Тайлієва Христина Русланівна
здобувач кафедри кримінального процесу
Порядок ухвалення судових рішень, закріплений у ст. 371 КПК України, дозволяє дійти висновку про їх усну та письмову форму. Усна форма передбачає постановлення ухвали без виходу до нарадчої кімнати та її занесення секретарем судового засідання до журналу судового засідання (ч. 4 ст. 371 КПК України), письмова форма – постановлення ухвали із обов’язковим видаленням суду до нарадчої кімнати та її оформлення у вигляді окремого кримінального процесуального документу (ч. 3 ст. 371 КПК України).
Постановлення ухвал у письмовій формі з видаленням складу суду до нарадчої кімнати відбувається у випадках, передбачених КПК України, зокрема: при вирішенні питання про відвід (ч. 3 ст. 81); дорученні проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам (ст. 332); скасуванні, зміні чи продовженні дії запобіжного заходу (ст. 331) та ін.
Відображення прийнятого рішення у відповідному документі представляє собою певною мірою самостійну, заключну дію акту застосування права, тому закон пред’являє окремі самостійні вимоги до структури та змісту ухвал.
Структура (від лат. – struсtura – побудова, порядок, розташування) – це організація, сукупність сталих зв’язків об’єкта, що забезпечують його цілісність і тотожність самому собі. Структура ухвали як кримінального процесуального документа – це частини документа, послідовність їх розташування.
Як вказує П. А. Лупинська, порядок викладення має характеризуватись послідовність та несуперечливістю окремих його частин і надавати можливість суб’єктам, які є адресатами рішення, ідентифікувати його як судове рішення, зрозуміти його та виконати. Правильне оформлення прийнятого рішення не може розглядатись суто як технічний момент, як просто дотримання передбачених законом формальностей. Стосовно рішення мова повинна йти не тільки про пошук найбільш досконалої та найбільш доцільної форми, а й про прагнення максимально точно та правильно відобразити зміст самого рішення [1, с. 240].
Структура ухвали суду першої інстанції повинна відповідати як загальним вимогам кримінального процесуального закону, які регламентують загальну структуру ухвал суду, так і тим вимогам, які регламентують порядок проведення конкретних судових дій та прийняття конкретних судових рішень. Таким чином, зміст і структура судового рішення (ухвали суду) між собою тісно пов’язані. Відповідно до цього, чим більш логічною та чіткою буде структура судового рішення, тим більш послідовним і зрозумілим буде його зміст.
Стаття 372 КПК України визначає структуру ухвал суду, що викладаються окремим документом. Так, ухвала складається з:
1) вступної частини із зазначенням:
- дати і місця її постановлення;
- назви та складу суду, секретаря судового засідання;
- найменування (номера) кримінального провадження;
- прізвища, ім’я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання;
- закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа;
- сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження;
2) мотивувальної частини із зазначенням:
- суті питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається;
- встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів;
- мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;
3) резолютивної частини із зазначенням:
- висновків суду;
- строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
Аналіз зазначених положень дозволяє висловити деякі міркування з приводу структури ухвал суду.
Так, у вступній частині, крім реквізитів, визначених у п. 1 ч. 1 ст. 372 КПК України, на наш погляд, слід наводити і найменування рішення, що оформлюється цією ухвалою. По-перше, назва документа, у тому числі кримінального процесуального, є невід’ємним його реквізитом; по-друге, зазначення повного найменування рішення (а не тільки його родової належності – ухвала) сприятиме не тільки підвищенню культури учасників судового процесу, а й слугуватиме суто практичній меті – більш швидкому пошуку документа у матеріалах справи у разі необхідності (зокрема, при ознайомленні з матеріалами справи учасників процесу, перевірці вищестоящою судовою інстанцією, тощо).
У мотивувальній частині ухвали суду, окрім наведених у п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК України реквізитів, мають викладатись також доводи учасників процесу, висловлені ними на підтвердження зробленої ними заяви чи клопотання (до речі, як засвідчує аналіз правозастосовної практики, більшість суддів тією чи іншою мірою фіксують ці доводи у своїх ухвалах). Крім того, зважаючи на те, що у цій частині ухвали викладаються не лише мотиви суду стосовно неврахування окремих доказів та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, а й зазначаються короткий зміст суті питання, що розглядається, позицій учасників процесу з цього питання, встановлені судом обставини із посиланням на докази, вважаємо, що більш відповідним до її змісту буде найменування цієї частини ухвали як «описово-мотивувальної».
Як відомо, описово-мотивувальна частина рішення є його центральною частиною. Саме її зміст засвідчує обґрунтованість і вмотивованість судового рішення, а тому тут недопустимими є «процесуальне спрощення», формальний підхід. При цьому, у разі необхідності описово-мотивувальна частина деяких ухвал суду повинна містити ретельний аналіз доказів, на підставі яких суд ухвалив рішення.
Резолютивна частина ухвали, як відомо, повинна випливати з її описово-мотивувальної частини та містити чітке, однозначне формулювання прийнятого рішення. Окрім реквізитів, визначених у п. 3 ч. 1 ст. 372 КПК України, у передбачених законом випадках ця частина ухвали повинна містити відомості про дату оголошення повного тексту ухвали. Так, відповідно до ч. 2 ст. 376 КПК України, якщо складання судового рішення у формі ухвали вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують всі судді. Повний текст ухвали повинен бути складений не пізніше п’яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження. Про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено у раніше складеній її резолютивній частині.
В окремих нечисленних випадках КПК України більш детально регулює зміст структурних частин ухвали суду. До таких випадків можна віднести прийняття судом рішення про: призначення судового розгляду (статті 315, 316 КПК України), обрання, скасування або зміну запобіжного заходу (ст. 331 КПК України), доручення проведення експертизи (ст. 332 КПК України) та деякі інші. У цих випадках закон зобов’язує суд до зазначення в ухвалах додаткових спеціальних реквізитів, відсутність яких є підставою для визнання судового рішення незаконним та/або необґрунтованим.
Література:
1. Лупинская П. А. Решения в уголовном судопроизводстве: теория, законодательство, практика / П. А. Лупинская. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Норма, Инфа-М, 2010. – 240 с.