Тайлієва Христина Русланівна
З прийняттям у 2012 році чинного КПК України процедура судового розгляду у порівнянні з КПК України 1960 року не зазнала істотних змін, однак зміст процесуальних дій і рішень, які ухвалюються судом першої інстанції, суттєво змінився, оскільки суд зайняв позицію незалежного арбітра у процесуальному змаганні сторін. Рішення суду повинні відображати реалізацію засади змагальності та рівності прав сторін, а вимоги, яким повинно відповідати судове рішення, тепер закріплені законодавчо (ст. 370 КПК України).
Розмаїття судових рішень, передбачених законом, які можуть бути ухвалені судом першої інстанції, вимагає їх детального дослідження, насамперед, засобами класифікації, тобто через об’єднання однорідних рішень у класифікаційні групи з метою подальшого формулювання необхідних рекомендацій щодо їх ухвалення, оформлення та виконання.
Класифікація – це широке, багатоступеневе ділення; операція, що полягає у розподілі усієї дослідженої множини на окремі групи за виявленими відмінностями; розподіл родового поняття на видові поняття, що його утворюють.
Як і будь-яка класифікація, класифікація рішень суду першої інстанції має практичне значення та наукову цінність. Вона дозволяє краще орієнтуватись у множинності судових рішень, дає можливість встановити такі властивості судових рішень, які є найбільш важливими для правильного застосування цього поняття, забезпечує ухвалення рішень, які відповідають встановленим вимогам.
На наш погляд, систему рішень суду першої інстанції найбільш доцільно класифікувати за декількома характеризуючими підставами (ознаками), до числа яких слід віднести: суб’єктів, які їх ухвалюють; етапи та форми провадження у першій інстанції; форму та зміст; можливість оскарження.
Залежно від суб’єктів, які ухвалюють судові рішення – складу суду, усі рішення суду першої інстанції поділяються на: 1) ті, що ухвалюються суддею одноособово; 2) ті, що ухвалюються судом колегіально. Такий розподіл залежить від визначених законом обставин (ст. 31 КПК України) і зберігається протягом судового провадження у першій інстанції.
За етапами провадження рішення суду першої інстанції слід розділити на: 1) ті, що ухвалюються під час підготовчого провадження; 2) ті, що ухвалюються в межах судового розгляду; 3) ті, що ухвалюються на стадії виконання судових рішень.
Зважаючи на те, що у передбачених законом випадках судове провадження у першій інстанції здійснюється в особливих (диференційованих) формах, усі рішення суду першої інстанції можна розділити за формами провадження на такі види: 1) судові рішення, що ухвалюються під час здійснення провадження в суді першої інстанції у загальному порядку; 2) судові рішення, що ухвалюються під час здійснення провадження в суді першої інстанції в особливому порядку.
У свою чергу, залежно від того, чи поширюється особлива (диференційована) форма провадження лише на судовий розгляд або на все кримінальне провадження, судові рішення, що ухвалюються під час здійснення провадження в суді першої інстанції в особливому порядку також поділяються на дві групи: 1) судові рішення, що ухвалюються під час здійснення провадження в особливому порядку виключно для судового провадження у першій інстанції; 2) судові рішення, що ухвалюються під час здійснення усього кримінального провадження в особливому порядку
До першої групи належать судові рішення, що ухвалюються під час провадження в суді присяжних (§ 2 глави 30 КПК України).
До другої групи належать судові рішення, що ухвалюються під час провадження щодо кримінальних проступків (§ 1 глави 30 КПК України); кримінального провадження на підставі угод (глава 35 КПК України); кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (глава 36 КПК України); кримінального провадження щодо окремої категорії осіб (глава 37 КПК України); кримінального провадження щодо неповнолітніх (глава 38 КПК України); кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру (глава 39 КПК України); кримінального провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю (глава 40 КПК України).
Залежно від форми судових рішень їх можна розділити на: 1) ті, що ухвалюються в усній формі; 2) ті, що ухвалюються в письмовій формі. При цьому під формою судового рішення слід мати на увазі умови, порядок їх ухвалення, а також процедуру закріплення.
До першої групи належать ті судові рішення, що ухвалюються без виходу до нарадчої кімнати, в умовах судового засідання, усно, заносяться в журнал судового засідання і, як правило, оскарженню не підлягають (ч. 4 ст. 371 КПК України).
До другої групи належать ті судові рішення, що мають свою процедуру ухвалення – в нарадчій кімнаті, оформлюються у виді окремого письмового документа і можуть бути оскаржені (ч. 2, 3 ст. 371 КПК України).
Істотність такого поділу обумовлюється характером судових рішень, зокрема, тих, що ухвалюються в нарадчій кімнаті – вони стосуються істотних питань кримінального провадження, конституційних прав і свобод учасників судового розгляду.
При цьому, слід зазначити, що стосовно ухвалення судових рішень у нарадчій кімнаті у випадках, передбачених КПК України, закон має зобов’язуючий характер. Водночас, інші судові рішення (стосовно ухвалення яких у нарадчій кімнаті відсутня пряма вказівка законодавця) за розсудом суду також можуть ухвалюватись у нарадчій кімнаті. Така необхідність може мати місце у випадках, коли рішення вимагає додаткової мотивації, що не вкладається в межі журналу судового засідання. Це потребує створення особливих умов для прийняття рішення, певного проміжку часу для його підготовки та оформлення, зокрема у випадках, коли виконавцями судового рішення є інші особи, крім учасників судового розгляду.
За змістом судові рішення суду першої інстанції можна розділити на: 1) ті, що спрямовані на дослідження доказів; 2) ті, що спрямовані на організацію та забезпечення порядку судового засідання.
Судові рішення, що спрямовані на дослідження доказів включають в себе групу судових рішень, які регламентують порядок дослідження доказів під час судового розгляду та проведення експертизи.
Судові рішення, що спрямовані на організацію та забезпечення порядку судового засідання, включають в себе рішення, що організують перебіг судового засідання, забезпечують явку та належну поведінку його учасників, завершують судовий розгляд.
За можливістю оскарження рішення суду першої інстанції поділяються на: 1) ті, що підлягають оскарженню; 2) ті, що не підлягають оскарженню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 392 КПК України судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку тільки у випадках, передбачених КПК України. Так, можуть бути оскаржені вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 КПК України; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених КПК України. Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення вищевказаних судових рішень, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених КПК України. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.