КОНОТАЦІЯ КІБЕРПРОСТОРУ

 

Діордіца Ігор Володимирович,

кандидат юридичних наук, доцент,

Національний авіаційний університет

 

Анотація

Автором уводиться в науковий обіг словосполука «конотація кіберпростору» Внаслідок застосування міждисциплінарного підходу, по-новому подається інтерпретується мова ворожнечі в кіберпросторі, а сам кіберпростір розглядається як окрема сфера життєдіяльності людини. Визначено основні особливості та характеристику конотація кіберпростору. Аргументовано, що в рамках кіберпростору сформується власна мова — кібермова. Наголошено на необхідності правового регулювання розвитку кібермови, зокрема й конотації в кіберпросторі як складових елементів державної кібербезпекової політики.

Ключові слова: кіберпростір, кібербезпека, кібербезпекова політика, конотація, конотація кіберпростору, кіберсуспільство, національна система кібербезпеки.

 

Аннотация

Автором вводится в научное обращение словосочетание «коннотация киберпространства. Применение междисциплинарного подхода позволило по-новому интерпретировать язык ненависти в киберпространстве. Само же киберпространство рассматривается как самостоятельная и отдельная сфера жизнедеятельности человека. Определены основные особенности и характеристики коннотации киберпространства. Аргументировано, что в рамках киберпространства формируется присущий только данного пространству язык, который автором предложено называть киберязык. Особое внимание уделяется вопросам необходимости правового регулирования развития киберязыка, в том числе и коннотации киберпространства как составляющих государственной политики кибербезопасности

Ключевые слова: киберпространство, кибербезопасность, политики кибербезопасности, коннотация, коннотация киберпространсто, киберобщество, национальная система кибербезопасности.

 

Summary

The author introduces the phrase «connotation of cyberspace». The application of an interdisciplinary approach has allowed a new way of interpreting the language of hate in cyberspace. The cyberspace itself is considered as an independent and separate sphere of human activity. The basic features and characteristics of the connotation of cyberspace are determined. It is argued that within the framework of cyberspace a language which is inherent only to a given space is formed, which the author proposes to call cyber-language. Particular attention is paid to the issues of the legal regulation of the development of cyber-language, including the connotations of cyberspace as part of the state policy of cybersecurity.

Key words: Cyberspace, cybersecurity, cybersecurity policies, connotation, connotation of cyberspace, cyber-society, national cybersecurity system.

 

 

Розглядаючи кіберпростір як самостійний вид простору функціонування людини доцільно звернутись і до вивчення тих чинників, які формують його,  чинять вплив на поведінку людей, зумовлюють вчинення ними тих чи інших видів діяльності, впливають на комунікацію як всередині кіберпростору, так і в реальному житті.

На підставі аналізу сучасних досліджень і публікацій висновувати про те, що проблеми забезпечення кібернетичної безпеки України в умовах соціальних трансформацій, актуальні напрями підвищення ефективності системи забезпечення кібернетичної безпеки, її функції та завдання розглядаються в рамках наукової школи В.А. Ліпкана [1-17]. Також вивченням даних проблем опікуються і окремі дослідники, через аналіз окремих їх аспектів: І. В. Тімкін [18], С. В. Мельник, В. І. Кащук [19], В. П. Шеломенцев [20-21] та інших [22-24].

Проте, незважаючи на значну кількість робіт із даної тематики, на сьогодні залишилось поза фокусом наукової уваги питання дослідження проблем конотації в кіберпросторі. Дана тема в інформаційному праві є майже нерозробленою і до неї зверталися лише поодинокі дослідники, здебільшого зосереджуючи увагу на когнітивних аспектах денотатів, а також описово порушуючи проблему вивчення конотатів в соціальних мережах [25].

Актуальність даної теми обумовлена практичною потребою у правовому регулюванні суспільних відносин в кіберпросторі внаслідок поширення мови ворожнечі.

Переконаний, що інтерполяція та екстраполяція на підставах міждисциплінарного підходу знань лінгвістики, правової кібернетики, а також інформаційного права уможливить трактувати конотацію кіберпростору як важливу умову його безпечного розвитку, а відтак вивчення даних питань є корисним для:

  • розуміння контексту формування кіберпростору,
  • особливостей використання денотатів, конотацій та наративів у соціальних мережах, що може за певних умов трактуватися як загроза кібербезпеці, і відповідно потребувати завчасних проактивних напрямів державної політики у зазначеній сфері;
  • сприяти поглибленому вивченні конотацій в кіберпросторі з метою виробленню ефективних напрямів державної кібербезпекової політики.

