Відзив на дисертацію Мандзюка Олега Андрійовича “Правовий режим податкової інформації в Україні”

22 жовтня 2014 року в Запорізькому нацоінальному університеті відбувся захист кандидатської дисертації Мандзюка О.А. за темою “Правовий режим податкової інформації в Україні”, по якій першим опонентом виступав голова наглядової ради ГОСЛ В.А.Ліпкан.

ВІДГУК

офіційного опонента

доктора юридичних наук, доцента

на дисертацію Мандзюка Олега Андрійович

за темою «Правовий режим податкової інформації в Україні»

на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 — адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

 

Актуальність теми

 

Мандзюк Олег Андрійович  здійснив системне наукове дослідження актуальної теми, пов’язаної із визначенням концептуальних засад правового режиму податкової політики в Україні.

У ХХІ сторіччі докорінно змінився статус інформації, яка почала відігравати дедалі важливішу роль у всіх сферах життєдіяльності. Особливого значення вона набула для органів державної влади, адже успішне виконання покладених на них завдань неможливе без створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту інформації.

Очевидним став корелятивний зв’язок між рівнем розвитку держави з рівнем інформатизації, медіатизації та інтелектуалізації. За допомогою інноваційних інформаційних технологій і засобів зв’язку інформаційне суспільство бере участь у розв’язання соціальних проблем різного класу, контролює законність ухвалених рішень органами державної влади та адекватність застосованих засобів при цьому, впливає на формування ефективного механізму державної політики, тобто виступає активним суб’єктом інформаційного суспільства.

Однак слід визнати і той факт, що окрім позитивних надбань і нових можливостей, інформація за умови не контрольованості її створення та використання, без належних механізмів правового її захисту може становити певну загрозу інформаційній безпеці людини, суспільства та держави унеможливити реалізації конституційних інформаційних прав та свобод людини та громадянина.

Адже щонайменше розголошення інформації, стратегічного значення створює загрозу і для держави і для окремих громадян, або ж використання інформації, що може завдати шкоди здоров’ю, честі, гідності та правам і свободам громадян ? це безперечно негативні явища, проте потребують посиленої уваги законотворців при удосконаленні інформаційного законодавства, приведення його у відповідність до національних інформаційних інтересів.

Протягом останніх десятиріч інформаційне законодавство стало однієї з найдинамічніших галузей законодавства. Український парламент, беручи до уваги існуючі міжнародні стандарти, ухвалив низку законів, що регулю.ють суспільні інформаційні правовідносин, які, безумовно вплинули на прозорість функціонування апарату держави.

Можна підтримати дисертанта у тому, що нині найскладніша ситуація спостерігається в податкових органах, оскільки їх діяльність безпосередньо пов’язана зі збором, пошуком, перевіркою інформації, передаванням її третім особам, захистом і охороною персональних даних платників податків чи інших відомостей конфіденційного характеру, тощо.

Можна підтримати дисертанта у його прагненні дослідити різноманітні аспекти інформаційних теорій, в яких знайшла б своє пояснення теорія правового режиму податкової інформації. Адже автором при написанні своєї роботи були вивчені праці сучасних дослідників інформаційного права: І.В. Арістової, В.Ю. Баскакова, В.Д. Гавловського, М.В. Гуцалюка, М.І. Дімчогло, В.А. Залізняка, Л.І. Капінус, Б.А. Кормича, В.А. Ліпкана, О.В. Логінова, Ю.Є. Максименко, А.І. Марущака, П.Є. Матвієнко, Н.Б. Новицької, А.М. Новицького, В.Г. Поліщука, К.Г. Татарникової, В.І. Теремецького, Я.М. Собківа, О.В. Стоєцького, В.С. Цимбалюка, Л.С. Харченко, К.П. Череповського, М.Я. Швеця, О. В. Шепети та інших.

