Українська доля

Нема в України іншої долі:

Одвічно блукати в темряві неволі,
Блаженно плекати, все вірить й чекать -
Невже для народу це є благодать?

Чому така сильна, могутня ти є
Постійно не знайдеш ти місце своє?
Чому в тебе люди такі працьовиті
Живуть у нещасті, сумом оповиті?

Навіщо цим владцям із долі знущатись,
Нещасний народ спонукать зневірятись.
Весь час ґвалтувати нестямно його,

Глузуючи з нього, зганяти в лайно.

Геть подуріли правителі сі:

Великий народ ще живе на Русі,

Живе в ньому сила, могутність і міць

Його не зламаєш отак силоміць.

Жага до свободи і волі живе,

Народ український лиш прагне одне:

Щоб жити у щасті, любити, творити,

Щоб нам, нашим дітям було краще жити.

Чому не зробити той лад для держави,
Щоб всі працювали й країна у славі!

Щоб люди щасливі жили у державі,

Тоді й президенти будуть в пошані!

Чому така сильна – слабкою ти є,
Твоє горде ім’я не лунає ніде,
Ніде не співають вже наші пісні
Ніде не танцюють – лиш тільки ві сні …

О, горе-країно, прокинься хоч раз,
Щоб люди жили, не втрачаючи час,
Щоб люди збагнули – життя лиш одне,
Їм щастя і долю ніхто не верне!

13.04.2010