Родовим поняття виступає поняття „конотація”, значення якого подається нижче.

Конотація (лат. connotatio, connoto — маю додаткове значення) — емоційне, оціночне або стилістичне забарвлення мовної одиниці узуального (закріпленого в системі мови) або оказіонального характеру [26, с. 236]. Саме поняття виникло у схоластичній логіці і проникло до мовознавства у XVII столітті через граматику Пор-Рояля для визначення властивостей (акциденцій) на відміну від субстанцій [27].

Конотація — різновид прагматичної інформації, пов’язаної зі словом, відображає не лише предмети і явища дійсного світу, а й ставлення до них, яке належить мовцю не як окремій особистості (на відміну від наративу), а як представнику мовної спільноти [28, с. 164]. Конотація виступає додатковим супровідним значенням мовної одиниці та категорії, що включає елементи граматичного значення слова, семантичні, стилістичні сфери лінгвістики, а стилістичне значення — явище власно стилістики [29, с. 13].

Своєю чергою, А.Майорова визначає конотацію як тип лексичної інформації, яка супроводжує лексичне значення слова і належить до семантичних асоціацій; причому сфера конотації у сучасній лінгвістиці розширилась поза межі своїх іманентних експресивно-оцінно-стилістичних особливостей і охоплює соціально-політичні, морально-етичні, етнографічні та культурологічні поняття, що відображаються в мові [28, с. 194—195].

На думку Д.Барта конотація характеризує ситуацію таким чином, як саме знак сприймають у зв’язку з відчуттями й емоціями індивіда. Причому ключовий момент тут полягає у тому, як знак означає перший порядок виявлення конотації [30, с. 112].

Уорф визначає конотацію як емоційне, оціночне або стилістичне забарвлення мовної одиниці узуального (закріпленого в системі мови) або оказіонального характеру. У вузькому розумінні —  це компонент значення, змісту мовної одиниці, що виступає у вторинній для неї функції найменування, який доповнює вже вживанні в мовленні її об’єктивне значення асоціативно-образним уявленням про позначувані реалії на основі усвідомлення внутрішньої форми найменування [31, с. 21].

У лінгвістичній енциклопедії термін „конотація” визначається дещо по-іншому.

Конотація — додатковий компонент значення мовної одиниці, що доповнює її предметно-логічний зміст суб’єктивними відтінками оцінки, емоційності, експресивності, функціонально-стилістичної забарвленості, а також відтінками,  зумовленими соціальними, ідеологічними, культурними, ситуаційними аспектами комунікації. Характерним є звернення укладачки енциклопедії О.О.Селіванової на дискусійність питання щодо місця конотації у семантичній структурі слова [32, с. 281—282]. Зокрема зазначається, що в сучасній семасіології виокремлено три підходи до визначення конотації:

1)               диференціює в конотаті додаткові системно-зумовлені складники значення: оцінку, емотивність, експресивність та функціональну забарвленість. У тексті конотат становить собою підтекст, що формує значення слова на базі експлікації прагматично значимої суб’єктивно-оцінної та стилістично маркованої інформації;

2)               обмежує лише тими елементами змісту, які додаються в мовленні та пов’язані з характеристикою ситуації спілкування, відношенням її учасників до предмета мовлення (асоціативними, контекстуальними, прагматичними, емотивними). Конотат не входить до дефініції слова, а є семантичною асоціацією, що пов’язується з культурними стереотипами мовців (віслюк — упертість, лис — хитрість, лев — хоробрість, маска анонімуса — з анонімністю дій в кіберпросторі, георгіївська стрічка — прибічник «руського міра»). Конотат виводиться за межі семантики на рівень додаткових смислових компонентів, зумовлених характеристикою комунікантів, їхніми уявленнями, почуттями, світобаченням, знаннями;

3)               відповідно до третього підходу, конотація містить такі складники:

  • ситуаційно-психологічний (іронічна, меліоративна, пейоративна, експресивна конотація);
  • соціально-лінгвістичний — жаргонна, розмовна, книжна;
  • лінгвістичний — конотація новизни, запозичення, архаїзації, термінологізації;
  • культурний;
  • ідеологічний тощо.

За даного підходу конотація трактується як несуттєві, але стійкі ознаки поняття, що втілюють прийняту в певному мовному колективі оцінку відповідного предмета чи факту дійсності й відображають пов’язані зі словом культурну традиції, прийнятну в суспільстві практику використання речі.

