Щодо питання забезпечення безпеки підприємницької діяльності органами центральної виконавчої влади України

Банк Ростислав Олександрович,

кандидат юридичних наук, експерт ГОСЛ

 

У статті здійснено аналіз чинного законодавства та визначено відповідно до нього центральні органи виконавчої влади, які безпосередньо беруть участь у забезпеченні безпеки підприємницької діяльності в Україні.

Ключові слова: безпека, забезпечення безпеки підприємницької діяльності, центральні органи виконавчої влади

Кожен новий рік української незалежності супроводжується виникненням гострих питань щодо ефективного функціонування системи органів державного управління, а в цьому не останню роль відіграє нестабільна економічно-фінансова ситуація. Тому визначення концептуальних засад державного управління в цілому і зокрема вдосконалення системи органів державної влади, які здійснюють адміністративно-правове регулювання в сфері безпеки підприємницької діяльності, встановлення їх юридично закріпленого статусу на всіх рівнях, з’ясування механізму розподілу функцій та повноважень є запорукою стабільності функціонування правової, економічно розвиненої держави.

На сьогоднішній день, крім таких внутрішніх загроз, які можуть реалізовуватись у формі шахрайства, корупції, недобросовісної конкуренції, крадіжок, пограбувань майна, неправомірного розголошення інформації підприємств, їх дискредитації тощо, варто зазначити, що існують загрози породжені неефективною діяльністю органів державної влади, зокрема органами центральної виконавчої влади (затягування і забюрократизованість процесу реєстрації, реорганізації, ліквідації підприємств, видачі дозволів, недосконалість системи ліцензування, проведення частих і необґрунтованих перевірок підприємства, пасивність у вжитті заходів щодо захисту малих і середніх підприємств та ін.). Перераховані загрози гальмують процес розвитку підприємництва в Україні та впливають на рівень їх безпеки, в той час коли завданням центральних органів виконавчої влади є надання та створення таких видів публічно – сервісних послуг, які б не гальмували процес формування конкурентоздатної підприємницької діяльності, а забезпечували їх всіма необхідними організаційними та законодавчими можливостями виконувати безпосередньо свої завдання. Відтак досягнення гармонії між органами державної влади, зокрема центральними органами виконавчої влади та підприємницькими структурами підвищить рівень безпеки останніх та дасть змогу взаємодіяти на засадах рівноправності.

Звернемо увагу на те, що важливість таких вузькоспрямованих досліджень пояснюється тим, що система адміністративно-правового забезпечення функцій держави як загальне, при його спрямуванні на конкретну сферу публічного управління, у нашому випадку сфери безпеки підприємницької діяльності, отримує власну специфіку, що робить його явищем особливим. І саме особливості, які властиві системі адміністративно-правового забезпечення безпеки підприємницької діяльності повинні стати об’єктом наукового дослідження, що і обумовлює мету цієї статті.

Метою даної статті є необхідність обґрунтування принципової єдності в теоретичному та пізнавальному розумінні структурно-функціональних характеристик органів державної влади, зокрема органів центральної виконавчої влади у забезпеченні ними безпеки підприємницької діяльності.

Зауважимо, що комплексного дослідження щодо заходів впливу центральних органів виконавчої влади та забезпечення ними безпеки підприємницької діяльності не здійснювалося, хоча окремі теоретичні та практичні аспекти висвітлювалися в працях В. Б. Авер’янова,                            О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяка, В. В. Богуцького, В. М. Гаращука,                       П. В. Діхтієвського, В. Р. Котковського, А. Т. Комзюка, В. А. Ліпкана,              А. І. Марущака, О. В. Негодченка, А. І. Стахова, В. Я. Малиновського,              А. Ф. Мельника, О. Ю. Оболенського та ін.

Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити наступні завдання: перше – це визначення тих центральних органів виконавчої влади, які безпосередньо беруть участь у забезпеченні безпеки підприємницької діяльності. Друге – проаналізувати чинне законодавство, яке виділяє групу центральних органів виконавчої влади у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності. Третє – внести пропозиції щодо вдосконалення системи центральних органів виконавчої влади у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності.

