ФУНКЦІЇ КІБЕРНЕТИЧНОЇ ДЕОНТОЛОГІЇ

 

Діордіца Ігор Володимирович,

кандидат юридичних наук, доцент

доцент кафедри кримінального права і процесу

Національного авіаційного університету

 

У сучасних юридичних словниках термін „деонтологія” трактується так: — деонтологія (з грецької deon — обов’язок та logos — наука, вчення, знання) — розділ етики, який розглядає проблеми належної поведінки та моральних обов’язків медичних працівників щодо хворого [1].

Деонтологія як наука походить від слів грецького походження „deon” — „потрібне, належне” та „logos” — учення, тобто учення про належне [2].

Питання щодо формування кібернетичної деонтології в українській інформаційній науковій доктрині не порушувалися, а в рамках теорії інформаційного права найбільш ґрунтовна і послідовна, несуперечлива та розгорнута концепція деонтології надана в роботах українського вченого-правника Є. О. Гіди [3-14]. Тож узявши на озброєння метод екстраполяції, застосуємо розроблені Є. О. Гідою положення до мого дослідження.

Аналіз робіт вищезазначених вчених, а також інших важливих для мого дослідження методологічних праць уможливлюють дійти висновку про наявну тенденцію деонтологізації наукового знання у сфері досліджень кібернетичних відносин держави, що виявляється в активізації застосування методології сучасної філософії, зокрема необхідності використання деонтологічного підходу, зумовленого поступовим ствердженням ідеології соціологізму.

Кібернетичну деонтологією слід розуміти як науку про зародження, формування, розвиток і функціонування діючого у сфері кібернетичних відносин нормативно-орієнтуючого інституту, особливої системи норм (і кодексів) професійної поведінки суб’єктів кібернетичних відносин, заведених стандартів, заснованих на моральній аксіоматиці безпечного інформаційного простору.

У рамках кібернетичної деонтології доцільно виокремити такі аспекти:

–                  теорію морального та етичного обов’язку, належної чи морально обов’язкової поведінки суб’єктів кібернетичних відносин;

–                  галузь знань про виникнення, формування, розвиток та функціонування серед суб’єктів кібернетичних відносин особливої системи норм належної поведінки, загальновизнаних стандартів, що базуються на пріоритетності та гарантуванні реалізації кібернетичних прав і свобод людини і громадянина, їхніх законних кібернетичних інтересах і моральних принципах;

–                  науку, що вивчає міжнародні, національні, регіональні та локальні системи вимог до поведінки суб’єктів кібернетичних відносин, що дозволить надати їх поведінці та діям мотиваційної аргументованості, запровадити в їх групі загальнолюдські та групові інформаційні цінності;

–                  наукову та учбову дисципліну, яку слід викладати при підготовці кадрів із ІКТ, інформаційного права, інформаційної політики, інформаційної безпеки, державного управління при вихованні нової генерації інформаційного суспільства, визначенні рівня інформаційної неосвіченості та реформованості.

Кібернетична деонтологія виступає: 1) моральним стрижнем та основою розвитку безпечних кібернетичних відносин; 2) дороговказом розвитку інформаційного суспільства; 3) мірилом ефективності е-урядування.

Для наукового розв’язання даних завдань постає потреба у формуванні нового наукового напряму: кібернетичної деонтології — науки, що вивчає: 1) сукупність інформаційно-правових, організаційно-управлінських, професійно-етичних і соціальних норм, принципів належної поведінки суб’єктів кібернетичних відносин в кібернетичній сфері  при здійсненні ними інформаційної діяльності; 2) як проблеми належної, моральної поведінки та діяльності суб’єктів кібернетичних відносин, так і соціальне регулювання професійної поведінки, особливості функціонування моральних норм і нормативно-орієнтуючих інститутів.

Отже, під кібернетичною деонтологією пропонується розуміти міждисциплінарну науку, що вивчає стандарти належної поведінки суб’єктів кібернетичних відносин в кібернетичній сфері, які засновані на засадах кібернетичної аксіології, що містить системну кореляцію імперативних моральних, кібернетичних і соціальних цінностей особи, суспільства і держави, штучного інтелекту, національних кібернетичних інтересів та кібернетичних прав і свобод, спрямованих на формування гарантованих державою в рамках реалізації державної кібербезпекової політики, ефективного здійснення кібернетичної функції держави, умов для реалізації законних кібернетичних прав і свобод людини та громадянина, а також особливості реалізації цих стандартів у практичній діяльності.