Конотації втілюють прийняту в певній мовній соціальній системі та закріплену в її культурі, або культурі макросистеми (суспільстві, в тому числі і в кібернетичному) оцінку предмета або факту дійсності, які позначається словом і відображають культурні традиції.

Конотація кіберпростору становить собою забарвлення та наповнення кожного компоненту кіберпростору лексичною та прагматичною інформацією. Отже, можу висунути наукову гіпотезу про існування конотації кіберпростору, який характеризується двома описаними вище ознаками.

Одним із складових кіберконотації можу вважати кіберміф: створення кіберзасобами в рамках кіберпростору на підставі домислів і вигадок вигаданої (віртуальної) особистості, яка виступає учасником реальних кібервідносин. Кіберміф — система сформованих та усталених в кіберпросторі стереотипів, заснованих переважно на вірі, без суттєвих змін протягом тривалого часу і не підвладних усвідомленій рефлексії у звичайному житті. До них можна включати створення фейкових профілів у соціальних мережах, формування іміджу топ-блогера через публікації матеріалів на найбільш відвідуваних сайтах, троллінг, кібербуллінг тощо.

Причому на використання міфів в інформаційному просторі в цілому звертають увагу і інші дослідники. Зокрема, на думку Д.Барта, конотація — мислимий предмет позначення для опису одного зі способів, за допомогою яких знак „працює” у вторинному порядку означення [33].

Конотація вбирає в себе людську частину процесу — вибір конкретного сюжету, фокусну відстань, кут зйомки, фон малюнка, змістовне навантаження аватарки у профілі користувача [30, с. 114—115].

Таким чином, вивчення аватарки, тобто вивчення конотації аватарки, уможливлює сформувати комплексний психологічний портрет особистості, а відповідно скласти враження про той уявний образ, який прагне сформулювати у користувачів дана особа. Так само, аналізу може бути підданий і дудл — замальовка, для якої характерними є лінії однієї товщини, простота мультиплікаційних елементів.

Глибше розуміння та інтерпретацію значення конотацій кіберпростору надибуємо, коли звертаємось до робіт Уорфа і Сепіра, відповідно до гіпотези лінгвістичної відносності яких вживані людьми, певними соціальними спільнотами, у тому числі і кіберспільнотами, мережевими спільнотами слова, граматичні конструкції відчутно впливають на спосіб мислення.

Якщо ж екстраполювати дані положення до аналізованої теми дослідження, то вважаю за необхідно удосконалити правове регулювання відносин у кіберпросторі, особливо стосовно мови ворожнечі, закликів до насильницької зміни конституційного ладу, розпалювання ксенофобії та ворожнечі тощо. Фактично, через дію тролів, кіберспільноти окремих мереж навмисно переміщується в середовище застосування агресивних лексем та денотатів, які поступово формують і агресивні конотації, а в цілому створюють засади для перенесення агресивної та протиправної поведінки із кіберпростору до реального світу, через вчинення різного характеру правопорушень.

Зокрема актуальність порушеної мною теми підтверджується, правда в інший спосіб, і в доповідях НІСД [34]. Також дана тема визнана актуальною і у щорічній доповіді омбудсмана України [35].

Зокрема мова ворожнечі (нетерпимості) всі види висловлювань, які поширюють, підбурюють, заохочують чи виправдовують расову ненависть, ксенофобію, антисемітизм або інші форми ненависті, що ґрунтується на нетерпимості, що зокрема, виявляється як войовничий націоналізм та етноцентризм, дискримінація та ворожість стосовно меншин, мігрантів і осіб іноземного походження (запропоновано рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи № 97(20) [36].

На протидію мові нетерпимості спрямовані Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (ст. 4) [37], Міжнародний пакт про громадські та політичні права (ООН) (ч.2 ст. 20) [38], а також Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність та відповідний факультативний Протокол [39] до неї.

Також у Рамковому рішенні ЄС задекларована необхідність зближення законодавства і підходів до протидії расизму та ненависті [40]. Причому у ст. 1 зазначеного документу публічне підбурювання до насильства та ненависті (в тому числі в соціальних мережах, будь-яких кластерах кіберпростору) віднесено до злочинів, що стосуються расизму та ксенофобії.

На думку фахівців НІСД аналіз наявних тенденцій поширення мови ворожнечі в інформаційному просторі України дає підстави кваліфікувати це явище як один із інструментів гібридної агресії Росії, який використовується з метою дестабілізації політичної ситуації в окремих регіонах та в Україні в цілому [34].

