Нова країна – це нова стратегія розвитку, нові стандарти життя та нові обличчя

 

 

Про рецепт успіху людини, успіху громади та успіху країни наша розмова із експертом у сфері інформаційної, податкової та митної політики, Головою інституту стратегічних ініціатив Глобальної організації союзницького лідерства, одного з керівників податкової міліції в 2013-2014 рр.,  кандидатом юридичних наук, волинянином  Олегом Мандзюком.

оригінал і повний текст див. тут: 

http://ar.volyn.ua/20150701-nova-krajina-tse-nova-stratehiya-rozvytku-novi-standarty-zhyttya-ta-novi-oblychchya-oleh-mandzyuk/

Успіх та процвітання окремої держави напряму залежать від можливості реалізації конкретною людиною власних творчих ініціатив, становлення її успішною. Розкажіть  про свій життєвий шлях.

Я народився в селі Колона Іваничівського району на Волині. Закінчив школу із золотою медаллю. З дитинства захоплювався аналітикою і був переконаний у тому, що життя – це одвічний шлях пізнання нового. Саме тому після отримання диплома про вищу юридичну освіту я продовжував вдосконалювати свої знання і отримав вищу економічну освіту. Потім захистив кандидатську дисертацію з питань державної інформаційної політики у податковій сфері.

Думаю, справжні патріоти є не лише люди, які галасливо кричать про недоліки влади, а й ті, хто може без емоцій, тверезо, на науковій основі подати обґрунтовані пропозиції та конкретні шляхи розв’язання тих чи інших проблем.

Знаєте, критика –  річ не важка, а ось зробити самому та ще й так, щоб люди отримали реальні, а не паперові, гарантії реалізації законних прав – це зовсім інша справа. Саме тому на цьому етапі свого розвитку я й вирішив займатися наукою, оскільки саме в ній можна знайти багато відповідей на ті питання, які на практиці часто просто замовчуються і вирішуються лише з позицій досвіду.

Керування на досвіді – це не мій стиль. Поєднання науки та досвіду –  набагато кращий шлях створення нової еліти, здатної формувати дороговкази на шляху України до побудови успішної держави.

Нині я поки не обіймаю будь-яких керівних посад у державних структурах. І це саме той час, коли можна спокійно, без зайвої метушні займатися науковою діяльністю. Під час написання кандидатської дисертації я виявив багато проблем, на вирішення яких на практиці, на жаль, немає часу. Саме тому для фахового аналізу я вирішив виділити їх в окремі теми дисертацій, і зараз здійснюю наукове керівництво двома аспірантами. Більше того, левову частку мого часу виділяю на написання докторської дисертації, присвяченої проблемам формування та сталого розвитку інформаційно-аналітичної діяльності в Україні.

Сильна держава починається там, де сильна наука. – Олег Мандзюк

 

Ви щойно згадали про інформаційно-аналітичні центри. Для чого вони потрібні? Невже не вистачає тих підрозділів, які вже є?

В нашій державі питання державної інформаційної політики навіть і зараз розглядається не на професійному рівні. На жаль, проведення гібридної війни проти України виявило не просто слабкі місця, а те, що наша держава взагалі нехтувала питаннями інформаційної безпеки.

Ми повністю втратили контроль над медійним простором. Найбільш популярні шоу ведуть люди, які лише вносять дисбаланс і дестабілізацію в інформаційний простір. На жаль, низька інформаційна освіта та культура наших політиків змушує їх ходити на ці шоу, тим самим даючи живильний ґрунт для подальшого розколу політичного соціуму держави. Те ж саме стосується інтернет-провайдерів, котрі в гонитві за надприбутками розміщують інформацію, яка почасти шкодить національним інтересам України.

Причин цьому, я вважаю, існує багато, це може бути темою окремого інтерв’ю. Але одна з вагомих – це відсутність недержавних інформаційно-аналітичних центрів, які б могли працювати на науковій основі, підкреслюю, на науковій, а не на партійній.

Так, я можу зважати на те, що нині здійснюються поодинокі кроки, зокрема створено Міністерство інформаційної політики, яке очолює Юрій Стець. Але воно, на жаль, ще не запрацювало на повну потужність. А постійні заяви міністра щодо того, що він піде з посади 29 грудня 2015 року, не вселяють віри у витривалість державної системи інформаційної політики.

