ОСОБЛИВОСТІ ТЛУМАЧЕННЯ ПОЛОЖЕНЬ ДОГОВОРУ ДАРУВАННЯ

Братель Олександр Григорович,

кандидат юридичних наук, доцент,

голова Інституту цивільних правовідносин ГОСЛ

 

 

В статті досліджуються зміст договору дарування, особливості виконання договору дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому, визначаються особливості розмежування між усною та письмовою формами договору дарування, досліджуються порядок і особливості його розірвання, а також окреслено проблемні правові положення вказаного договору, що впливають на порядок його реалізації.

Ключові слова: договір дарування, дарувальник, обдаровуваний, форма договору дарування, обіцянка дарунку, розірвання договору дарування.

 

ОСОБЕННОСТИ ТОЛКОВАНИЯ ПОЛОЖЕНИЙ ДОГОВОРА ДАРЕНИЯ

 

В статье исследуется содержание договора дарения, особенности выполнения договора дарения с обязательством передачи подарка в будущем, определены особенности разделения между устной и письменной формами договора дарения, исследуются порядок и особенности его расторжения, а также определены проблемные правовые положения указанного договора, влияющие на порядок его реализации.

Ключевые слова: договор дарения, даритель, одаряемый, форма договора дарения, обещание подарка, расторжение договора дарения.

 

FEATURES OF THE INTERPRETATION OF CONTRACT DONATION

 

This article examines the contents of the donation contract, particularly the implementation of the donation contract with the obligation to send a gift in the future, especially defined separation between the oral and written forms of the donation contract, we study the order and characteristics of its dissolution, and to identify the problematic legal provisions of the treaty affecting how its implementation .

Keywords: deed of gift, the donor, the donee, the shape of the donation contract, the promise of a gift, terminate the contract of donation.

 

 

В цивільно-правовому аспекті договір дарування виступає невід’ємною складовою повсякденного життя. Ціла низка таких урочистих подій як: святкування днів народжень, Нового року, Міжнародного жіночого дня, весіль супроводжується укладанням договорів дарування.

На перший погляд процедура укладання договору дарування не викликає складнощів, проте детальний аналіз норм Цивільного кодексу України (ст.ст. 717-728) дозволяє виявити цілий ряд понять, що використовуються в цьому договорі, вказуючи на їх неоднозначність. Все це породжує відповідну юридичну абстрактність щодо правового регулювання порядку укладання та виконання вказаного договору.

В даній статті буде здійснена спроба дослідити безпосередній зміст договору дарування, визначити форму договору дарування, порядок і особливості його розірвання, а також окреслити проблемні правові положення вказаного договору, що впливають на порядок його реалізації.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ст. 717 ЦК України).

До 01.01 2004 р. договір дарування належав виключно до реальних правочинів, адже вважався укладеним з моменту передачі майна обдарованому (ст. 243 ЦК УРСР). Проте, чинний ЦК України відносить договір дарування як до реальних так і консенсуальних правочинів. Консенсуальний зміст договору дарування обумовлений наявністю в ЦК України ст. 723, відповідно до якої «договором дарування може бути встановлений обов’язок дарувальника передати дарунок обдаровуваному в майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини».

Зазначеною нормою обов’язок з передання майна за договором дарування може бути покладений на дарувальника лише тоді, якщо він визначений договором дарування. Отже, обов’язок дарувальника передати дарунок може бути зумовлений відкладальною обставиною. У такому разі договір дарування є правочином з відкладальною обставиною. Статтею 212 ЦК України передбачено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Чи можна в цьому аспекті розглядати умову в договорі дарування, за якою дарувальник зобов’язується подарувати сину в майбутньому квартиру за умови його вступу у шлюб?

Як зазначає Яворська О. вступ у шлюб – це здійснення особою особистого немайнового права – права на сім’ю (ст. 291 ЦК України). Встановлення умови про вступ у шлюб в договорі дарування спонукає до здійснення особистого немайнового права, тому в цілому має бути конкретизовано характер відкладальної умови у договорі дарування шляхом законодавчого зазначення, що така умова не може обмежувати особу у здійсненні нею своїх прав та інтересів, не може суперечити моральним засадам суспільства. [1, с. 137]

В частині 2 ст. 723 ЦК України закріплено, що «у разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановлених договором дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому, обдаровуваний має право вимагати від дарувальника передання дарунка або відшкодування його вартості».