Утім, незважаючи на численні наукові дослідження, присвячені різним аспектам нормативно-правового регулювання правового режиму податкової інформації, поза науковим обігом залишилося комплексне, системне дослідження правового режиму податкової інформації, що і визначає актуальність обраної теми дослідження.

Дисертаційна робота «Правовий режим податкової інформації в Україні» виконано відповідно до основних положень Закону України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки», Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року № 386-р, Концепції розвитку електронного урядування в Україні, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2010 року № 2250-р, Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010–2014 р. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», схваленої Указом Президента України від 12 березня 2013 року № 128/2013, Указу Президента України № 398/2014 «Про інформаційно-аналітичний центр» від 12 квітня 2014 року. Указу Президента України № 449/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2014 року «Про заходи щодо вдосконалення формування та реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки України»» від 1 травня 2014 року, Переліку індикаторів розвитку інформаційного суспільства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2012 року № 1134, Рекомендацій парламентських слухань на тему: «Законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні», схвалених Постановою Верховної Ради України від 3 липня 2014 року № 1565-VII.

 

Належна ступінь обґрунтованості й достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій.

 

Формуючи мету свого дослідження — з’ясування правової природи, змісту та сутності правового режиму податкової інформації в Україні та розроблення пропозицій щодо подальшого його удосконалення — автор уміло вирішує низку наукових завдань: окреслює історіографію дослідження правового режиму податкової інформації у вітчизняній правовій доктрині; надає авторське визначення поняття «податкова інформація» та виокремити її основні ознаки; визначає поняття «правовий режим податкової інформації» та виокремлює його основні ознаки; здійснює класифікацію податкової інформації; надає характеристику елементів правового режиму податкової інформації; визначає основні тенденції розвитку правового режиму податкової інформації; вносить пропозиції щодо удосконалення правового режиму податкової інформації.

Необхідно підкреслити, що положення, висновки і рекомендації, які містяться у дисертації, достатньою мірою науково обґрунтовані.

Слід зазначити, що відповідно до вимог об’єкт і предмет даної  дисертації як категорії наукового процесу дійсно співвідносяться між собою як загальне та часткове.

Теоретико-методологічний арсенал дисертаційного дослідження зумовлений метою та особливостями явища, що розглядається.

Аналіз змісту роботи, її висновків та пропозицій дозволив переконатися, що задекларований автором широкий спектр сучасних філософських, загальнонаукових і спеціальних методів пізнання державно-правових процесів та явищ, що обрані відповідно до мети та завдань дослідження (зокрема, діалектичний, історичний, системний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний, логіко-юридичний та ін.) дійсно творчо та конструктивно були використані під час зазначеного дослідження. Як зауважено автором на сторінці 7 дисертації, базовою методологічною основою став загальнонауковий системний підхід, який обґрунтовує взаємозв’язок і взаємообумовленість соціальних процесів і суспільних явищ як елементів системи та за допомогою якого податкова інформація розглядається як системне утворення.

За допомогою логіко-семантичного методу й методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.2, 2.1), а також визначено зміст правового режиму податкової інформації (підрозділ 2.1). Застосування порівняльно-правового методу надало можливість проаналізувати тенденції розвитку правового режиму податкової інформації (підрозділ 3.1). Методи класифікації й групування використовувалися для дослідження видів податкової інформації та видів правового режиму податкової інформації (підрозділи 1.2, 2.2). Формально-правовий і діалектичний методи застосовані при дослідженні стану наукової розробленості та напрямів державної політики щодо підвищення ефективності правового режиму податкової інформації в Україні (підрозділи 1.1, 3.2). Структурно-функціональний метод сприяв виокремленню та характеристиці елементів правового режиму податкової інформації (п. 2.3). Шляхом використання методу документального аналізу опрацьовано відповідні нормативно-правові акти та розроблено наукові рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової інформації.

