ЩОДО ОСОБЛИВОСТІ ПРОФІЛАКТИКИ ТЕРОРИЗМУ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ

Рижов Ігор Миколайович,

голова Інституту теророґенезу

Глобальної організації союзницького лідерства

доктор юридичних наук, професор,

заслужений юрист України

 

Тероризм належить до числа самих небезпечних і важкопрогнозованих явищ сучасності, що набуває все більш різноманітних форм та загрозливих масштабів. Терористичні акти найчастіше приносять масові людські жертви, спричиняють руйнування матеріальних і духовних цінностей, які в майбутньому не піддаються відновленню, сіють ворожнечу між державами, провокують війни, недовіру і ненависть між національними та соціальними групами. З квітня 2014 року на сході України проводиться широкомасштабна антитерористична операція із залученням сил та засобів багатьох суб’єктів боротьби з тероризмом, з використанням усього арсеналу військових методів і за ознаками фактично являє собою повноцінний локальний збройний конфлікт, обтяжений інформаційно-пропагандистськими маніпулятивними та гібридними технологіями [1]. Саме складність цього конфлікту зумовила застосування системного інструментарію, яким виступають стратегічні комунікації.

Діяльність по боротьбі з тероризмом окрім силової фази антитерористичної операції передбачає ще й проведення спеціальних заходів, спрямованих на попередження та запобігання злочинів терористичної спрямованості, при цьому, враховуючи ступінь інформатизації суспільства, особливої актуалізації це питання набуває в контексті становлення системи стратегічних комунікацій, в тому числі щодо віртуального простору та блогосфери.

Найважливішим компонентом блогосфери є соціальні мережі, які, наприклад, підчас нещодавніх подій на Близькому Сході використовувалися як головний компонент інформаційної зброї, засіб для порушення комунікаційного суверенітету держав і проведення акцій дезінформації, з метою спотворення духовно-моральних цінностей, руйнування цивілізаційного коду нації, руйнування системи безпеки держави, формування передумов терористичної діяльності.

Поширення спеціально підібраної інформації в блогосфері особливо зростає в кризових ситуаціях. Це особлива форма ведення інформаційної війни, з використанням заздалегідь заготовленого дезінформаційного контенту, спеціально підготовлених інформаційних груп, що використовують методи масованої психологічної обробки учасників соціальних мереж і населення для поширення панічних настроїв та дестабілізації соціально-політичної обстановки в державі. Сенс терористично-мережевої війни якраз і полягає в формуванні громадської думки, громадських процесів, у випадку розповсюдження тероризму таким чином, щоб віртуальне співтовариство стало спільником у формуванні віртуального страху, без чого терористична діяльність малоефективна. Суспільство стає, таким чином, активним учасником терористичної діяльності [2, 5,  6].

Сучасний тероризм активно опановує мережеві технології та активно застосовує як ефективну зброю епохи мережевих війн, тому, на нашу думку, слід приділяти  певну увагу моніторинговим технологіям отримання упереджувальної інформації про передумови соціальних конфліктів, що провокують тероризм та  соціально-інформаційним заходам їх нейтралізації, активно використовуючи можливості мережевого інформаційного простору.

Якщо терористичну діяльність розглядати як різновид кризового явища соціального характеру, то технологія протидії має базуватися на застосуванні, насамперед, адекватних, що випливають з його інформаційної сутності, методів. Інформаційну протидію терористичній діяльності необхідно будувати на різних етапах її прояву, насамперед на етапі прихованої фази формування, віддаючи переваги заходам попереджувального характеру для забезпечення впливу на правосвідомість громадськості, представників окремих категорій або груп осіб, організацій, установ, підприємств та спеціальних служб іноземних держав з метою локалізації та нейтралізації негативних процесів, недопущення можливих небажаних наслідків, що можуть позначитися на рівні забезпечення національної безпеки, а також усунення причин і умов вчинення  злочинів терористичної спрямованості [2, 3].