Підтвердженням моїх слів є думка Уорфа й Сепіра, які зауважують на те, що люди значною мірою перебувають під впливом тієї конкретної мови, яка є характерним засобом спілкування для цього суспільства, адже було б помилковим вважати, що ми можемо усвідомити дійсність поза контекстом і без допомоги мови, або що мова виступає побічним засобом розв’язання проблем спілкування та мислення. Суспільство чує і сприймає так чи інакше ті чи інші явища головним чином тому, що мовні норми нашого суспільства припускають цю форму висловлювання [30, с. 100].

Ці влучні слова додатково підкреслюють про актуалізацію питання необхідності правового регулювання кібервідносин, в тому числі і стосовно використання мови ворожнечі в будь-яких соціальних мережах, будь-якому кластері кіберпростору в цілому. Також і це можна вважати окремою темою дослідження, є розповсюдження і тиражування пейоративної лексики як з боку державних діячів, представників центральних органів державної влади, так і в рамках кінострічок, телевізійних та медійних шоу і програм, різноманітних інтерв’ю . Формується чітка тенденція до вживання ненормативної лексики, це підтримується і тиражується в ЗМІ, які в гонитві за рейтингами гребують стратегічними наслідками декультуризації населення, перетворення його на легко керовану соціальну систему.

Семантика конотацій в кіберпросторі — окрема наукова проблема, що потребує детального і нагального розв’язання. Розвиток сучасних технологій унеможливлює формувати завдання на десятиліття, як це було раніше, навіть на зорі формування інформаційного суспільства в Україні в 2007 році, коли було ухвалено відповідний профільний закон щодо розвитку інформаційного суспільства. Нині швидкість виступає відмітною ознакою розвитку взагалі суспільних відносин, і відносин у кіберпросторі, зокрема; від того, наскільки швидкими та ефективними, кластерними та таргетованими будуть заходи, що вживатимуться державою, залежить загальний рівень кібербезпеки нашої держави, формування її не в якості придатку та інформаційної периферії, а в якості дієвого суб’єкта кібервідносин в світі, повноправного сучасного сучасної кіберцивілізації.

Відмітною і знаковою є зазначення на дані обставини Г.Г.Почепцовим [41], який виділяє у відносинах із майбутнім наступні компоненти:

  • неочікуваність: майбутнє настає швидше, ніж ми очікуємо;
  • Непідготовленість: рідко, хто буває готовий до нового;
  • Неадекватність теперішньому, оскільки майбутнє завжди інше.

Отже, нині кіберпростір виступає самодостатнім простором, в якому зароджуються, формуються і розвиваються самостійні конотати, котрі використовуються лише в мережевій мові і фактично не є уживаними в реальній мові поза контекстом кіберпростору.

З цього приводу влучно зазначив Поляков І.В., що у семантиці слова денотативні семи існують поряд з конототивними, а семантичний обсяг конотацій знаходить своє відображення в кількості та якості конототивних компонентів [29, с. 12].

Важливим є те, що у власний спосіб, застосовуючи іншу аргументаційну базу до приблизно схожих висновків доходить і А.Досенко, котрий зазначає, що стилістика, мовні похибки, фамільярність і виникнення нового дигитального жанру свідчать про існування конотації мережі [25, с. 9].

Зокрема тексти соціальних мереж і мову кіберпростору можна розглядати крізь призму динамічного розвитку універсальної кібермови:

  • її місця в системі інформаційної глобалізації;
  • місця у формуванні нової кіберкультури;
  • місце в сучасних комунікаційних процесах;
  • портрет та особистість автора;
  • безпосередні мовні одиниці, та їх семантичне навантаження;
  • мовні скорочення — „пж”, „спс”, ІМХО, LOL, RIP;
  • інформаційне насичення;
  • наративізація кібердискурсу;
  • аналітичне насичення — матеріал нині вигідно підписувати словом „експерт”, хоча дане поняття є невизначеним, особливо з форматом надання даного статусу тій чи іншій особі;
  • культурологічне насичення — кількість та якість нових смислів, що продукуються внаслідок публікації тих чи інших інформативних повідомлень;
  • стиль матеріалу — науковий, науково-публіцистичний, блогерський, популістський тощо.

Можу констатувати, що конотація кіберпростору виступає явищем динамічним, нестабільним, в якому поєднуються як дискретність, так і стохастичність інформації, від чого відбуваються постійні трансформаційні і реструктуризаційні зміни як самої інформації, так і її конотації.