Безсумнівною перевагою роботи є використання значного обсягу загальнотеоретичних наукових праць українських вчених, розробок фахівців інформаційного, адміністративного та інших галузей права, статистичних матеріалів; список використаних джерел налічує 286 найменувань. Достатній обґрунтованості наукових положень, висновків і рекомендацій, сформульованих у дисертації, їх високому ступеню достовірності сприяло також плідне, творче використання знань з загальної теорії держави і права, конституційного, інформаційного, кримінального, адміністративного права. Безсумнівною перевагою роботи є використання великого обсягу нормативно-правових актів України.

Застосування дисертантом сучасних методів наукового пізнання, значне методологічне підґрунтя виконаної роботи забезпечують належний ступінь обґрунтованості та достовірності отриманих результатів.

Характерним у роботі є те, що більшість положень, висновків і практичних рекомендацій, сформульованих у дослідженні, належним чином обґрунтовані та апробовані. Вони не лише поглиблюють теоретичні знання у галузі інформаційного та адміністративного права, але й можуть бути використані для вдосконалення законодавства в зазначеній сфері, зокрема при удосконаленні правового регулювання режиму податкової інформації в Україні; удосконаленні Податкового та Інформаційного кодексів України.

Усе це дозволяє дійти висновку, що одержані у дослідженні результати характеризуються високим ступенем вірогідності та наукової обґрунтованості.

 

Достовірність та наукова новизна одержаних результатів.

 

Ознайомлення зі змістом дисертації та її автореферату дає можливість дійти висновку про достатній ступінь обґрунтованості та достовірності наукових положень, висновків та рекомендацій, сформульованих у науковому дослідженні, проведеному Мандзюком О.А.

Оцінюючи новизну основних положень дисертації, слід зазначити, що вона виявляється як у підході до комплексного дослідження теоретичних та практичних питань правового режиму податкової інформації, так і у запропонованих автором теоретичних положеннях, обґрунтованих висновках, рекомендаціях та пропозиціях щодо вдосконалення законодавства України про інформацію.

Дисертація Мандзюка О.А. відзначається науковою новизною, зокрема, автором введено в науковий обіг поняття «правовий режим податкової інформації», під яким слід розуміти передбачений чинним законодавством особливий порядок правового регулювання суспільних відносин, що здійснюється за допомогою системи спеціальних юридичних засобів у сфері суспільно значимих відомостей та/або даних, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, що створені чи одержані податковими органами у межах повноважень, передбачених законодавством з метою забезпечення ефективного функціонування системи оподаткування.

Логічним науковим завданням, яке було успішно вирішене стало формулювання ознак правового режиму податкової інформації, серед яких: особливий порядок правового регулювання суспільних відносин у сфері оподаткування (податкових відносин) щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту інформації; здійснюється за допомогою системи різноманітних спеціальних засобів; цей порядок закріплений у чинному законодавстві України; має міжгалузевий характер; метою такої діяльності є забезпечення ефективного функціонування системи оподаткування шляхом реалізації інформаційних прав і свобод людини та громадянина у сфері оподаткування, а також інформаційної діяльності податкових органів.

У даному аспекті важливим є виділення загальних та спеціальних ознак податкової інформації, до яких належить: 1) загальні: відносна самостійність щодо свого носія; здатність до кількісного та якісного накопичення; можливість багаторазового використання та невичерпність після цього; збереженість після передачі у суб’єкта, що її передає, тощо; 2) спеціальні (особливі): суспільна значимість, цінність; створення чи одержання податковими органами з метою реалізації повноважень, передбачених законодавством; основною метою її створення чи одержання податковими органами є забезпечення ефективного функціонування системи оподаткування; системний зв’язок з іншими видами інформації (інформація про особу, банківська таємниця, адвокатська таємниця тощо); наявність законодавчо визначеної процедури захисту з метою унеможливлення доступу сторонніх суб’єктів; законодавчо визначена процедура її надання податковими органами іншим особам; особливий правовий режим доступу, захисту, функціонування тощо; забезпеченість заходами державного примусу, в тому числі різними видами юридичної відповідальності, у разі порушення її правового режиму тощо.

