ЗАПРОВАДЖЕННЯ ОСВІТНЬОЇ ПРОГРАМИ «СТРАТЕГІЧНІ КОМУНІКАЦІЇ» ДЛЯ ПРОФІЛЬНОЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ПІДГОТОВКИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Сивак Тетяна Володимирівна,

голова Інституту державного управління ГОСЛ,

докторант кафедри парламентаризму та

політичного менеджменту,

Національна академія державного управління

при Президентові України,

кандидат наук  з державного управління

УДК 316.776:004.73

 

У статті досліджено потреби органів публічного управління у кваліфікованих фахівцях зі стратегічних комунікацій, здатних професійно вирішувати багатофакторні проблеми в інформаційно-комунікаційному середовищі. Проаналізовано ринок надання освітніх послуг у сфері стратегічних комунікацій та визначено основні передумови запровадження профільної спеціалізованої підготовки державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування. Доведено, що підготовка магістрів публічного управління і адміністрування у сфері стратегічних комунікацій має здійснюватися в НАДУ при Президентові України з застосуванням проблемно-орієнтованого навчання та  трансдисциплінарного підходу. Визначено, що професійні компетенції випускника мають базуватись на унікальному поєднанні знань у сферах: проектно-аналітичної, психолого-лінгвістичної, соціологічної та маркетингової діяльності.

Ключові слова: стратегічні комунікації, професійні компетенції державних службовців, професійне навчання у сфері стратегічних комунікацій, трансдисциплінарний підхід.

 

T. SYVAK,

Doctoral Candidate of Parliamentarism and Political Management Department. National Academy for Public Administration under the President of Ukraine, PhD in Public Administration

IMPLEMENTATION OF THE EDUCATIONAL PROGRAM «STRATEGIC COMMUNICATIONS» FOR PROFESSIONAL SPECIALIZED TRAINING OF PUBLIC OFFICIALS

The article investigates the needs of public administration bodies in qualified strategic communications specialists who are able professionally solve multifactorial problems in the information and communication environment. The market of providing educational services in the field of strategic communications is analyzed and the main preconditions for the introduction of professional specialized training of civil servants and local government officials are determined. It is proved that the preparation of masters in public administration and management in the field of strategic communications should be carried out at NAPA under the President of Ukraine with application of problem-oriented studying and transdisciplinary approach. It has been determined that the professional competences of the graduate should be based on a unique combination of knowledge in the areas of project-analytical, psycho-linguistic, sociological and marketing activities.

Key words: strategic communications, professional competences of public officials, professional training in the field of strategic communications, transdisciplinary approach.

 

Т. В. СИВАК,

докторант кафедры парламентаризма и политического менеджмента, Национальная академия государственного управления при Президенте Украины, к.гос.упр.

ВНЕДРЕНИЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ПРОГРАММЫ «СТРАТЕГИЧЕСКИЕ КОММУНИКАЦИИ» ДЛЯ ПРОФИЛЬНОЙ СПЕЦИАЛИЗИРОВАННОЙ ПОДГОТОВКИ ГОСУДАРСТВЕННЫХ СЛУЖАЩИХ

В статье исследованы потребности органов публичного управлении в квалифицированных специалистах по стратегическим коммуникациям, способных профессионально решать многофакторные проблемы в информационно-коммуникационной среде. Проанализирован рынок предоставления образовательных услуг в сфере стратегических коммуникаций и определены основные предпосылки введения профильной специализированной подготовки государственных служащих и должностных лиц местного самоуправления. Доказано, что подготовка магистров публичного управления и администрирования в сфере стратегических коммуникаций должна осуществляться в НАГУ при Президенте Украины с применением проблемно-ориентированного обучения и трансдисциплинарного подхода. Определено, что профессиональные компетенции выпускника должны базироваться на уникальном сочетании знаний в сферах: проектно-аналитической, психолого-лингвистической, социологической и маркетинговой деятельности.

Ключевые слова: стратегические коммуникации, профессиональные компетенции государственных служащих, профессиональное обучение в сфере стратегических коммуникаций, трансдисциплинарный подход.

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. Об’єктивна потреба у розвитку ефективного та убезпеченого інформаційного простору України, вдосконалення діяльності органів публічного управління та приведення його у відповідність до вимог ефективного розвитку держави зумовлена суттєвим ускладнення суспільних відносин як на міжнародному рівні, так і безпосередньо в державі. Нині запровадження стратегічних комунікацій актуалізується низкою стратегічних та концептуальних документів розвитку держави: «Стратегія сталого розвитку «Україна – 2020» – 10 пріоритет, Щорічне послання Президента України до Верховної Ради України, Угода про асоціацію з ЄС – 14 глава, «Стратегія реформування державного управління України на 2016-2020 рр.» – розділ «Стратегічне планування, формування і координація політики», Воєнна доктрина України, Доктрина інформаційної безпеки України, якою одним із пріоритетів визначено побудову дієвої та ефективної системи стратегічних комунікацій. Тобто, окрім об’єктивної необхідності запровадження стратегічних комунікацій в Україні існує суттєве нормативне підґрунтя, котре визначає основних суб’єктів та їх основні компетенції в цьому процесі. Важливе завдання визначено перед Міністерством інформаційної політики – розроблення стратегічного наративу, як основної компоненти стратегічних комунікацій, та його імплементація. Тобто перед органами влади постають нові виклики та завдання, виконання яких може бути забезпечене лише кваліфікованими спеціалістами в цій сфері.