Наведу інший, позитивний приклад. В Міністерстві доходів і зборів у 2012-2013 роках були створені інформаційно-моніторингові центри. Там спеціалісти із кожного напрямку та виду діяльності цілодобово здійснювали моніторинг інформаційного простору, відслідковували будь-які суттєві зміни.

А головне, вони були наділені повноваженнями оперативно реагувати на них, у тому числі через внесення необхідних коректив. Більше того, було налагоджено систему вертикального інформування, через що керівництво мало оперативну інформацію у будь-який час доби.

Наприклад, за умови, якщо трапилась якась надзвичайна ситуація на якійсь митниці, якась критична ситуація під час проведення перевірок тощо, у нас була змога оперативно реагувати на це. Але таке було, на жаль, лише в Міністерстві доходів і зборів. В інших структурах таких якісних змін тоді не було. Навіть зараз, коли вже не доводиться доводити важливість інформаційної складової, ще багато центральних органів державної влади працюють по-старому, намагаючись за будь-яких обставин не допустити розголосу, або ж усію інформаційну політику зводять до постів на власних сторінках у соціальних мережах.

Успішна держава – це держава, що формує розумний баланс державних і недержавних аналітичних центрів. – Олег Мандзюк

 

На ваш погляд, які зміни в законодавстві та на практиці треба запровадити, аби це реалізувати?

Питання дуже об’ємне. Але я переконаний, що зараз є нагальна потреба в ухваленні Інформаційного кодексу України, тобто того нормативного акту, в якому було б чітко виписане коло інформаційних відносин, повноваження суб’єктів інформаційних відносин, відповідальність за реалізацію інформаційних прав та свобод людини.

Я знаю, що зараз певна робота з формування нормативних актів дещо іншого рівня ведеться і в рамках РНБО і в рамках Міністерства інформаційної політики. Але знову ж таки, знаючи особисто персональний склад робочих груп в даних органах, мушу сказати про збереження застарілих підходів. Більшість складають не фахівці, а топ-менеджери з тих чи інших питань, які глибоко та фахово не розуміються на проблематиці інформаційної безпеки.

Але це дасть більше шкоди, аніж користі. Тому я виступаю за те, щоб для розроблення даних документів концептуального рівня залучалися фахівці недержавних організацій, які мають фах, знання, досвід, матеріально-технічну базу і не є заангажованими тим чи іншим політичним режимом. Зокрема, в рамках нашої організації плідно працює творчий колектив щодо формування нормативної бази державної інформаційної політики.

Сильна держава там, де вона обслуговує інтереси громадянського суспільства, а не контролює його настільки, що унеможливлює  його розвиток. – Олег Мандзюк

 

Які поради щодо покращення результату у інформаційній війні із Росією можете дати нашій владі?

Це питання я б розбив на декілька блоків.

По-перше, організаційна складова. Потрібно, щоб Міністерство інформаційної політики запрацювало якісно. Що це означає? Все дуже просто: це міністерство має показати конкретний результат.

Скільки каналів іномовлення воно відкрило? Які інвестиції залучило для їх фінансування? Яким чином створено закритий кіберпростір України? Що зроблено на шляху формування українського оператора зв’язку? Як забезпечується закритий державний зв’язок? Поки ми не побачимо конкретних результатів, всі ці балачки про друкування газет і розкидування листівок на території Донбасу – маячня і непрофесіоналізм.

Як написано в  Біблії: за плодами їх впізнаєте їх. – Олег Мандзюк

Я цих плодів не бачу. Заборона російського кіно, заборона трансляцій  російських каналів… Цього не достатньо. Потрібно довести, що заборона трансляцій російських каналів зменшила напруженість всередині України. Тобто, розумієте, будь-яка діяльність державного органу є ефективною тоді, коли через цю діяльність досягнуто конкретного результату. Я цього результату, ні як фахівець, ні як громадянин  не відчуваю.

