в том числе и государственные. Закончил вуз с красным дипломом. Но на самые лучшие должности взяли не меня, а детей высокопоставленных чиновников, и должности хорошие и работу престижную дали не мне, а им. Получив красный диплом, я так и не понял: зачем он мне нужен и какие конкурентные преимущества в этой стране он мне дал…

3. Мне говорили учить иностранные языки: чтобы ездить в заграничные командировки и обучение, осваивать, перенимать и внедрять передовой опыт. Я так и делал, но те малочисленные командировки за границу (3 официальные командировки за 22 года работы на госслужбе) совсем не оправдали моего ожидания, ибо в основном в эти поездки ездили любовницы руководства и дети приближенных к руководству. Все мои остальные поездки стали результатом исключительно моих усилий. В них я становился лучшим студентом и получал награды и дипломы в Венгрии и США. А вот в Украине, настолько были рады моему развитию, что после многих поездок я неоднократно «награждался» выговорами, служебными расследованиями и понижением в зарплате. Так что спасибо, знание языков мне действительно пригодилось. Но вот в работе, на госслужбе, я так и не понял зачем они нужны, если в командировки отбор идет совсем по-иному принципу.

4. После окончания вуза мне говорили: защити кандидатскую, станешь молодым дарованием, будешь будущим и т.д. Да, на тот момент, в 2000 году, я был в Украине одним из самых молодых кандидатов наук, успевшим выпустить свою первую книгу в 23 года… Но это вызвало лишь огромную зависть, сопротивление, всяческие унижения и фактический научный буллинг.  Защитив кандидатскую, я так и не понял, зачем я ее защитил, если все равно на должности ставили только «своих», премии давали только своих и я никоим образом не почувствовал улучшение своего статуса.

5. После кандидатской мне говорили: защищай докторскую, будешь двигать науку вперед. Мне говорили защитить докторскую диссертацию, мол, буду элитой общества. Я написал докторскую за 3 года, но целых 6 лет мне не давали ее защитить. Несмотря ни на что, я все равно добился поставленной цели. Но кроме новой волны ненависти и научного буллинга, отторжения и остракизма со стороны «коронующих» докторов, забвения и злобы со стороны «старших» по возрасту кандидатов и докторов, зависти и конкуренции, а иногда и откровенных угроз и оскорблений я, да и мои ученики, ничего не увидели. Для меня наука была светом в темном царстве, но, став доктором наук, я понял, что наука в Украине — это царство ведьм и оборотней, пантеон геронтофилии, склеп старцев, жаждущих самолюбования и обожествления, безусловного преклонения, покорности и всеобъемлющего согласия, скрапленного полным самоуничижением учеников, да и всех вокруг. Именно поэтому я так и не понял, зачем было проходить все круги ада, если в конце концов, я как доктор наук оказался не нужен в этой стране

И в какой-то момент, лежа на пляже в Какуне (Мексика), попивая на лазурном пляже сладкий коктейль из ананаса, папайи и маракуйи, после плавания с дельфинами под шум океанических волн я осознал:

мои представления о ЦЕЛИ и сам процесс достижения цели, и как следствие реальный полученный результат в конце процесса достижения — абсолютно разные категории.

Я пошел в МЛМ бизнес с четкой целью: измениться, поменять, прежде всего, себя. Прошел немало тренингов, вэбинаров, обучений, слушал разных лекторов и тьюторов.

Но повторением многих ошибок было усилие и акцент на представление и визуализацию результата:

1) подписанный контракт (полис, клиент);

2) выигранная мотивационная поездка;

3) очередной достигнутый уровень;

4) очередное обучение.

Но и здесь я не получил того, о чем задумался почти три года назад, придя в МЛМ.

И вот один из первых выводов, которые я сделал сам для себя:

ВЕРА В МАТЕРИАЛЬНОСТЬ МЫСЛЕЙ ОТДАЛЯЕТ ОТ УДАЧИ!

Я определенным образом убивал свою мотивацию, когда представлял момент достижения цели и переживал позитивные эмоции от получения желаемого:

1) я думал о подписанном полисе;

2) я думал о том, как буду строить свои отношения со своей командой;

3) я строил планы проведения своего Стартапа и своих тренингов и последующих обучений.

Однажды фильм «Секрет» сыграл злую шутку, но время пришло, и я эту шутку разгадал.

КЛЮЧ ВЕРЫ В МАТЕРИАЛЬНОСТЬ МЫСЛЕЙ

Какие мысли Я транслирую во Вселенную, то и проявится в моей жизни. Думай хорошо, и к тебе потянутся хорошие люди. Что посеешь, то и пожнешь. Эти и не только фразы, долго и настойчиво вбивались в голову. Только вот если перенести это на политику, то тоже не сработало: мы никогда никому не угрожали, но войну начали первыми против нас другие…

Так вот это и называется: Закон Притяжения и материальность мыслей.

Фильм «Секрет» и «Вниз по кроличьей норе», книга «Закон Притяжения» и «Трансерфинг Реальности», которые даже пропагандируются на тренингах по МЛМ на самом деле вдохновили меня представлять желаемую реальность, чтобы она воплотилась.

Но легкая рефлексия, и, вуаля — откуда не возьмись, кипа вопросов в раз появись :

• Стал ли я успешным золотым медалистом? Да и вообще: много ли медалистов стают успешными? НЕТ
• Стал ли я интеллектуальной элитой страны, разработав теорию терроризма еще в 1997 году, а теорию безопасности в 2003 году? НЕТ
• Смог ли я, защитив кандидатскую и докторскую диссертации, создать эффективную собственную научную школу, чтобы обеспечить в государственном управлении применение научного, а не волюнтаристского и субъективистского подходов? НЕТ
• Стал ли я успешным, пройдя кучу тренингов и обучений, проведя не одну сотню встреч с людьми разных уровней как интеллекта, так и финансов? НЕТ

Таким образом, как промежуточный вывод:

ВИЗУАЛИЗАЦИЯ УСПЕХА В КАЧЕСТВЕ РЕЗУЛЬТАТА

НЕ ПРИВЕЛА МЕНЯ К НЕМУ!