Нині не можна, і навіть згубно ігнорувати тенденції розширення кола учасників кібернетичних відносин, відстоювати ортодоксальний підхід, за якого учасниками правових або соціальних відносин виступатиме лише людина.

Очевидність впевненої ходи розвитку штучного інтелекту має спонукати нас до розуміння невідворотності даних тенденцій і чіткої та нагальної потреби в упередженому (на випередження) розробленні відповідної системи нормативно-правових актів, що регулюватимуть суспільні кібернетичні відносини з урахуванням саме зазначених мною тенденцій.

Таким чином, штучний інтелект наперед буде позбавлений проактивного розвитку і подальшого домінування в соціальних відносинах. Адже визнання рівності та прописування правил поведінки, в тому числі деонтологічних засад сприятиме попервах контрольованій участі штучного інтелекту в даних відносинах.

Ми виступаємо за те, що штучний інтелект виступає суб’єктом кібербезпекових відносин.

На небезпеку нехтування даним фактом вказує і Ілон Маск, котрий разом із Білом Гейтсом розпочав роботу по унеможливленню майбутнього неконтрольованого домінування штучного інтелекту і зменшення імовірності перспективи знищення штучним інтелектом homo sapiens [15].

Якщо ж цього не зробити і продовжувати тиражувати окремі положення застарілої теорії правовідносин, написаної ще за часів, коли не було ані Інтернету, ані смартфонів, ані кіберсуспільства, то сформується небезпечна тенденція залишення штучного інтелекту поза регульованим нормами права кіберсуспільством (суспільством людей, що сполучають реальний і кіберпростір).

Разом із особами, що перебувають на маргінесі цивілізації і поза контекстом розвитку суспільства взагалі, сформується інтегрований змікшований маргінальний кластер. В. А. Ліпкан для позначення цих процесів увів в науковий обіг поняття інформаційний маргінал — особа, яка перебуває поза межами інформаційного суспільства, котра втратила свій інформаційний статус внаслідок унікальності власної соціокультурної ситуації, при переході до глобальної взаємодії в рамках інформаціонального капіталізму і неспроможності протистояти нав’язуванню та пристосуватися до якісно нової мережної архітектури інституційних структур інформаційного суспільства [14, с. 12].

Відтак, важливе потреба формування кібербезпекової деонтології стоїть як ніколи гостро. Одним із важливих компонентів вирішення даного завдання є розуміння та усвідомлення  функцій даної науки.

Отже нижче, здійснимо їх аналіз.

