СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ЯК ЗАСІБ ЗДІЙСНЕННЯ ТЕРОРИСТИЧНИХ АКТІВ

Рудник Людмила Іванівна,

Голова інституту екстремоґенезу

Глобальної організації союзницького лідерства

кандидат юридичних наук, доцент

 

Нині життя сучасної людини неможливо уявити без Інтернету та соціальних мереж, зокрема. Соцмережі використовуються у найрізноманітніших цілях – просто спілкування, знайомства, обмін думками, здійснення продажу товарів та пропозиції послуг, а також і для підготовки терористичних актів. Вдалими маніпуляціями ,які здійснюють в Інтернеті, можливо здійснювати вплив на громадську думку, а також незаконним способом отримувати персональну інформацію про певних посадових осіб. Також широкого розповсюдження набуло використання так званих «тролів». Залучення платних тролів, мереж ботів, створення сайтів з викривленими «новинами» стало невід’ємною частиною пропаганди тероризму, оскільки, як свідчать експерименти, вплив пропаганди на людину тим ефективніший, чим більше джерел надходження інформації, чим більшою підтримкою вона користується серед решти членів спільноти, тощо.

Служба безпеки України неодноразово затримувала адміністраторів груп в соціальних мережах за поширення антиукраїнської пропаганди. Наприклад, на початку серпня 2016 року був заарештований мешканець Кам’янського. Він погодився створити групи в соціальних мережах, де розміщував матеріали, що дискредитують сили антитерористичної операції та закликав до зміни конституційного ладу в Україні, також він агітував за створення вигаданої «Дніпропетровської народної республіки» та її подальше входження до РФ. Перед тим, в липні, був затриманий мешканець Сєвєродонецька, який був завербований через соціальні мережі й залучений в компанію інформаційної боротьби проти України.

Аналіз публікацій в українській та зарубіжній пресі свідчить про те, що питанню боротьби з тероризмом приділяється значна увага в розвинутих країнах світу. В деяких країнах завдання боротьби з тероризмом є одним з основних завдань мирного часу. Країни, в яких нехтували завчасною підготовкою до боротьби з тероризмом, були змушені навчатися цьому вже в умовах виникнення кризової ситуації, я к приклад США 2001 р.

Складність правового забезпечення боротьби з тероризмом полягає у тому, що сучасний він має велику різноманітність мотивацій, цілей та підходів. Проте у всіх випадках його прагненням є навмисне насилля або погроза таким насиллям, незважаючи ні на які закони чи моральні норми. При цьому завжди ставиться за мету викликати паніку чи «посіяти» страх серед населення, підірвати основи суспільного ладу або досягти політичних змін.

Ще однією особливістю ситуації є те, що у терористичних акціях усе частіше стали використовувати не зброю, а сучасну техніку цивільного призначення. Використання також сучасних комунікаційних можливостей призводить до того, що практично кожна держава, незалежно від її економічного стану та політичного устрою, може стати ареною терористичних акцій. І чим більш розвинутою є держава, тим з більшою вірогідністю вона може стати об’єктом тероризму.

Щодо нормативно-правового регулювання тероризму, то, у першу чергу, зазначу про документи міжнародно-правового характеру: Декларація Генеральної Асамблеї ООН про заходи щодо ліквідації міжнародного тероризму, затверджена резолюцією № 49/60 від 9 грудня 1994 р., наступні резолюції Ради Безпеки ООН, Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом 1977 року, підписана від імені України 8 червня 2000 року та ін. В Україні це Закони України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про боротьбу з бомбовим тероризмом», «Про ратифікацію Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму», постанова Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2001 р. N 1694 «Про затвердження Програми реалізації положень Варшавської конференції щодо спільної боротьби проти тероризму» тощо.

Визначаючи соціальні мережі, як засіб для здійснення терористичних актів, зазначу, що терористи знімають відео бойових дій, вчать робити бомби та набирають добровольців для виконання терактів. Для терористів соціальні медіа швидко стали кращим засобом поповнювати свої ряди та інструментом для ведення пропаганди. Декілька терористичних організацій створили свої сторінки на Facebook для вербування новобранців та надання їм навчальних матеріалів.

Російські силові відомства заздалегідь готувались до можливих конфліктів у соціальних мережах. Система «Диспут» мала відстежувати поширення інформації в блогосфері, зокрема, виявляти популярні записи та авторів. Система «Монітор-3» покликана допомагати збирати дані для OSINT-розвідки. Система «Шторм-12» має сприяти поширенню інформацію та впливати на суспільну думку.

З 2013 року була створена організація для впливу на суспільну думку, яка стала широко відомо як «тролі з Ольгіна». Навіть через два роки після початку війни, в 2016 році, була виявлена мережа ботів у соцмережах, які поширювали в інтернеті заклики до насилля проти української влади та заклики виходити на «Третій Майдан».

ООН заявляє, що соцмережі все частіше стають інструментом в руках терористів. Найбільша в світі соціальна мережа Facebook все частіше використовується терористами для вербування в свої ряди, розповсюдження пропаганди і планів можливих терористичних атак. Поширення екстремістської риторики, яка виправдовує акти насильства, є одним з трендів в онлайн-сервісах. Терористи можуть з їх допомогою вибудовувати зв’язки незалежно від кордонів держав. Питання використання інтернету в терористичних цілях піднімається не вперше. Так, у вересні 2012 року Міноборони Австралії випустило звіт, у якому розповідалося про те, що члени руху «Талібан» створюють в Facebook фейкові сторінки з фотографіями привабливих жінок. За їх допомогою ісламісти вивідують у солдатів інформацію.

Терористичні організації налагодили між собою тісні зв’язки на загальній ідеологоконфесійній, військовій, комерційній та іншій основах. Терористичні угруповання, особливо їхні керівники, в багатьох випадках тісно взаємодіють у питаннях придбання озброєння, прикриття один одного, поділу функцій і завдань при проведенні ними масштабних операцій (наприклад, в Афганістані або Лівані).

На сьогоднішній день скласти всеосяжну інформаційну базу на всіх користувачів Інтернету – досить складне завдання, тому що інформація в мережі представлена в безлічі форматів, несумісних один з одним. Так чи інакше, але сьогодні у більшості країн світу діють закони, що дають широкі повноваження силовим структурам з моніторингу інформації, переданої з телекомунікаційних систем. Чим розвиненіша економіка тієї чи іншої країни, чим більше її населення, тим більший обсяг інформації доводиться обробляти національним спецслужбам.