ЗБІР ПОДАТКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ В УКРАЇНІ: ДИСКУСІЙНІ АСПЕКТИ

 

Політило Валерій Ярославович

Здобувач Запорізького національного

університету

 

Податкова інформація – це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності й необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій.

Порядок подання податкової інформації органам державної податкової служби визначається Кабінетом Міністрів України. Система податкової інформації, її джерела та режим визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Податкова інформація надається органам державної податкової служби періодично або за окремим письмовим запитом таких органів у безоплатному порядку.

Інформація про такі встановлені ставки місцевих податків, зборів та надані податкові пільги також надається податковим органам для використання цієї інформації в діяльності податкової служби. Крім того, надається інформація про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності, які видаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та Національним банком України. Крім того, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація про експортні та імпортні операції платників податків, яка надається відповідними державними органами.

Відповідно до ст. 72 Податкового кодексу України збір податкової інформації здійснюється для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу і з цією метою використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема така інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі  копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій [1].

Від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України інформація: про об’єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об’єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати; про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків; що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації, фінансових звітів), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування; про встановлені органами місцевого самоврядування ставки місцевих податків, зборів та надані такими органами податкові пільги.

Інформація про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності, яка повинна містити: найменування платника податків, якому видані такі дозволи, ліцензії, патенти; податковий номер або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи; вид дозвільного документа; вид діяльності, на провадження якої видано дозвільний документ; дату видачі дозвільного документа; строк дії дозвільного документа, інформацію про припинення (зупинення) дії дозвільного документа із зазначенням підстав такого припинення (зупинення); сплату належних платежів за видачу дозвільного документа; перелік місць провадження діяльності, на яку видано дозвільний документ; про експортні та імпортні операції платників податків; від банків, інших фінансових установ; інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за результатами податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючого органу в установленому законом порядку.

Водночас, згідно з Податковим кодексом України (пункт 78.1.1 пункт 78.1 статті 78), якщо за наслідками отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, це є підставою документальної позапланової виїзної перевірки [1]. Відповідно не може бути джерелом податкової інформації інформація, що є суб’єктивною, або поширюватися з метою дискредитації того чи іншого платника податків. Тому в Податковому кодексі України акцентовано увагу на тому, що податковою інформацією можна вважати винятково ту інформацію, яка офіційно оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, тобто публічна інформація.

Публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація про заробітну плату та інші виплати працівнику державного органу або органу місцевого самоврядування є інформацією про фізичну особу [2]. Така інформація не є конфіденційною, оскільки стосується здійснення посадових чи службових обов’язків особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Це підтверджується також положеннями декількох законів, зокрема Закон України «Про доступ до публічної інформації» забороняє обмежувати доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами [2]. Розпорядження бюджетними коштами включаєздійснення витрат з державного чи місцевого бюджету. Заробітна плата та інші виплати (премії, матеріальна допомога тощо) посадовим та службовим особам є витратамиз бюджету. Згідно із внесеною зміною до статті 6 Закону, не належать до інформації зобмеженим доступом відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати ізобов’язання фінансового характеру, оформленої за формою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», крім відомостей, зазначених у пункті 7 примітки додатку до цього Закону.

Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» також забороняє відносити до інформації з обмеженим доступом відомості про розміри і види оплати праці зазначених осіб [3]. Закон України «Про оплату праці» дозволяє надавати відомості про оплату праці іншим особам, коли це передбачено законодавством [4].

Наведене узгоджується із Законом України «Про захист персональних даних», який допускає, що інші закони можуть забороняти віднесення персональних даних певних категорій фізичних осіб або певних персональних даних до інформації з обмеженим доступом [5]. Крім того, цей Закон дозволяє поширення персональних даних без згоди відповідної особи у випадках, визначених законом, в інтересах економічного добробуту і прав людини (надання інформації про бюджетні витрати відповідає інтересам запобігання та виявлення корупції, що є необхідним для економічного добробуту, а також забезпечує право особи на доступ до інформації) [5].

Отже, інформація про заробітну плату, премії, матеріальну допомогу, будь-які інші виплати з державного чи місцевого бюджету працівнику державного органу або органу місцевого самоврядування не є конфіденційною, не може бути обмежена в доступі і підлягає наданню на запит. Доступ до такої інформації санкціонований законом і не потребує згоди особи.

За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Держава здійснює контроль за режимом доступу до інформації. Завдання контролю за режимом доступу до інформації полягає у забезпеченні додержання вимог законодавства про інформацію органами державної податкової служби та недопущенні необґрунтованого віднесення відомостей до категорії інформації з обмеженим доступом.

Інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація.

Обмеження доступу до податкової інформації здійснюється відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» при дотриманні сукупності таких вимог:

- виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

- розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

- шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Отже, інформація з обмеженим доступом має надаватися державною податковою службою – розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше та якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. При чому обмеженню підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

 

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Податковий кодекс України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 13—14, № 15—16. — ст. 112
  2. Про доступ до публічної інформації: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 32. — ст. 314
  3. Про засади запобігання та протидії корупції : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — 40. — ст. 404
  4.  Про оплату праці: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 17. — ст.121
  5.  Про захист персональних даних : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — 34 — ст. 481