Володимир Ліпкан,

доктор юридичних наук, професор

Президент Глобальної організації союзницького лідерства

https://orcid.org/0000-0002-7411-2086

Aquĭla non captat muscas – Орел не ловить мух.

 

Останнім часом чимало публікацій з’являється щодо чергових стратегій, якими за структурою та формою вони мають бути, що в них має бути за змістом тощо. З екранів телебачення, моніторів інтернету, дисплеїв гаджетів у YouTube, Facebook, Twitter майоріє чимала кількість осіб, які гордо назвали себе експертами, а фоловери своїми лайками затвердили їх у їхній міфічній ролі та іпостасі.

Майже у кожному телешоу лунають усілякі варіанти правового регулювання розвитку нашої держави. Зненацька наше суспільство, яке тяжіє до правового нігілізму, перетворилося на знавця юридичної техніки, а головне — майже кожен, хто не сплачує податки виступає за податкові знижки і є незадоволеним рівнем та якістю надання освітніх та медичних послуг, та взагалі інституційною складовою.

Колишні слюсарі, журналісти, манікюрщиці, хлібопекарі, масажисти хворобливо уявили себе в ролі вершителів права, навіть не здогадуючись про те, що вони є справжніми могильщиками права. Вони є початком занепаду державності України, вони є вершителями деінституціоналізації.

Ми почасти прагнемо реформувати, розвивати, розробляти нескінченну кількість усіляких Стратегій. Але якщо ретельно подивитись на те, хто саме реформує та розвиває, то виникає низка суттєвих запитань:

1) на якій основі і за якими принципами формуються робочі групи щодо розроблення того чи іншого нормативно-правового акта.

2) який обсяг компетенції є у тих, хто сам себе назвав експертом, і увіровавши в свої «знання» прагне удосконалення правового регулювання.

В Україні дуже швидко тиражується небезпечна тенденція щодо імплементації «експертократії» в усі сфери життєдіяльності.

 

Щодо походження цих експертів, то здебільшого це люди, які закінчили якісь бізнес-курси, курси НЛП, коучінга, лідерства тощо. Це також лідери суспільної думки (ломи, інфлюенсери), топ-блогери або ж в найбільш просунутих випадках особи, які закінчили модні закордонні університети. Разом до купи вони утворили нове інтегративне явище — «експертократію». Віртуальність захопила розум, і тому ніхто не зважає на той факт, що конкретно в реальному житті зробили ті чи інші депутати, їхні помічники або так звані «експерти». Всім цікава картинка, уявлення про право, замінило саме право.

Дещо в цьому хаосі є вина і наша правників. Ми дуже кволо відстоюємо власні інтереси — розбудова правової і демократичної держави. Щодо правової держави, то держава у нас не правова, адже норми права відіграють роль мірила відповідності владі, а не міри свободи. Щодо демократії, то у нас вона відсутня, адже її повністю підмінила охлократія.

Звернусь до об’єктивного аналізу. Почнемо з нас, з вами, вчених.

Ми хизуємося кількістю наукових публікацій, а не рівнем підвищення реалізації прав людини та удосконалення правового регулювання тих чи інших правових відносин.

На жаль, ми з Вами створили підґрунтя до нівелювання права як регулятора суспільних відносин. Ми з вами перетворили науку в фарс, коли до науковців в нашій державі ставляться меншою мірою ганебно, а здебільшого вони сприймаються як посміховисько і карнавальний персонал, який обслуговує інтереси правлячої еліти.

Ми не стали елітою, ми не взяли на себе відповідальність за правове майбутнє держави. Ми дозволили шарлатанам прийти до влади. Тому кримінократія у поєднанні із охлократією та пратократією — достатні та необхідні умови для знищення України через її деінституціоналізацію. Ми з вами, опікуючись химерними званнями, регаліями втратили статус сценаристів правового розвою нашої держави.

Одним із чинників, який сприяв цьому є — узурпація наукової думки обмеженою групою осіб, які унеможливлюють прогресивний розвиток держави, призводять до її деградації, винищуючи паростки наукового забезпечення стратегії розвитку України, поступальність і спадкоємність в науці.

І у цих умовах, умовах, коли реінкорнована аристократія помийки диктує НАМ моду на мораль, правила життя, право зневільовано, а державні інституції перебувають в глибокій системній кризі, у тому числі й ментальній.

Спочатку хвиля незрозумілого і неправового механізму під назвою «люстрація», зараз чергова тиха люстрація всіх, хто був при владі Порошенка. Нова влада придумала хитрий і простий спосіб позбуватися людей: їх увечері без попередження виводять за штат, а вже на ранок, їх звільняють. Ось таки зараз, слуги, тільки абсолютно не народу.

Ви мене вибачте: а де ви стільки професіоналів знайдете, щоб робити такі дві хвилі знищення державного апарату? Чи може це робиться навмисно, щоб врешті-решт довести, що історія України це історія failed state?

Адже нинішня діяльність із будови державного апарату і його структура здебільшого нагадують легітимовані робочі партійні органи тих, хто тимчасово отримав перемогу на виборах. Адже не цього прагнула Україна.

Передумови зрозумілі. Що ж далі?

