ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ВИДІВ ПРАВОВОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

 

Топчій Оксана Василівна,

голова Інституту андрогогіки ГОСЛ

кандидат педагогічних наук

Стаття відображає авторське бачення педагогічних засад щодо класифікації видів правової соціалізації. Обґрунтовується необхідність цього процесу з урахуванням динаміки змін в українському суспільстві. Представлена структурно-функціональна модель правової соціалізації особистості, до якої включено: правосвідомість, правову культуру, правову поведінку, процеси правової адаптації, інтеріоризації, екстеріоризації, рефлексії та саморефлексії. Встановлено, що запровадження диференціації видів правової соціалізації особистості надасть суб’єктам її педагогічного супроводження більш ефективний інструментарій роботи з молодою людиною, оптимізує зміст і форми правової освіти і правового виховання.

Ключові слова: правова соціалізація особистості, види правової соціалізації, юридична педагогіка, правова освіта, правове виховання, правова культура, правова поведінка.

 

ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ДИФФЕРЕНЦИАЦИИ ВИДОВ ПРАВОВОЙ СОЦИАЛИЗАЦИИ ЛИЧНОСТИ

Статья отображает авторское видение педагогических основ классификации видов правовой социализации. Обосновывается необходимость этого процесса с учетом динамики изменений в украинском обществе. Представлена структурно-функциональная модель правовой социализации личности, в которую включены: правосознание, правовая культура, правовое поведение, процессы правовой адаптации, интериоризации, эстериоризации, рефлексии и саморефлексии. Установлено, что внедрение в практику дифференциации видов правовой социализации личности предоставит субъектам ее педагогического сопровождения более эффективный инструментарий работы с молодежью, оптимизирует содержание и формы правового образования и правового воспитания.

Ключевые слова: правовая социализация личности, виды правовой социализации, юридическая педагогика, правовое образование, правовое воспитание, правовая культура, правовое поведение.

PEDAGOGICAL BASIS OF DIFFERENTIATION OF FORMS OF LEGAL SOCIALIZATION OF THE PERSON

The article substantiates the need for classification of legal socialization of the person. The author presents a structural and functional model, which includes: legal consciousness, legal culture, legal behavior, the legal processes of adaptation, internalization, esteriorization, reflection and self-reflection. Based on the theoretical analysis of scientific publications, the researcher proposes a new classification, which includes such types of legal socialization: theoretical and legal, constitutional legal, international legal, administrative legal, civil, environmental, intellectual legal, family law, information legal, criminal law. The author believes that the pedagogical support of legal socialization process should have their instruments in each individual case. Position is learned that the same individual legal socialization various kinds can be developed in different ways. The process of legal education and training should be aimed at the harmonious integration of all types of socialization. Proposed by the author structural-functional model is important not only for children and young people. It can be used actively in continuing education for adults concept.

Keywords: legal personality socialization, types of legal socialization, legal pedagogy, legal education, legal upbringing, legal culture, legal behavior.

Загальна постановка проблеми. Повноцінне функціонування і розвиток суспільства можливі за умови усвідомлення кожною особистістю уявлень про своє місце в соціумі та свою роль як члена певної спільноти. Даний процес є складним і багатоманітним, а тому потребує свого наукового осмислення.

Аналіз публікацій.  Питання соціалізації особистості, в тому числі правової, відносяться до категорії міждисциплінарних, а тому активно розробляються представниками різних галузей науки. Серед вчених, чиї наукові інтереси полягають у зазначеній площині, слід назвати філософів В.Андрущенка, Ю.Калиновського, В. Куліченка; правознавців Д. Єрмоленка, В. Мухіна, С. Корецького; соціологів Т. Марусяк,  В. Цибу; психологів О. Прохоренка, Н. Теслик; педагогів О. Косаревську, І. Сизоненко, О. Хоптяну та ін. Завдяки їх працям нині склалася доволі повне уявлення про перебіг процесів соціалізації особистості, про чинники, що впливають на цей процес.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Разом з тим, зміна соціально-політичної ситуації в Україні, виклики сьогодення потребують нових підходів до педагогічного супроводження процесів правової соціалізації особистості, появи подальших розробок, які б дозволяли реалізовувати потреби суспільства у цьому напрямі більш успішно.