И вот возник душетрепещущий вопрос: Но, почему?

Ведь, позитивные мысли должны были материализоваться! Все в жизни материально: я никогда никому не желал зла, я делал все в соответствии с законом притяжения материальности мыслей. Меня всегда так учили, в том числе и на тренингах по МЛМ.

Причем хочу отметить современную садистскую тенденцию большинства коучинг-тренеров, которая состоит в том, чтобы обвинять самого человека в неправильном или недостаточном применении тех или иных знаний и умений. Мол, раз ты не достиг, значит мало ходил на встречи, значит недостаточно проработал ментальную карту, значит плохо планировал, значит просто ты не сделал все по технологии, значит не сместил фокус с внешних обстоятельств на сам бизнес и вообще просто слУшал, но не слЫшал и т.д. То есть корнем всех бед снова являюсь я сам.

Но тут, приходит, такая себе, палочка-выручалочка — распространенная формула: вера, надежда, вдохновение и позитив. Прелесть этой формулы в том, что измерить уровень каждой категории для каждого отдельно взятого человека невозможно. А стало быть, наперед остается вариант для различных инсинуаций, кои были применены ко мне в моей работе как сетевика со стороны старших партнеров:

1. Помимо позитивных мыслей я транслировал сомнения: в продукте, эффективности МЛМ бизнеса.
2. Неправильно визуализировал.
3. Мало визуализировал.
4. Не хватило настойчивости и терпения.
5. Делал не по технологии.
6. Нарушал Систему.

Объяснения, на первый неприхотливый взгляд, вроде бы как, и выглядят правдоподобно, но на самом-то деле не раскрывают настоящую, я бы даже сказал, истинную причину моего провала, которая спрятана в недрах моего мозга. Итак, буду разбираться по порядку.

ГЕНЕЗИС МАТЕРИАЛЬНОСТИ МЫСЛЕЙ

Этот раздел беру полностью из оригинала, сохраняя первозданность текста (Источник: https://www.ivanpirog.com/posts/vizualizaciya-iz-filma-sekret/)

«Для обоснования материальности мыслей часто приводят эксперимент из квантовой физики, где при отсутствии наблюдателя частицы проявляют природу волны, а при его наличии ведут себя, как обычные частицы.

Если поведение частиц зависит от наблюдателя, значит, все люди влияют на окружающий мир. Да, это правда. Тогда нас приводят к выводу, что мысли материальны и всё, о чём мы думаем, рано или поздно проявится в нашей реальности.

Всё верно? А вот и нет.

На самом деле эксперимент показывает, что важен сам факт наблюдения, а не мысли. Независимо от мыслей результат всегда один. Мало того, наблюдатель в эксперименте не человек, а датчик, у которого нет ни мыслей, ни эмоций.

Вывод о материальности мыслей можно сделать только при условии, что поведение частиц зависит от мыслей и желаний наблюдателя. Но мы знаем, что этого не происходит.

Соответственно, нет никакой связи между утверждением о материальности мыслей и знаменитым экспериментом из квантовой физики».

ДЕЙСТВИТЕЛЬНО ЛИ МЫСЛИ МАТЕРИАЛЬНЫ?

В связи с этим, возник следующий вопрос: а действительно ли мысли материальны?

А теперь давайте отбросим наши верования и обратимся к фактам.

Ведь в МЛМ бизнесе ты стоишь ровно столько, сколько зарабатываешь, не так ли?

И вот теперь, позвольте уже Вас спросить:

• А Вы мечтали быть самым успешным в МЛМ?
• Желали ли Вы достичь 8 уровня за 1-2 года?
• Хотели ли Вы создать команду на 15 веток с глубиной в 5 колен?
• Были у вас фантазии на тему богатства, денег и новых открывшихся возможностей?
• Было ли у Вас желание оплатить обучение детям в Гарварде?
• Собирались ли Вы зарабатывать миллион в месяц, уже спустя два года бизнеса в МЛМ?

Уверен — наверняка, да.

Почти каждый на своем первом Стартап семинаре уверен, что у НИХ (тех, других) не получилось, а у НЕГО получится ВСЕ и сразу. Так думал, отчасти, собственно думал и я, вывезя на свой первый семинар 8 новеньких, получив всевозможные подарки, усердно посещая все 30 Стартапов подряд, проводя бессчетное количество встреч и получая почти такое же количество отказов, посещая всевозможные тренинги в субботу и воскресенье, слушая вэбинары и прочее, прерывая свой отдых на море с детьми. Я верил и я ездил… Что меня сподвигало?

Теперь же я осмелился взглянуть на плоды собственной визуализации.

И что же я увидел?

Если бы Закон Притяжения работал, то за десятилетия у нас, например, в Старлайф, не было бы так разительно мало соучредителей: их всего 35! Я бы давно пополнил их число и мои Стартапы проходили бы во Дворце Украины или Дворце Спорта в Киеве либо на Метлайф Стадионе в Нью Джерси (США), а обучение — исключительно на заморских островах..

Все бы новички после Стартапов достигали поставленных целей и уже скоро, во всей стране висело бы гордое название: «Все будет МЛМ». Все бы работали в этой сфере, и мы бы, наконец-то, обогнали Китай по количеству богатых людей на планете, а США по количеству миллиардеров — ведь там «никто не хочет быть богатым и миллиардером»…

Ибо ведь каждый сетевик должен соответствовать своим представлениям об идеале!

НО ЭТО ВОВСЕ НЕ ТАК.

Мы все много мечтаем, и нас с детства этому учат, но НАС НЕ УЧАТ:

• эффективно жить и выживать в реальной жизни,
• проигрывать… да именно ПРОИГРЫВАТЬ, ведь наш мозг не допускает мысли о проигрыше, равно как и мысли о смерти,
• вставать после проигрыша и ИДТИ ДАЛЬШЕ к намеченной цели;
• развиваться в условиях неопределенности и нестабильности.