Перш за все варто сказати, що проводячи дослідження даної наукової проблематики органи державної влади щодо забезпечення безпеки підприємницької діяльності в узагальненому вигляді, на наше переконання можна розділити в залежності від характеру втручання в адміністративно-господарську, організаційно-розпорядчу та іншу діяльність фізичних осіб підприємців та юридичних осіб. За даним критерієм логічно виділити органи загального забезпечення безпеки  підприємницької діяльності і органи безпосереднього забезпечення безпеки підприємницької діяльності. Для науки адміністративного права даний підхід не є новим, адже до такого поділу вдавалось ряд таких вчених як В. А. Ліпкан [1], А. І. Стахов [2] та ін. Так, О. В. Сердюченко, у своєму дисертаційному дослідженні «Адміністративно-правові засади забезпечення енергетичної безпеки України» виділяє органи державної влади за функціональним критерієм на підсистеми щодо здійснення ними державної енергетичної політики [3].

Використовуючи наукову класифікацію вищезазначених авторів до органів загального забезпечення безпеки підприємницької діяльності відносимо: Президента України як главу держави і гаранта національної безпеки, Верховну Раду України як єдиний законодавчий орган, що має право приймати відповідні закони у сфері безпеки підприємницької діяльності, Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади, що відповідальний за реалізацію державної політики у сфері безпеки підприємницької діяльності, Раду Національної безпеки і оборони України як конституційний орган із забезпечення національної безпеки і оборони України, Службу безпеки України як державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України, Генеральну Прокуратуру України як державний орган за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського  управління. Однак не дивлячись на їх важливу роль і значення щодо зазначеної сфери, у даній статті не будемо зупинятись на їх структурно – функціональному наповненню щодо забезпечення ними безпеки підприємницької діяльності.

Наразі буде більш доречним зупинитись на розгляді органів центральної виконавчої влади, які безпосередньо, на наш погляд, наділені повноваженнями із забезпечення виконання загальнообов’язкових умов і вимог безпеки та пов’язані прямим втручанням в адміністративно-господарську, організаційно-розпорядчу та іншу діяльність фізичних осіб підприємців та юридичних осіб.

Отож, забезпечення функціонального наповнення органів державної влади щодо реалізації ними державної політики у сфері безпеки підприємницької діяльності фактично закріплено за такими суб’єктами виконавчої влади: Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, Державною реєстраційною службою України, Антимонопольним комітетом України, а також Міністерством промислової політики України та Державною фіскальною службою України.

Відповідно до визначених завдань Міністерство економічного розвитку і торгівлі наділено значними повноваженнями у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності. Проаналізувавши їх, можна зазначити, що незважаючи на значний масив повноважень в них існують певні недоліки. Так, при фактичному закріпленні формування завдань у сфері безпеки підприємницької діяльності Міністерство безпосередньо не наділено можливістю формувати дану політику, що, на нашу думку, є чи не найважливішим способом забезпечення безпеки підприємницької діяльності.

Вдавшись до більш повного аналізу, доходимо висновку, що фактично Міністерство формує державну політику забезпечення безпеки підприємницької діяльності, адже відповідно до п. 4 положення до його завдань належить погодження прогнозів розвитку галузей економіки на середньо- та короткостроковий періоди, проекти програм розвитку галузей економіки, бере участь у розробленні механізму забезпечення економічної безпеки держави, детінізації економіки та відповідних заходів, забезпечує формування державної політики у сфері розвитку підприємництва, державної регуляторної політики, державної політики з питань ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та нормативно – правове регулювання у зазначених сферах [4]. Відповідно до виникнення у цих сферах ризиків та загроз виникає необхідність формування безпосередньої державної політики у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності, тому доцільно було б прямо відобразити функцію участі Міністерства економічного розвитку та торгівлі України у формуванні державної політики у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності. У такому разі міністерство зможе більш ефективно працювати щодо подолання різних негативних факторів та фактично стане суб’єктом протидії ризиків, загроз у підприємницькій діяльності.

У зв’язку з тим, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України має, крім вищезазначених повноважень у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності, ряд інших завдань та функцій, безпосередньо для реалізації державної політики у сфері розвитку підприємництва, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, реалізації державної регуляторної політики, дозвільної системи та ліцензування у сфері господарської діяльності, створено спеціально уповноважений орган виконавчої влади ? Державну службу України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (далі – Держпідприємницто), який відповідно до покладених на нього завдань найбільшою мірою серед інших центральних органів виконавчої влади забезпечує безпеку підприємницької діяльності в Україні.

