АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ ЗА ПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

         Топчій Оксана Василівна,

Голова Інституту андрогогіки

кандидат педагогічних наук

 

Традиційний для правової науки підхід до суб’єктів адміністративних правопорушень у сфері інформаційної безпеки зазвичай не розглядає неповнолітніх в якості винних. Автор статті на підставі проведеного аналізу узагальнює специфіку адміністративної деліктності неповнолітніх, доводить, що з урахуванням особливості свого правового статусу вони можуть притягатися до адміністративної відповідальності за порушення інформаційної безпеки. Вносяться пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства у досліджуваній галузі.

Ключові слова: адміністративна відповідальність неповнолітніх, порушення інформаційної безпеки, превенція делінквентної поведінки неповнолітніх

Загальна постановка проблеми. Молоде покоління для будь-якої держави було і залишається запорукою перспективного майбутнього. Тому на усіх рівнях державного управління визначаються концептуальні засади стратегій роботи із тими, хто ще не досяг свого повноліття; у законодавчих і підзаконних актах закріплюються норми, що становлять механізм правового регулювання діяльності органів державного управління, організацій та закладів щодо формування соціально бажаної поведінки молоді, превенції її делінквентної поведінки. В умовах становлення інформаційного суспільства особливого значення набуває визначення засобів адміністративного впливу на неповнолітніх у сфері інформаційної безпеки (ІБ).

Аналіз публікацій. Питання адміністративної відповідальності є одним з ключових в науці адміністративного права. На теперішній час доволі детально досліджені питання щодо розвитку інституту адміністративної відповідальності (Лук’янець Д. М.[1]), адміністративно-деліктного права (Колпаков В. К. [2]), адміністративної відповідальності в системі юридичної відповідальності (Літошенко О. С. [3 ], Притчина Н. В. [4 ]). Значна увага таких науковців, як Горбач О. В. [ 5], Ковальчук Ю. І. [ 6], Колосовський Є. Ю. [7 ], Плугатар Т. А. [8 ], Чернецький О. Л. [9 ]  та ін.  приділяється розробці питань адміністративної відповідальності неповнолітніх. Наукові розвідки у цьому напрямі сприяли встановленню особливостей правового статусу неповнолітніх, специфіки їх притягнення до адміністративної відповідальності, удосконаленню адміністративного законодавства.

Окремо досліджувалися й проблеми адміністративної відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері (Нечипорук Ю. М. [10 ]) і у сфері інформаційної безпеки України (Стоєцький О. В. [11]).

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Не зважаючи на нагальні потреби держави і суттєвий інтерес вчених до проблематики адміністративної відповідальності, зокрема у сфері інформаційної безпеки, до цього часу питання щодо специфіки предмету у контексті протиправної поведінки неповнолітніх не віднайшло належного висвітлення у наукових публікаціях.

Метою статті є дослідження адміністративної відповідальності неповнолітніх за порушення у сфері інформаційної безпеки. Досягненню поставленої мети слугуватиме розв’язання наступних завдань: 1. Узагальнення специфіки адміністративної деліктності у сфері ІБ такого суб’єкта, як неповнолітній. 2. Аналіз Кодексу про адміністративні правопорушення (КУпАП) [12] з метою  встановлення особливостей адміністративної відповідальності неповнолітніх, а також визначення кола порушень у сфері інформаційної безпеки, що можуть вчинятися ними.  3. Формулювання пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства з питань, які досліджуються.

Виклад основного матеріалу дослідження. Традиційні підходи до інформаційної безпеки неповнолітніх зорієнтовані на розгляд останніх в якості суб’єктів, що потребують захисту держави, її відповідних інститутів від небажаного впливу інформації, що може зашкодити особі, яка ще не набула повною мірою своєї дієздатності. Разом з тим, питання щодо правосуб’єктності неповнолітніх не повинно вирішуватися лише з позицій обмеження доступу до небажаної інформації. Слід враховувати й той факт, що неповнолітній сам може виступати джерелом небезпеки у сфері інформаційних правовідносин.

Виділення адміністративної відповідальності неповнолітніх в окрему категорію адміністративного права, надання цій групі осіб статусу спеціального суб’єкта  зумовлено рядом причин. Насамперед, йдеться про врахування вікових фізіологічних і психологічних особливостей неповнолітнього, який знаходиться на етапі свого становлення як особистості; рівня його когнітивної здатності повною мірою збагнути мотивацію власних вчинків і спрогнозувати потенційні наслідки правопорушення; сугестивності, тобто легкого потрапляння під навіювання, залежність від негативного впливу середовища, зокрема неформальних молодіжних угруповань і маргінальних груп; послабленості критичного мислення при належній оцінці інформації й обмежених можливостей її релевантної інтерпретації; спроби первинної самоідентифікації й знаходження свого місця у певних групах, колективах тощо.

