Правові та організаційні засади взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми

ГЛОБАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ СОЮЗНИЦЬКОГО ЛІДЕРСТВА

АКАДЕМІЯ БЕЗПЕКИ ВІДКРИТОГО СУСПІЛЬСТВА

АКАДЕМІЯ НАУК ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

 

В. А. ЛІПКАН, О. В. КУШНІР

 

 

ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

 

Монографія

 

За загальною редакцією В.А.Ліпкана

 

 

Київ — 2013

ФОП О.С. Ліпкан

УДК 343.97 : 343.43
ББК 628.3
  Л 613

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Розбудова незалежної правової держави потребує створення умов для розвитку інтересів особи, суспільства і держави, що, своєю чергою, має обумовлюватись забезпеченням ефективного захисту від внутрішніх та зовнішніх загроз. Тож необхідно на новій основі підходити до формування як самої системи правоохоронних органів, так і до побудови окремих її складових, зокрема підсистеми протидії торгівлі людьми (далі ? ПТЛ), враховуючи, що генезис та еволюція суб’єктів зазначеної підсистеми нерозривно пов’язані з розвитком статусу центральних органів державної виконавчої влади.

Недостатність правового та науково-методологічного підґрунтя, базуючись на якому можна було б удосконалити діяльність у сфері взаємодії суб’єктів ПТЛ, обумовлює актуальність комплексного дослідження питань, пов’язаних із адміністративно-правовим аспектом взаємодії суб’єктів ПТЛ.

Отже, брак системного та комплексного дослідження суспільних відносин у сфері протидії торгівлі людьми та супровідних явищ, необхідність впровадження дієвих форм протидії цьому явищу, а також відсутність належного наукового забезпечення діяльності органів державного управління з протидії торгівлі людьми зумовлює актуальність теми дослідження, її теоретичну та практичну важливість.

При написанні дослідження автори використовували деякі наукові праці з галузі адміністративного права, зокрема В. Б. Авер’янова, В. Г. Афанасьєва, Д. М. Бахраха, В. Т. Білоуса, Ю. П. Битяка, А. С. Васильєва, В. В. Галунька, В. М. Гаращука, І. П. Голосніченка, Є. В. Додіна, Р. А. Калюжного, С. В. Ківалова, З. Р. Кісіль, Л. В. Коваля, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, Є. Б. Кубко, О. В. Кузьменко, В. І. Курила, Б. М. Лазарева, В. А. Ліпкана, Л. Ф. Морозова, Н. Р. Нижник, В. І. Олефіра, В. Ф. Опришка, Н. М. Осипової, О. П. Полінця, В. Г. Поліщука, В. П. Портнова, П. М. Рабіновича, В. І. Ремньова, Л. А. Савченко, А. О. Селіванова, А. І. Сироти, С. Г. Стеценка, М. С. Студенікіної, Ю. О. Тихомирова, М. М. Тищенка, Р. Й. Халфіної, В. В. Цвєткова, В. Є. Чиркіна, Ю. С. Шемшученка, В. С. Шестака, В. К. Шкарупи, К. В. Шоріної.

Вагомою джерельною базою слугували також роботи з тематики у сфері протидії торгівлі людьми, зокрема: О. М. Бандурки, Т. І. Возної, В. О. Іващенко, В. А. Козака, Г. Л. Кохан, В. М. Куца, К. Б. Левченко, Я. Г. Лизогуба, О. М. Надьон, О. М. Орлеана. Однак попри багатоманітність наукових джерел, жодної монографічної роботи з проблематики взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми, в якій комплексно б розглядалися відповідні питання, досі немає, що також є додатковим аргументом щодо актуальності обраної нами теми дослідження.

Мета і завдання дослідження. На основі узагальнення правозастосовної діяльності суб’єктів протидії торгівлі людьми, аналізу вітчизняного і зарубіжного законодавства, практичних наробок зазначених суб’єктів розробити та надати науково обґрунтовані пропозиції щодо підвищення ефективності протидії торгівлі людьми.

Отже, необхідно:

–              окреслити історіографію дослідження протидії торгівлі людьми у світовій та вітчизняній правовій доктрині;

–              визначити ступінь наукової розробленості адміністративно-правових досліджень взаємодії у сфері протидії торгівлі людьми;

–              надати авторське бачення поняття взаємодії у сфері протидії торгівлі людьми через виокремлення підходів до його визначення, а також відмежування від інших споріднених понять; розробити класифікацію принципів взаємодії у сфері протидії торгівлі людьми;

–              класифікувати взаємодію у сфері протидії торгівлі людьми; надати авторське бачення поняття форми взаємодії у сфері протидії торгівлі людьми та скласти перелік основних форм;

–              охарактеризувати особливості адміністративно-правового статусу суб’єктів протидії торгівлі людьми;

–              здійснити розмежування адміністративно-правової компетенції суб’єктів протидії торгівлі людьми;

–              узагальнити міжнародний досвід протидії торгівлі людьми та визначити основні шляхи його запозичення в Україні;

–              визначити напрями вдосконалення взаємодії міліції з іншими суб’єктами протидії торгівлі людьми.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час організації та реалізації взаємодії у сфері протидії торгівлі людьми в Україні.

Предметом дослідження є адміністративно-правові та організаційні засади взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми.

Методи дослідження. Методологічна основа дослідження складається із сукупності наукових методів, які застосовуються в комплексі для вирішення завдань дослідження та досягнення його мети. Базовою методологічною основою став загальнонауковий системний підхід, який обґрунтовує взаємозв’язок і взаємообумовленість соціальних процесів і суспільних явищ як елементів системи.

За допомогою діалектичного й історичного методів досліджено шляхи становлення і розвитку протидії торгівлі людьми в Україні, а також підходи до розуміння цього явища. Окрім того, історичні аспекти становлення системи протидії торгівлі людьми досліджувалися на підставі порівняльно-ретроспективного, історико-генетичного методів, а також методів екстраполяції і факторного аналізу (підрозділ 1.1). За допомогою соціологічного методу було з’ясовано позиції практиків у сфері протидії торгівлі людьми. Завдяки аксіоматичному методу були визначені вихідні параметри дослідження; індуктивний та дедуктивний методи застосовувалися при узагальненні та аналізі емпіричної інформації (підрозділ 1.2). За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначені сутність, загальні та особливі риси протидії торгівлі людьми (підрозділ 1.3).

Застосування формально-логічного та соціологічного методів дозволили визначити роль та місце суб’єктів протидії торгівлі людьми в державному управлінні, їх значущість для суспільства, а також застосовувалися при дослідженні особливостей категорійного апарату вітчизняного адміністративного права. За допомогою герменевтичного методу встановлювалася текстуальна сутність нормативних приписів законодавчих актів щодо правового статусу учасників суспільних відносин, що виникають у процесі протидії торгівлі людьми (підрозділ 3.2). Структурно-функціональний метод сприяв аналізу повноважень суб’єктів у сфері протидії торгівлі людьми, виявленню недоліків в їхній спільній діяльності, визначенню напрямів її вдосконалення (підрозділ 6.2).

За допомогою формально-юридичного методу, а також методу порівняльно-правового аналізу досліджувалися норми вітчизняного і зарубіжного законодавства, що дало змогу переосмислити вітчизняний досвід адміністративно-правового регулювання взаємодії у сфері протидії торгівлі людьми (підрозділ 3.1). Статистичний та порівняльно-правовий методи використовувалися для окреслення напрямів удосконалення правових засад і практики застосування суб’єктами протидії торгівлі людьми своїх повноважень. Прогностичний аналіз, що передбачав виявлення тенденцій розвитку системи протидії торгівлі людьми, здійснювався з використанням методів прогнозування, а саме ? методу екстраполяції, методу аналогії. Інформаційна і теоретична бази дослідження складаються з національного і зарубіжного законодавств, підзаконних нормативно-правових актів, міжнародних документів, що стосуються предмета дослідження.

Емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності Міністерства внутрішніх справ України як головного суб’єкта протидії торгівлі людьми (проаналізовано результати діяльності за
2000 ? 2012 роки).

Нормативна основа дослідження ? чинне та попереднє законодавство України, перспективне адміністративно-процедурне законодавство.

