Олег Андрійович Мандзюк,
кандидат юридичних наук,
голова Інституту стратегічних ініціатив ГОСЛ
Досліджено наукову доктрину та чинне вітчизняне законодавство щодо визначення понять «режим», «правовий режим», «правовий режим податкової інформації»; окреслено співвідношення поняття «правовий режим» з іншими суміжними поняттями, зокрема «механізм правового регулювання», «тип правового регулювання», «метод правового регулювання»; виокремлено основні ознаки правового режиму податкової інформації.
Ключові слова: режим, правовий режим, правовий режим податкової інформації, механізм правового регулювання, тип правового регулювання, метод правового регулювання.
Исследованы научная доктрина и действующее отечественное законодательство относительно определения понятий «режим», «правовой режим», «правовой режим налоговой информации»; очерчено соотношение понятия «правовой режим» с другими смежными понятиями, в частности «механизм правового регулирования», «тип правового регулирования», «метод правового регулирования»; выделены основные признаки правового режима налоговой информации.
Ключевые слова: режим, правовой режим, правовой режим налоговой информации, механизм правового регулирования, тип правового регулирования, метод правового регулирования.
Of scientific doctrine and national legislation regarding definitions of «regime», «legal regime», «legal regime of tax information»; outlines the value concept of «legal regime» with other related concepts, including «mechanism of legal regulation», «type of regulation», «method of regulation», singled out the main features of the legal regime of tax information.
Keywords: regime, legal status, the legal regime of tax information, the mechanism of regulation, the type of regulation , the method of regulation.
Законодавець та засоби масової інформації доволі часто-густо оперують такими словосполученнями як «візовий режим», «пільговий режим», «режим надзвичайного стану», «режим військового стану», «паспортний режим», «режим законності», «режим інформації» тощо.
У Податковому кодексі також використовується низка понять, які пов’язані з поняттям «режим»: «податковий режим», «режим оподаткування», «загальний режим оподаткування», «спеціальний податковий режим», «спеціальний режим оподаткування», «режим податкової застави», «режими розстрочення і відстрочення сплати податкових платежів», «спеціальний режим оподаткування» тощо.
Однак, незважаючи на широку вживаність, розповсюдженість цих понять в наукових колах та нормативно-правових актах та буцімто розуміння нині відсутнє їх узгоджене, уніфіковане бачення в юридичній доктрині. Більше того його вживання має інколи прямо протилежний зміст.
Дослідження цих питань має важливе практичне та теоретичне значення. Оскільки наявність певного правового режиму вказує на специфічний порядок правового регулювання певних суспільних відносин. Особливо важливим о дослідження правового режиму податкової інформації. У зв’язку з чим актуальним напрямом наукової діяльності є окреслення специфіки правового режиму податкової інформації.
Зазначимо, що порушена проблематика у межах окремих аспектів в юридичній науці розглядається такими вченими: В. Ю. Баскаков, В. Д. Гавловський, М. В. Гуцалюк, М. І. Дімчогло, В. А. Залізняк, В. Ф. Коваль, Б. А. Кормич, В. А. Ліпкан, О. В. Логінов, Ю. Є. Максименко, П. Є. Матвієнко, В. І. Теремецький, О. В. Стоєцький, В. С. Цимбалюк, Л. С. Харченко, К. П. Череповський, М. Я. Швець, Т. А. Шевцова, О. В. Шепета тощо.
Метою написання даної наукової статті є визначення поняття та ознак правового режиму податкової інформації.
Задля реалізації поставленої мети слід вирішити такі завдання:
- проаналізувати доктринальну та законодавчу доктрину щодо визначення понять «режим», «правовий режим»;
- надати визначення поняття «правовий режим податкової інформації»;
- виокремити основні ознаки правового режиму податкової інформації.
Незважаючи на широку вживаність та розповсюдженість понять «режим», «правовий режим», «правовий режим інформації» тощо в наукових колах та нормативно-правових актах, нині відсутнє їх узгоджене, уніфіковане бачення в юридичній доктрині.
Поняття «режим» походить від французького «regime» – порядок (упорядковувати) [1, с. 722] і латинського «regimen» – управління [2, с. 493].
