Тайлієва Христина Русланівна
здобувач кафедри кримінального процесу
Відповідно до ст. 108 КПК України під час судового засідання ведеться журнал судового засідання. Журнал судового засідання ведеться секретарем під час кримінального провадження в суді першої інстанції, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, у Верховному Суді України.
Цей журнал також ведеться під час судового засідання при розгляді слідчим суддею клопотань слідчого, прокурора про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також скарг заінтересованих осіб на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора в порядку, встановленому КПК України.
Журнал судового засідання ведеться та підписується секретарем судового засідання та виступає однією з форм фіксування кримінального провадження (п. 3 ч. 1 ст. 103 КПК України).
Відсутність у матеріалах кримінального провадження журналу судового засідання, так само як і непідписання його секретарем судового засідання, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а судове рішення, ухвалене за результатами такого судового засідання, підлягає скасуванню (п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України).
Частина 1 ст. 108 КПК України містить відкритий перелік відомостей, що мають бути зазначені в журналі судового засідання, зокрема: найменування та склад суду (слідчий суддя); реквізити кримінального провадження та відомості щодо його учасників; дата і час початку та закінчення судового засідання; час, номер та найменування процесуальної дії, що проводиться під час судового засідання, а також передані суду під час процесуальної дії речі, документи, протоколи слідчих (розшукових) дій і додатки до них; ухвали, постановлені судом (слідчим суддею) без виходу до нарадчої кімнати; інші відомості у випадках, передбачених КПК України.
Фактично у журналі судового засідання має бути повно й об’єктивно відображений весь перебіг судового провадження, у тому числі ухвалені судом рішення. Незалежно від форми ухвалених судом рішень, усі вони повинні знайти своє відображення у журналі судового засідання. Це обумовлюється безпосередністю та усністю судового розгляду, обов’язковістю фіксування кримінального провадження.
Судові рішення, крім тих, письмова форма яких є обов’язковою, зазначаються виключно в журналі судового засідання (п. 5 ч. 1 ст. 108, ч. 4 ст. 371 КПК України). Більшість із них стосуються питань організації судового процесу, визначення порядку дослідження доказів, наприклад: про проведення судового розгляду за відсутності потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників (статті 325, 326 КПК України), про обсяг і порядок дослідження доказів (ст. 349 КПК України), про розгляд клопотань учасників судового провадження (ст. 350 КПК України), про виключення документа, що викликає сумнів у його достовірності, з числа доказів (ст. 358 КПК України), про зміну порядку розгляду при встановленні в судовому засіданні неосудності обвинуваченого (ст. 362 КПК України), про закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами (ст. 363 КПК України), тощо.
Самостійному оскарженню такі рішення не підлягають, оскільки вони не стосуються суті кримінального провадження, не порушують права осіб – учасників судового розгляду, не перешкоджають подальшому провадженню в розумні строки. Їх відповідність встановленій законом формі визначається: 1) дотриманням порядку їх ухвалення, 2) відображенням цього порядку в журналі судового засідання, 3) відповідності журналу судового засідання вимогам закону.
Структура та зміст судових рішень, які фіксуються у журналі судового засідання, КПК України не передбачає. Водночас, як і будь-яке судове рішення, ухвали суду, що фіксуються у журналі судового засідання, вочевидь, повинні відповідати вимогам, встановленим ст. 370 КПК України, тобто бути законними, обґрунтованими та вмотивованими.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Наведення нами законодавчих положень щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень продиктоване необхідністю здійснення системного аналізу цих положень і положень ст. 372 КПК України щодо змісту ухвал суду. Результатом такого аналізу є парадоксальний висновок про те, що в ухвалах, які суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, без їх викладення окремим документом і які заносяться секретарем судового засідання в журнал судового засідання, достатніми для формулювання є висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку (ч. 2 ст. 372 КПК України).
Можливо положення, закріплене у ч. 2 ст. 372 КПК України, стосується проголошення судового рішення, однак його розміщення у статті «Зміст ухвали», а не в статті «Проголошення судового рішення», робить його не таким однозначним.
Дослідження судової практики засвідчує, що навіть вимога вмотивованості не завжди реалізується суддями при ухваленні судових рішень без виходу до нарадчої кімнати. Досить часто такі судові рішення у журналі судового засідання фіксуються довільно. Так, наприклад, у журналі судового засідання зазначено про надходження клопотання щодо визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Це клопотання судом було задоволене, при цьому окрема ухвала судом не постановлялась і весь процес прийняття судового рішення фактично був зведений до механічного задоволення клопотання.
Зазначений недолік, що полягає в спрощенні механізму прийняття судового рішення, зокрема в простому, невмотивованому задоволенні (відмови в задоволенні) клопотань учасників судового провадження, є поширеним явищем (такий механізм ухвалення судового рішення був виявлений нами у 96% проаналізованих журналах судового засідання).
Враховуючи те, що журнал судового засідання виступає єдиною процесуальною формою закріплення судових рішень, що ухвалюються в усній формі, послідовне та повне відображення в цьому документі всіх рішень, ухвалених судом, слід визнати обов’язковим. При цьому, не можна обмежуватись лише найменуванням ухваленого рішення або формулюванням рішення про відмову в задоволенні (задоволення) клопотання учасників судового провадження.
Усі судові рішення, що ухвалюються в письмовій формі та викладаються окремим документом, також відображаються в журналі судового засідання. Це не є дублюванням, оскільки в журналі судового засідання фіксуються лише найменування рішення та його стислий зміст.
Загалом слід зазначити про те, що журнал судового засідання є складною системою фіксування різних доказів, їх сукупності, що об’єднані єдиною процесуальною формою. Відповідно, порушення цієї форми призводить до недопустимості як самого документа – журналу судового засідання, так і відображених у ньому рішень суду, що ухвалені відповідно до закону.