Наукова новизна одержаних результатів. Пропонована робота є однією із перших у вітчизняній правовій науці комплексною монографічною розвідкою, що присвячена вивченню питань взаємодії у сфері протидії торгівлі людьми в Україні. Проведене дослідження системи органів, які взаємодіють у сфері протидії торгівлі людьми, та вивчення їх правового статусу надало можливість авторам сформулювати й аргументувати основні положення новизни дослідження, зокрема:


уперше:

–     запропоновано розуміння поняття „взаємодія суб’єктів протидії торгівлі людьми”, у зв’язку з чим зазначено, що, незважаючи на поширеність поняття „взаємодія”, донині немає єдиного загальноприйнятого визначення, а отже ? і однозначного тлумачення, і консенсуального розуміння принципових положень взаємодії між суб’єктами протидії торгівлі людьми. Тому це поняття автором розглядається авторами як заснована на законах та підзаконних актах, погоджена за метою, місцем та часом діяльність різних суб’єктів ПТЛ, що полягає в раціональному поєднанні сил, засобів і методів, властивих цим суб’єктам, з метою виявлення, попередження та припинення торгівлі людьми, а також усунення причин і умов, що їй сприяють;

–      проаналізовано сучасний стан протидії торгівлі людьми в Україні та запропоновано авторську модель системи протидії торгівлі людьми через виокремлення трьох основних її компонентів ? суб’єктів, що безпосередньо  протидіють торгівлі людьми, та сформульовано її ознаки. Зазначена модель виглядає наступним чином: 1) державні суб’єкти протидії торгівлі людьми; 2) інші суб’єкти, що протидіють торгівлі людьми та визначаються Кабінетом Міністрів України; 3) міжнародні та громадські організації, що беруть участь у протидії торгівлі людьми;

–     розроблено авторський проект Стратегії розвитку системи протидії торгівлі людьми в Україні, головною метою якої є забезпечення такого рівня системи ПТЛ, який гарантував би забезпечення прав і свобод людини та громадянина, подальше зміцнення авторитету Української держави. Досягнення цієї мети можливе через реалізацію державної політики протидії торгівлі людьми;

удосконалено:

–     пропозиції внесення змін і доповнень до законодавства України, зокрема запропоновано проект Стратегії розвитку системи протидії торгівлі людьми;

–     засади застосування міжнародного досвіду протидії торгівлі людьми, зокрема визначено конкретні напрями його запозичення;


набули подальшого розвитку:

–              форми взаємодії у сфері протидії торгівлі людьми в Україні: 1) розроблення та здійснення узгоджених заходів щодо запобігання, виявлення і розкриття злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми; 2) здійснення комплексного впливу на соціальні передумови торгівлі людьми; 3) розкриття та розслідування злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми, розшук і затримання осіб, які їх вчинили; 4) обмін інформацією про наміри окремих осіб і способи вчинення ними злочинів, пов’язаних  із торгівлею людьми; 5) внесення до відповідних закладів, міністерств і відомств пропозицій щодо усунення виявлених причин та умов, які сприяють вчиненню таких злочинів, а також пропозицій щодо змін та доповнень чинного законодавства;

–              розроблення складових системи протидії торгівлі людьми в Україні, а саме: суб’єкта та його обов’язків, сфери функціонування суб’єктів і правоохоронних заходів;

–              аргументація необхідності створення самостійного суб’єкта протидії торгівлі людьми в складі Міністерства внутрішніх справ України, як це було до 2012 року.

 

ВИСНОВКИ

 

Підбиваючи підсумки викладеного зазначимо, що у монографії надано нове вирішення наукового завдання, яке полягає у з’ясуванні сутності взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми, визначенні адміністративно-правових відносин, що виникають між зазначеними суб’єктами, а також виділення напрямів удосконалення механізму взаємодії у цій сфері з одночасним уточненням методологічних орієнтирів та критеріїв такої діяльності.

Нами констатовано, що сучасний стан правового регулювання взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми в Україні потребує кардинального поліпшення. Проте рівень наукового розроблення даної теми в теоретико-правових розвідках є невисоким.

За результатами проведеного дослідження проблем взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми України, вважаємо за необхідне сформулювати найбільш важливі, практично значущі та науково обґрунтовані висновки.

Визначено рівень розробленості наукових досліджень, присвячених проблематиці взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми.  Незважаючи на значну кількість праць, присвячених окремим аспектам торгівлі людьми, комплексного та системного дослідження взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми не здійснювалось. Аналіз праць, присвячених дослідженню питань правового регулювання протидії торгівлі людьми та взаємодії у процесі такої протидії, а також їх зіставлення із правозастосовною практикою свідчать про те, що донині у юридичній науковій літературі не вироблено парадигмального поняття взаємодії і, відповідно, взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми, не сформульовано критерію виділення видів та форм такої взаємодії, не визначено правових підходів до складових системи взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми. До того ж, важливим дослідницьким етапом стало визначення правових та організаційних аспектів взаємодії, за допомогою яких ми вийшли на новий рівень побудови еталонної моделі системи суб’єктів протидії торгівлі людьми.

Аналіз робіт історичного та загальнотеоретичного характеру уможливив дійти висновку, що торгівля людьми не одне десятиріччя виступає об’єктом досліджень українських та іноземних вчених. Упродовж усього історичного періоду змінювались пріоритети у виборі підходів до розуміння цього явища, а також у визначенні інструментарію протидії. Одні науковці (Н. М. Ахтирська, В. І. Варивода, О. М. Бандурка, В. О. Глушков, В. А. Козак, В. М. Куц, К. Б. Левченко, Я. Г. Лизогуб, О. М. Надьон, А. М. Орлеан, В. М. Підгородинський, Л. М. Сергєєва та ін.)  досліджували явище торгівлі людьми в аспекті подальшої сексуальної експлуатації жертви, інші (С. І. Братков, Я. Ю. Кондратьєв, О. В. Кузьменко, В. І. Олефір, Ю. І. Римаренко, І. І. Сєрова, Ю. С. Шемшученко та ін.) паралельно досліджували нелегальну міграцію, іноді пов’язуючи ці два злочинні прояви та говорячи про певну взаємообумовленість зазначених явищ, або об’єднуючи їх під єдиним поняттям „міжнародна міграція”. Натомість жоден із дослідників зазначеної сфери не спромігся подолати абстракції та вийти за межі суто теоретичних кордонів аналітичних досліджень та не розглянув механізму взаємодії суб’єктів протидії цим явищам, обмежуючись винятково інституційними засадами.

Утім, питання визначення поняття взаємодії, в т.ч. у сфері протидії торгівлі людьми виникає постійно, оскільки з’являються нові загрози у сфері протидії торгівлі людьми, а саме явище охоплює дедалі більше різних форм експлуатації. Тож мають утворюватися нові суб’єкти протидії торгівлі людьми зі специфічними повноваженнями, а отже, змінюється адміністративно-правовий статус, завдання чинних суб’єктів протидії, вдосконалюються форми та методи їхньої роботи.

Діяльність держави в усіх сферах є практичною, а тому вважаємо, що дослідження будь-якого явища, що прямо чи опосередковано пов’язане із реалізацією суб’єктами державних функцій, має обов’язково вивчати взаємодію цих суб’єктів із метою вироблення найефективнішого механізму діяльності у кожній окремій сфері. Лише такий підхід уможливить реально впливати на процеси державотворення та створить можливість гнучкого й ефективного управління цими процесами.

На наше переконання, наукову увагу потрібно зосередити на наявній нерозробленості і дискусійності окремих аспектів взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми, які вказують на те, що дослідження цього правового феномена потребує ретельного комплексного вивчення, яке має здійснюватись із використанням синергетичного, міждисциплінарного, системного, історичного, структурно-функціонального, термінологічного методів пізнання. Утім, необхідно використовувати такі загальні, спеціальні та часткові методи: абстрагування, аналіз і синтез, дедукція та індукція, формально-догматичний (юридико-технічний), порівняльно-правовий тощо. Крім того, досліджуючи взаємодію суб’єктів протидії торгівлі людьми, варто брати до уваги, що для торгівлі людьми у світі характерна перманентна динаміка, мінливість, нестабільність; тісний зв’язок із іншими явищами та, загалом, з економічним, політичним, культурним розвитком країни тощо.

