ОСОБЛИВОСТІ КЛАССИФІКАЦІЇ ТА ФОРМАЛІЗАЦІЇ ЗАГРОЗ ТЕРОРИСТИЧНОГО ХАРАКТЕРУ В ДЕРЖАВНІЙ СИСТЕМІ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМОМ

УДК 343.341:323.28(477)

Рижов Ігор Миколайович

Голова Інституту теророгенезу ГОСЛ

доктор юридичних наук, професор  

Д.т.н., професор  Богданович Володимир Юрійович

 

 

Впровадження сучасних інформаційних систем і технологій, призначених для підвищення ефективності інформаційно-аналітичного забезпечення боротьби з тероризмом – нагальна необхідність і запорука готовності системи боротьби з тероризмом до активізації терористичної діяльності не лише в зоні проведення АТО, а й на решті території держави. Терористична діяльність будується на базі новітніх гібридних соціально-інформаційних технологій маніпулювання людською свідомістю, системними елементами яких вже давно не є захоплення  заручників,  підпал,  убивство,  тортури, залякування населення та органів влади. Тероризм у постіндустріальному суспільстві опанував інноваційні механізми вчинення інших злочинних посягань, і, що характерно, не стільки на життя чи здоров’я  людей, скільки на їх думки, мораль та духовність. Тому заходи упередження та запобігання терористичній діяльності не просто вимоги часу, це життєво-необхідна умова подальшого існування держави.

В липні 2004 року у доповіді Національної Комісії по терористичним нападам у США американськими фахівцями була висунута ініціатива формування «уніфікованого інформаційного середовища в галузі боротьби з тероризмом» та створення єдиної децентралізованої інформаційної мережі сповіщення про терористичні загрози та виклики [1]. Основне завдання подібних інформаційних технологій зводиться до розпізнавання, формалізації та оцінювання рівня загроз терористичного характеру задля прогнозування динаміки терористичної активності.

Оцінки можливостей щодо убезпечення суспільства від проявів тероризму доцільно проводити на основі моделювання сценаріїв реалізації загроз терористичного характеру по результатам проведення їх моніторингу.

Достовірність отримуваних  оцінок суттєво залежить від вибраної класифікації та формального опису загроз терористичного характеру, зокрема їх масштабу, рівня, спрямованості, динаміки у часі, деструктивного впливу на визначальні сфери життєдіяльності суспільства  тощо [3-5 ].

Коректна ієрархічна класифікація загроз терористичного характеру утруднюється із-за відсутності в міжнародній і вітчизняній правовій прак­тиці загальноприйнятого визначення  тероризму. Багатоваріантність підходів до визначення тероризму пояснюється специфікою регіонів, національними і історичними традиціями, рівнем соціально-політичної стабільности в країні, особливостями юри­дичних шкіл. Проведений аналіз різних тлумачень тероризму дає змогу виділити низку спільних ознак, компонентів, комплекс яких демонструє об’єктивне уявлення про соціально-політичний феномен терористичної загрози (рис.1) [8].

Беручи до уваги базове тлумачення поняття загрози національній безпеці [9], поняття загрози терористичного характеру – це  наявні та потенційно можливі явища  і  чинники,  що  наносять або можуть нанести шкоду   життєво   важливим інтересам особи, суспільства та держави унаслідок скоєння терористичного акту. У діяльності державної системи боротьби з тероризмом виявлення загроз терористичного характеру є основним етапом організаційно-профілактичної діяльності.  Для цього в системі організується та проводиться відповідний моніторинг загроз [8,10,11].