Я тоже много мечтал, представляя себя в желаемой реальности, но мой результат в МЛМ, по крайней мере сегодняшний, явно говорит не в пользу Закона Притяжения.

Но буду откровенен, что такая же ситуация распространяется и на счет страхов.

Если бы воплощались все мои худшие ожидания и опасения, я не писал бы вообще данную статью, разочаровавшись в МЛМ сразу же после первого отказа либо после отказа моих новеньких ехать со мной на второй Стартап либо после критики старших партнеров.

Многие бы просто не поехали на Стартап, наслушавшись россказней повивальных бабок о том, что деньги можно заработать только на РАБОТЕ. И плевать на то, что те, кто рассказывает эти бредни, бедные и нищие как церковные мыши…

Да и вообще, различных катастрофических и апокалиптических сценариев придумано сегодня настолько много, что наша планета давно уже должна была быть захвачена Чужими и Хищниками, растоптана Годзиллой, а человек Муравей задохнулся бы на Марсе от радиации и нашу Планету не спас бы даже Человек-Паук, потому что в гиперлупе у Илона Маска не сработала квантовая связь и отказал мотор в электромобиле…

Но ведь и этого тоже не произошло, не так ли?

Большинство наших страхов, равно как и фантазий, так и не материализовались. И, отмечу, Слава Богу!

Но в целом, это тоже говорит явно не в пользу Закона Притяжения.

МОЖЕТ, ПРИЧИНА В ПРОТИВОРЕЧИВЫХ МЫСЛЯХ?

Возможно, вы скажете, что мысли не воплотились из-за противоречивости посыла во Вселенную. Я мечтал быть самым-самым, но сомневался в этом, недостаточно верил, недостаточно работал над собой, не провел достаточное количество встреч, не был настолько сильно вдохновлен и т.д.  И потому Вселенная получала два взаимоисключающих сигнала.

Но у меня тут же возникает встречный контраргумент: а как насчет свято верящих в материальность мыслей?

Они ведь знают, что сомневаться нельзя. Получают ли они всё, чего хотят?

С экранов мониторов вещают всевозможные гуру-вещуны, каждый из которых наперебой рассказывает о том, как стать лидером, как добиться успеха, как стать миллионером, как создать банду (в смысле сплоченную команду в бизнесе)… Но далеко не всегда каждый из них сам это реализовал в реальной жизни, притом успешно и на практике, а не на экране монитора. Я не буду приводить примеры великих психологов, в особенности по работе с детьми, большинство из-которых не имели детей, либо их же дети сдали своих именитых родителей на старости лет в дом престарелых и т.д. Таких историй в Интернете можно найти немало.

Суть в одном: а судьи-то кто?

Нередко вещуны живут в плохих условиях и мало зарабатывают, несмотря на активную визуализацию. Нередко, человек на сцене будь то Стартап либо презентация, вещающий о путях заработка и многомиллионном бизнесе, сам ездит на метро, с пеной у рта рассказывает о дедушках в троллейбусе, не знает, что такое овердрафт, экваиринг и перекредитование, не имеет понятия о реальной ценности денег, не понимает различия в понятиях доход и актив…

О чём это говорит? Думайте сами.

ВИЗУАЛИЗАЦИЯ УСПЕХА УБИВАЕТ МОТИВАЦИЮ

Какой главный совет фильма «Секрет»? : Представлять себя в моменте достижения цели, переживать эмоции, чувствовать запахи и прикосновения, максимально погружая себя в картинку для привлечения успеха.

Так и я погрузился в калейдоскоп событий МЛМ бизнеса: вэбинары, семинары, тренинги, презентации, встречи, поездки, обучения… Все это способствовало тому, чтобы я визуализировал и отчасти пытался материализовать свой успех.

И в то же время, как это ни парадоксально, такая визуализация ослабила мои амбиции и уменьшила желание действовать. Мотивация стала вялой, энергии с каждый приездом на семинар и каждым походом на очередную презентацию становилось все меньше и меньше, а шансы на успех падали.

Потому акцент я сейчас делаю на тех целях, которые зависят только от меня. Я определенно легко могу достичь, например, 8 уровня, подписав несколько юридических лиц, но разве это прибавит мне опыта и знание сущности МЛМ бизнеса? Разве не пройдя путь построения команды я смогу сказать, что познал МЛМ…

Конечно же нет.

Встает вопрос: почему у меня упала мотивация? Всё дело в мозге.

Рисуя радужную картинку своего благополучия, успешности в МЛМ, «домики-машинки», я каждый раз давал подсознанию сигнал: «Всё хорошо, цель достигнута, радуйся и получай удовольствие, ты — Учредитель, ты имеешь собственный Стартап семинар».

А вот здесь как раз, собака-то и порылась:

МОЙ МОЗГ НЕ УВИДЕЛ РАЗНИЦЫ МЕЖДУ ВООБРАЖАЕМОЙ КАРТИНКОЙ РЕЗУЛЬТАТА И РЕАЛЬНОЙ КАРТИНОЙ ПРОЦЕССА ЕГО ДОСТИЖЕНИЯ.

С точки зрения моего мозга, нет смысла выделять энергию на действия, когда цель уже «достигнута». И это логично. В этом собственно, и кроется опасность чрезмерного погружения миллениалов в виртуальный мир…Именно этим также объясняются многочисленные провальные попытки делать МЛМ бизнес в сфере накопительного страхования посредством виртуальных технологий используя SEO, лендинг и иные виртуальные инструменты продвижения обычного бизнеса.

Если подходить к анализу моего понимания бизнеса в МЛМ, отвлекшись от самоанализа моих временных неудач, то изложенное можно интерпретировать следующим образом:

Угадайте: в каком случае невозможно открыть дверь?

Когда она открыта!

