Суспільна потреба у підготовці фахівців зі стратегічних комунікацій в Україні

Сивак Тетяна Володимирівна,

голова Інституту державного управління ГОСЛ

кандидат наук з державного управління, доцент

У багатьох розвинених країнах світу триває постійний пошук нових форм та способів досягнення своїх цілей через інформаційний простір. Стратегічні комунікації – це найбільш сучасна та перспективна форма дій в інформаційному просторі – органічно пов’язана між собою сукупність елементів, які у своїй єдності утворюють новий інформаційний феномен. Правильне використання основних засобів стратегічної комунікації дозволяє формувати послідовні, логічні меседжі, які виконують не лише інформативну функцію, а й функцію впливу на реципієнта з метою зміни його поведінки. «Програма популяризації України у світі та просування інтересів України у світовому інформаційному просторі фокусуватиметься на забезпеченні інституційної спроможності для здійснення міжнародних стратегічних комунікацій» [7].

У діяльності уряду, стратегічні комунікації – це системна комунікація, орієнтована на встановлення довгострокових взаємозв’язків між органами державної влади та суспільством.  Стратегічні комунікації – це дієвий інструмент впровадження системних довготривалих змін та реформ. У Президента України та в низці вітчизняних міністерств вже працюють радники зі стратегічних комунікацій, експерти, аналітики та фахівці з цього напрямку.

У воєнній сфері, згідно з останньою редакцією Воєнної доктрини України [1], стратегічні комунікації – це скоординоване і належне використання комунікативних можливостей держави – публічної дипломатії, зв’язків з громадськістю, військових зв’язків, інформаційних та психологічних операцій, заходів, спрямованих на просування цілей держави.

На пріоритетності стратегічних комунікацій у воєнній сфері наголошується в: Указі Президента України № 92/2016 від 4 березня 2016 р. «Про концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України» [6]; Указі Президента України № 240/2016 від 6 червня 2016 р. «Про Стратегічний оборонний бюлетень України» [5];  Рішенні РНБО від 27 січня 2016 р. «Про Стратегію кібербезпеки України» [3];  Дорожній карті Партнерства у сфері стратегічних комунікацій між РНБО та Міжнародним секретаріатом НАТО [2], підписаної 22 вересня 2015 р.

Відповідно до зазначених документів, необхідно здійснити низку заходів, серед яких:

- до кінця 2016 р.: Імплементація організаційної структури стратегічних комунікацій для координації комунікаційної активності на стратегічному рівні відповідно до стандартів (принципів) НАТО для підтримки політики стратегічних комунікацій та координації комунікаційної діяльності;

- до кінця 2017 р.:  Розроблення та запуск пілотних курсів із комунікаційних дисциплін, що інтегровані до загальнодержавної системи підготовки у сфері комунікацій; Розроблення та запуск обов’язкового спецкурсу зі стратегічних комунікацій для керівного та командного складу;

- до кінця 2018 р.: Імплементація організаційної структури стратегічних комунікацій для координації комунікаційної активності на операційному та тактичному рівнях відповідно до стандартів НАТО для підтримки політики стратегічних комунікацій;

- до 2020 р.: Створення комунікаційних спроможностей на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях, що забезпечують інтеграції та підтримки стратегічними комунікаціями на усіх рівнях планування та впровадження політики у сфері безпеки і оборони.

Основою реалізації заходів із розвитку стратегічних комунікацій у воєнній сфері в Україні визначено досвід і стандарти НАТО. У країнах-членах НАТО діяльність у сфері стратегічних комунікацій охоплює такі основні напрями: Зв’язки з громадськістю; Публічна дипломатія та військова підтримка публічної дипломатії; Внутрішня комунікація; Зв’язки зі ЗМІ; Інформаційні та психологічні операції; Інформування про ситуацію; Залучення ключового лідера тощо. Основою ефективної діяльності НАТО у сфері стратегічних комунікацій є: кризові комунікації та кризовий менеджмент; проекти трастових фондів – механізм залучення коштів для фінансування конкретних програм та заходів.