Тож, враховуючи специфіку комплексу властивостей, притаманних особі на етапі своєї соціалізації, законодавець статтею 13 Кодексу України про адміністративні правопорушення виділив відповідальність неповнолітніх як окрему категорію і  статтею 12 встановив, що адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. [12 ]

У науці адміністративного права немає єдиного консолідованого розуміння поняття «адміністративної відповідальності неповнолітніх». Наприклад, О. Л. Чернецький пропонує її інтерпретувати як «примусове застосування суддями районних, районних у місті, міських чи міскрайонних судів заходів впливу, а в деяких випадках і адміністративних стягнень, які тягнуть за собою для цих осіб обтяжливі наслідки, як правило, морального характеру і накладаються на підставах і в особливому порядку, встановлених нормами адміністративного права» [ 9,  с. 5,6] Подібний підхід вважаємо дещо поверховим, адже у розумінні адміністративної відповідальності, як зазначає Д. С. Лук’янець, «поєднується і застосування стягнень, і обов’язок зазнати обмежень внаслідок застосування стягнення та реалізацію цього обов’язку, і відповідні правовідносини, і вияв примусового методу держави та реакція на правопорушення» [1, с. 7] До цього слід додати, що даний вид відповідальності виконує не тільки функцію покарання, а й слугує засобом запобігання повторенню подібних правопорушень як з боку самого порушника, так і з боку інших осіб, для яких у такий спосіб унаочнюються інститути адміністративного права, демонструється реакція держави на протиправні дії з боку громадян.  Включаються механізми суспільного резонансу, очікується осуд з боку близького оточення й громади, що підсилює вплив покарання на особистість правопорушника. Тож відбувається не тільки притягнення суб’єкта до ретроспективної відповідальності, а й продовження у часі ефекту від стягнення, превенція більш важких суспільно небезпечних діянь.   Даний процес характеризується нерозривним поєднанням правових і педагогічних засобів впливу, корекції поведінки неповнолітнього, а у більш складних випадках – здійснення його перевиховання.

Враховуючи зазначене, вважаємо більш релевантною дефініцію ключового поняття, сформульовану Ю. І. Ковальчуком, який пропонує під адміністративною відповідальністю неповнолітнього розуміти «застосування у встановленому порядку судовими органами адміністративних стягнень та заходів виховного впливу до неповнолітніх осіб, винних у вчиненні адміністративних проступків, з метою виховання неповнолітніх у рамках дотримання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню ними нових правопорушень». [6,  с.6]

У зв’язку із тим, що Україна знаходиться на етапі розбудови інформаційного суспільства, формує засади створення єдиного інформаційного законодавства доречно порушити питання щодо виокремлення з комплексу юридичної відповідальності такого її різновиду, як інформаційно-правова (а можливо, й інформаційно-безпекова) відповідальність із подальшою диференціацією за суб’єктами правовідносин. У такий спосіб може з’явитися інформаційно-правова відповідальність неповнолітніх як самостійна категорія юриспруденції. Безумовно, це призведе до трансформації існуючих теоретико-правових поглядів, згідно з якими юридичну відповідальність  за галузевою ознакою диференціюють по таких групах, як конституційна, адміністративна, цивільна,  кримінальна, дисциплінарна [13]. Разом з тим, вже достатньо тривалий час науковці наполягають на перегляді ортодоксальних підходів до юридичної відповідальності, розширенню діапазону її видів у зв’язку зі змінами у бутті держави і суспільства, появою нових реалій. [14, 15]. Проте допоки не відбудеться консолідація інформаційного законодавства України і не буде прийнятий Інформаційний кодекс справи щодо адміністративних правопорушень у сфері інформаційної безпеки розглядатимуться на підставі КУпАП.