У тлумачних словниках цей термін має декілька тракувань. Великий енциклопедичний словник містить також декілька трактувань цього поняття: а) державний лад, сукупність засобів, методів, способів здійснення влади; б) суворо встановлений розпорядок життя, праці; в) система обов’язкових правил, вимог, норм, принципів, встановлених для якого-небудь виду діяльності; г) умови діяльності, існування чого-небудь; певний стан, положення, статус [3, с. 1005].
Зазначені вище трактування використовуються при інтерпретації цього терміну й у галузевих наукових дослідженнях.
На думку О. О. Крестьянінова, режим – це сукупність правил, норм, заходів, необхідних для досягнення тієї або іншої мети [4, с. 90].
С. В. Ківалов, Л. Р. Біла стверджують, що під режимом слід розуміти державний лад, спосіб правління; точно встановлений розпорядок життя, праці, відпочинку тощо; систему правил, законів, запроваджуваних для досягнення мети; умови діяльності, існування [5, с. 37].
Деякі з науковців зауважують, що поняття режим слід тлумачити в широкому і вузькому розумінні. Режим у широкому розумінні охоплює всю систему заходів, які використовуються для досягнення поставлених перед ними цілей [6, с. 113?114]. Режим у вузькому розумінні слова ? сукупність правил поведінки [7, с. 176].
Детальний розгляд наукових позицій щодо розуміння поняття «режим» дозволило І. С. Соколовій дійти такого висновку: «Під «режимом» одні вчені розуміють метод або спосіб, або їх сукупність, другі – систему загальнообов’язкових принципів або правил, треті – сукупність правових норм, четверті – точно або суворо встановлений розпорядок, п’яті – систему засобів, шості – певний комплекс ознак тощо» [8, с. 9].
Отже, поняття «режим» багатозначне. Тривалий час це поняття здебільшого застосовувалося у різних галузях знань. Нині воно все інтенсивніше впроваджується в юридичну доктрину та законодавство. Зокрема аналіз вітчизняних нормативно-правових актів дозволило дійти висновку, що поняття «режим» і «правовий режим» застосовується в декількох тисячах. Ці поняття застосовуються також і у міжнародних документах. Однак у жодному з вітчизняних правових документів не визначено дефініції «режим» чи «правовий режим».
Аналіз нормативно-правових актів у даному контексті дозволив дійти висновку, що у деяких правових документах під ними розуміється «певний порядок введення, припинення, дії, особливості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, специфіка додержання прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб та відповідальність за порушення вимог або невиконання заходів правового режиму (Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» тощо).
У інших – особливий статус того чи іншого об’єкту, а також особливий порядок нормативно-правового регулювання певних суспільних відносин (Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Закон України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» тощо).
Одним із перших, хто ввів до наукового обігу цей термін, був фахівець теорії держави та права С.С. Алексєєв. На думку С. С. Алексєєва, правовий режим ? порядок регулювання, який виражений у комплексі правових засобів, що характеризують особливе сполучення взаємодіючих між собою дозволів та заборон, а також позитивних зобов’язань, які утворюють особливу направленість регулювання [9, с. 185].
Правовий режим розглядається дослідником «як свого роду збільшений блок у спільному арсеналі правового інструментарію, певний комплекс правових засобів. Що сполучає в єдину конструкцію. І з цієї точки зору ефективне використання правових засобів при вирішенні тих чи інших спеціальних завдань значною мірою полягає в тому, щоб вибрати оптимальний для вирішення відповідного завдання правовий режим, майстерно відпрацювати його згідно зі специфікою цього завдання і змістом суспільних відносин, що регулюються» [10, с. 243].
Навіть поверхневий аналіз даного поняття дає можливість піддати певному сумніву правильність визначення, оскільки воно збігається з іншою юридичною категорією «метод правового регулювання».
Подальшого розроблення ця тематика знайшла відображення в загальнотеоретичних наукових розвідках В. М. Корєльського, А. В. Малька, Н. І. Матузова, В. Д. Перевалова, Є. В. Шамсувої та інших.
Зокрема, Н. І. Матузов та А. В. Малько розглядають правовий режим як особливий порядок правового регулювання, який виражається у певному поєднанні юридичних засобів і який створює бажаний соціальний стан і конкретний ступінь сприятливості або несприятливості для задоволення інтересів суб’єкта права. Тобто режим – це система умов й методів здійснення правового регулювання, так би мовити «розпорядок» дії права, його функціональна характеристика [11, с. 17-18].