Застосування редукціоністського підходу дозволяє визначати та інтерпретувати конотацію як компонент значення, смислу мовної одиниці, який виступає у вторинній для неї функції найменування, який доповнює при застосуванні і вживанні в мові її об’єктивне значення асоціативно-образним уявленням про позначувані реалії на основі усвідомлення внутрішньої форми найменування. Причому суб’єктивна мовна природа конотації протиставляється об’єктивному змісту мовних одиниць, який орієнтований на когнітивну функцію мови.

Таким чином, нагнітання обстановки та панічних настроїв, маніпуляції масовою свідомістю, пропаганда і дезінформація, використовуючи візуальні засоби, поєднані із відповідно підготовленими текстами дезавуюють когнітивну функції, надаючи пріоритету до сприйняття емоційній функції, чим наперед програмують бажану реакцію об’єкта, на якого чиниться вплив [26, с. 236]. Також можу констатувати і той факт, що конотація кібермови дозволяє стигматизувати того чи іншого опонента або соціальні системи, переводячи їх до категорії систем, реакція на яких має стереотипний характер.

Особливість і суттєвість конотації полягає в тому, що суб’єктивність конотації виявляється у можливості протилежної інтерпретації реалій, що дуже помітно на подіях тлумачення війни в Україні:

для українців

для росіян

агресія Росії проти України

гібридна війна Росії проти України

російське вторгнення

громадянська війну всередині України

захист російськомовного населення від ЗСУ

анексія Криму кримнаш
боротьба за незалежність, самостійність, право вибору власного шляху життя бандерівський націоналізм
російські солдати, що посягнули на Україну — іноземні загарбники держави-агресора, російсько-терористичні формування російські солдати — відновлючі „руського міра”, захисники російськомовного населення

відпускники

наші вояки — захисники Батьківщини, герої, які не вмирають бандерівські карателі

фашисти

Причому такі суб’єктивні реакції може викликати одне слово.

Наприклад : НАТО.

Для  українців — усвідомлення та асоціація з безпекою, захищеністю, стабільністю, розвитком; для росіян — загроза, небезпека, хаос, захоплення їхньої території, встановлення контролю над їхніми природними ресурсами, світове володарювання через знищення Росії.

Причому сама конотація пов’язана з усіма мотивно-прагматичними аспектами тексту, які створюють його експресивне забарвлення. Таким чином, надання суб’єктивної модальності — іманентний усім конотаціям процес. До того ж, конотація здатна виконувати текстоутворювальну функцію через оживлення образа і використання його в якості засобу поверхнево-синтаксичного узгодження елементів текста або через обіграш стилістичного регістру. Для конотації характерною є нелокалізованість, розмитість по усьому тексту, що в цілому утворює ефект підтексту.

У структурі конотації асоціативно-образний компонент виступає як підстава оціночної кваліфікації і стилістичного маркування, пов’язуючи денотативний і конотативний зміст мовної одиниці. Останнє, своєю чергою, і надає сумарне експресивне забарвлення усім виразам, в якому може домінувати:

  • образне і звукосимволічне уявлення — кривавий пастор, губошльоп, ушльопок, майданутий, пенсійний туризм, липові переселенці, грантоїди;
  • оціночна кваліфікація — ватник, укроп, колорад, свинорилий, держиморда (емоційна); „джинса”, троль, (якісна); порохоботи, зрадофіли, фейкомет, ботоферми (кількісна);
  • який-небудь із стилістичних регістрів — „утилізація ватників”, „груз-200”, „Герой Небесної Сотні”, „загибель захисників вітчизни” тощо.

Виявлення динаміки конотативних компонентів із прагматикою текстів дозволятиме формувати психологічний портрет мовця, наближатися до розуміння не кіберособистості, а реальної особистості, яка ховається за нею, а відповідно і встановлювати кінцевих замовників тієї чи іншої керованої реакції соціальної системи на ці вкиди. Це дозволить також завчасно прогнозувати можливі дії даних осіб, чинити на них превентивний вплив з метою не допуску до порушення норм законодавства. Адже уявна анонімність, особливо при створенні фейкових екаунтів створює віру в можливість вчинення різноманітних протиправних дій.