  1. 1.                Аксіологічна функція — полягає у формуванні цінностей кібернетичної деонтології, характеристики та ієрархії ціннісного світу, способів його пізнання та онтологічного статусу, природи та специфіки ціннісних суджень. Аксіологічна функція уможливлює здійснювати осмислення закономірностей поведінки суб’єктів кібернетичних відносин, формувати відповідні аксіологічним засадам пріоритетні національні інтереси в кібернетичній сфері, накопичення та структурацію знань, удосконалення стандартів поведінки, нормативів інформаційної та кібербезпекової культури в кібернетичній сфері та стандартів розвитку інформаційної науки, кіберграмотності та кіберосвіченості.
  2. 2.                Онтологічна функція — полягає у можливості кібернетичної деонтології надати відповідь на запитання, що таке кібернетична рівність, кібернетична справедливість, кібермораль в кіберпросторі, кіберкультура, заснована на кібернетичній неупередженості, чесності та гідності, плюралізмі. Онтологічна функція уможливлює сформувати уявлення про належну поведінку, виходячи не з емпіричного досвіду або суб’єктивного ставлення чи ресурсних можливостей щодо реалізації тих чи інших кібернетичних прав, а виходячи з аналізу самої категорії. Онтологічна функція спонукає до розуміння: як і чому виникла кібернетична деонтологія, що вона уособлює на даному етапі, і що може становити у майбутньому з урахуванням можливих багатоваріативних трансформаційних стратегій розвитку кіберсуспільства та е-урядування, глобального кіберпростору загалом, а відтак, постійного структурування та диференціації кібернетичних відносин, уведення в суб’єктний склад штучного інтелекту та його розгляд як повноправного учасника кібервідносин.
  3. 3.                Гносеологічна функція — полягає у вивченні природи та розвитку кібернетичного пізнання, аналізові та синтезові, систематизації, консолідації та узагальненні та роз’ясненні основних законів і закономірностей функціонування та розвитку процесів у кібернетичній сфері та різних кібернетичних теорій і концепцій, які їх описують та пояснюють. Дана функція надає можливість здійснювати отримання деонтологічних знань, пізнання сутності інформаційної діяльності в кіберпросторі, усвідомлення характеру поведінки суб’єктів кібернетичних відносин, у тому числі неповнолітніх та з девіантною поведінкою, також роботів-хакерів стандартів, якими вони мають керуватися у своїй діяльності, ознайомлення з нормативно-правовими актами, що регламентують їх діяльність.
  4. 4.                Методологічна функція передбачає визначення цілей, завдань, засобів принципів та методів пізнання і впливу на процеси формування моральних засад діяльності та належної поведінки учасників кібернетичних відносин в кібернетичному просторі, розроблення й уточнення категорійно-понятійного апарату не лише кібернетичної деонтології, а й інформаційного права, кібербезпекової політики, права інформаційної політики, та й загалом інформаціології; формулювання за їх допомогою законів і тенденцій реалізації кібернетичних інтересів, формування надійних механізмів гарантування кібернетичних прав і свобод на засадах інформаційної справедливості. Кібернетична деонтологія виконує щодо інших наукових напрямів інформаційного циклу та теорій методологічну функцію через окреслення певного рівня, теоретичної і логічної цілісності. Узагальнюючи практику діяльності в кіберпросторі, кібернетична деонтологія формулює ідеї та висновки, які мають принципове значення для всієї системи знань про інформацію, кіберпростір та штучний інтелект. Категорійно-понятійний апарат, принципи, ідеї та висновки кібернетичної деонтології слугують фундаментом для галузевих кібернетичних теорій, наукових напрямів і дисциплін, задають горизонти формування нових спеціальностей та професій у майбутньому.
  5. 5.                Епістемологічна функція — полягає у пізнанні закономірностей формування належного, його трансформації із сущого і вивченні механізмів даних трансформацій. Дана функція слугує важливим аргументом на користь необхідності формування кібернетичної аксіології, в рамках якої категорії можливість і дійсність, суще і належне, добро і зло тощо набувають нового змісту та знаходять у подальшому свій вияв у текстах нормативних актів.
  6. 6.                Евристична функція. Кібернетична деонтологія не обмежується пізнанням і поясненням явищ в кібернетичній сфері, а відкриває та встановлює на основі виявлення законів, принципів та тенденцій функціонування кіберсуспільства нові закономірності його розвитку. Вона сприяє розумінню щодо правильного та прагматичного розроблення перспектив розвитку кібернетичних стандартів поведінки суб’єктів кібернетичних відносин на основі об’єктивних закономірностей розвитку глобального кіберсуспільства, напрямів реалізації державної кібербезпекової політики та кібернетичної функції держави, рівня інформаційної розвиненості держави, а також соціальної кіберкультури, рівня людського потенціалу у високоінтелектуальних сферах, а також рівня використання штучного інтелекту в суспільних відносинах.
  7. 7.                Критична функція. Її суть полягає у критичному аналізові теоретичних положень і практики діяльності в кібернетичній сфері. Ця функція є надзвичайно важливою й конструктивною через те, що допомагає виявляти замало розроблені питання та удосконалювати механізми їх розв’язання. Особливістю функції є те, що за її допомогою можна співставляти реальний стан кібернетичних відносин із рівнем його правового регулювання.
  8. 8.                Світоглядна функція полягає у здійсненні впливу на формування кіберсвідомості, кіберкультури, кібернетики та кіберморалі у сфері кібернетичних відносин, а також вироблення моральних засад розвитку кіберсуспільства і, відповідно, поведінки учасників кібернетичних відносин.
  9. 9.                Ідеологічна функція. Кібернетична деонтологія акумулює і приводить до системи ідеї про належну поведінку в кіберпросторі, закладає підвалини для створення наукової бази для формування кіберкультури. За допомогою даної функції здійснюється вплив на поведінку людей в кіберпросторі не лише через регуляторний механізм держави і права, а й безпосередньо, через ідеологічну складову, коли кіберкультура виступає важливим ідеологічним чинником, впливає на кіберсвідомість суб’єктів кібернетичних відносин і тим самим на регулювання кібернетичних відносин в цілому.
  10. 10.           Інтегративна функція. Дана функція найбільш притаманна кібернетичній деонтології через те, що остання ґрунтується на методології міждисциплінарних досліджень, а отже, передбачає інтеграцію знань з інших наук і теорій, насамперед, інформаційно-правового циклу.
  11. 11.           Прогностична функція. Її головним завданням є передбачення можливих варіантів трансформації сущого на належне, ідеальних образів моралі на реальні поведінські акти суб’єктів кібернетичних відносин. Це сприяє впровадженню в інформаційне життя різноманітних концепцій, стратегій, доктрин та програм, підготовці середньо- та довгострокових прогнозів можливих варіантів розвитку кіберсуспільства і відповідних йому напрямів державної кібербезпекової політики. Важливими науковими напрямами на цьому шляху виступають: прогностика, інжиніринг кібермереж, математичне моделювання, кібернетика, квантова фізика.
  12. 12.           Комунікативна функція — передбачає різні форми та засоби обміну та передавання інформації, завдячуючи яким уможливлюється збагачення досвіду, накопичення знань, оволодіння інформаційними знаннями, здобуття кіберосвіти, узгодження дій суб’єктів кібервідносин та їхнє взаєморозуміння.
  13. 13.           Регламентуюча функція — полягає у регламентації поведінки суб’єктів кібернетичних відносин через переконання, навіювання, наслідування, взаємодію та ін. Визначають два види взаємодії: а) кооперація; б) суперництво, або конкуренція. Найбільшим побоюванням і перспективною загрозою кібербезпеці є суперництво між людиною та штучним інтелектом.
  14. 14.           Описова функція. Допомагає описувати діяльність у кіберпросторі, враховуючи сучасні тенденції розвитку глобального кіберпростору, найбільш суттєві чинники як позитивні, так і негативні, які впливають на його функціонування та розвиток, трансформацію та кластерізацію.
  15. 15.           Виховна функція — виховання та самовиховання суб’єктів кібернетичних відносин відповідно до деонтологічних норм та норм кібернетичної деонтології, зокрема кіберкультури.
  16. 16.           Практично-організаторська функція. Кібернетична деонтологія слугує науковою основою збалансованого функціонування особи, суспільства, держави, штучного інтелекту (в тому числі гібридів) як нерозривного динамічного інформаційного організму, відпрацьовує численні рекомендації для розв’язання моральних та етичних проблем забезпечення кібернетичних інтересів, а також налагодження функціонування ефективного механізму балансу кібернетичних інтересів визначених вище суб’єктів.