Метою статті є репрезентація нових поглядів на розуміння правової соціалізації особистості у світлі юридичної педагогіки.

Досягнення поставленої мети потребує вирішення наступних завдань: 1) визначення сутності поняття «правова соціалізація особистості» та її складових з позицій юридичної педагогіки; 2) встановлення кореляційних зв’язків компонентів правової соціалізації та їх репрезентації у відповідній структурно-функціональній моделі; 3) диференціації видів правової соціалізації особистості.

Виклад основного матеріалу дослідження.  Теоретичний аналіз складних явищ потребує чіткого розуміння семантики ключових понять. Тож, слідом за М.Лукашевичем, під соціологізацією особистості ми розуміємо «процес становлення особистості як суспільної істоти, під час якого складаються різноманітні зв’язки особистості із суспільством, засвоюються орієнтації, цінності, норми, відбувається розвиток особистісних властивостей, формуються активність та цілісність особистості, набувається соціальний досвід, що нагромаджений людством за весь період розвитку». [1,  с.5]

Важливість процесу соціалізації особистості полягає в тому, що для індивіда відкриваються великі можливості в плані самореалізації, долучення до минулого, соціальної адаптації до теперішнього, власного прогнозування майбутніх перспектив. З іншої сторони, в успішності соціалізації особистості зацікавлено й суспільство в цілому, адже тільки завдяки цьому можливе його подальше існування, а також просування на шляху свого розвитку.

Правова соціалізація являє собою один з видів загальної соціалізації особистості. Ми пропонуємо розуміти під нею процес формування правосвідомості, в якому в конкурентній боротьбі із негативними соціальними проявами відбувається засвоєння й усвідомлене прийняття особою позитивного соціального досвіду, що передається через правову освіту й правове виховання, самоосвіту й самовиховання, правову пропаганду, моделі правомірної поведінки у близькому оточенні людини, а у подальшому впливає на рівень правової культури  і спрямованість правової поведінки особистості через рефлексію та саморефлексію.

Виходячи з наведеного, умовно процес правової соціалізації особистості в контексті юридичної педагогіки можна було б представити наступним чином:

Мал.

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ ПРАВОВОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

 

 

  •  Правова освіта і самоосвіта                             Цілі
  • Правове виховання і самовиховання               Форми
  • Правова пропаганда                                         Методи
  • Моделі бажаної правової поведінки                Засоби

 

 

 

 

 

 

Прокоментуємо  наведену схему. У центральній частині знаходиться умовно-графічне позначення особистості, що перебуває серед інших людей, мікроколективів, певного оточення. Ми зобразили знаходження особистості між умовними полюсами зі знаками «плюс» і «мінус». У такий спосіб підкреслили, що процес правової соціалізації є, насамперед, складним морально-правовим вибором особистості і що, застосовуючи певні форми і методи діяльності, педагоги повинні пам’ятати про свою конкуренцію із негативним впливом на людину з боку криміногенного середовища, маргінальних груп, асоціальних елементів, окремого асоціального контенту у медійних засобах і кіно тощо. Такий підхід зумовлює необхідність вибору найбільш ефективних, науково обґрунтованих педагогічних форм та методів правової освіти і правового виховання.

На шляху до формування або  коригування правосвідомості особистість проходить етапи соціально-правової адаптації, інтеріоризації та екстеріоризації. Цей процес відбувається безперервно, доки людина знаходиться у певному соціумі. Врешті решт правосвідомість детермінує рівень правової культури особистості, яка, в свою чергу, зумовлює правову поведінку. Підкреслюємо, що педагогічний процес нерозривно пов’язаний із процесом психологічним, що відбувається, насамперед на підставі рефлексії та саморефлексії.

До схеми ми також внесли в якості компонента правової соціалізації умови, обставини, юридичні події і факти, які можуть впливати на вибір особистістю правомірної поведінки, виявлення рівня правової культури. Характерно, що цей компонент структурної схеми може діяти з полярним позитивним чи негативним ефектом. Припустимо, людина, вбачаючи прояви безкарності корупційної поведінки, починає ресоціалізуватися, знижати власний поріг припустимості правопорушень, поблажливого ставлення до такого негативного явища, як корупція. З іншого боку, перебуваючи в особливих історичних умовах, особа активізує свою громадянську позицію, цікавиться засобами реалізації конституційних прав і свобод, що, безумовно, є позитивним.