По-друге, змістовна складова. Я радий, що не запитали мене про протидію Росії. Адже ми не можемо формувати Міністерство – центральний орган виконавчої влади щодо протидії іншій державі. Завдання державного органу – створення умов для реалізації національних інтересів у конкретно визначеній сфері. Коли Міністерство інформаційної політики створюється лише для протидії російській пропаганді – то це не правильно. Ми маємо говорити про формування державної інформаційної політики, в якій можна виділяти певні складові із зазначенням національних інтересів по кожній сфері. Ця політика має охоплювати як усю державу, так і конкретний район, місто, область.

По-третє, структурно-функціональна складова. Коли я говорю про систему, то йдеться передусім про єдність елементів, які утворюють нову якість. Ми не можемо, наприклад, створювати національну поліцію, при цьому не реформувати ані МВС, ані СБУ. Це ж стосується і інформаційної політики. Адже нині в кожному державному органі мають бути визначені посади для реалізації державної інформаційної політики, в тому числі і здійснення пропаганди.

На мій погляд, без цього, ми будемо перебувати в стані постійного політичного булькотіння, постійно прагнути змін, водночас лишаюсь на місці через відсутність системно-структурних перетворень. – Олег Мандзюк

По-четверте, принципи людей, які прийшли до влади за Радянського Союзу, які звикли закриватися від суспільства, давати прес-конференцію раз в місяць, зовсім не правильний.

Кожен керівник підприємства, установи, організації, особливо державних органів повинен вміти спілкуватися із людьми. Якщо мер якогось міста каже, що не вміє користуватися комп’ютером, інтернетом, постає питання: для чого такий мер? Якщо кожна фраза того чи іншого мера викликає посмішки у дітей і відвертий глум у соціальних мережах, то напевно цьому меру краще йти працювати у «95-у кварталі», а не бути загальним посміховиськом, тим самим дискредитуючи цілий інститут державної влади.

Сучасний мер – це аналітик вищого рівня із високо розвиненими комунікативними здібностями. – Олег Мандзюк

 

Ми поговорили про ваше експертне бачення ситуації. Але є ще й інша сфера. Оскільки ви родом із Волині, чи берете Ви якусь участь у волинській політиці?

Якщо говорити про політику, то я б не звужував її межами Волині. Так, я народився на Волині, але мої дослідження, наукова діяльність дають мені змогу бачити картину розвитку України в цілому, безвідносно до конкретної області.

Я намагаюсь дивитися на розвиток України системно. Що ж до Волині, то буду відвертим і скажу, що з деякими  політичними діячами Волинської області, та і не тільки області, я знайомий особисто. Але, як Ви розумієте із попередньої частини нашого інтерв’ю, жодної безпосередньої участі в політичному житті області я не брав, не беру, і напевно не братиму. У прийдешніх місцевих виборах я брати участь точно не буду. Хоча представники різних політсил із Волині це питання у розмові зі мною порушували неодноразово.

Незважаючи на те, що нині я живу в Києві, я люблю Волинь, волинських людей, люблю своє рідне село.  Завжди чим можу, допомагаю. Тому питання політичного майбуття зараз для мене не на часі.

Успішна країна можлива там, де політиками є аналітики та інтелектуали, які бажають працювати в ім’я процвітання держави. – Олег Мандзюк

 

 

А як ставитесь до того, що між деякими політиками періодично виникають  конфлікти, коли один підтримує одного кандидата, а інший – іншого?

Я думаю, що конструктивна боротьба завжди має бути. Кожен має право відстоювати права в законодавчому полі так, як вміє. І нічого поганого у цьому немає. Головне, щоб все було в межах закону.

Переконаний, що здорова, в межах закону, конкуренція – завжди шлях до перемоги найкращого. – Олег Мандзюк

 

Уміння коректно вести політичні діалоги – одна з основних ознак розвиненості політичної культури. – Олег Мандзюк

 

 

Тепер давайте поговоримо про ваше бачення як експерта і науковця. Як ви оцінюєте нинішню податкову політику держави, спроби реформувати податкову міліцію у службу фінансових розслідувань?