Протягом останніх кількох років у міністерствах створюються окремі підрозділи або посади, на які покладаються функції з питань стратегічних комунікацій: Міністерство інформаційної політики – сектор стратегічних комунікацій, радник міністра; Міністерство закордонних справ – департамент стратегічних комунікацій та управління публічної дипломатії Політичного департаменту; Міністерство оборони та Генеральний штаб ЗС України – ряд підрозділів за компонентами стратегічних комунікацій та радник при МОУ та ГШ ЗСУ; Міністерство внутрішніх справ – департамент комунікацій та уповноважений представник з питань стратегічних комунікацій. Ще в трьох міністерствах плануються структурні зміни з питань інформаційної політики та комунікацій: освіти і науки, молоді та спорту, екології та природних ресурсів.

Стан організаційно-функціонального забезпечення впровадження стратегічних комунікацій в діяльність органів публічної влади визначається структурним дисбалансом. Структурні підрозділи центральних органів виконавчої влади, до функцій яких віднесено формування системи та використання складових стратегічних комунікацій, мають різні форми та масштаби: окремі посадовці, департаменти, управління, відділи, сектори. Гостро постає проблема кадрового забезпечення спеціалістами з питань стратегічних комунікацій та, що більш важливо – відбувається підміна понять чи поєднання діяльності з питань стратегічних комунікацій зі стратегічним планування та / чи зв’язками з громадськістю, ЗМІ тощо.

У Міністерстві інформаційної політики одним з завдань визначено розвиток нових комунікаційних структур та розробку правил і вимог до фахівців з комунікацій для забезпечення урядових комунікацій (зв’язків з громадськістю). Для цього передбачається проведення реформи урядових служб з комунікацій, в основі якої є наділення комунікаційних структур більшими повноваженнями, впровадження підходу проактивних і планових комунікацій та підвищення професійного рівня урядових фахівців з комунікацій. Концепцією реформ урядових комунікацій визначено запровадження навчальних програм для посадових осіб усіх рівнів, уніфікація бази даних знань, розробку уніфікованого словника та навчального посібника, що дасть змогу запровадити систему підготовки фахівців з питань комунікацій. До компонентів системи навчання та професійного розвитку віднесено розробку базових курсів з комунікаційних дисциплін, системи тренінгів та налагодження загальноурядової освітньої діяльності з дисциплін стратегічних комунікацій.

Отже, очевидною є потреба у системній підготовці висококваліфікованих фахівців з питань стратегічних комунікацій на усіх рівнях системи публічного управління, адже лише за таких умов стане можливим запровадження дієвої системи стратегічних комунікацій, що стане ефективним інструментарієм на виклики перед публічним управлінням.

Аналіз останніх публікацій за проблематикою та виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Дослідженню питання становлення стратегічних комунікацій в публічному управлінні та побудови дієвої системи стратегічних комунікацій присвячено праці вітчизняних та зарубіжних учених: Дубова Д., Кушніра О., Максименка Ю., Ліпкана В., Попової Т., Тихомирової Є., Фрідмана Л., Пауля К., Татама С. та ін., які заклали підґрунтя до розвитку стратегічних комунікацій в державноуправлінському, науковому та освітньому напрямках. Однак комплексного наукового дослідження щодо розширення спектру освітніх послуг для державних службовців, створення нових освітніх програм, визначення кваліфікаційних вимог, професійних компетенцій та підходів до навчального процесу у сфері стратегічних комунікацій здійснено не було.

Мета статті полягає в науковому обґрунтуванні необхідності запровадження нового освітнього напрямку у професійному навчанні державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, депутатів, представників неурядових організацій та бізнес-структур – спеціалізації «Стратегічні комунікації» у НАДУ при Президентові України, а також у визначенні професійних компетенцій та кваліфікаційних вимог у такого рівня і фаху спеціалістів, здатних до професійної орієнтації в непередбачуваному інформаційному просторі, пов’язаних з підготовкою та реалізацією управлінських комунікацій.

Виклад основних результатів та їх обґрунтування. Стратегічні комунікації – це системні комунікації, зорієнтовані на встановлення довготривалих взаємозв’язків між суб’єктом і його внутрішніми та зовнішніми аудиторіями, які допомагають досягти власних цілей комунікатора. В основі стратегічних комунікацій лежать цінності цільових аудиторій, саме вони сприяють встановленню довготривалих відносин, взаєморозумінню і ефективній взаємодії з реальними і потенційними реципієнтами.

На думку К. Пола, стратегічні комунікації – це: вплив, що містить правду, прихильність до достовірності, і варто їх ототожнювати з «доброчесними переконаннями» [20]; узгоджені дії, повідомлення, образи та інші форми участі для інформування, впливу з метою переконання цільової аудиторії на підтримку національних цілей [19]. Тобто в основі стратегічних комунікацій є благотворний вплив, який не можна ототожнювати з маніпуляцією, обманом та пропагандою – це неадекватні форми впливу, які є нестійкими в сучасному інформаційному середовищі й підривають довіру до нинішніх та майбутніх повідомлень, докладених зусиль і суб’єкта в цілому.