З огляду на сучасний перегляд інструментарію методологічної бази правових досліджень, а також трансформацію їх евристично-пошукової спрямованості, дана монографія є першою в адміністративно-правовій доктрині України працею, у якій запропоновано константними передумовами формування взаємодії як соціокультурного феномена визначити аксіологічний, акмеологічний, інформаціологічний, онтологічний, гносеологічний, ідеологічний, праксеологічний, антропологічний та епістемологічний аспекти взаємодії, які автори вважають фундаментальними системостворювальними елементами взаємодії. Застосування системного підходу дозволило кожен із цих аспектів розглядати у єдності та сприяло глибшому розумінню характеристик системи протидії торгівлі людьми, процесу функціонування організації як системи.

Новаторським є антропологічний погляд на сутність взаємодії, який надав можливість проаналізувати головний імператив сучасності: посилення уваги до людиноцентризму, філософії гуманістично-орієнтованої політики та практики державотворення, а також практичного і світоглядного орієнтиру; що дозволило  зі зміною погляду на можливості пізнання інакше подивитися на процес взаємодії.

Даний підхід зумовлений об’єктивною тенденцією щодо антропологізації сучасних наук, бо антропологія взаємодії — той науковий напрям, який фокусує основну увагу на людині, а царина особистісно-індивідуальних інтересів того чи іншого суб’єкта протидії торгівлі людьми не обмежується суто правоохоронною та правозастосовною функціями цих суб’єктів, а нагадує складний, часто заплутаний клубок відносин, зв’язків, дій. Ґрунтуючись на даних постулатах, нами розроблено визначення: взаємодія суб’єктів протидії торгівлі людьми з точки зору антропології — це складна система взаємовідносин між людьми, яка отримує інституціоналізцію на певному рівні, концентруючи свої інтереси, передусім, на питаннях протидії торгівлі людьми.

Окреслені у нашій монографії ключові моменти у межах  антропології права не є вичерпними щодо розгляду дослідницького концепту людського виміру взаємодії. Адже взаємодія на загал, а тим більше взаємодія суб’єктів протидії торгівлі людьми — надзвичайно мінлива соціальна субстанція, що перебуває у перманентній динаміці. Отже, подальші дослідження даної проблематики мають бути спрямовані на наукове обґрунтування перспектив удосконалення взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми як складного соціально-правового феномена, зокрема через співставлення й окреслення можливих механізмів і моделей взаємодії зазначених суб’єктів у найближчому майбутньому, що прийдуть на зміну традиційним її варіаціям.

Окрім того, в монографії розроблено та уточнено ряд концептуальних для роботи визначень. Наведемо деякі з них, а решта понять, розроблених, уточнених або удосконалених нами, наведено в Тезаурусі.

Взаємодію суб’єктів протидії торгівлі людьми пропонуємо розглядати у широкому та вузькому розумінні.

У широкому розумінні взаємодія у сфері протидії торгівлі людьми ? це певна система правових засобів і процедур, що полягає у синтезі узгоджених дій різних суб’єктів ПТЛ як окремих організаційних систем, спрямована на досягнення загальної мети, якою є подолання торгівлі людьми, з найменшими витратами сил, засобів і часу.

У вузькому розумінні взаємодія у сфері протидії торгівлі людьми ? це заснована на законах та підзаконних актах, погоджена за метою, місцем та часом діяльність різних суб’єктів ПТЛ, що полягає у раціональному поєднанні сил, засобів і методів, властивих цим суб’єктам, з метою попередження, виявлення та припинення торгівлі людьми, а також усунення причин і умов, що їй сприяють.

Координацію спільних дій у взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми у структурно-функціональному та функціонально-рольовому значенні вважаємо спеціальною системою теоретико-методологічних і праксеологічних засад інтерпретації методів і методик упорядкування та взаємоузгодження управлінської діяльності усіх суб’єктів протидії торгівлі людьми з метою створення ефективної управлінської та правової системи перманентного контролю за криміногенними процесами у зазначеній сфері та превентивної протидії торгівлі людьми.

Принципи протидії торгівлі людьми — це система однаково значимих, основних положень, які відповідають цілям діяльності системи державного управління та визначають вимоги до: 1) організації; 2) процесу; 3) забезпечення порцесу управління у сфері протидії торгівлі людьми.

Зазначену систему принципів ми умовно поділили на дві групи: загальноправові (історизм; законність; науковість; об’єктивність; комплексність; гласність; плановість; безперервність; наступальність; демократизм; гуманізм) та приватні (які, своєю чергою, поділяються на три підгрупи): 1) принципи побудови системи управління: принцип ієрархічності, функціональний, територіально-галузевий, норми керованості; 2) принципи здійснення процесу управління або функціонування системи управління (функціональні): спільності інтересів, цілеспрямованості, головної (основної ланки), відповідності, поєднання єдиноначальності та колегіальності, відповідальності керівних органів і посадових осіб за дії або бездіяльність, раціонального співвідношення цілей та способів їх досягнення з ресурсним забезпеченням, політичного нейтралітету тощо; 3) принципи здійснення власне процесу взаємодії у сфері протидії торгівлі людьми: сюди ми відносимо внутрішньогалузеві та зовнішньогалузеві принципи. Водночас доводиться стверджувати, що існує умовна межа між зазначеними нами принципами, які взаємопереплітаються та взаємодіють. Крім того, вони різняться за рівнем загальності, що унеможливлює ставити деякі з них в один ряд. Але загалом, викладені положення формують певні елементи загального алгоритму взаємодії у протидії торгівлі людьми.

Форма взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми ? це зовнішній прояв заснованих на правовій основі функціонально-обумовлених дій відповідних суб’єктів у процесі протидії торгівлі людьми, який, залежно від мети взаємодії, забезпечує узгодження та правильне поєднання повноважень, а також урегульований характер методів і засобів їхньої діяльності. Суттєвим моментом, який потребує врахування, є те, що об’єкти, на які спрямовано вплив суб’єктів взаємодії, складні, багатосторонні й динамічні, як і соціальні та інші процеси, що відбуваються в них. Під впливом загальноекономічних, політичних, культурних та інших факторів одні процеси у сфері вказаної протидії затухають, припиняють своє існування (відповідно, відпадає необхідність у впливі, управлінні цими процесами), інші ? навпаки, посилюються та набувають нового якісного змісту. Тому характер взаємодії з приводу виконавсько-управлінської діяльності у сфері протидії торгівлі людьми не можна вважати стійким. Зміст взаємодії змінюється і в результаті зростання обсягів керованих процесів, більш глибокого та науково-обумовленого їх пізнання.

Адміністративно-правові відносини у сфері протидії торгівлі людьми ? це  врегульовані нормами адміністративного права специфічні суспільні відносини, що виникають між відповідними суб’єктами, внаслідок чого вони набувають суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, встановлених і гарантованих відповідними адміністративно-правовими нормами.

Суб’єкт протидії торгівлі людьми ? це носій функціональних прав та обов’язків, що реалізує певне коло завдань із протидії торгівлі людьми для досягнення кінцевої мети, наділений владою, повноваженнями для участі у такій діяльності.

Система суб’єктів протидії торгівлі людьми ? розгляд суб’єктів протидії торгівлі людьми як системи допомагає якнайповніше досліджувати сфери й умови оптимального функціонування кожного елемента та їх сукупності, враховуючи, що система розвивається відповідно до вимог і потреб забезпечення розвитку конкретного суспільства:

у вузькому розумінні ? сукупність державних і громадських організацій, що цілеспрямовано здійснюють на різних рівнях і в різних масштабах планування заходів із протидії торгівлі людьми, управління цими заходами чи їх безпосередню реалізацію, забезпечення цієї реалізації; мають певні права та обов’язки, за невиконання яких настає відповідальність;

у широкому розумінні ? сукупність трьох елементів ? суб’єкта та його обов’язків, сфери функціонування суб’єктів та правоохоронних заходів ? створює структурно-функціональну систему ПТЛ.

