МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ НЕПОВНОЛІТНІХ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРАВІ

Топчій Оксана Василівна,

кандидат педагогічних наук

Стаття присвячена репрезентації провідних методологічних підходів (гносеології, онтології, аксіології, праксеології) у проекції на епістемологію дослідження інформаційної безпеки неповнолітніх в адміністративному праві. Теоретичні положення підкріплюються конкретними прикладами. Встановлюється роль перелічених підходів у формуванні методологічних засад інформаційної безпеки, окреслюються перспективи подальших розвідок у зазначеному напрямі.

Ключові слова: філософія права, методологія юриспруденції, гносеологія, онтологія, аксіологія, праксеологія, інформаційна безпека неповнолітніх.

Загальна постановка проблеми. Стрімка еволюція комунікаційних відносин людства постійно видозмінюється під впливом новітніх технологій. Ці процеси потребують як наукового осмислення, так і наукового прогнозування, що унеможливлюється без обґрунтування методологічних засад теоретичної і практичної діяльності. Важливість і складність проблеми забезпечення інформаційної безпеки неповнолітніх (ІБН) є ще одним тому підтвердженням.

Аналіз публікацій.  Системність наукової методології детермінує її ієрархію з позицій розподілу на загальнофілософську, загальнонаукову та  методологію окремих наук.

На рівні загальнофілософської методології суттєве значення для вчених-правників цифрової доби відіграють наукові праці  В. Андрущенка [1, 2], в яких розглядаються питання соціальної філософії, розбудови інформаційного суспільства;  В. Будка [3] з філософії науки, Дж. Корнелла [4] щодо особливостей здійснення мета-аналізу, О. Кустовської [5] з методології системного підходу,   В. Онопрієнка [6] щодо методологічних питань наукознавства, Е. Семенюк [7] щодо філософії сучасної науки і техніки , Ю. Сурміна [8-10] з методології наукових досліджень, зокрема здійснення соціального проектування у кризовому суспільстві, застосування теорії систем, В. Чуйка [11], присвячених рефлексії основоположень методології філософії науки та ін.

Загальнонаукова методологія юриспруденції набула свого  сучасного рівня завдяки дослідженням К. Жоля [12] щодо методів наукового пізнання і логіки для юристів, Д. Керимова [13] з методології права, А. Козловського [14, 15] з гносеології права, М. Костицького [16-18], присвячених філософії постмодернізму в праві, позитивізму і нормативізму як методології юриспруденції; Н. Оніщенко [19]  щодо теоретичних проблем правової системи; В. Поповича [20] щодо праксеології та методології розвитку теорії держави і права,  П. Рабіновича [21]  щодо характеристики предмета й методології філософії права; Т. Тарахонича [22] з питань методологічних підходів до правового регулювання, О.  Тихомирова [23] щодо методологічних проблем юридичної компаративістики, А. Фальковського щодо аксіологічного підходу в сучасній юриспруденції [24], Дж. Флетчера [25] з дослідження американського законодавства у глобальному світі, Р. Ципеліуса [26], присвяченої обґрунтуванню юридичної методології та її термінологічного апарату та ін.

Методологія інформаційного права та інформаційної безпеки в контексті адміністративного права  знаходиться на стадії свого становлення. Дослідники у цій галузі спираються на наукові розвідки М. Згуровського [27] з питань правового регулювання у сфері інформаційних правовідносин, В. Ліпкана [28] щодо адміністративно-правових основ забезпечення національної безпеки України,  О. Марценюка [29, 30]  щодо теоретико-методологічних засад інформаційного права в Україні, І. Сопілко [31, 32] щодо засад інформаційної аксіології в контексті формування державної інформаційної політики, В. Цимбалюка щодо методології інформаційного права [33]   та ін.

Попри актуальність проблем методології науки та постійне зростання інтересу науковців до методології інформаційного права й інформаційної безпеки тема методологічних засад інформаційної безпеки неповнолітніх в адміністративному праві ще й досі не знайшла свого монографічного опису.  Виходячи із зазначеного, мета статті полягає у репрезентації методологічних засад інформаційної безпеки неповнолітніх в адміністративному праві.