Маститою виступає класифікацію правового режиму податкової інформації, зокрема за різними критеріями: залежно від суб’єктів (правовий режим податкової інформації фізичних осіб, правовий режим податкової інформації юридичних осіб); за територією розповсюдження (загальнодержавний; регіональний; місцевий); залежно від змісту податку (правовий режим податкової інформації щодо податків на доходи; правовий режим податкової інформації щодо податків на споживання; правовий режим податкової інформації щодо податків на майно тощо); залежно від функцій права (регулятивний, охоронний); залежно від сфер використання (внутрішній (правовий режим податкової інформації, що діє у сфері функціонування податкових органів) і зовнішній (правовий режим податкової інформації, що діє між податковими органами та іншими учасниками податкових відносин)); залежно від сфери життєдіяльності (правовий режим податкової інформації в культурній сфері, правовий режим податкової інформації в економічній сфері, правовий режим податкової інформації в політичній сфері тощо); залежно від джерел (правовий режим податкової інформації, отриманої з зовнішніх джерел (податкова інформація, надана платниками податків; з банківських чи правоохоронних установ тощо); правовий режим податкової інформації, отриманої з внутрішніх джерел (податкова інформація, що отримана податковими органами шляхом самостійного пошуку); залежно від рівня збору інформації (правовий режим вхідної податкової інформації і правовий режим вихідної податкової інформації); за часом дії (постійні і тимчасові); залежно від форми закріплення (правовий режим публічно оголошеної податкової інформації, правовий режим документованої податкової інформації, правовий режим податкової інформації, що міститься в інформаційно-телекомунікаційних системах); залежно від порядку доступу (відкрита податкова інформація і податкова інформація з обмеженим доступом);

Одержані здобувачем результати, без сумніву, становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, та можуть бути застосовані як у правотворчості стосовно кодифікації законодавства України про інформацію; так і в його правозастосуванні та правовій науці й освіті: у правотворчості – для вдосконалення Податкового кодексу України та відповідних нормативно-правових актів, що регулюють інформаційні відносини у податковій сфері, при розробленні й затвердженні проекту Інформаційного кодексу України та інших законодавчих і підзаконних актів, а також для гармонізації українського інформаційного та податкового законодавства до міжнародно-правових стандартів; у правозастосуванні – при реалізації норм нормативно-правових актів, що регулюють інформаційні відносини у податковій сфері; у наукових дослідженнях – для проведення подальших досліджень проблем правового режиму податкової інформації; у навчально-методичному процесі – при підготовці підручників та навчальних посібників із таких дисциплін, як податкове право, інформаційне право, інформаційна безпека, основи національної безпеки, адміністративне право, при викладанні зазначених дисциплін, а також для підвищення рівня правової освіти населення; правовиховній сфері – під час роботи щодо підвищення рівня правової й професійної культури працівників адміністративних судів України.

Запропонована структура дисертації є досить обґрунтованою і логічно побудованою. Дисертаційна робота відзначається системним підходом до предмету дослідження. Структурно дисертація складається із вступу, нерозривно пов’язаних між собою трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Структура дисертації повністю відповідає завданням дослідження, дозволяє послідовно розглянути всі проблеми та вирішити завдання, поставлені дисертантом при написанні роботи.

У вступі дисертації обґрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь наукового розроблення проблеми, вказано на зв’язок роботи з напрямами наукових досліджень, визначено мету і задачі дослідження, його об’єкт, предмет, використані методи, висвітлено наукову новизну роботи, її значення у правотворчій, правозастосовній, науково-дослідній та навчально-методичній діяльності, наведено дані про апробацію і публікації результатів дослідження, відображено структуру дисертації.