Модель даної системи ми подаємо через виділення трьох основних її складових ? суб’єктів, що безпосередньо протидіють торгівлі людьми:

  • державні ? Міністерство внутрішніх справ України, Генеральний Прокурор і підлеглі йому прокурори, Служба безпеки України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство доходів і зборів України, Міністерство юстиції України, Адміністрація Державної прикордонної служби;
  • інші суб’єкти, що протидіють торгівлі людьми та визначаються Кабінетом Міністрів України ? Інтерпол, Європол, Регіональний центр Південно-Східної Європейської ініціативи співробітництва у боротьбі з транснаціональною злочинністю (SECI) тощо;
  • міжнародні та громадські організації ? Міжнародна організація з міграції, Організація з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародна організація праці, Міжнародний жіночий правозахисний центр „Ла Страда ? Україна”, Організація за демократію та економічний розвиток ? ГУАМ, Організація безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Міжнародна Організація Праці та інші

Критеріями класифікації взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми є: 1) мета (постійна та тимчасова взаємодія); 2) характер зв’язків (безпосередня та опосередкована взаємодія); 3) спосіб розв’язання завдань (спільне або самостійне функціонування взаємодіючих служб); 4) кількість учасників (двостороння та багатостороння (змішана) взаємодія); 5) тривалість спільних дій (постійна, регулярна, періодична, разова, тимчасова взаємодія); 6) напрями (стратегічна, оперативна і тактична взаємодія); 7) відношення до системи або підсистеми органів, що здійснюють вказану протидію (внутрішньосистемна та зовнішньосистемна взаємодія); 8) ступінь конспірації або конфіденційності (гласна і негласна взаємодія); 9) організаційно-правова форма (координаційна, субординаційна та реординаційна взаємодія); 10) підстави виникнення (регламентована, за вказівкою вищестоящих органів або ініціативна взаємодія); 11) спрямованість функціонування (позитивна, негативна або нейтральна взаємодія); 12) положення суб’єктів ПТЛ у системі управління органів внутрішніх справ (вертикальна, горизонтальна та змішана). Наведений перелік не претендує на те, щоб бути вичерпним при визначенні видів взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми. Однак на наше переконання, він охоплює найбільш суттєві сторони їх узгодженої діяльності та дає змогу провести загальний аналіз сутності цього явища. Водночас від комбінацій взаємодії різних видів залежить її ефективність. Удосконалення взаємодії вимагає класифікаційного аналізу та організаційного впорядкування взаємодії за видами, формою, часом та обсягом робіт.

Враховуючи, що територія України розташована на перехресті Сходу та Заходу, вона перебуває на межі реальних загроз державній безпеці, які динамічно змінюються під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. Поряд з міжнародною  ескалацією тероризму та екстремізму, незаконним обігом зброї та наркотиків, нелегальною міграцією, з суттєвими ризиками й загрозами пов’язана також торгівля людьми ? один з найбільш небезпечних видів міжнародного злочинного бізнесу, що грубо порушує права людини, посилює соціальну напругу, перешкоджає оздоровленню національної економіки та ставить під загрозу здійснення позитивних перетворень на шляху побудови правової демократичної держави.

Саме тому нами акцентовано увагу на тій обставині, що торгівля людьми прямо загрожує громадській безпеці, а тому злочинам цієї категорії повинна приділятись особлива увага держави як головного суб’єкта забезпечення національної безпеки. Оскільки одне з основних призначень державної влади полягає в створенні безпечного середовища і захисту населення від загроз, у тому числі від загрози злочинних посягань (зокрема торгівлі людьми), і саме держава за допомогою власного механізму, а також механізму права здійснює вплив на суспільні відносини і забезпечує через ефективне функціонування системи національної безпеки свої національні інтереси.

Крім того, тривалість існування торгівлі людьми та здат­ність пристосовуватися до різних умов суспіль­ного життя зумовили її інституціоналізацію. А тому з метою недопущення подальшого розвитку інституціональних ознак торгівлі людьми, вкрай важливим є укріплення позицій правоохоронних органів, що здійснюють протидію їй.  Натомість, головний підрозділ у системі МВС України з питань реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави від торгівлі людьми нині позбавлений статусу самостійності та перебуває на межі зникнення.

Водночас, державна політика України у сфері протидії торгівлі людьми має спрямовуватись на:

  • профілактику та запобігання торгівлі людьми і пов’язаним з нею злочинам, насамперед шляхом активізації роз’яснювальної та пропагандистської роботи, особливо серед молодого жіноцтва, реабілітації та реінтеграції осіб, потерпілих від торгівлі людьми;
  • забезпечення жорсткого контролю за дотриманням вимог законодавства суб’єктами господарської діяльності, які працюють у сфері модельного, туристичного, розважального бізнесу, посередництва у працевлаштуванні за кордоном та невідворотного притягнення до відповідальності осіб, винних у порушеннях чинного законодавства;
  • максимально ефективної реалізації заходів із виявлення, викриття та припинення і розслідування фактів торгівлі людьми та пов’язаних із нею злочинів;
  • міжнародне співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми та пов’язаним з нею злочинам.

Державна політика у сфері протидії торгівлі людьми до 2012 року мала поступальний характер: ратифіковано основні міжнародні документи; фактично створена і практично діє система законодавства у сфері протидії торгівлі людьми та вперше ухвалено ряд програмних документів, які визначають тактику протидії цьому явищу (Кримінальний кодекс України, до складу якого включена стаття 149 „Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини”, Закон України „Про протидію торгівлі людьми”); створено спеціалізовані підрозділи протидії, діяльність яких суттєво зменшила активність організованих злочинних груп у цій сфері; розширилася практика співробітництва протидії торгівлі людьми України й інших держав; спостерігається зростання наукового інтересу до зазначеної проблематики, що знаходить віддзеркалення в проведенні комплексних досліджень у цьому напрямі тощо.

Однак наявні й недоліки, до яких ми хочемо привернути увагу представників влади, політиків і науковців:

  • нині діє доволі серйозний масив нормативно-правових актів, що його окремі елементи не завжди відповідають вимогам системності, узгодженості, доступності. Це спричинене, передусім, динамічністю розвитку усіх процесів у суспільстві в Україні за останні 20 років. Як наслідок ? існує внутрішня суперечність у регулюванні тих чи інших відносин, диспропорція у співвідношенні між законами та підзаконними актами на користь останніх. Саме тому ми вважаємо, що на сучасному етапі система та структура правового регулювання діяльності суб’єктів протидії торгівлі людьми потребує реформування;
  • хоча в Україні й існує система протидії торгівлі людьми, суб’єкти, що входять до неї, фактично не об’єднані метою та спільними завданнями. Проте без накреслення єдиних цілей та скоординованих взаємовідносин доволі проблематично створення логічно завершеного, дієвого механізму протидії торгівлі людьми. Отже, потрібен підхід до формування як самої системи правоохоронних органів, так і до побудови окремих її складових, зокрема підсистеми протидії торгівлі людьми, враховуючи, що генезис та еволюція суб’єктів зазначеної системи нерозривно пов’язані з розвитком статусу центральних органів державної виконавчої влади. Тому, на нашу думку, система ПТЛ вимагає реорганізації.

Також з метою поліпшення наявної ситуації у взаємодії суб’єктів ПТЛ пропонуємо:

  • оновити та уніфікувати загальнодержавне та відомче законодавство, що його першим кроком вважаємо створення Стратегії розвитку системи ПТЛ, котра не лише слугуватиме сильним конструктивним і стабільним елементом на шляху формування системи протидії торгівлі людьми, а й відкриє нові шляхи до державотворення нашої соборної держави, а в цілому ? до правовладдя як найвищої мети функціонування соціокультурних систем. Зазначена  Стратегія  сприятиме не лише зближенню суб’єктів такої взаємодії, а й забезпечуватиме уніфікацію правового регулювання, гармонізацію правових елементів, а також їх збалансованість у межах правового простору.

 Стратегія розвитку системи протидії торгівлі людьми: 1) це прийнята в державі система поглядів на характер сучасних загроз у цій сфері, на цілі й завдання, форми і способи захисту та реалізації національних інтересів, а також галузь практичної діяльності щодо ПТЛ. Критерієм оцінки ефективності управління системою ПТЛ є ступінь досягнутого зменшення фактів торгівлі людьми на території держави; 2) система великомасштабних державно-політичних рішень і вироблених напрямів діяльності у сфері ПТЛ, послідовна реалізація яких забезпечує досягнення стратегічної мети основними суб’єктами; 3) генеральна лінія, спрямована на розв’язання завдань цілого історичного періоду, на досягнення фундаментальних цілей; 4) політико-правовий документ, в якому визначаються стратегічні цілі, пріоритети, завдання та механізми реалізації політики ПТЛ країни. Головна мета Стратегії розвитку системи ПТЛ ? формування системи протидії торгівлі людьми на якісно вищому рівні, в основу якої покладено інтереси людини і громадянина, суспільства і держави.