Л. А. Морозова визначає правовий режим як результат нормативного впливу на суспільні відносини системи юридичних засобів, що властиві конкретній галузі права і такі, що забезпечують нормальне функціонування даного комплексу суспільних відносин [12, с. 176].
На думку Є. Ф. Шамсумової, правовий режим – особливий порядок законодавчого регулювання діяльності суб’єктів права у різноманітних сферах суспільних відносин або на певних об’єктах, який складається з встановлення механізму забезпечення фактичної реалізації системи стимулів, нормативів, гарантій, заборон, зобов’язань, обмежень, а також їх виконання, застосування заходів примусу та притягнення винних до відповідальності [13, с. 71-72].
В. М. Корєльський, В. Д. Перевалов під правовим режимом розуміють специфіку юридичного регулювання певної сфери суспільних відносин за допомогою різних юридичних засобів [14, с. 265].
Позиція інших фахівців теорії держави та права вбачає, що правовий режим ? це певний порядок правового регулювання, який забезпечується через особливе поєднання залучених для його здійснення способів, методів і типів правового регулювання [15, с. 410].
В. Б. Ісаков визначає правовий режим як соціальний режим певного об’єкта (явища, процесу, соціальної підсистеми), закріплений нормами права й забезпечений сукупністю юридичних засобів [16, с. 34?39].
Лаконічність та неоднозначністю вирізняється визначення цього поняття, запропоноване Д. В. Лук’яновим, С. П. Погребняком та В. С. Смородинським: правовий режим – сукупність характерних за природою і специфічних за юридичним змістом правових засобів [17, с. 95].
У інших сучасних наукових розвідках під правовим режимом розуміють засновану на загальних засадах регулювання сукупність взаємопов’язаних між собою правових засобів, які забезпечують стійке нормативне впорядкування певної сфери суспільних відносин, виражають ступінь жорсткості юридичного регулювання, сприятливості чи несприятливості для задоволення інтересів суб’єктів права, припустимий рівень їх активності [8, с. 9].
Дещо схожу позицію мають і інші фахівці цієї тематики, а саме правовий режим – це особливий порядок правового регулювання, що виражається в певному поєднанні юридичних засобів, що створює бажаний соціальний стан і конкретну ступінь сприятливості або несприятливості для задоволення інтересів суб’єктів права [18, с. 8].
Та чи лише правовий режим має на меті «створити бажаний соціальний стан і конкретну ступінь сприятливості або несприятливості для задоволення інтересів суб’єктів права»? На нашу думку, така мета є основною ідеєю права як регулятора суспільних відносин. Саме право в сучасному світі покликане задовольнити інтереси усіх членів суспільства, створити необхідні умови для їх задоволення.
Аналіз зазначених вище позицій уможливлює висновувати, що автори здебільшого поняття «правовий режим» репрезентують крізь призму «особливого порядку правового регулювання» «найбільш важливих суспільних відносин» шляхом «встановлення відповідних норм права та застосування санкцій за їх порушення». Таким чином, поняття «правовий режим» безпосередньо перетинається з іншими суміжними поняттями: «механізм правового регулювання», «метод правового регулювання» та «тип правового регулювання». Отже виникає питання: чи є необхідність впровадження цього поняття в юридичну доктрину у разі наявності інших встановлених та розроблених понять?
Здебільшого в роботах з теорії держави та права надається таке визначення цих понять:
- «механізм правового регулювання» – це узята в єдності система правових засобів, способів, форм, за допомогою яких здійснюється результативне врегулювання суспільних відносин, задовольняються інтереси суб’єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим»);
- «метод правового регулювання» – це сукупність способів і прийомів, за допомогою яких упорядковуються суспільні відносини визначеного виду;
- «тип правового регулювання» – це особливий порядок правового регулювання, що виражається в певному поєднанні способів для задоволення інтересів суб’єкта права [19, с. 176].