За розділами структура дослідження викладена наступним чином.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади правового режиму податкової інформації в Україні» із застосуванням діалектичного підходу та аналізу науково-практичних публікацій розглядається генезис вітчизняних та зарубіжних наукових робіт, присвячених окремим засадам податкової інформації, що надало можливість дійти висновку про недостатню розробленість цієї тематики у вітчизняній та зарубіжній юридичній доктрині; стихійний та фрагментарний характер наукових розвідок у цій сфері. Висновується, що у науковій літературі відсутнє узгоджене розуміння та розмежування понять «податкова інформація», «податкова таємниця», «службова податкова інформація» тощо.

Доведено необхідність виокремлення загальних та особливих (специфічних) ознак податкової інформації. Загальними ознаками є ті, що властиві усім видам інформації незалежно від критеріїв класифікації та ті, що відображають специфічність інформації як нового правового феномена, явища, предмета досліджень, тобто ті, за допомогою яких можна вирізнити її серед інших споріднених феноменів, явищ, предметів. Щодо особливих (специфічних) ознак, то вони притаманні винятково податковій інформації. При чому ці специфічні ознаки діалектично взаємопов’язані та лише у своїй органічній сукупності надають можливість вирізнити податкову інформацію з-поміж інших видів інформації за змістом.

Пропонуються такі визначення понять: відкрита податкова інформація – це така інформація податкових органів, а також їх структурних одиниць, яка має довідково-інформаційний характер з метою покращення реалізації їх сервісних функцій; податкова інформація з обмеженим доступом – це суспільно значимі відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, створені чи одержані податковими органами у межах повноважень, передбачених законодавством з метою забезпечення ефективного функціонування системи оподаткування, доступ до яких обмежено ними відповідно до законодавства України у зв’язку з особливою цінністю для їх власників чи добросовісних користувачів або у зв’язку зі службовою необхідністю; податкова таємниця – це суспільно значимі відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, створені чи одержані податковими органами у межах повноважень, передбачених законодавством з метою забезпечення ефективного функціонування системи оподаткування, доступ до яких обмежено ними відповідно до законодавства України у зв’язку з особливою цінністю для їх власників чи добросовісних користувачів; службова податкова інформація – це суспільно значимі відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, створені чи одержані податковими органами у межах повноважень, передбачених законодавством з метою забезпечення ефективного функціонування системи оподаткування, доступ до яких обмежено ними відповідно до законодавства України у зв’язку зі службовою необхідністю.

У розділі 2 «Зміст, види та структура правового режиму податкової інформації в Україні» досліджуються поняття та основні ознаки правового режиму податкової інформації в Україні.

Увага акцентується на тому, що правовий режим відкритої податкової інформації має певні відмінні ознаки щодо правового режиму податкової інформації з обмеженим доступом.

Дисертантом аргументовано, що саме режим доступу впливає на правовий режим забезпечення конкретної податкової інформації, у зв’язку з чим слід виокремлювати правовий режим відкритої податкової інформації та правовий режим податкової інформації з обмеженим доступом, останній з яких поділяється на правовий режим податкової таємниці та правовий режим службової податкової інформації..

Мандзюк О.А. справедливо звертає увагу на необхідність аналізу елементів правового режиму податкової інформації в Україні: мету, принципи, «режимні правила», правовий статус (права та обов’язки) суб’єктів правового режиму, відповідальність за порушення.

Метою правового режиму відкритої податкової інформації та правового режиму податкової інформації з обмеженим доступом є забезпечення інформаційної безпеки особи, суспільства та держави у податкові сфері.

Принципи правового режиму відкритої податкової інформації та правового режиму податкової інформації з обмеженим доступом значно різняться. Основоположними засадами правового режиму відкритої податкової інформації є: вільний доступ до відкритої податкової інформації; вільне розповсюдження відкритої податкової інформації; достовірність відкритої податкової інформації; своєчасність надання чи оголошення відкритої податкової інформації; рівноправність доступу до відкритої податкової інформації.