В каком случае невозможно достичь цели и убедить человека в необходимости иметь полис и попробовать себя в MLM?

Когда она – эта цель – достигнута в воображении клиента.

И раз клиент смог убедить свой мозг, что уже имеет желаемое, то и на мотивацию покупки полиса и участия в MLM надеяться никоим образом не стоит.

Потому моя цель как сетевика показать существенное РАЗЛИЧИЕ между:

Представлениями /воображениями / мечтаниями /фантазиями / иллюзиями и т.д. о цели и

РЕАЛЬНЫМ ПРОЦЕССОМ И ИНСТРУМЕНТАМИ ДОСТИЖЕНИЯ ЦЕЛИ!

Потому в данном контексте ошибочным является работа с так называемыми «возражениями». В таком случае фокус в беседах с клиентами должен быть смещён не на переубеждение и логическое обоснование необходимости приобретения полиса, его полезности и т.д., а на том, чтобы мотивировать человека претворить в реальную жизнь уже сформированный им образ в его голове о его счастливом, защищенном и обеспеченном будущем!

ИЗВЕЧНЫЙ ВОПРОС: ЧТО ДЕЛАТЬ?

Я осознал и, наверное, на себе прочувствовал разницу между моделированием конечного результата и фантазией, будто цель достигнута.

В первом случае я должен детально рисовать план достижения цели, поэтапно и конкретно, почти пошагово. А во втором — я успокаиваю свой мозг иллюзией обладания желаемым. Особенно часто это проявляется, когда сетевик, покрывая свою лень системной работы с повторками, употребляет слова «этот клиент в разработке».

В этом аспекте в МЛМ компаниях работа построена прекрасно. Поэтапность целей и задач, поэтапность обучения. Дозированность информации. Девирсификация обучения.

Но если этой этапности нет, а работа строится только на продаже эмоций работы в бизнесе путем «продажи» поездок, мотивашек, подарков и т.д., то Вы говорите своему мозгу: я успешный МЛМщик, мне ничего делать не нужно.

Я ОЩУТИЛ, ЧТО В ОПРЕДЕЛЕННЫХ СЛУЧАЯХ ПОЗИТИВНАЯ ВИЗУАЛИЗАЦИЯ РАБОТАЕТ ПЛОХО.

Особенно это ощущается, когда лектор на Стартапе заваливает сходу присутствующих информацией о множестве заграничных поездок на Багамы, Канары, Мальдивы, Бразилию, США, Бора-Бора… А ведь для многих новичков в зале, даже поездка в областной центр — уже событие, я даже не говорю о Киеве. Потому такая вульгарная визуализация сразу же убивает желание большинства даже попробовать начать работать, потому как она не вписывается в привычные клише и рамки мозга, его представлений об уровне богатства, и возможных инструментах его достижения. В целом же лектор, гиперболизировавший визуализацию, перестает восприниматься как проводник в понимаемый мир обеспеченного счастья.

Потому, чтобы достигать поставленных целей, необходим иной подход:

ВИЗУАЛИЗАЦИЯ ПРОЦЕССА И ПОЗИТИВНЫЕ ОЖИДАНИЯ.

Визуализировать процесс в МЛМ— это представлять себя в процессе каждодневного труда:

• проведение встреч: не только подписание полисов, но и получение отказов. Да, именно отказы учат больше всего, учат понимать людей, природу их сомнений и страхов, в то же время учат понимать и принимать непонимание системной полезности продукта;
• планирование — осознание того, что не все в жизни будет так, как МЫ спланировали: будут отклонения, практически всегда, причем часто эти отклонения будут не в нашу пользу;
• систематическое посещение тренингов — это процесс не только обучения новому, но и осознания себя, притом слабых частей себя, которые надо менять. Легче всего менять других и говорить другим, что ИМ надо меняться, и сложнее всего менять самого СЕБЯ, менять свое сознание, свое мышление, свои действия и поступки и свои решения;
• посещение презентаций — на презентации нужно водить не только новых клиентов, но и самому учиться у других лекторов правильно и эффективно доносить информацию различным целевым аудиториям;
• участие в вэбинарах — важная часть обучения профессиональным аспектам МЛМ деятельности, где есть возможности узнать различные тонкости и нюансы, которые важны для становления профессионала сетевика;
• посещение Стартап семинаров — важная часть становления сетевика, однако она не должна становиться самоцелью, ибо посещение семинара без новеньких целесообразно лишь в первое время становления. В ином случае, принимая участие в семинарах без новеньких, я снова впадаю в сладкую иллюзию и самоупование на то, что я, якобы, занимаюсь сетевым бизнесом, я МЛМ щик. Но этот не так!

ИБО СЕТЕВОЙ БИЗНЕС — ЭТО ПРО СЕТЬ, А НЕ ПРО СТАРТАПЫ. НЕТ СЕТИ — НЕТ СТАРТАПА.

Все это — необходимые этапы для достижения цели. Их нужно осознавать, приходя в бизнес, понимать тернистость пути, его сложность и динамичность, постоянную самоотдачу и необходимость в постоянном развитии.

Потому ни в коей мере нельзя подменивать МЛМ бизнес коврижками в виде мотивашек: поездок, подарков, наград и т.д. Равно как и нельзя мерять в целом успешность человека его успешностью в МЛМ бизнесе. Тем более, довольно неприятно это слышать на обучении, где иногда пытаются людей с различным жизненным, в том числе и финансовым и статусным уровнем под одну гребенку: успешность в МЛМ.

Это все нужно, но не как цель МЛМ, а лишь как инструмент мотивации достижения главной цели.

От себя отмечу:

УСПЕШНЫЕ ЛЮДИ В МЛМ БИЗНЕСЕ —

ДАЛЕКО НЕ ВСЕГДА УСПЕШНЫ В ЦЕЛОМ ПО ЖИЗНИ.

Равно как и неуспешность в МЛМ не означает неуспешность в жизни.