Підтримуючи позицію Яворської О. слід визнати невдалим термін «відшкодування вартості», адже про відшкодування може йтися як про засіб цивільної відповідальності, передбачений ст. 1166 ЦК України. Сам термін «відшкодування» передбачає наявність збитків у сторони. Невиконання дарувальником обов’язку передати дарунок за консенсуальним договором чи у разі настання відкладальної умови може за певних обставин призвести до збитків в обдарованого. Разом з тим, у ч. 2 ст. 723 ЦК України йдеться не про відшкодування збитків, а про відшкодування вартості дарунка, тому більш точнішим буде формулювання: обдарований має право вимагати від дарувальника передання дарунка або його вартості. [1, с. 138]

Досить суперечливим в цивільно-правовому аспекті є зміст ст. 724 ЦК України яким встановлено право дарувальника відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан суттєво погіршився. Положення вказаної норми діаметрально протилежні до положень ст. 615 ЦК України, якою передбачено, що лише у разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом. За таких умов одностороння відмова дарувальника від взятого на себе обов’язку не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Отже, відмова дарувальника від передання дарунка за договором дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому виходить за межі загальноприйнятих цивільних правовідносин, закріплюючи дещо суперечливе, специфічне та притаманне саме для цього договору право поведінки.

Специфіка змісту ст. 724 ЦК України полягає у неможливості застосування будь-яких санкцій до дарувальника у разі відмови від передання дарунку у майбутньому. Слід визнати, що відмова дарувальника від виконання зобов’язання може бути зумовлена загибеллю речі, вилученням її із обігу, забороною здійснювати дії, які обіцяно виконати, погіршення стану здоров’я, що потребує додаткових витрат, необхідність надання утримання особі з числа рідних та близьких дарувальника. Не зважаючи на те, що перераховані обставини не мають правового змісту та значення, проте всі вони належать до обставин, що припиняють зобов’язання у зв’язку з неможливістю його виконання. Таким чином, одностороння відмова дарувальника від договору дарування не тягне правових наслідків, встановлених ч. 2 ст. 615 ЦК України, у зв’язку з чим на нього не може бути покладена відповідальність за відмову від договору. При виникненні спору між сторонами в зазначеній ситуації, спір може бути вирішений за допомогою суду. При цьому дарувальнику необхідно буде підтвердити дійсне погіршення свого матеріального стану. Проте у випадку, якщо річ знищена дарувальником внаслідок його умислу чи грубої необережності, він змушений буде відповідати за неналежне виконання взятих на себе зобов’язань.

Досліджуючи особливості правового регулювання договору дарування окремої уваги заслуговують питання щодо визнання форми в якій він може укладатися.

За формою договір дарування може укладатися в усній, простій письмовій формі та письмовій формі з нотаріальним посвідченням.

Найпоширенішою формою договору дарування є усна форма договору. Характерною особливістю усного правочину є співпадіння двох стадій – укладання і виконання. В усній формі укладаються договори дарування особистого користування та побутового призначення.

Проста письмова форма договору застосовується також до дарування майнового права та договору дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому.

Особливий порядок передбачений щодо дарування нерухомих речей. Такі правочини за участю фізичних осіб укладаються в письмовій формі і посвідчуються нотаріально.

Найбільш неоднозначним положенням договору дарування є розмежування між усною та письмовою формами договору. Так, відповідно до ч. 1 ст. 719 ЦК України договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно. У свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 719 ЦК України договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі.

Неоднозначність у правозастосуванні вказаної норми полягає в тому, що наприклад, така річ побутового призначення як домашній кінотеатр вартістю 15.000 грн. може одночасно підпадати під зміст як першої так і четвертої частини ст. 719 ЦК України. Слід погодитися, що у порівняні із мінімальною заробітною платою станом на жовтень 2011 р. (985 грн.) домашній кінотеатр вартістю 15.000 грн. цілковито можна віднести до рухомої речі, яка має особливу цінність. Разом з тим, домашній кінотеатр не можна позбавити ознаки предмету побутового призначення.