Виклад основного матеріалу дослідження. Складність дослідження процесів забезпечення інформаційної безпеки, в тому числі щодо неповнолітніх, обумовлена рядом чинників. По-перше, це є принципово нова галузь, яка ще не набула ознак усталеності. Навіть на рівні розуміння семантики ключового терміну  чимало вчених асоціює його лише з техніко-технологічною складовою, не залишаючи місця для гуманітарної компоненти. По-друге, це є галузь, що відзначається надзвичайним динамізмом у своєму розвитку порівняно з класичними галузями права. По-третє, теорія інформаційної безпеки виступає не просто як інтеграція знань в галузі права, політології, кібернетики, соціології,  інших наук, вона характеризується як мультидисциплінарна. При цьому предметні складові цього надінституціонального утворення настільки тісно переплетені, що іноді вкрай важко диференціювати їх галузеві критерії через тісний взаємний вплив. Раціональне розуміння усіх чинників, їх врахування при розробленні державної інформаційної політики, втіленні в процеси правового регулювання і правозастосування в даній сфері можливо лише за наявності чітко визначених методологічних засад.

Аналіз окремих наукових праць з питань інформаційної безпеки [34] засвідчує, що нерідко поняття методології трактується в них у достатньо вузькому сенсі, лише як науки про застосування принципів і методів наукового дослідження. У цьому плані ми повністю консолідуємося з позицією М. Костицького, який наголошує, що «методологія є певним світоглядом, що ґрунтується на науковій теорії чи концепції, крізь призму якого пізнається буття світу, природні та суспільні явища. Трактування методології як вчення про методи наукового пізнання є редукціонізмом, спрощенням, зведенням методології фактично до методики». [18, с.18]

Методологічне осмислення правової дійсності відбувається на підставі пріоритетності або комбінації певних підходів до її пізнання. Розглянемо найбільш вагомі з них.

Гносеологічний підхід. Гносеологія як теорія пізнання є однією з найдавніших та найдинамічніших у філософській науці. Саме на цій ниві відбуваються найбільш гострі зіткнення класичних (критицизм, наукоцентризм, нормативізм, суб‘єктоцентризм, фундаменталізм та ін.) і некласичних теорій (посткритицизм, постмодернізм, постфундаменталізм та ін.).  Даючи визначення гносеології права, А. А. Козловський зазначає, що це є «самостійна філософсько-правова наука, яка саме й покликана розкрити пізнавальну природу права, виявити закономірності правового пізнання як необхідні умови функціонування самого права». [14, с.32] Абсолютизуючи роль гносеології, вчений виводить ряд основних принципів, серед яких найбільш вагомі такі:  «Є Пізнання – є право, немає Пізнання – немає й Права», «Пізнання пронизує всі елементи процесів правоутворення, правотворчості й правореалізації, складає саму їх сутність», «Неефективність – це результат певної недопізнаності норм, це свідчення їх негносеологічності». [14, с.32]  Якщо з першими двома наведеними принципами можна погодитися безперечно, то третій є доволі дискусійним, оскільки простежується тенденція схиляння до нормативізму та апріорі недооцінюється роль правової свідомості та суб‘єктивного фактору в управління й правовій поведінці. Тим не менш, беззаперечним є те, що без теорії пізнання неможлива ані сама правова наука, ані подальше її втілення в юриспруденцію.

З позицій теорії інформаційної безпеки, зокрема в епістемологічному ракурсі дослідження ІБН, ми вбачаємо надзвичайний феномен подвійного контуру:

-                     на першому рівні сам неповнолітній як суб‘єкт інформаційних правовідносин пізнає світ. Цей процес у сучасних умовах відбувається у жорсткому протиборстві бажано суспільних знань, що передаються через формальну та неформальну освіту й виховання (в тому числі через розвивальні медіаресурси), позитивний родинний вплив,  та інформації, яка потенційно може спотворювати несформовану правосвідомість особистості, руйнувати її психологічне й психічне здоров‘я, підштовхувати до крайніх форм залежності (хімічної – алкогольної, наркотичної, токсичної – і нехімічної – азартно-ігрової, комп‘ютерної, релігійної та ін.),   а й іноді – призвести до самогубства. Підкреслюємо, що джерелами пізнання неповнолітнього у сучасних умовах виступають не лише такі традиційні елементи, як книга, слово вчителя, батьків, а здебільшого – медійні ресурси, соціальні мережі, комунікація з однолітками. На перший погляд, цей виділений нами рівень пізнання можна розглядати скоріше предметом педагогічної і психологічної науки, аніж адміністративного права. Проте, якщо йдеться про превентивну функцію стандартизації освіти, попередження адміністративних деліктів, правове регулювання випуску та реалізації інформаційної та медіа-продукції, то тут вже, безсумнівно, сфера правового регулювання. У цьому сенсі аналіз гносеологічних процесів на рівні особистості не повинен залишатися поза межами вчених-правників.

-                     На другому рівні описуваного феномену йдеться про те, як здійснюється процес пізнання ІБН дослідником проблеми: які методологічні підходи застосовуються в якості пріоритетних, який інструментарій використовується в цьому процесі, яким чином формується наукова теорія та якою емпірикою вона підтримується.

Таким чином, вважаємо гносеологічний підхід одним з основних у науковому дослідженні проблем забезпечення ІБН і визначаємо його епістемологічну специфіку.

Онтологічний підхід. Онтологія є одним з фундаментальних розділів філософії права, що спрямована на дослідження та інтерпретацію буття. Ґенеза онтологічної теорії права у працях вчених веде відрахування від початку ХХ ст., постійно трансформуючись в залежності від домінування у філософській науці певних течій.

На думку О. О. Бандури, «предметом власне онтології права є правові відносини, норми й інститути». [35, с.57] В якості аксіоми (і не безпідставно) цим вченим пропонується твердження, що правове буття є частиною буття соціального. [35, с.57] Ключовими елементами даного підходу виступають правова реальність (картина світу права), правосвідомість, правові явища, правові ідеї, правове регулювання, правове життя (в контексті соціальної взаємодії суб‘єктів права), практичний правовий досвід,. Як зазначає О. Г. Данильян, «питання про специфіку правової реальності і онтологічної струк­тури права – основне питання правової онтології, оскільки воно є модифікацією основного питання філософії права. Стосовно права це питання про те, чому існує право як деяке буття, відмінне від ін­ших, і як воно можливе». [36 ]

Безпеково-особистісна компонента даного підходу полягає в тому, що правова реальність є невід‘ємною частиною життя людини як соціальної істоти. Закріплення норм правової поведінки, їх дотримання через формування правової свідомості особистості, зокрема неповнолітньої, виступають запорукою функціонування певного соціуму і самої особи в  умовах безпеки. Тож логічним елементом онтологічної теорії виступає структурування норм права на підставі обґрунтування принципів інформаційної безпеки в контексті її теорії і практики.

Аксіологічний підхід. Відповідно до лексикографічного тлумачення  «Аксіологія (від греч. axios – коштовний і logos – слово, поняття) – філософське вчення про моральні, етичні, культурні та інші цінності, що визначають напрями людської діяльності, мотивацію вчинків. [37, с.29] Виходячи з цього, аксіологічний підхід в методології юриспруденції пропонується розглядати як «загальну стратегію дослідження, що визначає розгляд права крізь призму його відповідності певним цінностям, що можуть забезпечуватись правом та бути його основою». [24, с.8] Дослідники визначають, що базовими категоріями аксіології права виступають: цінність, оцінка, ціннісні орієнтації, правові цінності, цінності права. [24, с.9]

