Бамбізов Євген Євгенович,
здобувач Запорізького національного університету
Система права та система законодавства України перебувають на етапі реформування та оновлення, що обумовлено процесом становлення нашої країни як «…суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави» [1]. Крім того, моніторинг та ревізія правового забезпечення будь-яких суспільних відносин детерміновані трансформацією «державоцентристської» моделі державного управління на «людиноцентристську», відповідно до якої не лише декларується пріоритет прав і свобод людини та громадянина, а й забезпечується їх реальність достатніми й адекватними правовими засобами, гарантованість з боку держави.
Інформатизація ДФС України сприяє удосконаленню її мети, завдань, принципів, методів та форм діяльності тощо. Однак даний процес потребує адекватного правового забезпечення. Адже від чіткої та правильної правової регламентації конкретних суспільних відносин залежить їх упорядкування та розвиток.
Отже, правове забезпечення має на меті упорядкування, регламентування, встановлення та гарантування будь-яких суспільних відносин.
Попри те, що дана юридична категорія доволі активно використовується у вітчизняній та зарубіжній юридичній літературі, а також визначається однією з найважливіших категорій юридичної науки, її трактування є не уніфікованим серед науковців. Так, М. В. Цвік визначає поняття «правове забезпечення» як цілеспрямовану дію на поведінку людей і суспільні відносини за допомогою правових (юридичних) засобів [2, с. 327]. Інші ж науковці стверджують, що сферою правового забезпечення є «…сукупність правил порядку управління, які можна і необхідно впорядкувати за допомогою норм права і правових засобів» [3, с. 457].
Свідомо уникаючи дискусії з цього питання, вважаємо за необхідне взяти за основу найбільш поширене в наукових колах визначення поняття «правове забезпечення» як упорядкування, охорона, реалізація і розвиток суспільних відносин уповноваженими на те державою органами, їх юридичне закріплення за допомогою правових норм.
Правове забезпечення інформаційної функції ДФС України базується на таких засадах.
1) Правове забезпечення інформаційної функції ДФС України охоплює нормативно-правові акти різної юрисдикції – Конституції, законів, постанов, указів, розпоряджень, а також міжнародних договорів та угод, ратифікованих Україною, та принципів і норм міжнародного права. При чому в системі правового забезпечення інформаційної функції ДФС України превалюють підзаконні нормативно-правові акти щодо законів.
2) Нині правові засади інформаційної функції ДФС України несистематизовані, а розпорошені в чималій низці інформаційних та податкових нормативно-правових актів.
Інформаційна ж функція ДФС України виявляється в таких напрямах як:
1) збір податкової інформації:
2) обробка та використання податкової інформації;
3) охорона та захист податкової інформації;
4) інформаційний обмін між ДФС України та іншими органами державної влади;
5) доступ до податкової інформації;
6) інформаційний обмін між ДФС України та платниками податків тощо.
Аналіз правового забезпечення інформаційної функції ДФС України, дозволяє класифікувати нормативно-правові акти у цій сфері на такі групи:
1) нормативно-правові акти, що визначають загальні засади інформатизації, побудови та становлення інформаційного суспільства в Україні;
2) нормативно-правові акти, що закріплюють концептуальні засади інформатизації безпосередньо ДФС України та її структурних підрозділів;
3) нормативно-правові акти, що регулюють інформаційну функцію ДФС України в окремих напрямах діяльності цієї інституції.
ЛІТЕРАТУРА:
- Конституція України : Закон України // Відомості Верховної Ради. — 1996. — № 30. — Ст. 141
- Цвік М.В. Загальна теорія держави і права: підруч / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Рогачова, О.В. Петришин, С.М. Олейников;- М.В. Цвік (ред.). – Х.: Право, 2002. – 432 с.
- Общая теория государства и права: Академический курс: В 2-х т. – Т. 2. Теория права / под ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – 518 с.