Функції кібернетичної деонтології полягають у тому, що саме передбачати. Вони допоможуть спрямувати процес підвищення ефективності правового регулювання кібернетичних відносин відповідно до етичних норм, нададуть кіберсуспільству додаткових гарантій безпечного кофункціонування як полісистемного утворення на рівні макросистеми.

Отже, участь штучного інтелекту має бути чітко регламентована: з урахуванням розвитку кіберпростору, ускладнення комунікативного простору мають бути вироблені механізми правового регулювання відносин між людьми та штучним інтелектом, а також між штучним інтелектом всередині їхнього виду.

Окремо доцільно прогнозувати появу гібридів, тобто створених на основі біологічного матеріалу людини у поєднанні зі штучним інтелектом. Адже узгодженість функціонування особи, суспільства і держави виступає аксіоматичною, так само як і багатокомпонентність кіберсфери, різноманітність її складових зумовлюють використання міждисциплінарної методології. Тому й вирішення окреслених мною питань має бути позбавлене суб’єктивізму і не повинно ґрунтуватись на ортодоксальних кліше неокантіанської епохи. Функції кібернетичної деонтології є взаємозалежними і органічно доповнюють одна одну, оскільки лише у системі вони надають можливість формування системного уявлення про призначення кібернетичної деонтології.