Згідно Положення «Про Державну службу України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва» затвердженого Указом Президента України від 30 березня 2012 року [5], зокрема пункту 4, служба відповідно до покладених на неї завдань: готує та подає в установленому порядку пропозиції щодо формування державної політики у сфері розвитку підприємництва, державної регуляторної політики, державної політики у сфері ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; проводить аналіз проектів регуляторних актів, що подаються для погодження, та відповідних аналізів регуляторного впливу та приймає рішення про погодження таких проектів або про відмову в їх погодженні; проводить аналіз стану здійснення заходів щодо реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності; погоджує нормативно-правові акти з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, розроблені центральними органами виконавчої влади;розробляє основні напрями розвитку державної політики у сфері ліцензування; бере участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань видачі документів дозвільного характеру та погоджує їх в установленому порядку та інше.

Розглянувши перелік цих завдань, можна стверджувати, що участь даного органу виконавчої влади у здійсненні державної політики щодо забезпечення безпеки підприємницької діяльності безпoсередньо не визначeно, але політика, яку він формує, відображає захист суб’єктів підприємницької діяльності від потенційних загроз, а отже, впливає на цілісне здійснення цієї діяльності.

Дослідивши всі повноваження Держпідприємництва, доходимо висновку, що значна частина їх дублюється з повноваженнями інших центральних органів виконавчої влади.

Так, повнoваження Держпідприємництва щодо здійснення нагляду за дотриманням органами ліцензування та ліцензіатами законодавства у сфері ліцензування та здійснення у межах своїх повноважень контролю за дотриманням вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру перетинаються із завданнями Державної реєстраційної служби України.

Проаналізувавши завдання даного органу виникає питання з приводу розроблення ним наукових програм та механізмів скерованих на забезпечення безпеки підприємницької діяльності від свавільних та корумпованих дій органів державної влади. За даними Генеральної прокуратури України, за 2013 рік призупинено реєстрацію 250 тис. підприємств, нових зареєстровано тільки 30%, таким чином тиск контролюючих та правоохоронних органів у цій сфері є дуже сильним, адже такий результат є наслідком саме їхньої «активної діяльності» [6]. Тому доречним буде навести таке формулювання щодо повноважень Держпідприємництва у Положенні про нього: розробляє наукові програми для запобігання та протидії адміністративним загрозам; подaє звернення до органів державної влади, їх посадових осіб, органів та посадових осіб місцевого самоврядування щодо захисту та відновлення прав cуб’єктів підприємницької діяльності.

Продовжити аналіз інституціонального механізму щодо забезпечення безпеки підприємницької діяльності варто органом державної влади зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного  захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та формуванням конкурентної політики. Таким органом є Антимонопольний комітет України (далі – АМКУ), діяльність якого регулюється Законом України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 року.

На перший погляд, комітет не має безпосереднього відношення до забезпечення безпеки підприємницької діяльності, а отже і до формування та реалізації державної політики у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності. Проте, відповідно до завдань та повноважень АМКУ бере участь у здійснення даної політики, оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» одним із його завдань є «здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом…» та «методичне забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції» [7]. Безумовно, захист економічної конкуренції є тим елементом діяльності, що сприяє задоволенню інтересів суб’єктів підприємницької діяльності та забезпеченню їх безпеки.

В наукових колах існує полеміка щодо питання чи дійсно АМКУ лише здійснює обслуговування і державний контроль за дотриманням норм чинного законодавства конкуруючих суб’єктів на ринку, чи виконує переважно функції судового органу – розглядає справи про порушення антимонопольного законодавства України та приймає рішення за результатами розгляду. Варто сказати, що виконання АМКУ функцій, притаманних органам правосуддя, є прямим порушенням ст. 124 Конcтитуції України, згідно з якою : «Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функції судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається»  [8].

Вищенаведене обумовлює актуальну проблему для суб’єктів підприємницької діяльності у прoцесі забезпечення їх безпеки, що у рeзультаті впливає на ефективність функціонування окремого суб’єкта підприємницької діяльності. В ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» закріплено невичерпний перелік дій, які складають повноваження даного органу, при чому закінчується вказана стаття положенням «здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції…»[7]. Це означає, що повноваження АМКУ можуть бути вказані, крім інших законодавчих актів і в  підзаконних нормативно-правових актів, що порушує ч. 2. статті 19 Конституції України «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України»[8]. На наше переконання, повноваження АМКУ мають містити вичерпний перелік і мати певні межі, адже від їх чіткого визначення залежить глибина правового впливу на функціонування суб’єктів підприємницької діяльності та забезпечення їх безпеки.