Складність кваліфікації адміністративних порушень у сфері інформаційної безпеки полягає в тому, що даний вид правопорушень репрезентується у понад п’ятдесяти статтях кодексу, які містяться у різних розділах. Констатується і бланкетний характер ряду таких норм. Існують спроби згрупувати ці статті. Так, наприклад, Т. С. Перун пропонує представити їх наступним чином: а) забезпечення доступу фізичних та юридичних осіб до публічної інформації, необхідної для реалізації їх прав, свобод та законних інтересів; б) забезпечення обмеження доступу до певних відомостей, розповсюдження яких може спричинити негативний вплив правам та свободам громадян, законній діяльності юридичних осіб або національній безпеці; в) забезпечення безпеки у сфері медіа-інформації. [16]

Подібний підхід нам здається дещо звуженим, оскільки він здебільшого відображає компетенційні та процесуальні аспекти правовідносин та зорієнтований на такий вид інформаційної безпеки, як ІБ держави. Спроба екстраполювати подібну класифікацію на адміністративну відповідальність неповнолітніх  за порушення ІБ залишається нездійсненною через орієнтацію укладача на діяльність юридичних та уповноважених фізичних осіб.

Загалом питання щодо даного виду відповідальності для категорії спеціальних суб’єктів, визначене як предмет нашого дослідження, є не тільки актуальним, а й не до кінця  вирішеним в науці. Традиційно до суб’єктів правопорушень даного виду відносять насамперед, таких спеціальних суб’єктів, як посадові, службові особи, які у встановленому порядку отримують допуск до інформації з обмеженим доступом і за своїми функціональними обов’язками працюють з даним видом інформації; особи, задіяні в організації безпеки інформаційних ресурсів; певні категорії суб’єктів господарювання тощо.

Характерно, що, досліджуючи правове регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні, О. Л. Чернецький не включив до класифікації залежно від об’єкту посягання суспільні відносини в інформаційній сфері, обмежуючись лише посяганнями на власність, на встановлений порядок управління, на громадський порядок і громадську безпеку, порушеннями на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку, в галузі житлових прав громадян тощо [ 9 , с. 11]. Можливо, у 2008-му році, коли захищалося дане дисертаційне дослідження, ситуація з масовою розповсюдженістю комп’ютерної техніки, наявністю ґаджетів, із поінформованістю молоді в сфері інформаційних технологій була дещо іншою, а тому порушення інформаційної безпеки неповнолітніми не вважалося характерними для цієї категорії правопорушеннями.

За порівняно невеликий історичний проміжок часу відбулася доволі суттєва зміна показників перебування неповнолітніх в принципово новому інформаційному середовищі, опанування ними кіберпростору на рівні впевнених користувачів.   У свою чергу, це не могло не призвести до спокуси випробувати інформаційну безпеку на уразливість, сформувати ту молодіжну псевдо-кіберкультуру, яка далеко не завжди укладається в межі правового поля.

За нашим переконанням, настав час розглядати неповнолітніх в якості можливих суб’єктів окремих видів правопорушень у сфері інформаційної безпеки, безумовно, з огляду на спеціальний статус таких осіб. Тож при аналізі зазначеного виду деліктів, нами враховувався не тільки фактор неповної дієздатності осіб, які не досягли повноліття, а й відсутність у них посадових повноважень, легального доступу до захищених баз даних, авторських прав на інформаційні продукти; обмеженість у користуванні інформаційними ресурсами; відстороненості від виборчих процесів тощо. Це одразу звужує коло правопорушень, які можуть вчинятися неповнолітніми, виводячи за окреслені межі порушення державної таємниці; правил обліку, зберігання й використання документів зі службовою інформацією; порядку надання інформації центральним органам виконавчої влади;  недодержання термінів надання інформації і т.ін.

Отже, на наш погляд, адміністративна відповідальність неповнолітніх може наступати за порушення інформаційної безпеки, що містяться у складах, передбачених такими статтями:

ст. 148-1 Порушення Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг. Передбачається, що відповідальність наступає за самовільне втручання особи до телекомунікаційних мереж, в тому числі об’єктів критичної інфраструктури, що у подальшому може призвести до збоїв у роботі обладнання, створювати перешкоди (матеріальний склад) або підключення до мереж і користування послугами операторів зв’язку без відповідного договору й оплати (формальний склад).

ст. 148-3  Використання засобів зв’язку з метою, що суперечить інтересам держави, з метою порушення громадського порядку та посягання на честь і гідність громадян. Об’єктивною стороною вчинення даного порушення є застосування засобів зв’язку, які виступають своєрідним інструментарієм для втілення протиправної мети діяння.  З урахуванням суттєвої модернізації техніки, великих можливостей смартфонів, спеціальних програм (на кшталт Skype, Wiber, WhatsApp) загроза використання їх всупереч встановленим нормам буття суспільства, держави й окремих громадян зростає в геометричній прогресії.