Отже, якщо «метод правового регулювання» охоплює способи і прийоми, за допомогою яких упорядковуються певні суспільні відносини, то «тип правового регулювання» – це вже результат поєднання певних способів і прийомів, за допомогою яких упорядковуються певні суспільні відносини. Щодо поняття «механізм правового регулювання», то воно порівняно з іншими поняттями найбільш широке, «об’ємне», оскільки охоплює воєдино всі явища правової дійсності і засоби (норми права, суб’єктивні права і юридичні обов’язки, правозастосовні акти (акти застосування норм права) і способи правового регулювання (дозвіл, зобов’язання, заборона) тощо. При чому ці правові засоби і способи перебувають у взаємозв’язку і взаємодії. Щодо механізму правового регулювання, то це поняття визначає складну, системну природу правового регулювання, що охоплює різні юридичні засоби, форми, способи, їх варіації тощо.
Можна порівняти співвідношення понять «правовий режим» і «механізм правового регулювання» як співвідношення практики і теорії, де теорією виступає «механізм правового регулювання», а практикою – «правовий режим».
Зокрема Т. П. Мінка зауважує: «Поняття «правовий режим» не можна ототожнювати з поняттям «механізм правового регулювання». Правовий режим здійснюється через механізм правового регулювання… Якщо механізм правового регулювання – юридична категорія, що показує як здійснюється правове регулювання, то правовий режим – здебільшого змістовна його характеристика, яка показує, як реалізується механізм правового регулювання. Отже, правовий режим реалізується через механізм правового регулювання, який є загальним порядком, процесом дії та реалізації права» [20, с. 127].
Водночас не можемо підтримати думку Т. П. Мінки, що «правове регулювання є статичним явищем, яке, трансформуючись в інше правове явище – правовий режим, визначає динаміку правового регулювання. Правовий режим як зовнішній прояв правового регулювання визначає динаміку права в єдності його елементів. Отже, правовий режим відображає порядок динаміки правовідносин, дії їх учасників, засобів правового впливу у просторі та часі» [20, с. 127], адже правовий режим відображає фактичний результат дії механізму правового регулювання на конкретне коло суспільних відносин.
Таким чином, поняття «правовий режим» посідає особливе місце в системі правового регулювання, є самостійною правовою категорією, яка сутнісно вирізняється з поміж низки інших суміжних юридичних категорій.
До того ж, як вірно зауважила Л. І. Заморська: «Поширеність вживання категорії правового режиму в юридичній доктрині обумовлена тим, що вона допомагає лаконічно і влучно виразити комплекс правових засобів, що застосовуються у регулюванні тієї чи іншої сфери суспільних відносин» [21, с. 20].
Водночас нині недостатньо приділена увага науковців вивченню, дослідженню складної природи правового режиму, його структурі та різноманіттю тощо.
Ще складніша ситуація з визначенням поняття «правовий режим податкової інформації».
Так, деякі науковці зауважують : «…визначити правовий режим інформації дуже складно, а іноді й зовсім неможливо» [22, с.19], у зв’язку з тим, що «…не може існувати єдиного правового режиму для різних видів інформації» [23, с. 32].
Ми не погоджуємось з В. А. Баскаковим, що, «якщо відкрита інформація не має чітко визначеного правового режиму в силу своєї доступності, відкритості, свободі циркулювання тощо…», оскільки аналіз нормативно-правового регулювання інформаційних відносин дозволяє констатувати про наявність низки нормативно-правових актів, де чітко визначено права, обов’язки людини і громадянина, повноваження відповідних інституцій, види юридичної відповідальності за їх порушення тощо у сфері відкритої інформації.
Незважаючи на доступність, відкритість та свободу циркулювання такої інформації, все ж таки слід говорити про наявність правового режиму відкритої інформації, особливо тієї відкритої інформації, що пронизує діяльність відповідних державних органів. Зокрема, це підтверджується нормами податкового законодавств, де чітко визначається механізм надання доступ до відкритої податкової інформації, порядок відмежування відкритої податкової інформації від податкової інформації з обмеженим доступом.
Слід зауважити, що у Законі України «Про інформацію» використовується термін «правові режими інформації» без надання дефініції цього поняття.
Поряд з зазначеним вище терміном не менш розповсюдженими у юридичній літературі та вітчизняному законодавстві є терміни «режим доступу до інформації». «правовий режим інформаційних ресурсів» та «правовий статус інформації».