Аналізуючи повноваження Антимонопольного комітету України, зазначимо, що деякі науковці, зокрема, О. В. Когут, ставлять під сумнів наділення цього органу широкими правоохоронними повноваженнями юрисдикційного характеру, підкреслюючи те, що АМКУ «будучи органом виконавчої влади має право розглядати справи як щодо монополістичних правопорушень, так і недобросовісної конкуренції. Остання категорія справ має певну специфіку, тому що пов’язана з промисловою власністю» [9, с.93].

Більш об’єктивною є позиція Ю. В. Журика, який вважає, що через певний час виникне необхідність у створенні окремого органу щодо регулювання конкурентних відносин, наприклад, Комітету з розвитку конкуренції [10, с.53].

Вважаємо, що АМКУ повинен займатися лише зaпобiганням монополістичних та конкурентних правопорушень суб’єктів підприємницької діяльності, його повноваження мають бути чітко визначені законодавством, щоб унеможливити спроби вчиняти тиск на підприємницькі структури, що безпосередньо відображається на рівні їх безпеки.

Специфічним органом державної влади, який бере активну участь у забезпеченні безпеки підприємницької діяльності є Державна реєстраційна служба України (далі – Укрдержреєстр). Згідно Положення «Про Державну реєстраційну службу України» затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року, Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності [11].

Серед завдань Укрдержреєстру варто зосередитись, з наукової точки зору щодо забезпечення означеним органом безпеки підприємницької діяльності, на здійсненні ним державного нагляду за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також вжиття заходів щодо запобігання порушенням у зазначеній сфері та приймання відповідних обов’язкових до виконання рішень. Саме ці завдання, які покладені на Укрдержреєстр відповідно до п. 4 вищезазначеного положення і визначають даний орган як такий, що бере активну і безпосередню участь у забезпеченні безпеки підприємницької діяльності.

Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності є однією із найважливіших процедур, що безпосередньо впливає на економічні процеси держави в цілому та забезпечення безпеки підприємницької діяльності зокрема. З одного боку, відповідно до п. 4, пп. 31 на Укрдержреєстр покладено завдання щодо вдосконалення законодавства у цій сфері, що передбачає створення спрощеної моделі реєстрації підприємців, спрямоване на дебюрократизацію економіки країни, упорядкування дозвільних і контрольних функцій держави стосовно суб’єктів підприємницької діяльності. З іншoго, на етапі реєстрації суб’єктів господарювання істотною умовою стає здійснення цілого комплексу заходів щодо попередження правопорушень у сфері підприємництва.

Варто зазначити, що державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності стала більш ліберальною. Реєстрація підприємств за наявності повного пакета документів у державного реєстратора здійснюється упродовж трьох робочих днів. На наступний день після реєстрації відправляються або видаються  конкретному засновнику або уповноваженій особі один із оригіналів статутних документів з відміткою державного реєстратора про реєстрацію приватного підприємства та виписка з Єдиного державного реєстра.

Проте перед Державною реєстраційною службою України стоїть ще ряд завдань щодо коригування та вдосконалення законодавства у зазначеній сфері. На нашу думку, Укрдержреєстр як орган центральної виконавчої влади може формувати відповідно до покладених на нього завдань та функцій державну політику через міністра юстиції без координації Кабінетом Міністрів України. Це обумовить більш широкий діапазон у прийнятті рішень для виконання прямих обов’язків, а також унеможливить перекладення відповідальності один на одного.

Також доречною буде гармонізація Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та Положення «Про Державну реєстраційну службу України». Зокрема, у Положенні «Про Державну реєстраційну службу України» визначити, що до завдань Укрдежреєстру належить здійснення заходів щодо забезпечення можливості проходження суб’єктів підприємницької діяльності державної реєстрації за мінімальний проміжок часу (не більше трьох робочих днів). Відповідно до внесених змін, у Положенні чітко буде визначено строк реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, який відповідатиме вимогам Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Доцільним також стане надання можливості Укрдержреєстру створювати єдину уніфіковану базу нормативно-правових актів, що стосуються реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.

Не менш важливим у діяльності Укрдержреєстру є створення відповідного нормативного-правового забезпечення щодо докoрінного рeформування реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та створення дозвільних центрів для спрощeння рeєстраційної системи. Важливим доповненням до завдань Укрдержреєстру стане такий пункт «впровадження інноваційних механізмів щодо спрощення реєстраційних процедур та створення єдиних дозвільних центрів». Дане повноваження надaсть можливість конкретно розробляти Укрдержреєстру пропозиції, що стосуються спрощення процедури реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, і таким чином захистить їх від застосування адміністративно-бюрократичних перепон. Це буде позитивне рішення щодо забезпечення безпеки суб’єктів підприємницької діяльності.