Кроме визуализации, отмечу и такой компонент как позитивные ожидания.

Позитивные ожидания — это настройка на мысль, что все отказы на встречах, это отказы людей самим себе, а не нам; это вера в то, что все задачи, поставленные для достижения цели, решатся и всё получится.

Позитивные ожидания убирают нежелание строить МЛМ бизнес, в частности, выполнять отдельные задачи для достижения общей цели. Поэтому умение настраиваться на позитив — ключевой фактор успеха.

Если позитивно представлять САМ ПРОЦЕСС работы (а не результат), то мозг верит, что это происходит на самом деле и потому вдохновение служит дополнительным турбомотором и ускорителем преодоления всевозможных и обязательных трудностей.

ВЕДЬ ЗАЧАСТУЮ ВСЕ ЗАВИДУЮТ РЕЗУЛЬТАТАМ, НО НИКТО НЕ ЗАВИДУЕТ ПРОЦЕССУ ИХ ДОСТИЖЕНИЯ

Причем следует отметить, что визуализация процесса не может негативно влиять на мотивацию, поскольку мы не обманываем ум, будто цель достигнута.

Мы должны создавать виртуальную репетицию проведения встреч, построения бизнеса, обучения, постижения философии МЛМ в своём воображении, которая, в конце концов, и создает устойчивую привычку действовать.

Именно эта привычка — привычка действовать — устраняет фактор неизвестности и порождает состояние готовности, которая лишь усиливает мотивацию!

Осознание + решение + действие — эта триада может помочь на пути становления успешного сетевика!

Всем удачи, и еще раз спасибо Иван Пирог за интересный материал, который лег в основу моих размышлений сетевика.

Наказ МОН України від 15.10.2019 № 1301

https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-rishen-atestacijnoyi-kolegiyi-ministerstva-vid-15-zhovtnya-2019-roku

Щиро зичимо натхненної подальшої праці у практичній правничій діяльності, творення нових креативних ідей та розвитку власної наукової шкои!!!

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/suak/corp.exe?&I21DBN=SAUA&P21DBN=SAUA&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=elib_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=ID=&S21COLORTERMS=0&S21STR=0086147

Зубко Георгій Юрійович,

голова Інституту інфраструктурної політики ГОСЛ,

кандидат юридичних наук

Анотація

У статті формується наукова аргументація щодо необхідності розроблення категорійно-понятійної системи теорії інфраструктурної політики із застосуванням методів правничої герменевтики, юридичної компаративістики, методології міждисциплінарного підходу. На підставі аналізу ключового концепту «життєво важлива інфраструктура», подано аргументацію щодо необхідності застосування коректної наукової методології пери формуванні не лише окремих понять, а категорійно-понятійних рядів. Наведено аргументи щодо доцільності використання методів гіперзв’язків для уніфікації категорій та понять з подальшою їх легітимацією в нормативно-правових актах. З урахуванням сучасних трендів глобалізації, ускладненням структурі життєво важливих систем та розвитку інфраструктурних відносин , висновується про необхідність розроблення та провадження в науковий обіг поняття «життєво важлива інфраструктура» замість терміну «критична інфраструктура». Подані теоретичні судження тісно пов’язані із практичною необхідністю формування системи адміністративно-правового регулювання державної інфраструктурної політики.

Ключові слова: життєво важлива інфраструктура, адміністративно-правове регулювання державної інфраструктурної політики, державна інфраструктурна політика, інфраструктурні правовідносини, об’єкти життєво важливої інфраструктури, правнича герменевтика, методологія теорії інфраструктурної політики, організаційно-функціональна модель, правовий вимір державної інфраструктурної політики, державно-приватне партнерство

Актуальність теми

Актуальність дослідження змісту завдань державної інфраструктурної політики (далі — ДІП) обумовлена необхідністю не лише збереження стійкості та сталості об’єктів інфраструктури, а й формування умов для належного виконання ними своїх функцій, а також розвитку держави.

У згаданому аспекті доцільно звернути свою увагу на фундаментальні питання дефініційного характеру, які, чомусь, у більшості нинішніх публікацій, подаються майже аксіоматично. Це передусім такі:

1)    аксіоматичність застосування терміна «критична інфраструктура»;

2)    тиражування терміну «захист критичної інфраструктури» для позначення комплексу заходів з реалізації державної інфраструктурної політики;

3)    калькування з іноземної мови терміну «сектор інфраструктури».

Я порушую дані питання через те, що навіть і зараз у поважних публікаціях пропонується без належного теоретичного обґрунтування ототожнювати окремі терміни один із одним. Так, в одній з останніх публікацій НІСД прямо зазначено: «З огляду на це в різних країнах (і навіть в одній, але в різні періоди часу) в офіційних документах можна натрапити на терміни «критична інфраструктура», «національна критична інфраструктура», «національна інфраструктура», натомість: «державна система захисту критичної інфраструктури». Хоча, як правило, йдеться про одне й те саме поняття і маються на увазі аналогічні цілі та завдання щодо критичної інфраструктури» [1].

До найбільш помітних дослідників окремих фрагментів цієї системної тематики я можу віднести таких дослідників, як: В. В. Бєгун, Д. С. Бірюков, Д. Г. Бобро, А. Бочков, В. П. Горбулін, О. В. Євдін, В. А. Заславський, С. П. Іванюта, С. І. Кондратов, А. О. Корченко, А. О. Мороз, Є. Степанова, О. М. Суходоля, С. С. Теленик та ін.

Відзначаючи актуальність з’ясування змісту та запровадження нового концепту, я зосереджу власну увагу на розробленні теоретичних засад теорії державної інфраструктурної політики, зокрема на питаннях будови категорійно-понятійного апарату.