Принципами правового режиму податкової інформації з обмеженим доступом є: обмеженість доступу до податкової інформації; неможливість передання третім особам чи розповсюдження податкової інформації без згоди володільця чи власника такої інформації; закріпленість чіткого переліку податкової інформації, що є обмеженою; визначеність механізму надання податковій інформації статусу «податкова інформація з обмеженим доступом»; відповідальність за порушення умов зберігання конфіденційності податкової інформації з обмеженим доступом; обґрунтованість віднесення податкової інформації до інформації з обмеженим доступом тощо.

У третьому розділі «Удосконалення правового режиму податкової інформації в Україні» проаналізовано тенденції розвитку правового режиму податкової інформації в Україні, а також напрями державної політики щодо його удосконалення.

Дисертантом Сформульовано основні напрями розвитку правового режиму податкової інформації в Україні: юридичне та технологічне забезпечення права та технічних можливостей на доступ, передачу, збереження та захист інформації у ДФС України; реалізація концепції універсального доступу до системних інформаційних баз ДФС України із дотриманням усіх належних захисних механізмів; цілеспрямоване використання новітніх інформаційних технологій в ДФС України  та удосконалення системи їх захисту; подальший ефективний розвиток в Україні е-урядування на засадах нормативно-правової бази, спрямованої на ефективний захист інформації; формування нових державних програм, спрямованих на удосконалення правового режиму податкової інформації в Україні з урахуванням світового досвіду та основних норм європейського законодавства; збільшення інформаційного обміну між вітчизняними податковими органами та податковими органами зарубіжних країн, що обумовлено транснаціональністю інформаційних правопорушень.

Важливим є акцентування уваги Мандзюком О.А. на підвищенні ефективності правового режиму податкової інформації в Україні, яке, на думку дисертанта, має здійснюватись з урахуванням її спрямованості на: налагодження довірчих взаємин платника податків та податкових органів; покращення правової грамотності й інформованості суспільства; узгодження функціонування податкової інформації між платниками податків і податковими органами; посилення координації дій різних органів державної влади за збиранням, обробкою і наданням податкової інформації; спрощення умов оподаткування фізичних осіб шляхом позбавлення громадян від збирання і представлення інформації про самих себе в податкові органи; об’єднання баз даних різних відомств, автоматизації форм податкового контролю та поліпшення методик податкового контролю за податковою інформацією; удосконалення нормативно-правової бази з питань забезпечення розвитку інформаційної сфери та прискорення її адаптації до європейських правових норм та стандартів; забезпечення належної координації дій усіх заінтересованих суб’єктів під час роботи з податковою інформацією; удосконалення інституціонального механізму формування, координації та здійснення контролю за виконанням завдань розбудови інформаційного суспільства, підвищення рівня інформаційної представленості України в Інтернет-просторі та присутності у ньому українських інформаційних ресурсів тощо.

Повнота викладу наукових положень дисертації в опублікованих працях. Основні положення роботи знайшли відображення у 10 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визнані як фахові з юридичних дисциплін, у тому числі в одному зарубіжному науковому виданні, а також у 5 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Автореферат відображає зміст усіх основних положень дисертації.

Зауваження щодо змісту дисертації

 

Разом із тим, поряд із зазначеними позитивними моментами, які характеризують роботу, можна зробити зауваження щодо змісту дисертації, які мають бути обговорені під час публічного захисту і враховані автором у його подальших наукових дослідженнях, підготовці монографічного дослідження. У цілому, позитивно оцінюючи дисертаційну роботу Мандзюка О.А., необхідно зазначити, що їй притаманні певні дискусійні моменти, окремі питання вимагають додаткової аргументації.