Технологічно виявлення загроз терористичного характеру являє собою процес, при якому на підставі аналізу численних характеристик стану соціального середовища -  факторів  визначаються ті, що провокують при  визначених обставинах вирішення конфліктної ситуації методами тероризму. Тому фактори, що провокують конфлікт, можна вважати потенційно теророгенними. Ступінь їх небезпеки характеризує такий критерій як  «теророгенний ефект» – якісна характеристика ступеня впливу того або

 

 

Рис.1. Структурно-логічна схема поняття «терористична загроза»

 

іншого теророгенного фактора на можливість терористичного прояву.  Теророгенний ефект визначається як ступінь співвідношення теророгенного фактора і норми, що діє в конкретній соціальній системі і є основною інструментальною характеристикою терористичної загрози.

З метою об’єктивного аналізу небезпеки або теророгенного потенціалу тієї чи іншої загрози, можуть бути запроваджені формальні критерії, визначення яких і становить основне завдання  інформаційно-аналітичної діяльності контртерористичних підрозділів. Насамперед, мають бути визначені та описані потенційні теророгенно-небезпечні об’єкти на конкретній території. На підставі кодифікованих загроз, проводиться обстеження, на підставі результатів якого формується перелік об’єктів, які складають потенційну небезпеку скоєння терористичного акту за даними ознаками [5].

На нашу думку, враховуючи особливості сучасного періоду, формалізація загроз терористичного характеру складає не лише науковий інтерес. Практична реалізація цього задуму є життєво-необхідною, насамперед, задля уявлення реального стану антитерористичної безпеки населення України, розробки стандартів, правил та технічних умов захисту об’єктів можливих терористичних посягань, реалізації спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою.

 

Список використаних джерел

  1. Доклад Национальной комиссии по расследованию террористических атак на США 11 сентября 2001 года. – М. : Институт экономических стратегий, 2004. – 833 с.
  2. Арманд А. Д. Анатомия кризисов / А. Д. Арманд, Д. И. Люри, В. В. Жери- хин [и др.]. – М.: Наука, 1999. – 238 с.
  3. Обгрунтування концептуальних та організаційно-правових засад розробки паспортів загроз національній безпеці України: навч.-метод. посіб. / авт. кол. : Г. П. Ситник, В. І. Абрамов, В. А. Мандрагеля та ін. ; за заг. ред. Г. П. Ситника. – К. : НАДУ, 2012. – 52 с.
  4. Рижов І.М. Основи теророгенності соціальних систем: [монографія]  / І.М.Рижов. – К : Наук.-вид. відділ НА СБ України, 2010. – 232 с.
  5. Рижов І.М. Досвід Федеративної Республіки Німеччини з формування концепції антитерористичного захисту критичної інфраструктури / Рижов, Хлань, Мірошник // Зб. наук. пр. НА СБ України. – 2014. – № 51. – С.134-141.
  6. Стратегічне планування: вирішення проблем національної безпеки. Монографія / В. П. Горбулін, А. Б. Качинський. – К. : НІСД, 2010. – 288 с.
  7. Качинський А.Б. Індикатори національної безпеки: визначення та застосування їх граничних значень: монографія / А.Б. Качинський. – К. : НІСД, 2013. – 104 с.
  8. Рижов І.М. Перспективи формування уніфікованого інформаційного  середовища  у  сфері протидії загрозам терористичного характеру  / І.М. Рижов // Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. – 2014. – №3(16) . – С.56-62
  9. Закон України «Про основи національної безпеки України»//Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 39, ст.351
  10. Богданович В.Ю. Методологічний підхід до автоматизації інформаційно-аналітичних процесів безпекового супроводу реалізації національних інтересів / В.Ю.Богданович, А.Л.Висідалко // Київ: ДУТ: Сучасний захист інформації, № 3, 2014, с.4-10
  11. Богданович В.Ю., Свида І.Ю., Скулиш Є.Д. Теоретико-методологічні основи забезпечення національної безпеки України: Монографія. : у 7 т..-Т.1.Теоретичні основи, методи й технології забезпечення національної безпеки України / В.Ю.Богданович, І.Ю.Свида, Є.Д.Скулиш; за заг. ред. Є.Д.Скулиша.-К.:Наук.-вид. відділ НА СБ України, 2012.-548с.