Н. Ткачовою на засадах педагогічної науки запропонована класифікація системи сучасних цінностей, що певною мірою може слугувати міждисциплінарним орієнтиром.  До даної класифікації автор відносить: 1) фундаментальні, базові, наближені до загальнолюдських цінності (життя, людини, добро, зло, справедливість, гуманізм тощо); 2) національні цінності (мова, культура, традиції, національні символи і т. ін.); 3) громадянські цінності (демократичні права й обов‘язки, толерантність, терпимість, повага до традицій інших народів, інформаційна культура тощо); 4) сімейні цінності (любов, взаємна відповідальність, гармонія стосунків і т. ін.); 5) особисті (персональні) цінності (самореалізація, здоров‘я, освіченість, морально-вольові якості, оптимізм, творча активність тощо). [38,  с. 80-82]  Не зважаючи на загальний характер наведеної класифікації, у неї є наукоємкий потенціал для подальшого застосування у дослідженні аксіологічних аспектів забезпечення ІБН.

В межах інформаційного права І. Сопілко пропонує виокремлювати інформаційну аксіологію, що виступає «логічним кроком до формування нової інформаціологічної парадигми». [31, с. 42] Як вважає вчений, саме державна інформаційна політика має виступити в ролі засобу інтеграції цінностей.

З позицій парадигми інформаційної безпеки, у тріаді «особа, суспільства, держава», на наш розсуд, слід диференціювати систему цінностей кожного її елементу, адже на практиці вони рідко співпадають. Єдиним інтегрально-наскрізним елементом тут виступає інформаційна безпека, що сама по собі здатна виступати як цінність для кожної складової зазначеної тріади.  По суті ідеалом нормативізму стала б максимальна повна інтеграція аксіологічних шкал усіх компонентів системи. Проте на теперішній час ця система суттєва розбалансована й потребує значних зусиль органів держави, громадянського суспільства, авторитетних осіб, аби консолідувати (ні в якому разі не уніфікувати!) інформаційно-правові цінності, в тому числі у сфері безпеки.

Щодо окремої особистості аксіологія доволі плідно застосовується педагогами і психологами, зокрема в контексті механізмів інтеріоризації та внутрішнього прийняття особою певних цінностей.  Попри це  на рівні монографічного правового дослідження ще належить встановити, які саме ціннісні орієнтації неповнолітнього слугуватимуть забезпеченню його інформаційної безпеки. Тут принципового значення набуває розуміння, що особистісні цінності охоплюють не тільки позитивні, а й негативні сторони деякого матеріального об‘єкту або явища, які є значущими для певного суб‘єкта. У такому сенсі  індивідуальні аксіологічні шкали можуть вступати у протиріччя із ціннісними орієнтирами суспільства. Дане твердження можна проілюструвати сумнівними цінностями розуміння неповнолітніми авторитету у ситуаціях реального чи віртуального цькування одноліток (так званого «булінгу») або уявної цінності ґаджетів для особи, в якої вже розвинулася комп‘ютерно-ігрова залежність (адикція).    Опертя в правових дослідженнях на здобутки аксіологічних досліджень дотичних наук відкривають суттєві перспективи для розробки адміністративно-правових заходів із забезпечення аутобезпечної правової поведінки в плані збереження власного життя та здоров‘я неповнолітньої особи, і для формування «інформаційного імунітету» особистості, і для протидії інформаційним деліктам з боку цієї категорії осіб.

Перші несміливі кроки на шляху визначення аксіологічного виміру правової безпеки особи зроблені [39], але йдеться про особу загалом, а не про неповнолітню особу конкретно, крім того ніхто не стане оспорювати, що питання інформаційної і правової безпеки не є тотожними. Проте принципово важливим є твердження, що «аксіологічний вимір правової безпеки особистості дозволяє визначити механізм формування пріоритетності й ієрархічності інтересів особи». [39]

Так само на часі визначення інформаційно-безпекової аксіологічної шкали українського суспільства. Вкрай важливим для науки і практики стає аналіз інформаційного простору як своєрідної «аксіосфери», визначення її найбільш впливових домінант. В умовах розпалу інформаційних війн, а внаслідок цього й контрастивного розшарування соціумів та мікросоціумів у межах суспільства це зробити непросто. Проте однією з консолідуючих ідей, яка б мала об‘єднати навіть завзятих опонентів на засадах громадського взаєморозуміння, повинно стати забезпечення інформаційної безпеки дітей. І це б могло стати першим кроком до об‘єднання та зміцнення українського суспільства в цілому.