Зрозуміло, що кібернетичній деонтології до моменту визнання на доктринальному рівні ще доведеться подолати безліч перепон та навіть заперечень, адже в Україні інформаційно-правові, а тим більше кіберправові дослідження чомусь і досі розглядають як частину адміністративно-правових розвідок, що значно гальмує розвиток інформаційного права та інших когнітивних складових, які вже давно стали об’єктом окремих інформаційно-правових досліджень представників різних шкіл інформаційного права. Існуюча в Україні наукова зашореність, фарисейство та агресивна ортодоксальність значної частини вчених-правників суттєво впливає на наукову рефлексію становлення та розвитку кібернетичних відносин, а отже, чинить деструктивний вплив на ефективний розвиток успішного кіберсуспільства, уповільнює темпи наукового осягнення сутності та змісту сучасної кібернетико-правової реальності.

Тому позитивним і довгоочікуваним стало проведення 3 липня 2014 року парламентських слухань на тему: „Законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні” [16]. Зокрема в даному документі стосовно наукового і науково-технічного забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні чітко вказано на необхідність  забезпечення, з урахуванням рішень Національної академії правових наук України, виокремлення інформаційного права і права інтелектуальної власності в окрему наукову спеціальність, що сприятиме розвитку інформаційного суспільства.

Даним контекстом підтримуємо дослідників загальних проблем деонтології, які вказують на необхідність дослідження деонтологічних приписів науковими колективами, які співробітничають з працівниками-практиками, що надасть можливість поетапно виробити методологічні підходи, які відповідають проблемам сьогодення [17].

Через неуконституйованість інформаційного права досі не виконані концептуальні завдання, бракує концептуальних методологічних розробок з кібернетичної аксіології, кібернетичної деонтології, що значно ускладнює процеси формування державної кібербезпекової політики, реалізації кібернетичної функції держави, врешті-решт — розвитку кібернетичних відносин. І саме кібернетична деонтологія здатна заповнити прогалину, що утворилася внаслідок втрати державою контролю над кіберпростором, втрати позицій на кіберринку щодо вироблення вітчизняних кібернетичних продуктів, інформаційної, в тому числі кібернетичної  інфраструктури та інноваційних кібернетичних технологій, що значною мірою впливає на рівень і темпи кібернетичного розвитку, залучення України до глобальних стратегій розвитку розвинених країн світу.

Діяльність органів виконавчої влади в кібернетичній сфері  має бути зосереджена на конструктивному поєднанні та засадах кібернетичної взаємодії держави, громадянського суспільства і людини відповідно до засад кібернетичної деонтології. Адже, наприклад, портрет сучасного кіберзлочинця абсолютно не схожий на портрет „традиційного” злодюжки. Так само як і особа хакера вже в найближчі роки зміниться: і хакерами за певних умов може стати штучний інтелект. Тож діяльність біохакерів та кіберхакерів може бути спрямована один проти одного. Таким чином біохакери (люди-хакери) фактично протидіятимуть штучному інтелекту і чат-ботам, реалізовуючи кібербезпекову політику роду людини.

Впровадження у систему кіберосвіти, а також у практичну інформаційну діяльність основ кібернетичної деонтології сприятиме:

1)          підвищенню якісних характеристик та моральної стійкості суб’єктів кібернетичних відносин;

2)          збагаченню інтернет-сегмента моральним змістом;

3)          зосередженню уваги не лише на отриманні будь-якої інформації та її бездумному споживанні та розповсюдженні, а на моральних якостях та моральних характеристиках даної інформації, привнесенні та примноженні даних характеристик в інформаційне поле та кіберпростір в цілому.

Зокрема, позитивним є не лише блокування сайтів із пропагандою насильства, порнографії, удосконалення програм батьківського контролю за акаунтами власних дітей, формування закритих мереж у великих корпораціях тощо, а й покарання утримувачів серверів, які не впроваджують фільтрації даних, що містяться у них на серверах, занесення їх до списку порушників деонтологічних норм, який має оприлюднюватися на офіційних веб-ресурсах органів державної влади. Це виступає одним із прикладів практичної реалізації деонтологічної концепції в кібернетичній сфері, формування належної поведінки в інформаційному середовищі.