У такий спосіб, вибір форм і методів, що використовуються в правовій освіті й правовому вихованні, має бути максимально деталізованим і спиратися на подальшу диференціацію правової соціалізації. Говорити про це явище в цілому можна лише при вищому ступені абстрагування. Коли ж йдеться про досягнення ефективних результатів, необхідно чітко розрізняти окремі напрями правової соціалізації. Дозволимо собі деяку аналогію. Якщо йдеться про грамотність, то кожного разу для педагога принципово важливим є уточнення, яку саме грамотність слід розвивати: мовну, математичну, комп’ютерну тощо.

Тож на підставі аналізу наукових джерел, присвячених дослідженню проблеми, що вивчається [2—4],  пропонуємо не зупинятися на загальній категорії «правова соціалізація», а проводити подальшу диференціацію та виділяти такі види правової соціалізації особистості:

  • теоретико-правова соціалізація;
  • конституційно-правова;
  • міжнародно-правова;
  • адміністративно-правова;
  • економіко-правова;
  • цивільно-правова, в тому числі екологічно-правова, право-трудова, власно-інтелектуально-правова, сімейно-правова;
  • інформаційно-правова;
  • кримінально-правова.

Ми переконані, що об’єкт і предмет галузей права детермінує диференціацію педагогічних цілей, засобів, форм і методів правової соціалізації особистості. Більше того, може бути ситуація, коли окремі напрями соціалізації в особи розвинені краще, аніж інші, тож після певної педагогічної діагностики стає зрозумілою подальша програма дій. Таким чином, виникає необхідність розглянути компоненти правової соціалізації більш детально.

Теоретико-правова соціалізація необхідна для формування та розвитку особистості, яка усвідомлено ставиться до становлення власної правосвідомості, готова критично осмислювати події, що відбуваються в Україні та інших державах світу, розбудовувати правову державу. У ході даного напряму соціалізації набуваються знання щодо поняття держави і права, їх функцій, правового механізму держави, сутності громадянського суспільства, політичних партій і громадських організацій, законності та правопорядку, правових норм і засобів їх тлумачення. Крім того, теоретико-правова соціалізація передбачає набуття знань щодо дієздатності громадян, загальної характеристики, структури та функцій правосвідомості та правової культури, а також способів реалізації  правової освіти та правового виховання, засобів здійснення самоосвіти й самовиховання в галузі права.

Конституційно-правова соціалізація має на меті виховання громадянина. Від особистості потребуються компетенції, що пов’язані із розумінням конституційно-правових інститутів, принципах розподілу гілок влади на законодавчу, виконавчу, судову та повноваженнях кожної з них,  сутністю громадянства України, особливостями його набуття або позбавлення, знанням і вмінням реалізовувати свої права, свободи і обов’язки. Саме конституційно-правова соціалізація сприяє формуванню усвідомленої громадянської позиції, проявам поваги до символів держави, готовності захищати її інтереси.

Міжнародно-правова соціалізація спрямована на виховання особистості, яка розуміє та поважає правові цінності інших держав. В умовах глобалізації суспільства, євроінтеграції України, процесів трудової міграції населення, вступу на навчання до закордонних університетів, здійснення програм зовнішньої академічної мобільності студентів і викладачів, нострифікації вітчизняних документів про освіту в інших країнах, активізації міжнародного туризму актуалізуються компетенції не тільки щодо нормативних актів ООН, ЮНЕСКО, а й обізнаності у праві Європейського Союзу, окремих держав, що входять до його складу. За великим рахунком, міжнародно-правова соціалізація громадян України сприяє розвиткові народної дипломатії, формуванню позитивного іміджу нашої держави на міжнародній арені.

Адміністративно-правова соціалізація дозволяє ефективно регулювати взаємовідносини держави і громадянина. Вона передбачає обізнаність особи у змісті державного управління, сутності, структурі, суб’єктах і об’єктах адміністративно-правових відносин, загальній характеристиці державної служби та обов’язків держслужбовців. Важливим при формуванні адміністративно-правової соціалізації особистості є поінформування щодо адміністративних правопорушень та адміністративної відповідальності,  прищеплення навичок правової поведінки, що стає способом життя самої людини, а також справляє позитивний вплив на інших щодо неприпущення неправомірних вчинків.