  • підвищення ефективності роботи правоохоронних органів через спрощення та полегшення процедури взаємодії шляхом чіткого закріплення повноважень. Саме тому, вважаємо, що Міністерство внутрішніх справ України має виступати координатором контрольної діяльності у сфері протидії торгівлі людьми, що надасть можливість підвищити дієвість здійснюваних заходів, забезпечить повноту і достовірність результатів такої діяльності, допоможе попереджувати порушення у даній сфері, усунути дублювання повноважень як у забезпеченні протидії торгівлі людьми, так і при здійсненні взаємодії безпосередньо. Тому нашою непохитною позицією є наполягання не необхідності повернення підрозділу боротьби (з одночасним уточненням „протидії”) з торгівлею людьми МВС України статусу самостійності.

Заходи щодо реформування механізму функціонування зазначеної системи мають стати органічною частиною суспільно-політичного цілеспрямованого плану, зорієнтованого на стимулювання демократичної активності кожного громадянина, зміну суспільних умов, за яких виникає або поширюється торгівля людьми. Прогресивність кроків у цьому напрямі повинна підтверджуватись практикою мінімізації впливу небезпечних факторів, що містить у собі торгівля людьми, на суспільні процеси, на стан розвитку суспільства, позбавлення організованих злочинних формувань, організованих груп, злочинних організацій і злочинних угруповань, що діють у сфері ТЛ, соціально-політичного, соціально-правового, соціально-економічного, соціально-психологічного підґрунтя. Саме тому необхідним є впровадження стратегічного управління загальнодержавною системою ПТЛ в Україні;

  • оскільки міжнародне співробітництво є важливою запорукою успіху в протидії торгівлі людьми, то з метою посилення реакції на транснаціональну злочинність правоохоронних і судових органів як доповнення до зусиль на внутрішньодержавному рівні вважаємо за необхідне створити всебічну транснаціональну стратегію ПТЛ та прискорити укладення двосторонніх, регіональних і глобальних угод у цій сфері. При цьому необхідні сплановані спільні дії усіх суб’єктів ПТЛ, що матимуть довгостроковий, скоординований та стратегічний характер. Планування дій повинне відбуватися на реальній оцінці як самої проблеми, так і наявних можливостей реагування на неї та підкріплюватися готовністю різних заінтересованих груп та установ до співробітництва один з одним на місцевому рівні та з іншими суб’єктами на регіональному й міжнародному рівнях;
  • ураховуючи, що для України однією зі складних проблем є використання оперативно-розшукових даних у викритті трафікерів, а за кордоном (Німеччина, Швейцарія, Франція, США, Японія та інші країни) давно застосовують порядок проведення „особливих” слідчих дій (використання агентів „під прикриттям” тощо), що здійснюються лише за дорученням прокурора або слідчого судді й органом, який не бере участі у розслідуванні конкретної справи, вважаємо за доцільне розглянути можливості використання зарубіжного досвіду.

Не оминули увагою у своєму дослідженні ми і діяльність неурядових організацій, які вартують права та інтереси громадян та мають важливе значення для розбудови громадянського суспільства.

Виникає закономірне запитання „Чому?”. Насамперед, тому, що нині у сучасному світі існує дві основні моделі управління, і ми спостерігаємо їх постійну конкуренцію та симбіоз. Одна з цих моделей звична і зрозуміла, пов’язана з публічною владою, національно-державним облаштуванням. Її ми називаємо владою державною. І друга модель  світового управління — прозора, анонімна глобалізована транснаціональна система, відкрите суспільство, яка сьогодні набуває дедалі більшого поширення та чимраз, то більше контролює першу. Вона складається з міжнародних неурядових організацій і транснаціональних корпорацій. І ми недарма порушуємо питання про її вагому роль. Адже така непублічна влада, добре володіючи схемами поліфункціонального організаційного управління, щораз збільшуючи міць і витонченість звичних правових інституцій, еволюціонувала від панування над матеріальними об’єктами до управління об’єктами соціальними, об’єднуючись таким чином із більш звичним контуром влади, проте надзвичайного рівня компетенції. Таке злиття нині тривіальне.

Тож, на наш погляд, завдання міжнародних і неурядових організацій у протидії торгівлі людьми ? це передусім:

  • сприяння скороченню масштабів торгівлі людьми та пов’язаної з нею злочинної діяльності;
  • формування в українському суспільстві, передусім у молодого покоління, адекватної оцінки суспільної небезпеки торгівлі людьми та пов’язаних із нею злочинів, їх неприйнятності; заохочення до активного сприяння практичним заходам протидії;
  • посилення міжнародної співпраці державних органів у сфері протидії торгівлі людьми та пов’язаним з нею злочинам.

Основними формами діяльності зазначених організацій у протидії торгівлі людьми є:

  • допомога  потерпілим від торгівлі людьми, тобто всі дії, спрямовані на реабілітацію та реінтеграцію потерпілих: сприяння у поверненні в Україну, надання медичної, психологічної, юридичної допомоги, працевлаштування тощо;
  • організація роботи „гарячих ліній”;
  • проведення досліджень з проблем насильства щодо жінок та експертизи законодавчих актів стосовно становища жінок в Україні;
  • ведення просвітницької роботи серед молоді, організація та проведення семінарів, конференцій тощо;
  • розповсюдження інформації про проблеми торгівлі людьми, видання збірників, матеріалів, бюлетенів, листівок;
  • організація та проведення семінарів і тренінгів для фахівців у даній галузі;
  • організація та проведення тренінгів для представників потенційної групи ризику.

Аксіоматичним є також необхідність участі засобів масової інформації та громадськості в протидії торгівлі людьми, оскільки показником ефективності протидії злочинності визначається, з одного боку, уповільнення темпів зростання, стабілізація чи навіть зниження рівня злочинності, а з іншого ? якісне підвищення соціально-профілактичної активності населення, підтримка профілактичної діяльності громадською думкою.

Саме тому одним із ключових завдань протидії торгівлі людьми з необхідною участю ЗМІ є демонстрація результатів діяльності спеціальних служб, які свідчать про невідворотність покарання. Одним з найбільш ефективних засобів є детальне висвітлення судових процесів над торговцями людьми та їхніми добровільними помічниками.

Крім того, до основних завдань ЗМІ в процесі протидії торгівлі людьми ми включаємо:

  • інформування суспільства про торгівлю людьми як проблему в цілому;
  • поширення інформації про механізм торгівлі людьми з метою запобігання цьому злочинові;
  • сприяння поширенню інформації про заходи протидії торгівлі людьми та боротьби з нею;
  • поширення інформації про умови працевлаштування за кордоном;
  • сприяння формуванню толерантного ставлення до потерпілих;
  • поширення інформації про організації та соціальні проекти, що діють у сфері запобігання торгівлі людьми тощо.

Наостанок підкреслимо, що взаємодія суб’єктів протидії торгівлі людьми може привести до очікуваного результату тоді, коли матиме конкретний характер і ґрунтуватиметься на законі, дотриманні принципів взаємодії та правильному поєднанні форм і методів професійної діяльності, властивих кожному із суб’єктів взаємодії. Водночас має бути чітке розмежування повноважень та обов’язків кожного суб’єкта взаємодії відповідно до предметної компетенції кожного з них.

Відтак, дане видання ? є своєрідним синтезом, спробою систематизації набутого, поєднання теорії та практики, демонстрації власних напрацювань і, безперечно, запрошення небайдужих до подальших конструктивних дискусій, які скерували б цю проблему з поля теоретичних обговорень у русло практики. Адже демократична, справді, правова держава має захищати і множити добро, законами і владою утверджувати в суспільстві, в суспільній свідомості вищі духовні цінності життя, що в них і полягає її призначення. І єдиний шлях до цього: забезпечення безпеки, добробуту і всебічного розвитку культури в суспільстві. Це основа, сенс життя кожної людини. І наша молода Українська держава, має вільно йти саме цим шляхом. Шляхом, де домінуватиме культ освіти, інтелігентності, міцного добробуту, духовних гараздів, а не захланності та жаги багатства за всяку ціну.

Врешті-решт, подолання явища торгівлі людьми завдяки правильно організованій взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми свідчитиме про перехід на якісно новий рівень управління державним апаратом та зміщення вектора безпекової діяльності на такий, що лежить в основі демократії, народовладдя, конституціоналізму, розумного балансу концепцій людино- і державоцентризму.