При чому іноді дослідники даної тематики ці терміни ототожнюють [24]. Однак здебільшого співвідношення цих понять серед науковців не досліджується.
Наприклад, І. Л. Бачило оперує поняттям «правовий режим інформаційних ресурсів» [25, с. 99] та «правовий режим информаційних технологій, інформаційних систем і мереж» без надання визначень цих понять.
Інший російський фахівець інформаційного права О. О. Городов у своїх наукових розвідках досліджує «правовий режим інформації» та види режимів залежно від доступу інформації [26, с. 74]. Однак також визначення поняття «правовий режим інформації» відсутнє.
Б. А. Кормич використовує різноманітну термінологію без авторської її інтрепретації: «правовий режим державної таємниці», «правовий режим інформації з обмеженим доступом», «режими доступу до інформації» [27].
А. І. Марущак користується терміном «правовий статус інформації», характеризуючи інформації залежно від режимів доступу[28].
Т. В. Чернишова також оперує поняттям «правовий режим інформації», під яким розуміє передбачений нормативно-правовими актами, а також міжнародним договорами особливий порядок створення, зберігання, використання, розповсюдження та захисту інформації з метою забезпечення прав та інтересів суб’єктів інформаційних правових відносин [29, с. 99]. Запропоноване визначення базується на нормах ст. 5 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів [30], а також нормах ст. 9 цього ж акту, де зазначається, що основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації [30].
У цілому погоджуючись з такою інтерпретацією поняття «правовий режим інформації», зауважимо, що «особливий порядок правового регулювання…» – це лише одна з характеристик (елементів) правового режиму, оскільки становить собою іншу юридичну категорію – тип правового регулювання. Крім типу правового регулювання, до правового режиму належать і інші юридичні засоби.
Зважаючи на сказане вище, слід виокремити ряд концептуальних засад, на яких базується авторське бачення поняття «правовий режим податкової інформації».
- Податкова інформація – це суспільно значимі відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, створені чи одержані податковими органами у межах повноважень, передбачених законодавством з метою забезпечення ефективного функціонування системи оподаткування.
- Правовий режим – це особливий порядок правового регулювання певних суспільних відносин з метою задоволення інтересів суб’єкта права, що здійснюється за допомогою системи спеціальних юридичних засобів.
- Податкова інформація охоплює такі види інформації як податкова таємниця, податкова службова інформація та відкрита податкова інформація.
- Основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації.
Отже, правовий режим податкової інформації – це передбачений чинним законодавством особливий порядок правового регулювання суспільних відносин, що здійснюється за допомогою системи спеціальних юридичних засобів у сфері суспільно значимих відомостей та/або даних, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, що створені чи одержані податковими органами у межах повноважень, передбачених законодавством з метою забезпечення ефективного функціонування системи оподаткування.
До основних ознак правового режиму податкової інформації належить:
1) це особливий порядок правового регулювання суспільних відносин у сфері оподаткування (податкових відносин) щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захисту інформації;
2) здійснюється за допомогою системи різноманітних спеціальних засобів;
3) цей порядок закріплений у чинному законодавстві України;
4) метою такої діяльності є забезпечення ефективного функціонування системи оподаткування шляхом реалізації інформаційних прав і свобод людини та громадянина у сфері оподаткування, а також інформаційної діяльності податкових органів.
Слід зауважити, що окреслені вище ознаки правового режиму податкової інформації є загальними для усіх видів податкової інформації. Зрозуміло, що правовий режим відкритої податкової інформації має певні відмінності щодо податкової інформації з обмеженим доступом. А тому важливим напрямом наукового дослідження є розкриття специфіки правового режиму конкретного виду податкової інформації.
ЛІТЕРАТУРА:
- Ганшина К. А. Французско-русский словарь: 51 000 слов [изд. 7-е, стереотип.]/ Ганшина К. А. – М. : Русский язык, 1977. – 912 с.
- Латино-русский словарь / Состав. Д. И. Фомицкий [Авторысоврем. ред. словаря: Л. Ф. Цымлова, Т. А. Ширяева]. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. – 704 с.