Внаслідок керованого формування і застосування конотацій в кіберпросторі можливо досягти:

  • психологічного впливу, націленого на зміну напряму активності інших людей, здійснений таким чином, що залишається непоміченим ними;
  • прихованого управління поведінкою соціальних груп та індивідів проти їх волі з метою отримання маніпулятором односторонніх переваг;
  • цілей пропаганди або контрпропаганди в рамках гібридної війни;
  • домінування дискримінаційної лексики і відповідно екстремізації соціальної системи, в якій вона поширюється;
  • впливу на свідомість з метою нав’язування якихось ідей або введення в оману;
  • нагнітання панічних настроїв навколо різноманітних ідей про „українізацію Донбасу”, „татаризацію Криму”, „русифікацію України”, «необхідність відновлення Київської Русі» тощо;
  • поширення негативних стереотипів щодо окремих соціальних груп;
  • створення усталених кіберспільнот, що використовують агресивну критику політики української держави на нинішньому етапі, що в цілому формує центр продукування агресивних конотацій;
  • поширення недостовірної інформації та спотворення як історичних фактів, так і сучасних подій та їх трактування;
  • поширення перебільшень та вигаданих фактів щодо окремих тенденцій, подій, осіб та явищ;
  • дискредитації державної служби, органів державної влади України їх посадових осіб як всередині країни, так і за кордоном.

Конотація може виступати могутнім засобом вид психологічного впливу, який використовується для прихованого впровадження в психіку жертви цілей, бажань, намірів, відносин або установок маніпулятора, які не збігаються з актуальними потребами об’єкта впливу.

Нині за умови ігнорування при реалізації державної кібербезпекової політики України теми конотації кіберпростору зберігаються тенденції і значний ризик виникнення подій, пов’язаних із порушенням прав вразливих соціальних груп, в тому числі публічних заяв — проявів ксенофобії, расової та етнічної дискримінації, іноземні ЗМІ, передусім російські медіа холдінги та медіа взагалі та інформаційні агентства у Європі створюватимуть негативне інформаційне поле для унеможливлення позитивних рішень щодо євроінтеграції України, її вступу до НАТО. Через це, вивчення конотації кіберпростору є необхідним елементом державної кібербезпекової політики, за допомогою отриманих результатів можна визначати та завчасно ідентифікувати основні прояви загроз в кіберпросторі, що дозволятиме ефективно нейтралізовувати їх, формувати алгоритми безперешкодного управління ефективним майбутнім України.

Перспективними напрямами державної кібербезпекової політики в даному сегменті вважаю:

1)                            формування ефективної системи правового регулювання кібербезпекової політики, яка відповідатиме сучасним тенденціям інформаційної глобалізації і враховуватиме найсучасніші існуючі та прогнозовані, а також змодельовані загрози та небезпеки;

2)                            розроблення і законодавче закріплення понять „конотація в кіберпросторі”, „кібермова ворожнечі”;

3)                            формування механізмів практичної реалізації ратифікованого Україною у 2006 році факультативного протоколу [42] до Конвенції про кіберзлочинність, що стосується криміналізації актів расистського та ксенофобського характеру вчинені з допомогою комп’ютерних систем;

4)                            удосконалення механізмів законодавчого регулювання притягнення до відповідальності за поширення мови ворожнечі [43];

5)                            визначення чітких критеріїв для ідентифікації проявів мови ворожнечі в кіберпросторі;

6)                            запровадження спільно з профільними експертними громадськими організаціями системного моніторингу проявів мови ворожнечі в інформаційному просторі України, приділяючи особливу увагу таким проявам у кіберпросторі та його сегментах в регіонах, уразливих до російської пропаганди [44];

7)                            в рамках ухваленої Стратегії кібербезпеки України спільно з недержавними організаціями, в тому числі органами самоорганізації населення здійснювати системні заходи з реалізації кіберосвіти, в тому числі реалізовувати просвітницькі програми щодо попередження формування підґрунтя для розвитку та застосування деструктивних конотацій в кіберпросторі, зокрема кібермови ворожнечі [45].