  1. Досліджуючи особливості адміністративно-правового режиму податкової в Україні, дисертант дійшов висновку про неефективність правового регулювання податкових відносин, (сторінка 13 дисертації). Деякі дослідники пропонують вирішувати такі проблеми на основі прийняття окремого закону, що врегулює окреслене коло питань (Закон України «Про комерційну таємницю», Закон України «Про службову таємницю» тощо). Інші ж пропонують упорядкувати значну кількість нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в інформаційній сфері, шляхом прийняття Інформаційного кодексу України. Саме тому пропонується висловити авторське бачення дисертанта щодо окреслених вище підходів у сфері удосконалення адміністративно-правового регулювання податкової інформації.
  2. Останні події в державі різко поставили під сумнів дію інформаційних потоків в інтересах держави. В цьому контексті слід схвально оцінити здобутки дисертанта щодо розгляду окремих позицій забезпечення інформаційної безпеки особи, суспільства, держави в контексті реалізації державної податкової  політики. Але хотілося б більш детально почути позицію автора щодо проблеми: яким чином будуть співвідносити положення Податкового кодексу із положеннями Інформаційного кодексу стосовно визначення та регулювання правового режиму податкової інформації.
  3. Одним із недоліків даного дисертаційного дослідження, на мою думку, виступає відсутність статистичних даних, пов’язаних із правовим режимом податкової інформації в Україні. Відповідно, яким чином регулюватимуться питання порушення правового режиму податкової інформації: нормами податкового кодексу або ж нормами Інформаційного кодексу? Використання статистичних даних у досліджуваному питанні, які б, на мою думку, могли підкреслити важливість порушеної проблематики, стали б додатковим аргументом щодо потреби в ухваленні Кодексу України про інформацію (Інформаційного кодексу).
  4. Також посилило б роботу розгляд теорії юридичного прогнозування, адже пропонований проект Програми захисту податкової інформації в Україні має на меті не тільки регулювання суспільних інформаційно-правових податкових відносин, а й формування прогнозних моделей правового впливу на нові відносини, що постійно виникають в інформаційному просторі. За інших умов даний документ набуде вельми нестабільного характеру через часті зміни у векторах розвитку інформаційного суспільства, і появу нових загроз в інформаційній та податковій сферах.
  5. Авторові доцільно звернути увагу на не завжди коректне оперування методологічним інструментарієм при формулюванні важливих категорій та понять теорії інформаційного права: «рецепція правових стандартів» (с. 16 дисертації), «інформаційний простір» (с. 125 дисертації), «інформаційна сфера» (с. 159 дисертації), «інформаційні відносини» (с. 156).
  6. Зважаючи на те, що захист і охорона інформації з обмеженим доступом в провідних країнах світу та впливових міжнародних організаціях (НАТО, ЄС тощо) має достатньо прогресивний та конструктивний досвід, виникає запитання: чи проводив компаративний аналіз зарубіжного законодавства у цій сфері та наскільки цей досвід прийнятний для України.

Зазначені зауваження до положень дисертації, що виносяться на захист в цілому не впливають на позитивну оцінку роботи, натомість спрямовані на спонукання дисертанта до подальших поглиблених наукових досліджень в майбутньому.

 

Висновок щодо відповідності дисертації встановленим вимогам

 

Дисертація Мандзюка О.А. є самостійним, завершеним науковим дослідженням, що розкриває сутність системи наукових знань, пов’язаних із визначенням правової природи, поняття та сутності правового режиму податкової інформації в Україні та розробленні пропозицій щодо подальшого його удосконалення. Зміст дисертаційної роботи висвітлений достатньо повно, виклад запропонованих в роботі положень базується на ґрунтовному опрацюванні літературних джерел з проблематики дисертації. Автор сформулював свої висновки, які здатні стати внеском у розвиток вітчизняної теорії інформаційного та адміністративного права.

Таким чином, слід зазначити, що дисертація «Правовий режим податкової інформації в Україні» відповідає вимогам, які встановлені у Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567. Дисертація є завершеною науковою працею, в якій отримані нові науково обґрунтовані результати, що в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо правового режиму податкової інформації в Україні, а її автор — Мандзюк Олег Андрійович заслуговує на присудження йому наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 — адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право.

 

Офіційний опонент

голова наглядової ради

Глобальної організації союзницького лідерства,

доктор юридичних наук, доцент                                                              В.А.Ліпкан