Стосовно податків, то тут все дуже просто. Треба зайти на будь-яке підприємство чи заїхати у будь-яке село і запитати: «Ви відчули позитивні зміни?». Це відповідь на ті реформи, які сьогодні декларуються. На жаль, поки прості люди їх реально не відчують, вони не будуть вважати державну владу ефективною, а державу в цілому успішною.

Інше питання. Давайте чесно скажемо, хто із наших друзів за останній час сказав: «Мені жити стало краще». Та ніхто. Але ми вимушені бути в такій ситуації, у нас в країні іде війна. Але нам не треба опускати руки, нам треба  боротися, нам кожному треба працювати над собою, згуртуватися заради побудови незалежної та соборної інформаційно розвиненої та безпекової країни

Стосовно податкової міліції. Я погоджуюся, що вона потребує реформування. Це питання вивчали не рік і не два. Я поважаю людей, які створюють, я поважаю людей, які будуть щось нове. Це плюс.

Якщо на базі податкової міліції створять службу фінансових розслідувань, це буде тільки плюс. Не можна взяти із руйнувати те, що було роками напрацьовано. Можна залучити якісь функції МВС, СБУ, можна об’єднати. Її можуть напряму підпорядкувати Мінфіну, МВС чи напряму Кабінету Міністрів. Який це буде формат, поки мабуть ніхто не знає. Але я впевнений, що громадськість повинна брати у цьому безпосередню участь. Має бути громадське обговорення пропозицій щодо реформування із залученням представників середнього та малого бізнесу.

Також, до процесу обов’язково потрібно залучити іноземних спеціалістів. Коли я працював (начальником  Головного оперативного управління – ред.), ми користувались послугами фірми PricewaterhouseCoopers. Це одна із чотирьох найбільших аудиторсько-юридичних фірм у світі. Ми з ними працювали над питаннями реформування податкової міліції, розробили напрямки такого реформування та створення служби фінансових розслідувань ще у 2013 році. Зараз їх, мабуть і будуть втілювати у життя.

 

Але одвічна проблема будь-якої нової чи старої структури в наших органах влади – корупція. Як можна вирішити цю проблему?

Давайте візьмемо рівень будь-якого міста. На цьому рівні взагалі потрібно максимально відмежувати людський фактор. Це не можна зробити на 100%. Але хоча б більше, ніж на половину. Йдеться про процедури отримання паспортів, довідок. Ми маємо перейти на електронний документообіг від Верховної Ради України та Кабміну до сільських і селищних рад. Ми повинні спростити порядок отримання документів, а це – 50% успіху в боротьбі із корупцією.

Бо сьогодні люди відпрошуються із роботи, їдуть в райцентр, обласний центрі стоять у чергах, витрачають час, щоб отримати якісь довідки.

 

Ви маєте великий практичний досвід. Чи плануєте ще працювати в органах державної влади, щоб все це втілити в життя?

На сьогодні мені дуже подобається наукова робота. Я 20 років відпрацював у різних органах влади. Проте я розумію, що більшість наших науковців, на жаль, це люди, які більше року-двох ніде практично не працювали. Мені легко в цій сфері, бо маючи значний досвід роботи, я можу дати реальні, практичні рекомендації в цій сфері і за допомогою науки збагатити свій практичний багаж знаннями.

 

І на завершення хочемо почути як від людини науки, яке ж ваше життєве кредо, життєва філософія, імператив Мандзюка?

Імператив у мене дуже простий. Щоб досягти чогось у житті, потрібно постійно працювати над собою. Тільки копітка робота над собою може дати людині позитивні зміни. Мені дуже подобається вислів відомого українського філософа Григорія Сковороди, який ще 300 років тому сказав: «Хочеш мати вершину, утримай середину».

Скажу, що я – максималіст у житті, я ставлю перед собою максимальні цілі і прагну їх досягнути. І ще один знаковий для мене принцип висловив мій вчитель багато років тому. Коли мене питають: «В чому успіх? Як його досягнути?», я даю дуже просту відповідь: 1% – це везіння, ще 1% – допомога батьків, друзів, а 98% – важка праця.

Інтелектуальна праця перетворює людину на особистість. Чим більше успішних особистостей житиме в Україні – тим успішнішої буде наша держава. – Олег Мандзюк