 

Список використаних джерел:

  1. Ліпкан В. А. Правові засади розвитку інформаційного суспільства в Україні : [монографія] / В. А. Ліпкан, І. М. Сопілко, В. О. Кір’ян / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2015. — 664 с.
  2. Ліпкан В. А. Систематизація інформаційного законодавства України : [монографія] /  В. А. Ліпкан, В. А. Залізняк / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2012. — 304 с.
  3. Ліпкан В. А. Правові та організаційні засади взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми : [монографія] / В. А. Ліпкан, О. В. Кушнір ; за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2013. — 376 с.
  4. Ліпкан В. А. Адміністративно-правовий режим інформації з обмеженим доступом : [монографія] /  В. А. Ліпкан, В. Ю. Баскаков / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2013. — 344 с.
  5.  Ліпкан В. А. Консолідація інформаційного законодавства України : [монографія] /  В. А. Ліпкан, М. І. Дімчогло / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2014. — 416 с.
  6.  Ліпкан В. А. Інкорпорація інформаційного законодавства України : [монографія] /  В. А. Ліпкан, К. П. Череповський / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2014. — 408 с.
  7.  Ліпкан В. А. Правовий режим податкової інформації в Україні : [монографія] /    В. А. Ліпкан, О. В. Шепета, О. А. Мандзюк / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2015. — 440 с.
  8. Ліпкан В.А. Адміністративно-правове регулювання діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні : [монографія] / А. А. Кафтя, В. А. Ліпкан, Н. Ю. Баланюк / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2015. — 316 с.
  9. Логінов О. В. Адміністративно-правове забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес ; фінансове право ; інформаційне право» / О. В. Логінов ; Нац. акад. внутр. справ України. — К., 2005. — 20 с.
  10. Череповський К. П. Інкорпорація інформаційного законодавства України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес ; фінансове право ; інформаційне право» / К. П. Череповський; Запоріз. нац. ун-т. — Запоріжжя, 2013. — 19 с.
  11. Татарникова К. Г. Кодифікація законодавства України про інформацію: підходи до формування теорії інформаційного права / К. Г. Татарникова // Підприємництво, господарство і право. — 2012. — № 6. — С. 35—38.
  12. Стоєцький О. В. Суб’єкти забезпечення інформаційної безпеки України: адміністративно-правові засади / О. В. Стоєцький // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 161—164.
  13. Максименко Ю. Є. Засади розвитку інформаційної деліктології / В. А. Ліпкан, Ю. Є. Максименко  // Право України. — 2013. — № 10. — С. 249—256.
  14. Матвієнко П. Є. Організаційно-правові механізми захисту інформації, яка становить комерційну таємницю / П. Є. Матвієнко // Юриспруденція : теорія і практика. — 2009. — № 12. — С.41—45.
  15. Шепета О. В. Адміністративно-правоі засади технічного захисту інформації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес ; фінансове право ; інформаційне право”/ О. В. Шепета ; Нац. ун-т держ. податк. Служби України. — Ірпінь, 2011. — 25 с.
  16. Політило В. Я. Право людини та громадянина на доступ до податкової інформації в Україні. — дис. … канд. юрид. наук зі спеціальності 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2015. — 22 с.
    1. Рудник Л. І. Право на доступ до інформації : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Національний університет біоресурсів і природокористування України / Людмила Іванівна Рудник. — К., 2015. — 247 с.
    2. Тімкін І. Ф. Новікова Н. Є. Структурно-функціональна характеристика системи забезпечення національної безпеки України [Електронний ресурс]. — Режим доступу :  er.nau.edu.ua
    3. Мельник С. В., Кащук В. І., Актуальні напрями попередження правопорушень у кіберпросто рі як складова стратегії кібернетичної безпеки держави Інформаційна безпека: виклики і загрози сучасності : зб. матеріалів наук.-практ. конф., 5 квітня 2013 року, м. Київ. – К. : Наук.-вид. центр НА СБ України, 2013. – 416 с.
    4. Шеломенцев В. П. Правове забезпечення системи кібернетичної безпеки України та основні напрями її удосконалення / В. П. Шеломенцев // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). — 2012. — Вип. 1. — С. 312-320
    5. Шеломенцев В. П. Формування законодавчих основ забезпечення кібербезпеки України / В. П. Шеломенцев // Інформаційна безпека: виклики і загрози сучасності : зб. матеріалів наук.-практ. конф., 5 квітня 2013 року, м. Київ. – К. : Наук.-вид. центр НА СБ України, 2013. – 416 с.
