СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ В УМОВАХ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ

Кафтя Андрій Анатолійович

Здобувач Запорізького національного університету

 

Інформатизація вплинула на усі підсистеми правової системи України. Водночас найбільшої трансформації внаслідок інформатизації зазнали такі її структурні елементи як система права та система законодавства. Зокрема сформувались та активно розвиваються інформаційне право та інформаційне законодавство.

У червні 2003 року Вищою атестаційною комісією України було розширено зміст спеціальності 12.00.07 (теорія управління; адміністративне право; фінансове право), за якою проходить присвоєння вчених звань, захист дисертацій та присудження наукових ступенів кандидата і доктора юридичних наук. З тих пір ця спеціальність охоплює і інформаційне право. Попри зазначене понятійно-категоріальний апарат, методологічний інструментарій, структура, предмет та об’єкт інформаційного права й донині залишаються дискусійними серед науковців.

Становленню інформаційного права передував інтенсивний розвиток інформаційного законодавства Нині нараховується близько 5 тисяч нормативно-правових актів, що регулюють інформаційні правовідносини. Однак вітчизняне інформаційне законодавство є неефективним та потребує удосконалення.

Слід зауважити, що побудова інформаційного суспільства визнана стратегічної метою нашої країни, фундаментом якої виступає інформатизація. Зважаючи на подальшу інформатизацію правової системи, слід виокремити такі її напрями розвитку:

1) формування на основі інститутів інформаційного права автономних галузей права: «програмне право», «комп’ютерне право», «телекомунікаційне право», «медійне право» тощо;

2) систематизація інформаційного законодавства;

3) створення самостійних спеціальних інституцій, що займаються вирішенням різних інформаційних проблем;

4) деталізація інформаційних прав і свобод, зокрема виокремлення з-поміж права на інформацію таких прав як право на доступ до інформації, право на інформаційну безпеку тощо;

5) домінування в питаннях інформаційної безпеки не інформаційно-технічної складової (захисту інформаційної інфраструктури), а запобігання негативних інформаційних впливів на окрему особу та суспільство в цілому (інформаційно-психологічної складової, а також інформаційної безпеки в сфері прав і свобод);

6) розроблення нових самостійних наукових напрямів дослідження інформаційної проблематики: інформаційна деліктологія, інформаційна безпека, правова інформатика тощо;

7) перманентне розширення спектру інформаційних правопорушень, зокрема поява гібридних війн;

8) збільшення рівня інформаційної культури серед населення;

9) уніфікація інформаційної юридичної термінології;

10) трансформація деліктних галузей законодавства шляхом посилення санкцій за скоєння інформаційних правопорушень;

11) збільшення динаміки скоєння інформаційних правопорушень;

12) активна участь громадськості у розв’язанні інформаційних проблем;

13) зростання кількості навчальних закладів чи виокремлення в межах існуючих підрозділів, що надають юридичну освіту за напрямом «Інформаційне право»;

14) збільшення осіб, що мають вищу юридичну освіту за напрямом «Інформаційне право»;

15) виокремлення наукової спеціальності за напрямом «Інформаційне право» тощо.

Системні зміни в правовій системі України обумовлені тим, що підсистеми правової системи багатогранні та різноманітні, але корелятивно поєднані між собою, та лише в своїй інтегративній сукупності складають таку самостійну соціальну систему як правова система. Зміни в тому чи іншому елементі правової системи так чи інакше впливають на трансформацію правової системи в цілому.