При розгляді аксіології інформаційної безпеки держави вважаємо слушною пропозицію І. Сопілко щодо тривимірного підходу, в рамках якого виділяється: нормативна політика (ідеї, принципи, методи реалізації державної інформаційної політики, які чітко визначені у чинному законодавстві України), реальна політика й ідеальна (еталонна) політика. [32, с. 94]  Не зважаючи на те, що Конституція України визначає людину найвищою цінністю [40], контент-аналіз основних правових актів у сфері ІБ [41, 42 ] дає підстави стверджувати, що на даному етапі ціннісні пріоритети зосереджені на національній та інформаційній безпеці саме держави. Поодинокі згадки в текстах про особистість скоріше можна трактувати як юридичний штамп, аніж реальну концепцію забезпечення інформаційної безпеки особи. Не принижуючи ролі та значення загальнодержавних заходів, в тому числі щодо зміцнення сектору безпеки й оборони, особливо в часи військового протистояння, тим не менш слід мати на увазі, що спеціальні інформаційні операції спрямовані на послаблення держави саме через ментальність людей, через вплив на їх свідомість і систему цінностей. Недооцінка даного чинника у подальшому може призвести до катастрофічних наслідків.

Підводячи проміжні підсумки, можна зазначити, що дослідження ІБН крізь призму аксіології є доволі перспективним і у подальшому дозволить сформувати струнку логічну систему поглядів, що слугуватиме вдосконаленню чинного законодавства й поліпшенню практики діяльності усіх інституцій держави і громадянського суспільства.

Праксеологічний підгід. Ключовий термін веде походження від гр. praksis, -seos – справа, дія і означає галузь, що вивчає умови і методи ефективної та раціональної людської діяльності. [37, с. 491] Існує й більш деталізована дефініція поняття, за якого праксеологія тлумачиться як «теорія свідомої зміни, перетворення й удосконалення природи, суспільства, людини на основі пізнаних законів і за допомогою різного роду технік і технологій». [43, с.2]  Виходячи з наведених варіантів тлумачення ключового терміну, можна констатувати, що по-перше, праксеологію визначає усвідомлений діяльнісний підхід,   по-друге, їй властивий динамічний характер, що детермінується швидко плинними зовнішніми умовами буття певного суспільства на певному етапі його історичного розвитку; по-третє, вона функціонує як у формі самостійного підходу до досліджень, так і у формі конкретизації результатів досліджень фундаментальної науки для вирішення певних практичних цілей. І насамкінець, праксеологія (навіть у такій гуманітарній сфері, як право) придатна для формалізації, структурування, алгоритмізації наукової інформації.

Підставами для застосування даного підходу при дослідженні інформаційної безпеки слугує те, що феномен ІБ виступає як в ідеальній, так і в матеріальній формі.  Універсальність праксеології полягає у поєднанні когнітивного та інструментального компонентів для досягнення реального результату при втіленні правових ідей у практику. Тож, з одного боку, сюди можна віднести питання юридичної техніки нормотворчості, конструювання та закріплення правової норми, їхню правореалізацію,  з іншого – інструменталізацію (в тому числі за рахунок інформаційно-комунікативних технологій) процесів пізнання правової дійсності та правового регулювання у конкретних юридично значущих ситуаціях.

По суті при цьому підході встановлюється науково обґрунтований комплекс заходів, спрямованих на розв‘язання конкретних завдань в галузі права. На підставі загальних принципів, вироблених гносеологією, онтологією, аксіологією, при застосуванні праксеологічного підходу відбувається трансформація інформації, яка може набувати форм норми закону, приписів,  рекомендацій, інструкцій тощо. Пріоритетом праксеології виступає цілеспрямована й доцільна діяльність, орієнтована на потреби практики. У зв‘язку з цим виникають підстави використання кваліметричних методів, що дозволяють діагностувати й унаочнити практичний ефект від впровадження, ступінь якості, дієвість результатів дослідження.