    6. Бурячок В. Л.,  Гнатюк С. О., Корченко О. Г. Характерні ознаки та проблемні аспекти забезпечення кібернетичної безпеки / В. Л. Бурячок, С. О. Гнатюк, О. Г. Корченко // Інформаційна безпека: виклики і загрози сучасності : зб. матеріалів наук.-практ. конф., 5 квітня 2013 року, м. Київ. —  К. : Наук.-вид. центр НА СБ України, 2013. —  416 с.
    7.   Климчук О. О. Правові основи кібернетичної безпеки Великої Британії / О. О. Климчук // Інформаційна безпека: виклики і загрози сучасності : зб. матеріалів наук.-практ. конф., 5 квітня 2013 року, м. Київ. – К. : Наук.-вид. центр НА СБ України, 2013. – 416 с.
    8. Морозюк С. П. Шляхи підвищення рівня безпеки кібернетичного простору України / С. П. Морозюк // Інформаційна безпека: виклики і загрози сучасності : зб. матеріалів наук.-практ. конф., 5 квітня 2013 року, м. Київ. —  К. : Наук.-вид. центр НА СБ України, 2013. —  416 с.
    9. Досенко А. К. Конотація мережі / А.К.Досенко // Соціальні комунікації. — 2016. — 2 (26). — С. 7—10.
    10. Лингвистический энциклопедический словарь ; гл. ред. В. Н. Ярцева. — М. : Советская энциклопедия, 1990. — 685 с.
    11. Телия В.Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц / В. Н. Телия. — М., 1986.
    12. Досенко А. Електронні щоденники як одиниці соціальних комунікацій / А. Досенко. — К. : КиМУ, 2012. — 202 с.
    13. Поляков И. В. Онтологія и существование знаковых объектов (на примере семиотики Пирса) / И. В. Поляков. — Новосибирск, 1990. — С. 12—25.
    14. Руднев В. Энциклопедический словарь культуры ХХ в. / В. Руднев. — М., 2001. — 209 с.
    15. Уорф Б.Л. Отношение норм поведения и мышления к языку / Б.Л.Уорф // Новое в лингвистике. — Москва, 1960. — С. 17—21.
    16. Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія / Олена Олександрівна Селіванова. — Полтава: Довкілля-К, 2011. — 844 с.
    17. Майорова А. Семіологічні підходи у дослідженні масової комунікації [Електронний ресурс] / А. Майорова // Віче. — 2011. — № 20. — Режим доступу : www.viche.info./journal/2751.
    18. Мова ворожнечі [Електронний ресурс] // noborders. – Режим доступу: http://noborders.org.ua/category/sferi-diyalnosti/mova-vorozhnechi/
    19. Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної ради України з прав людини «Про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні, Київ, 2016 [Електронний ресурс] // Уповноважений ВРУ з прав людини. – Режим доступу: file:///E:/My%20Documents/Downloads/Dopovid_2016_final.pdf.
    20. Рекомендация N R (97) 20 Комитета министров Совета Европы государствам-участникам по вопросам “разжигания ненависти” [Електронний ресурс] // ВРУ. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_093.
    21. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації [Електронний ресурс] // ВРУ. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_105.
    22. Міжнародний пакт про громадські та політичні права (ООН) [Електронний ресурс] // ВРУ. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_043.
    23. Дополнительный протокол к Kонвенции о преступлениях в сфере компьютерной информации, об инкриминировании расистских актов и совершенного ксенофоба при помощи информационных систем. - Страсбург, 28 января 2003 года [Електронний ресурс] // РЄ . – Режим доступу: http://www.coe.int/ru/web/conventions/full-list/-/conventions/rms/0900001680081611.
    24. Злочини на ґрунті регіоні ОБСЄ ненависті: попередження та реагування. Інформаційно-довідковий посібник для громадських організацій у регіоні ОБСЄ. − С. 66 [Електронний ресурс] // ОБСЄ. – Режим доступу: http://www.osce.org/uk/node/180336?download=true.
    25. http://hvylya.net/analytics/society/dalekoe-budushhee-kotoroe-vidyat-voennyie-pravitelstva-i-korporatsii.html.
    26. Верховна Рада України ратифікувала Додатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп’ютерні системи [Електронний ресурс] // ВРУ. – Режим доступу: http://rada.gov.ua/news/Povidomlennya/7457.html.
    27. Законодавство у сфері боротьби зі злочинами на ґрунті ненависті [Електронний ресурс] // ОБСЄ – Режим доступу: http://www.osce.org/uk/node/180131?download=true.
    28. В Україні створено незалежний орган саморегулювання у сфері медіа [Електронний ресурс] // ІС. – Режим доступу: http://osvita.mediasapiens.ua/ethics/standards/v_ukraini_stvoreno_nezalezhniy_organ_samoregulyuvannya_u_sferi_media/.
    29. Міжнародний тренінг-курс «Закладинки»: протидія мові ненависті та дискримінації в молодіжній роботі через освіту з прав людини» [Електронний ресурс] // ММСУ – Режим доступу: http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/27292