ст. 164-9 Незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних. Поблажливе ставлення суспільства до порушення прав інтелектуальної власності, недостатній рівень правової свідомості й правової культури дорослих, що копіюється неповнолітніми призводить до того, що інформаційні продукти розповсюджуються без законних підстав через соціальні мережі, сайти обміну, файлонакопичувачі тощо. Нерідко це робиться за грошову винагороду або ж за право обміну інформацією, що надійшла від іншої особи. До того ж слід враховувати, що іноді найбільша шкода суспільним інтересам виникає не стільки через розповсюдження творів і програм, скільки від того, що серед них можуть бути такі, чий контент має обмеження в рамках громадської моралі, системи цінностей, героїзації представників криміналітету тощо.

ст. 173-1 Поширювання неправдивих чуток. У даному складі йдеться не про побутові плітки, а про ту скривджену інформацію, яка, начебто каталізатор, може вплинути на появу масових тривожних настроїв, сіяти паніку чи призводити до порушення громадського порядку. Незалежно від форм розповсюдження (усно, письмово, в особистих розмовах чи під час бесіди з певним колом осіб, безпосередньо або через медійний простір, телефонний зв’язок) вона може призводити до вкрай негативних суспільних наслідків.

ст. 183. Завідомо неправдивий виклик спеціальних служб. Неповнолітніми доволі часто це сприймається як своєрідні гра, перевірка на швидкість реакції поліцейських, пожежних, працівників невідкладної медичної допомоги. В масштабах держави подібне набуває значної небезпеки, а тому повинно знаходити відповідь у вигляді адміністративної відповідальності неповнолітніх правопорушників.

ст. 185-7. Публічні заклики до невиконання вимог поліцейського чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Проявляються у формі непокори на законні вимоги представника влади із підбурюванням інших осіб через гасла, заклики, плакати до дестабілізації публічного порядку. Таке психологічне явище, як юнацький нігілізм, що проявляється у формі правового нігілізму, може набути масового характеру через зазначене порушення і створювати реальну небезпеку.

ст. 188-39. Порушення законодавства у сфері захисту персональних даних. Розповсюджується не тільки на посадових осіб, а й на окремих громадян, в тому числі неповнолітніх, які можуть використовувати незаконно здобуту конфіденційну інформацію у протиправних цілях з метою компроментації, залякування або вимагання матеріальної винагороди.

ст. 212-6. Здійснення незаконного доступу до інформації в інформаційних (автоматизованих) системах, незаконне виготовлення чи розповсюдження копій баз даних інформаційних (автоматизованих) систем.

Аналіз змісту наведених статей КУпАП створює підстави  розподілити правопорушення, за які може наступати адміністративна відповідальність неповнолітніх у сфері інформаційної безпеки, за двома напрямами:

-                     Невербальні (не пов’язані із словесною формою, в даному випадку – технічні, технологічні, які утворюють матеріальний склад);

-                     Вербальні (засновані на використанні мовленнєвої діяльності і являють собою формальний склад).

Враховуючи, що загрози інформаційній безпеці прийнято розподіляти на прямі й опосередковані, визнаємо, що неповнолітні в силу свого особливого статусу не можуть становити пряму загрозу, проте з огляду на масовість правопорушень, перспектив правової поведінки у майбутньому не враховувати цей чинник при багатофакторному аналізі системи безпеки було б невірним.  Загалом настав час порушити питання, що за окремі, найбільш небезпечні діяння в сфері інформаційної безпеки слід понизити вікову межу адміністративної відповідальності до 14 років. Вважаємо, що це в комплексі із педагогічними засобами виховного впливу сприятиме превенції подібних правопорушень.

Висновки. Проведене дослідження дозволило виявити сутність адміністративної відповідальності неповнолітніх у контексті інформаційної безпеки особистості, суспільства і держави.  На підставі аналізу конкретних статей Кодексу України про адміністративні правопорушення доведено, що неповнолітній може розглядатися в якості суб’єкта сфери, що досліджувалася. Тож у подальшому при консолідації інформаційного законодавства необхідно брати до уваги розробку питань щодо врегулювання відповідальності за правопорушення даної категорії осіб.

