Братель Олександр Григорович,
докторант, кандидат юридичних наук, доцент
голова Інституту цивільних првовідносин ГОСЛ
Пред’явлення позову є визначальною стадією цивільного процесу мета якої полягає у формуванні спору про право. Пред’явлення позову, на відміну від пред’явлення претензії, являє собою синтез матеріально-правової вимоги (вимоги до порушника суб’єктивних цивільних прав про певну поведінку) і вимоги до юрисдикційних органів (вимоги до суду про спонукання порушника до певної поведінки). Отже, пред’явлення позову, виступаючи одночасно юридичним фактом цивільного права і процесуальним юридичним фактом, призводить до юридичних та процесуальних наслідків.
Юридичні наслідки пред’явлення позову, як самостійної юридичної дії, проявляються в тих випадках, коли до моменту його вчинення спір про право вже повністю сформувався. Така ситуація відбувається, наприклад, коли сторони намагаються вирішити спір у позасудовому порядку, проте надіслана претензія не отримує належного задоволення з боку боржника. Таким чином, юридичним наслідком пред’явлення позову є захист порушених суб’єктивних цивільних (сімейних, трудових та інших) прав.
Особливої уваги в теорії та практиці цивільного процесу заслуговують процедурні наслідки пред’явлення позову, адже даний процесуальний акт тягне, принаймні, виникнення елементарних процесуальних відносин між судом та позивачем. В подальшому, виникнення вже складних процесуальних правовідносини пред’явлення позову призведе тільки за умови відповідності позову названим в процесуальному законодавстві вимогам (форма і зміст позовної вимоги, сплата судового збору, дотримання підсудності цивільної справи).
Відповідно до ч. 1 ст. 118 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) позов пред’являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції. Позовна заява повинна подаватись у письмовій формі (ч. 1 ст. 119 ЦПК України).
В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначається, позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК України. У зв’язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до ч. 2. ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви.
Ознайомившись зі змістом вищеперерахованих пунктів виникає питання: чи зможе особа без відповідної юридичної освіти належним чином викласти зміст позовної заяви та правильно її оформити? З впевненістю можна сказати – ні, адже, складання тексту позовної заяви потребує не лише наявності юридичних знань, але й знань «юридичного звичаю», який протягом багатьох років сформувався в сфері процесуальної діяльності.
Спробуємо проаналізувати так звану «специфіку» написання позовної заяви, як симбіоз правових норм та звичаю в цивільному процесуальному праві.
Позовна заява як і рішення суду (ст. 215 ЦПК України) має свою структуру. Якщо рішення суду складається з таких частин як: вступна, описова, мотивувальна і резолютивна, про що прямо зазначається в ст. 215 ЦПК України, то позовна заява також містить відповідні частини: вступна, описова, мотивувальна і прохальна.
Вступна частина. У вступній частині позовної заяви у правому верхньому куті аркушу зазначаються найменування суду, до якого подається заява; ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі; ціна позову, якщо позовні вимоги містять матеріальні вимоги.
Для того, щоб правильно вказати найменування суду слід знати зміст ст. 107-111, 113,114 ЦПК України та інформацію з указу Президента України від 20.05.2011 р. «Питання мережі місцевих загальних та апеляційних судів», або інформацію з офіційного веб-порталу: www.court.gov.ua.
Далі зазначаються прізвище, ім’я, по батькові ім’я позивача і відповідача (відносно юридичних осіб – їх найменування), а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником. Якщо у справі братимуть участь треті особи, слід також зазначити їх дані. При цьому не потрібно зазначати дату народження вказаних осіб та паспортні відомості. Така інформація в ЦПК України не вимагається.
Обов’язково зазначається місце проживання (перебування) вказаних осіб або їх місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі. Такі вимоги до позовної заяви створені для перевірки судом правильності визначення підсудності справи, для направлення позивачеві передбаченої процесуальним законодавством кореспонденції, а номери засобів зв’язку можуть бути потрібні для здійснення термінових викликів чи повідомлень.
Завершується написання вступної частини зазначенням ціни позову (ст. 80 ЦПК України), якщо позовні вимоги містять матеріальні вимоги, зокрема, позивач просить стягнути суму боргу або просить визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку.
Описова частина. У вказаній частині здійснюється виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначаються докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
В практичному аспекті описова частина позовної заяви починається із назви документа, який подається до суду, наприклад, «Позовна заява про визнання недійсним договору». Далі, в чіткій хронологічній послідовності вказуються обставини, які стали підставою звернення до суду. При цьому, позивач повинен описати обставини, за яких відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів з посиланням на докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом для ухвалення законного рішення у справі.
Мотивувальна частина. У мотивувальній частині позовної заяви позивач наводить обґрунтування своєї правової позиції, вимог до відповідача. У цій частині позивач посилається на конкретні фактичні обставини справи та юридичні факти, які підтверджують його вимоги. При написанні даної частини позовної заяви у пересічних громадян та у юристів виникає питання: чи потрібно посилатись на конкретні норми права, які порушені відповідачем?
Аналіз ч. 2 ст. 119 ЦПК України підтверджує, що позивач не зобов’язаний вказувати у мотивувальній частині позовної заяви конкретні норми матеріального права, які, на його думку, порушені відповідачем. Вказана вимога міститься лише в ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, саме при написанні мотивувальної частини позовної заяви і проявляється «юридичний звичай», адже кожний поважаючий себе юрист намагається як змога змістовно викласти мотивувальну частину пославшись на всі норми матеріального права, які на його думку порушені відповідачем не забувши при цьому послатись на норми процесуального права, що визначають зміст та форму позовної заяви.
Вкотре необхідно наголосити, що особи без відповідних юридичних знань, які самостійно готують позовну заяву, не зобов’язані в мотивувальній частині посилатись на норми матеріального та процесуального права у підтвердження своїх позовних вимог.
Прохальна частина. У вказаній частині містяться безпосередньо позовні вимоги та зазначається ціна позову щодо вимог майнового характеру (п. 3, 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України).
Зміст позовних вимог може бути різноманітним: зобов’язання відповідача вчинити певні дії; утриматися від вчинення певних дій; відшкодування шкоди, завданої незаконними діями або бездіяльністю відповідача; стягнення аліментів, розірвання шлюбу, визнання недійсним договору, відшкодування моральної шкоди. Якщо крім вказаних вимог позивач має до відповідача вимоги матеріального характеру то розмір стягнення чи відшкодування повинен бути викладений як у цифровому виразі, так і прописом.
Завершується написання позовної заяви зазначенням переліку документів, що додаються до неї (п. 7 ч. 2 ст. 119, ст. 120 ЦПК України). Позовна заява повинна бути обов’язково підписана позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.