Положення про Державний комітет інформаційного моніторингу України

Автор-розробник помічник-консультант народного депутата України, кандидат юридичних наук В.А.Ліпкан

Проект Положення про Державний комітет інформаційного моніторингу України

УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про Положення про Державний комітет інформаційного моніторингу України

1. Затвердити Положення про Державний комітет інформаційного моніторингу України (додається).

2. Цей Указ набирає чинності з „__” ____________2005 року.

 

Президент України

В. ЮЩЕНКО

м. Київ
„__” ­­­­______________ 2005 року
____________/2005

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від „___”­____________ 2005 року № ___________ /2005 

 

ПОЛОЖЕННЯ
про Державний комітет інформаційного моніторингу України

1. Державний комітет інформаційного моніторингу України (далі — Держінфомоніторинг України) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Держінфомоніторинг України є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань інформаційного моніторингу.

Інформаційний моніторинг — це сукупність заходів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань інформаційного моніторингу з аналізу даних щодо інформаційних операцій, що надається суб’єктами первинного інформаційного моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України.

Внутрішній інформаційний моніторинг — діяльність суб’єктів первинного інформаційного моніторингу по виявленню інформаційних операцій, що підлягають обов’язковому інформаційному моніторингу, та інших інформаційних операцій, що можуть вплинути на рівень національної безпеки.

Система інформаційного моніторингу складається з двох рівнів — первинного та державного.

Суб’єктами первинного інформаційного моніторингу є: підприємства, установи і організації, окремі громадяни, що є учасниками інформаційних відносин і які відповідно до законодавства здійснюють інформаційні операції.

Суб’єктами державного фінансового моніторингу є: центральні органи виконавчої влади, які відповідно до закону виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення інформаційних операцій; спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу — центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом — Державний комітет інформаційного моніторингу.

2. Держінфомоніторинг України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України та цим Положенням.

Держінфомоніторинг України у своїй діяльності використовує рекомендації міжнародних організацій, спрямовані на інтеграцію до європейського інформаційного простору, для реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина в області отримання інформації і користування нею з метою забезпечення непорушності конституційного ладу, суверенітету і територіальної цілісності України, геополітичної, екологічної, економічної, воєнної, науково-технологічної та соціально-гуманітарної стабільності, безумовного забезпечення законності правопорядку, розвитку рівноправного і взаємовигідного міжнародного співробітництва.

3. Основними завданнями Держінфомоніторингу України є:

— участь у реалізації державної політики національної безпеки в інформаційній сфері;

— збирання, оброблення та аналіз інформації про операції, що підлягають обов’язковому інформаційному моніторингу:

а) прояви обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації;

б) поширення засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії;

в) кіберзлочинність злочинність та кібертероризм;

г) розголошення інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом, таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів суспільства і держави;

д) намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.

— налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями в зазначеній сфері;

— забезпечення в установленому порядку представництва України в міжнародних організаціях з питань забезпечення інформаційної безпеки;

— забезпечення дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина в області отримання інформації і користування нею, забезпечення духовного оновлення України, збереження і зміцнення моральних цінностей українського суспільства, традицій патріотизму, толерантності і гуманізму, культурного і науково-інтелектуального потенціалу країни;

— інформаційне забезпечення державної політики України, пов’язаної із доведенням до української і міжнародної спільноти достовірної інформації про державну політику України, її офіційної позиції із соціально значущих подій українського та міжнародного життя, забезпечення доступу громадян до відкритих інформаційних ресурсів;

— розвиток сучасних інформаційних технологій, вітчизняної індустрії інформації, у тому числі індустрії засобів інформатизації, телекомунікації і зв’язку, забезпечення потреб внутрішнього ринку її продукцією і вихід цієї продукції на світовий ринок, а також забезпечення накопичення, зберігання і ефективного використання вітчизняних інформаційних ресурсів;

— створення наукоємких, високих технологій, забезпечення технологічного переоснащення промисловості, збагачення досягнень вітчизняної науки і техніки;

—      створення умов для забезпечення світового лідерства України у мікроелектронній та комп’ютерній промисловості;

—      забезпечення захисту інформаційних ресурсів від несанкціонованого доступу, безпеки інформаційних і телекомунікаційних систем, як тих, що функціонують, так і тих, що створюються на території України;

—      інформаційне забезпечення національної безпеки України.