Далі як фурункули зі шкіри повилазила чимала кількість «експертів», які здебільшого не мають власний success stories, втім усі вони прагнуть свій химерний світ псевдоуспіху перекласти на найменш освічених, в тому числі й в інформаційному плані людей, повчаючи їх, як краще жити. Вони прагнуть перетворити віртуальне суспільство власних фоловерів на послідовників у реальному житті, і це при тому, що самі інфлюенсери в реальному житті здебільшого самі фоловери!

Утім суто технічно не згадується єдина маленька, але дуже суттєва деталь: сценарії як у віртуальному, так і в реальному світі пишуть ані ломи (інфлюенсери), ані фоловери. Їх пишуть справжні сценаристи — справжні стратеги. Це маємо робити МИ!!!

Arbor mala, mala mala – Погане дерево – погані плоди. Слід зрозуміти, що якщо ми не почнемо діяти, то наступна влада буде гіршою за нинішню і така спіраль веде донизу в Тартари правового небуття і знищення української державності.

Виходом із даної ситуації має стати якнайширше залучення аналітичних центрів недержавної форми власності до системи державного управління і не лише стосовно проведення експертизи або участі в круглих столах, а в безпосередньому процесі розроблення державних рішень, конкретному та відчутному впливі на державну політику в усіх сферах життєдіяльності, формування науково обґрунтованої стратегії розвитку України, в тому числі й із залученням зарубіжних експертів.

Сьогодні стратегічний розвиток України де-факто неможливий, адже він досі залежить або від тих, хто вже вичерпав свої інтелектуальні потенції щодо пропозицій та конкретних дій, водночас прагне усіма силами та засобами лишитись на владному олімпі; або від тих, хто не має професіоналізму, досвіду та компетенції, відповідного стратегічного мислення, умінь та навичок, сили та волі діяти і не здатен формувати дороговкази майбуття держави та збереження інституціональної ефективності.

Професіоналізм, відданість державі, а також врахування сучасних тенденцій розвитку світу:

• глобалізації,
• цифровізації,
• роботизації,
• нанотехнологій,
• штучного інтелекту —

ці і не лише тенденції мають бути покладені в основу роботи майбутньої команди, яка має розробляти Стратегію справжнього, а не кабінетного і паперового (для реформаторів) або ж віртуального (для «експертів» як інфлюенсерів та фоловерів) розвою успішної та щасливої України.

Світ зміщується в бік суворого прагматизму: кожна сильна країна має власні національні інтереси і не буде поступатися ними, марячи про принципи або добропорядність і збереження власного імені та гідності, зберігаючи засади міфічного партнерства і довіри, якщо це порушує її національні інтереси. Не існує кризи довіри або кризи партнерства. Існують сильні країни, які усвідомлюють власні національні інтереси і спрямовують свою політику виключно на їх реалізацію. Саме тому потрібно чітко усвідомлювати, що Україна як держава із сильною та ефективною інституційною системою потрібна лише як засіб реалізації іншими державами своїх інтересів. Лише крізь призму цього вони і їх радники руйнують нашу правову систему, впроваджують дестабілізуючі інструменти та диверсифікують державну владу, уводячи Україну від власного шляху розвитку.

Яскравий приклад: ліквідація ГУБОЗ МВС України та створення НАБУ, ДБР, антикорупційного суду, САП тощо.. Хто провів порівняльне дослідження ефективності від діяльності колишнього управління «К» ГУБОЗ  МВС України і нинішніх створених чисельних державних правоохоронних структур?

Аналіз норм права та взагалі законотворча діяльність навіть за ці півроку дозволяє чітко констатувати про зраду національних інтересів, закладення чисельних, у тому числі й правових підвалин до знищення України.

Нині сильні країни там, де є сильні лідери-особистості, що підтримуються і забезпечуються сильними професійними та компетентними командами, де національні еліти сформовані з пасіонарних і титульних етносів. Сі Цзіньпін та Емануель Макрон — показові приклади сучасних інтелектуальних стратегічних лідерів світу.

ЩО робити Україні в умовах інспірованої інституційної кризи метою якої виступає знищення держави?

1) імперативний курс на успішний розвиток держави, який досягається через формування бачення свого успіху в майбутньому і відповідно бачення шляхів та засобів його досягнення в усіх видах просторів та часі з урахуванням сучасних трендів;

2) жорстка економічна політика, яка спонукає підприємців не виводити капітали за кордон, створення ефективного інвестиційно-інноваційного ландшафту, формування приватної інноваційної економіки;

3) чітка кібербезпекова та інформаційна політика, спрямована на утвердження України як високотехнологічної розвиненої держави;

3) випереджуючі вкладення в освіту, фундаментальні і прикладні дослідження і наукові розробки, в тому числі формування епістемологічної аналітичної спільноти;

4) створення організаційних та інституціональних структур, орієнтованих на інноваційний прорив з урахуванням історії України та національних традицій, плекання національної ідентичності;

5) формування національної еліти та прихід її до влади.

Стратегія не може мінятися щороку, залежати від нової влади — це не примхлива дівчина з одвічно змінюваними забаганками.

Стратегія має бути послідовною незалежно від того, хто приходить до влади. Вона має базуватись на таких постулатах, як: безпека, суверенітет, вплив.

Стратегія розвитку держави має генерувати політичне натхнення кожного українця, його відчуття у творенні власного нового світу, світу, в якому кожний українець зможе реалізувати свою заповітну мету.