Діордіца Ігор Володимирович,
Голова Інституту амдіністративного правосуддя та судової реформи ГОСЛ,
кандидат юридичних наук.
Проаналізовано та досліджено практику розгляду та вирішення адміністративними судами справ, пов’язаних із застосуванням положень Закону України «Про вибори народних депутатів України», запропоновано відповідні напрями вдосконалення даної проблематики.
Ключові слова: адміністративний суд, адміністративне судочинство, вибори народних депутатів, ухвала суду.
Проанализирована и исследована практика рассмотрения и решения административными судами дел, связанных с применением положений Закона Украины «О выборах народных депутатов Украины», предложены соответствующие направления совершенствования данной проблематики.
Ключевые слова: административный суд, административное судопроизводство, выборы народных депутатов, определение суда.
Practice of consideration and decision is analysed and investigational the administrative courts of the businesses constrained with the use of the Law of Ukraine provisions «About elections of folk deputies of Ukraine» are offer corresponding directions of perfection of this range of problems.
Key words: administrative court, administrative proceedings, elections of folk deputies, court ruling.
Питання організації, порядок проведення виборів народних депутатів, здійснення виборчого процесу, його забезпечення та гарантування врегульовані Законом України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 року.
Зазначимо, що відповідно до ч. 9 ст. 108 вказаного Закону рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, членів цих комісій, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, кандидатів, їхніх довірених осіб, партій, їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, офіційних спостерігачів, що порушують законодавство про вибори, можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Констатуємо, що Кодексом адміністративного судочинства України визначено такі категорії справ, пов’язаних із виборчим процесом:
1) щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виборчих комісій, членів цих комісій (ст.172);
2) справи щодо уточнення списків виборців (ст. 173);
3) щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації (ст.174);
4) щодо оскарження дій чи бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), офіційних спостерігачів від суб’єктів виборчого процесу (ст.175).
За правилами частини першої статті 172 КАС України право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб’єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії).
Відмічаємо, що статтею 12 окресленого Закону визначено суб’єктів виборчого процесу, зокрема:
1) виборець;
2) Центральна виборча комісія, а також інша виборча комісія, утворена відповідно до цього Закону;
3) партія, що висунула кандидата у депутати;
4) кандидат у депутати, зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом;
5) офіційний спостерігач від партії, яка висунула кандидатів у депутати у загальнодержавному окрузі, від кандидата у депутати в одномандатному окрузі, від громадської організації, який зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом.
Актуальність даної праці є беззаперечною, оскільки за результатами проведеного аналізу понад 70 адміністративних справ цих категорій автором встановлено, що до апеляційних адміністративних судів переважно оскаржувались судові рішення у справах, пов’язаних із проведенням передвиборної агітації та формуванням виборчих комісій.
Метою зазначеного дослідження є сприяння у формуванні єдиного підходу до вирішення справ цих категорій, однакового застосування законодавства при розгляді справ, пов’язаних з виборами народних депутатів України, виявлення проблемних питань, найбільш характерних порушень чи неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права у даній сфері правовідносин, підготовка пропозицій щодо їх усунення.
Передвиборна агітація – це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію – суб’єкта виборчого процесу. Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.
Причинами виникнення спорів у даних категоріях справ позивачі визначали:
- відсутність в агітаційних матеріалах відомостей, передбачених ч. 7 ст. 69 Закону України «Про вибори народних депутатів України», чим допущено порушення вимог ч. 22 ст. 74 вказаного Закону;
- участь члена виборчої комісії у передвиборній агітації;
- використання кандидатом у депутати при фінансуванні передвиборчої агітації, крім коштів виборчого фонду, інших коштів;
- залучення до передвиборної агітації осіб, які не мають права голосу.
Вважаємо за необхідне навести класичний випадок неправильного застосування норм Закону України «Про вибори народних депутатів України» при вирішенні спорів, пов’язаних із проведенням передвиборної агітації.
Прикладом цього є справа Житомирського окружного адміністративного суду № 0670/6649/12, де суд задовольнив вимоги про визнання протиправними дій Д. щодо проведення передвиборної агітації, зокрема визнав їх такими, що порушують вимоги ч. 2 ст. 67, ч. 6 ст. 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України» [1].
Апеляційний адміністративний суд не погодився із висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.
Позивач в адміністративному позові не вказав, які саме конкретні факти, наведені в статті, є недостовірними та є перекрученими, але при цьому він зазначив про наявність у статті прихованого підтексту не голосувати за нього на виборах 28 жовтня 2012 року.
Аналіз змісту спірних статей на предмет наявності в ній викладу фактичних обставин чи оціночних суджень на думку колегії суддів апеляційного суду засвідчив, що він не містить спонукань до голосування чи не голосування за певного кандидата у депутати – суб’єкта виборчого процесу, а є оціночним судженням, оцінкою дій з використанням мовних засобів, зокрема, вживання гіпербол, алегорії, сатири, особистим поглядом журналіста (стаття «Мюнхаузенські качки від Р.» (випуск №5).
Також колегія суддів відзначила, що відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Відповідно до статті 277 Цивільного Кодексу України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України 07.07.1997 № 475/97-ВР (далі – Конвенція).