Специфіка даного підходу передбачає інтеграцію предметних компонентів. Наприклад, запровадження систем батьківського контролю в комп‘ютерній техніці як елемент забезпечення ІБН водночас може розглядатися і як техніко-технологічне завдання, і як питання адміністративної діяльності. При цьому ефективність результату забезпечується лише у поєднанні першої і другої складової.

З точки зору застосування функцій права, праксеологія у найбільшій мірі відкриває перспективи для правотворчої, правозастосовчої, в тому числі забезпечувальної та наглядово-контрольної,  правозахисної, освітньо-наукової діяльності.  

Висновки. Безумовно, в межах однієї наукової статті неможливо охопити усю глибину й розмаїття методологічних підходів у дослідженні інформаційної безпеки неповнолітніх. До центру нашої уваги потрапили найбільш усталені традиційні методологічні концепти. Але й такий аналіз дозволив виявити науковий потенціал філософії права для вирішення завдань забезпечення інформаційної безпеки. Ми усвідомлюємо, що будь-який розподіл по категоріях в межах підходів є доволі умовним, і в науці широко застосовуються синкретичні концепції, в яких поєднується гносеологія та онтологія, аксіологія і праксеологія. У подальшому планується дослідження даної наукової проблеми на підставі системного і трансдисциплінарного підходів, що створить підвалини концептуального оформлення інформаційної безпеки в її інституціональному значенні.

 