CONCLUSION

 

The monograph provides a new solution of scientific objective to clarify the nature of interaction between the entities that combat human trafficking (HT), to identify administrative and legal relations between these entities as well as directions for cooperation improvement with simultaneous clarifying of methodological orientations and criteria for such activities.

We acknowledge that current state of regulation interaction between the entities combating human trafficking in Ukraine needs radical improvement. However, the level of scientific development in theoretical legal research of the issue is rather low.

By the results of the research we consider necessary to formulate the most important, practically meaningful and scientifically valid conclusions.

The R&D level of the issue on interaction of entities combating human trafficking has been determined.  In spite of the numerous papers on specific aspects of human trafficking, a comprehensive and systematic study on interaction of the entities combating human trafficking has not been made. Analysis of the said papers and their comparison with the law enforcement practices indicates, that the paradigm concept of interaction has not yet been elaborated in the legal scientific literature as well as the notion of interaction of the entities combating HT. Criteria to distinguish types and forms of such interaction and legal approaches to the components of the system of entities combating HT have not been formulated. In addition, we have reached a new level to build a sample model of the system of entities combating HT by determining the legal and organizational aspects of interaction; this being an important stage of research.

Analysis of historical and general theoretic papers made possible to conclude that human trafficking has been the subject of studies by Ukrainian and foreign scientists for decades. Priorities to select approaches in comprehending this phenomenon and to identify combat tools were changing within the whole historical period. Some scholars (N. Akhtyrska, V. Varyvoda, O. Bandurka, V. Glushkov, A. Kozak, V. Kuts, K. Levchenko,  Y. Lyzogub, O. Nadjon, A. Orlean, V. Pidhorodynskiy, L.  Sergeeva etc.) studied the trafficking phenomenon in the aspect of further sexual exploitation of victims. Other scientists (S. Bratkov, Y. Kondratiev, O. Kuzmenko, V. Olefir, Y. Rymarenko, I. Serova, Y. Shemshuchenko etc.) studied illegal migration, sometimes linking it with human trafficking and alleging an interdependence of these phenomena, or bringing them under a single concept of ‘international migration’. However, all the researches in this field failed to overcome the abstractions to go beyond merely theoretical boundaries of analytic studies and to consider the mechanism of interaction of entities combating these phenomena, limiting only by institutional principles.

Nevertheless, the issue to define the notion of interaction (including in combating human trafficking) arises permanently, since new threats in combating human trafficking appear and the phenomenon itself covers new forms of exploitation. Therefore new entities having special powers to combat human trafficking should be formed in this sphere, Введите текст или адрес веб-сайта либо переведите документ.

Отмена

Vodnochas, zminyuyet?sya administratyvno-pravovyy? status ta zavdannya chynnykh sub’yektiv protydii?, vdoskonalyuyut?sya formy y? metody i?khn?oi? roboty.

Пример использования слова “”:

автоматически переведено системой Google

the administrative and legal status, the tasks of existing entities are changing; forms and methods of their work are improving.

The state operation in all areas has practical nature. Therefore we consider that studying any phenomenon directly or indirectly connected with implementation of the state functions by the entities has obligatorily to study interaction of these entities to develop the most effective operation mechanism in each sphere of public administration. This approach will make possible to impact directly on the processes of state building and create opportunity for flexible and effective management of these processes.

We are convinced the scientific attention should be focused on the existing inadequately elaborated and debatable separate aspects of interaction between the entities combating human trafficking, which indicate that the study of this legal phenomenon requires a thorough integrated research. This study should be carried out by using the synergetic, multidisciplinary, systematic, historical, structural-functional, terminological methods of cognition. However, it is necessary to use the following general, special and fractional methods: abstraction, analysis and synthesis, deduction and induction, formal dogmatic (legal and technical), comparative law and so on. Furthermore, analyzing interaction of the entities combating HT, it should be taken into account that permanent dynamics, variability and instability characterize the world human trafficking phenomenon; its close ties with the other phenomena and, in general, with economic, political, cultural development of the country should be also considered.

Given current revision of methodological tools for legal research and transformation of heuristic and retrieval orientation, this monograph is the first paper in the administrative and legal doctrine of Ukraine to suggest constant prerequisites for formation of interaction as a socio-cultural phenomenon to determine the axiological, acmeological, ontological, epistemological, ideological, praxeological, anthropological and informatiological aspects of interaction; they are the fundamental system-generating elements of interaction. Application of systematic approach made possible to consider each of these aspects in the integrity and promoted better understanding of anti-trafficking features, the process of the organization functioning as a system.

An anthropological aspect of the essence of interaction is innovative. It made possible to analyze the major imperative of contemporaneity: an increased focus on human-centrism, philosophy of humanistic-oriented policies and practices of the state-building as well as practical and ideological benchmark; this allowed to have another look at the interaction with the changing view on the possibility of cognition.

This approach is due to the objective trend to anthropologize modern sciences, because anthropology of interaction is the scientific direction to focus mainly on the person and the realm of personal and individual interests of the entity combating human trafficking is not limited to merely law-enforcement functions of these entities; it resembles a complex, often tangled skein of relationships, connections and actions. Based on these postulates, we have developed a definition: the interaction of anti-trafficking entities from the anthropology viewpoint – is a complex system of relationships between people, which gets a certain level of institutionalization, concentrating its interests, especially on the issues of combating human trafficking.

The key issues within the limits of anthropology of law outlined in our monograph are not exhaustive regarding the research concept of the human interaction dimension. Indeed, the interaction in general and especially between the entities combating human trafficking is an extremely variable social substance being in permanent dynamics. Therefore, further study of this issue should be aimed at scientific substantiating prospects of improving the interaction between entities combating HT as a complex socio-legal phenomenon, in particular, through the comparison and definition of the possible mechanisms and models of interaction of these entities in the near future, which will replace its traditional variations.

In addition, the monograph has developed and clarified a number of conceptual notions. Here are some of them.

We propose to consider interaction of entities combating human trafficking in a broad and a narrow sense.

In the broad sense interaction in combating human trafficking – is a definite system of legal measures and procedures which consists of the synthesis of the concerted actions by different entities combating HT as separate organizational systems, designed to achieve a common goal which is to overcome the trafficking, with the least expenditures of force, means and time.

 In the narrow sense the interaction in combating human trafficking – is the activity of various entities combating HT based on the laws and regulations agreed upon for the purpose, place and time, which consists in rational combination of forces, means and methods peculiar to these entities aimed at prevention, detection and termination of trafficking and also elimination of the causes and conditions inspiring it.

We think that coordination of joint actions in interaction of entities combating human trafficking in the structural-functional and functional-role meaning is a special system of theoretical, methodological and praxeological interpretation principles of the methods and techniques to regulate and mutually coordinate the management activity of all anti-trafficking entities aimed at establishing an effective management and legal system for permanent control over criminogenic processes in the mentioned sphere and preventive combating human trafficking.

Principles of combating human trafficking is a system of equally important major provisions that correspond to the objectives of the public administration system and define the requirements for: 1) organization, 2) process, and 3) support to the management process in combating human trafficking.

We have conventionally divided the said set of principles into two groups: common law principles (historism, legality, scientific character, objectivity, comprehensiveness, publicity, planning, continuity, offensiveness, democratism, humanism) and private principles (which, in turn, are divided into three subgroups): 1) principles to build the management system: the principle of hierarchy, functional, territorial and sectoral, controllability, 2) principles to effect the management process or management system functioning (functional): common interests, goal-orientation, major (key link), responsibility, combination of one-man management and collegiality, responsibility of governing bodies and officials for the acts or omissions, reasonable proportion between the goals and ways to achieve them with resource support, political neutrality, etc.; 3) principles to implement the interaction process itself in combating human trafficking: internal and external sectoral principles. At the same time, we have to insist on the existing of conventional margin between these principles, which are mutually overlapped and interacted. In addition, they differ in the level of generality, thus making impossible to rank them. But on the whole, the said provisions form certain elements of the general interaction algorithm in combating human trafficking.