Кушнір О.В. та Максименко Ю.Є., визначають стратегічні комунікації як стратегічну взаємодію й взаємовплив в інформаційному середовищі між окремими суб’єктами (державними, чи визначеними для виконання державних цілей), що полягає у всебічному залученні можливостей кожного окремого компонента стратегічної комунікації у комплексі або відокремлено, та спрямовані на досягнення визначеної мети [6].

У попередніх дослідженнях нами також було подано визначення стратегічних комунікацій з двох аспектів: як процес (узгодження слів і справ з метою впливу та надання інформації) і як результат цього процесу. Найголовніше – вони мають бути несуперечливими для різних цільових аудиторій [12].

«Політика стратегічних комунікацій НАТО» дає найбільш використовуване тлумачення терміну «стратегічні комунікацій», яке визначається як скоординоване і належне використання комунікативних можливостей і діяльності НАТО – публічної дипломатії, зв’язків із громадськістю, військових зв’язків із громадськістю, інформаційних та психологічних операцій у разі необхідності для підтримки політики Альянсу, операцій і заходів та з метою просування цілей НАТО [18]. В цьому визначенні розширюється інструментарій стратегічних комунікацій, які потім детермінуються у їх складові.

Ключовими компонентами процесу реалізації стратегічних комунікацій представники НАТО називають:

а) розуміння владою суспільства, його інформування та залучення для просування інтересів і цілей через вплив на сприйняття, настанови, переконання та поведінку;

б) узгодження дій, зображень, висловлювань на підтримку політики й планування з метою досягнення всеосяжних стратегічних цілей;

в) визнання того, що всі операції і види діяльності є важливими компонентами процесу комунікації, оскільки все, що говорить і робить комунікаційний центр – або не спромігся сказати й зробити цей центр, має передбачувані й непередбачувані наслідки для цільових і нецільових аудиторій;

г) визнання того, що стратегічні комунікації є не додатковими діями, а невід’ємною частиною планування та реалізації усіх операцій та видів діяльності [17].

У США стратегічні комунікації визначені на державному рівні і трактуються як спрямовані зусилля уряду США на розуміння та залучення ключових аудиторій до створення, посилення чи збереження умов, сприятливих для задоволення інтересів, політики, цілей уряду США через використання скоординованих програм, планів, повідомлень та продуктів, які синхронізовані з діями всіх владних інструментів. Такого ж погляду дотримується і вітчизняний науковець Ліпкан В.А., який детальніше охарактеризував дане визначення за п’ятьма ключовими складовими [7, с. 350-351].

У Доктрині інформаційної безпеки України саме це тлумачення взято за основу і термін «стратегічні комунікації» має таке значення: скоординоване і належне використання комунікативних можливостей держави – публічної дипломатії, зв’язків із громадськістю, військових зв’язків, інформаційних та психологічних операцій, заходів, спрямованих на просування цілей держави [15].

Отже, більш узагальнено можемо визначити, що стратегічні комунікації – це не вид комунікаційної діяльності суб’єкта, а це, в першу чергу, особливі принципи управління комунікаційним процесом та чинник, що сприяє реалізації стратегії суб’єкта і механізм досягнення стратегічних цілей.

Змістовим ядром стратегічних комунікацій є формування (стратегічного) наративу – переконливої сюжетної лінії, яка може пояснити події аргументовано і з якої можна дійти висновків щодо причин перебування держави в конфлікті, значення цього становища та щодо перспектив держави в разі успішного виходу з нього. Стратегічний наратив формується на підставі існуючих у суспільстві уявлень і цінностей. Фрідман Л. [16] зазначив, що стратегічні наративи навмисно побудовані або посилені з ідей і думок, які вже циркулюють, вони пропонують інтерпретацію ситуації та підказують відповіді. Щоб бути ефективними, стратегічні наративи мають входити в резонанс із цінностями, інтересами й забобонами цільових аудиторій. Стратегічні наративи формулюють кінцеві стани і пропонують спосіб досягнення мети, забезпечуючи громадськість розумінням і сенсом подій, пов’язаних із застосуванням воєнної сили [16]. Доктриною інформаційної безпеки України стратегічний наратив визначено як спеціально підготовлений текст, призначений для вербального викладення у процесі стратегічних комунікацій з метою інформаційного впливу на цільову аудиторію [15].

Отже, сутність стратегічних комунікацій, з огляду на їх специфіку та основні складові, полягає в об’єднанні, координації, активізації і використанні ресурсів та можливостей публічного управління, маркетингу, журналістики, соціології, психології, бізнесу й реклами. А це, в свою чергу, передбачає наявність великої кількості суб’єктів стратегічних комунікацій, їх різнонаправлених зв’язків, що становлять собою систему. Стратегічні комунікації в публічному управлінні не розглядаються як власність одного суб’єкта, органу влади, установи чи організації, тому що кожна організаційна структура в межах формування та реалізації державної стратегії є частиною системи стратегічних комунікацій. Система стратегічних комунікацій формується суб’єктами та представляє собою узгоджену за цілями та стратегічними пріоритетами діяльність державних і недержавних інституцій у сфері стратегічних комунікацій на засадах інформації взаємодії. Вона складається з мети, ідей, завдань, функцій, принципів, методів.

З огляду на подані визначення, можемо зауважити, що запровадження системи стратегічних комунікацій потребує спеціального фахового рівня підготовки у працівників органів публічного управління, військовослужбовців, медійників, журналістів, соціологів тощо, адже всі вони мають узгоджено діяти задля досягнення стратегічних цілей держави.