Економіко-правова соціалізація має на меті формування і розвиток фінансово грамотної особистості, що розуміється на основних макроекономічних процесах та усвідомлено ставиться до правових засад власного матеріального благополуччя. Складовими елементами даного напряму соціалізації виступають компетенції в галузі фінансового, банківського права щодо сутності державного бюджету, засад та порядку його розподілу, фінансових правовідносин на рівні держави і громадянина, правових засад здійснення оподаткування й фінансового контролю, ролі фіскальної служби у функціонування держави, правового регулювання кредитних, розрахункових, валютних відносин, а також операцій з цінними паперами, відповідальності за порушення фінансового і бюджетного законодавства.

Цивільно-правова соціалізація передбачає підготовку особистості до здійснення правових взаємовідносин з іншими особами при реалізації майнових та немайнових прав. Окрім обізнаності людини у своїх цивільних правах, вона повинна мати уявлення про сутність права власності, можливості його набуття, в тому числі через купівлю, спадщину; правочин та його види, підстави диференціації правочинів на нікчемні й оспорювані, представництво і довіреність у цивільному праві, способи забезпечення зобов’язань,  порядок здійснення захисту  своїх прав і інтересів у суді. Цивільно-правова соціалізація особистості дозволяє спрямувати правову поведінку у бажане для держави і суспільства русло, уберегти громадян від шахрайства з об’єктами їх власності.

Екологічно-правова соціалізація має на меті формування усвідомленого ставлення громадянина до довкілля, розуміння важливості екологічної безпеки. Для цього потребуються знання про правові норми щодо використання природних ресурсів, надр, земель, охорони навколишнього середовища, рослинного та тваринного світу, в тому числі об’єктів природно-заповідного фонду, екологічні права і обов’язки громадян України, сутності видів екологічної небезпеки, в тому числі хімічної, ядерної, радіаційної тощо. У цьому виді соціалізації для дітей та юнацтва величезну роль відіграє сім’я, рівень її правової культури. Неохайне поводження зі сміттям, захаращення довкілля, риболовля із порушенням встановлених правил, розпалювання вогнищ на пікніках у літній період, забруднення водних ресурсів відходами — усе це негативно впливає на правосвідомість молодої людини, яка спостерігає за поведінкою батьків, що порушують норми екологічного права. Тож педагогічне завдання полягає в тому, щоб не тільки поінформувати про основні засади екологічного права, відповідальність за порушення відповідного законодавства,  а й прищеплювати бережливе ставлення до довкілля, розуміння загрози екологічної катастрофи, розуміння сутності безпечного співіснування людей на планеті.

Право-трудова соціалізація спрямована на формування особистості як працівника. В ході даного напряму соціалізації особа набуває знання щодо основних положень трудового права, сутності й призначення колективного та трудового договорів, порядку прийому на роботу та звільнення з неї, обрахування робочого часу та його оплати, підстави матеріальної відповідальності сторін, надання відпусток, регулюванню взаємовідносин з роботодавцем, ролі трудового колективу як суб’єкта трудового права, здійснення охорони праці, порядку вирішення трудових спорів. Даний вид соціалізації є, безумовно, актуальним, оскільки стосується безпосередніх інтересів кожної особи. З іншого боку, дотримання норм трудового законодавства є забезпеченням ефективної діяльності підприємств, установ, закладів, приватних фірм, що в подальшому впливає на економічний стан у державі в цілому.

Власно-інтелектуально-правова соціалізація є різновидом цивільно-правової соціалізації, що спрямована на формування в особистості поваги до інтелектуальної діяльності інших людей, розуміння її ролі у соціально-економічному розвиткові держави. Для України, яка постійно опиняється у «чорних списках» держав-порушників авторського і патентного права через так зване «піратство», цей вид соціалізації, особливо серед молоді, є особливо актуальним. Факти плагіату у студентських та наукових роботах, розповсюдження неліцензованих комп’ютерних програм, користування сфальсифікованими продуктами інтелектуальної праці, на жаль, стали настільки розповсюдженими явищами, що навіть не викликають негативного ставлення у багатьох людей, стали звичними для українських реалій. Тож на шляху просування України до цивілізованих правовідносин, що панують в передових країнах, власно-інтелектуально-правова соціалізація стає найнагальнішою для нашого суспільства.