Мета статті полягає у формуванні засад побудову категорійно-понятійної системи теорії інфраструктурної політики, а також впровадження в науковий обіг поняття «життєво важлива інфраструктура». Для досягнення проголошеної мети були поставлені та вирішені такі завдання: 1) визначити зміст поняття «критична інфраструктура»; 2) із застосуванням методів правничої герменевтики, юридичної компаративістики формально-юридичного та логіко-догматичного підходів довести недоцільність і некоректність застосування даного терміну для опису явищ та тенденцій в інфраструктурному середовищі; 3) науково обґрунтувати необхідність впровадження у науковий обіг поняття «життєво важлива інфраструктура».

Виклад матеріалу

Проведене мною дослідження, а також власний практичний досвід, дозволяють висловити альтернативну існуючій в сучасній науковій парадигмі думку щодо доцільності використання терміну «життєво важлива інфраструктура». Адже саме даний термін відображає суть і зміст описуваного явища.

Ідеалізовані об’єкти та наукові факти і закони виражаються у формі понять, котрі дозволяють в ідеалізованому, абстрактному вигляді уявити собі ті чи інші сторони реалізації ДІП як самодостатнього явища об’єктивної реальності, виокремити суттєві елементи та їх взаємозв’язок. Саме у таких поняттях фіксуються та узагальнюються результати наукового пошуку [2, с. 92].

Звичайно, що допоки не розроблено теорію інфраструктурної політики, не консолідовано понятійний апарат в якості єдиної несуперечливої системи понять, що описуються явища у сфері інфраструктури, складно говорити про ефективність адміністративно-правового регулювання ДІП. Корисним є застосування міждисциплінарного підходу, водночас, почасти за умови порушення логіки дослідження, його вульгарне застосування призводить до фривольної інтерпретації та неорганічної імплементації окремих понять, які не описують сферу інфраструктурних відносин, а є штучним і подеколи надуманим пристосуванням існуючого терміну до даної сфери. Такий підхід на мій погляд не є конструктивним.

При формуванні термінологічної або категорійно-понятійної системи, на мій погляд, доцільно зважати на наступні чинники суто теоретичного характеру [2, с. 93].

По-перше, діалектичний взаємозв’язок і взаєморозвиток понять об’єктивно відбиває реальність і суперечність реалізації ДІП як самостійного виду державної політики.

По-друге, дані поняття мають бути відображені у мовних одиницях, які можуть визнаватися термінами юридичної науки, якщо вони точно відбивають співвідношення явищ і процесів, що становлять процес реалізації інфраструктурної політики, а зміст понять, своєю чергою, розкривається через їх визначення.

По-третє, поняття та категорії, що описують явища та тенденції, мають становити єдину несуперечливу систему, перебувати у взаємозв’язку з іншими. В ієрархічності будови понять, які відрізняються одне від одного за обсягом, мірою абстрактності та іншими рисами, відображений системний характер самого процесу реалізації ДІП як явища суспільного життя, що перебуває в об’єктивній залежності від інших явищ.

Якщо ж проаналізувати ключові категорії та поняття, якими послуговуються маститі автори, досліджуючи різноманітні аспекти державної інфраструктурної політики, то можна знайти чимало суперечностей як теоретичного, так і методологічного змісту.

Зокрема, визначення поняття «критичної інфраструктури», через поняття «життєво важливий» знаходимо у щорічному посланні Президента України до ВРУ 2017 року, де поняття критичної інфраструктура визначено як об’єкти, системи, мережі та ресурси, порушення функціонування або неможливість доступу до яких упродовж навіть короткого часу викликає тяжкі наслідки, спричинені неотриманням послуг та / або перериванням у здійсненній функцій, що є життєво важливими для безпечного й сталого існування населення, суспільства і держави [3, с. 57]. Аналогічний підхід дублюється і в іншій роботі [4]. Тобто поняття «критичний» описується за допомогою іншого поняття «життєво важливий».

Така ж тенденція щодо визначення поняття «критичний» через поняття «життєво важливий» зберіглася і у Щорічному посланні Президента України до ВРУ 2018 року, в якій зазначено, що запровадження концептуальних підходів до забезпечення функціонування життєво важливих для населення, суспільства та держави об’єктів і систем на базі концептів захисту, безпеки та стійкості критичної інфраструктури вимагає виведення управління сектором безпеки держави на якісно новий рівень, який передбачає прийняття рішень щодо критичної інфраструктури на основі ризик-орієнтованих підходів [5, с. 320-321].

Автори аналітичної доповіді «Організаційні та правові аспекти забезпечення безпеки і стійкості критичної інфраструктури України», визначають, що критична інфраструктура – системи, мережі, об’єкти, ресурси (як фізичні, так і віртуальні чи інформаційні), які забезпечують реалізацію життєво важливих функцій та послуг (виділено мною — Авт.) і мають настільки велике значення, що їх знищення, пошкодження або виведення з ладу призведе до найсерйозніших негативних наслідків для життєдіяльності населення, суспільства, соціально-економічного розвитку країни, обороноздатності держави та забезпечення національної безпеки [1, с. 220].

Тим більше, що далі автори надають авторські визначення таких понять :

життєво важливі послуги – послуги, які забезпечуються державними установами, підприємствами та організаціями будь-якої форми власності, збої та переривання у наданні яких призводять до швидких негативних наслідків для населення, суспільства, соціально-економічного стану та національної безпеки [1, с. 221];

життєво важливі функції – функції, які виконують державні органи, державні установи, підприємства та організації будь-якої форми власності, порушення яких призводить до швидких негативних наслідків для населення, суспільства, соціально-економічного стану та національної безпеки [1, с. 221].

Фактично, застосування формально-догматичного підходу, а також методів правничої ґерменевтики дозволяє реконструювати поняття, замінивши терміносполуку «життєво важливих функцій та послуг» на пропоновані авторами даної доповіді визначення даних понять. Наслідки застосування мною даної процедури мають наступний вигляд:

критична інфраструктура — системи, мережі, об’єкти, ресурси (як фізичні, так і віртуальні чи інформаційні), які забезпечують реалізацію послуг, які забезпечуються і функцій, які виконують державні органи, установи, підприємства та організації будь-якої форми власності, порушення, збої та переривання у наданні яких призводять до швидких негативних наслідків для населення, суспільства, соціально-економічного стану та національної безпеки і мають настільки велике значення, що їх знищення, пошкодження або виведення з ладу призведе до найсерйозніших негативних наслідків для життєдіяльності населення, суспільства, соціально-економічного розвитку країни, обороноздатності держави та забезпечення національної безпеки.