Література

  1. Андрущенко В. П. Соціальна філософія : історія, теорія, методологія / В. Андрущенко, Л. Губерський, М. Михальченко. – Вид. 4-те, випр. та допов. – К.: Юрінком Інтер, 2016. – 551 с.
  2. Філософія. Природа, проблематика, класичні розділи: Навч. посібн. / В. П. Андрущенко, Г. І. Волинка, А. Г. Мозгова та ін.; [за ред. Г. І. Волинки]. – К. : Каравела, 2009. – 463 с.
  3. Будко В. В. Философия науки / В. В. Будко. – Харьков : Консум, 2005. – 268 с.
  4. Cornell, J. E. & Mulrow, C. D. (1999). Meta-analysis. In: H. J. Adèr & G. J. Mellenbergh (Eds). Research Methodology in the social, behavioral and life sciences (pp. 285–323). London: Sage.
  5. Кустовська О.В. Методологія системного підходу та наукових досліджень: Курс лекцій / Кустовська О.В. – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – 124 с
  6. Методологические вопросы науковедения / Под ред. В. И. Оноприенко. – К. : УкрИНТЭИ, 2001. – 323 с.
  7. Семенюк Е. П. Філософія сучасної науки і техніки / Е. П. Семенюк, В. П. Мельник. – Львів : Світ, 2006. – 152 с.
  8. Сурмін Ю. Майстерня вченого: Підручник для науковця: К.: навчально-методичний центр «Консорціум з удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2006. – 302 с.
  9. Сурмін Ю. П. Социальное проектирование в кризисном обществе: методологический аспект / Ю. П. Сурмін // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2014. – № 3. – С. 5-18.
  10. Сурмін Ю. П. Стан, методологічні проблеми та концептуальні засади розвитку наукових досліджень державного управління в Україні / Ю. П. Сурмін // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2011. – Вип. 2. – С. 34-43.
  11. Чуйко В. Л. Рефлексія основоположень методології філософії науки / В. Л. Чуйко. – К. : Центр практичної філософії, 2000.
  12. Жоль К.К. Методы научного познания и логика (для юристов): Учебное пособие. – К.: Атика, 2001. – 288 с.
  13. Керимов Д. А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – 2-е изд. . – М.: Аванта+. – 2001. – 560 с.
  14. Козловський А. А. Гносеологічні принципи права / А. А. Козловський // Проблеми філософії права. – 2005. – № 1-2. – С. 32-44.
  15. Козловський А. А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999. – 295 с.
  16. Костицький М. Філософські та психологічні проблеми юриспруденції: Вибрані наукові праці. – Чернівці: Рута, 2008. – 560 с.
  17. Костицький М. В. Позитивізм як методологія юриспруденції / М. В. Костицький // Філософські та методологічні проблеми права. – 2014. – № 2. – С. 16-35.
  18. Костицький М. В. Нормативізм як методологія юриспруденції / М. В. Костицький // Філософські та методологічні проблеми права. – 2016. – № 1. – С. 18-30.
  19. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: Монографія. / Н.М. Оніщенко. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 352 с.
  20. Попович В. М. Теорія держави і права: концепція, праксеологія та методологія розвитку / В. М. Попович ; М-во освіти і науки України, ДНВХ «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана. – К.: Юрінком Інтер, 2015. – 382 с.
  21. Рабінович П. М. Наука філософії права: до характеристики предмета й методології / П. М. Рабінович // Проблеми філософії права, 2003. – Т.1. – С. 22-26.
  22. Тарахонич Т.І. Методологічні підходи та принципи дослідження правового регулювання / Т.І. Тарахонич // Часопис Київського університету права, 2015. – № 3. – С. 15–19.
  23. Тихомиров А.Д. Юридическая компаративистика: философские, теоретические и методологические проблемы: Монография. – К.: Знання, 2005. – 384 с.
  24. Фальковський А. О. Аксіологічний підхід в методології сучасної юриспруденції [Текст] : автореферат дис. … канд. юрид. наук: 12.00.12  / А. О. Фальковський. – Одеса: Нац. ун-т «Одеська юридична академія». – 2011. – 19 с.
  25. Fletcher J.P., Sheppard S. American Law in a Global Context. The Basics. – Oxford: Oxford Univ.Press, 2005. – 696 p.
  26. Циппеліус Р. Юридична методологія /Переклад, адаптація, приклади з права України і список термінів Р.Корнута. – К.: Реферат, 2004.
  27. Згуровський М. З. Розвиток інформаційного суспільства в Україні : Правове регулювання у сфері інформаційних відносин / Згуровський М. З., Родіонов М. К., Жиляєв І. Б. – К. : НТТУ „КПІ”, 2006. – 542 с.
  28. Ліпкан В. А. Адміністративно-правові основи забезпечення національної безпеки України [Текст]: дис … д-ра юрид. наук: 12.00.07 / В. А. Ліпкан. – К.: Київ. Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2008. – 397 с.
  29. Марценюк О. Г. Теоретико-методологічні засади інформаційного права: реалізація права на інформацію [Текст]: дис. .. канд. юрид наук: 12.00.07 / О. Г. Марценюк. – К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2009. – 224 с.
  30. Теоретико-методологічні засади інформаційного права України : реалізація права на інформацію : монографія / [О.В. Копан, О.Г. Марценюк]. – К. : “МП Леся”, 2013. – 236 с.
  31. Сопілко І. Засади інформаційної аксіології в контексті формування державної інформаційної політики / І. Сопілко // Підприємництво, господарство і право, 2013. – № 9. – С. 42-47.
  32. Сопилко И. Н. Особенности информационной аксиологии в условиях формирования информационной цивилизации / И. Н. Сопилко // Lex Russica, 2015. – № 6 (СІІІ)  с.90 – 96.
  33. Цимбалюк В. С. Методологія інформаційного права як комплексної галузі юридичної науки (засадничі, принципові положення) / В. С. Цимбалюк // Правова інформатика, 2007. – № 3. – С. 4—51.
  34. Захаренко К. В. Категорія інформаційної безпеки у вітчизняному філософсько-політологічному дискурсі / К. В. Захаренко // Гуманітарний вісник ЗДІА, 2018. – Вип. 72. – С. 44-52.
  35. Бандура О. О. Онтологія права як складова філософії права (деякі міркування) / О. О. Бандура // Філософські та методологічні проблеми права. – 2016. – № 2 (12)ю – С. 55-66.
  36.  Данильян О. Г. Філософія права. [Електронний ресурс] / О. Г. Данильян // http://uristinfo.net/uchebnye-materialy/275-filosofija-prava-og-daniljan-/8722-tema-8-pravova-ontologija-priroda-i-struktura-prava.html
  37.  Новий словник іншомовних слів: близько 40 000 сл. і словосполучень / Л. І. Шевченко, О. І. Ніка, О. І. Хом‘як, А. А. Дем‘янюк; за ред. Л. І. Шевченко. – К. : Арій, 2008. – 672 с.
  38.  Ткачова Н. О. Аксіологічні засади педагогічного процесу в сучасних загальноосвітніх навчальних закладах [Текст] : дис. … д-ра пед. наук : 13.00.01 / Н. О. Ткачова. – Луганськ, 2006.  -
  39.  Лобода А. Правова безпека особи: аксіологічний вимір / А. Лобода // http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2012/12_2012.pdf#page=26
  40. Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року (редакція від 30.09.2016)  // Відомості Верховної Ради України, 2016. – № 28. – Ст. 532.
  41. Закон України «Про Національну безпеку» від 21.06.2018 // http://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2469-19
  42.  Указ Президента України від 25 лютого 2017 року № 47/2017 «Про рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про доктрину інформаційної безпеки України» // https://www.president.gov.ua/documents/472017-21374
  43.   Праксиология : хрест. – М.: ГУП ЦПП, 1997. – 180 с.

