Братель Олександр Григорович
Голова Інституту
цивільних правовідносин ГОСЛ
кандидат юридичних наук, доцент
Досліджуючи «функції цивільних процесуальних юридичних фактів» слід виходити з двох складових цього речення: «функції» та «цивільні процесуальні юридичні факти».
У Великому тлумачному словнику сучасної української мови слово «функція» тлумачиться як призначення, роль чого-небудь [1, с. 1552]. Проектуючи тлумачення даного слова на сферу правових відносин слід зазначити, що функція права ‒ це найбільш істотні напрями і сторони його впливу на суспільні відносини, у яких розкривається загальнолюдська і класова природа та соціальне призначення права.
Процесуальні юридичні факти ‒ це певні життєві обставини, з якими норми права пов’язують виникнення, зміну або припинення цивільних процесуальних правовідносин.
В юридичній літературі міститься більш розширене визначення даної категорії, під якою пропонується розуміти конкретну життєву обставину, змодельовану в нормі цивільного процесуального права, що призводить до виникнення, зміни чи припинення цивільних процесуальних правовідносин із дотриманням завдань цивільного судочинства [2, с. 28].
Не вдаючись до поглибленого аналізу інших визначень вказаних понять та категорій перейдемо до основної мети даної статті ‒ визначення функцій процесуальних юридичних фактів. Під функціями процесуальних юридичних фактів пропонується розуміти напрями і механізми впливу цивільних процесуальних норм на дії учасників цивільного процесу з метою забезпечення нормального процесу здійснення судочинства та дотримання процесуальної форми правосуддя.
Як наголошує В.В. Ярков один і той самий процесуальний факт «може виконувати різноманітні функції залежно від ситуації, що складається в процесі реалізації норм процесуального права» [3, с. 37].
Законодавець закріплюючи коло процесуальних юридичних фактів визначає правові наслідки за відповідну поведінку учасників цивільного процесу та визначає порядок реалізації суб’єктивних прав та виконання обов’язків. За допомогою процесуальних юридичних фактів здійснюється оцінка діям або бездіяльності суб’єктів процесуальних відносин.
Процесуальні юридичні факти забезпечують безперервну динаміку процесуальних правовідносин, їх стійкість, стабільність. Вказані факти створюють передумови для усунення перешкод в їх розвитку та впливі на суб’єктів, які намагаються порушувати нормальне протікання судового процесу. В доктрині цивільного процесу сформувався традиційний підхід відповідно до якого існування процесуальних юридичних фактів пов’язують з настанням тріади правових наслідків: виникнення, зміна та припинення процесуальних правовідносин.
Детальний аналіз положень Цивільного процесуального кодексу України (далі ‒ ЦПК України) дозволяє зробити висновок про наявність різноманіття правових наслідків обумовлених настанням процесуальних юридичних фактів. Отже, розглянемо функції процесуальних юридичних фактів за вказаним критерієм.
Процесоутворююча функція. Вказана функція проявляється у вчиненні судом та особами, які беруть участь у справі відповідних процесуальних дій, які стають рушійною силою та відправною точкою цивільного процесу. Зародження процесуальних правовідносин розпочинається в результаті подання особою до суду: заяви про видачу судового наказу (ст. 97), позовної заяви (ст. 118 ЦПК), заяви в порядку окремого провадження (розділ IV), апеляційної скарги (ст. 296), касаційної скарги (ст. 327), заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України (ст. 358), заяви про перегляд рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами (глава 4 розділу V ЦПК України).
В даному контексті слід говорити про двоступеневий зміст процесоутворюючої функції, адже повноцінні процесуальні відносини між судом та особами, які беруть участь у справі розпочинаються саме з моменту: прийняття судом ухвали про відкриття наказного провадження (ст. 102), постановлення ухвали про відкриття провадження у справі в порядку позовного провадження (ст. 122), постановлення ухвали про відкриття провадження у справі в порядку окремого провадження (ст.ст. 122, 235), постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження (ст. 297), постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження (ст. 328), постановлення ухвали про відкриття провадження Верховним Судом України (ст. 360), постановлення ухвали про відкриття провадження за нововиявленими обставинами (с. 364-1 ЦПК України).
