Капінус Людмила Іванівна,
консультант ГОСЛ
На нинішньому етапі розвитку нашої цивілізації сучасне суспільство важко уявити без інформації. Дана інформація може мати різний вигляд: так, в Законі України «Про інформацію» зазначено, що інформація – будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді [1].
Широке використання інформації зумовлює необхідність здійснення конкретного правового регулювання інформаційних відносин не лише на національному та міжнародному рівнях, а й безпосередньо, в межах міжнародних універсальних та регіональних організацій. Одним із елементів даного процесу виступає нормативне закріплення права людини та громадянина на інформацію.
Право на доступ до інформації має як громадянин України так і іноземець (відповідно до національного законодавства). У зв’язку з цим може сформуватися ситуація стосовно можливості доступу іноземних фізичних осіб до інформації, яка є власністю нашої держави. Оскільки інформаційні відносини будуть між двома суб’єктами різної національної приналежності, то вступають в дію норми міжнародного приватного права. Як відомо, законодавством України передбачаються можливості обмеження права на інформацію, а саме в ст. 5 закону «Про інформацію» закріплено: «Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб» [1].
Ще одним положенням, яке міститься в національному законодавстві, є ст. 34 Конституції України, де зазначається, що здійснення права на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Ми вважаємо, що вони є певним відображенням підстав для формування застереження про публічний порядок в сучасному міжнародному праві, а саме безпека держави, встановлений в ній правопорядок, життя та здоров’я громадян, здоров’я населення та добрі звичаї в державі [2, С. 134]. Досліджуючи дані підстави, виникає необхідність визначення наступних понять: безпека держави (національна безпека) та правопорядок. Як зазначає В. А. Ліпкан, у концептуальному плані вважається, що національна безпека становить собою цілісний екзистенціальний феномен, відтак не може бути репрезентована сукупністю корелятивно пов’язаних складових (економічна, інформаційна, політична безпека тощо). Національну безпеку слід аналізувати крізь призму її системних властивостей, отже доцільно казати про національну безпеку в інформаційній сфері, екологічній та ін. [3, С. 24]
Правопорядок – суспільний порядок, врегульований правом, законом. [4, C.538]. Ми вважаємо, що правопорядок також можна визначити і як інформаційну категорію, оскільки відсутність законодавчого врегулювання інформаційних правовідносин може призвести до проблем в усіх сферах суспільного життя.
Наступною суперечливою, на нашу думку, нормою закону є те, що держава гарантує усім учасникам інформаційних відносин рівні права та можливості доступу до інформації, не закріплюючи жодних обмежень, як-то наявність чи відсутність громадянства України. Але з іншого боку, забезпечення рівного доступу є неможливим і дане положення також закріплюється на законодавчому рівні.
Виходячи з вищезазначеного, можна дійти висновку, що в самому національному законодавстві існують певні прогалини і існує нагальна потреба їх заповнення. Як один з варіантів їх заповнення можна назвати прийняття закону України «Про доступ до публічної інформації», внесення змін до закону «Про інформацію» та ін.
Список використаних джерел:
- «Про інформацію» Закон України від 02.10.1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2657-12.
- Чубарєв В. Л. Міжнародне приватне право: Навч. Посібник. – К.: Атіка, 2008. – 608 с.
- Ліпкан В.А., Максименко Ю.Є., Желіховський В.М. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції: Навчальний посібник. – К.: КНТ, 2006. – 280 с.;
- Великий тлумачний словник сучасної української мови. / укл. О. Єрошенко – Донецьк: ТОВ «Глорія Трейд», 2012. – 864с.