За даного випадку наочно продемонстровано нелогічність та суперечливість і відсутність сенсу у даному визначенні, яке характеризується беззмістовністю та тавтологією, унеможливлює його валентність — здатність слова вступати в синтаксичні зв’язки.

Тобто, визначення атрибутивного компонента «критичний» про іменнику «інфраструктура» відбувається за допомогою іншого атрибутивного компонента «життєво важливий». Оскільки атрибутивний компонент слугує для опису самого поняття, то заміна компонента «критичний» на компонент «життєво вважливий» одразу ж виражатиме зміст описуваного явища і спростить теоретичну будову концепту.

Категорія «життєво важливі інтереси» вживається в майже усіх безпекових документах:

• Закон України «Про національну безпеку України»;
• Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України»;
• Закон України «Про Службу безпеки України»
• Доктрина інформаційної безпеки України;
• Стратегія кібербезпеки України;
• Концепція розвитку сектору безпеки і оборони України тощо.

Натомість дане поняття і досі не має свого правового закріплення.

Водночас у Посланні Президента України до ВРУ 2017 року прямо зазначено на те що гібридна війна руйнує «життєво важливі системи країни» [3, с. 219]. Також у даному документі надибуємо й іншу лексему: життєво важливе середовище людини [3, с. 600].

Водночас на рівні наукових досліджень були здійснені різноманітні спроби  визначення поняття «життєво важливий». Зокрема, заслуговує на увагу позиція В. А. Ліпкана, який ще у 2003 році прямо зазначив на взаємозв’язок життєво важливих національних інтересів і об’єктів інфраструктури. Зокрема було визначено, що життєво важливі національні інтереси — це такі національні інтереси, які пов’язані із виживанням і безпекою нації, захистом території України і території союзників, важливих елементів інфраструктури, забезпеченням безпеки громадян та їх економічного добробуту. Життєво важливі інтереси можна визначати і як усвідомлені на рівні вищих органів державної влади потреби народу у збереженні й розвитку національних цінностей, національного багатства, вдосконалення економічного й політичного устрою суспільства. Для захисту інтересів цієї категорії Україна має рішучо використовувати усі наявні засоби, включаючи при необхідності, застосування своєї військової могутності [6].

Життєво важливі інтереси відбивають фундаментальні, базові потреби нації, порушення або неможливість задовольнити які може призвести до її колапсу. Через це, природно, що кожна нація має власні, властиві лише їй, національні інтереси [7]. Цей суттєвий момент необхідно враховувати при створенні систем колективної, міжнародної, глобальної безпеки. Суттєвим для розуміння змісту життєво важливих національних інтересів є аналіз понять „національні потреби” і „національні цінності” [8].

Зокрема, на підтвердження даної думки, мною було здійснено аналіз зарубіжних підходів до визначення об’єктів інфраструктури та їх категоризації, результати якого доводять слушність думки про доцільність оперування поняттям «життєво важливі національні інтереси», яке більш точно і влучно відображає національні цінності та потреби, а відтак і сенс категоризації об’єктів інфраструктури за категоріями важливості.

Отже впровадження в науковий обіг поняття «життєво важливі об’єкти інфраструктури» має наукове обґрунтування.

Також, розробляючи те чи інше поняття, доцільно зважати і на той факт, що дане поняття має бути органічно вписано в термінологічну систему, що описує явища та тенденції, інфраструктурні відносини як цілісну систему, в тому числі і на засадах синергетичної парадигми. Адже нестабільність, випадковість, нелінійність, власно які і виступають об’єктами рефлексії синергетики, досліджуються в рамках різноманітних науково-теоретичних шкіл, водночас в Україні результати теоретичних напрацювань не знаходять поки що свого належного практичного втілення.

У даному ракурсі відзначу, що застосування синергетичної парадигми в поданому контексті дозволяє виділити складові інфраструктурного середовища, яке характеризується наступними складовими:

• на мікрорівні — створення нової культури взаємовідносин на засадах державно-приватного партнерства;
• на макрорівні — формування загальнонаціональної мети розвитку інфраструктури;
• на глобальному рівні — формування балансу розвитку та реалізації інтересів окремих країн (транснаціональних корпорацій, в тому числі і в кіберпросторі) з інтересами розвитку інфраструктури окремих держав (соціальних систем).

Притаманна сучасному світу поліполярність та полікультурність набуває нових невиразних форм [9], адже глобальне лідерство США вже не має ознаки однозначного домінування, а прагнення Китаю, Індії, Росії до встановлення власних сил та центрів впливу, в тому числі і через застосування прямої військової сили, формування космічної зброї призводить до закладення значного потенціалу до нестабільності сучасного як безпекового, так і як наслідок інфраструктурного ландшафту. Руйнування класичного розуміння поняття «ідентичності» [10, с. 228], призвели до втрати самоідентичності окремих соціальних систем, але не спричинило мирного, підкреслю, саме мирно го співіснування на засадах поєднання світоглядів, толерантності та рівноправ’я співіснування різних соціальних систем, внаслідок чого утворилася прогалина між титульними етносами ті мігрантами, які дедалі більше усвідомлюють необхідність свого збереження через повернення та розвиток власних гето.

Саме за таких об’єктивно існуючих умов, термін «життєво важлива інфраструктура» більш точно та чітко описує зміст явища, його характерологічні та іманетні ознаки. Дане поняття більш коректно та точно відображає зміст надання життєво важливих послуг та реалізацію життєво важливих функцій. Також з урахуванням постійної зміни сучасного інфраструктурного ландшафту в геокультурному контексті дане поняття може виконувати інтегративну роль, яке зможе об’єднувати різні соціальні системи на основі спільних цінностей, які власно і визначатимуть контури та специфіку як безпечного існування та розвитку так і стійкості об’єктів інфраструктури в умовах невизначеності.