- Большой энциклопедический словарь. – 2-е изд. – М. :БРЭ; СПб. :Норинт, 1998. – 1456 с.
- Крестьянінов О. О. Адміністративно – правові режими як особливий інститут державного управління / О. О. Крестьянінов // Держава і право : зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки / Голов. ред. колег. Ю. С. Шемшученко; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К.: Ін-Юре, 2001. – Вип. 12. – 568 с.
- Ківалов С. В. Адміністративне право України: навч. – метод. посіб. [2-е вид., перероб. і допов.]/ Ківалов С. В., Біла Л. Р. – Одеса: Юрид. літ., 2002. – 312 с.
- Познышев С. В. Основы пенитенциарной науки / Познышев С. В. – М.: Главлит, 1923. – 342 с.
- Утевский Б. С. Советская исправительно-трудовая политика / Утевский Б. С. – М.: Советское законодательство, 1934. – 256 с.
- Соколова І.О. Правовий режим: поняття, особливості, різновиди : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави та права; історія правових та політичних учень” / І.О. Соколова. — Х., 2011. — 23 с.
- Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1989. – 288 с.
- Алексеев С.С. Теория права.- М.: Издательство БЕК, 1995. – 320 с.
- Матузов Н. И. Правовые режимы: вопросы теории и практики / Н. И. Матузов, А. В. Малько // Правоведение. – 1996. – №1. – С.16-29.
- Морозова Л. А. Конституционное регулирование в СССР. – М., 1985. – 123 с.
- Шамсумова Э. Ф. Правовые режимы (теоретический аспект): Дис… к. ю. н: 12.00.01. – Екатеринбург, 2001. – 213 с.
- Корельский В. М. Теория государства и права: учебник для вузов / Корельский В. М., Перевалов В. Д. – М. : Инфра – М, 1997. – 570 с.
- Загальна теорія держави і права : [підруч.] / За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 432 с.
- Исаков В. Б. Правовые режимы и их совершенствование / В. Б. Исаков // XXVI съезд КПСС и развитие теории права. Межвузовский сб.научн.трудов, Свердловский юрид.ин-т. Свердловск, 1982. – С. 34–39.
- Теорія держави і права : [посібник для підготовки до державних іспитів] / Д. В. Лукянов, С. П. Погребняк, В. С. Смородинський. – Х., 2013. – 208 с.
- Правовые режимы: общетеоретический и отраслевые аспекты : монография / под ред. А. В. Малько, И. С. Барзиловой. – М. : Юрлитинформ, 2012. – 416 с.
- Актуальні проблеми теорії держави та права : [навч. посіб.] / [Є. В. Білозьоров, Є. О. Гіда, А. М. Завальний та ін.] ; за заг. ред. Є.О. Гіди. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2010. — 264 с.
- Мінка Т. П. Онтологічна характеристика правового режиму // Право і суспільство. — 2012. — № 3. — С. 123 – 128
- Заморська Л. І. Нормативність права як засіб оптимізації правового режиму: теретичний аналіз / Л. І. Заморська // Право і суспільство. – № 4. – 2011. – С. 18- 21.
- Ефремов А.А. Информация как объект интеллектуальной собственности // www/info law.hut.ru/works/.
- Савельев Д.А. Информация и интеллектуальная собственность как объекты гражданского права //www.law.agava.ru/inf-pravo/works/
- Семилетов С. И. Информация как особый нематериальный объект права / С. И. Семилетов // Государство и право. – 2000. – № 5. – С. 67-74
- Бачило И. Л. Информационное право. Основы практической информатики. Учебное пособие / Бачило И.Л. – М.: Юринформцентр, 2001. – 352 c.
- Городов О. А. Основы информационного права России. Учебное пособие / Городов О.А. – С.-Пб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 305 c.
- Кормич Б. А. Організаційно-правові засади політики інформаційної безпеки України : [монографія] / Б. А. Кормич. — Одеса : Юридична література, 2003. — 472 с.
- Марущак А.І. Інформаційне право: Доступ до інформації: Навчальний посібник. – К.: КНТ, 2007. – 532 с.
- Чернишова Т.В. Правові режими інформації за законодавством України / Т. В. Чернишова // Право і суспільство. – № 4. – 2012. – С. 97-101
- Про інформацію : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650.