Відповідно до ст. 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Так, у рішенні у справі Lingens v. Austria, Європейський Суд зазначив, якщо існування фактів може бути підтверджене, то правдивість оціночних суджень не піддається доведенню [2]. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції.
У рішенні Європейського Суду у справі Prager and Oberschlick v. Austria висловлено позицію, що журналістська свобода передбачає також використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або, навіть, провокаційних [3].
При дотриманні умов § 2 статті 10 Конвенції, право вільно передавати інформацію поширюється не лише на «інформацію» та «ідеї», які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі Handyside v.United Kingdom) [4].
Викладене вище відображено також і в рішенні Європейського суду з прав людини «Українська Прес-Група» проти України», в якому Європейський Суд, зокрема, зазначив, що межа допустимої критики щодо політика, який виступає у своїй публічній якості, є ширшою ніж щодо приватної особи [5]. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо відкриває кожне своє слово та вчинок для ретельної уваги журналістів та всього суспільства і тому має виявляти більшу терпимість. Звичайно, право на захист репутації поширюється і на політиків, навіть коли вони виступають не як політики, проте вимоги такого захисту мають бути збалансовані з інтересами суспільства до відкритої дискусії з політичних питань.
Зважаючи на ту обставину, що позивач є публічною особою – політиком, колегія суддів зазначила, що межа його допустимої критики є ширшої ніж щодо приватної особи, а його критика у спірних статтях, в тому числі і наведена в саркастичній формі, має характер оціночного судження діяльності позивача як політика та узгоджується з вимогами плюралізму, толерантності і лібералізму, характерними для «демократичного суспільства», в зв’язку з чим така публікація не є передвиборною агітацією, а є особистою думкою журналістів.
Також актуальним предметом судового розгляду нами було визначено й спори щодо формування дільничних виборчих комісій.
Особливості внесення суб’єктами виборчого процесу подань до окружних виборчих комісій щодо формування дільничних виборчих комісій визначені статтею 28 Закону України «Про вибори народних депутатів України», у відповідності до якої, дільнична виборча комісія утворюється відповідною окружною виборчою комісією не пізніш як за тридцять один день до дня голосування у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії.
Згідно приписів ч. 6 ст. 28 вказаного Закону суб’єкт подання кандидатур до складу дільничних виборчих комісій не пізніш як за тридцять дев’ять днів до дня голосування подає до відповідної окружної виборчої комісії на паперових носіях та в електронному вигляді за формою, затвердженою Центральною виборчою комісією, список осіб від цього суб’єкта подання, не більше однієї кандидатури до однієї виборчої комісії, для включення їх до складу відповідних дільничних виборчих комісій.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що у зв’язку із проведенням чергових виборів народних депутатів 28.10.2012 подання кандидатур до складу дільничних виборчих комісій повинно було здійснюватися до 24 години 18.09.2012.
При вирішенні спорів даної категорії суди враховували, що за змістом ч. 4 ст. 28 Закону суб’єкти виборчого процесу – політичні партії мають право подання кандидатур до складу дільничних виборчих комісій. При цьому, абзацом другим названої норми Закону чітко визначено, що право вносити подання від імені партії має лише уповноважена на підставі довіреності особа від партії.
Також у провадженні адміністративних судів перебували справи щодо оскарження дій окружних виборчих комісій у зв’язку із неприйняттям пропозицій (подань) кандидатур щодо формування дільничних виборчих комісій.
При вирішенні таких спорів, суди інколи допускали помилки у зв’язку із неврахуванням положень п. 5.11 Порядку ведення діловодства у виборчих комісіях та комісіях з референдумів, затвердженого постановою ЦВК від 15.08.2010 №350, згідно з якими документи, заяви, скарги, подані з порушенням порядку і строків, установлених Законом України «Про вибори народних депутатів України», залишаються без розгляду по суті, про що комісією приймається відповідне рішення [6].
Тобто, окружна виборча комісія зобов’язана реєструвати та приймати всі документи, що надходять до неї, а в разі порушення строків їх надходження приймати відповідне рішення згідно п. 5.11 Порядку і в жодному разі не припиняти прийом документів.
Список використаних джерел
1. Постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 04.10.2012, справа № 0670/6649/12 [Електронний ресурс] / Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/26307056.
2. Справа Лінгенса проти Австрії від 8 липня 1986 року [Електронний ресурс] / Рішення Європейського суду з прав людини. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/980_066.
3. Справа Прагер і Обершлік проти Австрії від 26 квітня 1995 року [Електронний ресурс] / Рішення Європейського суду з прав людини. – Режим доступу: http://www.medialaw.kiev.ua/zmisud/ecourt/211/.
4. Справа Хендісайд проти Великої Британії від 7 грудня 1976 року [Електронний ресурс] / Рішення Європейського суду з прав людини. – Режим доступу:http://europeancourt.ru/uploads/ECHR_Handyside_v_the_United_Kingdom_07_12_1976.pdf.
5. Справа «Українська Прес-Група» проти України від 18 травня 2004 року [Електронний ресурс] / Рішення Європейського суду з прав людини. – Режим доступу: http://www.medialaw.kiev.ua/laws/laws_europe/71/.
6. Постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 23.09.2012, справа № 2а/1770/3706/2012 [Електронний ресурс] / Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/26308499.