 

МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ИССЛЕДОВАНИЯ ИНФОРМАЦИОННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИХ В АДМИНИСТРАТИВНОМ ПРАВЕ

         Статья посвящена репрезентации ведущих методологических подходов (гносеологии, онтологии, аксиологии, праксиологии) в проекции на эпистемологию исследования информационной безопасности несовершеннолетних в административном праве. Теоретические положения подкрепляются конкретными примерами. Устанавливается роль перечисленных подходов в формировании методологических основ информационной безопасности, обозначаются перспективы дальнейших исследований в указанном направлении.

Ключевые слова: философия права, методология юриспруденции, гносеология, онтология, аксиология, праксиология, информационная безопасность несовершеннолетних.

METHODOLOGICAL BASES OF RESEARCH OF INFORMATION SAFETY OF MINORS IN ADMINISTRATIVE LAW

The processes of rapid evolution in the field of communication require their own scientific understanding. In this regard, the creation and further development of the theory of information security cannot do without a methodological justification. The author of the article argues that this theory is based on a three-tier model: general philosophical methodology, general scientific methodology and methodology of a specific legal science. The scientist adheres to the views that the methodology is a certain worldview, which is based on a scientific theory or concept, through the prism of which knowledge and reflection of legal reality takes place. Understanding the methodology in the meaning of the science of methods is too narrow and superficial. The author’s attention is drawn to four main fundamental methodological approaches: gnoseology, ontology, axiology, and praxeology. In analyzing the theory of knowledge (gnoseology) within the framework of information safety of minors, he notes a peculiar specificity. The teenager is formed as a person in the process of confrontation of positive and negative information acting on him. This provision is fundamentally important for not only teachers and psychologists, but also for lawyers, whose task in the process of legal regulation is to minimize or neutralize the negative and facilitate the flow of information that forms the legal conscience and creates the desired patterns of legal behavior. The second level of knowledge is the activity of a scientist studying the problems of information security. When choosing an ontological approach, the researcher analyzes the categories of legal reality, legal awareness, legal ideas, legal regulation and practical experience. The article reveals the significant potential of information security axiology. The problem lies in the fact that on the axis “person, society, state” the category of values is treated in each case in its own way. The only integral value is information security itself. Content analysis of legal acts in the field of information security of Ukraine allowed establishing the priority of the state in this concept. Information safety of an individual, especially a minor, is practically neglected.  Consequently, the legislative and executive authorities need to increase attention to this problem and eliminate gaps in the legal framework. The researcher also demonstrates the possibility of using praxeology to translate scientific research in the field of information safety of minors into a practical plane. He notes that in a scientific study, as a rule, not one methodological approach is used, but their combination. In the future, the author plans to explore trends in the use of previously unexamined approaches.

Keywords: philosophy of law, methodology of jurisprudence, gnoseology, ontology, axiology, praxeology, information safety of minors.