Профілактика тероризму – сукупність соціальних процесів, спрямованих на мінімізацію теророгенності соціальних систем шляхом проведення відповідних попереджувально-профілактичних заходів соціального, правового, виховного та іншого характеру. Їх головною метою є нейтралізація або усунення причин і умов вчинення тероризму, формування цілеспрямованого попереджувального впливу на осіб (груп осіб, організацій, рухів тощо) з антигромадською поведінкою, як в їх власних інтересах, так і в інтересах суспільства, а також спрямовані на зниження ризику для осіб стати жертвами терористичних (злочинних) посягань. Підставами для здійснення заходів профілактики є наявність достатньої інформації, що свідчить про наміри проведення спеціальними службами іноземних держав, а також організаціями, окремими групами (категоріями) реальних або віртуальних співтовариств  терористичної діяльності, або провокації соціального конфлікту (передумов до цього), спроб створити такий контекст, щоб суспільство нормально або навіть позитивно сприйняло використання терористичних або екстремістських заходів при проведенні радикальних соціальних змін, неконтрольований розвиток яких може негативно вплинути на стан захисту державної безпеки. При цьому, особливу увагу слід приділяти саме віртуальним спільнотам, як потенційно-теророгенним [3, 4].

Здійснення інформаційного впливу в інтересах формування суспільної думки щодо засудження методів та ідеології тероризму, висвітлення спеціально підібраної інформації з метою нейтралізації теророгенності шляхом цільового інформаційного впливу на обраний об’єкт та контроль досягнення необхідного теророгенного ефекту може бути реалізовано  за допомогою патріотично налаштованих активних користувачів соціальних мереж. Подібні віртуальні спільноти можуть бути задіяні і у попередженні чи мінімізації суспільного резонансу соціального конфлікту через висвітлення резонансних подій та формування відповідної громадської думки, зокрема, й щодо формування позитивного іміджу спеціальних служб, позиціонування  стратегій боротьби з тероризмом та тактики проведення антитерористичних операцій.

Як логічно витікає з вищенаведеного, профілактика тероризму в країні потребує негайного подальшого удосконалення. Протистояння терористичним загрозам можливе лише в тому разі, якщо сучасна українська спільнота, а не тільки представники спеціальних служб,  виробить в рамках системи стратегічних комунікацій адекватну відповідну стратегію, на тому ж рівні технологічних уявлень про процеси, на якому ведеться терористично-мережева війна. Неможливо вибудувати адекватної відповіді викликам терористів без опанування блогосфери та аналогічних соціально-інформаційних віртуальних просторів як сфери впливу більш тонких технологічних концептів з використанням інноваційних інформаційних та мережевих технологій. Варто визнати, що стратегія профілактики тероризму має бути вибудувана не на рівні звичайних технологій протидії злочинності, а на більш серйозному, парадигмальному рівні.

Література:

  1. Війна на сході України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Війна_на_сході_України.
  2. Терроризм : определения и сущность : монография / [А.В. Коростыленко, Б.Д. Леонов, И.Н. Рыжов и др.] под общ. ред. В.В. Крутова, И.И. Мусиенко, В.А. Глушкова. – К. :Центр уч.-науч. и науч.-практ. изданий НА СБ Украины. 2014. – 192 с.
  3. Горбулін В.П. , Додонов О.Г. , Ланде Д.В. Інформаційні операції та безпека суспільства: загрози, протидія, моделювання: монографія. - К.: Інтертехнологія, 2009. – 164 с.
  4. Рижов І.М. Щодо необхідності формалізації профілактики тероризму / Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право».– 2014. – №29 том 2. – С.149-153
  5. Мальцева Л. Українська блогосфера: функціонально-стильова характеристика / Лілія Мальцева / Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2011. Випуск 52. С.278-289
  6. Keren M. Blogosphere : The new political arena / M. Keren. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http:// www.lexingtonbooks.com/Catalog/SingleBook.shtml