Також на засіданні Національного центру кібербезпеки Ради національної безпеки і оборони України 7 жовтня 2016 р. актуалізовано необхідність створення активного захисту кібербезпеки України, зокрема щодо захисту інформації в державному секторі і на критично-важливих об’єктах інфраструктури. Окремої уваги потребує спільність дій усіх суб’єктів і інформаційний обмін в режимі реального часу суб’єктів забезпечення кібербезпеки під час виявлення кібератак і кіберінцидентів [4].

У першу чергу підготовка фахівців зі стратегічних комунікацій орієнтована на наступну категорію потенційних абітурієнтів: працівники у сфері зв’язків з громадськістю; фахівці зі сфери масових комунікацій; працівники сфери публічної дипломатії та публічного адміністрування; фахівці у сфері інформаційно-психологічних операцій; експерти із залучення ключових лідерів; фахівці із соціальної психології; військовослужбовці та ті, хто причетні до сфери національної безпеки і оборони; топ-менеджери різних галузей суспільного життя.

Основний акцент у підготовці фахівців має ставитися на підготовці професійних проектних менеджерів та аналітиків для роботи в динамічному і непередбачуваному комунікативному середовищі, де формуються / реалізуються стратегічні комунікації та стрімко розвивається ринок нових інформаційних засобів, медіа, PR та GR [8]. В першу чергу мова йде про формування набору професійних компетенцій з проектування заходів зі стратегічних комунікацій , а саме підготовка: менеджерів, здатних розробляти та реалізовувати проекти інформаційної взаємодії між суб’єктами системи стратегічних комунікацій;  аналітиків, здатних професійно визначати: 1) який результат має бути отримано чи яку проблему вирішено; 2) на кого спрямована стратегічна комунікація; 3) що повинен знати представник кожного суб’єкта стратегічної комунікації; 4 у який спосіб різні суб’єкти стратегічної комунікації отримують необхідну для них інформацію; 5) за допомогою яких інструментів найефективніше донести потрібні меседжі суб’єктам стратегічної комунікації; 6) скільки часу знадобиться, щоб підготуватися до процесу стратегічної комунікації, підготувати інструменти комунікації й реалізувати процес; 7) яким повинен бути бюджет та які ресурси необхідно залучити; 8) коли встановити, що ціль досягнута / проблема вирішена.

 

Список використаних джерел:

  1. Воєнна доктрина України : Указ Президента України від 24.09.2015 р. № 555/2015 [Електронний ресурс]. – режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/5552015-19443
  2. Дорожня карта Партнерства у сфері стратегічних комунікацій між РНБО та Міжнародним секретаріатом НАТО [Електронний ресурс]. – режим доступу : http://mfa.gov.ua/mediafiles/sites/nato/files/Roadmap_Ukr.pdf
  3. Рішення РНБО від 27 січня 2016 р. «Про Стратегію кібербезпеки України» [Електронний ресурс]. – режим доступу : http://www.rnbo.gov.ua/documents/417.html
  4. Турчинов: Украина должна быстро и эффективно реагировать на киберугрозы : Интерфакс Украина ; 09.10.2016 р. [Электронный ресурс]. – режим доступа : http://interfax.com.ua/news/general/375011.html
  5. Указ Президента України 06.06.2016 р. № 240/2016 від «Про Стратегічний оборонний бюлетень України» [Електронний ресурс]. – режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/2402016-20137
  6. Указ Президента України від 04.03.2016 р. № 92/2016 «Про концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України» [Електронний ресурс]. – режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/922016-19832
  7. Указ Президента України від 12.12.2015 р. № 5/2015 «Про Стратегію сталого розвитку “Україна – 2020». – [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5/2015
  8. Стратегічні комунікації : [словник] / Т. В. Попова, В. А. Ліпкан ; за заг. ред. доктора юридичних наук В. А. Ліпкана. — К. : ФОП Ліпкан О.С., 2016. — 416 с.