Нинiшня система суб’єктів адміністративно-правих відносин, що бeруть участь у забезпеченні безпеки підприємницької діяльності, є недостатньо ефективною, адже виявлені численні дублювання їх функцій та відсутність бажаного результату у даній сфері є тому яскравим свідченням.

Виходом із цієї ситуації стане перехід від принципу галузевої до функціонально-галузевої побудови системи органів державної влади, що забезпечуватимуть безпеку підприємницької діяльності. Для цього необхідно частково об’єднати повноваження та завдання органів державної влади на основі функції формування державної політики у даній сфері та здійснити оптимізацію їх чисельності, внутрішньо-структурної складової та функціонального наповнення.

Пропонуємо таку концептуальну модель системи органів державної влади: очолити її має центральний орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності – Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, яка буде здійснювати безпосереднє, загальне керівництво у даній сфері. У системі Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва має бути утворений структурний підрозділ з питань захисту та безпеки підприємництва. Означений підрозділ буде відповідати за процес забезпечення безпеки підприємницької діяльності. Решта органів центральної виконавчої влади, які за своїм функціональним призначенням мають безпосереднє відношення до забезпечення безпеки підприємницької діяльності, повинні всіляко сприяти їй, зокрема це стосується Міністерства економічного розвитку та торгівлі України. Інші органи державної влади, які за своїм статусом є нижчими у підпорядкуванні, повинні за принципом субординації сприяти роботі вищезазначеної Служби. Це дозволить на максимально ефективному рівні досягти високих показників у забезпеченні безпеки підприємницької діяльності та реалізації відповідної політики у даній сфері.

 

Список використаних джерел

1. Ліпкан В. А. Адміністративно-правові основи забезпечення національної безпеки України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец.: 12.00.07 / В. А. Ліпкан. – К., 2008. – 34 с.

2. Стахов А. И. Административно-публичное обеспечение безопасности в Российской Федерации : монография / А. И. Стахов; науч. ред. Б. В. Росинский. – М. : Юнити – дана : Закон и право, 2006. – 199 с.

3. Сердюченко О. В. Адміністративно-правові засади забезпечення енергетичної безпеки України: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.07. /                    О. В Сердюченко. – Київ, 2009 – 212 c.

4. Про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України: Указ Президента України від 31 травня 2011 року № 634/2011: [електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id

5. Про Державну службу України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва: Указ Президента України від 30 березня 2012 року № 237/2012: [електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/237/2012#n45

6. Проблеми тиску з боку контролюючих та правоохоронних органів на підприємницьку та господарську діяльність: прес – конференція генерального прокурора України В. Пшонки від 30.05.2013: [електронний ресурс]. – Режим доступу : http://komitet.kharkov.ua/ru/probliemi-tisku-z-boku-kontroliuiuchikh-ta-pravookhoronnikh-orghaniv-na-pidpriiemnits-ku-ta-ghospoda

7. Закон України “Про Антимонопольний комітет України”  від 26.11.1993 p., № 3659-XII // ВВР України. -1993. -№ 50. -Ст.472.

8. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996р. №254к/96-ВР //Відомості Верховної Ради України. – 1996. –№ 30. – ст. 141.

9. Когут О.В. особливості правового статусу Антимонопольного комітету України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. -2002.- № 1. – С. 19 – 21

10. Журик Ю. В. Антимонопольно–конкурентне право України. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 272 с.

11. Про Державну реєстраційну службу України: Указ Президента України від 6 квітня 2011 року №401/2011: [електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.drsu.gov.ua/show/41

 

Банк Ростислав Александрович

По вопросу обеспечения безопасности предпринимательской деятельности органами центральной исполнительной власти Украины

В статье осуществлен анализ действующего законодательства и определены в соответствии с ним центральные органы исполнительной власти, которые непосредственно участвуют в обеспечении безопасности предпринимательской деятельности в Украине.

Ключевые слова: Безопасность, обеспечение безопасности предпринимательской деятельности, центральные органы исполнительной власти

 

Bank Rostyslav Oleksandrovich

About security business of the enterprise activity by the executive power authorities of Ukraine

The article analyzes the legislation and determined according to it central authorities, which take part in security business of the enterprise activity in Ukraine.

Keywords: security, security business, central government