Варто зазначити, що потреба у фахівцях з комунікацій постійно зростає, зокрема в урядових структурах для забезпечення ефективності реалізації реформ, налагодження ефективної взаємодії з регіонами, для забезпечення підтримки процесів децентралізації, а також є об’єктивна потреба у фахівцях з комунікацій у діяльності об’єднаних територіальних громад. Кваліфікаційні вимоги до спеціалістів з питань комунікацій є дещо розмитими, зокрема наявність освіти, яка варіюється від журналістики, філології, соціології до ІТ-сфери. Однак і традиційні медіа: друковані ЗМІ, візуальні та аудіо-медіа, і більш інноваційні: інтернет-ЗМІ та соціальні мережі – є лише медійними засобами і технологіями, які повною мірою мають використовуватись стратегічними комунікаціями як інструменти. Тобто вузькоспеціалізовані фахівці можуть залучатися до процесу реалізації стратегічних комунікацій, а не до розбудови системи, розроблення стратегій розвитку, власне завданням стратегічним комунікацій є налагодження їх ефективної взаємодії, спільності дій, координації зусиль для досягнення стратегічних цілей держави.

Ряд вітчизняних вишів: Інститут журналістики Київського університету ім. Б. Грінченка, Інститут міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка та ГО «Національна академія комунікативістики» – ініціювали впровадження в Україні освітньої галузі «Комунікативістика» шляхом перейменування галузі знань 06 «Журналістика» на «Комунікативістика» та створенням спеціальності 061 «Комунікації і журналістика» [8]. Однак така ініціатива видається хибною, оскільки перед фахівцями з питань комунікацій та журналістами постають різні професійні вимоги: функції журналістики полягають в інформуванні, виражені і формуванні громадської думки, просвітництві, виховані тощо, а функції комунікацій – це коло обов’язків під час реалізації діяльності кого-, чого-небудь: апелятивна, взаємодії, волевиявлення, впливу, інформаційна, перформативна, спонукальна, прагматична, регулювальна, ритуальна, встановлення контакту та довіри [7, с. 390]. Мас-медіа в процесі комунікацій є лише одним із комунікаційних каналів, тобто посередником між комунікатором і реципієнтом здатним формувати громадську думку, масову свідомість. Окрім мас-медійних комунікаційних каналів існують немедійні, міжособистісні до яких відносяться: особисте спілкування, соціальні мережі, література, кіно, культура, мистецтво, наукові та розважальні заходи тощо, які в сфері стратегічних комунікацій мають більш важливе значення.

Тобто, говорячи про необхідність створення нової освітньої та наукової галузі «Комунікативістика», не варто ототожнювати її з журналістикою чи іншою галуззю, а розглядати її як окремий напрям чи сферу діяльності. Для запровадження нового освітнього напрямку, основна мета якого підготовка кваліфікованих працівників у сфері комунікацій, необхідним є внесення змін до чинного класифікатора професій. Відповідно до розділу 2 «Професіонали» Класифікатора професій [9], що містить професії, які передбачають високий рівень знань у відповідній галузі та вимагають від працівника (з урахуванням кола та складності певних професійних завдань та обов’язків) кваліфікації за дипломом про повну вищу освіту, що відповідає рівню спеціаліста, магістра існує єдина професійна назва роботи з питань комунікацій – аналітик комунікацій (крім комп’ютерів), код КП – 2149.2. Також в класифікаторі представлені наступні професії, що не в повній мірі відповідають вимогам, це: аналітик з комп’ютерних комунікацій та широко представлені професії у сфері телекомунікацій. Тобто нагальною є потреба в унормуванні такої професії як фахівець / спеціаліст з комунікацій, а для сектору публічного управління – зі стратегічних комунікацій.

Кваліфікований державний службовець, який матиме відповідну кваліфікацію у сфері стратегічних комунікацій, що визначатиметься рівнем освіти та спеціалізацією, здатний виконувати завдання та обов’язки відповідної роботи у підрозділах органів публічного управління зі стратегічних комунікацій. Спеціалізація пов’язана як з необхідною галуззю знань, використовуваними інструментами, технологіями, так і з надаваними публічними послугами і відповідає певною мірою деталізованому колу професійних завдань та обов’язків.

Відповідно до п. 20 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» спеціалізація – складова спеціальності, що визначається закладом вищої освіти та передбачає профільну спеціалізовану освітню програму підготовки здобувачів вищої та післядипломної освіти [2]. Спеціалізація, відповідно до Положення про систему підготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, – це профільна спеціалізована підготовка державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування з метою набуття здатності виконувати окремі завдання та обов’язки, необхідні для професійної діяльності на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування [10]. Підготовка магістрів з публічного управління та адміністрування здійснюється за освітньо-професійними програмами і передбачає здобуття поглиблених правових, економічних, політологічних, управлінських, соціально-гуманітарних, психолого-педагогічних, фахових та інших знань, необхідних для нормативно-правового, організаційно-розпорядчого та консультаційно-дорадчого забезпечення діяльності органів, на які поширюється дія Законів України «Про державну службу» [4] та «Про службу в органах місцевого самоврядування» [3].