Сімейно-правова соціалізація також є різновидом цивільно-правової соціалізації та спрямована на підготовку молодої людини як сім’янина, повноцінної її реалізації у родинних взаємовідносинах. Вона має на меті виховання відповідального ставлення до особистісних взаємин, збереження сім’ї як невід’ємної частини будь-якого суспільства і держави. У процесі даного напряму соціалізації людина здобуває знання про шлюб, умови його укладання й розірвання, права і обов’язки подружжя, батьків і дітей, поняття усиновлення та його правові наслідки. Так само, як і право-трудова соціалізація, даний напрям не оминає, за рідкими винятками, жодної людини і стає одним з найважливіших у правовій освіті й правовому вихованні.

Інформаційно-правова соціалізація є відносно новою в українському суспільстві й тісно пов’язана із реаліями інформатизації суспільства, роботи з масивами даних. Особливого значення вона набуває в умовах гібридних та інформаційних війн. Передбачається, що у процесі її набуття людина опановує загальне поняття інформації та інформаційних ресурсів, доступу до певних даних та правил роботи із ними, набуває навичок інформаційної культури як різновиду культури правової, ознайомлюється із основними засадами інформаційної безпеки. Оскільки даний напрям правової соціалізації пов’язаний не лише з навчанням і роботою, а й із дозвіллям молоді, він набуває особливого значення як об’єкт педагогічного дослідження. Через це вважаємо за потрібно розглянути його більш деталізовано у наступній частині своєї роботи.

Кримінально-правова соціалізація актуалізується через суттєве погіршення криміногенної ситуації в державі, поширення правового нігілізму, омолодження злочинності, залучення дітей та підлітків кримінальними угрупованнями до здійснення злочинів. У зв’язку з цим потребується набуття особою компетенцій щодо сутності злочинів та їх небезпеки для держави і суспільства, поняття кримінальної відповідальності та умов її настання. Принаймні у первинному наближенні необхідно мати уявлення про такі види злочинів, як злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров’я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав, проти безпеки руху, у сфері службової діяльності, у сфері обігу наркотичних речовин, проти миру, безпеки людства.

Безумовно, запропонована диференціація видів не є остаточною і вичерпною. Вона, як і будь-яка класифікація, може доповнюватися і змінюватися під впливом новітніх наукових тенденцій і домінування певних концепцій. Разом, з тим, її запровадження у практику педагогічної діяльності дозволить усім суб’єктам освітньо-виховного процесу найбільш оптимально підбирати засоби впливу на особистість, ефективно спрямовувати процеси формування, становлення й розвитку людини в її власних інтересах, що гармонійно поєднуються з інтересами сучасного суспільства.

Висновки.  Не зважаючи на високий ступінь розробленості  проблеми правової соціалізації особистості на міждисциплінарному рівні, у власне педагогічній сфері вона потребує свого подальшого дослідження та винаходу ефективних шляхів реалізації у безпосередній діяльності державних і позадержавних інституцій, сім’ї та суспільства в цілому.

Література:

  1. Лукашевич М.П. Соціалізація: Виховні механізми і технології [навч.метод.. посіб.] /М.П.Лукашевич.  — К.: ІЗМН, 1998. — 112 с.
  2. Жаровська І. М. Владно-правова соціалізація особи як характерна риса сучасного суспільства / І. М. Жаровська // Держава і право. Юрид. і політ. науки ; зб. наук. пр.. — 2010. — Вип. 50. — С.656—661.
  3.  Шапошникова І. В. Моделювання культурної соціалізації молоді / І. В. Шапошникова // Вісник Херсонського державного університету. — 2013. — № 4. — С. 12 – 15.
  4. Русскін В. В. Політична соціалізація особистості (аналіз парадигм) / В. В. Русскін //   http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/Npchdu/Politology/2005_31/31-17.pdf