Процесоперешкоджаюча функція. Дана функція процесуальних юридичних фактів реалізується в контексті перешкоджання реалізації інших функцій, наприклад, процесоутворюючої. Так, процесоперешкоджання може полягати у постановленні судом ухвали про залишення позовної заяви без руху в порядку ст. 121 ЦПК України, якщо заяву подано без додержання встановлених ЦПК України вимог щодо її змісту або не сплачено судовий збір.
Процесозупиняюча функція. Процесуальні юридичні факти можуть проявлятись шляхом постановлення судом ухвали про відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді (ст. 191) чи постановлення ухвали про зупинення провадження у справі (ст.ст. 201, 202 ЦПК України).
Процесовідновлююча функція. Окреслена функція притаманна для тих процесуальних юридичних фактів, що знаходять закріплення в ухвалах про відновлення зупинених проваджень у цивільних справах (ст. 205). Крім цього процесовідновлююча функція реалізується в ухвалі про поновлення пропущеного строку встановленого для подачі апеляційної скарги (ст. 297), ухвалі про поновлення пропущеного строку встановленого для подачі касаційної скарги (ст. 328), ухвалі про поновлення пропущеного строку встановленого на подачу заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом України (ст. 356 ЦПК України).
Процесозмінююча функція. Дана функція знаходить своє відображення в процесуальних діях суду у вигляді постановлення ухвали про об’єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів, або за позовом різних позивачів до одного й того самого відповідача, або постановлення ухвали про роз’єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи (ст. 126 ЦПК України).
Процесоприпиняюча функція. Вказана функція може проявлятись в постановленні судом ухвали: про відмову у відкритті провадження у справі (ст. 122), про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (ст. 332), про відмову у допуску справи до провадження Верховним Судом України (ст. 360 України).
У складних процесуальних правовідносинах процесоприпиняюча функція процесуальних юридичних фактів проявляється в остаточних судових рішеннях, що ухвалюються як в процесі розгляду справи, так і за результатами її повного вирішення.
Так, судовий процес може закінчитись без розгляду справи по суті з подальшим постановленням ухвал про закриття провадження у справі у справі (ст. 205) або про залишення заяви без розгляду (ст. 207).
Остаточний розгляд та вирішення цивільної справи по суті в суді першої інстанції завершується ухваленням відповідного рішення суду (ст. 209). В суді апеляційної та касаційної інстанції розгляд скарги може закінчуватись постановленням ухвали або ухваленням рішення суду, яким змінюється попереднє ухвалене рішення суду (ст.ст. 307, 336 ЦПК України). Перегляд судових рішень Верховним Судом України закінчується ухваленням постанови про повне або часткове задоволення заяви або про відмову у задоволенні заяви (ст. 360-3 ЦПК України).
Перераховані вище функції процесуальних юридичних фактів характерні лише для компетенції суду, адже такі функції реалізуються лише в результаті вчиненням судом відповідних процесуальних дій. Разом з тим, для осіб, які беруть участь у розгляді справи притаманним є вчинення процесуальних дій, що зумовлюють настання процесоутворюючих функцій (наприклад, подання позовної заяви до суду).
Література:
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад, і голов, ред. В. Т. Бусел. ‒ К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. ‒ 1728 с.
2. Кімчинська С. В. Юридичні факти як елемент механізму цивільного процесуального регулювання / С.В. Кімчинська // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. ‒ 2015. ‒ № 14. Том 2. ‒ С. 26-28.
3. Ярков В.В. Юридические факты в механизме реализации норм гражданского процессуального права. ‒ Екатеринбург: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1992. ‒ 188 с.
Ключові слова: цивільний процес, функції цивільного процесу, процесуальний юридичний факт, функції процесуальних юридичних фактів, позовне провадження