ВПЛИВ ТЕРОРИЗМУ НА ПРОЦЕСИ СОЦІАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Рижов Ігор Миколайович,

голова Інституту теророгенезу ГОСЛ,

доктор юридичних наук, доцент

Тероризм як базовий фактор соціоморфозу, можна порівняти зі своєрідним кесаревим розтином у процесі народжування нових цивілізацій. Його небезпека насамперед у тому, що на фоні людських трагедій, сучасний тероризм є своєрідною технологією втручання в соціальні процеси, коли шляхом  провокації масової теророфобії, шляхом формування недовіри, ненависті і відвертої ворожнечі між соціальними групами певні кола намагаються  змінити або скорегувати алгоритм соціального управління, підмінити природний хід розвитку соціальних процесів і систем. Вплив тероризму на процеси соціальних трансформацій величезний. Достатньо пригадати, що всі світові війни та наступний перерозподіл світових цивілізаційних кордонів було спровоковано саме терористичними актами. Безпосереднім приводом до початку Першої світової війни стало вбивство  австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда. В результаті війни припинили своє існування чотири імперії, країни-учасниці втратили близько 10 млн. чоловік, 22 млн. було поранено. Початок сучасної фази зіткнення цивілізацій теж характеризується сплеском терористичної діяльності – від  замахів на лідерів та терористичних актів до масштабних військових кампаній з наступною окупацією. Восени 2001 року США було розпочато операцію «Тривала свобода», яка мала на меті повалення в Афганістані режиму «Талібан» та знищення підтримуваної ним терористичної організації «Аль-Каїда». Ця військова операція була відповіддю на масштабні атаки проти США 11 вересня 2001 року, що були здійснені міжнародним терористичним угрупованням Аль-Каїда на чолі з Усамою Бін Ладеном.  Цими подіями   розпочалося глобальне протистояння, в якому тероризм представлено як ґрунтовний принцип протиборства сторін глобального соціального конфлікту. Процес тільки розпочато, про його наслідки судити рано, можемо тільки оцінити його протікання.  Історія свідчить про те, що будь-яке штучне втручання в її хід не лише не має позитивних результатів, а викликає іноді трагічні наслідки, виправляти які мають цілі покоління. Саме тому, боротьба з тероризмом має глобальне завдання – оберігати цілісність цивілізаційних процесів, і це завдання набагато складніше, ніж всі задекларовані на цей час. Сутність такої місії набагато ширша, ніж примітивна нейтралізація і знешкодження саме терористів або їх угруповань, організацій та рухів терористичного спрямування.

Сучасний тероризм має сприйматися як екстремальна, вкрай девіантна соціальна діяльність, яка реально демонструє свої можливості за допомогою залякування суспільства. Криза керованості сучасного суспільства має багато причин (зростання динаміки соціальних перетворень, ускладнення взаємодії і глобалізація впливають на суспільну еволюцію факторів; посилення дестабілізуючих тенденцій), серед них і новий інформаційний режим, що сформувався на рубежі ХХ і ХХI ст. Він характеризується формуванням (під впливом інформатизації та вдосконалення інформаційних технологій) глобальної інформаційно-комунікаційної системи, що кардинально змінила базові параметри інформаційного середовища. Це проявлено в знищенні бар’єрів між різними каналами трансляції інформації і формами її існування, в можливості глобального охоплення аудиторії єдиним контентом, швидкості проходження інформаційних повідомлень, інтелектуалізації інформаційної інфраструктури тощо. З’явилася можливість безпосереднього цільового впливу на соціальний елемент на рівні соціальної ментальності, відмінна від традиційно застосовуваних в ході еволюції соціальних систем інструментів переконання і примусу (фізична і військова сила, держава, з її тоталітарною машиною примусу та правовою системою тощо). Ефективність останніх залежить від наявності та передавальних характеристик численних проміжних середовищ, які часто кардинально спотворюють зміст і цільову функцію такого впливу. Соціальний креатив примусив соціум на розв’язання його головної проблеми – участь індивідуума в процесі вироблення управлінських рішень, реалізувавши за допомогою інформаційних технологій функцію зворотного зв’язку. Саме тому соціально-інформаційні технології, що володіють системоутворювальними функціями стали своєрідним імперативом для соціальних процесів і абсолютно затребувані як інструмент конструктивної чи деструктивної діяльності, а імперативність інформаційних повідомлень в управлінні особистістю стали базовим елементом соціальної системи – технологічним базисом соціального управління. Сумнів у їх раціональності, ігнорування або протест, підкріплений маніпулятивними технологіями, заснованими на більш тонких впливах на людину (переконання, формування емоційної заангажованості, цінностей, стимулів до певних дій тощо), можуть призвести до провокації  кризових явищ  соціального характеру з радикальними наслідками. Криза керованості завжди породжує соціальні конфлікти.

Як вважають деякі вчені, зараз ми перебуваємо в стані четвертої  світової війни. По суті нова світова війна – це не «гаряча» війна у сенсі протиставлення її «холодній». Ця  війна підняла тероризм до рівня головної зброї у з’ясуванні відносин між керівними елітами, які претендують на світове панування. Терор і терористична діяльність – соціальні процеси що стали характерною ознакою сучасної епохи. Тероризм – дія з перетворення суспільства відповідно до ідеалів суб’єкта терористичної діяльності. Дія жорстка та незворотна в часі. Саме ця функція є основою, підґрунтям тероризму. Пошук спільних підходів до проблеми вивчення цих форм насильства триває понад 30 років, однак, незважаючи на це, немає однозначного визначення, що таке тероризм, які дії слід відносити до терористичних актів, у чому сутність терору, в чому першооснови того чи іншого явища. Очевидно, що протидія тероризму неможлива без комплексного теоретичного вивчення глибинних витоків, причин і умов його виникнення й активізації, осмислення наслідків його суспільно-перетворюючої функції та реалізації системи науково обґрунтованих державних або міждержавних соціально-правових заходів, спрямованих на зменшення вірогідності терористичної діяльності.

Список використаних джерел :

  1. Волтер Л. Витоки / Л. Волтер // Насильство, влада, терор. Незалежний культурологічний часопис «Ї». ? 2002. ? №25. ? С. 26?77.
  2. Ліпкан В.А. Теоретичні основи та елементи національної безпеки України: Монографія. — К.: Текст, 2003. — 600 с.
  3. Петухов Ю. Четвертая мировая. Вторжение. Хроника оккупации Восточного полушария / Ю. Петухов ? М.:Серия: IMPERIA-RUSSIA. Метагалактика, 2004. ? 414 с.
  4. Рижов І.М. Основи аналізу теророґенності соціальних систем: монографія.-К.:Магістр-XXI сторіччя, -  2008. – 288 с.
  5. Сенченко М. Четверта світова війна / М. Сенченко. ? Івано-Франківськ : Місто НВ, 2008. ? 102 с.