Таким чином, з урахуванням наведеного, пропоную позбутися штучного ускладнення розуміння процесів та явищ і увести до наукового обігу поняття «життєво важлива інфраструктура», яке пропоную визначати наступним чином:

життєво важлива інфраструктура — системи, мережі, об’єкти, ресурси (як фізичні, так і віртуальні чи інформаційні), послуги, які мають настільки велике значення, що їх знищення, пошкодження або виведення з ладу призведе до найсерйозніших негативних наслідків для життєдіяльності людини, суспільства і держави, соціально-економічного розвитку країни, обороноздатності держави та забезпечення національної безпеки.

На підтримку моєї позиції також можу навести досвід Данії, в законодавстві якої відсутній термін «критична інфраструктура», «сектор інфраструктури», натомість законодавець послуговується терміном «життєво важливі соціальні функції». До таких функцій, зокрема, належать:

1)    енергозабезпечення;

2)    інформаційно-комунікаційні технології;

3)    транспортне забезпечення;

4)    водопостачання;

5)    продовольче забезпечення;

6)    фінансове забезпечення;

7)    пожежні та аварійно-рятувальні служби, поліцейські функції, військова допомога органам державної влади;

8)    охорона здоров’я та соціальні послуги;

9)    оборона, розвідка і безпека;

10)                        виконання повноважень органами влади всіх рівнів [11].

Так само і в ключовому документі Швеції, який регулює суспільні відносини в інфраструктурній сфері, прямо зазначено на життєво важливі соцієтальні функції [12].

Висновки

Таким чином, як бачимо, сутність та зміст виконуваних завдань майже співпадає з тим, що в інших країнах називають терміном «критична інфраструктура».

Взагалі ж відзначу, що сучасним науковим дослідженням у сфері інфраструктури бракує застосування саме методологічних підходів, особливо коли йдеться про розроблення категорійно-понятійної системи.

Із цього приводу можe погодитись із В. Г. Фатхутдіновим, який влучно зауважив: «Механічна рокіровка без опори на глибинну семантику термінів, практику термінологічного вживання у більшості законів, насамперед у Конституції України, сліпе калькування запозичених номінацій не тільки спотворюють понятійний апарат науки, але й перешкоджають розумінню ролі і функцій нових соціальних інституцій. Це дає підстави порушувати питання щодо уніфікації ключової термінології адміністративної діяльності, а також внесення відповідних змін до прийнятих без ґрунтовної наукової експертизи законів» [13].

Нарешті, впровадження у наукову мову пропонованого мною терміну «життєво важлива інфраструктура» привнесе позитивного забарвлення не лише мові, а й діям, адже постійне вживання слова «критичний» є негативним і формує негативне ставлення як до самих об’єктів, так і до діяльності із реалізації державної інфраструктурної політики.

Список використаної літератури:

1.  Організаційні та правові аспекти забезпечення безпеки і стійкості критичної інфраструктури України : аналіт. доп. / [Бобро Д. Г., Іванюта  С.  П.,   Кондратов   С.   І.,   Суходоля   О.   М.]   /   за   заг.   ред. О. М. Суходолі. – К. : НІСД, 2019. – 224 с.
2.  Оперативно-розыскная деятельность: Учебник / Под ред. К.К. Горяинова, В.С. Овчинского, А.Ю. Шумилова. — М.: ИНФРА-М, 2001.
3.   Аналітична доповідь до Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2017 році». – К. : НІСД, 2017. – 928 с.
4.  Зелена книга з питань захисту критичної інфраструктури в Україні : зб. матер. міжнар. експерт. нарад / упоряд. Д. С. Бірюков, С. І. Кондратов ; за заг. ред. О. М. Суходолі. – К. : НІСД, 2016. – 176 с.
5.  Аналітична доповідь до Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2018 році». – К. : НІСД, 2018. – 688 с.
6.  Ліпкан В. А. Теоретичні основи та елементи національної безпеки України : : [монографія] / Володимир Анатолійович Ліпкан. — К. : Текст, 2003. — 600 с.
7. Ліпкан В.А., Максименко Ю.Є., Желіховський В.М. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції : Режим доступу: https://pidruchniki.com/12461220/politologiya/klasifikatsiya_natsionalnih_interesiv.
8. Ліпкан В. Інтереси держави: інтегральна категорія безпекознавства і державознавства // Актуальні проблеми державотворення : матеріали науково-практичної конференції (Київ, 28 червня 2011 року). — К. : ФОП Ліпкан О. С., 2011. — С. 7—9.
9.  Тимошенко В. Плюралістична теорія держави Б.О. Кістяківського / В. Тимошенко // Право України. — 2005. — №3. — С. 122–125.
10.  Викторов А. Ш. Ведение в социологию безопасности. Курс лекций. М. : «Канон ⁺» РООИ «Реабилитация», 2008. — 568 с.
11. Режим доступу: https://brs.dk/viden/publikationer/Documents/National%20Risk%20Profile%20for%20Denmark%20LOWRES.pdf.
12. Action Plan for the Protection of Vital Societal Functions & Critical Infrastructure. DanagårdLiTHO. July 2014. – 32 P.
13. Фатхутдінов В. Г. Громадський vs публічний у дзеркалі правничої герменевтики / В. Г. Фатхутдінов// Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: юридичні науки. — Херсон, 2015. — Випуск 4, Т. 1. — С. 45—50.

Натхненню немає рівняння,

Це є аксіома в бутті.

Воно як двигун на змаганнях:

Веде до звитяг у житті.

Стратегія — сила держави

Еліта — її проводар

Безпека формує умови

Де нація є володар!

В.А.Ліпкан. 23.10.2019