Interaction form of the entities combating human trafficking – is the external manifestation of the legally based functionally caused actions between the relevant entities during combating human trafficking, which, depending on the interaction purpose, provides coordination and correct combination of powers as well as regulated nature of the methods and means for their activity. An essential point that needs consideration is the fact that the objects impacted by the interaction entities are complex, multilateral and dynamic, as well as social and other processes occurring in them. Influenced by general economic, political, cultural and other factors, some of the combating processes fade, stop to exist (hence, there is no need to impact, manage these processes), the others – on the contrary, are amplified and gain new quality content. Therefore, the nature of interaction in the executive administrative activity in HT combating cannot be considered stable. As a result of growth in controlled processes, deeper and more scientifically substantiated their cognition, the interaction content is changed.

Administrative and legal relations in anti-trafficking area – are specific social relations regulated by the administrative law provisions that arise between the respective entities as a result thereof they acquire legal rights and legal obligations established and guaranteed by the appropriate administrative and legal norms.

The entity in combating human trafficking – is a carrier of functional rights and responsibilities that implements a range of anti-trafficking tasks to achieve the ultimate goal; it is vested with power and authority to participate in such activities.

System of anti-trafficking entities – consideration of entities combating human trafficking as a system assists to fully explore the scope and conditions for optimal functioning of each element and in the aggregate, taking into account the system being developed in line with the requirements and needs to secure  development of a particular society:

in the narrow sense – a set of state and public organizations that purposefully are engaged at different levels and different scales in planning measures for combating human trafficking, administering these measures or their direct implementation, ensuring this implementation; they have certain rights and responsibilities  and bear liability for non-compliance;

in the broad sense – a set of three elements – the entity and its responsibilities, the area of the entities’ functioning and law enforcement measures – creates anti-trafficking structural and functional system.

We present this sample system through emphasizing three of its major components – the entities directly combating human trafficking:

  • State – Ministry of Internal Affairs of Ukraine, the Prosecutor General and subordinate prosecutors, the Security Service of Ukraine, Ministry of Foreign Affairs of Ukraine, the Ministry of Health of Ukraine, Ministry of Education, Youth and Sports of Ukraine, Ministry of Social Policy of Ukraine, the Ministry of incomes and charges of Ukraine, Ministry of Justice of Ukraine, State Border Service;
  • other anti-trafficking entities established by the Cabinet of Ministers of Ukraine – Interpol, Europol, the Regional Center of Southeast European Cooperation Initiative in combating transnational crime (SECI), etc.;
  • international and public organizations – the International Organization for Migration, the Organization for Security and Cooperation in Europe, the International Labor Organization, the International Women’s Rights Centre “La Strada – Ukraine”, Organization for Democracy and Economic Development – GUAM, Organization for Security and Cooperation in Europe (OSCE) and others.

Criteria to classify ant-trafficking interaction of entities include: 1) the goal (permanent and temporary interaction); 2) the nature of relations (direct and indirect interaction); 3) the way to resolve issues (joint or independent functioning of interacting entities); 4) the number of participants (bilateral and multilateral (mixed) interaction); 5) duration of joint actions (permanent, regular, periodic, single, temporary interaction); 6) directions (strategic, operational and tactical interaction); 7) relation to the system or subsystem of bodies effecting the said combatting (internal and external system interaction); 8) degree of secrecy or confidentiality (overt and covert interaction); 9) organizational and legal form (coordinated, subordinated and reordinated interaction), 10) grounds for emerging (regulated, as directed by the higher authority or initiative interaction); 11) orientation of functioning (positive, negative or neutral interaction); 12) location of anti-trafficking entities in administrative system of internal affairs (vertical, horizontal and mixed). This list does not purport to be exhaustive in determining the types of interaction between anti-trafficking entities. However, in our opinion, it covers the most essential aspects of their coordinated performance and enables to undertake the general analysis of the nature of this phenomenon. At the same time combinations of different types of interaction is a prerequisite for its effectiveness. Improving interaction requires classification analysis and organizational streamlining of interaction by the types, form, time and scope of work.

In view of the fact that the territory of Ukraine is situated at the crossroads of East and West, it is on the verge of real threats to state security, which dynamically change under the influence of internal and external factors. Along with the escalation of international terrorism and extremism, illicit trafficking in arms and drugs, illegal migration, significant risks and threats are also associated with human trafficking – one of the most dangerous types of international criminal business that grossly violates human rights, increases social tension, prevents recovery of national economy and jeopardizes implementation of positive changes on the way to build a democratic rule of law state.

That’s why we accented attention on the circumstance that human trafficking directly threatens public security and therefore these crimes should be given special attention by the state as the main entity to guarantee national security. Since one of the main missions of state power is to create a safe environment and protect the population against threats, including the threat of criminal assault (and human trafficking in particular), it is the state that using its own mechanism and the mechanism of law impacts social relations and exercises its national interests through effective functioning of the national security system.

Moreover, long time of human trafficking existence and its ability to adapt to different conditions of social life led to its institutionalization. Therefore, in order to avoid further development of the institutional characteristics of human trafficking, it is important to strengthen law enforcement agencies combating HT. On the contrary, the main unit in the Ministry of Internal Affairs of Ukraine on implementation of the state policy in the sphere of protection of the rights and freedoms of citizens and the interests of society and the state from human trafficking is now deprived the status of autonomy and is on the verge of extinction.

Meanwhile, the state policy of Ukraine in combating human trafficking should be directed to:

  • prophylaxis and prevention of human trafficking and related crimes, primarily through increased awareness and advocacy, especially among younger women, rehabilitation and reintegration of trafficking victims;
  • ensure strict control over legislation compliance by business entities that work in modeling, tourism, entertainment business, mediation in employment abroad and inevitable prosecution of persons guilty in violations of current legislation;
  • the most effective implementation of measures to identify, detect, suppress and investigate the cases of human trafficking and related crimes;
  • international cooperation in combating human trafficking and related offenses.

State policy in combating human trafficking till 2012 was progressive in nature: the basic international documents have been ratified; the legislation system in combating human trafficking has been actually established and implemented in practice; for the first time a number of program documents to define the tactics of countering this phenomenon have been adopted (Article 149 “Human Trafficking or Other Illegal Agreement on Human Transfer” was incorporated into Criminal Code of Ukraine, the Law of Ukraine “On Combating Human Trafficking”); specialized anti-trafficking units have been created, their operation has significantly reduced the activity of organized criminal groups in this area; the practice of cooperation against human trafficking between Ukraine and other countries has expanded; a growing scientific interest to this problem reflected in comprehensive research in this area is observed.

However, there also exist shortcomings to which we want to draw the attention of governmental officials, politicians and scientists:

  • Currently quite great array of regulatory and legal acts are in force, their separate elements do not always meet the requirements of consistency, coherence and accessibility. This is primarily, due to the dynamic development of all processes in the Ukrainian society over the last 20 years. As a result there exists an inherent contradiction in regulation of certain relations, imbalance in the ratio between the laws and bylaws in favor of the latter. That is why we believe that at the present stage the system and structure of legal regulation of activities of anti-trafficking entities needs reforming;
  • Although an anti-trafficking system exists in Ukraine, its entities are not actually united by the goal and common objectives. However, without common goals and coordinated relations it is fairly problematic to create a logically completed, effective anti-trafficking mechanism. So, we need an approach to form both the law enforcement system and its individual components, in particular, the sub-system combating human trafficking, given the fact that the genesis and evolution of the entities of the said system are inseparably linked with the development of the status of central state executive authorities. Therefore, in our opinion, the anti-trafficking system requires reorganization.

Aimed at rectifying the current situation in interaction between the anti-trafficking entities, we suggest the following:

  • Renew and unify the national and departmental legislation. Its first step should be creation of the Development Strategy for anti-trafficking system to serve both a strong constructive and stable element on the way to form anti-trafficking system and open new ways to state building of our unitary country and in the whole – to the rule of law as the highest functioning goal of socio-cultural systems. The said Strategy will not only assist to approximate the interaction entities, but will also guarantee unification of legal regulation, harmonization of law components and their balance within the legal framework. 

Strategy to develop anti-trafficking system: 1) it is adopted in the state the  system of views on the nature of modern threats in this area, on  goals and objectives, forms and methods of protection and implementation of national interests, and also a sector of practical activity for combating human trafficking. Criterion for assessing the effectiveness of anti-trafficking system is the reduction degree of human trafficking facts in the state; 2) the system of large-scale public-policy decisions and activity directions developed in the anti-trafficking area. Their consistent implementation ensures achievement of strategic objective by the main entities; 3) the guide line aimed at resolving the tasks of the whole historical period to achieve the fundamental objectives; 4) the political and legal document which defines strategic goals, priorities, objectives and mechanisms for implementing anti-trafficking policy in the country. Main objective of anti-trafficking Development Strategy is to form the system of combating human trafficking at the qualitatively higher level based on the interests of the person and the citizen, the society and the state.