4. Держінфомоніторинг України відповідно до покладених на нього завдань:

1)                  розробляє Доктрину інформаційної безпеки України, вносить пропозиції щодо удосконалення безпекового законодавства в інформаційній сфері;

2)                  розробляє комплексні програми забезпечення інформаційної безпеки;

3)                  бере участь у розробленні проекту Програми діяльності Кабінету Міністрів України та її реалізації;

4)                  співпрацює з центральними органами виконавчої влади та іншими державними органами, які відповідно до законодавства виконують функції регулювання і нагляду за діяльністю суб’єктів первинного інформаційного моніторингу, а також іншими державними органами з питань забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері;

5)                  за наявності достатніх підстав для віднесення інформаційної операції до такої, що становить собою загрозу національній безпеці, надає правоохоронним органам, згідно з їх компетенцією, відповідні узагальнені матеріали;

6)                  здійснює в інформаційній сфері методичне забезпечення суб’єктів первинного інформаційного моніторингу, а також центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, які відповідно до законодавства виконують функції регулювання та нагляду за такими суб’єктами, та координує заходи, що проводяться ними в цій сфері;

7)                  встановлює кваліфікаційні вимоги до осіб, які призначаються відповідальними за проведення внутрішнього інформаційного моніторингу;

8)                  проводить аналіз ефективності заходів, що вживаються суб’єктами первинного інформаційного моніторингу для забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері;

9)                  узагальнює одержану від правоохоронних та інших державних органів, а також недержавних організацій інформацію, що стосується забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері, досліджує методи та інформаційні технології дестабілізації національної безпеки, розробляє та подає в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства у цій сфері а практики його застосування;

10)              сприяє виявленню в сфері національної безпеки ознак використання інформаційних технологій, що негативно впливають на безпеку особи, суспільства і держави;

11)              забезпечує ведення в установленому законодавством порядку обліку інформаційних операцій, які мають ознаки таких, що підлягають інформаційному моніторингу;

12)              погоджує проекти нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, які відповідно до закону виконують функції регулювання і нагляду за діяльністю суб’єктів первинного інформаційного моніторингу, з питань забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері;

13)              організовує проведення нарад, семінарів, конференцій з питань забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері;

14)              надає роз’яснення щодо прийнятих Держінфомоніторингом України нормативно-правових актів в інформаційній сфері;

15)              бере участь у міжнародному співробітництві з питань формування світового інформаційного суспільства, забезпечення загальноєвропейської інформаційної безпеки, вивчає, узагальнює та поширює світовий досвід з цих питань;

16)              бере участь за дорученням Кабінету Міністрів України у підготовці міжнародних договорів України з питань забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері, забезпечує їх реалізацію;

17)              здійснює відповідно до законодавства функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

18)              забезпечує підвищення ефективності використання інформаційної інфраструктури в інтересах суспільного розвитку, консолідації українського суспільства, духовного відродження багатонаціонального народу України;

19)              забезпечує удосконалення системи формування, збереження і раціонального використання інформаційних ресурсів, що складають основу науково-технологічного і духовного потенціалу України;

20)              створює умови для забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина вільно шукати, отримувати, передавати, виробляти і розповсюджувати інформацію будь-яким законним шляхом, отримувати достовірну інформацію про стан навколишнього середовища;

21)              забезпечує конституційні права і свободи людини і громадянина на особисту і сімейну таємницю, таємницю листування, телефонних переговорів, поштових, телеграфних та інших повідомлень, на захист своєї честі та гідності;

22)              укріплює механізми правового регулювання відносин в області охорони інтелектуальної власності, створювати умови для дотримання встановлених законодавством України обмежень на доступ до конфіденційної інформації;

23)              створює умови для гарантування свободи масової інформації і заборони цензури;

24)              вживає заходів щодо виявлення і недопущення пропаганди та агітації, які сприяють розпалюванню соціальної, національної, мовної, расової або релігійної ненависті або ворожнечі;

25)              забезпечує заборону на збір, зберігання, використання і розповсюдження інформації про приватне життя особи без її дозволу та іншої інформації, доступ до якої обмежений законодавством України;

26)              бере участь у зміцненні державних засобів масової інформації, розширенні їх можливостей по своєчасному доведенню достовірної інформації до українських та іноземних громадян;

27)              забезпечує інтенсифікацію формування відкритих державних інформаційних ресурсів, підвищення ефективності їх господарчого використання;

28)              розвиває і удосконалює інфраструктуру єдиного інформаційного простору України;

29)              розробляє механізми входження України з урахуванням національних інтересів до європейського та світового інформаційного простору;

30)              створює умови для розвитку вітчизняної індустрії інформаційних послуг і підвищує ефективність використання державних інформаційних ресурсів;

31)              розвиває виробництво в Україні конкурентоспроможних засобів і систем інформатизації, телекомунікації і зв’язку, розширює участь України в міжнародній кооперації виробників цих засобів і систем;

32)              забезпечує державну підтримку вітчизняних фундаментальних і прикладних досліджень, розробок в сферах інформатизації, телекомунікації та зв’язку;

33)              бере участь у забезпеченні безпеки інформаційних систем, включаючи мережі зв’язку, передусім безпеки первинних мереж зв’язку та інформаційних систем центральних органів державної влади, місцевих органів державної влади, фінансово-кредитної та банківської сфер, сфери господарської діяльності, а також систем і засобів інформатизації озброєння і воєнної техніки, систем управління військами та озброєнням, екологічно небезпечними та економічно важливими виробництвами;