Розв’язати існуюче юридичне непорозуміння може ст. 208 ЦК України, в якій зазначається, що у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України.

У частині 1 ст. 206 ЦК України зазначається, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення. Отже можна зробити висновок, що до договору дарування предметів особистого користування та побутового призначення переважно повинна застосовуватися усна форма договору. Враховуючи, що у цивільному законодавстві не міститься тлумачення поняття «особлива цінність» сторонам договору необхідно самостійно приймати рішення в якій формі буде укладатися договір дарування та самостійно визначати ступінь та обсяг «особливої цінності» предмету дарування. Слід зазначити, що у роз’ясненні Міністерства юстиції України «Договір дарування» від 16.03.2011 р. [3] також не дається однозначної відповіді стосовно існуючої проблеми. У роз’ясненні Мінюст України обмежується лише констатацією того факту, що «законодавець не визначає критеріїв віднесення речі до такої, що має особливу цінність».

Не відповідає реаліям повсякденного життя і положення ч. 5 ст. 719 ЦК України, яким передбачено, що «договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню».

До валютних цінностей згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. [3] належить валюта України, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України, іноземна валюта, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах та банківські метали.

Останнім часом під час святкування весіль нареченим дарують гроші, в т.ч. в іноземній валюті. У зв’язку з цим складається парадоксальна та абсурдна ситуація коли дарування валюти в розмірі 100 євро необхідно вчиняти шляхом нотаріального посвідчення договору.

Неоднозначною за своїм правовим змістом можна визнати ч. 2 ст. 727 ЦК України, в якій закріплено дещо суперечливе положення, а саме: «дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність».

Отже, неоднозначність та невизначеність вказаної норми полягає у використанні поняття «велика немайнова цінність». З цього приводу слід звернутися до визначення самого договору дарування, що міститься у ч. 1 ст. 717 ЦК України: «за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність». Передача у власність передбачає наявність у обдаровуваного повного законного права володіння, користування та розпорядження своєю річчю. У зв’язку з цим поняття «велика немайнова цінність» не може впливати на можливість здійснення права власності обдаровуваним відносно належного йому дарунку.

Цікавим та проблемним у практичному застосування слід вважати положення ст. 728 ЦК України, в якій зазначається, що до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, якщо дарувальник подарувавши обдаровуваному старовинну книгу (передавши її у власність), яка представляє для нього велику немайнову цінність виявить через 10 років, що обдаровуваний поводиться з нею неналежним чином, матиме право на пред’явлення вимоги про розірвання договору. Вказане положення містить елементи суперечливості та не відповідає загальним принципам цивільного законодавства України.

Підводячи підсумок викладеному слід відзначити суперечлий в цивільно-правовому аспекті є зміст ст. 724 ЦК України яким встановлено право дарувальника відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан суттєво погіршився. Відмова дарувальника від передання дарунка за договором дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому виходить за межі загальноприйнятих цивільних правовідносин, закріплюючи дещо суперечливе, специфічне та притаманне саме для цього договору право поведінки. Специфіка змісту ст. 724 ЦК України полягає у неможливості застосування будь-яких санкцій до дарувальника у разі відмови від передання дарунку у майбутньому.

Найбільш неоднозначним положенням договору дарування є розмежування між усною та письмовою формами договору. Враховуючи, що у цивільному законодавстві не міститься тлумачення поняття «особлива цінність» сторонам договору необхідно самостійно приймати рішення в якій формі буде укладатися договір дарування та самостійно визначати ступінь та обсяг «особливої цінності» предмету дарування.

Неоднозначною за своїм правовим змістом можна визнати ч. 2 ст. 727 ЦК України, в якій закріплено дещо суперечливе положення, а саме: «дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність». Неоднозначність та невизначеність вказаної норми полягає у використанні поняття «велика немайнова цінність».

 

Список використаних джерел

 

  1. Яворська О. Особливості дарування як способу безвідплатного передання майна у власність / О. Яворська // Вісник Львівського університету. – 2008. – Вип. 46. – С. 135–143.
  2. Договір дарування: роз’яснення Міністерства юстиції України від 16.03.2011 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ww.nau.kiev.ua
  3. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184.