Необхідність нової професійної діяльності у сфері стратегічних комунікацій на державній службі визначає потребу у професійному навчанні – набутті та вдосконаленні професійних знань, умінь та навичок, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації державного службовця для виконання відповідних посадових обов’язків.

Оскільки на державному рівні мова про необхідність запровадження стратегічних комунікацій в Україні йде вже протягом кількох років, то окремі виші вже започатковують певні навчальні факультативні курси, короткотермінові семінари та спеціалізації. Так, наприклад, у Національному університеті оборони України ім. І. Черняховського проводиться факультативний курс зі стратегічних комунікацій для всіх слухачів оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів підготовки на виконання завдання 1.7.3 «У рамках становлення загальнодержавної системи стратегічних комунікацій запровадити систему професійного навчання та розвитку із комунікативних дисциплін для сил оборони» оперативної цілі 1.7 «Становлення та розбудова спроможностей сил оборони у сфері стратегічних комунікацій як частини загальнодержавної та міжвідомчої системи стратегічних комунікацій, спрямованих на підтримку формування та реалізації політики у сфері безпеки і оборони України, а також досягнення цілей оборони держави» [14].

У Національній академії Служби безпеки України у 2016 р. відкрили курси зі стратегічних комунікацій для співробітників СБУ, які спрямовані на реалізацію Дорожньої карти Партнерства у сфері стратегічних комунікацій між Радою Національної безпеки та оборони України та Міжнародним секретаріатом НАТО [1].

Також у системі НАДУ при Президентові України, зокрема у Одеському регіональному інституті державного управління, у 2016 році відкрито спеціалізацію «Стратегічні комунікації» за спеціальністю 0.73 «Менеджмент» галузі знань 07 «Управління та адміністрування», за якою здійснюється підготовка магістрів зі стратегічних комунікацій. Рівень кваліфікації відповідно до Національної рамки кваліфікацій – восьмий, Європейської рамки кваліфікацій для навчання впродовж життя – другий. Набуті компетенції за результатами навчання полягають у набутті слухачами знань та розумінь:

- концептуальних основ теорії комунікацій, комунікаційного менеджменту та методології застосування найважливіших технологічних компонентів: PR, GR, реклами, пропаганди, інформаційної війни, публічних виступів, іміджелогії; моделей комунікації та їх взаємодії в інформаційно-комунікаційному просторі;

- концептуальних основ стратегічних комунікацій та методології застосування її найважливіших технологічних компонентів;

- нормативно-правової бази, що регулює суспільні відносини у сфері стратегічних комунікацій; правового регулювання вжиття інформаційних та психологічних заходів

- основних тенденцій трансформації інформаційної конфігурації світу, формування інформаційного центра та інформаційних периферій;

- технології бренд-комунікаційного маркетингу, мікс-маркетингу, Digital, Real Time Marketing, SMM, відмінностей пропаганди, реклами та піару, організації комунікативного простору GR, технології стратегічного піару;

- концепцій та методів аналізу заінтересованих сторін стратегічних комунікацій, аналітичної наратології, моделей інформаційної взаємодії між суб’єктами стратегічних комунікацій;

- життєвого циклу проекту стратегічних комунікацій, методів формування наративу як продукту проекту, областей знань проектного менеджменту та їх специфікації в аспекті стратегічних комунікацій;

- технології розроблення бізнес-плану проекту стратегічних комунікацій, концепції бренд-маркетингових комунікацій;

- існуючих теоретичних і практичних методів та механізмів інституту публічної дипломатії, базової специфіки планування, прогнозування, розроблення проектів зі стратегічних комунікацій з використанням елементів публічної дипломатії;

- алгоритму запровадження комплексної системи захисту інформації;

- стратегії і тактики, стилів і технології комунікативної поведінки учасників спілкування;

- нових форм і способів досягнення стратегічних цілей через інформаційний простір, основних засобів стратегічної комунікації, що дозволяє формувати послідовні, логічні меседжі, які виконують не лише інформаційну функцію, а й функцію впливу;

- інституційної спроможності для здійснення міжнародних стратегічних комунікацій, технологічних прийомів встановлення довгострокових взаємозв’язків між органами державної влади та суспільством.

Підготовка магістрів стратегічних комунікацій в ОРІДУ базується на поєднанні теорій публічного управління, комунікаційного менеджменту, лінгвістики, психології та технологій проектного менеджменту, зокрема, під час реалізації окремих комунікаційних проектів, що дасть змогу раціональніше використовувати наявний потенціал суб’єкта управління, його ресурсів і забезпечувати ефективніший вплив на сегментовані відповідно до конкретної мети цільові аудиторії.

Тобто навчально-методичне підґрунтя до запровадження спеціалізації для навчання державних службовців вже закладено, хоча і немає поки що єдиного термінологічного, технологічного та кадрового забезпечення, існує розбіжність у тлумаченні даного поняття, відсутні комплексні навчально-методичні матеріали, для викладання на спеціальних курсах у силових структурах запрошуються здебільшого викладачі та фахівці структур НАТО. Подібні курси мають здебільшого декларативний характер та спрямовані на роз’яснення суті феномену стратегічних комунікацій та використанню окремих їх компонентів, а також не відрізняються системністю та послідовністю. Стратегічні комунікації та їх 17 складових мають різні форми функціонування у різних державних структурах, що також вимагає відповідного підходу під час запровадження спеціалізації, однак в цьому і полягає феноменальність стратегічних комунікацій, оскільки саме завдяки вчасному, адекватному використанню всіх складових, як дієвих інструментів, може зазвучати оркестр стратегічних комунікацій держави.