 

 

Література

  1. Лук’янець Д. М. Розвиток інституту адміністративної відповідальності: концептуальні засади та проблеми правореалізації: дис… докт. юрид. наук: 12.00.07 / Д. М. Лук’янець ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2007. – 39 с.
  2. Колпаков В. К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право): навч. посіб. / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 256 с.
  3. Літошенко О. С. Адміністративна відповідальність в системі юридичної відповідальності: дис… канд. юрид наук: 12.00.07 / О. С. Літошенко ; Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2005. – 21 с.
  4. Притчина Н. В. Адміністративна відповідальність у системі юридичної відповідальності / Н. В. Притчина // Держава і право. Юрид. і політ. науки : зб. наук. пр. – 2005. – Вип. 28. – С. 335–340.
  5. Горбач О. В. Адміністративна відповідальність неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють [Текст]: дис.. канд. юрид. наук: 12.00.07 / О. В. Горбач ; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2006. – 197 с.
  6. Ковальчук Ю. І. Неповнолітній як суб’єкт адміністративної відповідальності: автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.07 / Ю. І. Ковальчук ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2008. – 21 с.
  7. Колосовський Є.Ю. Адміністративна відповідальність неповнолітніх : автореф. дис… канд. юрид. наук : 12.00.07 / Є. Ю. Колосовський ; Нац. ун-т Держ. податк. Служби України. – Ірпінь, 2014. – 19 с.
  8. Плугатар Т. А. Адміністративна відповідальність за неправомірні дії неповнолітніх в Україні: монографія / Плугатар Т. А., Алексєєва О. В. ; М-во внутр. справ України, Держ. НДІ. – Вінниця: Нілан, 2016. – 194 с.
  9. Чернецький О. Л. Правове регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні: автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.07 / О. Л. Чернецький ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2008, 22 с.
  10.  Нечипорук Ю. М. Адміністративна відповідальність за правопорушення в інформаційній сфері України : автореф. дис. … канд. юрид наук : 12.00.07 / Ю. М. Нечипорук ; Відкритий міжнар. ун-т розвитку людини «Україна». – К., 2014. – 19 с.
  11. Стоєцький О. В. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері інформаційної безпеки України : автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.07 / О. В. Стоєцький ; Держ. вищ. навч. закл. «Запоріз. Нац. ун-т» М-ва освіти і науки, молоді та спорту України. – Запоріжжя, 2013. – 20 с.
  12.  Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс]: // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80732-10/page2
  13.  Зайчук О. В., Оніщенко Н. М. Теорія держави і права. Академічний курс: підручник / О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
  14.  Цимбалюк В. С. Цивільно-правові джерела інформаційного права /В. С. Цимбалюк // Правова інформатика. – 2005. – № 3 (7). – С. 36-42.
  15.  Коваленко Л. П. Стан і перспективи розвитку інформаційно-правової відповідальності /Л. П. Коваленко // Форум права. – 2013. – № 1. – С. 441-445.
  16.  Перун Т. С. Адміністративна відповідальність в системі заходів забезпечення інформаційної безпеки / Т. С. Перун [Електронний ресурс]: http://aphd.ua/publication-229/

 

АДМИНИСТРАТИВНАЯ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИХ ЗА НАРУШЕНИЯ В СФЕРЕ ИНФОРМАЦИОННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ

         Традиционный для правовой науки подход к субъектам административных правонарушений в сфере информационной безопасности, как правило, не рассматривает несовершеннолетних в качестве виновных. Автор статьи на основе проведенного анализа обобщает специфику административной деликтности несовершеннолетних, доказывает, что с учетом особенности своего правового статуса они могут привлекаться к административной ответственности. Вносятся предложения по совершенствованию действующего законодательства в исследуемой области.

Ключевые слова: административная ответственность несовершеннолетних, нарушения информационной безопасности, превенция делинквентного поведения несовершеннолетних.

 

 


ADMINISTRATIVE RESPONSIBILITY OF MINORS FOR VIOLATIONS IN THE SPHERE OF INFORMATION SECURITY

Traditional for the legal science approach to subjects of administrative violations in the field of information security, as a rule, does not treat minors as guilty. The author of the article on the basis of the analysis generalizes the specifics of administrative tortiousness of minors. The researcher believes that minors should be brought to administrative responsibility for such offenses as violation of the rules for the provision and receipt of telecommunications services; the use of communications to disrupt public order, attacks on the honor and dignity of citizens; illegal distribution of audiovisual works, phonograms, computer programs, databases; public calls for non-compliance with police requirements; violation of legislation in the field of personal data protection; implementation of illegal access to information in information automated systems; illegal production or distribution of copies of databases.  The researcher suggests differentiating this type of offense according to the criteria of verbal / non-verbality. The author expresses confidence that legal means of influence on juvenile offenders will give the desired result only in combination with pedagogical means of upbringing and correction of behavior.

Key words: administrative responsibility of minors, violations of information security, prevention of delinquent behavior of minors.