 

 

Список використаних джерел:

  1. 1.                Большой юридический словарь. 3-е изд., доп. и перераб. / Под ред. проф. А. Я. Сухарева. – М.: ИНФРА-М, 2007. – С. 98.
  2. 2.                Понятие юридической деонтологии как науки и учебной дисциплины: ее предмет. – Режим доступу: http://www.yurist-online.com/uslugi/yuristam/literatura/deont/01.php. – Заголовок з екрану
  3. 3.                Гіда Є.О. Деонтологічні основи діяльності міліції в Україні / Є. О. Гіда. – К.: ФОП О.С. Ліпкан, 2011. – 416 с.
  4. 4.                Теорія держави та права : підручник / Є.О. Гіда, Є.В. Білозьоров, А.М. Завальний та ін.; за заг. ред. Є.О. Гіди. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2011. – 576 с.
  5. 5.                Гіда Є.О. Деонтологічні основи правоохоронної діяльності міліції України : навч. посібник. / Є. О. Гіда. – К. : ФОП О.С. Ліпкан, 2011. – 120 с.
  6. 6.                Основи правознавства: навч. посібник (для підготовки абітурієнтів до вступних випробувань) [Є.О. Гіда, Є.В. Білозьоров, А.М. Завальний, А.О. Осауленко] ; за заг. ред. Є. О. Гіди. – К. : ФОП О.С. Ліпкан, 2011. – 180 с.
  7. 7.                 Вступ до правоохоронної діяльності : [навч. посібник] [Є. О. Гіда, Є.В. Білозьоров, А.М. Завальний, А.О. Осауленко]; за заг. ред. Є.О. Гіди. – К. : ФОП О.С. Ліпкан, 2011. – 200 с.
  8. 8.                Актуальні проблеми теорії держави та права : навч. посіб. / Є. В. Білозьоров, Є. О. Гіда, А. М. Завальний та ін.; за заг ред. Є. О. Гіди. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2010. – 260 с.
  9. 9.                Гіда Є. О. Теоретичні основи загальнолюдських стандартів прав людини / Є. О. Гіда.. – К. : ТЕКСТ, 2008. – 104 с.
  10. 10.           Гіда Є. О.  Систематизація підходів щодо розуміння предмету юридичної деонтології / Є. О. Гіда // Вісник ЛДУВС ім. Е.О, Дідоренка. – 2012. – № 3. – С. 286 – 294.
  11. 11.           Гіда Є. О. Механізм деонтологічного регулювання діяльності працівників міліції (поліції) / Є. О. Гіда // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2011. – № 3 (46). – С. 78-83.
  12. 12.           Гіда Є. О. Деонтологічні принципи діяльності міліції України / Є. О. Гіда // Науковий вісник НАВС. – 2010. – № 6. – С. 267 – 274.
  13. 13.           Гіда Є. О. Деонтологія – наука про обов’язок і належну професійну поведінку / Є. О. Гіда // Вісник ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка. – Спец. вип. № 8. – 2011. – С. 34 – 40.
  14. 14.           Ліпкан В.А. Правові засади розвитку інформаційного суспільства в Україні : [монографія] /  В. А. Ліпкан, І. М. Сопілко, В. О. Кір’ян / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2015. — 664 с.
  15. 15.           Elon Musk and OpenAI Want to Create an Artificial Intelligence that Won’t Spell Doom for Humanity. — Режим доступу: https://interestingengineering.com/elon-musk-and-openai-want-to-create-an-artificial-intelligence-that-wont-spell-doom-for-humanity.
  16. 16.           Рекомендації парламентських слухань на тему: „Законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні” : Схвалено Постановою Верховної Ради України
    від 3 липня 2014 року № 1565-VII.
  17. 17.           Гіда Є.О. Деонтологічні основи діяльності міліції в Україні : [монографія]/ Євген Олександрович Гіда. — К. : ФОП О.С. Ліпкан, 2011. — 416 с.