Отже, НАДУ при Президентові України, як головний державний вищий навчальний заклад з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, має запровадити нову освітню програму та здійснити наукове та навчально-методичне забезпечення діяльності системи підготовки, перепідготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації у сфері стратегічних комунікацій. Варто зазначити, що з 2017 року в межах комплексного наукового проекту НАДУ при Президентові України «Державне управління та місцеве самоврядування» здійснюється науково-дослідна робота на тему: «Механізми формування системи стратегічних комунікацій в державному управлінні» (№ держреєстрації 0117U004395) [5].

Міністерство інформаційної політики, відповідно до покладених на нього завдань, має пріоритет у забезпечені розбудови в Україні системи державних стратегічних комунікацій, сприяє популяризації та формуванню позитивного іміджу України у світових та національних інформаційних ресурсах іноземних держав, сприяє проведенню загальнонаціональних комунікаційних кампаній, організовує навчання державних службовців з питань, що належить до його компетенцій [11]. Тому раціональним кроком стало б проведення спільного заходу МІП України і НАДУ при Президентові України, а також інших профільних установ і організацій у якості експертів з розробки кваліфікаційних вимог до державних службовців, їх потенційних посадових обов’язків і сфери відповідальності. Це дасть змогу сформувати портрет магістра публічного управління і адміністрування у сфері стратегічних комунікацій та якісно сформувати освітньо-професійну програму і навчальний план спеціалізації «Стратегічні комунікації» та фахові компетентності.

Магістр зі стратегічних комунікацій – це професійний метакомунікатор, який володіє сучасними інформаційно-комунікативними технологіями й інструментами та, координуючи і використовуючи внутрішні й зовнішні комунікаційні можливості і потенціал суб’єкта публічного управління, сприяє досягненню стратегічних цілей держави. Професійні компетенції випускника спеціалізації «Стратегічні комунікації» мають формуватися на унікальному поєднанні знань у сферах:

-       Проектно-аналітичної діяльності: проектування стратегічних комунікацій щодо реалізації державних політик, стратегій і реформ, оцінювання ефективності впливу й моніторинг результатів, розробка та реалізація комунікаційних стратегій суб’єкта публічного управління у форматах взаємодії G2G, G2B, G2C, G2N, G2S, G2E тощо з популяризації, інформування, просвітництва, позиціонування, брендингу, PR-, GR-кампаній.

-       Психолого-лінгвістичної діяльності: формування комунікативних цілей та проектування поведінки цільових аудиторій (ключових гравців), формулювання стратегічного наративу та його імплементації у ключові меседжі, залучення ключових гравців та лідерів думок, координація діяльності суб’єкта стратегічних комунікацій.

-       Соціологічної та маркетингової діяльності: аналіз інформації про події, процеси, тенденції та настрої у суспільстві, державі та науці, визначення комплексу найефективніших комунікаційних каналів, комплексна розробка стратегічних та оперативних заходів з використанням усіх елементів маркетингових комунікацій у зовнішньому і внутрішньому середовищі SMM, Digital, Real Time Marketing, Creative.

Міждисциплінарний чи трансцисциплінарний підхід у підготовці магістрів в рамках спеціалізації «Стратегічні комунікації» дасть змогу державним службовцям розвивати певні мисленнєві навички, когнітивні техніки та здобувати вміння впроваджувати такі стратегії, які враховують багаторівневість і складність феномену стратегічних комунікацій: не протиставляти, а запроваджувати принцип додатковості і доповнюваності. Вдосконалення системи вищої освіти та приведення її у відповідність до вимог ринку праці, підвищення якості освітніх послуг, акцентування на проблемно-орієнтованому навчанні у тому числі для державних службовців дасть змогу підготувати управлінця нової формації, який володіє метамовою нового рівня, здатний бачити та вирішувати багатофакторні проблеми в інформаційно-комунікаційному середовищі.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Професійні компетенції випускника спеціалізації «Стратегічні комунікації» мають базуватись на унікальному поєднанні знань у сферах: проектно-аналітичної, психолого-лінгвістичної, соціологічної та маркетингової діяльності. Такий підхід у підготовці магістрів в рамках спеціалізації «Стратегічні комунікації» дасть змогу державним службовцям розвивати певні мисленнєві навички, когнітивні техніки та здобувати вміння впроваджувати такі стратегії, які враховують багаторівневість і складність соціально-економічних процесів, суспільних відносин та системи публічного управління. Для запровадження освітньої програми «Стратегічні комунікації» необхідно сформувати портрет випускника і його професійні характеристики, а також ініціювати внесення змін до Класифікатора професій.

Запровадження освітньої програми, як окремої спеціалізації, «Стратегічні комунікації» за спеціальністю 074 «Публічне управління та адміністрування» галузі знань 07 «Управління та адміністрування», об’єктивно, має бути в Національній академії державного управління при Президентові України, як головному державному вищому навчальному закладі України з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, що має суттєвий науково-методологічний і навчально-методичний потенціал та багаторічний досвід з надання якісних освітніх та наукових послуг органам публічного управління.