  • Improve the efficiency of law enforcement agencies through simplification and facilitation of interaction by way of explicit recognition of authorities. Therefore, we believe that the Ministry of Internal Affairs of Ukraine should be a coordinator of supervising activities to combat trafficking. This will make possible to increase the effectiveness of the used efforts, ensure completeness and reliability of their results, assist to prevent violations in this area, to eliminate overlapping of powers in anti-trafficking activities and in implementation of the interaction itself. Therefore, our compelling stand is to insist on the need to return the status of autonomy to the department of combating HT of the MIA of Ukraine (and simultaneously specify the notion ‘combating’).

Measures to reform the functioning mechanism of the said system have to become an integral part of the socio-political targeted plan aimed at incentivizing democratic activity of every citizen, changing the social conditions in which trafficking arises or spreads. Progressive steps in this direction should be confirmed by the practice to minimize the impact of dangerous factors inherent to trafficking on social processes, on the state of society development, depriving the organized criminal groups, armed gangs, criminal organizations and criminal families operation in human trafficking of socio-political, socio-legal, socio-economic, socio-psychological background. That is why it is necessary to implement strategic management of the national system to combat human trafficking in Ukraine;

  • Since the international cooperation is essential to succeed in combating human trafficking and also aimed at strengthening responses to transnational crime by the enforcement and judicial authorities in addition to the domestic efforts, we consider it necessary to create a comprehensive transnational anti-trafficking strategy and expedite conclusion of bilateral, regional and global agreements in this area. At that, planned joint actions of all anti-trafficking entities are required. These actions will be of a long-term, coordinated and strategic nature. Actions should be planned based on the real assessment of both the challenges and the capabilities available to respond to them. They should be supported by the willingness of various concerned groups and agencies to cooperate with each other at the local level and with the other actors at the regional and international levels;
  • Given the fact that the use of operational-search information in identifying traffickers is one of the difficult problems for Ukraine, while abroad (Germany, Switzerland, France, the USA, Japan and other countries) they have long used the procedure of ‘specific’ investigation (undercover agents, etc.) performed only by order of the prosecutor or the investigating judge and by the agency not involved in the investigation of a particular case, we think expedient to consider the possibility of using foreign experience.

In our study we also paid attention to the activities of non-governmental organizations that protect the rights and the interests of citizens and are essential for the development of civil society.

The logical question arises: why? First, because in the modern world there exist two major governance patterns now; and we observe their constant competition and symbiosis. One of these patterns is typical and understandable, associated with public authorities and the national-state system. We call it the state power. The second pattern of the world governance is a transparent anonymous globalized transnational system, an open society, which today is becoming more widespread and is greater controlling the first one. It consists of international non-governmental organizations and multinational corporations. No wonder that we raise the question of its essential role. Such non-public power is well in schemes of multifunctional organizational management, every time increasing the power and sophistication of conventional legal institutions; it has evolved from the domination over material objects to governing the social ones, thus uniting with the more common power profile, though having the extraordinary level of competence. This merger is now trivial.

Therefore, in our opinion, priority measures of international and non-governmental organizations in combating human trafficking are:

  • assist to reducing scope of trafficking and related criminal activities;
  • form in Ukrainian society, especially among the young generation, adequate assessment of public threat from trafficking and related crimes, their inadmissibility; encourage active support to practical countermeasures;
  • strengthen international cooperation of state authorities in combating trafficking and related offenses.

Major forms of anti-trafficking activities of the said organizations include:

  • assist to trafficking victims, i.e. all actions, aimed at the rehabilitation and reintegration of victims: facilitate the return to Ukraine, provide medical, psychological, legal assistance, employment, etc.;
  • arrange ‘hot line’ operation;
  • carry out research of violence against women and expertise of legislative acts on the status of women in Ukraine;
  • conduct outreach and awareness raising work among the youth, hold seminars, conferences, etc.;
  • disseminate information on human trafficking, publish digests, materials, newsletters, flyers;
  • arrange and hold seminars and trainings for specialists in this field;
  • arrange and hold trainings for the representatives of potential risk group.

The need of mass media and community participation  in combating human trafficking is also axiomatic, since  an indicator of anti-crime efficiency is, on the one hand, slowing the growth, stabilizing or even reducing the crime rate, and on the other hand – a quality increase of socio-preventive activity of the population, support to preventive measures by public opinion.

That is why one of the key anti-trafficking tasks under the obligatory participation of the media is to demonstrate the performance of special services, indicating the inevitability of punishment. One of the most effective tools is the detailed coverage of the trials of the traffickers and their voluntary assistants.

Besides, we think major objectives of the media in anti-trafficking process are:

  • inform the community about human trafficking as a problem in general;
  • disseminate information about the mechanism of trafficking in order to prevent this crime;
  • effectively promote disseminating information about measures to combat human trafficking;
  • disseminate information about employment conditions abroad;
  • promote formation of tolerance to the victims;
  • disseminate information about organizations and social projects involved in prevention of human trafficking, etc.

Finally, we emphasize, that the interaction of anti-trafficking entities can give the expected result only in case it has a targeted nature and is based on the law, observing the principles of interaction and correct combination of forms and methods of professional activities, specific to each of the interaction entities.  At the same time, powers and responsibilities of each interaction entity must be clearly divided in line with the object competence of each o them.

Thus, this publication is a peculiar synthesis, an attempt to systematize the acquired experience, a combination of theory and practice, a demonstration of own  elaborations and certainly an invitation of concerned persons to further constructive discussions, which will direct this issue from the field of theoretical debates to practical implementation. After all, a democratic, really legal state should protect and multiply the good, establish by laws and power the highest spiritual values of life in society and public mind, this being its designation. The only way to do it is to ensure security, welfare and comprehensive development of culture in the society. This is the basis, the sense of everyone’s life. Our young Ukrainian state has to go freely this path, the path where education, intelligence, welfare and spiritual prosperity will dominate over greed and itch for gain at any cost.

Eventually, overcoming the human trafficking phenomenon through properly organized interaction of anti-trafficking entities will indicate the transition to a qualitatively new level of state apparatus control and shifting the vector of security activity to the one that forms the basis of democracy, constitutionalism, grassroots democracy and reasonable balance between the human-centrism and the state-centrism concepts.

 

 

Рецензенти:

О. В. Кузьменко — доктор юридичних наук, професор, начальник кафедри адміністративного права та процесу Національної академії внутрішніх справ;

Р. А. Калюжний — доктор юридичних наук, професор, заступник директора Юридичного інституту Національного авіаційного університету;

М. Я. Швець — доктор економічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, професор кафедри інформаційних технологій Національної академії внутрішніх справ

В. С. Цимбалюк — кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, старший науковий співробітник Науково-дослідного центру правової інформатики Національної академії правових наук України

 

 

Л 613

Ліпкан В. А.

Правові та організаційні засади взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми : [Монографія] /  В. А. Ліпкан, О. В. Кушнір / За заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2013. — 332 с.

  ISBN 978-966-2439-40-3

 

 

 

Монографію присвячено правовим та організаційним засадам взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми. У роботі визначено такі поняття: „протидія торгівлі людьми”, „взаємодія у сфері протидії торгівлі людьми”, „система протидії торгівлі людьми”, „суб’єкт взаємодії у сфері протидії торгівлі людьми”. Проаналізовано стан вітчизняних нормативно-правових актів, що регулюють взаємодію суб’єктів протидії торгівлі людьми та міжнародні стандарти у цій сфері. Обґрунтовано позицію, що Стратегія протидії торгівлі людьми України має стати системоутворювальним документом у сфері нормативно-правового регулювання взаємодії у сфері протидії торгівлі людьми в Україні.

Монографія буде корисною аспірантам, науковим та практичним працівникам та усім, хто цікавиться питаннями протидії злочинності, зокрема протидії торгівлі людьми.

 

 

 

343.97 : 343.43

 

ББК  628.3

   
  © ФОП О. С. Ліпкан, 2013.
ISBN 978-966-2439-40-3 © В. А. Ліпкан, О.В. Кушнір, 2013