34)              сприяє інтенсифікації розвитку вітчизняного виробництва апаратних і програмних засобів захисту інформації і методів контролю за їх ефективністю;

35)              бере участь у забезпеченні захисту відомостей, що становлять держану таємницю;

36)              сприяє розширенню міжнародного співробітництва України в сфері розвитку і безпечного використання інформаційних ресурсів, протидії загрозі розгортання протиборства в інформаційній сфері;

37)              бере учась в забезпеченні енергоінформаційної безпеки;

38)              виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

5. Держінфомоніторинг України у межах своїх повноважень має право:

1) одержувати в установленому законодавством порядку:

  • від центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, які відповідно до закону виконують функції регулювання і нагляду за діяльністю суб’єктів первинного інформаційного моніторингу, правоохоронних органів, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також безоплатно від підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності інформацію (в тому числі ту, що становить банківську або комерційну таємницю, та копії документів, що її підтверджують), необхідну для виконання покладених на нього завдань, зокрема про випадки порушення законодавства суб’єктами первинного інформаційного моніторингу;
  • від правоохоронних органів, до яких надходять узагальнені матеріали про інформаційні операції, що становлять або можуть становити загрозу національній безпеці, інформацію про хід опрацювання та вжиття відповідних заходів на підставі зазначених матеріалів;
  • від суб’єктів первинного інформаційного моніторингу необхідну для виконання покладених на нього завдань інформацію (в тому числі копії документів, що її підтверджують), пов’язану з інформаційними операціями, що стали об’єктом інформаційного моніторингу, зокрема щодо осіб, організацій, держав, які здійснюють такі операції;

2) здійснювати в установленому законодавством порядку доступ, у тому числі автоматизований, до баз даних суб’єктів державного інформаційного моніторингу, центральних органів виконавчої влади та інших державних органів;

3) залучати до розгляду питань, що належать до його компетенції, спеціалістів державних органів, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками);

4) у рамках міжнародного співробітництва:

  • укладати в установленому законодавством порядку міжнародні договори міжвідомчого характеру з компетентними органами іноземних держав з питань співробітництва в інформаційній сфері;
  • здійснювати обмін інформацією з компетентними органами іноземних держав;
  • брати участь у міжнародних конференціях, симпозіумах, семінарах, зустрічах, нарадах з питань, що належать до його компетенції.

6. Держінфомоніторинг України здійснює реалізацію покладених на нього завдань у регіонах через утворені ним відповідні структурні підрозділи.

7. Держінфомоніторинг України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, а також з компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями.

8. Держінфомоніторинг України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Нормативно-правові акти Держінфомоніторингу України підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Держінфомоніторинг України в разі потреби видає разом з іншими органами державної влади спільні акти.

9. Держінфомоніторинг України очолює Голова, якого призначає за поданням Прем’єр-міністра України на посаду строком на сім років та звільняє з посади Президент України.

Голова несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Держінфомоніторинг України завдань і здійснення ним своїх функцій.

Голова Держінфомоніторингу України має перших заступників і заступників.

Перших заступників та заступників Голови призначає на посади за поданням Прем’єр-міністра України і припиняє їх повноваження на цих посадах Президент України.

Голова здійснює керівництво Держінфомоніторингом України, розподіляє обов’язки між першими заступниками та заступниками, визначає ступінь відповідальності заступників Голови та керівників структурних підрозділів Держінфомоніторингу України, призначає на посади та звільняє з посад працівників Держінфомоніторингу України, в тому числі за погодженням з Кабінетом Міністрів України — керівників структурних підрозділів Держінфомоніторингу України.

10. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держінфомоніторингу України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності в Держінфомоніторингу України утворюється колегія у складі Голови (голова колегії), заступників Голови за посадою, керівників структурних підрозділів Держінфомоніторингу України.

У разі потреби до складу колегії Держінфомоніторингу України можуть входити в установленому порядку інші особи.

Члени колегії затверджуються та увільняються від виконання обов’язків Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Держінфомоніторингу України.

Рішення колегії проводяться в життя наказами Держінфомоніторингу України.

11. З метою здійснення перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів із забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері при Держінфомоніторингу України може утворюватися навчально-методичний центр.

12. Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо головних напрямів розвитку системи забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері в Держінфомоніторингу України можуть утворюватися наукові, науково-консультативні та інші дорадчі органи.

Склад цих органів та положення про них затверджує Голова Держінфомоніторингу України.

13. Гранична чисельність працівників Держінфомоніторингу України затверджується Кабінетом Міністрів України.

14. Штатний розпис і кошторис видатків Держінфомоніторингу України затверджує його Голова за погодженням з Міністерством фінансів України.

15. Структуру Держінфомоніторингу України затверджує Голова за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Положення про структурні підрозділи Держінфомоніторингу України затверджує його Голова.

16. Держінфомоніторинг України є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, рахунки в органах Державного казначейства України.

 

Державний секретар

Секретаріату Президента України                                                                   О.Зінченко