Перспективами подальших досліджень в цьому напрямку стануть розробка кваліфікаційних вимог до державних службовців, які працюватимуть у підрозділах зі стратегічних комунікацій органів публічного управління, та обґрунтування необхідності застосування міждисциплінарного чи трансцисциплінарного підходу під час підготовки магістрів публічного управління та адміністрування.

Список використаних джерел

  1. В Академії СБУ започатковано курси зі стратегічних комунікацій ; 30.11.2016 р. ; СБУ : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://ssu.gov.ua/ua/news/1/category/21/view/2367#.VoYLfbaY.dpbs
  2. Закон України від 01.07.2014 № 1556-VII: зі змінами від 05.09.2017 р. «Про вищу освіту» : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18
  3. Закон України від 07.06.2001 р. № 2493-ІІІ : зі змінами від 03.10.2017 р. «Про службу в органах місцевого самоврядування» : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2493-14/page
  4. Закон України від 10.12.2015 р. № 889-VII : зі змінами від 09.11.2017 р. «Про державну службу» : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/889-19
  5. Звіт про науково-дослідну роботу за темою «Механізми формування системи стратегічних комунікацій в державному управлінні» ; ДР № 0117U004395 ; ОРІДУ НАДУ при Президентові України. – Одеса, 2017. – 147 с.
  6. Кушнір О.В. Зміст стратегічних комунікацій у сучасному українському державотворені / О.В. Кушнір, Ю.Є. Максименко ; Глобальна організація союзницького лідерства. – 2016. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://goal-int.org/zmist-strategichnix-komunikacij-u-suchasnomu-ukrainskomu-derzhavotvorenni/
  7. Ліпкан В.А. Стратегічні комунікації : словник / Т.В. Попова, В.А. Ліпкан / за заг. ред. В.А. Ліпкана. – К. : ФОП О.С. Ліпкан, 2016. – 416 с.
  8. МІП: Реформа урядових комунікацій передбачає запровадження нової галузі знань «комунікативістика» ; 03.11.2017 : Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mip.gov.ua/news/2058.html
  9. Наказ Держспоживстандарту України від 28.07.2010 р. № 327 : зі змінами від 10.08.2016 р. «Про затвердження, внесення зміни та скасування нормативних документів» : Класифікатор професій» : Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/klasf/nac_kls/op_dk003_2016.htm
  10. Постанова КМУ від 07.08.2010 р. № 564 : зі змінами від 14.06.2017 р. «Про затвердження Положення про систему підготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування» : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/564-2010-%D0%BF
  11. Постанова КМУ від 14.01.2015 р. № 2 : зі змінами від 01.03.2017 р. «Питання діяльності Міністерства інформаційної політики України» : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/en/2-2015-%D0%BF
  12. Сивак Т. Тенденції розвитку кваліфікаційних потреб у спеціалістах зі стратегічних комунікацій / Т. Безверхнюк, Т. Сивак // Теоретичні та прикладні питання державотворення : електрон. наук. фах. вид. ОРІДУ НАДУ при Президентові України. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2016. – Вип. 18. – С. 61-83.
  13. Тихомирова Є.Б. Стратегічні комунікації як один з пріоритетів глобальної стратегії зовнішньої політики і безпеки ЄС : [Електронний ресурс] / Є. Тихомирова // Політичне життя. – 2016. – №4. – Режим доступу : http://jpl.donnu.edu.ua/article/view/3085
  14. У Національному університеті оборони України вперше проводиться факультативний курс зі стратегічних комунікацій ; 20.12.2017 р. ; МОУ : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mil.gov.ua/news/2017/12/20/u-naczionalnomu-universiteti-oboroni-ukraini-vpershe-provoditsya-fakultativnij-kurs-zi-strategichnih-komunikaczij/
  15. Указ Президента України від 25.02.2017 р. № 47/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України» : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/47/2017
  16. Freedman L. The Transformation of Strategic Affairs / Lawrence Freedman // The Adelphi Papers. – 2006. – Vol. 45; Is. 379. 9.
  17. NATO Strategic Communication: More to be Done? / Steve Tatham, Rita Le Page; National Defence Academy of Latvia Center for Security and Strategic Research [Electronic resource] – Mode of Access : http://www.academia.edu
  18. NATO Strategic Communications Policy : [Electronic resource]. – Mode of Access : http://info.publicintelligence.net/NATO-STRATCOM-Policy.pdf.
  19. Paul C. Getting Better at Strategic Communication, Strategic Communication: Origins, Concepts, and Current Debates / Christopher Paul. – Santa Barbara, California : Praeger. ABC-CLIO, LLC, 2011. – Р.11.
  20. Paul С. Strategic Communication / C. Paul // RAND Corporation. Santa Monica, on July 12. – 2011. – P. 18.

 

REFERENCES

  1. V Akademiyi SBU zapochatkovano kursy zi strategichnukh komunikatsiy (2016) [The Strategic Communications Courses were launched at the SBU Academy]  [Online] available at: https://ssu.gov.ua/ua/news/1/category/21/view/2367#.VoYLfbaY.dpbs (аccessed 2 December 2017).
  2. Pro vyshchu osvitu [About Higher Education] Zakon Ukrayiny vid 1 lyp 2014 r. # 1556-VII : zi zminamu vid 5 veres 2017 r. [Online] available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18

3.   Pro slyzhby v organakh mistcevogo samovryaduvannya [About service in local self-government bodies]  Zakon Ukrayiny vid 7 cherv 2001 r. # 2493-ІІІ: zi zminamu vid 3 zhovt 2017 r. [Online] available at:  http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2493-14/page

4.   Pro derzhavnu sluzhbu [About the civil service] Zakon Ukrayiny vid 10 grud 2015 r. # 889-VII: zi zminamu vid 9 lyst 2017 r. [Online] available at:  http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/889-19

5.   Mekhanizmy formuvannya systemy strategichnykh komunikatsiy (2017) [Mechanisms of forming a system of strategic communications in public administration] Zvit pro NDR DR № 0117U004395, Odesa, ORIDU NADU pry Prezydentovi Ukrainy.

6.   Kushnir O.V. and Maksymenko Yu. Ye (2016) Zmist strategichnukh komunikatsiy u suchasnomu ukrains’komu derzhavotvorenni  [Content of strategic communications in the modern Ukrainian state-created] Global’na organizatsiya soyuznuts’kogo liderstva [Online] available at:  http://goal-int.org/zmist-strategichnix-komunikacij-u-suchasnomu-ukrainskomu-derzhavotvorenni/

7.   Lipkan V.A. and Popova T.B. (2016) Strategichni komunikatsiyi : slovnyk  [Strategic Communications: Dictionary], FOP O.S. Lipkan, Kyiv, Ukraine

8.   MIP: Reforma uryadovukh komunikatsiy peredbachaye zaprovadzhennya novoyi galuzi znan’ “komunikatyvistyka” (2017) [Online] available at:  http://mip.gov.ua/news/2058.html

9.   Pro zatverdzhennya, vnesennya zminy ta skasuvannya normatyvnykh dokumentiv : Klasyfikator profesiy [About approval, making changes and abolishing regulatory documents: Classifier of professions] Nakaz Derzhspozhyvstandartu Ukrainu vid 28 lyp 2017 r. # 327: zi zminamy vid 10 serp 2016 r. [Online] available at: http://www.ukrstat.gov.ua/klasf/nac_kls/op_dk003_2016.htm

10.Pro zatverdzhennya Polozhennya  pro systenu pidgotovky, spetsializatsiyi ta pidvyshchennya kvalifikatsiyi derzhavnykh slyzhbovtsiv I posadovukh osib mistsevogo samovryaduvannya [About approval Provision on the system of training, specialization and advanced training of civil servants, and officials of local self-government] Postanova KMU vid 7 serp 2010 r. # 564 : zi zminamu vid 14 cherv 2017 r. [Online] available at:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/564-2010-%D0%BF

11.Pytannya diyal’nosti Ministerstva informatsiynoyi polityky Ukrainy [Issues of activity of the Ministry of Information Policy of Ukraine] Postanova KMU vid 14 sich 2015 r. # 2 : zi zminamy vid 1 ber 2017 r. [Online] available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/en/2-2015-%D0%BF

12. Bezverkhnyuk T. and Syvak T. (2016) Tendentsiyi kvalifikatsiynykh potreb u spetsialistakh zi strategichnukh komunikatsiy [Development Trends of Qualification Needs for Strategic Communications Specialist] Teoretychni ta prykladni pytannya derzhavotvorennya : elektronne nauk. fakh. vyd ORIDU NADU pru Prezydentovi Ukrainy, Vol 18, Odesa, Ukraine

13. Tykhomyrova Ye.B. (2016) Strategichni komunikatsiyi yak odyn z priorytetiv global’noi strategiyi zovnishnyoyi polityky I bezpeky ES [Strategic communications as one of the priorities of the global strategy of foreign policy and security EU] Politychne zhyttyia, [Online], Vol 4, available at: http://jpl.donnu.edu.ua/article/view/3085

14. U Natsional’nomu universyteti oborony Ukrainy vpershe provodyt’sya fakul’tatyvnyy kurs zi strategichnukh komunikatsiy (2017) [The National Defense University of Ukraine for the first time held an elective course on strategic communications], MOU [Online] available at: http://www.mil.gov.ua/news/2017/12/20/u-naczionalnomu-universiteti-oboroni-ukraini-vpershe-provoditsya-fakultativnij-kurs-zi-strategichnih-komunikaczij/

15.Pro rishennya Pady natsional’noyi bezpeky i oborony Ukrainy vid 29 grudnya 2016 r. “Pro Doktrynu informatsiynoi bezpeku Ukrainy” [About the Council's decision National Security and Defense of Ukraine dated December 29, 2016 “About the doctrine of information security of Ukraine” ] Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 25 lyut 2017 r. # 47/2017 [Online] available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/47/2017

16. Freedman L. (2006) The Transformation of Strategic Affairs. The Adelphi Papers. Vol. 45.

17. Tatham S. and Le Page R. NATO Strategic Communication: More to be Done? National Defence Academy of Latvia Center for Security and Strategic Research [Online] available at: http://www.academia.edu

18. NATO Strategic Communications Policy [Online] available at:  http://info.publicintelligence.net/NATO-STRATCOM-Policy.pdf.

19. Paul C. (2011) Getting Better at Strategic Communication, Strategic Communication: Origins, Concepts, and Current Debates, California : Praeger. ABC-CLIO, LLC, Santa Barbara, USA

20. Paul С. (2011) Strategic Communication. RAND Corporation. Santa Monica, on July 12, USA